12 березня, 1-м батальйоном 236-го сп була здійснена ще одна успішна наступальна операція. 1-ша стрілецька рота під командуванням лейтенанта Петра Павловича Шаранова сміливим і рішучим ударом оволоділа тактично – вигідною безіменною висотою в районі с.Гончарка, з якої Луцьк був, наче на долоні. Як і в попередньому випадку, менша частина підрозділу на чолі з самим командиром роти атакувала з фронту, а більша – вдарила у фланг. Гітлерівці були вибиті, рота закріпилась у їх траншеях. Згодом рота успішно відбила дві контратаки ворога. Командир роти лейтенант Шаранов був удостоєний ордену Олександра Невського.

Першими ворожих траншей дістались бійці 1-го стрілецького взводу, яким командував молодший лейтенант Іван Антонович Ігнатов. Без втрат в особовому складі стрільці взводу закріпились на зайнятому рубежі і сприяли виконанню завдань іншими підрозділами роти. В подальшому взводом успішно були відбиті усі спроби двох рот противника повернути втрачену висоту. За вмілі та мужні дії молодший лейтенант Ігнатов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (представлявся до 1-го ступеня)

Атаку стрілецьких рот влучним вогнем підтримали розрахунки станкових кулеметів кулеметної роти 1-го сб під командуванням лейтенанта Олексія Федоровича Феоктистова. В ході атаки, а згодом при відбитті ворожої контратаки кулеметники знищили до піхотного взводу противника.Рішуче і вміло діяв рядовий Олександр Оганисян, котрий з групою бійців підкрався до німецьких позицій на відстань до 100 метрів, а тоді ривком увірвався до ворожої траншеї. Вогнем з автомата знищив 10 ворогів. Коли ворог перейшов в контратаку одну з груп бійців очолив старшина 1-ї стрілецької роти старшина Федір Федорович Феоктистов. В бою старшина особисто знищив трьох гітлерівців.Протягом бою підтримував постійний зв’язок і усував порушення на лінії зв’язковий полкового взводу зв’язку рядовий Володимир Володимирович Пономарьов. За рішучі, мужні дії лейтенант Феоктистов, старшина Феоктистов, рядові Оганисян, Пономарьов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

У цей же день 2-й та 3-й батальйони і рота автоматників 43-го Даурського стрілецького полку (обов’язки командира частини виконував заступник зі стройової частини майор Кузьма Костянтинович Драпов) отримали завдання вибити противника з политою кров’ю радянських кіннотників висоти 224,9. Напередодні атаки заступником командира 3-го батальйону з політ частини лейтенантом Гафуром Ахметовичем Гімаловим спільно з партійним активом були виготовлені червоні прапори і роздані в роти. За встановленим сигналом батальйон піднявся в атаку. Кожна з рот намагалась першою увірватись у ворожі траншеї і поставити свій прапор на висоті. В бойових порядках наступав і замполіт, котрий вів за собою бійців.

Перед початком атаки на ділянці 8-ї стрілецької роти завдання з розвідки переднього краю оборони противника вміло виконали бійці групи з трьох чоловік на чолі з командиром стрілецького відділення молодшим сержантом Володимиром Степановичем Креващоковим. До позицій бойового охоронення скрито підібрався рядовий Олексій Кирилович Павлов, Боєць знищив гранатою 6 ворогів, а двох разом з товаришами захопив у полон. Розвідниками також були виявлені позиції ще трьох вогневих точок противника.

З сигналом на штурм, свою 8-му стрілецьку роту в атаку підняв старший лейтенант Тимофій Парамонович Чернаков. Бійці підрозділу першими штурмом оволоділи північно-східною частиною висоти. Командир роти в бою отримав поранення , проте знаходився в бойових порядках до повного виконання завдання. Капітан Чернаков повернувся до роти після одужання. Загинув у бою 20 липня 1944 року в районі с. Мишів (Локачинський район).

При атаці на висоту вміло діяв взвод під командуванням старшини Самігули Бакирова. Під його командуванням бійцями підрозділу був знищений німецький становий кулемет та до взводу ворожої піхоти. Ще один стрілецький взвод під командуванням старшини Григорія Ульяновича Сичевського першим увірвався до німецької траншеї на висоті і забезпечив виконання завдання ротою. В бою старшина особисто знищив одного гітлерівця.

У бойових порядках 8-ї стрілецької роти знаходився заступник командира 3-го батальйону лейтенант Іван Миколайович Юрченко, котрий керував боєм на правому фланзі. Коли 8-ма стрілецька рота залягла під вогнем противника, встав на повний зріст і першим кинувся вперед. З криками «Ура» бійці кинулись за офіцером і увірвались у ворожі траншеї. До вогневої точки противника підібрався і знищив її гранатами рядовий Дмитро Фадейович Щербаков. Три ручні кулемети противника з розрахунками при штурмі висоти 224,9 гранатами знищив командир відділення молодший сержант Хаміт Сапменович Сканчибасов. Вмілі дії командира відділення та його підлеглих дозволили своєчасно зайняти німецьку траншею і виконати поставлене завдання. Вбитого кулеметника в бою замінив стрілець рядовий Тигран Карюнович Айрапетян. Влучними чергами він знищив розрахунок німецького кулемету, який заважав просуванню роти вперед. Рядовий Степан Меркурійович Биков доставляв бойове розпорядження командиру роти. Раптом він запримітив двох гітлерівців, яких знищив чергою з автомата. Подібним чином діяв і зв’язковий командира 3-го батальйону рядовий Опанас Минович Покитько, котрий гранатою вжив двох ворогів, а двох поранив. Розрахунок станкового кулемету знищив, а сам кулемет захопив як трофей командир відділення сержант Микола Олександрович Соколов. Першими північно-східними схилами височини оволоділи бійці взводу під командуванням лейтенанта Івана Стефановича Приємченка. Командир взводу, котрий в ході атаки знищив 10 гітлерівців, особисто встановив прапор на височині.

Після вдалого штурму. Сучасна реконструкція бою

9-та стрілецька рота під командуванням старшого лейтенанта Василя Сергійовича Горлова підтримала наступ сусіда і також увірвалась на висоту. При штурмі бійцями роти були знищені 3 кулемети і до взводу німецької піхоти. Серед особового складу 9-ї стрілецької роти відзначився помічник командира взводу старший сержант Самет Алеєвич Юсупов, котрий першим на ділянці наступу роти увірвався в німецьку траншею і влучною чергою знищив двох гітлерівців, і захопив міномет. Група бійців під командуванням помічника командира взводу полкової роти автоматників сержанта Петра Михайловича Шипілова отримала завдання знищити німецький кулемет, який вів вогонь з будинку. Радянські автоматники з тилу підібрались до ворожої укріпленої позиції. Сержант Шипілов підібрався до будівлі і закидав німців гранатами. Двоє гітлерівців впали замертво, інші кинули техніку і відступили. Автоматники увірвались до будинку й зайняли позиції. Незабаром по будинку відкрили вогонь два німецькі кулемети. Група Шипілова виконала своє завдання повністю. Рота автоматників отримала змогу просуватись вперед. Також відзначився автоматник гвардії єфрейтор Кирило Петрович Комаровський. Коли ворожою кулею був вражений командир взводу, Кирило Комаровський, не роздумуючи, взяв командування підрозділом на себе і повів бійців в атаку. Автоматники вибили німців з позиції і захопили декілька будинків.

Стрілецьке відділення 7-ї роти на чолі з сержантом Петром Васильовичем Дворським зайшло у фланг противника і нанесло раптовий удар. За хвилину бійці домчали до німецької траншеї і увірвались до неї. Серед перших був Петро Дворський. Сержант в бою знищив 10 гітлерівців і захопив ручний кулемет. Одним з перших у ворожу траншею увірвався стрілець рядовий Серж Арутюнович Айрапетян, котрий в ході атаки знищив трьох німецьких солдат, а одного взяв у полон.

При підтримці наступу 3-го стрілецького батальйону відзначились бійці 3-ї кулеметної роти під командуванням гвардії лейтенанта Степана Степановича Леонова. Командир роти в ході атаки особисто вів вогонь по ворогу і влучними чергами знищив розрахунки трьох кулеметів. Крім того офіцер особисто надав допомогу двом розрахункам у ремонті кулеметів, які вийшли зі строю. Під стать вмілому й мужньому командиру були і його підлеглі. Підлеглими в бою вміло керував командир кулеметного взводу лейтенант Петро Іванович Тельнов. Його взводом були знищені дві вогневі точки противника, офіцер особисто вбив трьох німців. Під час атаки на висоту 224.9 був виведений зі строю розрахунок одного зі станкових кулеметів. 7-ма рота залягла під щільним вогнем ворога. До кулемету кинувся помічник командира взводу 3-ї кулеметної роти сержант Федір Іванович Шутко. Не дивлячись на шість кульових поранень, молодший командир таки дібрався до зброї і відкрив вогонь по ворогу. Декількома чергами був знищений розрахунок німецького міномету та 3 піхотинці. Рота знову піднялась в атаку і увірвалась у ворожу траншею. Завдання знищити ще один німецький кулемет отримав ручний кулеметник Савелій Єфанович Кутека. Декілька черг – і ворожий кулемет замовк, а рота продовжила атаку. Замаскований німецький міномет з розрахунком (3 гітлерівці) влучним пострілом знищив розрахунок сержанта Олександра Васильовича Дорофевина.

Воістину другим батьком для солдат мінометної роти був її старшина Федір Петрович Лукашев. Завдяки йому рота не знала проблем з постачанням. А у разі потреби старшина Лукашев відбивав атаки противника у бойових порядках. Саме так Федір Петрович діяв в бою 12 березня. При відбитті німецької атаки старшиною роти були знищені 6 гітлерівців.

Під вогнем противника своєчасну передачу розпоряджень командирів підрозділів забезпечили піші посильні (зв’язкові). Так, передачу розпоряджень командира 3-го батальйону командирам рот в ході бою забезпечив рядовий Володимир Корнілович Скороходов, швидко і точно розпорядження командира 7-ї стрілецької роти командирам взводів здійснював рядовий Костянтин Олександрович Харченков, котрий також вогнем з гвинтівки знищив двох гітлерівців. У бойових порядках 8-ї стрілецької роти лінію зв’язку прокладав телефоніст рядовий Яків Зотович Карнабеда. Відважний зв’язківець у числі перших увірвався на висоту і прикрив дії командира взводу, який встановив на вершині червоний прапор, знизив 2-х гітлерівців.

Серед особового складу 9-ї стрілецької роти відзначився помічник командира взводу старший сержант Самет Алеєвич Юсупов, котрий першим на ділянці наступу роти увірвався в німецьку траншею і влучною чергою знищив двох гітлерівців, і захопив міномет.

Група бійців під командуванням помічника командира взводу полкової роти автоматників сержанта Петра Михайловича Шипілова отримала завдання знищити німецький кулемет, який вів вогонь з будинку. Радянські автоматники з тилу підібрались до ворожої укріпленої позиції. Сержант Шипілов підібрався до будівлі і закидав німців гранатами. Двоє гітлерівців впали замертво, інші кинули техніку і відступили. Автоматники увірвались до будинку й зайняли позиції. Незабаром по будинку відкрили вогонь два німецькі кулемети. Група Шипілова виконала своє завдання повністю. Рота автоматників отримала змогу просуватись вперед. Також відзначився автоматник гвардії єфрейтор Кирило Петрович Комаровський. Коли ворожою кулею був вражений командир взводу, Кирило Комаровський, не роздумуючи, взяв командування підрозділом на себе і повів бійців в атаку. Автоматники вибили німців з позиції і захопили декілька будинків.

На ділянці наступу 2-го стрілецького батальйону особливо вдало діяла 2-га кулеметна рота під командуванням гвардії старшого лейтенанта Дмитра Мироновича Яїцького. Кулеметники в числі перших увірвались в німецьку траншею де захопили 3 кулемети. Відважно діяв розрахунок станкового кулемету під командуванням сержанта Пилипа Венедиктовича Констанчука. Кулеметники знищили розрахунки 3-х німецьких кулеметів і 8 піхотинців.

При атаці висоти безпосередньо в бойових порядках батальйону знаходився і виконувач обов’язків командира полку майор Драпов. Протягом усього бою Кузьма Костянтинович переходив від однієї роти до іншої, при цьому завжди був там, де цього вимагала обстановка.

Батальйон з честю виконав поставлена завдання, ворог був відкинутий від Луцька на 4 км.  Майором Драповим відразу ж були прийняті заходи до обладнання зайнятого рубежу в інженерному відношенні.

На ділянці наступу 4-ї стрілецької роти відзначились бійці стрілецького відділення під командуванням молодшого сержанта Федора Федоровича Гладкова. Вони першими в роті досягли німецьких позицій і вибили ворога з траншеї. Командир відділення особисто знищив трьох гітлерівців. Пораненого навідника станкового кулемету замінив рядовий Солтан Магамбетович Набієв (кулеметна рота 2-го батальйону). Вчасно відкритий вогонь з кулемета дозволи підрозділу продовжити рух вперед.

Влучний вогонь полкових артилерійських батарей та мінометної роти значно полегшив стрілецьким підрозділам виконання поставленого завдання.

Тільки батареєю 76мм гармат 43-го сп під командуванням лейтенанта Миколи Івановича Капранова при штурмі висоти 224,9 були знищені 5 вогневих точок і до 40 офіцерів і солдат противника.

Розрахунок 76мм гармати веде вогонь по ворогу

Вміло діяв розрахунок 76мм гармати, де навідником був рядовий Василь Васильович Сангаєвський, а замковим рядовий Іван Дмитрович Михайленко. Артилеристи при штурмі висоти прямим наведенням знищили дві вогневі точки і до 15 солдат противника. В бойових порядках піхоти під вогнем противника рухався розрахунок гармати, де навідником був рядовий Петро Андрійович Беленков, а замковим рядовий Опанас Фотійович Михно. Вогнем з відкритої вогневої позиції були знищені дві вогневі очки та до взводу піхоти противника. Так само вміло діяв в бою навідник гармати єфрейтор Євгеній Федорович Юровський, котрий влучними пострілами знищив два кулемети та півтора десятка ворогів. Розрахунком 76мм гармати, яким командував єфрейтор Петро Афанасійович Заяц в бою за висоту були знищені два кулемети противника і до 15 ворожих піхотинців. Вогнем прямим наведенням з відкритої вогневої позиції дві вогневі точки противника знищив розрахунок гармати старшини Михайла Семеновича Радіонова. Слідом за піхотою артилеристи викотили гармату на висоту і знову відкрили вогонь по ворогу, при цьому знищили до взводу піхоти противника.

Не дивлячись на жаркий бій, прямо на передову, до вогневих позицій протягом дня доставлялась гаряча їжа старшиною батареї старшиною Степаном Васильовичем Чумаковим. Старшина забезпечив 3-х разове харчування особового складу батарею протягом усього періоду боїв з 1 по 15 березня. Під його безпосереднім керівництвом батарея забезпечувалась і боєприпасами.

У бойових порядках піхоти на штурм висоти рухались розрахунки полкової батареї 45мм гармат, якою командував лейтенант Микола Михайлович Городецький. Вогнем прямим наведенням батареєю були знищені 4 вогневі точки, підвода з боєприпасами та два з половиною десятки німецьких піхотинців. Вкотре відзначився розрахунок «сорокап’ятки» навідника Миколи Матвеєва. Цього разу артилеристи знищили декілька вогневих точок і дали можливість радянській піхоті закріпитись на висоті. Два німецькі кулемети навіки замовкли після влучних пострілів навідника 45мм гармати рядового Мишана Мхитаровича Тунуяна. «Сорокап’ятка» старшого сержанта Миколи Фроловича Бібішова в бою за висоту 224,9 знищив до піхотного відділення ворога. Бійці розрахунку першими вслід за піхотою викотив гармату на висоту і стали вести вогонь по відступаючому противнику.

Уміло та відважно діяв особовий склад полкової батареї 120мм мінометів. Спостереження за полем бою вів розвідник батареї єфрейтор Михайло Іванович Каргін. Саме ним були виявлені позиції німецької мінометної батареї і станкового кулемету, згодом знищені радянськими мінометами. Безпосередньо з бойових порядків піхоти вогонь по гітлерівцям вели розрахунки мінометів вогневого взводу лейтенанта Івана Петровича Краснова. Командир взводу особисто виявив 4 вогневі точки противника, одна з яких була знищена, а вогонь трьох подавлений.

Чотири ворожі вогневі точки і до 40 гітлерівців знищив розрахунок міномета сержанта Федора Івановича Ахнаєва (мінометна рота 1-го сб), котрий згодом вміло діяв в районі Горохова (3 квітня) та Торчина (16-17 квітня).

Чотири пошкодження на лінії зв’язку між командиром полку та командиром штурмового батальйону 12 березня усунув телефоніст роти зв’язку рядовий Олександр Костянтинович Григор’єв. Ним також своєчасно було усунене пошкодження на лінії зв’язку між штабом полку і КП дивізії. Ще 10 пошкоджень лінії зв’язку в ході бою усунув молодший сержант Олексій Іванович Мазунін, 9 – рядовий Петро Олексійович Суслов. Постійний зв’язок між командуванням полку і командним пунктом батареї 120мм мінометів в ході наступу підтримував телефоніст Григорій Павлович Грехов. За день бою ним були усунуті 15 пошкоджень на лінії зв’язку і вбиті 2 ворожі солдати. Своєчасно проклав лінію зв’язку між передовим СП і вогневими позиціями телефоніст батареї 120мм мінометів сержант Михайло Костянтинович Ашбалов. Протягом бою ним також були усунуті 10 поривів на лінії та знищені 3 гітлерівці. 13 пошкоджень в ході бою усунув телефоніст рядовий Єгор Єгорович Титов. Завдяки вмілій і оперативній роботі телефоністів розрахунками 120мм мінометів в бою за висоту були знищені 3 кулемети противника і подавлений вогонь мінометної батареї.

Надвечір бій затих. Заступник командира полку майор Драпов, заступник начальника штабу старший лейтенант Мартиненко у супроводі бійця полкової роти зв’язку рядового Михайла Никифоровича Лебедєва обходили позиції на стикові з 188-м стрілецьким полком. Темнота заважала орієнтуванню, то ж невелика група наткнулась на німецьке бойове охоронення. На долі секунди ворога випередив рядовий Лебедєв, котрий чергою знищив двох німців і по суті врятував життя офіцерам.

За вміле управління та особисту мужність майор К.К.Драпов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня).

За бій на висоті урядовими нагородами була відмічена ратна звитяга великої групи офіцерів, сержантів і солдат 43-го стрілецького Даурського полку.

За організацію партійно-політичної роботи напередодні і під час атаки та особисту мужність у бою лейтенанти Гімалов та Юрченко були нагороджені орденами Червоної Зірки. Ордену Червоної Зірки був удостоєний і гвардії старший лейтенант Яїцький, котрий згодом очолив 1-й стрілецький батальйон і вів його в бій в липні 1944 року. За оволодіння висотою 224.9 та її утримання сержант Шипілов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, старший лейтенант Чернаков (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), гвардії лейтенант Леонов, лейтенанти Городецький, Капранов, Краснов, Приємченко, Тельнов, старшини Бакиров, Лукашев, Сичевський, сержант Ашбалов, єфрейтор Каргін, гвардії єфрейтор Комаровський, рядові Павлов (останні двоє представлялись до орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня), Греков, Титов були удостоєні орденів Червоної Зірки, старшина Родіонов, старші сержанти Бібішов, Юсупов, сержанти Дворський, Дорофевин, Констанчук, Соколов, Шутко, молодший сержант Креващоков, єфрейтор Заяц, рядові Айрапетян, Карнабеда і Юхимчук – орденів Слави 3-го ступеня. Медаллю «За відвагу» були нагороджені молодші сержанти Гладков, Сканчибасов, єфрейтор Юрковський, рядові Айрапетян, Биков, Беленков, Грехов, Григор’єв, Лебедєв, Мазунін, Михайленко, Михно, Скороходов, Суслов, Харченков, Щербаков, а старшина Чумаков і рядові Кутека, Набієв, Пакитько, Тунуян, - медалями «За бойові заслуги».

Якщо читач звернув увагу, то Григорій Грехов за один і той самий бій був нагороджений двічі – орденом Червоної Зірки (наказ 106-ї сд від 27.03.44 №73) і медаллю «За відвагу» (наказ 43-го сп від 29.05.44 №66). Ну що ж і таке бувало на війні, на все треба мати Боже благословення і військове щастя.

У боях 12 березня відзначилися також бійці 2-го батальйону 188-го Аргунського стрілецького полку, який цього дня отримав завдання вибити гітлерівців з села Великий Омеляник.

У бойових порядках стрілецької роти вночі 12 березня в районі Великого Омеляника діяли розвідники 188-го стрілецького полку. Безстрашно діяв рядовий Олександр Петрович Галушков. Розвідник першим увірвався в німецьку траншею і вогнем з автомата знищив 5 гітлерівців. Разом з ним у траншею увірвався рядовий Павло Григорович Куликов, котрий знищив 5 німецьких солдат і захопив контрольного полоненого. Розвідники були нагороджені медалями «За відвагу».

Умілі дії розвідників і отримана ними інформація допомогли прийняти командуванню полку вірне рішення на штурм населеного пункту, який почався на світанку 12 березня.

Основні зусилля були зосереджені на напрямку наступу 4-ї стрілецької роти, якою командував лейтенант Георгій Ксенофонтович Шалепа. За сигналом рота піднялась і пішла на штурм. Натиск воїнів-аргунців стрімким і потужним, але ворог також опирався завзято. 6-та і 7-ма піхотні роти полку «Лемберг», які обороняли населений пункт шість раз контратакували, хоча й безрезультатно.

Першими у ворожі траншеї увірвались бійці взводу пішої розвідки 188-го сп під командуванням виконувача обов’язків командира взводу гвардії старшого сержанта Олексія Михайловича Киршенкова. Розвідники знищили розрахунок німецького кулемета і увірвались на вулиці села. Розрахунки двох ручних кулеметів противника автоматними чергами знищив особисто Олексій Кришенков. Відбиваючи контратаки ворога, розвідники з боєм дібрались до будинку, в підвалі якого знаходився командний пункт 7-ї піхотної роти. Помічник командира взводу старшина Якова Миколайович Бражников автоматною чергою знищив охорону і на чолі групи розвідників увірвався до ворожого штабу. У складі групи відважно діяв також командир відділення сержант В’ячеслав Іванович Фірсов. Німецькому оберлейтенанту та його денщику не залишилось нічого іншого як підняти руки.

У бою за Великий Омеляник радянською стрілецькою ротою були розгромлені дві німецькі піхотні роти, знищені 5 кулеметів, 81мм міномет, 75 ворожих солдат, захоплений в полон командир 7-ї піхотної роти.

Атаку 4-ї стрілецької роти вогнем підтримала кулеметна рота 2-го батальйону, якою командував старший лейтенант Іван Павлович Вєтров. Не дивлячись на те, що серед особового складу роти більшість складали мало обстріляні новачки, рота спрацювала «на відмінно». Вогнем із кулеметів були знищені 36 ворогів і 2 кулемети противника.

При атаці на Великий Омеляник вміло діяли також бійці вогневого взводу під командуванням старшого сержанта Івана Петровича Кареліна (полкова батарея 45мм гармат). Протитанкісти в бою за село знищили німецьку 75мм гармату, 4 кулемети та розбили один з ДзОТів. Ця оборонна споруда німців була зруйнована розрахунком гармати під командуванням сержанта Михайла Петровича Никоненка. На свій рахунок проти танкісти записали і 2 кулемети німців. Згодом взвод Івана Кареліна відзначився при відбитті трьох нічних контратак гітлерівців, при цьому розрахунком сержанта Никоненка було розсіяно до двох взводів піхоти.

При відбитті німецьких контратак вміло діяли також розрахунки мінометної роти 2-го стрілецького батальйону, якою командував лейтенант Дмитро Іванович Карабанов. Офіцер особисто керував вогнем роти, яка в бою 12 березня знищила до взводу піхоти і дві вогневі точки противника. Мужній комроти згодом відзначився при штурмі висоти 275,4 під Торчином. Особливо відзначились мінометники взводу під командуванням лейтенанта Івана Андрійовича Попкова, які й завдали тяжких втрат противнику. При відбитті контратак противника у складі розрахунку вміло діяв рядовий Сафа Мустафайович Кузяшов. Мінометники розсіяли і частково знищили до взводу піхоти противника.

Командир 4-ї ср лейтенант Георгій Шалепа був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, пом комвзводу пішої розвідки старшина Яків Бражников, розвідники гвардії рядовий Іван Олексійович Селянин (представлявся до ордену Слави 2-го ступеня) – орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, командир кулеметної роти ст.лейтенант Іван Вєтров командир розвідників гв.старший сержант Олексій Киршенков, командир взводу 45мм гармат сержант Іван Карелін та командир гармати сержант Михайло Никоненко, командир мінометного взводу лейтенант Іван Попков (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня)– орденами Червоної Зірки. Сержант Володимир Фірсов та рядовий Сафа Кузяшов були нагороджені медалями «За відвагу».

Уміло діяв начальник телефонної станції 2-го батальйону 188-го Аргунського стрілецького полку гвардії сержант Єгор Денисови Міщенко. Протягом дня бою сержант під вогнем противника усунув шість пошкоджень на лінії зв’язку і забезпечив стійкий зв’язок командира батальйону з командирами рот. За вмілі дії був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

13 березня підрозділи 188-го стрілецького полку продовжили наступ у районі Великого Омеляника. Одним з перших до німецької траншеї молодший сержант Никифор Ілліч Цинко. Боєць підібрався до позиції німецького кулемета і знищив його гранатами. В перших рядах наступаючих знову були полкові розвідники. При атаці ворожих позицій відзначились рядовий Олександр Петрович Галушков (знищив 5 гітлерівців) та Павло Григорович Куликов ( захопив полоненого і знищив 5 ворогів). Навідник станкового кулемету рядовий Михайло Іванович Кирякін вогнем подавив чотири ворожі вогневі точки і забезпечив прикриття дій радянської піхоти. До німецької траншеї у числі перших добіг і рядовий Володимир Васильович Шульгін. Автоматник вдалим кидком гранати знищив німецький кулемет з розрахунком, що дозволило підрозділу продовжити наступ. Розпорядження командира батальйону командирам рот під вогнем противника вчасно доставляв зв’язковий рядовий Василь Григорович Самойлов.

Атака стрілецьких підрозділів, та відбиття масованих контратак ворога були підтримані вогнем батареї 45мм гармат, розрахунки якої показували взірці професіоналізму, безстрашшя та мужності. Точний вогонь по ворогу вів навідник сержант Степан Кузьмович Чуриков. Влучним вогнем були знищені понад 10 ворожих солдат. Розрахунком, у складі якого воювали молодші сержанти Федір Володимирович Шляхов та Михайло Трохимович Ясенов, прицільним вогнем були знищені 3 кулемети і розбив 2 німецькі Дзоти, а при відбитті німецької контратаки – до взводу піхоти противника. На місце пораненого навідника став рядовий Кузьма Григорович Болотін. Артилерист вміло вів вогонь по ворогу і подавив вогонь кількох вогневих точок. Помічник навідника молодший сержант Пилип Іванович Коперсак під вогнем противника відремонтував пошкоджений затвор гармати, що дало змогу розрахунку продовжити вести вогонь по ворогу. При відбитті двох ворожих контратак навідником молодшим сержантом Олексієм Петровичем Криловим у складі розрахунку були знищені німецькі гармата і два станкові кулемети, розсіяно піхотний підрозділ. Одна з гармат була вчасно виведена на зручну вогневу позицію завдяки майстерності їздового рядового Івана Івановича Кожемякіна. Сержант Чуриков, молодші сержанти Коперсак, Крилов, Шляхов, Цинко, Ясенов, рядові Болотін, Галушков, Кирякін, Кожемякін, Кузьмін, Куликов, Самолов були нагороджені медалями «За відвагу». Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні зв’язкові рядові Олександр Андрійович Григор’єв, Олександр Григорович Григор’єв, Сергій Андрійович Карпов, Микола Васильович Малов та Валентин Васильович Шпигальський, котрі протягом боїв під вогнем противника своєчасно доставляли донесення і розпорядження, а в разі необхідності доставляли передовим підрозділам боєприпаси та допомагали з евакуацією поранених.

13 березня, продовжився бій і в районі висоти 224,9. На допомогу стрілецьким підрозділам прийшли артилеристи 1-го дивізіону 362-го Забайкальського артилерійського полку. Управління та корегування вогнем потребувало надійного зв’язку. При виконанні цього завдання відзначились телефоністи управління 1-го дивізіону гвардії рядовий Олександр Миколайович Кисельов та єфрейтор Олексій Йосипович Кондаков. Гвардії рядовий Кисельов під вогнем противника прокладав телефонну лінію. В районі зруйнованих будинків ним були виявлені двоє німців, котрих гвардієць взяв у полон. Рядовий Кондаков протягом бою успішно протягнув лінію зв’язку до передового спостережного пункту, а згодом передавав розпорядження командира батареї. Згодом обидва зв’язківці відзначились в бою 22 березня (усунули по 7 пошкоджень на лінії зв’язку) і були нагороджені медалями «За відвагу».Телефоністи штабної батареї рядові Федір Олексійович Лукін і Костянтин Абрамович Саричев 12 березня рухались в бойових порядках піхоти і протягнули телефонну лінію загальною протяжністю біля 2,5км, а згодом усунули відповідно 12 і 22 пошкодження на лінії зв’язку. Крім того рядовий Лукін протягом 14 годин бою знаходився поряд з командиром стрілецької роти і передавав точні дані для стрільби на батарею, а 22 березня протягнув лінію зв’язку на командний пункт командира полку. Рядові Лукін і Саричев за мужність були нагороджені медалями «За відвагу».

13 березня гітлерівці спробували вирівняти положення і нанесли фланговий удар в районі Гнідави. На шляху ворога стали бійці 1-ї стрілецької роти 43-го сп під командуванням молодшого лейтенанта Михайла Федоровича Філатова. Відважно діяв рядовий Олександр Васильович Шарков. Від влучного вогню автоматника свою смерть на волинській землі знайшли 8 ворогів. За мужність у бою був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня.

Натомість підрозділи полку атакували ворога в районі висоти 224,9. Вогнем дії піхоти підтримала полкова батарея 120мм мінометів, обов’язки командира якої виконував лейтенант Юхим Ісакович Гаврилов. Вже в перші хвилини атаки батареєю були знищені 2 кулемети і подавлений вогонь п’яти вогневих гнізд ворога. Німці у відповідь відкрили вогонь по батареї. Снаряди і міни один за одним лягали на позиції, але радянські мінометники продовжували свою роботу і знищили ще три вогневі точки противника. Прикладом для підлеглих в бою був лейтенант Гаврилов, нагороджений за цей бій орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Уміло діяв 13 березня і телефоніст батареї 120мм мінометів 43-го сп рядовий Прокіп Єгорович Базирєв, котрий під шквальним вогнем противника встановив зв’язок між передовим СП і ВП батареї, а в ході бою усунув 8 пошкоджень на лінії зв’язку. В один з кульмінаційних моментів бою рядовий Базирєв буквально під носом гітлерівців усунув ще 3 пошкодження, що дозволило своєчасно передати на ВП координати для ведення вогню. Рядовий Базирєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

15 березня німці намагалися контратакувати в районі Гнідава, Гончарка. Чергову спробу ворога влучним вогнем зірвали мінометники 1-ї мінометної роти 43-го стрілецького полку. Особливо вдалими були дії взводу під командуванням лейтенанта Петра Миколайовича Кошкалди. Розрахунками був знищений німецький міномет і до 30 піхотинців противника. Лейтенант Кошкалда за вмілі дії був удостоєний ордену Червоної Зірки.

При відбитті німецьких контратак відзначились бронебійники полкової роти ПТР. 5 ворожих солдат влучними пострілами вивів зі строю навідник ПТР молодший сержант Микола Семенович Осипов. Ще п’ять ворогів впали під пострілами молодшого сержанта Дмитра Арсентійовича Парамонова. Сержант Парамонов був поранений, проте продовжував відбиватись від ворога і утримав зайняту позицію. Рядовий Тихикян був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ст.) Молодші сержанти Осипов і Парамонов були удостоєні медалей «За відвагу».

У ніч з 15 на 16 березня підрозділи 2-го стрілецького батальйону 43-го сп здійснили нічну атаку на позиції противника. 5-та стрілецька рота 43-го стрілецького полку отримала завдання вибити противника з безіменної висоти і поліпшити тактичне становище напередодні загального наступу. Роту в атаку повів старший лейтенант Сергій Іванович Дроздов. Завдяки грамотному управлінню підрозділами і рішучим діям бійців завдання було виконане, 5-та стрілецька рота вибила німців з позицій і закріпилась. Вогнем з усіх видів стрілецької зброї бійці допомогли виконати завдання і сусідній 6-й роті.

Нічний бій, німецька сторона

У числі перших до німецької траншеї увірвався на чолі свого підрозділу помічник командира взводу старший сержант Тарас Адамович Худоян. Під його керівництвом бійці згодом успішно відбили три контратаки гітлерівців. Серед перших був і рядовий Микола Михайлович Ящук, котрий у ворожій траншеї відбив кулемет і став з нього вести вогонь по ворогам. Знищив 5 німецьких солдат. У бою також відзначився комсорг роти рядовий Хачатур Арамович Тахикян, котрий після поранення командира взводу прийняв командування підрозділом і організував виконання бойового завдання. Відважно діяв при відбитті 4 німецьких контратак, особисто знищив 4 гітлерівців.

Вмілими діями також відзначився зв’язковий командира 5-ї стрілецької роти рядовий Андрій Йосипович Стельмах, котрий своєчасно передавав розпорядження ротного, а в ході бою у ворожих траншеях захопив у полон німецького солдата.

Відважно діяли також офіцери і солдати 4-ї стрілецької роти. Група бійців під командуванням помічника командира взводу сержанта Володимира Петровича Мельниченка* непомітно підповзла на відстань до 30 метрів до ворожих окопів і ривком зайняла німецьку траншею. Завдяки раптовості була захоплена чимала кількість зброї та боєприпасів. Першими досягли німецької траншеї бійці відділення рядового Тимофія Петровича Петрова. Командир відділення першим вплигнув у траншею і вибив одного німця. Від ворожої кулі впав на землю одних командирів взводів 4-ї стрілецької роти. Командування підрозділом прийняв а себе стрілець рядовий Антон Миколайович Гавриловський*. Відважний боєць вміло організував оборону взводу та відбиття двох німецьких контратак. Вбитого командира взводу на полі бою також замінив стрілець 8-ї роти рядовий Мартирос Амазастович Мартиросян* (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Відважний бійцем в бою були знищені 3 вороги.

Атаку стрілецьких рот щільним вогнем підтримала кулеметна рота 2-го стрілецького батальйону. Коли гітлерівці відкрили вогонь по наступаючим, в бій вступили розрахунки кулеметного взводу, яким командував молодший лейтенант Григорій Степанович Казаков. Кулеметники подавили вогонь противника, чим сприяли успішним діям стрілецьких підрозділів, а згодом відбили чотири німецькі контратаки. До ворожої позиції з початком атаки непомітно підібрався розрахунок станкового кулемету під командуванням рядового Тимофія Юхимовича Прохорова. Щільним вогнем кулеметники змусили замовкнути декілька вогневих точок противника і знищили 18 гітлерівців. Вдалі дії розрахунку допомогли 5-й стрілецькій роті виконати поставлене завдання.

Вміло діяв рядовий Никандр Васильович Конюх*, котрий в ході атаки вогнем з кулемета знищив офіцера і двох ворожих солдат та відсікав піхоту противника при контратаці. Патрони розрахункам в ході бою своєчасно підносив рядовий Олександр Євгенович Шалигін. При відбитті німецької контратаки піднощик патронів знищив німецького офіцера і двох солдат.

Молодший лейтенант Григорій Казаков за вміле керівництво підрозділом у нічному бою був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Ордену Червоної Зірки також удостоїлись старший сержант Худоян, рядові Стельмах і Ящук. Рядові Прохоров і Петров були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.  Сержант Мельниченко, рядові Гавриловський, Мартиросян, Конюх, Шалигін були удостоєні медалей «За відвагу».

16 березня 2-й батальйон 236-го стрілецького полку повів наступ на противника.

У бою рішуче діяв взвод під командуванням сержанта Бориса Милоновича Васича. Бійці зайшли в тил противнику і раптово атакували. Німці втратили до взводу піхоти вбитими та полоненими, вантажівку та 3 кулемети. Сержант Васич особисто знищив 4-х ворогів. За вміле управління підрозділом та особисту мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки. Другої бойової нагороди за березневі бої в районі Луцька, ордену Червоної Зірки, удостоївся і стрілець рядовий Олексій Прокопович Парфьонов ( за бій 7 березня був нагороджений медаллю «За відвагу»), котрий гранатами знищив німецький кулемет, який заважав взводу рухатись вперед. Одним з перших у німецьку траншею увірвався  рядовий Тамерян Мухич Гайсин. Відважний боєць відбив у ворога 2 кулемети і захопив трьох полонених. Був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

17 березня німці силами до піхотної роти , посиленої самохідними гарматами намагались вибити 5-ту роту з рубежу, проте знову були відкинуті назад. В цьому бою командир роти старший лейтенант Дроздов загинув. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У ході боїв січня – березня 1944 року вміло організував і керував роботою підлеглих командир відділення боєпостачання 63-го овптдн 106-ї сд сержант Борис Пилипович Івонін. Під його керівництвом бійці відділення безпосередньо на бойових позиціях здійснювали огляд і ремонт гармат. Усього відділенням в період наступальних боїв січня та оборонних в лютому було відремонтовано 11 гармат і 5 протитанкових рушниць. Збройний майстер сержант Володимир Миколайович Мартинов у ході боїв дивізіону відремонтував 8 45мм гармат. За високий професіоналізм і особисту мужність сержант Івонін та старший сержант Мартинов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Уміло діяли бійці 652-ї окремої роти зв’язку під командуванням капітана Іванова.

За період боїв у районі Луцька 14 радіостанцій були відремонтовані і повернуті в підрозділи дивізії електромеханіком 652-ї окремої роти зв’язку 106-ї сд єфрейтором Йосипом Васильовичем Махнєвим. Всього ним за період з 19 липня по 30 березня бкло відремонтовано 50 радіостанцій. Кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За бойові заслуги»  єфрейтор Маїнєв був нагороджений другим орденом Червоної Зірки (представлявся чомусь до ордену Слави 2-го ступеня).

Під час боїв зимового-весняного періоду з його розкислими дорогами основною тягловою силою частин і підрозділів були коні. Саме тому турбота про їх здоров’я і була основним завданням особового складу 16-го ветеринарного лазарету 106-ї стрілецької дивізії, яким командував капітан в/с Олексій Петрович Ільменський. За  успішне виконання поставленого завдання ряд офіцерів і бійців підрозділу були удостоєні урядових нагород. Так медалями «За бойові заслуги» були нагороджені червоноармійці Дмитро Кузьмович Козлов (забезпечив будівництво газ-камер для обкурювання коней та відремонтував і побудував декілька саней і укриттів для кінського складу) та Ольга Дем’янівна Мусофранова (виконувала обов’язки кухаря і пралі в лазареті).