10-а прикордонна застава  (район с.Висоцьк, Терехи)

В архівних документах значиться: «10-та прикордонна застава. Протягом першого дня війни, обороняючись, знищила до 400 чоловік солдатів і офіцерів вермахту. Протягом 34 годин безперервних боїв з чисельно переважаючими силами супротивника (до двох батальйонів піхоти, 150 мотоциклістів і групи кавалеристів) застава відбила чотири атаки німців. Після невдачі атак ворог вимушений був піти за р. Західний Буг».

Микола Ніколєнко, в червні 1941 р. лейтенант, начальник 10-ї прикордонної застави 98-го ПрЗ

За декількома рядками майже дві доби безперервного бою, сотні знищених ворогів і важкі втрати товаришів по зброї.

Відразу зауважу, що в різних джерелах, різних спогадах є відмінності щодо динаміки бою на заставі, залучених силах і засобах як з німецької так і радянської сторони. Це обумовлюється різницею в посадах авторів документів (спогадів) та часовому проміжку їх написання. Найбільш докладно про подробиці бою на заставі описано В.В.Платоновим в нарисі „На участке правого соседа”, колишнього прикордонника 10-ї прикордонної застави  В.Л.Кручініна в праці „Боевой путь 98-го Краснознаменного отряда” та праці колишнього старшого інструктора з пропаганди політвідділу 98-го прикордонного загону Василь Іванович Єрьомін „Страницы о героизме ограничников Любомльского пограничного отряда”. . Крім того дії застави описані в нарисі Юрія Романова „Николай Николенко”, опублікованому за спогадами начальника 10-ї ПЗ лейтенанта Ніколєнка в газеті 98-го прикордонного полку „На разгром врага” №№13,14 (18,19) від 11 та 19 травня 1942 року, статті кандидата історичних наук Д.Ковалевського „98-й пограничный отряд” в збірнику „На границе Украины” . 

В.Л.Кручінін, в червні 1941 року єфрейтор, стрілець 10-ї прикордонної застави

Єрьомін Василь Іванович, в червні 1941 року політрук,  інструктор з пропаганди 98-го ПрЗ

О 03.45 застава була обстріляна артилерійським вогнем. Начальник застави лейтенант Ніколєнко віддав наказ підняти особовий склад за бойовою тривогою, зайняти опорний пункт застави, відкликати прикордонні наряди з лінії кордону. Його помічник з політроботи політрук Чураков віддав розпорядження старшині застави Пермитіну винести до опорного пункту 12 ящиків патронів і увесь боєзапас гранат ( частина боєприпасів залишилась на складу застави). Застава була готова до оборони.

Старшина 10-ї ПЗ Пермитін Анатолій Григорович, фото 1941 р.

На час початку війни на заставі знаходилось 64 бійців і командирів. Крім прикордонників власне 10-ї ПЗ на час початку війни тут знаходились саперне відділення саперного взводу 98-го прикордонного загону, стрілецьке відділення зі складу 62-ї сд (про наявність цих підрозділів в працях В.Л.Кручініна і В.І.Єрьоміна не згадується - С.Я.), яке вело спостереження за німецькою територією. На заставі також перебував помічника коменданта 3-ї ділянки з розвідки лейтенант  М.П.Павлова (В.В.Платонов В.Л.Кручінін про присутність цього офіцера не згадують)  На озброєнні підрозділів знаходились  2 станкових, 4 ручні кулемети, 4 автомати ППД, гвинтівки. На кожну одиницю зброї на заставі утримувалось два боєкомплекти боєприпасів, ручні протипіхотні гранати. Територія застави зі сторони кордону була обнесена дротяними загородженнями (декілька рядів кілків, обмотаних дротом), поблизу застави обладнано опорний пункт, який складався з двох ДОТів (за спогадами Кручініна), 3 блокгаузів, з’єднаних між собою і приміщенням застави ходами сполучення. Місця розташування блокгаузів забезпечували ведення перехресного вогню на північ, південь і захід. Між ДОТами були влаштовані окопи для стрільби зі стрілецької зброї разом з тим система підготовки оборони застави в інженерному відношенні мала деякі недоліки: не розчищений сектор обстрілу на західних підступах до застави ( галявина сильно заросла чагарниками), відсутність ходів сполучень між окопами для стрілецьких відділень з блокгаузами, завузькі для станкових кулеметів проходи в перекритих ходах сполучень і самий головний – видимість опорного пункту зі сторони противника.

Через декілька хвилин прикордонний наряд, який знаходився на правому фланзі доповів, що до німецької роти переправляється через Буг зі сторони села Гусинне в районі прикордонної вишки. Наряд, який знаходився на кордоні в центрі ділянки доповів про рух німецького підрозділу з села Калемчіце. З лівого флангу наряд у складі єфрейтора Кручініна і  червоноармійця Суворова (заступив на службу о 03.30 22.06.41) доповів про рух противника силами до батальйону  з села Уханька в напрямку на Висоцьк. О 04.00 лейтенант Ніколєнко по телефону доповів коменданту 3-ї прикордонної ділянки капітану Петру Гуленку про обстріл застави німецькою артилерією і вжиті заходи. Комендант наказав на провокацію не відповідати, утримувати всіма способами ділянку кордону. Також комендант повідомив, що висилає підтримку у складі 8 прикордонників зі станковим кулеметом з 11-ї застави (про цю групу згадує дише В.Платонов). Майже відразу по закінченні розмови з комендантом зв’язок обірвався. Прикордонні наряди, які знаходились на лінії кордону доповіли, що на правому фланзі рота німецької піхоти переправилась через Буг. Про переправу до роти німців на захід від Висоцька на лівому фланзі доповів ще один наряд. Ніколєнко дав команду подати для нарядів сигнал „Всім на заставу”. Лейтенант Ніколєнко розбив оборону застави на три сектори (групи). Перша з груп під командуванням помічника коменданта з розвідки лейтенанта  М.П.Павлова ( В.Платонов вказував, що цю групу очолював сам Ніколєнко) повинна була обороняти заставу з півдня, зі сторони Висоцька. Друга група під командуванням політрука Чумаченка повинна була відбивати атаки німців з заходу. Третя група під командуванням помічника начальника застави лейтенант Чуракова обороняла підступи з півночі від села Терехи. (за В.Платоновим: північно-східну частину опорного пункту зі сторони с. Терехи обороняло два стрілецькі відділення під командуванням політрука В.Д. Чумаченка, які зайняли оборону в блокгаузі і стрілецькому окопі; на півночі блокгауз і окоп зайняло стрілецьке відділення і розрахунок станкового кулемета під загальним командуванням ПНЗ лейтенанта Чумакова, група мала завданням попередження прориву противника з північного заходу; південний блокгауз та окопи біля нього зайняла група під командуванням лейтенанта Ніколєнка у складі 4-го відділення застави, розрахунку станкового кулемету та стрілецького відділення 62-ї сд) На фланги оборони були вислані кулеметники Яценко і молодший сержант Іваненко. Тим часом німці налагодили переправу в 2 кілометрах на північний захід від опорного пункту поблизу мосту через р.Неретва, на північ від с. Бовтуни виставили заслін у складі піхотної роти. Ворожі колони прямували по дорозі, яка йшла на північ від Терехів у напрямку на Любомль. До 05.30 поза зони вогню застави у цьому напрямку  прослідували піхотний полк, до батальйону мотоциклістів і батальйону велосипедистів.

Німецькі мотоциклісти на марші

Незабаром дві німецькі роти пішли в наступ на заставу. Одна піхотна рота, розгорнувшись у бойовий порядок наступала на с. Терехи з півночі. Друга, в бойовому порядку, після переправи через Західний Буг йшла  з північного сходу на Висоцьк і біля 06.00 зайняла село. Гітлерівці стали охоплювати заставу з півночі, сходу і півдня. (за версією В.І.Єрьоміна німці зосередили проти прикордонників до двох батальйонів. Один з батальйонів, який переправився через Буг навпроти села Уханька спочатку проникнув вглиб ділянки застави і захопив Висоцьк. Цей батальйон мав намір атакувати заставу з півдня, обійти опорний пункт зі сходу та відрізати шляхи відступу до лісу, а відтак у напрямку на комендатуру. Другий батальйон, який переправився в районі на північ від Коломчиці був розділений на дві групи. Перша мала завданням наступати на заставу з заходу, друга увірвалася в Терехи і мала намір іти в атаку з півночі. Ця ж група повинна була в подальшому з’єднатись з батальйоном, який наступав з Висоцька і таким чином повністю оточити заставу). Посланий для зв’язку з комендатурою червоноармієць Цвєтков на околиці Висоцька зіткнувся в німецьким відділенням і в ході нерівного бою загинув, проте встиг передати донесення для коменданта одному з місцевих жителів. Щоб запобігти повному оточенню застави лейтенант Ніколєнко вислав розрахунок станкового кулемета під командуванням молодшого сержанта С.П.Казакова (прибув з 11-ї застави за розпорядженням коменданта капітана П.І.Гуленка) в район височини на південний схід від стрільбища застави. В окоп у південно-східній частині опорного пункту було переміщене стрілецьке відділення молодшого сержанта Іваненка. Після 30 хвилинного артилерійського нальоту близько 06.30 німецька піхота пішла в атаку. На відстані 300 метрів від опорного пункту шеренги наступаючих були зупинені кулеметно-рушничним вогнем. Німці залягли. Через декілька хвилин по заставі знову вдарила німецька артилерія. Під прикриттям артилерійського вогню гітлерівці перебіжками стали наближатись до позицій прикордонників. Коли до ворога залишалось 100-150 метрів захисники кордону відкрили вогонь. При відбитті атаки відзначився розрахунок станкового кулемету молодшого сержанта Семена Петровича Казакова, який знищив до 60 гітлерівців,  також кулеметники Котов і Яценко. Атака також захлинулась – німці відійшли до Висоцька і Терехів. Ненадовго наступило затишшя.

Схема бою на 10-й прикордонній заставі 98-го прикордонного загону

Невдовзі прикордонники побачили страшну картину. Зі сторони Терехів німці гнали перед собою біля 15 місцевих жителів, серед яких були жінки і діти. Кількох чоловіків, які опирались, відразу ж пристрелили. Інші з опущеними головами під прицілом гітлерівців прямували до застави. Ніколєнко віддав команду: „Вогонь до команди не відкривати”. Потім покликав до себе політрука В.Д.Чумаченка. Після короткої наради вирішили: з наближенням до позицій дати кілька черг над головами людей, а коли селяни впадуть відкрити вогонь по німцям. Чумаченко повернувся до кулеметників і передав наказ начальника застави. Кулеметники С.Г.Коннов, М.Г.Яценко, С.П.Казаков та М.В. Котов приготувались до відбиття німецької атаки. Розрахунок командира виявився вірним. Щойно прозвучали перші постріли селяни хто впав, хто кинувся в сторону. Німецькі шеренги стояли як на долоні. Прикордонники відкрили вогонь. Ще годину виграли у ворога захисники кордону.  Розлючені німці стали палити в Терехах хати.

С.Г.Коннов, у червні 1941 р. прикордонник 10-ї ПЗ 98-го прикордонного загону

О 08.00 знову по заставі вдарили німецька артилерія і міномети. Наступну атаку німці розпочали вже з трьох сторін і значно більшими силами. Вже до піхотного батальйону 62-ї піхотної дивізії атакували прикордонників. Німці атакували з трьох напрямків. Одна рота – зі сторони Терехів і стрільбища, До півтори роти з півдня, ще одна рота з заходу, зі сторони кордону. Для прикриття дій гітлерівці застосували димові шашки і під їх завісою наблизились до дротяного загородження перед опорним пунктом. Тут німці окопались і відкрили вогонь по позиціям прикордонників. Підготовлені штурмові групи стали займатись проходами в загородженнях.

Німецька штурмова група робить прохід в загородженнях

 Вести прицільний вогонь з блокгаузів стало неможливо з поганою видимістю. Ніколєнко наказав розрахунку М.Г.Яценка переміститись з блокгаузу до окопу. Становище не покращилось. Противника за димом видно не було, чулась тільки голоси противника. Тоді Яценко відкрив вогонь, як кажуть „на голос”. Коли дим розсіявся прикордонники побачили на землі до десятка ворожих трупів. Мойсей Яценко під час атаки був поранений осколком гранати в ноги, кожух кулемета був пробитий. На пропозицію другого номера обслуги червоноармійця Мартинова укритись в блокгаузі, Яценко відмовився. Мартинов перев’язав рану товаришу, а гімнастеркою перемотав кожух кулемета в місці пошкодження.

Яценко Мойсей Григорович, у червні 1941 року прикордонник 10-ї ПЗ 98-го ПрЗ

В районі будинку комскладу зайняла оборона група під командуванням молодшого сержанта Іваненка ( згодом групу очолив лейтенант Чураков). Бійцями групи було знищено два німецьких кулеметники, обслуга міномета. Снайпер Кодицький влучним пострілом прикінчив ворожого коректувальника. Старшина застави Пермитін, червоноармійці Федулов і Кручинін виповзли з окопу, наблизились до гітлерівців і закидали їх ручними гранатами. Крім того ця група зуміла захопити три німецькі крупнокаліберні кулемети. Правий фланг опорного пункту атакувало до взводу противника. Влучними пострілами з ручного кулемета ворогів заставив притиснутись до землі червоноармієць Снурніцин. Німці відступили. Тоді Снурніцин переніс вогонь по німецьким кавалеристам, які йшли легким алюром зі сторони Гусинне. Від куль, випущених з ручного кулемета забились в агонії декілька коней, на землю попадали вбиті вершник. Кавалеристи повернули назад, але згодом вже значно більшими силами ( до ескадрону) знову почали рух вперед. Повз застави вдалось прорватися не більше як кавалерійському взводу. Знову перед позиціями прикордонників завився сивий дим німецьких димових шашок. Політрук Чумаченко, який керував обороною в північно-західному секторі, наказав прикордонникам, які займали оборону в районі 2-го блокгаузу приготуватись до відбиття атаки і стріляти „на голос”, як це робив Яценко. Прикордонникам допоміг літній вітерець, дим швидко розсіявся і прикордонники з відстані 80-100 метрів вдарили по німцям. Ні на секунду не затихав кулемет М.В.Котова. Кожен постріл в ціль клали бійці відділення Сергія Коннова. У якийсь момент до блокгаузу влетіла німецька граната, червоноармієць Антоненко не розгубився і пожбурив її через запасний вихід на німців.

Чумаченко В.Д., політрук 10-ї ПЗ

Знову заговорили німецькі гармати. Через 30 хвилин розпочалась атака зі сторони Терехів. На позиції прикордонників йшло до 60 гітлерівців. Влучним вогнем атака була припинена. Назад до села вернулось не більше 15 піхотинців. Після невдалих атак німці відступили від загороджень опорного пункту на відстань 800-1000 метрів і стали вести по заставі кулеметний вогонь. Ускладнилось положення і самих прикордонників. Після відбиття чергової атаки виявилось що закінчуються боєприпаси, а хід сполучення зі складом застави засипаний. Йти до складу по території, яка прострілюється ворогом – самогубство. Добровольців не забракло. Першим приволік ящик боєприпасів червоноармієць Овсянников, хоча й отримав поранення в ногу. Слідом за ним до складу поповзли червоноармійці Новосадов (загинув на шляху зі складу), Гущін (загинув ), Пелевін, Травкін, Север’янов. Хоча прикордонники, які виконували це завдання і були поранені, але тапер застава могла продовжувати бій. У якийсь момент бою точність ворожого вогню значно посилилась. Стало зрозуміло, що десь засіли ворожі коректувальники. Лейтенант Чураков і снайпер Кодицький вибрались на горище однієї з будівель застави і знищили двох ворожих коректувальників, а заодно і розрахунки двох кулеметів. Третій кулеметний розрахунок знищив сержант Казаков. Вогонь німців притих. Ще двічі німці намагались атакувати, проте безрезультатно. Деяке полегшення наступило коли німецька піхота, яка атакувала заставу з району Терехів відійшла за Буг. З батальйону на другий берег повернулось не більше сотні гітлерівців (за версією прикордонника 10-ї ПЗ єфрейтора Кручініна залишки німецького батальйону відійшли ввечері – С.Я.). Тільки піхота відійшла, як  на правий фланг опорного пункту обрушився вогонь 150 німецьких мотоциклістів, які вискочили з-за палаючих хат с. Терехи. По ворогу відразу ж відкрили вогонь кулемети Котова, Яценка. Один за другим вилітали з сідел вороги, яких дістала куля снайпера Кадицького. Мотоциклісти розвернулися і почали відступати в напрямку на село Рак овець. Відійти вдалось лише 50 екіпажам (у матеріалах В.Платонова та В. Кручініна про атаку німецьких мотоциклістів на згадується – С.Я.). Колишній інструктор з пропаганди 98-го прикордонного загону політрук  Василь Єрьомін подальші події на заставі описував наступним чином. Біля 12.00 на заставу пробрався начальник зв’язку комендатури  лейтенант М.Ф.Монахов з трьома прикордонниками резервної застави, який передав наказ коменданта тримати оборону якомога довше (за спогадами В.Л.Кручіна – Монахов прибув на заставу вночі). Також офіцер повідомив про те , що німці вже зайняли населені пункти в тилу 8,9. та 10 застав. Показав Монахов і карту, вилучену в вбитого німецького офіцера зі стрілками, які тягнулись своїми  щупальцями до Києва. Ще через годину німці знову атакували заставу. Цього разу заставу атакувало до двох німецьких батальйонів (за Платоновим – до батальйону зі сторони Терехів). Атаку піхоти підтримали німецька артилерія і міномети, які вели вогонь з-за Бугу.  Приблизно в цей час зі сторони Висоцька почулись часті постріли.  Це атакували німців у селі підрозділи комендатури і частина 3-ї резервної застави під командуванням капітана Гуленка, який отримав від жителя Висоцька повідомлення, передане йому помираючим Царьовим. Інша частина 3-ї резервної застави під командуванням начальника штабу комендатури старшого лейтенанта Решетнікова зайняла оборону на західній околиці села Замлиння. Зі штабу комендатури евакуйовувалися таємні документи і сім’ї комскладу. Група капітана Гуленка вийшла до північно-східної околиці Висоцька і була атакована німецьким батальйоном. Комендант наказав бійцям з боєм відступати в напрямку до 11-ї застави. Об’єднавши дві застави (застава Кондакова оборонялась на той час південніше Висоцька) Гуленко знову повів прикордонників в атаку на Висоцьк. Прикордонники відтіснили ворога і увірвались на східну околицю села.  Лейтенант Ніколєнко, почувши шум бою в районі Висоцька, прийняв рішення контратакувати піхотний батальйон, який наступав з південної сторони. Прикордонники вдарили в багнети. Німці, які не звикли опинятись між двох вогнів відкотились до західної околиці Висоцька. На вулицях села завирували бої. Гітлерівці засіли в будинках і їх викурювали звідти гранатами і кулями. До з’єднання зі своїми залишилось всього – нічого. Але  біля 15.00 німці оговтались, підтягнули танки і вже самі розпочали контратаку. Капітан Гуленко дав наказ на відхід. 11-та і 3-тя резервна стали відступати в напрямку на Замлиння, 10-та стала відходити назад до опорного пункту. Прикривати відхід застави зі станковим кулеметом залишився  розрахунок під командуванням молодшого сержанта Семена Казакова. Троє прикордонників до вечора відбивались від гітлерівців, а згодом повернулись до опорного пункту ( В.Л. Кручінін та В.В.Платонов про контратаку в напрямку на Висоцьк вдень 22 червня не задують – С.Я.). О 16.00 на „десятку” німці повели нову атаку. Не дійшовши 300 метрів до опорного пункту гітлерівці були зупинені вогнем прикордонників, залягли і стали окопуватись. В бій вступила німецька артилерія. До кінця дня два ворожих снаряди потрапили в 1-й блокгауз, в якому знаходився лейтенант Ніколєнко і пошкодили дві амбразури. Біля 18.00 наступна атака. Цього разу німецька піхота ховалась за  8 танками. Прикордонники відсікла піхоту і заставили її залягти. Танки, які прорвались на заставу як праскою пройшлись по блокгаузам і перекритим ходам сполучення, але без піхоти вдіяти нічого не змогли, а тому невдовзі повернули назад (не згадували В.Л. Кручінін та В.В.Платонов і про танкову атаку – С.Я.). За цією атакою було ще три спроби, але знову невдалі. Під вечір атаки припинились і на полі бою з’явились німецькі санітари з пов’язками на руках. Прикордонники мовчки спостерігали як німці відтягують трупи вбитих і свої поранених.  Протягом ночі прикордонники усували пошкодження в дротяних загородженнях, відновлювали ходи сполучення. Розвід група на чолі з помічником начальника застави лейтенантом Чураковим здійснила розвідку місцевості. Більшість населених пунктів навколо застави були зайняті німцями, проте поблизу застави виявлено лише невеликі блокуючи групи німецьких солдат. Більшість німців з Висоцька пішло в напрямку на Замлиння. У Висоцьку місцеві жителі повідомили, що Цвєткова вони поховали і що німці закололи штиками завклубом  Віру Мискову та сина селянина Миколи Сватка.  Розвідниками також було знайдено німецьку офіцерську польову сумку, в якій знаходилась робоча карта. На карті застава була закреслена, а поруч напис – 04.30 22 червня – час, коли застава повинна була бути захопленою.  

Чураков Євген Дмитрович,у червні 1941 р. помічник начальника 10-ї прикордонної застави, лейтенант

Уранці 23 червня атаки на заставу повторились. Після артилерійсько-мінометного нальоту в наступ рушило до 30 німецьких мотоциклістів і до батальйону велосипедистів ( за версією політрука Єрьоміна). Не дивлячись на вогонь прикордонників німці увірвались на територію застави, захопили 1-й блокгауз. Прикордонники продовжували вести вогонь з 2-го і 3-го. Раптом в тилу німців роздались автоматі і рушничні постріли. Зі сторони околиці лісу на північний схід від застави залунало „Ура!”. На допомогу оточеній заставі пробився загін майора Агєєва.  (за іншою версією, викладеній в статті Юрія Романова „Николай Николенко”, опублікованою в газеті 98-го прикордонного полку «На разгром врага» №№13,14 (18, 19) від 11 и 19.05.1942. німців атакували червоноармійці, за В.Владімирським - полкової школи та 1-го батальйону (капітан Л.С.Котенко) 306-го стрілецького полку, 62-ї сд). За версією В.В.Платонова біля 22.00 23 червня до району застави пробилась стрілецька рота 62-ї стрілецької дивізії, яка вибила німців з Висоцька. На світанку 24 червня рота була відведена назад. Існує різниця і в шляху відходу застави. Так письменник –прикордонник В.В. Платонов у своїй статті „Об этом в сводках не писалось”, опублікованій в газеті «Советский пограничник» від 21.11.1972 стверджував : „ О 12.00 24 червня застава отримала наказ про відхід в напрямку на с.Замлиння, де знаходилась комендатура. Прикордонники попрощались з 4-ма своїми товаришами, яких поховали на подвір’ї застави і вирушили до Замлиння. На вцілілому автомобілі були евакуйовані 8 поранених та дружина політрука Ганна Петрівна Чумаченко з тьрохмісячною донькою Надійкою. На всяк випадок пораненим дали і три трофейні німецькі кулемети..”.  За версією політрука Єрьоміна об’єднана групи прикордонників відійшла у північно-східному напрямку, на Вишнів. На перехресті доріг Замлиння - Бережці була атакована п'ятіркою німецьких танків і піхотним батальйоном. За командою майора Агєєва прикордонники зайняли кругову оборону на схилах висотки. Німці дотримувались звичайної тактики: попереду йшли танки, за ними піхота. Єдиною зброєю проти броньованих машин були гранати, то ж прикордонники вирішили використати їх. Два німецькі танки підбив червоноармієць Косарєв (11-та ПЗ). Ще один танк підірвав червоноармієць Хаметлонов, який обв’язався гранатами і кинувся під гусениці. Два інші танки відповзли назад.

З гранатою на танк

Під вогнем прикордонників, залишивши зо два десятки трупів стала відходити і німецька піхота. Залишивши для прикриття групу, озброєну ручними і станковими кулеметами, під командуванням Ніколєнка, майор Агєєв повів основну групу через болотисту місцевість на схід від села Мутниця. Через 30 хвилин основну групу наздогнали прикордонники під командуванням Ніколєнка. В подальшому група майора Агєєва  обігнула з півдня село Вишнів і незабаром вийшла до південної околиці  Любомля, де займали оборону підрозділи 3-ї комендатури під командуванням капітана П.Гуленка. 22 липня 1941 року однополчани вітали з урядовими нагородами своїх бойових побратимів. Лейтенант Ніколєнко, сержант Яценко, молодший сержант Казаков, червоноармієць Котов були нагороджені орденами Червоного Прапора, політрук Чумаченко, старший сержант Пермитін, сержанти Іваненко, Коннонов, єфрейтори Кручінін, Антоненко, червоноармієць Федулов – орденами Червоної Зірки.