На Ковельському напрямку ворога тіснили частини 181-ї Сталінградської стрілецької дивізії генерал-майора Олександра Андрійовича Сараєва.
О.А.Сараєв. Командир 181-ї сд
5 лютого розвідувальна група у складі 8 чоловік на чолі з командиром відділення сержантом Олександром Дмитровичем Сусликовим від взводу пішої розвідки 288-го Сталінградського стрілецького полку при здійсненні розвідки увійшла до містечка Рожище і виявила, що противник залишив цей районний центр Волині. Про залишення населеного пункту ворогом негайно було повідомлене командування полку. Скориставшись ситуацією, командир полку підполковник Семен Михайлович Митропольський віддав наказ про підготовку і початок переправи через річку Стир.
У Рожищі розвідниками були виявлені значні запаси продовольства, які німці не встигли вивезти. Облік запасів та їх охорону і зберігання відразу ж організував помічник начальника продовольчо-фуражної служби 288-го сп лейтенант Микола Фомич Анісімов. Згодом, при наступі німців на Рожище 23 лютого офіцер оперативно організував евакуацію продовольства на східний берег Стиру. Жоден грам не дістався ворогу. За вмілі дії лейтенант Анісімов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги»
Вже 6 лютого розпочались роботи з відновлення зруйнованого залізничного мосту. Спершу інженерну розвідку здійснила група на чолі з полковим інженером гвардії капітаном Григорієм Володимировичем Авербухом, якому допомагали сапери старший сержант Курочкін і рядовий Мясников. Відмінно діяли бійці 2-ї саперної роти під командуванням лейтенанта Степана Васильовича Архипова (100-й окремий саперний батальйон 181-ї сд), які відновили зруйнований міст довжиною 30 метрів через Стир за 8 годин роботи. Місяцем раніше сапери лейтенанта Архипова збудували міст через річку Горинь довжиною 170 метрів і вантажопід’ємністю 20 тон за 2 доби. Ратна праця офіцера-сапера була відзначена орденом Червоної Зірки.
Колегам 100-го осб допомагали бійці саперного взводу 288-го сп. Особливо відзначився рядовий Іван Григорович Мясников. На чолі чотирьох однополчан та 10 місцевих жителів він відновив 2,5 м зруйнованого прольоту та настелив до 65 метрів нового дерев’яного полотна, що дозволило переправити через Стир полкову артилерію. Рядовий Мясников загинув 23 лютого 1944 року при виконанні завдання з підриву не так давно відновленого ним мосту через Стир. Посмертно був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.
До кінця дня підрозділи 288-го сп зайняли плацдарм на західному березі і стали готуватись до оборони Рожища. Тим часом розвідувальна група сержанта Сусликова продовжила свій рейд і розвідала обстановку в районі населених пунктів Переспа, Сокуль (Сокіл), Рильськ, де виявила незначні гарнізони ворога. Сержант Олександр Дмитрович Сусликов загинув 5 березня 1944 року при поверненні із завдання по захопленню контрольного полоненого. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
8 лютого 292-й Волзький стрілецький полк під командуванням Героя Радянського Союзу майора Петра Устиновича Перегуди вийшов на підступи до села Зубрівщизна (нині Рожищенський район).
Герой Радянського Союзу П.У.Перегуда, командир 292-го сп 181сд
Гітлерівці спробували контратакувати, проте були відбиті вогнем кулеметної роти 3-го стрілецького батальйону, зокрема кулеметного взводу під командуванням молодшого лейтенанта Миколи Васильовича Роженцева. Відзначився розрахунок кулемета, яким командував сержант Ваяій Миньярович Кутяов. Кулеметники підбили німецьку вантажівку з боєприпасами та знищили до 16 ворожих піхотинців. 9 лютого німці продовжували контратакувати. Радянські підрозділи стали відступати. Розрахунок сержанта Кутяова залишився на позиції і навіть в оточенні продовжував бій. Від куль кулеметників впали ще два десятки ворогів, бились до останнього патрону. Кулеметники загинули, проте позицію не залишили. Командир розрахунку сержант Ваяій Кутяов та навідник кулемета молодший сержант Павло Іванович Пижов посмертно були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.
На допомогу 292-му сп прийшов 3-й батальйон 288-го Сталінградського стрілецького полку. Особливо відзначився взвод кулеметників під командуванням старшого сержанта Петра Федоровича Ювка, котрі в боях 8 та 9 лютого відбили дві ворожі атаки, підпалили німецьку вантажівку та знищили два з половиною десятки гітлерівців. Старший сержант Ювко, котрий воював у складі полку з листопада 1943 року, за ці бої був удостоєний своєї першої бойової нагороди – медалі «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Згодом, за бої наприкінці лютого в районі Рожища Петро Ювко загинув і посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Відважно діяв лівофланговий взвод 7-ї стрілецької роти під командуванням лейтенанта Григорія Силовича Ярмоленка. Підрозділом були відбиті дві атаки німців, знищені до 70 ворогів. Група бійців під командуванням помічника командира взводу сержанта Миколи Федотовича Рибіна зайшла у фланг противнику і атакувала його. Відділенням були знищені 25 ворогів, 4-х з них вогнем з автомата знищив сержант Рибін. За рішучі і мужні дії лейтенант Єрмоленко та сержант Рибін були нагороджені орденами Червоної Зірки.
9 лютого в бій з переважаючими силами противника вступили також підрозділи 6-го гвардійського кавалерійського полку ( 1-ша гв.кд).
У районі села Переспа (Рожищенський район) оборону тримав взвод під командуванням молодшого лейтенанта Олександра Степановича Белецького. Кіннотники відбили три німецькі атаки, знищили до 30 ворожих солдат і офіцерів, п’ять з яких були на рахунку командира взводу. На найвідповідальнішому напрямку – шосе Ковель – Луцьк оборону зайняло відділення гвардії єфрейтора Костянтина Єфремовича Кибардина. Гвардійці стійко протистояли бронетранспортерам та піхоті противника. Влучним вогнем були підбиті два броньовики, від куль кіннотників впали 15 піхотинців. Чотирьох гітлерівців особисто знищив командир відділення, але й сам отримав смертельне поранення. Вміло діяло відділення гвардії старшого сержанта Петра Спиридоновича Гаманенка. Кавалеристами цього відділення були знищені 15 ворогів. Чотирьох солдат противника знищив особисто старший сержант Гаманенко. Дії бійців під командуванням Олександра Белецького дозволили 4-му ескадрону, який підійшов до села, зайняти вигідну позицію і відкинути ворога назад. Чимала заслуга у відбитті ворожих атак належала і мінометникам під командуванням гвардії лейтенанта Анатолія Плотникова. Як і в районі станції Звірів, мінометники підтримали дії 4-го ескадрону. Від залпів мінометів на засніженому полі під Переспою залишились лежати 30 німецьких вояків, а на дорозі палали дві вантажівки. Бій продовжувався. Ворог перегрупувався і знову пішов в атаку. Група автоматників вийшла вогневих позицій взводу Плотникова. Мінометники стали вести вогонь із стрілецької зброї і дружним вогнем вклали 15 нападників, інші відступили назад. У ході бою відзначився розрахунок 82мм міномету, яким командував гвардії сержанта Абдикадир Абдрахімов. Мінометниками були знищені до двох десятків ворогів і гармата противника з розрахунком, а при відбитті атаки на позицію взводу командир розрахунку вогнем з автомата вбив 6 гітлерівців. Влучним вогнем 13 нападників знищив міномет, навідником якого був гвардії червоноармієць Закир Ахмедов. При відбитті нападу на вогневу позицію Закир Ахмедов був поранений, але продовжував битись з ворогом, вогнем з автомата вразив 4 німців. Від ворожих куль і осколків снарядів вибули зі строю командир розрахунку та заряджаючий міномету, навідником якого був гвардії червоноармієць Василь Іванович Кругов. Тим не менше гвардієць продовжував вести вогонь по ворогу і знищив до 15 німецьких солдат.
Свій останній бій під волинським селом Переспа прийняли начальники розрахунків станкового кулемету гвардії молодший сержант Максим Микитович Лебідь та гвардії сержант Костянтин Васильович Пресняков. При атаці переважаючих сил ворога Максим Лебідь знищив 12 солдат противника і вів вогонь по противнику, аж доки ворожа куля не обірвала його життя. Ворог обійшов розрахунок кулемету, яким командував Костянтин Пресняков, але кулеметники продовжували разити ворога і в повному оточенні. Коли ворожа куля обірвала життя останнього номера розрахунку, перед ним на полі бою валялись 20 трупів німецьких солдат.
10 лютого 6-й гв.кп перейшов у наступ вздовж шосе Луцьк – Ковель. Бойове охоронення противника на ділянці наступу одного з ескадронів чергами з кулемету збив навідник станкового кулемета гвардії червоноармієць Василь Федорович Бубельников. Від куль кулеметника замертво впали 10 ворогів.
На село Дубрівщизна наступ вів шабельний взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Василя Кириловича Волостних. Позиції ворога з фронту подолати не вдалось, то ж офіцер вирішив обійти село і вдарити з флангу. Маневр удався. Кіннотники знищили 15 гітлерівців і зайняли село. Трьох ворогів в цьому бою командир взводу подолав особисто.
В бою за село Михайлин 10 лютого відзначився гвардії рядовий Ахаджан Хамдамов, котрий в бою замінив важко пораненого командира відділення і на чолі свого підрозділу першим увірвався до населеного пункту. В бою особисто знищив чотирьох ворожих солдат.
За проявлені мужність і героїзм на полі бою гвардії сержант Пресняков, гвардії молодший сержант Лебідь, гвардії єфрейтор Кибардин (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня) були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня посмертно.
За вміле управління підрозділом і мужність в бою гвардії лейтенант Плотников, молодші лейтенанти Белецький, Волостних (представлявся до ордену Червоного Прапора) були нагороджені орденами Червоної Зірки. Такої ж нагороди за мужність і відвагу були нагороджені гвардії старший сержант Гаманенко, гвардії червоноармійці Бубельников і Хамдамов. За вмілі та відважні дії на полі бою орденами Слави 3-го ступеня були нагороджені гвардії сержант Абдрахімов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.), гвардії червоноармійці Ахмедов, Кругов (представлявся до ордену Червоної Зірки),
10 лютого в районі села Козин німецька мотопіхота і танки намагались зупинити контратакою наступ 288-го стрілецького полку. На вогневі позиції негайно була виведена винищувально-протитанкова батарея 45мм гармат . Вміло діяв розрахунок 45-ки у складі якого воював рядовий Іван Петрович Губанов. Протитанкісти підбили середній танк Т-4, дві бронемашини, вантажівку і знищили до 30 німецьких піхотинців. Розрахунок, в якому замковим був молодший сержант Микола Никанорович Лазарєв у цьому бою знищив бронеавтомобіль, дві вантажівки та до 20 німецьких піхотинців. Обидва мужні бійці були нагороджені медалями «За відвагу».
11 лютого 288-й та 292-й стрілецькі полки 181-ї сд почали бої за визволення села Навіз. Першою наступ на село повела полкова рота автоматників 288-го сп, яка була зупинена сильним кулеметним вогнем. Не заважаючи на небезпеку, автоматник червоноармієць Василь Олександрович Анчунов повзком підібрався до позиції німецького станкового кулемету і гранатою знищив його. Рота отримала змогу продовжити наступ. 12 лютого червоноармієць Анчунов першим увірвався до ворожої траншеї. Вогнем з автомата знищив 9 гітлерівців, а гранатою ручний кулемет із розрахунком. Ворожа куля обірвала життя відважного воїна. За мужність і відвагу в бою червоноармієць Василь Анчунов посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
В атаку
Відважно в бою 12 лютого діяв командир відділення зв’язку батареї 76мм гармат 271-го сп єфрейтор Василь Васильович Кривошеєв. Під сильним вогнем противника він зумів забезпечити надійний зв’язок командира батареї з КП полку. Протягом дня відважний єфрейтор 20 разів виходив на лінію для усунення пошкоджень. Під час одного з виходів Василь Васильович замінив пораненого замкового гармати і разом з розрахунком знищив до взводу німецької піхоти. За мужність і героїзм єфрейтор Кривошеєв був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).
Поряд з бійцями 288-го сп вміло діяли і воїни 292-го стрілецького полку.
Одними з перших у німецькі траншеї увірвались бійці відділення старшого сержанта Івана Калениковича Артюшенка (полкова рота автоматників). Командир відділення особисто знищив 10 ворогів. 5 гітлерівців у ворожій траншеї знищив автоматник рядовий Олександр Романович Долженець. Сержант Артющенко та рядовий Долженець були нагороджені медалями «За відвагу».
В боях за село Навіз 11-12 лютого відзначився помічник командира взводу (3-й батальйон) старший сержант Андрій Іванович Авдєєв, котрий на чолі групи бійців підібрався до позиції німецького кулемету і закидай його гранатами. Завдяки цьому мужньому вчинку рота отримала змогу наступати. За проявлені ініціативу та героїзм був удостоєний медалі «За відвагу». За вмілі дії у подальших боях старшина Андрій Авдєєв був нагороджений орденами Червоної Зірки (за форсування Західного Бугу) та Слави 3-го ступеня (за бої на Одері). Два німецькі кулемети та до взводу піхоти знищив розрахунок станкового кулемету під командуванням сержанта Івана Даниловича Шебардина (3-тя кулеметна рота). Сержант в бою отримав поранення, але продовжував битись з ворогом до повного виконання завдання. За героїзм був нагороджений медаллю «За відвагу».
У боях за звільнення с Сокіл і Навіз відзначився розрахунок полкової батареї 120мм мінометів у складі якого воював рядовий Іван Петрович Остахов. Мінометниками були знищені 3 кулемети і до взводу піхоти противника. Іван Остахов за мужні дії на полі бою був удостоєний медалі «За відвагу».
При виконанні особливого завдання 4-й ескадрон 26-го гвардійського кавалерійського полку потрапив у ворожу пастку. До 300 гітлерівців атакували ескадрон, якому загрожував повний розгром. У складній ситуації командир ескадрону гв.лейтенант Борячок віддав розпорядження взводу гв.ст.лейтенанта Григорія Дмитровича Жбанова обійти ворога і вдарити у фланг або з тилу. 4-й шабельний взвод через ліс і болото обійшов ворога і пішов в атаку. Ошелешені гітлерівці подумали, що самі потрапили в оточення і в паніці стали відступати. На полі бою залишилось 50 ворожих трупів і значна кількість зброї. За рішучі та відважні дії командир 4-го взводу гв.ст.л-т Жбанов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).
18 лютого 292-й стрілецький полк, посилений батареями зі складу 375-го артилерійського полку продовжував вести бої в районі с. Навіз, яке все ще залишалось в руках у німців.
Влучний вогонь по ворогу – бойових порядків радянської піхоти вів навідник протитанкової гармати винищувально-протитанкової батареї 292-го сп рядовий Іван Васильович Баровський. Прицільним вогнем буди знищені спостережний пункт, бліндаж та кулемет противника з розрахунком. При відбитті німецької контратаки, розрахунком, у складі якого воював вмілий навідник було знищено до двох відділень німецької піхоти.
Розрахунком гармати під командуванням сержанта Михайла Петровича Волкова (5-та батарея 375-го ап) був розбитий німецький спостережний пункт, який гітлерівці розташували на дзвіниці Свято-Іовського храму в с.Навіз та подавлений вогонь трьох вогневих точок противника. Згодом розрахунок відзначився в бою під селом Рудня. Артилеристи вогнем прямим наведенням розстріляли групу німецької піхоти чисельністю 15 чоловік. Іван Баровський та Михайло Волков були нагороджені медалями «За відвагу».
20 лютого жаркі бої розгорнулись в районі с. Сокуль (нині Сокіл). Для штурму укріплених позицій ворога разом з підрозділами 292-го стрілецького полку була кинута 265-та окрема штрафна рота 13-ї армії. В ході бою за село загинули 17 бійців, в т.ч. 9 штрафників. Серед останніх був і колишній старшина 411-ї розвідувальної роти 342-ї стрілецької дивізії (121-ї гвардійської) старшина (до розжалування) Савелій Гаврилович Новиков. На жаль не відомо за що в немилість до командування потрапив учасник Фінської та Раядянсько - Польської воєн, кавалер ордену Червоної Зірки (1943), медалей "За відвагу" (1940) та "За бойові заслуги" (лютий 1943).
Тим часом частини 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії наступали в південно-східному напрямку і менш ніж за тиждень вийшли на рубіж річки Іква, де зайняли оборону і згодом протистояли наступу 7-ї танкової та 217-ї піхотної дивізій Вермахту, які рвались до Луцьк з півдня.
18-21 лютого ескадрони 8-го гвардійського кавалерійського полку гвардії підполковника Зозулі вели бої в районі населених пунктів Остріїв та Війниця (Млинівський район Рівненської області). У цих боях відзначились навідники гармат полкової батареї 76мм гармат сержант Кирило Миколайович Глибін, котрий в районі с.Остріїв знищив дві вогневі точки та розсіяв до взводу ворожої піхоти; сержант Микола Васильович Кисляков, котрий знищив вогневу точку і 5 ворожих солдат; командир 76мм гармати молодший сержант Михайло Федотович Таргунов, розрахунок якого знищив 2 вогневі точки противника. Розрахунок гармати, в якому номером обслуги був гвардії рядовий Михайло Іванович Хмара знищив ворожий міномет та 5 гітлерівців, розрахунок, в якому воював сержант Микола Андрійович Самаринов – 2 вогневі точки і до десятка ворожих солдат.
У районі села Красне (Млинівський район Рівненської області), зайняли оборону і частини 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії, командування якою прийняв гвардії полковник Сергій Васильович Арістов.
Командир 1-ї гв.кд гв.полковник С.В.Арістов
19 лютого з метою розвідки маршрутів руху в район с.Новосілки (Млинівський район Рівненської області) була вислана група під командуванням командира відділення саперного взводу 8-го гв.кп гвардії сержанта Валентина Олександровича Тиверяцького із завданням знайти переправи через річку Іква. Сапери здійснили інженерну розвідку місцевості та виявили ряд місць, зручних для переправ.
20 лютого на рубіж річки Іква вийшов передовий 5-й гвардійський кавалерійський Таманський полк гвардії майора Івана Васильовича Бойка зі складу 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії.
Цього дня розвід група в кількості 4 чоловік на чолі з гвардії єфрейтором Василем Єгоровичем Даниліним переправились на лівий берег річки Іква. У районі села Полинівка розвідники із засідки атакували групу німецьких піхотинців чисельністю 15 чоловік та захопили контрольного полоненого. Рішучі та швидкі дії групи дозволили встановити склад німецького угрупування, яке знаходилось в смузі оборони полку і дивізії. Заслуженою нагородою для розвідника став орден Червоної Зірки.
Слідом за розвідниками в наступ пішли шабельні ескадрони. При атаці на висоту 203.3 відзначився навідник станкового кулемету Степан Максимович Тощенко. Коли гітлерівці перейшли в контратаку і обійшли його позицію, він залишився на місці і став вичікувати слушного моменту Цей момент настав незабаром – ескадрон став відступати. Тоді гвардії рядовий Тощенко з тилу вдарив по противнику, німці за панікували і стали відходити назад. Завдяки мужності кулеметника ескадрон відбив атаку і зайняв попередні позиції. В бою Степаном Тощенком було знищено 5 гітлерівців. Був представлений до ордену Червоної Зірки, проте отримав медаль «За відвагу».
21 лютого в тил противника проникнула група на чолі з командиром взводу управління батареї 76мм гармат 5-го гв.кп гвардії молодшим лейтенантом Дмитром Софроновичем Баранниковим. Дмитро Баранников розвідав місця розташування вогневих засобів противника, а згодом в ході бою корегував вогонь батареї. За ініціативою офіцера також одна гармата була висунута для ведення вогню прямим наведенням. За два дні боїв на західному березі Ікви завдяки гвардії молодшому лейтенанту Баранникову було знищено до 30 ворогів. Офіцер-артилерист був удостоєний ордену Червоної Зірки.
Цього дня до батальйону мотопіхоти за підтримки 15 танків та авіації атакували позиції полку. Почались запеклі бої над Іквою.
Ворожу піхоту на відстань 50-70 метрів підпустив автоматник 5-го гв.кп гвардії рядовий Сергій Михайлович Гнєдєв. Від влучних пострілів гвардійця 8 гітлерівців звалились замертво. Почин однополчанина підтримали інші бійці. Ворог відступив. Михайло Гнєдєв був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Ордену Червоної Зірки був удостоєний шабельник гвардії рядовий Андрій Олександрович Гончаренко, котрий підібрався до німецького станкового кулемету, закидав його ручними гранатами. Троє ворожих солдат були знищені, а двоє взяті в полон. Відважний вчинок Андрія Гончаренка дав змогу ескадрону перейти в контратаку. Під Красним (Рівненська область) відзначились бійці розрахунку 76мм гармати у складі якого воював гвардії рядовий Кирило Степанович Тур. Ними було відбито атаку 7 німецьких танків, які намагались зайти в тил 4-му ескадрону і витіснити його з вигідних позиції на березі Ікви.
22 лютого в тил противника (район с.Перекалі, нині Демидівського району Рівненської області) пробралась і захопила контрольного полоненого розвід група 1-го гв.кп під командуванням гвардії рядового Олександра Васильовича Криванова. Розвідники підтвердили інформацію про стягування противником резервів і підготовку удару на Луцьк.
Цього ж дня продовжувались бої в районі с. Красне. Групу німецьких автоматників, які намагались непомітно проникнути позиції 4-го ескадрону 5-го гв.кп з тилу, виявив кавалер двох медалей «За відвагу» навідник станкового кулемету гвардії рядовий Михайло Якович Черников. Ним було знищено 3 ворогів, інші поспішно відступили назад. Відважно бились проти переважаючого ворога бійці бойового охоронення. Особливо відзначився гвардії рядовий Василь Дмитрович Щедров, котрий вогнем з ручного кулемета знищив 7 ворогів, а інших змусив відступити назад. Командиром полку був представлений до ордену Червоної Зірки, однак, рішенням командира дивізії, був нагороджений медаллю «За відвагу».
В бою 23 лютого відзначився взвод помічником командира в якому був гвардії старшина Андрій Никифорович Агєєв. Кіннотниками було відбито дві ворожі контратаки, бійці взводу знищили до 30 гітлерівців і не дали ворогу опанувати важливим вузлом шляхів. За декілька днів, 27 лютого, взвод під командуванням гвардії старшини Агєєва першим зайняв опорний пункт на висоті 198,0 на підступах до Рожища. Відважний старшина був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).
23 лютого 5-й гвардійський кавалерійський полк вів бої також в районі с. Більче. Цього дня відзначився телефоніст штабного взводу 1-го окремого гвардійського ескадрону зв’язку гвардії єфрейтор Василь Олексійович Білоусов, котрий виконував завдання з підтримання зв’язку між штабом полку та оперативною групою штабу дивізії. Під постійними бомбовими ударами ворожої авіації та артобстрілом противника Василь Білоусов тричі виходив на лінію і протягом дня усунув шість пошкоджень на лінії. Згодом відзначився в боях під Бочарівкою (23.03). Був нагороджений орденом Червоної Зірки.
За місяць боїв навколо Луцька від ворога була очищена чимала територія.
Проте ворог не змирився з втратою значної території і тактично важливих населених пунктів і готувався завдати вирішального удару. Частини 1-го гвардійського кавалерійського та 76-го стрілецького корпусів 13-ї армії чекали виснажливі бої за утримання Луцького плацдарму, які тривали більш ніж два тижні. | 
