Персональный сайт Сергея Яровенко

Між трьох вогнів

voenkom — Thu, 11 Jan 2018 09:14:32 GMT

До вашої уваги нові матеріали, присвячені подіям столітньої давнини - періоду 1917 - 1920 років, які відбувались на Волині.

Новий матеріал про бої 1941 року

voenkom — Sun, 03 Aug 2014 16:25:45 GMT

Саме під такою назвою на цьому сайті розміщені матеріали про бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування).

Уславлене з'єднання брало участь в Польській (1939) та Фінській (11.1939 - 03.1940) кампаній, одним з перших зустріло гітлерівську навалу 22 червня. Командири і бійці дивізії протягом чотирьох діб вели нерівний бій з противником на ділянці відповідальності, передбачені планом прикриття кордону, зуміли вирватись в лещат ворога в червні 1941, громили гітлерівців у липні - вересні.

Історія 87-ї першого формування закінчилась трагічно, проте не із-за вини солдат, а вини тодішнього радянського уряду і особисто Йосипа Сталіна, котрий на вівтар політики поклав мільйони людських життів.

Щиро вдячний за допомогу у зборі матеріалів сину ветерана 87-ї сд М.І.Куцаєва - Миколі Миколайовичу Куцаєву (м.Ростов-на-Дону, РФ), онуку колишнього начальника штабу 87-ї сд полковника МІ.Бланка - доктору історії Дем'яну Вайсману (Нью-Йорк, США ), шкільним музеям бойової слави та прикордонників Володимир-Волинської ЗОШ №2 та Устилузької ЗОШ, колективам Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки (директор Ігор Пасюк), Волинського обласного краєзнавчого музею (директор Анатолій Силюк), Володимир-Волинського (директор Володимир Стемковський) та Ковельського (директор Маргарита Матвійчук) історичних музеїв.

Окрема вдячність сину колишнього командира 16-го стрілецького полку Петра Ісаєвича Филимонова - Борису Петровичу Филимонову за зібрані ним у 80-ті роки минулого століття спогади ветеранів 87-ї стрілецької.

Сподіваюсь, що матеріал буде цікавим і корисним для Вас.

Зауваження, доповнення, побажання - як завжди в коментарі.

З повагою, Ваш Сергій Яровенко

Книга "Золоті зірки Волині" вийшла у світ

voenkom — Tue, 22 Jul 2014 16:56:39 GMT

21 липня 2014 року в день святкування 70-ї річниці визволення території Волині від гітлерівських загарбників вийшла в світ книга "Золоті зірки Волині" Ігоря Пасюка і Сергія Яровенка.

В книзі містяться нариси про 118 офіцерів, сержантів і солдат Червоної Армії, партизан, які отримали звання Героя Радянського Союзу. Шестеро з них народились на Волині, двоє були призвані військкоматами області, 84 отримали високе звання за бої на волинській землі.

Також в книзі розміщена бібліографія, корисні інтернет-посилання.

Презентація книги відбулась в приміщенні Волинської універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.

Сподіваюся, що книга сподобається читачу і стане в нагоді всім, хто цікавиться історією Волині.

Нова книга з воєнної історії Волині

voenkom — Sat, 05 Jul 2014 16:51:18 GMT

Нещодавно побачив світ другий том із серії "Воєнна історія Волині".

Автори Олександр Дем'янюк, Ігор Пасюк і Ваш покірний слуга, Сергій Яровенко, цей том присвятили розгляду подій війни 1812 року на теренах Волині, перебігу польського повстання в 1830-1831 роках, дослідженням участі волинян в Кримській , Російсько-Турецькій та Російсько-Японській війнах. Також розміщений цікавий матеріал щодо дислокації військ на території Волині в ХІХ столітті, та військових манерах.

Пам'яті жертв 2-ї світової війни

voenkom — Fri, 09 May 2014 18:10:53 GMT

Вічна пам'ять і слава загиблим на Майдані

voenkom — Fri, 21 Feb 2014 17:34:57 GMT

Схиляю голову в журбі за тими, хто пішов з життя в столиці України. Пам'ять про тих, хто загинув за свободу житиме вічно!

Він з тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками…

voenkom — Tue, 18 Feb 2014 09:13:43 GMT

25 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військова спецоперація Радянського Союзу, яку згодом саме керівництво держави визнало політичною помилкою, однак, це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі. У цій страшній війні відійшло у вічність більше трьох тисяч українських юнаків. Але і ті, кому вдалось перехитрити смерть в афганському пеклі поклали на алтар долі не менші жертви: безхмарну молодість та власне здоров’я . Одним з таких є житель села Гайки, підполковник у відставці Петро Литвинюк. Напередодні знаменної дати голова райдержадміністрації Олександр Дишлюк відвідав Петра Матвійовича, який саме проходив щорічний курс лікування в Центральній районній лікарні.

Вручивши у подарунок ветерану годинник, Олександр Олександрович зазначив, що Указом Президента України Віктора Януковича 2014 рік проголошений роком учасників бойових дій на території інших держав, а також додав: «Це була страшна війна, але історія - є історія, а життя - є життя. Тому, від імені усієї громади Турійщини, дозвольте подякувати Вам за мужність та побажати міцного здоров’я, мирного неба і благополуччя».

Зворушений несподіваною зустріччю, Петро Матвійович розповів про своє непросте, та водночас цікаве життя. Народився майбутній підполковник у 1941 році, на третій день Великої Вітчизняної війни. Відтоді слово «війна» протягнулось червоною ниткою через усю його біографію. За прикладом старшого брата, юнак обрав кар’єру військовослужбовця. У 1967 році успішно закінчив Уссурійське військове училище, і відразу ж потрапив у «гарячу точку» на Даманському острові (нині територія Китаю). Згодом ще довгих 7 років служив у Тайзі, поруч з Японією. Пізніше доля нашого героя на 5 років занесла у Німеччину, в місто Дрезден, потім - 7 років служби в Одесі, і нарешті Афганістан. Сталося це у 1987 році.

Про службу в Афгані Петро Матвійович, як і більшість воїнів-інтернаціоналістів, згадує неохоче. Зазначив лише, що під час війни отримав орден «За службу Вітчизні» та орден «Червоного прапору». За три місяці до виведення військ, 4 листопада, підполковника Литвинюка звільнили в запас. Проте, афганська кампанія залишила невиліковну рану в його серці, адже він один з тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, був поранений та неодноразово дивився смерті у вічі.

Юлія КОВАЛЕВИЧ

З Новим 2014 роком

voenkom — Tue, 31 Dec 2013 07:38:50 GMT

Із 3-ю річницею сайту

voenkom — Sun, 07 Jul 2013 11:18:14 GMT

Шановні відвідувачі. 7 липня 2013 року сайту «Бої місцевого значення» виповнилось 3 роки. За цей час сайт відвідали 34140 читачів (35660 хост), які здійснили 167457 переглядів. Матеріали сайту зацікавили тою чи іншою мірою відвідувачів 54 країн світу з усіх континентів. Окрім України, це - Австралія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Аргентина, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Великобританія, Віргінські острови, Вірменія, Грузія, Данія, Естонія, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Китай, Корея, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Перу, Польща, Португалія, Російська Федерація, Румунія, Сербія, Словаччина, Сполучені Штати, Таіланд, Тайвань, Того, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія. Дякую вам, шановні мої, і сподіваюсь, що нові матеріали, які з’являться на сайті також будуть цікавими і корисними.

Ваш, Сергій Яровенко.

За рядками нагородних листків. Новий проект про бойові дії 1944 року на Волині

voenkom — Wed, 30 Jan 2013 20:28:11 GMT

Наприкінці 60-х років минулого століття в Луцьку, при гарнізонному будинку офіцерів активно діяло військово-наукове товариство. Періодично це товариство видавало альманах «По слідам війни»в якому друкувались спогади ветеранів, учасників бойових дії на Волині, вірші, тощо. В одному з таких альманахів за 1969 рік (№№3,4) були видані спогади колишнього командира 1-го гвардійського кавалерійського корпусу Героя Радянського Союзу гвардії генерал - лейтенанта В.К.Баранова «Рейд на місто Луцьк і бої за його утримання».

Пропоную відвідувачам сайту познайомитись з цими спогадами (подаються мовою оригіналу)

Гвардії генерал-лейтенант В.К.Баранов

Советский народ на начало 1944 года добился больших успехов в борьбе против фашистской Германии. Великая Отечественная война вступила в новую фазу. Стоял главная задача - изгнание немецко-фашистских захватчиков за пределы нашей Родины и полный разгром врага в его собственном логове.

Январь 1944. Морозные сухие дни сменилисьдожливо-пасмурными. Зима, как бы уступила свое место вернувшейся сырой осени. По дорогам потекли потоки воды. Но война шла своим чередом. 26 января 1-й гвардейский кавалерийский корпус которым я командовал, маршем вышел в район Сарны. Через два дня гвардейцы достигли р.Стырь. Сарны оказались далеко позади. Севернее м.Рафаловки части корпуса начали форсировать р.Стырь. Но обстановка резко изменилась и мы получили новую задачу – наступать в направлении Колки - Луцк и к исходу 31 января овладеть областным центром Волыни. Изменилась боевая задача, изменилось и направление. Корпус с запада и северо-запада повернул на юг и юго-запад. Два кавполка и минометный дивизион, ранее переправившиеся на западный берег р.Стырь, перегруппировали свои силы и перешли в наступление вдоль восточного берега реки, подчиняя свои действия общей задачей корпуса.

В ночь на 29 января усилился дождь. Снег на полях и в лесах быстро таял, образуя паводок и бездорожье. Кавалеристы шли узкими лесными тропами, по грязи и болотам. Пушки и повозки утопали в грязи. Часто артиллеристам приходилось разбирать материальную часть и переносить ее по частям на себе.

Преодолевая эти трудности и ведя бой с встречавшимися на своем пути гарнизонами противника, кавалеристы настойчиво продвигались вперед.

30 января части 2-й кавдивизии под командованием генерала Мамсурова вышли в указанный район и на окраинах населенного пункта завязали бой. Оборонявшийся противник не устоял перед стремительными действиями конников. Развивая дальнейшее наступление части корпуса вышли на железную дорогу Ковель – Ровно в районе ст.Киверцы и Зверев.

За три дня корпус по сплошному бездорожью преодолел с боями 120-ти километровый путь. Теперь перед нами простиралась шоссейная дорога, которая ровной лентой тянулась на Луцк.

Немецкий гарнизон в Ровно лишился коммуникаций, в его глубоком тылу хозяйничали советские гвардейцы-кавалеристы.

Выйдя на железную дорогу Ковель-Ровно и прикрыв свои действия с востока частями 1-й гв.кавдивизии, а с запада - частью сил 7-й кавдивизии, корпус своими остальными частями перешел в решительное наступление на г.Луцк. Комбинированным ударом 7-й кавдивизии с севера и 2-й с востока и юго-востока, воины гвардейцы прорвали внешний обвод укреплений противника и рано утром 2 февраля ворвались в г.Луцк. Автоматные очереди разбудили город от сна. . Гитлеровские офицеры были ошеломлены внезапностью. Завязался уличный бой. Советские воины проникли на все улицы. Немцев охватила паника. Оставшиеся гитлеровцы разбежались в разные стороны. К 9 часам утра город был полностью освобожден от противника.

Верховный Главнокомандующий высоко оценил боевые действия корпуса по освобождению и обороне города Луцка. 1-я, 2-я и 7-я гв.кавдивизии награждены орденом Богдана Хмельницкого 2-й степени. Многие воины были награждены орденами и медалями Советского Союза.

С занятием Луцка 1-й гв.кавкорпус выдвинулся на самую западную точку громадного советско-германского фронта и стал острием наступающих войск 1-го Украинского фронта.

Немецкое командование не могло смириться с потерей г.Луцка. Через несколько дней оно подтянуло в район Луцка большое количество танков и пехоты и бросило их в наступление. Частям корпуса пришлось вести тяжелые оборонительные бои. Над городом и боевыми порядками наших полков целыми днями висели вражеские бомбардировщики. Бои нередко доходили до рукопашных схваток. Немецким танкам и автоматчикам иногда удавалось прорываться на окраины города, но смелые контрудары гвардейцев всякий раз отбрасывали гитлеровцев назад, с большими для них потерями. Некоторые населенные пункты, как например Рожище, по нескольку раз переходили из рук в руки. Много гвардейцев в этих боях пали смертью героев. Потери в частях были значительные. Некоторые эскадроны насчитывали не более 25 человек (за штатом кавалерійського полку 06/313 від 8 лютого 1943 року шабельний ескадрон налічував 110-115 офіцерів, сержантів і солдат – С.Я.)

Свою малочисленность гвардейцы компенсировали железной стойкостью. Они поклялись: не пропустить в город Луцк врага. И выдержали гвардейское слово. На одном участке немецкая пехота, при поддержке танков и самоходной артиллерии, атаковала позиции нашей части, оборонявшей плацдарм на западном берегу реки. Основной удар гитлеровцев был направлен на высоту, которая являлась ключом к обороне плацдарма. Первым принял бой взвод гвардии лейтенанта Колосова. Позиции взвода Колосова атаковали две роты гитлеровцев. Они шли во весь рост и на ходу беспрестанно стреляли. «Психическая атака» не напугала гвардейцев. «Подпускайте немцев ближе – и стреляйте наверняка» - призывал лейтенант своих бойцов, проползая по окопам.

Начало боя возвестил станковый пулемет Дубовозова. Метким огнем наводчик коммунист Пырков прижал немцев к земле. Но они вскоре снова перешли в атаку и стали обтекать взвод со всех сторон.

Лейтенант Колосов приказал занять гвардейцам круговую оборону и не жалеть огня. Так небольшая группа храбрецов гвардейцев отбила восемь неприятельских атак и задержала продвижение двух рот пехоты врага.

Ночью немцы снова повторили атаку. Имея многократное превосходство в силах, противник потеснил эскадрон, но не надолго. На помощь гвардейцам подоспели гвардейцы лейтенанта Зимина. Смелым и внезапным ударом во фланг, они нанесли противнику большой урон в живой силе и отбросили его на исходный рубеж. (гвардії лейтенант Колосов Костянтин Остапович (Астапович), командир шабельного взводу 21го гв.кп,наказом по 7-й гв.кд від 21.03.44 №07/н нагороджений орденом Червоної Зірки – С.Я.)

Утром третьего дня немцы на этом же участке ввели в бой свежий пехотный батальон и возобновили наступление. Теперь они уже шли не на высоту, а на населенный пункт, подступы к которому обороняли бойцы эскадрона лейтенанта Бурячок (насправді Борячок (рос.Борячек) Степан Степанович, комеск -4 26-го гв.кп). Оборона эскадрона проходила вдоль дороги, узкой полоской тянувшейся к селу. С выходом на дорогу немцы рассчитывали без всяких усилий занять село. Но враг просчитался. Лейтенант Бурячок решил пропустить гитлеровцев за свою оборону и ударить им в тыл. Замысел офицера оправдался. Как только последние цепи немецких солдат миновали оборону эскадрона, на них по команде лейтенанта Бурячок обрушился шквал огня. Гитлеровцы в беспорядке рассыпались по лощине и, оказавшись в ловушке, стали метаться из стороны в сторону. Только убитыми противник потерял тогда более 100 человек, некоторые из гитлеровцев сдались в плен, удрать удалось не многим.

Усилия немецкого командования овладеть городом Луцк не увенчались успехом.

12 февраля (насправді 12 березня, видно технічна помилка в тексті – С.Я.) части корпуса передали оборону стрелковым соединениям, а сами по приказу Командующего фронтом стали готовиться к новой операции по овладению городом Броды.

В дальнейшем гвардейцы корпуса с честью выполнили приказ Родины по разгрому фашистских оккупантов и освобождению нашей священной земли от врагов. Они участвовали в освобождении городов Броды, Горохов, Радехов, Золочив и других.

Большой и славный путь прошел наш корпус в годы Великой Отечественной войны. От прута до ворот Москвы, через леса Смоленщины и степы Украины, через Польшу, Чехословакию до Эльбы – в центре фашистской Германии тянулась военная дорога корпуса.

Саме з цими спогадами комкора Баранова я відкриваю новий проект. Проект, який призваний відкрити для читачів імена тих героїв, які проливали кров на нашій землі, які звільняли нашу землю від коричневої чуми, які залишили тут найдорожче – своє життя.

Я хочу, щоб імена командира 4-го ескадрону 26-го гвардійського кавалерійського полку 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії кавалера орденів Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки гвардії лейтенанта Степана Степановича Борячка, який загинув смертю героя 16 березня 1944 року в районі с. Княгині Рівненської області і тисяч інших генералів, офіцерів, сержантів і солдат залишились у нашій пам’яті. Щоб слова «Ніхто не забутий – ніщо не забутий» були не словами, а нашою пам’яттю.

Крім того цей проект є своєрідним продовженням матеріалів рубрики «Бої місцевого значення» і призваний уточнити, конкретизувати і деталізувати події січня –липня 1944 на Волині на підставі архівних документів, а точніше нагородних листів.

Оскільки метод відтворення ходу бойових дій за нагородними листами використовується впершее, прошу вибачити читачів за можливі неточності в найменуваннях населених пунктів, можливих помилках в прізвищах чи іменах.

Якщо у цих матеріалах Ви прочитали про своїх предків, родичів, знайомих і у Вас є їх фото, спогади, тощо – із великою подякою отримаю такі матеріали на свою електронну пошту voenkomis@mail.ru для подальшого опрацювання.

Читайте перші матеріали - http://yarovenkosp.ucoz.ru/publ/za_rjadkami_nagorodnikh_listkiv/25

З повагою, Сергій ЯРОВЕНКО

P.S. Матеріали доступні лише для зареєстрованих на сайті чи в мережі ucoz користувачів (реєстрація безкоштовна). При використанні прохання робити відповідні посилання. Копіювання матеріалів для використання на інших ресурсах тільки з особистого дозволу автора!