41-та стрілецька дивізія (3-го формування) була утворена в жовтні 1942 року в Орловській області на базі 118-ї стрілецької бригади. Бойові дії дивізія початку 12 жовтня 1942 у складі 48-ї армії. Брала участь у боях на Курській дузі, наступі на Орловському напрямку. У серпні - першій половині вересня дивізія оборонялася вздовж Десни в районі Трубчевська. 17 вересня 1943 частини дивізії форсували Десну в 1,5-2 км. південніше Трубчевска і почали наступ в напрямку міст. Погар, Новозибков Гомельської області. На початку жовтня 41-ша сд форсувала р. Сож північніше Гомеля та вступила в затяжні бої між Сожжю і Дніпром, які тривали майже 6 місяців - до середини березня 1944 року. У другій половині березня 1944 дивізію по залізниці перекинули на Волинь. Після розвантаження на станції Маневичі, з'єднання планували кинути на штурм Ковеля, але після прориву гітлерівців до оточеного гарнізону передислокували в район Турійська. Тут дивізія під командуванням полковника Данила Семеновича Бондаренка увійшла до складу 25-го стрілецького корпусу 69-ї армії (командувач генерал-лейтенант В.Я.Колпакчі) і зайняла ділянку оборони на західному березі річки Турія на рубежі Растів, Кульчин, Мировичі, Туричани.

Вже 17 квітня частини дивізії вступили на цьому рубежі в бойові зіткнення з противником. Особливо активними дії були на ділянці 102-го стрілецького полку в районі села Мировичі.

Командування дивізії немов відчувало, що німці замислили наступальну операцію на ділянці оборони з’єднання, то ж раз у раз висилало розвідувальні групи з метою вияснити наміри ворога. Розвідники 117-ї окремої розвідувальної роти, якою на той час командував старший лейтенант І.Скопін, та розвідники полків не знали відпочинку.

У ніч з 25 на 26 квітня одна з таких розвідувальних груп від 117-ї орр на чолі з командиром взводу кавалером ордену Червоної Зірки та медалі «За бойові заслуги» лейтенантом Батором Івановичем Хамагановим здійснила вдалий розвідвихід у район південної околиці Растова. Розвідники непомітно пробрались через передній край оборони противника і раптовим кидком напали на німецьку вогневу точку. Два гітлерівці були заколоті ножами, а один захоплений і доставлений до штабу дивізії. Німець розповів про спланований наступ, проте подробиць його не знав…

За виконання поставленого завдання всі розвідники були удостоєні урядових нагород: командир взводу лейтенант Б.І.Хамаганов (невдовзі очолив 117-ту орр), помічник командира взводу старший сержант Сергій Харитонович Мельников, командири відділень сержант Акент Акопович Закар’ян, молодший сержант Василь Андрійович Капський, заступник командира відділення молодший сержант Петро Андрійович Шипулін, розвідник червоноармієць Олександр Іванович Стальжаков були удостоєні орденів Червоної Зірки, червоноармійці Герасим Броніславович Домбровський і Петро Григорович Харитоненко – орденів Слави 3-го ступеня, старший сержант Олексій Іванович Ігнатенко, червоноармійці Василь Пантелійович Рославець, Олексій Васильович Храмов – медалей «За відвагу», єфрейтор Ілля Микитович Воронін і червоноармієць Леонід Павлович Косенко – медалей «За бойові заслуги».

Біля 4-ї години ранку 27 квітня гітлерівці перейшли в наступ на всій ділянці оборони 41-ї стрілецької дивізії. При цьому по позиціям з’єднання були нанесені два потужні удари. Один в напрямку Растів – Кульчин силами 253-ї єгерської дивізії, другий в напрямку на Мировичі – Кустичі силами 1-ї лижно-єгерської бригади.

У районі Растів - Кульчин позиції утримував правофланговий 139-й стрілецький полк під командуванням майора Апреса Сейрановича Григор’яна. Німці нанесли сильний удар у стик 139-го сп і 39-го сп 4-ї стрілецької дивізії. Першими ворога, який наступав з району Растова, зустріли бійці 2-ї кулеметної роти 139-го сп під командуванням старшого лейтенанта Івана Максимовича Зубцова. Підходи до висоти 186,7 прикривали вогнем станкові кулемети взводу лейтенанта Сергія Дмитровича Євдокимова. При відбитті масованої атаки німців комвзводу сам ліг за гашетки «максима» і знищив до 40 гітлерівців. Найсутужніше було, коли позиції взводу з флангу і тилу обійшли німецькі танки. Броньовані машини стали прасувати радянські траншеї. Лейтенант Євдокимов прийняв єдине правильне рішення – він вивів свій взвод з під удару і з нової позиції відкрив шквальний вогонь по гітлерівцям. Мужньо бився з ворогами ще один командир кулеметного взводу – кавалер ордену Червоного Прапора молодший лейтенант Олексій Іванович Коломієць. Снарядом з німецького танка був знищений кулемет, з якого вів вогонь відважний офіцер. Тоді Олексій Коломієць став відбиватись від ворога гранатами. Всього в бою 27 квітня ним були вбиті і поранені до чотирьох десятків гітлерівців. Вміло діяв розрахунок станкового кулемету під командуванням кавалера ордену Червоної Зірки старшого сержанта Івана Сергійовича Скворцова. Кулеметники в цьому бою знищили понад два десятки ворожих солдат.

Завдяки діям кулеметників стрільці 2-го батальйону зуміли організовано відійти і зайняти нову оборонну позицію.

Командир  2-ї кулеметної роти старший лейтенант І.М.Зубцов (представлявся до медалі «За відвагу»), лейтенант С.Д.Євдокимов, молодший лейтенант О.І.Коломієць, старший сержант І.С.Скворцов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Першу атаку німецьких танків в районі колонії Гилярів відбили артилеристи полкової батареї 76мм гармат. Особливо відзначився розрахунок гармати у складі якого воював кавалер медалей «За відвагу» і «За бойові заслуги» молодший сержант Володимир Олександрович Бабурін, а навідником був кавалер ордену Вітчизняної війни і медалі «За бойові заслуги» єфрейтор Василь Михайлович Шуринов. Артилеристи вогнем прямим наведенням підбили 2 танки. Ще одну ворожу машину підбив розрахунок 45мм гармати кавалера медалі «За відвагу» молодшого сержанта Миколи Григоровича Кулешова. Від ворожих куль і осколків один за одним впали його бойові товариші, Микола Кулешов залишився сам віч-на-віч з противником, але продовжував вести вогонь, аж поки не надійшов наказ на відхід.

Одним з перших німецькі танки з десантом на борту вивив командир відділення 1-го взводу 4-ї стрілецької роти сержант Гнат Семенович Фубін. Прицільним вогнем з автомата сержант змів з броні десант, а танк, який залишився без підтримки піхоти підбили бронебійники батальйону. 15 гітлерівців, які наступали за танками знищив вогнем з РПД червоноармієць Михайло Пантелійович Яїцький. Влучними чергами 10 німецьких десантників знищив червоноармієць Павло Данилович Крутохвостов. Коли кулемет вийшов зі строю, червоноармієць продовжив відбиватись від насідаючи ворогів гранатами і знищив ще 5 гітлерівців. Навіть коли німецькі танки обійшли траншеї 4-ї стрілецької роти, не залишили своїх позицій бійці відділення під командуванням старшого сержанта Єгора Яковича Петрова. В бою молодший командир особисто знищив 12 гітлерівців. 19 солдат противника вклав кавалер ордену Червоної Зірки єфрейтор Іван Миколайович Петушков (4-та стрілецька рота). Вибухом ворожого снаряда єфрейтор Петушков був контужений, а його зброя понівечена. Проте солдат, переміг біль, полагодив автомат і продовжив битись з ворогом. (Іван Петушков війну закінчив на Ельбі у званні гвардії лейтенанта і на посаді командира стрілецького взводу 218-го гвардійського Бранденбурзького Червонопрапорного стрілецького полку. А останні бої з німцями був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.) Вогнем з гвинтівки і гранатами знищував нападників стрілець 6-ї стрілецької роти червоноармієць Дмитро Григорович Столяров. Цього дня він записав на свій рахунок ще 3 німецьких вояків.

До останнього утримували зайняті позиції мінометники 2-ї мінометної роти. З початком атаки мінометники знищили 2 підводи з боєприпасами і 5 гітлерівців. З наближенням гітлерівців до вогневої позиції, своїх бійців в контратаку підняв командир вогневого взводу кавалер медалі «За відвагу» лейтенант Михайло Федорович Ковтаєв. Офіцер особисто знищив 3 гітлерівців. Коли німецькі танки і піхота впритул наблизились до позицій мінроти, розвідник-спостерігач старший сержант Микола Михайлович Стьопкін знаходився на СП комроти. Вогнем з автомата розвідник знищив 4 гітлерівців. Своєчасно підвіз на вогневі позиції боєприпаси їздовий молодший сержант Петро Михайлович Блинцов. Також їздовим при відбитті ворожої атаки на позиції роти з гвинтівки були вбиті два німці.

У бою під Растовом мужньо бились телефоністи взводу зв’язку 2-го батальйону. Так, 15 пошкоджень на лінії в ході бою усунув кавалер ордену Слави 3-го ступеня червоноармієць Ашмухан Дан′яров. Коли гітлерівці увірвались в радянські траншеї, телефоніст разом з однополчанами вступи в рукопашну сутичку, в ході якої знищив 6 ворогів. 12 гітлерівців вогнем з автомата при відбитті ворожого нападу знищив червоноармієць Михайло Петрович Шатров.

За вмілі дії в бою 27 квітня лейтенант М.Ф.Ковтаєв, сержант Г.С.Фубін, молодший сержант В.О.Бабурін, червоноармійці А.Дан′яров, М.П.Яїцький були удостоєні орденів Червоної Зірки, молодший сержант М.Г.Кулешов, єфрейтори І.М.Петушков, В.М.Шуринов, червоноармієць П.Д.Крутохвостов –  нагороджені орденами Слави 3-го ступеня, старші сержанти Є.Я.Петров, М.М.Стьопкін, молодший сержант П.М.Блинцов, червоноармійці Д.Г.Столяров і М.П.Шатров – медалями «За відвагу».

Складна обстановка склалась 27 квітня на ділянці оборони 1-го батальйону 139-го стрілецького полку. Гітлерівці, які прорвали обороні позиції рвались до Кульчина. Загарбники переважаючими силами піхоти за підтримки майже роти танків атакували оборону 2-ї стрілецької роти. Мужніми діями відзначився парторг роти старший сержант Микола Йосипович Серафимов, котрий протягом бою знаходився на найбільш небезпечних ділянках. Сержант особисто знищив 15 гітлерівців, але й сам впав під ворожими кулями. Старший сержанту М.Й.Серафимов посмертно був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.).

Німецькі танки в районі Кульчина намагались зупинити бійці роти ПТР. Вміло діяв розрахунок у складі навідника сержанта Громова і його помічника сержанта Дмитра Івановича Альохіна. Протитанкісти підбили німецький танк, а з особистої зброї 5 німецьких танкістів і піхотинців. 6 гітлерівців знищив помічник навідника ПТР гв.сержант Минула Мамолимович Ахмединов. У складі розрахунку підбив німецький танк і знищив вогнем з гвинтівки 5 гітлерівців помічник навідника ПТР молодший сержант Олександр Семенович Валетов. Сержанти Д.І.Альохін, М.М.Ахмединов, молодший сержант О.С.Валетов були нагороджені медалями «За відвагу».

Лівий фланг оборони 139-го сп на південь від Мирович прикривала полкова батарея 45мм гармат. Три німецькі танки перевалились через траншеї піхоти і прямим ходом йшли на позиції батареї. У цій ситуації холоднокровно діяв навідник «сорокап′ятки» кавалер орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня та Червоної Зірки старший сержант Шайдулла Абдрашитов. З першого пострілу ним був підбитий один з танків. Навідник продовжував відбивати атаки ворога і після отриманого поранення. За мужність і вмілі дії в бою був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Неподалік вогонь по ворогу вели вогонь розрахунки батареї 76мм гармат. Коли закінчились снаряди артилеристи стали вести вогонь по противнику зі стрілецької зброї. Вміло вів вогонь по ворогу навідник сержант Сергій Данилович Анисимов, котрий при відбитті атаки на позицію взводу знищив 12 гітлерівців. За мужність в бою був нагороджений медаллю «За відвагу».

У ході бою 27 квітня між КП і передовим СП 139-го стрілецького полку вміло організував зв’язок командир шестово-кабельного взводу 611-ї орс лейтенант Василь Єфремович Романов. За умов частого пошкодження ліній зв’язку командир взводу вміло розташував сили і засоби та організував роботу своїх підлеглих. З наближенням німецької піхоти на відстань біля 150 м до КП полку (район с. Кустичі), лейтенант Романов на чолі взводу зайняв оборонну позицію і прийняв участь у відбитті ворожої атаки. Бійці взводу Романова відбивались від ворога аж доки не закінчились боєприпаси і не надійшов наказ про відхід на нову позицію.

Пошкодження за пошкодженням усував в ході бою командир відділення 611-ї орс кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За бойові заслуги» старший сержант Федір Григорович Семеняк, котрий 50 разів виходив на лінію. Під час чергового виходу поряд розірвався німецький снаряд. Вибуховою хвилею зв’язківця відкинуло в сторону, а зверху засипало землею. Відкопавшись, сержант продовжив виконання завдання. Протягом дня він усунув ще 10 пошкоджень і відновив зв’язок з командиром полку. Також старший сержант Семеняк брав участь в контратаці радянської піхоти.

Протягом дня 27 квітня частини ще утримували свої позиції, але вже 28 квітня під все сильнішим натиском ворога суміжні батальйони полків 41-ї та 4-ї стрілецьких дивізій стали відходити. Відступ підрозділів свого полку і частково батальйону 39-го сп зупинила група бійців на чолі з помічником начальника політвідділу 41-ї сд по комсомолу капітаном Іваном Васильовичем Вожовим. Офіцер організував і очолив контратаку, яка була успішною.

Щоб не допустити прорив противника в напрямку на Турійськ командуванням 139-го сп було прийняте рішення про підрив мосту через Турію на південь від Кульчина. Увечері 27 квітня відповідне завдання було поставлене полковим саперам. Вночі на 28 квітня група саперів під вогнем противника замінувала міст і підірвала його. При виконанні завдання особливо відзначився старший сержант Олексій Савелійович Голубович, згодом нагороджений за цю операцію орденом Червоної Зірки.

Відважно діяв в боях 27 та 28 квітня заступник командира 1-го стрілецького батальйону з політчастини старший лейтенант Каламан Азрилевич Маранц. У перший день німецького наступу замполіт постійно знаходився на передовій, брав участь у відбитті 5 німецьких атак, особисто знищив 5 гітлерівців. Коли німці обійшли батальйон організував кругову оборону одного з підрозділів, а коли боєприпаси майже закінчились, вивів свою групу з оточення. При прориві групою було знищено до 30 гітлерівців, а один взятий в полон. Старший лейтенант Маранц був поранений, але продовжував командувати підрозділом.

Від одного підрозділу до іншого протягом двох днів бою пересувався і організовував управління боєм заступник командира 139-го сп  майор Ваймухамед Хазиєвич Хазиєв. Коли гітлерівці прорвали оборону в кількох місцях, командир полку відновлював положення на лівому фланзі, а майор Хазиєв організовував укріплення оборони на правому і водночас здійснював управління з КП полку. В найгарячіший момент бою, коли гітлерівці вийшли до КП, на чолі взводу пішої розвідки та групи автоматників контратакував противника. 30 квітня заступник командира 139-го сп  майор Ваймухамед Хазиєв під сильним вогнем артилерії і ударами авіації противника відновив втрачений зв’язок з 1-м батальйоном, який бився у ворожому напівоточенні в районі передмістя Турійська.

Вмілі дії майора В.Х.Хазиєва в боях 27-30 квітня були відмічені орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Офіцери-політпрацівники капітан І.В.Вожов, старший лейтенант К.А.Маранц за рішучі дії і особистий героїзм були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня. Медалі «За бойові заслуги був удостоєний командир взводу 1-мійнометної роти 139-го сп лейтенант Трифон Іларіонович Іларіонов, котрий пройшов шлях від рядового мінометника до командира мінометного взводу, в боях 4 рази був поранений. Третю бойову нагороду – Орден Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) за бої 27-30 квітня в районі Кульчина і Турійська отримав кавалер ордену Червоної Зірки і медалі «За бойові заслуги» начальник радіостанції 1-го сб молодший сержант Микола Борисович Гончаров, котрий весь час знаходився поруч з командиром батальйону і підтримував радіозв′язок з командуванням полку. Протягом цих трьох діб молодший сержант Гончаров неодноразово приймав участь у відбитті ворожих атак.

До кінця дня 29 квітня німці повністю зруйнували оборону 139-го сп 41-ї сд та 39-го сп 4-ї сд, витіснили радянські війська з Кульчина, Містечка і захопили плацдарм за Турією в передмісті Турійська… Селище, яке було визволене поляками з 27-ї Волинської дивізії піхоти в березні 1944 року знову опинилось під владою ворога…

27 квітня у районі с.Мировичі тримали оборону батальйони 102-го стрілецького полку, яким командував підполковник Кирило Павлович Швидкий.

На світанку до полку піхоти за підтримки 9 танків атакували радянські позиції.

Під натиском ворога 1-й та 3-й батальйони полку вимушені були відійти, і лише 2-й батальйон під командуванням капітана Івана Ісаковича Овчинникова на лівому фланзі продовжував стримувати натиск ворога. Успішним діям батальйону сприяла вміло налагоджена система вогню, особливо кулеметного. Кулеметники 2-ї кулроти під командуванням старшого лейтенанта Івана Івановича Буркіна протягом 27 квітня відбили 7 масованих атак ворога. Увечері, після отриманого наказу від командування частини, батальйон Овчинникова з усією зброєю і спорядженням організовано переправився на лівий берег Турії і зайняв нову лінію оборони в районі с. Кустичі.

Внаслідок сильного артилерійсько-мінометного вогню та авіа ударів телефонний зв’язок штабу дивізії з 102-м стрілецьким полком, який відбивав численні атаки ворога, був перерваний. Відсутність зв’язку затрудняло своєчасне отримання інформації про обстановку, а відповідно й прийняття рішень щодо управління боєм. Для усунення цього недоліку терміновим порядком в 102-й сп були направлені спеціалісти радіозв’язку з дивізійної 611-ї окремої роти зв’язку. Чи не першим на КП полку пробрався командир радіовзводу гвардії старший лейтенант Дмитро Васильович Кузьмін зі своїми підлеглими. В ході бою офіцер пересівався від однієї радіостанції до іншої, а коли виникала необхідність сам сідав до ключа.

Завдання із забезпечення телефонно - телеграфного зв’язку 102-го сп і штабу дивізії на КП полку виконували зв’язківці відділення 611-ї окремої роти зв’язку (командир роти капітан Ігнатовський) на чолі з командиром відділення старшим сержантом Василем Лаврентійовичем Єрошенком. Протягом дня бою бійці відділення під шквальним вогнем противника усунули 16 пошкоджень на лініях зв’язку. На кінець дня гітлерівці обійшли КП полку з трьох сторін, а потім атакували його. Коли ворог наблизився на відстань до 150 метрів старший сержант Єрошенко підняв своїх бійців в атаку. В рукопашній сутичці бійці зірвали спробу німців захопити КП, а потім утримували позицію до настання ночі.

Густі шеренги атакуючого противника не один раз розсіювала батарея 120мм мінометів 102-го сп. Особливо вмілими були дії вогневого взводу під командуванням лейтенанта Семена Михайловича Бойцевського. Мінометники вдало відбили дві ворожі атаки і знищили при цьому 2 кулемети і 21 гітлерівця. Проте німці все ж зуміли прорвати оборону стрілецьких підрозділів перед вогневими позиціями мінометників і наблизитись впритул. Лейтенант Бойцевський підняв свій взвод в атаку, в ході якої в рукопашному бою були знищені 11 ворожих солдат. Німці відступили.

У ході бою 27 квітня мужність, стійкість і героїзм продемонстрували багато воїнів частин 41-ї сд та все ж найбільше відзначились артилеристи і протитанкісти.

Усі батареї 132-го артилерійського полку під командуванням підполковника Володимира Гнатовича Козаченка займали вогневі позиції в районі с. Миновичі, то ж при наступі німців 27 квітня виявились на самому вістрі ворожого удару.

…У ході бою на передовому спостережному пункті 7-ї батареї вміло діяв командир взводу управління батареї лейтенант Євген Васильович Безроднов. За цілевказанням офіцера-артилериста і його підлеглих батареєю були знищені німецькі 75мм гармата, 5 кулеметів, до 100 гітлерівських піхотинців. Коли німці впритул наблизились до спостережного пункту, лейтенант Безроднов став разити ворога з стрілецької зброї. Особисто знищив двох німців. Взірці військової майстерності показував розрахунок кавалера ордену Червоної Зірки і медалі «За відвагу» сержанта Василя Андрійовича Боровикова. Коли німці стали тіснити радянську піхоту, сержант наказав вивести гармату для ведення вогню прямим наведенням і згодом розрахунок відкрив нищівний вогонь по танкам і піхоті противника. Бійці цього розрахунку також прийняли участь в рятуванні батарейного складу з боєприпасами під час пожежі. Командиром відділення розвідки 7-ї артилерійської батареї кавалером медалі «За бойові заслуги» сержантом Михайлом Яковичем Пантелєєвим в бою 27 квітня було виявлено значне скупчення німецької піхоти, яка готувалась до чергової атаки. Точно передані координати і влучний вогонь розрахунків батареї зробили свою справу – піхота була розсіяна, а біля сотні гітлерівців валялись на землі. За даними переданими розвідником також були знищені 75мм гармата і 2 кулемети. При артнальоті на СП батареї сержант Пантелєєв був контужений, але від госпіталізації відмовився і продовжив виконувати свої обов’язки.

У відбитті німецької атаки на СП командира 1-го дивізіону відзначився кавалер медалі «За відвагу» начальник розвідки артдивізіону молодший лейтенант Георгій Пантелійович Кудінов, котрий вбив німецького офіцера. Перед цим офіцер-розвідник вів спостереження за полем бою вміло виявляв і своєчасно передавав координати цілей для батарей. Відважний розвідник в бою 30 квітня отримав важке поранення і був евакуйований тилового шпиталю. (Георгій Кудінов згодом повернувся до своєї частини і відзначився при прориві німецької оборони 18 липня 1944 року, за що був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.)

Прицільний вогонь по ворогу 27 квітня вів розрахунок гармати кавалера медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» старшого сержанта Петра Семеновича Оссуновського (2-га батарея). За день бою цим розрахунком були знищені 2 станкові кулемети з розрахунками, 75мм гармата, до 20 німецьких піхотинців.

Успіх артилеристів 2-ї батареї був би не можливий без якісної роботи розвідників. Так, червоноармійцем Миколою Олександровичем Олександровим 27 квітня були виявлені німецька мінометна батарея і позиція станкового кулемету, які згодом були подавлені. 4 травня розвідник спостерігач виявив і передав координати ще однієї мінометної батареї і кулемету. Також боєць неодноразово зі зброєю в руках 27 і 30 квітня брав участь у відбитті контратак. Особисто знищив 3 гітлерівців. 2 гітлерівців при відбитті контратаки знищив розвідник – спостерігач 2-ї артбатареї  кавалер медалі «За відвагу» червоноармієць Іван Дмитрович Урванцев. При відбитті чергової німецької атаки червоноармієць Урванцев підібрав у траншеї ручний кулемет і став вести з нього вогонь по ворогам.

Так само вміло діяв командир відділення розвідки 3-ї батареї кавалер ордену Червоної Зірки і медалі «За відвагу» старший сержант Михайло Тихонович Савченко. Ним були виявлені скупчення піхоти і танків, позиції 2 кулеметів, а при відбитті атаки на позиції батареї знищені в рукопашній сутичці 2 гітлерівці. Відзначився при відбитті німецької атаки на вогневі позиції артилеристів також старший розвідник-спостерігач управління 2-го дивізіону кавалер ордену Червоної Зірки і медалі «За відвагу» єфрейтор Аркадій Тихонович Федонов, котрий знищив 6 гітлерівців. Єфрейтор Федонов уміло виконував і свої безпосередні обов’язки. В ході квітневих боїв ним були засічені дві 105мм батареї, батарея 81,4мм мінометів, 10 кулеметів.

При відбитті атак противника вміло управляли вогнем командири 1-ї  та 5-ї артилерійських батареї лейтенанти Володимир Анатолійович Бутенін та Володимир Михайлович Нікольський. 5-ю батареєю при відбитті перших атак гітлерівців були знищені 40 ворожих солдат і 3 підводи. Коли стрілецькі роти під натиском противника стали відходити, комбати віддали команду розвідникам, телефоністам, медикам зайняти кругову оборону і вести вогонь по насідавши німцям із стрілецької зброї. З підходом до позицій батареї німецьких танків гармати були викочені на відкриті ВП і відкрили вогонь прямим наведенням. Завдяки сміливим, рішучим діям атака ворога була відбита, позиції утримані. Вночі, згідно наказу командира полку, артилеристи батарей переправили вцілілі гармати на лівий берег Турії.

Командир вогневого взводу 3-ї артилерійської батареї молодший лейтенант Григорій Петрович Бутро зупинив відступ розрізнених груп радянських піхотинців і організував контратаку. В ході цієї контратаки були знищені 30 гітлерівців, німецького офіцера на свій рахунок записав молодший лейтенант Бутро. У відбитті німецької атаки брав активну участь старший розвідник – спостерігач кавалер медалі «За відвагу» сержант Микола Олексійович Киреєв. У рукопашній сутичці ним були знищені три ворожі солдати. Розрахунок 2-ї гармати 3-ї артбатареї, яким командував кавалер медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» сержант Федір Сергійович Косов у боях над Турією з 27 квітня знищив 2 кулемети і до 20 солдат противника.

Мужніми діями в бою 27 квітня відзначився старшина 1-ї батареї старший сержант Яків Михайлович Кощеєв. Весь період бою старшина знаходився на вогневих позиціях і здійснював керівництво доставкою снарядів. Коли від запалювальної кулі запалав сарай, де знаходилось майно батареї, старшина організував евакуацію майна і особисто виніс ящики зі снарядами, які знаходились неподалік. Протягом дня бою на вогневі позиції 1-ї батареї під вогнем противника доставляв гарячу їжу номер обслуги єфрейтор Микола Никифорович Лебединець, котрий  на той час виконував обов’язки кухаря. Пересуваючись по позиціям єфрейтор виявив німецьких автоматників, які просочились через бойові порядки радянської піхоти і вже наближались до батареї. Разом зі своїми товаришами Микола Лебединець відкрив вогонь по ворогу, знищив 10 гітлерівців.

Протягом бою цього дня на СП командира дивізіону постійно знаходився начальник радіостанції єфрейтор Микола Олександрович Оборотов. Коли ворожим снарядом була збита антена і пошкоджений кабель блоку живлення, радист швидко усунув пошкодження і відновив зв’язок зі штабами дивізіону і полку. Також єфрейтор Оборотов вміло діяв при відбитті німецької атаки на СП дивізіону. 2 німців вогнем з особистої зброї знищив кавалер медалі «За відвагу» командир відділення зв’язку 1-го дивізіону сержант Олексій Миколайович Перфилов. Молодший командир також під час бою забезпечував зв’язок між командиром дивізіону і командуванням 102-го сп. 40 пошкоджень на лінії зв’язку протягом бою усунув телефоніст 7-ї батареї кавалер медалі «За відвагу» молодший сержант Кирило Платонович Воронін, чим забезпечив безперебійний зв’язок передового СП комбата з вогневими позиціями.

Швидко і чітко під вогнем противника керував розрахунками командир вогневого взводу 4-ї артилерійської батареї лейтенант Петро Іванович Дугін. Коли німецька піхота і танки вийшли до позицій батареї і відкрили шквальний вогонь по розрахункам, офіцер – артилерист очолив батарею і організував ведення залпового вогню по противнику. В ході боїв 27 – 30 квітня 4-ю батареєю були знищені до 100 офіцерів і солдат противника, 11 кулеметів, 75мм гармата, подавлений вогонь німецької батареї 81,4 мм мінометів.

П.І.Дугін

Ось як про ті бої згадував сам Петро Іванович: «27 апреля 1944 г. немцы после мощной артподготовки, начавшейся в 4 часа утра, начали наступление в районе сел Дулибы, Турычаны. В течение двух дней потеснили наши войска. 29 апреля наши войска их остановили. Вечером пришло пополнение, и их сразу вывели на передний край. А 30 апреля в 4 часа утра опять немцы провели мощную артподготовку и начали наступление. В этот день были особенно тяжелые бои. Дивизии грозило окружение, так как она вклинилась глубоко в  линию обороны противника. Но в ходе упорных боев немец был остановлен. На участке, где я воевал, удачно провел контратаку майор стрелкового батальона 244 полка Овчинников при поддержке батареи самоходных установок во фланге немцев. 2-ой дивизион попал под бомбардировку немецкой авиации. 2 орудия из 4-х вышли из строя, сгорела машина студебеккер, имущество связи. Погиб ефр. Жуковский, смертельно ранен санинструктор Кучеренко, очень хороший и заботливый мужчина и др. воины.

Впервые я видел, как действовали ночью на нашем участке фронта наши ночные бомбардировщики ПО-2 (кукурузники), наши женщины-летчицы «ночные ведьмы». Взлетали с аэродрома, подлетали к линии фронта и выключали моторы. Планируя, летели на передний край противника, сбрасывали там бомбы или горючие смеси, возвращались назад за линию фронта, все, также планируя и не включая моторов, и только на советской стороне в воздухе включали двигатели и летели дальше на аэродром.

В ночь с 30 апреля на 1 мая подвезли боеприпасы, пополнили имущество связи, была проведена перегруппировка.  А в армейских мастерских из 2-х поврежденных орудий 4-ой батареи собрали одно и к утру батарея уже имела 3 действующих орудия.

Утром 1 мая началась артподготовка наших войск. Перешли в наступление и вернулись в те траншеи, которые были оставлены 27 апреля при отступлении…»

Під стать своєму командиру були і бійці батареї. Точно і виважено діяв розрахунок гармати, де навідником був кавалер медалі «За бойові заслуги» червоноармієць Тимофій Дмитрович Івкін. У ході боїв під Мировичами та Дулібами його розрахунком були знищені 6 ворожих кулеметів і до трьох десятків піхотинців ворога. До 65 ворожих бійців, 2 підводи, з боєприпасами, легкий танк, 6 кулеметів знищив розрахунок гармати кавалера медалі «За відвагу» навідника сержанта Віктора Олександровича Ісакова (5-та артилерійська батарея). Відзначились артилеристи цього розрахунку і при подавлені вогню німецької батареї 105мм гармат і знищенні СП противника.

У бойових порядках 6-ї артилерійської батареї особливим вмінням відзначався розрахунок, яким командував кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу» старший сержант Семен Васильович Захаров. У ході боїв в районі Мирович та Кустич розрахунок під його командуванням підбив німецький танк, знищив до 40 німецьких солдат, станковий кулемет з розрахунком, спостережний пункт ворога, розбив переправу через Турію, а у складі батареї подавив вогонь двох 105мм артбатарей. При відбитті ворожого наступу вміло діяв їздовий 2-го дивізіону кавалер двох медалей «За відвагу» червоноармієць Іван Михайлович Князєв. Він вивіз одну з гармат прямо під носом противника і доставив на нову вогневу позицію.

З початку танкової атаки ворога на СП командувача артилерії дивізії підполковника Прохорова знаходився телефоніст взводу управління командувача артилерією червоноармієць Костянтин Тимофійович Волков. За умов сильного артилерійського обстрілу боєць 12 разів виходив для усунення пошкоджень на лінії  і забезпечив постійний зв′язок зі штабом артилерії дивізії (начальник штабу артилерії майор Савенков)…

 На танконебезпечному напрямку на північно-західній околиці Мирович до відбиття німецької атаки приготувались протитанкісти 117-го окремого протитанкового винищувального дивізіону під командуванням майора Мамеда Мустафаєвича Мамедова.

Мамедов Мустафа огли Мамедович

Розрахунки протитанкових гармат були розташовані безпосередньо в бойових порядках стрілецьких підрозділів 102-го сп, а тому їх вогонь прямим наведенням був нищівним для німецької бронетехніки.

Стійко відбивав атаки ворога 27 квітня північ від Мирович в бойових порядках 102-го сп вогневий взвод під командуванням молодшого лейтенанта Миколи Олександровича Лушкевича. Взвод молодшого лейтенанта Лушкевича відзначився і в бою 30 квітня. Цього дня його підлеглі вогнем підтримали контрнаступальні дії підрозділів 244-го сп. Всього за період боїв в районі Мирович, Кустич і Солович взводом Миколи Лушкевича були знищені до 160 німецьких вояків і 4 кулемети.

У бою 27 квітня вміло діяв розрахунок гармати майбутнього Героя Радянського Союзу сержанта Петра Ксенофонтовича Бєлоконя.

П.К.Бєлоконь

Протитанкісти підпустили німецький танк на відстань 200 метрів і впритул другим снарядом підпалили його. Інші танки у відповідь відкрили вогонь по розрахунку. Декілька снарядів розірвались поблизу позиції. Сержант Бєлоконь і його побратими були контужені, але продовжували вести бій. Прицільним вогнем цього дня ними були знищені ще 25 німецьких піхотинців. Ще один танк підбили і знищили два з половиною десятки гітлерівців бійці розрахунки старших сержантів Миколи Степановича Обмелюхіна та Павла Лук’яновича Рибіна, які займали позиції в бойових порядках 102-го сп на північний схід від Мирович. Командир гармати Микола Обмелюхін був поранений, але не залишив поле бою.

Один за другим, вражені ворожими кулями і осколками, падали бойові товариші. У бою 27 квітня під Мировичами до останнього подиху билися ветерани 117-го овптдн, кавалер медалі «За відвагу» заряжаючий єфрейтор Іван Ілліч Зубарєв, кавалер медалі «За бойові заслуги» піднощик боєприпасів єфрейтор Микита Осипович Барсуков, номер обслуги червоноармієць Іван Степанович Підкопаєв і багато інших . Але смерть товаришів, тільки змушувала битися з ворогом ще мужніше…

15 гітлерівців знищив розрахунок гармати у складі якого на посаді навідника воював єфрейтор Єгор Сергійович Баранов. Навідник в бою був поранений, але залишався в строю до кінця бою. Розрахунок протитанкової гармати, заряжаючим в якому був єфрейтор Павло Корнилович Зотін в боях 27-28 квітня в районі сіл Мировичі, Кустичі, Кульчин знищив 2 кулемети і до 30 ворожих солдат. Єфрейтор Зотін отримав важку контузію, та продовжував битись з ворогом. При відбитті атаки німецької піхоти на вогневі позиції батареї вміло діяв навідник молодший сержант Данило Дмитрович Малишев. З особистої зброї ним були знищені 4 гітлерівці. 3 ворогів знищив в бою розвідник єфрейтор Юхим Нефедович Панкратов, котрий також протягом бою своєчасно передавав розвіддані та доставляв бойові донесення. При відбитті контратаки також вміло діяв розвідник червоноармієць Павло Федотович Володькін, котрий з особистої збої знищив 4 гітлерівців і протягом бою своєчасно доставляв накази з КП дивізіону командирам батарей. 5 вбитих гітлерівців записав на свій особистий рахунок номер розрахунку єфрейтор Дмитро Андрійович Фуфаров. Під ворожим вогнем декілька разів забезпечував своєчасну зміну вогневої позиції та доставляв розрахункам снаряди водій єфрейтор Іларіон Степанович Сименков. В бою в районі с. Кустичі контужений водій спромігся вивезти з-під ворожого вогню автомобіль і гармату.

За мужні, вмілі дії в бою 27 квітня 1944 року гвардії старший лейтенант Д.В.Кузьмін, лейтенанти Є.В.Безроднов, С.М.Бойцевський, П.І.Дугін, молодші лейтенанти Г.П.Кудинов, М.О.Лушкевич, старші сержанти С.В.Захаров, Я.М.Кощеєв, М.С.Обмелюхін, В.Л.Єрошенко, П.Л.Рибін, сержанти П.К.Бєлоконь, В.І.Ісаков, М.О.Киреєв, О.М.Перфилов, єфрейтори М.Н.Лебединець, М.О.Оборотов, червоноармієць І.М.Князєв були нагороджені орденами Червоної Зірки, сержант В.А.Боровиков, молодший сержант К.П.Воронін, єфрейтор А.Т.Федонов, червоноармійці М.О.Олександров, І.Д.Урванцев – орденами Слави 3-го ступеня. Сержант М. Я.Пантелєєв, молодший сержант Д.Д.Малишев, єфрейтори Є.С.Баранов, П.К.Зотін, Ю.Н.Панкратов, червоноармійці П.Ф.Володькін і К.Т.Волков були удостоєні медалей «За відвагу», єфрейтори І.С.Сименков, Д.А. Фуфаров, червоноармієць В.Ф.Федоров  – медалей «За бойові заслуги»…