Майже 102 роки тому світ стикнувся з досі небаченим за всю свою історію воєнним конфліктом.  Події в невеличкому сербському місті Сараєво (вбивство австрійського ерц-герцога Фердинанда) спровокували, те що увійшло в історію, як Перша світова війна. Бої точились на суші і на морі, в Європі, Азії, Африці.

   Не оминуло це лихоліття і Турійщину. Спочатку до російської армії  відправили чоловіків призовного віку, згодом місцевих мешканців обклали воєнним оброком, а наприкінці серпня 1915 року турійчани мали змогу побачити бої наяву. 

   Одного дня невеликий російський гарнізон, який перебував у містечку і на залізничній станції, знявся з позицій і подався на схід, а зі сторони Кульчина в куряві пилюки на обрії з’явились австрійські вояки. Неподалік західної околиці ворожі солдати розгорнули артилерійську батарею і приготувались до штурму Турійська. Чи то австрійська розвідка прогавила відхід російських військ, чи то австрійські командири просто не хотіли дарма ризикувати життям своїх солдат – австріяки приготувались до бою.

   Ці приготування нівроку збентежили місцеве населення, переважну кількість якого на той час складали євреї. Потрапити під шквали снарядів і куль, а відтак залишитись без даху, а то й втратити своє життя чи життя близьких.

   На майдані, де зазвичай проходили ярмарки, зібралось імпровізоване віче, на якому міщани стали обговорювати ситуацію, що склалась. Було вирішено вислати до чужоземних вояків представника, який би переконав їхніх командирів не бомбардувати мирне містечко. Виконати цю нелегку місію зголосилась 27-ми річна Шава Чізік Ландау, яку місцева єврейська громада поважала за мудрість і ба, навіть фізичну силу. Зі спокійною рішучістю жінка зуміла перейти через лінію австрійської оборони і домогтися зустрічі з командуванням частини, яка стояла на підступах до Турійська.  І хоча проста жінка не знала німецької мови, а спілкувалась із зайдами на рідному їй ідиші, слова Шави були переконливі – австрійці не зробили по містечку жодного пострілу і за деякий час пройшли через поселення похідною колоною.

   У 1920 році родина Ландау перебралась до Сполучених Штатів Америки, де нащадки відважної жінки мешкають донині й зберігають пам’ять про неї та її подвиг.

   Пам’ятаймо й ми про тих, хто жив на цій землі, любив її і оберігав, навіть з ризиком для свого життя.

Шава Ландау із сином Семом, 1945 рік.