Тим часом бої продовжувались…

1 березня група гітлерівців вкотре атакувала підрозділи 3-го ескадрону 7-го гвардійського кавалерійського полку. При відбитті атаки відзначився навідник станкового кулемету гвардії рядовий Іван Семенович Душанов. Від ворожої кулі впав 2-й номер розрахунку, Іван Душанов сам продовжував вести вогонь по ворогу. Від влучних черг кулеметника на полі бою залишилось лежати 40 гітлерівців. У попередніх боях (25-29 лютого) на плацдармі розрахунком цього станкового кулемету було знищено до 80 гітлерівців. Гвардії рядовий Душанов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Це була перша бойова нагорода 21 річного гвардійця, який почав воювати ще в червні 1942 року, в боях був двічі поранений та контужений (під Старою Руссою та на Курській дузі). Третє, важке поранення Іван Душанов отримав 27 березня 1944 року в бою під с.Смольне (Бродівський район Львівської області).

При відбитті німецької контратаки чотирьох гітлерівців знищив гвардії рядовий Анатолій Юхимович Мясников. Згодом, коли ескадрон перейшов у наступ, він виявив і ліквідував німецького коректувальника, що засів на церковній дзвіниці. За відвагу в боях був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

У боях під Луцьком відзначився також командир відділення 3/7гв.кп гвардії сержант Петро Захарович Бабенко. Відділення під його командуванням знищило 16 ворожих вояків, в тому числі 2 офіцерів. Молодший командир був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Найбільш танко небезпечні напрямки в районі Гнідави було вирішено замінувати, щоб не допустити прориву противника. При мінуванні відзначився помічник командира саперного взводу 4-го гв.кп гвардії молодший сержант Дем’ян Максимович Коровяков. Згодом сапери полку відзначились в районі с. Смольно. Дем’яном Коров’яковим був замінований, а з підходом німецьких танків підірваний міст. За мужні дії гвардії молодший сержант Коровяков був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Гвардії старший сержант Іван Семенович Печеникин з двома телефоністами виконував завдання з усунення пошкодження кабелю між спостережним пунктом і вогневою позицією 1-ї батареї 177-го гамп. В місці пошкодження був виявлений характерний поріз. Сержант Печеникин відразу зметикував і наказав гвардії єфрейтору Якову Щелікову усунути пошкодження, а з другим заліг в очікуванні ворога. Тільки єфрейтор Щеліков став лагодити кабель, як на нього накинулось 5 німецьких розвідників. Вогнем з автоматів зв’язківці, які підготувались до нападу, знищили 3 ворогів. За вмілі і мужні дії 29 лютого і 1 березня гвардії старший сержант Іван Печеникин  та гвардії єфрейтор Яків Щеліков були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

У ніч з 1 на 2 березня десять розвідників 4-го гв.кп на чолі з гвардії сержантом Олександром Турбаєвим пробралась у ворожий тил. Дві доби розвідники здійснювали в районі шляху Гончарка - Гнідава спостереження за перегрупуваннями противника в районі колонії Гнідава та передавали інформацію до штабу полку. Командир розвід групи Олександр Турбаєв був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

2 березня з метою розвідки противника в районі Гнідава - Гончарка у ворожий тил вирушила пошуково-розвідувальна група під командуванням командира розвідувального відділення гвардії старшого сержанта Василя Йосиповича Малого (розвід взвод 7-го гв.кп). До складу групи увійшли гвардії сержант Зотов та гвардії рядові Касумов, Піонар та Зернов. На південній околиці Гончарки розвідники були виявлені німецьким патрулем. Гітлерівця, який намагався пожбурити в напрямку розвідників гранату влучною чергою «звалив» гвардії рядовий Шаміль Ісаєвич Касумов. Будинок на околиці, в якому знаходилась чергова зміна бойового схоронення був підпалений гвардії рядовим Володимиром Івановичем Зерновим. Коли німці стали вискакувати з палаючого будинку Шаміль Касумов косив їх вогнем з автомату. В будинок увірвалися гвардії сержант Микола Павлович Зотов та гвардії рядовий Сергій Іванович Піонар і чергою з автомата знищив двох німців. Загалом шестеро гітлерівців були вбиті, а один з ворожих вояків був взятий до полону. Група виконала завдання із захоплення контрольного полоненого і повернулась до своїх. За цей розвідувальний вихід гвардії старший сержант Малий був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня), Шаміль Касумов - орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (загинув при виконанні бойового завдання 23 березня 1944 року в районі села Опариси), Сергій Піонар – медаллю «За відвагу», а Володимир Зернов і Микола Зотов – медалями «За бойові заслуги» (представлялись до орденів Червоної Зірки). Ця бойова нагорода була другою для Володимира Зернова за бої на Волині. 16 лютого 1944 року за бої в районі с.Верхівка він був нагороджений медаллю «За відвагу».

2 березня в смузі оборони 4-го гвардійського кавалерійського полку в районі Гнідави бої продовжувались. Відзначився командир відділення 1-го шабельного ескадрону гвардії сержант Василь Федорович Дудник, котрий розвідав місця розташування вогневих точок ворога, а згодом під вогнем противника виніс з поля бою станковий кулемет. За вмілі та мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу». Також при відбитті німецької атаки відзначилось відділення гвардії сержанта Хабібули Рахматуліна. Кіннотники знищили до 25 ворогів, в тому числі командир відділення – 6. Всього за період боїв в районі Гніда ви бійцями відділення Рахматуліна було знищено понад 50 гітлерівців. Відважний сержант був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

На ділянці дій 3-го ескадрону 27-го гв.кп в районі села Гончарка в бою з ворогом цього дня відзначився навідник станкового кулемету гвардії рядовий Борис Максимович Семенов. Перебуваючи у складі бойового схоронення, кулеметник виявив рух німецької колони і відкрив по ній вогонь. Внаслідок вогневого нападу на шляху залишилось 10 гітлерівців, колона була розсіяна. За вмілі дії гвардії рядовий Семенов був нагороджений медаллю «За відвагу». Згодом ескадрон перейшов у наступ у напрямку на Гончарку та висоту 225.9. Дії шабельників вогнем підтримав розрахунок станкового кулемету під командуванням гвардії старшини Віктора Дмитровича Швецова. Щільний і точний вогонь кулеметників, які знищили дві вогневі точки противника забезпечив виконання підрозділом поставленого завдання. Гвардії старшина Шведов і гвардії рядовий Семенов за вмілі та відважні дії були нагороджені медалями «За відвагу».

2 березня 3-й батальйон 342-го гв.сп атакував противника в районі так званого «Редуту» та урочища Кам’яний кар’єр. Роти батальйону з ходу вибили противника з вигідного рубежу і закріпились на ньому. В ході атаки відзначився командир стрілецького відділення гвардії червоноармієць Віктор Арсентійович Уравушкін, котрий на чолі свого підрозділу одним з перших увірвався до опорного пункту в Кам’яному кар’єрі, особисто знищив німецького офіцера і двох солдат. На «Редут» першими в батальйоні увірвались бійці стрілецького відділення під командуванням гвардії сержанта Василя Івановича Бороздіна. В бою молодший командир знищив двох ворогів. Їздовий 3-ї мінометної батареї гвардії єфрейтор Микола Ничипорович Кабанов, не дивлячись на сильний вогонь противника протягом бою підвозив боєприпаси до розрахунків. Уміло діяв на полі бою командир відділення взводу зв’язку 3-го батальйону гвардії сержант Семен Опанасович Марховщин, який своєчасно під щільним вогнем противника вів лінію зв’язку від КП батальйону до КП полку, що забезпечило надійне управління боєм. 5 поривів на лінії зв’язку усунув телефоніст гвардії червоноармієць Олексій Гаврилович Шустов. За вмілі дії Віктор Уравушкін і Семен Марховщин були нагороджені медалями «За відвагу», а гвардії сержант Бороздін, гвардії єфрейтор Кабанов, гвардії червоноармієць Шустов – медалями «За бойові заслуги».

Командир стрілецького взводу 323-го гв.сп гвардії молодший лейтенант Віктор Уравушкін загинув смертю хоробрих при оволодінні селом Гросс-Луя 19 квітня 1945 року. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

За бої на підступах до Луцька медалями «За бойові заслуги» були також нагороджені командир стрілецького відділення 1-го стрілецького батальйону гвардії старший сержант Олексій Костянтинович Пічугін, котрий замінив командира відділення взводу зв’язку і організував безперебійне функціонування всіх засобів зв’язку в ланці батальйон-рота; старшина стрілецької роти гвардії старшина Петро Трохимович Ширяєв, котрий забезпечив свій підрозділ гарячою їжею і боєприпасами, а також своєчасну евакуацію поранених.

Поки ворог атакував радянські позиції в його найближчих тилах активно працювали розвідники дивізій і полків. 2 березня старший розвідник 180-го гамп гвардії сержант Іван Іванович Серебров в районі с. Радомишль виявив маршову колону німців. За координатами, переданими розвідником, вдарила артилерія – німецький підрозділ був розсіяний і частково знищений. Згодом, при боях в районі Кальнатичве за його наведенням були знищені дві кулеметні точки противника, які заважали шабельним підрозділам рухатись вперед. Був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

3 березня радянські частини, які вели бої на Луцькому плацдармі продовжували бої в обороні. Гітлерівці знову намагались прорватись в напрямку на Луцьк.

Атаку німецької піхоти і танків в районі Гнідави цього дня успішно відбило відділення взводу ПТР 1-го гв.вптдн гвардії сержанта Олексія Харлампієвича Інькова. Командир розрахунку ПТР гвардії сержант Іван Кузьмович Бичков підбив німецький танк і знищив німецький станковий кулемет. Згодом відділення першим контратакувало ворога на правому фланзі ескадрону. Олексій Іньков гранатою подавив супротив ворожого ДзОТУ, знищивши при цьому станковий кулемет з розрахунком. В ході контратаки вдалось відбити у ворога декілька будівель в селі. Гвардії сержанти Іньков та Бичков були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

При відбитті німецької танкової атаки з десантом піхотинців на борту відзначився помічник командира взводу ПТР 1-го гвптдн гвардії старший сержант Михайло Дмитрович Кислицин. Ним вогнем з ручного кулемета було знищено 6 німецьких гренадерів, які намагались прорватись на броні танка. Згодом від вогню кулеметників вимушені були залягти піхотинці, які наступали слідом за танками. Грізні бойові машини також не наважились йти далі до траншей без підтримки піхоти. Атака захлинулась. За вмілі дії і снайперський вогонь з ручного кулемету гвардії старший сержант Кислицин був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Також відзначився командир відділення ПТР гвардії старший сержант Андрій Федорович Філіпов, котрий на чолі свого підрозділу при контратаці одним з перший увірвався до Гнідави, очистив від ворога 3 будинки та знищив гранатою станковий кулемет німців з розрахунком. Був представлений до ордену Слави 3-го ступеня, але нагороджений медаллю «За відвагу».

Орденом Слави 3-го ступеня був нагороджений помічник навідника ПТР гвардії єфрейтор Семен Ілліч Уткін (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), котрий при відбитті німецької атаки одним з перших піднявся в контратаку, вирвався вперед, першим увірвався в розташування ворога і гранатами та вогнем з автомата знищив 6 гітлерівців та захопив німецьку рацію.

3 березня гітлерівці спробували прорвати оборону і на ділянці оборони 4-го ескадрону 26-го гвардійського кавалерійського полку. Спочатку один взвод піхоти почав наступ з фронту, а згодом ще одна група чисельністю до 30 чоловік намагалась обійти радянські позиції та вдарити у фланг. Завдання знищити ю групу отримав шабельний взвод, яким командував гвардії лейтенант Михайло Харунович Шхагощев. Завдяки сміливому маневру і вмілому використанню вогню зброї взводи ворожа група була знешкоджена. Ворог втратив 16 чоловік вбитими, ще двоє гітлерівців були взяті в полон. За сміливі дії та особисту мужність в бою гвардії лейтенант Шхагощев був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Атаки гітлерівців 3 березня також відбивали бійці 21-го гв.кп в районі села Ставрів. Уміло діяв помічник командира взводу ПТР 3-го ескадрону гвардії старший сержант Захар Георгійович Монахов, котрий влучними пострілами підбив дві німецькі автівки. Захар Монахов також відзначився в боях 7 та 8 березня, але про це далі. Неодноразово в боях на плацдармі відзначився також сапер полкового саперного взводу 21-го гв.кд гвардії рядовий Григорій Іванович Погребський. 3 березня за завданням штабу полку ним була замінована дорога. На мінах підірвались дві підводи з боєприпасами. Також в бою цього дня відзначилось відділення гвардії старшини Миколи Аникійовича Силаєва. Бійці під його командуванням протягом дня відбили декілька німецьких атак і знищили до взводу противника. Гвардії старшина Силаєв особисто вбив 14 німецьких солдат і офіцера. Був представлений до ордену Червоної Зірки, але нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

За оборонні бої з утримання Луцького плацдарму орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений санінструктор ескадрону 21-го гв.кп гвардії старшина Андрій Миколайович Катайкін. У ході боїв ним були винесені з поля бою 50 однополчан. Окрім того старшина-медик неодноразово брав участь у відбитті німецьких атак, особисто знищив 10 гітлерівців.

Оскільки частини 1-го гвКК вже отримали завдання готуватись до наступу в південно-західному напрямку, постало завдання відновлення переправ через Стир. Саперами 5-го гвардійського окремого саперного ескадрону (7-ма гв.кд) під командуванням гвардії старшого лейтенанта Миколи Спиридоновича Іванеля 3-4 березня був збудований міст через Стир, який дозволив ввести в бій танкові підрозділи та самохідну артилерію, що допомогло утримати плацдарм, зайнятий 21-м гвардійським кавалерійським полком, а в подальшому розвивати наступ. Командир ескадрону гвардії капітан Іванель та командири саперних взводів гвардії старші лейтенанти Іван Юхимович Лісневський, Дмитро Лук’янович Недоруба (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) були нагороджені орденами Червоної Зірки, помічники командирів взводів гвардії старшина Олександр Іванович Цимбал та гвардії старший сержант Семен Юхимович Борщов – медалями «За відвагу», ще один помічник командира взводу гвардії старший сержант Михайло Костянтинович Розанов, командири саперних відділень гвардії старший сержант Михайло Миколайович Сусляков, гвардії старшина Іван Олексійович Невєров та сапери гвардії молодший сержант Федір Миколайович Скляренко, гвардії рядові Михайло Романович Хомчук, Микола Арсентійович Зугров, Василь Іванович Неберикутя, Олексій Федорович Пархоменко, Сагиндик Телеубеков, Григорій Іванович Тетерін, Лука Акимович Титов, Юхим Федорович Чернінілов, Іван Денисович Школяренко – медалями «За бойові заслуги», при цьому Михайло Розанов, Михайло Сусляков та Михайло Хомчук представлялись до орденів Червоної Зірки, а інші сапери – до медалей «За відвагу». 

Високими урядовими нагородами була відмічена ратна праця саперів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. В умовах постійного форсування річок Стир та Іква гвардійці-сапери в період боїв за Луцький плацдарм збудували і відновили 4 мости: 6-ти тонний в районі Торговиці 17.02, наплавний 9-ти тонний міст в районі с. Боромець 21.02, 12-ти тонний міст в районі с. Биваки 27.02 та 30-ти тонний міст через Стир в районі с.Боромець 9 березня. Орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня був нагороджений командир 1-го гвардійського окремого саперного ескадрону гвардії старший лейтенант Олексій Федорович Семко, орденом Червоної Зірки: командир відділення гвардії старший сержант Юхим Сергійович Матвєєв, сапери гвардії рядові Митрофан Васильович Бухтояров, Петро Денисович Григор’єв, Василь Михайлович Михайлов, Олександр Степанович Степанов, Павло Ілліч Чиркунов, орденом Слави 3-го ступеня: командир саперного відділення гвардії сержант Іван Федорович Горюнов, медалями «За відвагу»: сапери гвардії рядові Йосип Антонович Берман, Володимир Павлович Бобчук, Сейтпай Болгобаєв, Федір Григорович Дзигалов, Гаврило Матвійович Кирилов, медаллю «За бойові заслуги - гвардії рядовий Захар Трохимович Кучков.

Ветеран 1-го гвардійського окремого саперного ескадрону Василь Михайлович Михайлов