Особивою гордістю Дунайської армії були донські козачі полки, які майже завжди діяли на вістрі військ.

Серед прославлених в боях російсько-турецької війни 1806-1812 рр. був Донський козачий полковника М.Г.Мельникова 5-го полк. Свою бойову історію ця козача частина розпочала в серпні 1805 року, коли на чолі з зі своїм командиром підполковником І.Г Мельниковим 2-м (полк до 26 квітня 1809 року носив ім.’я цього командира) був відправлений ддя несення «зовнішньої служби». Протягом 1805-1806 років полк ніс прикордонну службу на кордонах з Австрією та Прусією. У 1807 році був переданий до складу Молдавської армії. У 1809 році для козаків розпочалалась справжня війна. Протягом 1809 року полк (діяв у складі головної колони армії) брав участь в боях і битвах під Візірлуєм (28.03), с. Кишлоназирлча (05.04), Браїлові (10.04), Гірсово (22.08), Мангали (05.09), Силістрії (24.09 -09.10), Татариці (10.10). Пройшов у безперервних боях і 1810 рік. Козаки бились під Силістрією (23.05), Шумлою (23.07-01.08), Батіним(16, 26.08), Плевною (16.10), Ловчій (18.10), Рущуку. Після бою в районі села Мала Слободзея (22.06.1811) полк у складі корпусу генерала Ланжерона розташувався на території Великої Валахії та ніс в основному охоронну службу, Це ж завдання дончаки виконували і нступного року. Разом з тим залучались до рейдів на територію противника, як, наприклад з 1 по 5 люте в рейді в районі Зимниця - Систів – Нікополь. У липні 1812 року полк виступив в похід до Волині.

Донський козачий військового старшини (з 10 травня 1811 підполковника) Ф.М.Кутейникова 4-го полк був сформований на Дону у 1806 році і 30 листопада відряджений на зовнішню службу За 8 років свого існування (повернувся на Дон і був розформований 20 жовтня 1814 року) полк майже 6 років безперервно приймав участь в бойових діях. На початку лютого 1807 року полк прибув на кордон з Австрією і був включений до складу Резервного корпусу генерала від інфантерії Римського-Корсакова і до 30 травня 1808 ніс прикордонну службу. У 1808 році полк був переведений до Бессарабії і включений до складу Молдавської армії. У складі корпусу генерал-лейтенанта М.І.Платова відзначився в боях: 29 - 32 липня - при  штурмі Мачинських укріплень. Протягом 1810 року і до 26 липня 1811 р. ніс прикордонну та сторожову службу на території Бессарабії, а потому був включений до складу корпусу А.П.Засса і відзначився в боях: 7, 17 і 30 вересня під Калафатом. У складі загону генерал-майора С.Я. Репнінського 1-го брав участь у боях: 3 та 6 листопада - під фортецею Лом-Паланка. 2 лютого 1812 року козаки полку знову відзначились під селами. Тапар і Вершків (район фортеці Систово), а 5 лютого - при взятті штурмом укріплень Гулянцо. По закінченню бойових дій з турками з 1 червня по 20 серпня дислокувався у Малій Валахії, охороняв в Карпатах кордон з Австрією, 29 вересня 1812 року був перекинутий на територію Тернопільщини, 12 листопада вирушив через Волинь до Білорусії для підкріплення 3-ї армії адмірала П.В.Чичагова. [76]

Донський козачий полковника Г.А.Луковкіна 2-го полк (командир полковник Луковкін Гаврило Амвросійович) також був сформований на Дону у червні 1806 року як Донський козачий полковника (з 2 червня 1809 генерал-майор) Дмитра Юхимовича Кутейникова 2-го полк. Відряджений на зовнішню службу 12 липня того ж року. Спочатку ніс поліційну службу в Москві  (1806-1807 рр.), а згодом направлений до Прусії до складу діючої армії. 19 лютого полк був включений до складу корпусу генерал-лейтенанта І.М.Ессена 1-го. Наприкінці лютого - початку квітня полк у складі загону генерал-майора графа П.Х.Вітгенштейна тримав передові пости в околицях м. Остроленка. Брав участь в боях 30 квітня - під  Дрензевом; 30, 31 травня і 1 червня - під Бірками, 13 червня - Снедові. У 1809 році полк був включений до складу Молдавської армії. У складі загону генерал-лейтенанта М.І.Платова брав участь в боях: 7 травня - під фортецею Браїлів, 2 серпня-при взятті фортеці Бабадаг, 22 серпня - фортеці Гірсово, 30 серпня- Кюстенджі; 4 вересня – в битві під Рассеватом, 18 вересня - при штурмі Силістрії; 23 вересня - під Каліпетрі; 10 жовтня - під Татарицею. 17 червня 1810 року був перейменований за іменем нового командира в Донський козачий полковника (з 16 червня 1813 генерал-майор) Гаврили Амвросійовича Луковкіна 2-го полк. У 1810 році полк входив до складу авангарду під начальством генерал-лейтенанта Ф.П.Уварова і брав участь в боях: 11, 12, 20, 26 червня і 23 липня - під Шумлою; 26 серпня – під Батіним; 1 вересня - при взятті фортеці Систово; 16 жовтня - під час взяття фортеці Нікополь. Із 4 листопада до кінця грудня перебував у корпусі генерал-лейтенанта П.К.Ессена 3-го, і ніс сторожову службу по лінії між фортецями Рущук і Силістрія. У січні 1811 року у складу того ж корпусу полк був направлений до Болгарії, де до квітня тримав передові пости в околицях міст Евтрополя і Вроце. Потім був переведений під фортецю Рущук. Козаки полку відзначились в боях під Рушцком (20 і 22 червня), штурмі Силістрії (12 жовтня). На початку 1812 року входив до складу корпусу генерала від інфантерії графа О.Ф.Ланжерона, і ніс службу на території Великої Валахії. 28 липня в складі резервного корпусу генерал-майора М.Л. Булатова (Дунайська армія) виступив з Ізмаїла на Волинь.

Донський козачий генерал-майора Петра Матвійовича Грекова 8-го полк був сформований в листопаді 1804 року як Донський козачий підполковника Петра Григоровича Денисова 14-го полк. Полк декілька разів міняв найменування за іменами своїх командирів: з 15 грудня 1806 р. - Г.Л.Чернушкіна 1-го, з 5 квітня 1808 р. - полковника (з 18 січня 1812 р. генерал-майора) П.М.Грекова 8-го. Перший досвід боїв з французами полк отримав під час австро-російсько-французької війни 1805-1807 рр. 6 вересня 1805 року полк прибув до Австрії, де став нести сторожову службу. 19-20 листопада козаки бились під Аустерліцем. У 1806 році полк був включений до складу 11-ї дивізії генерал-лейтенанта М.А.Милорадовича і з 17 березня був розташований на території Подільської губернії, де ніс прикордонну службу по р. Дністер. 15 листопада 1806 року полк у складі авангарду головних сил Молдавської армії переправився через Дністер і вступив на територію Молдови та Валахії. Брав участь в боях: 11 грудня - під Гладячим, 13 грудня - при взятті Бухареста (захопив 2 турецькі прапори). Протягом 1807 року відзначився в боях: 16 січня - під Стоянештами й Узином; 26 січня - під Кологурянами, 18 лютого – в районі Рачовицького посту на р. Піденний Буг; 24 лютого - під Абай-Візірлуєм; 5 березня – під  Чатиржоглу, поблизу фортеці Журжа; 6 березня - під. Турбатом, 16 і 19 березня - під Журжаею; 23 травня - під Капітан-Мехметом; 24 травня – під  Браїловим, 2 червня - під Обілештами;. 12 червня – між селами Добряни та Бригадири; 16 червня - на дорозі між селами Бригадири і Крецешти; 20 червня - під Бригадирами, 3 і 8 липня – на Візирському броді, 29 липня - під Журжею. Після укладення Слободзейського перемир'я між Росією і Туреччиною полк був включений до складу Волоського корпусу і увійшов до його авангарду. Згодом увійшов до складу військ копусу генерал-лейтенанта М.І.Милорадовича і брав участь в боях: 24 березня - при штурмі укріплень в передмістях фортеці Журжа, 29 червня та 5 серпня - у складі корпусу генерал-лейтенанта Ланжерона відзначився при відитті вилазок гарнізону Журжі; 29 серпня – під Фрасіною. У 1810 році у складі корпусу генерал-лейтенанта А.П.Засса брав участь в боях: 19 травня - при фортеці Туртукай; 10 червня - поблизу Моротана; 13, 14, 15 червня - при відбитті вилазок з фортеці Рущук; 20 липня і 9 серпня - при відбитті вилазок з фортеці Журжа. Протягом кампанії 1811 року полк відзначився в боях: 20 і 22 червня - при фортеці Рущук; 10 жовтня - під час взяття Туртукая.У вересні 1812 року полк Грекова 8-го в складі Дунайської армії прибув на Волинь. Попереду були бої: 17 вересня - під Любомлем; 21 вересня - під Збаражом; 18 вересня - під Брестм-Литовськомим та інші.

Донський козачий підполковника С.І.Пантелєєва 2-го полк. 1 вересня 1810 року на зовнішню службу з Дону вирушив новосформований полк на чолі з майором (з 28 листопада 1812 підполковник, з 21 листопада 1813 полковник) Степаном Івановичем Пантелєєвим. Відразу ж по сформуванні полк був включений до складу Молдавської армії і протягом 1810-1811 рокі ніс сторожову службу у фортеці Силістрія, відбитій у турків. На початку 1812 року полк перебував у корпусі генерала від інфантерії графа Ланжерона і тримав пости уздовж лівого берега Дунаю від гирла р.. Яломніца до фортеці Браїлів. 28 липня в складі Дунайської армії виступив з Молдавії на Волинь. У вересні козаки полку брали  участь в боях: 11 вересня - під Павловичами, 14 вересня - під. Туричанами; 16 вересня – під Радеховом; 17 вересня - під Любомлем, 25 вересня – під Пружанами.

20 листопада 1806 року покинув домівки Донський козачий І.Г.Турчанінова 1-го полк, який на той час носив назву Донський козачий підполковника Аркадія Івановича Ісаєва 3-го. 9 листопада 1807 полку було перейменовано в Донський козачий майора Олександра Івановича Ісаєва 4-го , а 3 серпня 1811- в Донський козачий військового старшини Івана Гавриловича Турчанінова 1-го. Наприкінці 1806 року полк прибув до складу Молдавської армії і був включний до складу загону генерал-майора Ісаєва. Вже на початку 1807 року козаки брали участь в боях: 5 березня - під Чатиржоглу; 6, 16 і 19 березня – під Журжею; 24 травня - Браїловим, 2 червня - Обілештами; 19 - 22 липня – Малайніце на річці Штубік. У 1809 році полк брав участь в бойових операціях на території Малої Валахії, а наступного, 1810 у складі загону генерал-майора Є.Г.Цукато брав участь в боях: 11 червня під Видворцем; 14, 25 червня, 20 липня, 2 та 11 серпня – Право, Брега, Гірсово, 4 жовтня - Видином, Ізмаїлом, 22 серпня - Бані; 26 серпня Ясік, на р. Сербська Морава, 5 і 10 вересня - при Варварином, 14 і 25 вересня - Брегово; 4 та 5 листопада - при взятті фортеці Гургосовці. Потім полк ніс сторожову службу в Малій Валахії на ділянці від  села Груя, по Дунаю до села Ворочарово, а звідти по австрійському кордоні. Протягом 1811 року полк у складі загону генерал-майора графа І.К.Орурка, брав участь в бойових операціях на території Малої Валахії та Сербії. Початок 1812 року полк Турчанінова зустрів, виконуючи завдання охорони демаркаційної лінії з Турцією та кордону з Австрією. В червні 1812 року у складі загону Орурка був переведений на територію Сербії, звідки й вирушив походом на Волинь 6 серпня 1812 року. На територію Волині прибув вже після закінчення бойових дій з австрійцями та саксонцями і отримав завдання з охорони кордону з Герцогством Варшавським. Тим не менше, в жовтні 1812 року встиг взяти участь в кількох боях з польськими союзниками Франції: 16 жовтня під Криловим; 24 жовтня – під Дубенкою, 26 жовтня – під Устилугом, а 22 листопада брав участь в облозі Грубешова.

Донський козачий П.А.Кирєєва 2-го полк був сформований у Війську Донському і направлений для несення зовнішньої служби 20 листопада 1806 року. Першим командиром полку став генерал майор Іван Іванович Ісаєв 1-й. 30 березня 1811 року командування полком прийняв військовий старшина Павло Андрійович Кирєєв 2-й.На початку 1807 року полк прибув до складу Молдавської армії і брав участь в боях: 5 березня – під  Чартижоглу; 6, 16 і 19 березня - під Журжею. У складі загону генерал-майора І.І.Ісаєва 1-го був направлений до Сербії і бився 19 і 22 червня під Малайніце. Протягом 1809 року брав участь в бойових операціях на території Малої Валахії, а в 1810 році відзначився в боях14 - 15 березня - при взятті укріплень на острові Ольмар на Дунаї, 15 червня - під Праово; 23 червня - Бирза-Паланкою; 19 липня - під Кладово; 20 липня і 2 серпня – знову під Праово; 5 листопада - при взятті фортеці Гургусовці. У 1811 році полк у складі загону генерал-лейтенанта А.П.Засса брав участь в боях: - під Відином (7 вересня), Калафаті (17 і 30 вересня), Капітаніце та Кірембеці (9 жовтня). На початку 1812 року увійшов до 16-ї піхотної дивізії генерал-лейтенанта А.П.Засса і виконував завдання зі сторожової служби по лівому березі Дунаю на ділянці від Сальчі до Рости; штаб полку знаходився в селй Байлешти. Улітку 1812 року полк залишив декілька команд на території Сербії і Молдавії і вирушив в похід на Волинь.Відзначився в боях 15 вересня - при с. Колодяжне; 17 вересня - під Любомлем, 27 вересня – в районі Великоселиць. Після боїв на Березині приймав участь в закордонних походах і повернувся на Дон у серпня 1815 року, де й був розформований. [10]

3-й (командир - підполковник Михайлов) та 4-й (командир - військовий старшина Назаров); Уральські козачі полки були відряджені на зовнішню службу у 1810 році замість 1-го і 2-го, які понесли значні втрати у війні з турками. Про прибутті на південно-західний театр воєнних дій обидва полки брали участь в облозі і штурмі Силістрії та багатьох незначних сутичках з ворогом. 19 липня 3-й полк у складі 3-го корпусу генерал-лейтенанта Воїнова, а 4-й у складі 2-го корпусу генерал-лейтенанта Ессена 3-го вирушили в похід на Волинь, де відзначились в боях під Павловичами (11 вересня 3-й Укп), при переслідування ворога від Любомля взовж Бугу (4-й Укп), та згодом 3-й Уральський під Кобрином (23.09), Городечно (25.09), Велкависі , Прожині та Лихосельці (27.09). [77]

Урядник Уральського козачого війська

Ряд полків Дунайської армії в ході кампанії 1812 року участі в бойових діях на Волині не брали і несли в основному охоронну та вартову службу. Серед цих полків армії були. Білостоцький, Кримський, Курський, Саратовський, Ярославський, Нейшлотський піхотні.