Поминальна
неділя. Цього дня всі ми спішимо вклонитися могилам своїх рідних і близьких,
помолитись за їх спочилі душі Господу. Саме цього дня не відчувається ні час,
ні відстань, ні роки без яких ми живемо без рідних і близьких нам людей. 
Ось і
1 травня цього року на зустріч зі своїм батьком через 70 років з міста Нелідово
Тверської області Російської Федерації приїхав син солдата Михайло Авер’янов.
Приїхав зі своїми синами Сергієм і Олександром, які ніколи не бачили свого
діда. Та й сам Михайло Олександрович батька не бачив, адже народився за тиждень
до початку Великої Вітчизняної. 22 червня 1941 року колгоспник з села Приюн-Шура Мустаковського
району Татарської АРСР Олександр Захарович Авер’янов отримав повістку про
призов по мобілізації, в останнє поцілував свого новонародженого сина і пішов
воювати з гітлерівцями. Артилерист Авер’янов бив німців під Москвою, стікав
кров’ю під Ржевом, винищував німецькі танки під Курськом і Орлом, підтримував
вогнем атаку однополчан по 41-й стрілецькій дивізії в районі міст Трубчевськ,
Погар, Новозибков в Білорусі. На початку квітня 1944 року фронтові дороги
привели артилериста на Волинь. 41-ша стрілецька дивізія, в якій служив сержант
Авер’янов спочатку була кинута на штурм Ковеля, а згодом перекинута в район Турійська.
При відбитті атаки німецьких танків в
районі села Кустичі Турійського району 21 квітня 1944 року командир гармати
сержант Авер’янов Олександр Захарович загинув смертю хоробрих. Прах відважного
воїна разом з тисячами інших солдат і офіцерів покоїться на Холмі Слави в Турійську.
Довгим був шлях сина й онуків до батька і діда. По війні родина Авер’янових
перебралась в Калінську область, то ж похоронка загубилась. Після
тривалого листування з військовими архівами вияснилось, що батько загинув в
районі села Кустичі на Волині. Зі словами на очах гості Турійська слухали про
бойовий шлях дивізії, в якій воював сержант Авер’янов, про бої на території
району весною 1944 року. І лише після поминальної панахиди, яку в пам’ять усіх загинувши
і похованих на Холмі Слави відслужив настоятель Миколаївського храму протоієрей
Володимир Бойко, син солдата Михайло Авер’янов сказав: „Як би ви знали як мені
стало легко на душі. Я немов душею з’єднався з батьком!” 
То ж спішімо до
могил свої близьких, вколімося їхній пам’яті, помолімось за їхні душі, адже
людина живе стільки, стільки про неї пам’ятають. |
