29 лютого бої продовжувались.

На світанку дев’ять літаків Не-111 намагались розбомбити переправи через Стир в районі  Луцька та знищити зенітні батареї, розташовані в районі переправи. Начальником штабу 1287-го зап майором Миколою Олексієвичем Савельєвим, котрий саме чергував на КП, була організована відсіч німецьким бомбардувальниками Розрахунки зенітних гармат та кулеметів відкрили вогонь по ворогу.

 

Бомбардувальники Не-111

Знову вміло діяли розрахунки батареї старшого лейтенанта Іляшенка. Не дивлячись на те, що німецькі бомби рвались на позиціях, два розрахунки були виведені зі строю (вибуховою хвилею бійці були відкинуті від своїх гармат), батарея продовжувала вести вогонь по повітряному противнику. Контужені, відчасти поранені бійці розрахунку старшини Плеханова за деякий час також відновили вогонь по повітряному ворогу.

Також вміло діяли розрахунки 2-ї та 3-ї батарей 1412-го зап. Відзначились зенітники гармати під командуванням сержанта Івана Костянтиновича Волкова (3-тя батарея), які збили один ворожих бомбардувальників та розрахунку зенітної гармати під уомандуванням сержанта Миколи Васильовича Перова (2-га батарея), котрий на своєму рахунку також мав один збитий німецький літак.

 

Зенітники ведуть вогонь по повітряному противнику

Атака бомбардувальників була відбита, жодна з бомб на переправу не впала.

За організацію протиповітряної оборони і відвагу в боях під Черніговом, на Прип’яті та в районі Луцька (полком за період з 7 липня 1943 по 6 березня 1944 були збиті 10 німецьких бомбардувальників) майор Савельєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. За мужність і вміле керівництво підрозділами старший лейтенант Іляшенко, сержанти Волков і Перов були удостоєні орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня. Орденом Червоної Зірки за якісне виконання бойових обов’язків був нагороджений помічник начальника штабу (з оперативних питань) старший лейтенант Роман Давидович Колосов.

У ході боїв під Луцьком два літаки Ju-88, до батальйону піхоти, кулеметне гніздо і мінометна батарея противника були знищені підрозділами 319-го зенітного артилерійського полку 1-го гвКК під командуванням гвардії майора Анатолія Олексійовича Ярмоленка. Командир полку заслужено був удостоєний ордена Олександра Невського.

У районі Гнідави продовжували тримати оборону підрозділи 4-го гвардійського кавалерійського полку. З самісінького ранку німецькі танки і піхота посунули на позиції кіннотників. Особливо спекотно було на ділянці оборони 1-го ескадрону. Цього дня в бою відзначились багато бійців полку.

Навідник ПТР гвардії рядовий Михайло Федорович Рубцов підбив один танк і знищив вогневу точку противника. Був нагороджений орденом Червоної Зірки. Ще один танк зупинився від влучного пострілу з протитанкової рушниці гвардії рядового Павла Гавриловича Романюка.

При доставці донесення до командира одного із взводів командир ланки зв’язку 1-го ескадрону гвардії старший сержант Степан Васильович Гребенюк натрапив на групу противника. Автоматною чергою відважний сержант «вклав» 5 ворогів. Шість ворогів навіки залишилось лежати під Гнідавою, вражених кулями ручного кулеметника гвардії рядового Олексія Андрійовича Кодинця. Вміло діяли навідники мінометів гвардії рядові Валентин Федорович Косолапов, від мін якого на волинській землі залишились лежати трупи 9 загарбників, Йосип Михайлович Пуценко, котрий знищив десяток гітлерівців та Іван Михайлович Шишкін, від мін якого загинули 7 гітлерівців. Телефоніст полкового взводу зв’язку гвардії рядовий Микола Михайлович Лясовий всього протягом години бою під вогнем противника усунув 5 пошкоджень на лінії зв’язку. 10 пошкоджень на лініях зв’язку протягом дня бою усунув командир відділення гвардії сержант Святослав Павлович Несміянов. Стійко тримало оборону відділення кіннотників під командуванням гвардії сержанта Зарифа Гайсаєвича Мусіна. Вогнем із стрілецької зброї кіннотники знищили до десятка ворогів. Помічник командира шабельного взводу гвардії сержант Кирило Іванович Романов вогнем з автомату особисто знищив 6 німців.

 

Телефоніст на лінії

За рішучість і вмілі дії Степан Гребенюк, Василь Кодинець, Валентин Косолапов, Микола Лясовий, Зариф Мусін, Святослав Несміянов, Йосип Пуценко, Кирило Романов, Павло Романюк, Іван Шишкін були нагороджені медалями «За відвагу».

Велика група бійців 4-го гвардійського кавалерійського полку за вмілі дії при відбитті німецьких атак в районі Гнідави 28 - 29 лютого була нагороджена медалями «За бойові заслуги». Серед нагороджених були кавалеристи 3-го ескадрону гвардії рядові Сил Власович Бубон, Мартин Лаврентійович Кулида, Сидір Іванович Скачков, Іван Павлович Шибаєв, (вбили по 3 ворога) Летвулла Валіулін  двох ворогів), Євдоким Кузьмович Гущин, Балабек Досимбеков (вразили по 2 німецькі солдати), навідник кулемету гвардії рядовий Джума Каріадієв (після отриманої контузії продовжував відбиватись від ворога), навідник ПТР гвардії рядовий Микола Олександрович Колимага (з гвинтівки влучив у трьох ворогів).

Не залишились без нагород і бійці, які забезпечували підрозділи боєприпасами та матеріально-технічними засобами. Так, медалями за «Бойові заслуги» були нагороджені коновод мінометної батареї гвардії єфрейтор Сергій Іванович Жидов, помічник командира господарчого взводу мін батареї гвардії старшина Григорій Олексійович Захаров, старший писар відділення боєпостачання гвардії старшина Василь Павлович Коняшкін, іздовий мінометної батареї гвардії рядовий Антон Іванович Таран.

Злагоджено діяли розрахунки 2-го взводу 1-го ескадрону 33-го окремого дивізіону ППО (командир дивізіону гвардії майор Любаков). Зенітники під командуванням гвардії лейтенанта Олександра Гавриловича Шашкіна не тільки оберігали позиції 4-го гкп від ударів з повітря, але й вміло діяли проти наземного противника. Ось і 29 лютого при відбитті німецької атаки ними були знищені 10 німецьких солдат, кулемет з розрахунком, підвода з боєприпасами. Командир взводу особисто вогнем з кулемету підпалив будинок, в якому засіли гітлерівці. Прицільний вогонь по ворогу при відбитті двох масованих контратак вів навідник ДШК гвардії рядовий Василь Кирилович Чернишов. Влучними чергами він знищив 2 вогневі точки і до 15 піхотинців ворога. Стійко і мужньо діяли при відбитті двох атак противника прицільний кулемету ДШК гвардії рядовий Кузьма Миколайович Бутивський та навідник кулемету гвардії рядовий Василь Федорович Литвинов. За день бою розрахунок кулемету, в якому воював Бутивський знищив 2 ворожі вогневі точки і до 15 піхотинців, а розрахунок Василя Литвинова вогневу точку і 5 гітлерівців.

 

ДШК в бою

За вмілі дії гвардії лейтенант Шашкін був нагороджений орденом Червоної Зірки, гвардії рядовий Чернишов – орденом Слави 3-го ступеня а гвардії рядові Бутивський  і Литвинов– медалями «За відвагу».

Ордену Червоної Зірки за прикриття від авіації ворога позицій 4-го гкп в районі Гнідави, вміле застосування кулеметів ДШК по повітряному і наземному противнику, стійкість в обороні, вміння, мужність і відвагу був удостоєний командир 1-го ескадрону 33-го одн ППО гвардії капітан Георгій Олексійович Швагирь . За два дні боїв 28 та 29 лютого ескадроном були знищені два з половиною десятки гітлерівців та три кулеметні гнізда.

 

Швагирь Георгій Олексійович

Вдало діяв також і особовий склад 2-го ескадрону дивізіону. В районі колонії Гнідава відзначився командир відділення 2-го взводу гвардії сержант Петро Олексійович Бєляєв. Бійці під його командуванням під час відбиття атаки танків противника з десантом на борту знищили 10 ворогів. Напередодні, 28 лютого, гвардії сержант Бєляєв разом з двома бійцями пробрався до залишеної вогневої позиції (гітлерівці вибили радянські підрозділи з першої лінії оборони) і забрав звідти магазини з патронами до ДШК та прицільні пристрої до кулеметів. За проявлену мужність був нагороджений медаллю «За відвагу».

У районі сіл Боратин (на той час Боратин Чеський) та Голишів атаки противника відбивав 27-й гвардійський кавалерійський полк. Проти 2-го ескадрону в районі Боратина наступало до піхотної роти противника за підтримки 7 танків. Як і в боях під Гончаркою та Гнідавою, бойові дії кавалеристів вогнем підтримав взвод гвардії молодшого лейтенанта Віктора Стєпіна. Цього дня артилеристи вивели зі строю 37мм гармату та до 8 ворожих солдат. За бої на Луцькому плацдармі Віктор Стєпін був нагороджений орденом Червоної Зірки. Під Боратином відважно діяв Микола Лега. Розрахунком був знищений танк противника. Гвардії рядовий Лега за бої в районі Городище, Гончарка, Боратин був представлений до нагородження орденом Слави 3-го ст., проте груди воїна прикрасила медаль «За відвагу».

Ворожий танк був підпалений розрахунком 45мм гармати, навідником якої був гвардії сержант Іван Данилович Ігонтов. За проявлені мужність, відвагу та стійкість при відбитті атак ворога гвардії сержант Ігонтов був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), гвардії рядові Сабир Ісхаков та Григорій Кузнєцов – орденами Слави 3-го ступеня, а гвардії рядовий Солдаткін – медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Німецькі танки з піхотою атакували також позиції 1-го та 4-го ескадронів в районі села Голишів. На шляху ворога стали бійці шабельного взводу гвардії лейтенанта Івана Платоновича Полякова (4-й ескадрон). В нерівному бою офіцер загинув. Командування підрозділом взяв на себе навідник ручного кулемету гвардії сержант Петро Ілліч Лісовцев, котрий організував відсіч ворогу. Напередодні в бою за Гончарку Петро Лісовцев знищив вогнем з кулемета 5 гітлерівських вояків.

Стійко утримували позицію бійці відділення яким командував гвардії сержант Хамза Хусаїнович Юнусов. Коли до траншеї наблизився німецький танк, Хамза Юнусов кинув під гусениці гранату і зупинив броньовану машину. Кулеметна черга з другого танка обірвала життя сержанта. Гвардії сержант Юнусов за мужність на полі бою був посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

При відбитті нападу ворога вміло діяв автоматник гвардії рядовий Абросим Петрович Меньшиков. Відважний боєць першим піднявся в контратаку і повів за собою бойових товаришів. У бою знищив 3-х гітлерівців. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

Знову відзначився навідник станкового кулемету гвардії рядовий Михайло Цитович (1-й ескадрон). Влучними чергами кулеметник відсік ворожу піхоту від танків, а коли німецькі броньовані машини зосередили вогонь по його позиції виніс кулемет з під обстрілу. За мужні та відважні дії під Гончаркою та Голишевим гвардії рядовий Цитович був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки), а гвардії сержант Лісовецев замість ордену Слави 3-го ступеня отримав медаль «За відвагу».

Медалі «За відвагу» також удостоївся навідник ПТР гвардії рядовий Анатолій Васильович Федорович. Вогнем зі своєї протитанкової рушниці бронебійник не підпускав ворога на відстань ближу, ніж 50 м. до позицій ескадрону. Кулеметною чергою з німецького танка гв.рядовий Федорович був поранений, але поля бою не залишив.

Медалями «За бойові заслуги» за бій 29 лютого в районі села Голишів були нагороджені піднощики боєприпасів 4-го ескадрону гвардії рядові Григорій Федорович Богданець і Карпо Степанович Ганжа, а також навідник 76мм гармати гвардії рядовий Олексій Федорович Васильєв. Гвардії рядові Богданець і Ганжа протягом бою забезпечували кулеметні розрахунки набоями, а коли були поранені навідник і помічник навідника одного з кулеметів, зайняли їх місця. Влучними чергами гвардійці знищили 7 гітлерівців. Гвардії рядовий Васильєв при відбитті атаки піхоти і танків противника подавив вогонь двох кулеметів ворога і при цьому знищив 5 гітлерівців. Також медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений писар 4-го ескадрону гвардії рядовий Іван Григорович Волков, котрий в ході боїв вів облік особового складу.

По відбиттю атак 4-й ескадрон отримав завдання контратакувати ворога в напрямку на Гончарку. В бою цього дня знову відзначився гвардії єфрейтор Матвій Шишов. Кулеметник прорався в тил противнику і відкрив нищівний вогонь. Від куль Матвія Васильовича полягло чимало ворогів, проте сліпа німецька куля вразила і героя-кулеметника. Гвардії єфрейтор Матвій Васильович Шишов загинув на полі бою, посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до цього ордену 1-го ст.).

Протягом 5 діб боїв (з 25 по 29 лютого) у районі с.Гончарка зв’язок із ескадронами підтримував радист рації РБ взводу зв’язку 27-го гв.кп гвардії сержант Григорій Семенович Сорокін. За відвагу при звільнення Луцька Григорій Семенович був нагороджений медаллю «За відвагу» та отримав сержантські лички, а за Гончарку був представлений до ордену Слави 3-го ст. (нагороджений медаллю «За бойові заслуги»). Цього разу радист відзначився в бою, коли німецькі автоматники вийшли до КП ескадрону. Навушники гвардієць замінив на автомат і вів прицільний вогонь по ворогу, знищив чотирьох вояків противника. Орден Слави гвардії сержант Сорокін згодом таки отримав, правда на березі Одеру в 1945 році. На той час його груди прикрашатимуть два ордени Червоної Зірки (за бої під Бродами та форсування Бугу і Вісли), медалі «За відвагу та «За бойові заслуги». Останньою бойовою нагородою зв’язківця стала медаль «За відвагу», отримана в боях на річці Ельба.

Медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений ще один зв’язківець 27-го гв.кп - командир радіо відділення гвардії старший сержант Іван Андрійович Назаров. У складній ситуації під час наступу 1-го ескадрону на Гончарку він не хвилини не втрачав зв’язку між штабом полку та командиром ескадрону.

По відбитті атак ворога, 3-й ескадрон 27-го гв.кп перейшов в атаку на позиції противника, який засів у Боратині. В наступальному бою цього дня відзначився розрахунок станкового кулемету на чолі з гвардії сержантом Іваном Полукаровим. Кулеметники висунулись вперед і виявили два кулеметні гнізда ворога, які заважали просуванню ескадрону. Влучним вогнем обслуга була знищена, а трофеями гвардійців стали два німецькі станкові кулемети.

 

Кулеметний розрахунок веде вогонь по ворогу

Гвардії сержант І.П.Полукаров був представлений до нагородження орденом Слави ІІ ступеня, проте отримав медаль «За відвагу». До речі, це була вже друга така медаль відважного кіннотника.

Оборонні та контрнаступальні дії підрозділів 7-ї гвардійського кавалерійської дивізії підтримували вогнем воїни 180-го гвардійського артилерійсько-мінометного полку. В боях за Луцький плацдарм в період з 24 лютого по 7 березня батареями полку було підбито 12 танків противника (в т.ч. один «Тигр»), знищено до 800 ворожих солдат і офіцерів. Згодом артилеристи 180-го гамп відзначились при прориві оборони противника в районі містечка Торговиця та при визволенні Радивилова. Командир полку гвардії підполковник Василь Михайлович Молостов за особисту хоробрість і вміле управління полком в бою був нагороджений орденом Червоного Прапора.

При відбитті ворожих контратак відзначився старший офіцер батареї - командир вогневого взводу гвардії лейтенант Павло Андрійович Скрипець. Лише за один день боїв його взводом було відбито 4 ворожі контратаки, знищено спостережний пункт, міномет, до 40 гітлерівців. Офіцер – артилерист був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

В атаку перейшли також ескадрони 7-го гвардійського кавалерійського полку (2 гв.кд). В ході атаки відзначився командир відділення ПТР гвардії сержант Далдатай Полтабеков, котрий одним з перших піднявся в атаку і в ході бою знищив офіцера і 11 ворожих солдат. Напередодні, 28 лютого, відділення ПТР під командуванням гвардії сержанта Полтабекова знищило 2 німецькі кулемети з розрахунками. Молодший командир був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Проте противник не тільки оборонявся, він постійно контратакував.

На позиції 7-го гвардійського кавалерійського полку наступав піхотний батальйон за підтримки 15 танків, при цьому до двох рот німецької піхоти за підтримки 11 танків вдарили в оголений фланг полку. З’явилась реальна загроза прориву противника в тил полку.

За цієї ситуації в нерівний бій з ворогом вступили артилеристи 1-ї гарматної батареї 177-го гамп, яка до початку атаки розгорнулась на відкритих вогневих позиціях.

Одним з перших просування противника виявив командир вогневого взводу гвардії молодший лейтенант Павло Іонович Єрмаков. У нерівному бою взводом Єрмакова було знищено до 50 гітлерівців та підбито 2 танки. Противник перегрупувався і продовжив атаку. Не дивлячись на значні втрати, артилеристи не відступили. При відбитті другої атаки ними було знищено до 25 солдат і офіцерів, танк і бронетранспортер. Гвардії молодший лейтенант Єрмаков за вміле керівництво вогнем взводу та проявлені мужність і героїзм був нагороджений орденом Червоної Зірки.

 

До останнього снаряду

З початку атаки німецьких танків і піхоти на ближньому спостережному пункті поряд з командиром батареї був командир відділення розвідки гвардії старший сержант Микола Григорович Карелкін. Від диму і вибухів снарядів навколо все стало сизо-чорним. Коли обірвався зв’язок з розрахунком 3-ї гармати комбат послав Карелкіна вияснити обстановку. 200 метрів від СП до гармати сержант подолав під щільним вогнем противника, а коли наблизився до гармати, то побачив, що біля гармати залишилось живими лише два поранені номери обслуги. Рішення прийшло миттєво – гвардії старший сержант Карелкін став до панорами прицілу і відкрив вогонь по ворогу. В бою ним було знищено 50 німецьких піхотинців, 4 кулемети з розрахунками. Німецькі танки, а за ними піхота відступили назад. За мужність і відвагу гвардії старший сержант Микола Карелкін був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня.

Під шаленим вогнем противника 9 разів виходив на лінію і усував пошкодження кавалер двох медалей «За відвагу» командир відділення зв’язку 1-ї батареї гвардії старший сержант Іван Семенович Печеникин, а його підлеглий – старший телефоніст гвардії єфрейтор Яків Никифорович Щеліков 8 разів усував пошкодження на лінії зв’язку.

Під вогнем противника на позицію 3-го ескадрону 7-го гвардійського кавалерійського полку пробрався командир ланки відділення ординарців комендантського взводу полку гвардії молодший сержант Таліб Дадабаєв, котрий передав наказ командира полку. Точно так Таліб Дадабаєв діяв і 27 лютого при доставці бойового наказу командиру 2-го ескадрону.

Цього дня відзначився ще один зв’язковий – шабельник 3-го ескадрону гвардії рядовий Дмитро Петрович Соломатін. При виконанні завдання командира ескадрону він стикнувся з групою німецьких автоматників, які пробрались до спостережного пункту комеска. Гвардієць вступив з ворогом у бій і знищив 6 солдат. Ворожа група з боєм відійшла назад. Обидва зв’язкові були нагороджені орденами Червоної Зірки.

9 ворогів зі своєї гвинтівки знищив номер розрахунку станкового кулемету гвардії рядовий Микита Гнатович Утешев. За вмілі дії в бою був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Медалі «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був удостоєний зв’язковий командира ескадрону гвардії рядовий Йосип Павлович Павлов, котрий при відбитті німецької атаки знищив 3 гітлерівців, а протягом усього періоду боїв своєчасно доводив бойові розпорядження командира ескадрону до командирів взводів.

«На відмінно» завдання із здійснення розвідки виконав командир відділення 3-го ескадрону гвардії молодший сержант Валіпа Шапибалович Хажамбердин. Молодший командир пробрався в тил противника в районі колонії Гнідава та встановив розміщення вогневих засобів противника. При поверненні до своїх виявив у одному з будинків відділення німецьких автоматників. Гвардієць закидав ворогів гранатами, при цьому знищив 8 солдат і офіцера. За мужність і відвагу в боях за утримання Луцького плацдарму був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

При відбитті танкових атак німців відзначились і бійці батареї 45мм гармат 7-го гвардійського кавалерійського полку. Вміло та виважено діяв на полі бою навідник гвардії молодший сержант Олександр Дмитрович Карпенко. Влучним пострілом він підбив середній танк ворога, а коли німецькі піхотинці атакували позиції взводу подавив вогонь двох кулеметів і знищив до двох десятків нападників. У складі цього розрахунку вміло діяв також замковий гвардії молодший сержант Василь Полікарпович Третьяков. Коли від ворожої кулі впав піднощик снарядів Василь Третьяков став виконувати і його обов’язки. Вогнем вогневого взводу під керівництвом кавалера ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня та медалі «За відвагу» помічника командира взводу гвардії старшини Захара Івановича Крикунова був підбитий танк, знищено 7 кулеметів і до 30 солдат противника. Олександр Карпенко, Захар Крикунов і Василь Полікарпов були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

Після відбиття атак ворога 3-й ескадрон знову перейшов у наступ. Відзначився помічник командира шабельного взводу гвардії старший сержант Савелій Степанович Сушкін. Молодший командир був в перших рядах тих, хто першим увірвався до колонії Гнідава і знищив в ході атаки 13 ворожих вояків. За сміливість і мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки. 6 ворогів знищив вогнем з гвинтівки знищив 2-й номер ручного кулемета гвардії рядовий Роман Антонович Кравченко. За відвагу в боях 25-29 лютого був нагороджений медаллю «За відвагу».

Командування достеменно не знало про стан 3-го ескадрону 7-го гв.кп. Для вияснення обстановки був направлений командир відділення взводу розвідки 4-го гв.кп гвардії сержант Олександр Васильович Турбаєв. Розвідник пробрався через порядки німецьких військ, і після вияснення обстановки повернувся назад. Завдяки відомостям, доставленим гвардії сержантом Турбаєвим полкові та дивізійна артилерія змогли нанести удар по противнику.

При зміні вогневої позиції розрахунком 76 мм гармати 1-ї гарматної батареї 177-го гвардійського артилерійського мінометного полку на правому березі Стирю в районі села Боратин Чеський командиром гармати гвардії молодшим сержантом Степаном Лазаровичем Келишевим було виявлено висування 9 танків противника у фланг і тил ескадронам 7-го гвардійського кавалерійського полку. Командиром гармати було прийняте рішення негайно зайняти позицію і відкрити вогонь по ворогу. Через 30 секунд перший снаряд полетів в сторону ворога. Головний танк зупинився і став вести вогонь в напрямку гармати. Гітлерівці, які не чекали опору в цьому районі спочатку опішили і зупинились, але після того як виявили що оборону тримає лише одна гармата знову стали атакувати. Поки німці роздумували, третім снарядом головний танк був підпалений. Проте осколками німецького снаряду, який розірвався позаду гармати були вбиті три номери розрахунку, легко поранений командир гармати гвардії сержант Келешев, а навідник – єфрейтор Василь Єгорович Чуркін отримав поранення в обидві ноги. Не дивлячись на сильний біль, Василь Чуркін продовжував наводити гармату на ціль, а командир гармати подавав снаряди і заряджав гармату. Відважні артилеристи підбили ще один танк. Продовжували вести вогонь і німецькі танки. Один із снарядів влучив у щиток гармати, єфрейтор Чуркін отримав три осколочні поранення, важко поранений був і командир гармати. З останніх сил Василь Чуркін здійснив ще один постріл, снаряд підбив ще один німецький танк. Німецькі танки стали відходити. Відхід прикривав танк, підбитий пострілом Чуркіна. Тоді за навідника став Степан Келешев і останнім снарядом підпалив броньованого монстра. Загроза обходу з тилу ескадронів була ліквідована.

 

Герой Радянського Союзу Василь Єгорович Чуркін

Василь Чуркін загинув при відбитті німецької контратаки 19 липня 1944 року в районі м. Броди Львівської області. 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм навіднику 1-ї гарматної батареї 177-го гвардійського артилерійського мінометного полку гвардії єфрейтору Чуркіну Василю Єгоровичу посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

 

Меморіальна плита на Пагобі Слави у м.Львів

За бій під Боратином Степан Келешев був нагороджений орденом Слави 3-го ст. (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня). Гвардії старший сержант Степан Лазарович Келешев зі своєю гарматою дійшов до Ельби. На кінець війни в його тілі було три рубці від ворожих куль і осколків, груди прикрашали ордени Вітчизняної війни 1-го (за Житомир) та 2-го ступенів (за бої на р. Жиздра), орден Слави 3-го ст. (Луцький плацдарм), орден Червоної Зірки (форсування Одеру), а в серці залишилась біль від пам’яті за бойових товаришів, яких втратив в боях з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 року.

При доставці донесення до штабу полку з передового спостережного пункту в районі церкви у центрі с. Гнідава з 10 гітлерівськими розвідниками стикнувся старший розвідник штабної батареї 177-го гамп гвардії єфрейтор Володимир Іванович Язєв. У сутичці Володимир Язєв знищив 4 ворогів, інші відійшли. За мужність і героїзм гвардії єфрейтор Язєв був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

На позиції підрозділів 4-го гвардійського кавалерійського полку цього дня наступ повів німецький піхотний батальйон, підтриманий 10 танками. На шляху броньованих машин опинилась гармата зі складу 2-ї гарматної батареї 177-го гамп, номером одного з розрахунків якої якої був гвардії рядовий Микола Іванович Косенко. Німецькі танки зосередили вогонь по відкритій вогневій позиції гармати, проте артилеристи продовжували вести прицільний вогонь. За декілька хвилин завмерли два ворожі танки, проте дісталось і розрахунку. Від осколків снаряду та кулеметної черги з танка впали командир гармати, навідник та два номери розрахунку. Біля гармати залишився один Микола Косенко. Гвардієць продовжував вести вогонь і незабаром запалав ще один німецький танк… За мужність в бою гвардії рядовий Косенко був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

У період боїв 28 лютого – 1 березня в районі Гнідави відзначився взвод ПТР під командуванням гвардії старшого лейтенанта Петра Михайловича Лялічева (4-й гв.кп). 28 лютого взвод зайняв оборону на найбільш танко небезпечних ділянках. При відбитті німецької атаки 29 лютого був знищений один танк, а згодом, при контратаці – сім вогневих точок і спостережний пункт ворога. Особисто командиром взводу з протитанкової рушниці був підпалений дім, в якому знаходилось кулеметне гніздо противника. Коли німці стали вплигувати з палаючої хати, Петро Лялічев з карабіна знищив трьох німецьких солдат. Гвардії старший лейтенант Лялічев був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

До двох взводів піхоти і 6 танків атакували позицію шабельного взводу гвардії лейтенанта Анушавана Гавриловича Мартиросяна. Німецька піхота вогнем зі всіх видів стрілецької зброї була відсічена від танків. Залишивши на полі бою 35 трупів своїх солдат гітлерівці відкотились назад. Після невдалої першої атаки через деякий час гітлерівці вдруге атакували позиції взводу, тепер на лівому фланзі. Вміло використовуючи маневр вогнем бійці взводу гвардії лейтенанта Мартиросяна відбили і цю атаку ворога та не допустили прориву оборони. Відважний офіцер-кавалерист був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

9 ворожих контратак в період з 26 лютого по 1 березня відбив ескадрон під командуванням гвардії лейтенанта Володимира Андрійовича Мика. Бійцями ескадрону було знищено 1 танк і до 70 ворогів. За виняткову сміливість, хоробрість, особисті мужність і відвагу командир ескадрону гвардії лейтенант Мик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У районі висоти 224,9 на захід від Луцька оборонні дії 1-го та 2-го ескадронів 8-го гвардійського кавалерійського полку. 29 лютого своїм вогнем підтримував вогневий взвод гвардії старшого лейтенанта Олександра Васильовича Кабакова (2-га гарматна батарея 177-й гамп). На світанку до батальйону німецької піхоти прямо з маршу намагались прорвати оборону кавескадронів. У ході відбиття німецької атаки взводом гвардії старшого лейтенанта Кабакова було знищено до 125 ворожих солдат і офіцерів та 2 вантажівки х майном і боєприпасами. Комвзводу був нагороджений орденом Червоної Зірки.

За загрози прориву противника до Луцька командуванням корпусу було поставлена завдання до якнайшвидшої евакуації матеріально-технічних цінностей, зокрема фуражу й продовольства. Саме таке завдання виконував особовий склад 2-го гвардійського окремого продтранспорту 2-ї гвардійської кав дивізії під командуванням гвардії капітана Сергія Савелійовича Гнєнного. Особливо при виконанні завдання відзначились командир автовзводу гвардії старший лейтенант Дмитро Лук’янович Бармін (взводом було вивезено до 40 тон муки), гвардії старшина Микола Кузьмич Ноздрєватих, який організував і забезпечив вивіз 30 тон муки, старший писар гвардії сержант Йосип Лейбович Будник (організував облік трофейного продовольства і фуражу та видачу їх частинам дивізії), розвідник гвардії рядовий Яків Григорович Молчанов, завданням якого були розвідка маршрутів руху та супровід транспортів. Гвардії старший лейтенант Бармін, гвардії старшина Ноздрєватий та гвардії сержант Будник за дії в районі Луцька та Бродів були нагороджені медалями «За відвагу», а гвардії рядовий Молчанов – медаллю «За бойові заслуги». Медалями «За бойові заслуги» (представлялись до медалей «За відвагу») також були нагороджені водій-електрик гвардії рядовий Федір Іванович Вихрєв (відремонтував електрообладнання 6 автомобілів), водій гвардії рядовий Михайло Іванович Губаренко (протягом 2 діб під обстрілом ворога на автомобілі ЗИС-5 вивозив майно продовольчого складу з Луцька), писар по ПММ гвардії рядовий Григорій Семенович Матвєєв, помічник водія гвардії рядовий Йосип Єлисейович Мордань (доставляв на передову ПММ та вів їх облік), командир автомобільного відділення гвардії сержант Іван Якимович Піскунов (під час боїв за Луцьк виконував обов’язки старшого бригадира з ремонту автомобілів, особисто знаходив запасні частини на полі бою, за період з 26 лютого по 15 березня відремонтував 8 автомобілів), слюсар гвардії молодший сержант Степан Васильович Починський (за дві доби 28 і 29 лютого здійснив 2 середні ремонти автомобілів, представлявся до ордену Червоної Зірки), водій гвардії рядовий Олександр Олексійович Тюменков (відзначився при вивезенні з під обстрілу майна продовольчого складу).

29 лютого гітлерівці знову контратакували позиції 1-ї роти 43-го сп, яка утримувала рубіж на західному березі річки Жидівка. При відбитті німецької атаки безстрашно діяв стрілець рядовий Сурен Башхилович Давид’ян, котрий разом з двома бойовими товаришами знаходився в бойовому охороненні. Від німецьких куль один боєць загинув, другий отримав важке поранення. Сурен Давид’ян став вести бій в одиночку і стримав наступ противника аж поки не підійшла допомога. При відбитті ворожого нападу знищив 6 гітлерівців. Відважно діяв взвод мінометників лейтенанта Мариніна. Командир взводу з автомата особисто знищив 4 ворогів. Тим не менше німцям вдалось потіснити сусіда 1-ї ср праворуч. Нависла загроза над правим флангом роти. Лейтенант Жучков організував кругову оборону і особисто очолив контратаку. Ворог втратив 60 вояків і відступив.

На ділянці оборони 2-ї стрілецької роти стійко бився з ворогом взвод, командування яким прийняв сержант Микола Черкашин. Підрозділ відбив усі німецькі атаки і знищив 13 ворожих офіцерів і солдат.

1 березня противник силами до батальйону знову атакував позиції 1-ї стрілецької роти 43-го Даурського стрілецького полку. Бійці взводів під командуванням лейтенанта Григорія Альпесовича Бісейшвіллі та молодшого лейтенанта Бориса Івановича Бахтіна відбили три атаки німців і утримали плацдарм на західному березі річки Жидівка. Тільки від вогню взводу Григорія Бісейшвіллі ворог втратив 20 солдат і офіцерів вбитими і до 30 пораненими.

За вміле керівництво підрозділами і мужність в бою лейтенанти Жучков, Бісейшвіллі та молодший лейтенант Бахтін були нагороджені орденами Червоної Зірки. У ході бою відзначились і ряд бійців 43-го сп. Так, стрілець 1-ї ср рядовий Тихін Борисович Силайчев, котрий був посланий з донесенням до штабу батальйону, при виконанні завдання стикнувся з двома німецькими солдатами. Обох ворогів стрілець взяв у полон. За мужні дії сержант Черкашин, рядовий Силайчев були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня, рядовий Давид’ян – медаллю «За відвагу».

Цього дня при розвідці цілей на передньому краї противника від ворожої кулі загинув Олексій Маринін. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У період напружених боїв командування 7-м гвардійським кавалерійським полком тимчасово прийняв гвардії підполковник Григорій Сергійович Токарєв (командував до 1 квітня 1944 року). Це був досвідчений офіцер. Службу в РСЧА розпочав ще у 1927 році. На фронтах Великої Вітчизняної – з 22 червня 1941. До призначення командиром полку був начальником 1-го (оперативного) відділення штабу 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Відзначився при обороні Москви (орден Червоної Зірки у 1942 році) та утриманні плацдарму на західному березі Дніпра (орден Вітчизняної війни 1-го ступеня в листопаді 1943 року). Змінилось і командування 4-го гвардійського кавалерійського полку. Замість гвардії полковника Бєлих , котрий отримав призначення на посаду заступника командира 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, командування полком прийняв гвардії підполковник Микола Максимович Єгоров. На службу до РСЧА був зарахований у 1932 році. Брав участь у радянсько-польській війні 1939 року. З гітлерівцями почав воювати 3 жовтня 1941 року у званні капітана і на посаді начальника штабу кавалерійського полку. Свою першу бойову нагороду – орден Червоного Прапора отримав у 116-му гв.кп 7-ї гв.кд за бої в районі сіл Утешево та Недетово (Бабинінський район Калузької області) в січні 1941 року. Потім командував 19-м гвардійським кавалерійським полком 7-ї гв.кд. Відзначився в боях лютого 1943 року в районі Синельникового (нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня). На чолі 6-го гвардійського кавалерійського полку 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії брав участь в ліквідації Затонського угрупування німців на річці Тетерев. Був нагороджений орденом Суворова 3-го ступеня. Забігаючи наперед, повідомлю, що 4-й гв.кп під командуванням гвардії підполковника Єгорова відзначився при прориві оброни противника на р.Іква 18 березня 1944, оволодінні Радивіловом і Бродами. ТВД командира 4-го гв.кп був нагороджений орденом Олександра Невського.

Найвищої бойової нагороди СРСР – ордену Червоного Прапора був удостоєний виконувач обов’язків командувача артилерією 2-ї гвардійської кавалерійської Кримської двічі Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії ім. РНК УРСР гвардії майор Микола Іванович Салобай. Артилеристи 2-ї гв кд в період боїв за утримання Луцького плацдарму знищили 14 танків і штурмових гармат, 12 мінометів, 3 гармати, підбила 11 танків, подавила вогонь 27 станкових кулеметів, 3-х артилерійських і 3-х мінометних батарей ворога.

 

Командний склад 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії та її полків.

В центрі гвардії генерал-майор Х-У.Д.Мамсуров

Високої бойової нагороди – ордену Червоної Зірки був удостоєний помічника начальника штабу 8-го гв.кп зі спеціального зв’язку гвардії лейтенант Сергій Іванович Кузнєцов, котрий забезпечив скритність управління підрозділами частини і не допустив витоку секретної інформації при веденні переговорів по засобах телефонного і радіо зв’язку.

   За своєчасне забезпечення частин і з’єднань 76-го стрілецького корпусу картами під час боїв в районі Рівного і Луцька орденом Червоної Зірки був нагороджений топограф 76-го СК старший технік лейтенант Михайло Олександрович Лабутін. Крім того ним був виконаний ряд графічних документів, які  допомогли артилерії корпусу в забезпеченні даних для стрільби.