Четвер
28.03.2024
22:37
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція.

2.2.2. Забута операція. Оточений гарнізон

До моменту завершення ізоляції Ковельського угрупування (19 березня) на зовнішньому і внутрішньому фронтах оточення діяли по три стрілецькі дивізії. Кільце оточення проходило по околицях міста. В оточенні опинились підрозділи 177-го охоронного полку 213-ої охоронної дивізії, 17-го кавалерійського полку СС, 17-го поліційного полку СС, два залізничних охоронних батальйонів (Oberbahnräte),  662-й саперний батальйон, по одній батареї зенітників (8 гармат) і артилеристів (6 гармат), госпіталь, бронепоїзд та тилові служб міської комендатури. Радянські історики загальну численність гарнізону визнавали в кількості до 8500 чол66, а німецькі майже в два рази меншу – до 4.5 тисяч солдат і офіцерів90. Крім того вірогідніще всього в Ковелі знаходились на доукомплектуванні також  окремі підрозділи двох полків 5-ї тд СС «Вікінг» - 10-го панцергренадерського полку СС «Вестланд», 5-го артилерійського полку СС під командуванням штандартенфюрера СС Ріхтера.

Гарнізон оточеної «фортеці» був розбитий на сектори, а підрозділи зведені в групи під командуванням полковника фон Біссінга (von Bissing) та підполковника поліції Гольца (Golz).

До групи Біссінга (чисельність 2214 чол.) увійшли батальйони фон Штока (431 чол.) та Фестера (397 чол.), 17 кавалерійський полк СС (877 чол.), 637-й та 476-й батальйони поліції (246 та 263 чол.).

До групи підполковника поліції Гольца (біля 2000 чол.) увійшли  662-й саперний батальйон (150 чол.), 1-й батальйон 177 охоронного полку (294 чол.), 2-й батальйону 17-го поліційного полку СС (304 чол.), 3-тя рота 50-го саперного батальйону і залізнична рота 5 ремонтно-відновлювального батальйону (382 чол.), батальйон Теннера.

Вогневе прикриття забезпечували батарея 426-го артилерійського батальйону, зенітна батарея 854 зенітного батальйону та 10-й і 27-й бронепоїзди (Eisenbahnpanzerzug 10, 27), чисельність особового складу яких складала понад 300 чол  (215 -10-й та 130 -27-й).

Вже по назвам частин гарнізону, які опинилися в оточенні можна судити про їх бойові можливості, адже поліційні та охоронні частини, в т.ч. угорські були призначені не для ведення фронтових бойових дій, для охорони тилу діючої армії та боротьби з партизанами.


213-та охоронна дивізія (213. Sicherungsdivision) була досить добра знайома з районом бойових дій ще з 1941 року. Це охоронне з’єднання було сформоване напередодні нападу на СРСР в травні 1941 року шляхом переформування 213-ї піхотної дивізії вермахту.  У червні 1941 року дивізія під командуванням генерал – лейтенанта Рене де Л’Хом де Корб’єрі  (René de l'Homme de Courbière) була включена до складу 17-го армійського корпусу 6-ї польової армії і діяла з рубежу Собібор-Гоща у напрямку Опалин, Воля Островецька проти частин 45-ї стрілецької дивізії.   В подальшому частини дивізії по охороні військового тилу 6-ї армії  в районі Бердичів-Житомир – Київ (липень-серпень 1941), в районі Одеси,на Донбасі , в Криму ( жовтень 1941- грудень 1942 рр.). Протягом 1943 року частини дивізії, до складу якої у 1942 року був введений „козачий” кавалерійський дивізіон, діяли в районі Россоші, Денисівки на Донбасі, приймали участь в боях під Харковом, Києвом, Житомиром, Вінницею, Радомишлем, Проскуровом. У жовтні 1943 року дивізія під командуванням  генерал – лейтенанта Алекса Гьошена (Alex Göschen) увійшла до складу 4-ї танкової армії. Полки дивізії після виходу з Корсунь-Шевченківського котла були направлені: управління дивізії і 177-й охоронний полк в район Ковеля, а 318-й в район міста Броди. Після відступу до Вісли у вересні 1944 року дивізія була розформована, а її залишки об’єднані у складі 177-го піхотного охоронного полку91.

Алекс Гьошен народився 22.10.1884 у Франкфурті на Майні. Військову службу розпочав у жовтні 1904 року фейнріхом-резервістом 16-го драгунського полку кайзерівської армії. 


30.04.1906  переведений з резерву на дійсну службу і призначений до 14-го полку уланів. 18.05.1907 Гьошен отримав  лейтенантські погони і першу офіцерську посаду – командира взводу. Після навчання у військовій школі в Ганновері (01.10.1913 - 01.08.1914) 24грудня 1914 року був підвищений у званні до обер-лейтенанта. В цей же час Алекс Гьошен повернувся до служби в 14-й полк уланів. 02.01.1917 капітан (з 05.10.1916) Гьошен отримав під командування кавалерійський ескадрон, яким командував майже до кунця 1-ї світової війни. По закінченні війни, 09.09.1918 отримав посаду командира 2-го батальйону 273-го резервного піхотного полку, а невдовзі (24.10.1918) командира 1-го батальйону 79-го піхотного полку. У січні 1919 року повернувся до служби в кавалерії в 14-й полк уланів де знову очолив ескадрон. У 1926 році був переведений для проходження служби до кавалерійської школи в Ганновері. Згодом служив у 18-му піхотному полку, штабі 6-го рейтарського полку (1929 р.), навчався на курсах штабних офіцерів (1930 р.). З 1933 по 1934 рік майор (01.10.1929 р.) Гьошен був викладачем військової школи в Деьрецені, там отримав і знеступне військове звання – підполковник (01.12.1933).  У березні 1934 року очолив 2-й квалерійський полк, яким командував до січня 1935 року. У 1936 році служив в командуванні кавалерії вермахту і люфтаваффе. З 1937  до 10.02.1942 року Гьошен очолював військове училище (Wehrkreis-Remontierungsschule XIII), а в лютому 1942 року потрапив на схіжний фронт. Спочатку генерал-майор (з 01.08.1941) був зарахований до резерву командування охорони тилу групи армій «Південь», а в серпні 1942 року прийняв спочатку під тимчасове, а згодом (15.01.1943) і постійне командування 213-ту охоронну дивізію. Після розгорму 213-ї охд був призначений до Korück 550, а 01.03.1945 начальником штабу 391-ї дивізії (z.b.V. 391). На цій посаді і закінчив війну, коли потрапив до радянського полону в квітні 1945 року. В полоні перебував до   11 листопада 1955 року. Після пололну повернувся до Німеччини, жив у містечку Бад Тьольц (Bad Tölz), де й помер 07.04.1970.

 

17-й кавалерійський полк СС (SS-Kavallerie-Regiment 17) входив до складу 8-ї кавалерійської дивізії СС  (8. SS-Kavallerie-Division). Дивізія була сформована 9 вересня 1942 року на полігоні військ СС Дебіца шляхом реорганізації кавалерійської бригади СС як кавалерійська дивізія СС. 22 жовтня 1943 року дивізія була перейменована у 8-му кд СС, а 17 березня 1944 року отримала ім’я Флоріана Гайєра (Florian Geyer), одного з керівників армії селян часів Реформації.  25 серпня 1942 року частини дивізії (три кавалерійські, артилерійський полк та підрозділи забезпечення) ешелонами були направлені на східний фронт. Спочатку дивізія була розквартирована в районі Могильова, згодом передислокована до Орші, а восени до Смоленська. У жовтні  частини дивізії брали участь в боях на півдні від міста Білий на річці Обша. У листопаді дивізія, передана до складу 9-ої армії, була виведена до резерву (м. Ярцево Смоленської обл.). У грудні дивізія увійшла до складу ХХХ-го армійського корпусу і брала участь в оборонних боях під Скороходовим. З середини грудня 1942 по кінець січня 1943 дивізія протистояла наступаючим частинам Червоної армії в районі Лутцева. Під час цих боїв дивізія зазнала значних втрат і 20 лютого 1943 року була відправлена до району Брянська, а через 4 дні в район Дмитрівськ, Дмитрієв-Льговський. У цьому районі частини дивізії діяли до середини квітня, звідки була виведені до Бобруйська для поповнення. 9 травня 1943 року дивізія була передана в підпорядкування командувача антипартизанськими силами СС на сході обергрупенфюрера Еріха фон дем Баха і брала участь в кривавих антипартизанських операціях на Поліссі і Волині. У середині серпня дивізія отримала ще один кавалерійський полк – 18-й, сформований з фольксдойче Східної Європи і Радянського Союзу і направлена для ведення бойових дій в район на захід від Харкова.  Тут частини дивізії використовувалися в антипартизанських операціях, а потім були кинуті на фронт проти радянських танків. Разом з іншими німецькими частинами дивізія наприкінці кінці вересня 1943 року відійшла до Дніпра. На початку жовтня частини дивізії брали участь в обороні Кременчуга, а згодом відступили до району Кіровограду. Наприкінці 1943 року частини дивізії були виведені з фронту і відправлені до Хорватії для поповнення. Найбоєздатніший з усіх полків – 17-й кавалерійський був залишений у розпорядженні Еріха фон дем Баха і на початку 1944 року був передислокований на Волинь. Діяв проти сил радянських партизан та загонів самооборони Армії Крайової, протистояв наступаючим частинам 13-ї армії в районі Чарторийьк – Колки в наприкінці січня – лютому 1944 року, а потім відведений до армійського тилу для антипартизанських дій.  Після боїв під Несухоїжами та Засмиками під натиском наступаючих радянських частин відійшов до Ковеля. Після боїв у оточеному Ковелі залишки полку були виведені до Угорщини (місто Кисбер) і в квітні 1944 року був виведений зі складу 8-ї кд СС і переданий для формування 22-й кд СС „Марія Терезія”.


 Що стосується підрозділів 5-ї танкової дивізії СС, то про їх стан і бойовий і моральний після прориву з оточення на Черкащині можна судити по даним допитів військовополонених дивізії, які наводить у своїх мемуарах маршал Радянського Союзу Конєв: «Наша дивізія, що налічувала близько 7 тис. солдатів і офіцерів, за два тижні втратила більше 4 тис. чоловік. Нам доводилося весь час відступати під ураганним вогнем росіян. Дороги були загачені кинутими машинами і гарматами. Ми були у відчаї. У ніч на 17 лютого солдатам видали по збільшеній порції шнапсу і дозволили з'їсти недоторканний запас продуктів. О 2 –й годині був оголошений наказ, в якому мовилося, що на допомогу ззовні більше нічого розраховувати. Удосвіта була зроблена остання і найвідчайдушніша спроба вирватися з кільця... Всього в колоні було близько 8 тис. солдатів і офіцерів. Гармати, автомашини, все військове майно і навіть особисті речі було наказано кинути. Тільки ми пройшли 300 м, як на нас напали російські танки. Вони увірвалися в гущавину колон і гусеницями прасували і тиснули ряди солдатів. За танками з'явилися козаки. Вся колона була знищена. …»92. Не сприяли високому моральному духу і втрати дивізійників «Вікінгу» уже на новому місці служби. Перші втрати поніс 9 - й панцергренадерський (мотопіхотний) полк СС "Німеччина», коли один з ешелонів, які рухались до Ковеля з Любліна потрапив під обстріл танків 68-ї тбр, які прорвались на захід від міста. Відбити їх атаку за допомогою легкої стрілецької зброї - гвинтівок і ручних кулеметів есесівцям не вдалося, і вони вимушені були покинути ешелон і добиратись до «фортеці» пішки. А ось ешелону з підрозділами 10 - го панцергренадерського полку СС "Вестланд» дісталось ще більше - всі, хто їхав в потязі були знищені вогнем радянських танків.  Ось рядки з щоденника офіцера дивізії «Вікінг» гауптштурмфюрера СС Вестфаля: «Наступив вечір, і до нас поступово стало доходити, що ми замкнуті в місті, оточеному з усіх боків силами ворога»93.

У перші дні боїв під Ковелем командування гарнізоном здійснював обергрупенфюрер СС і генерал-полковник поліції (09.11.1941), генерал військ СС (01.07.1944) Еріх фон дем Бах (Bach, Erich von dem) – один з теоретиків і організаторів антипартизанської боротьби на сході, душитель Варшавського повстання. 


Народився 1 березня 1899 року в Лауенбурзі в родині місцевого фермера. Освіту здобував в Нойштадтській, Страссбурзькій і Конітській гімназіях. 9 листопада 1914 добровольцем вступив до кайзерівської армії, за особисту хоробрість і відвагу 1 березня 1916 отримав офіцерське звання.  Був двічі поранений. Першу світову закінчив на посаді командира роти і кавалером Залізних Хрестів 2-го і 1-го класу. Після закінчення 1-ї світової війни був членом Добровольчого корпусу, який протистояв прокомуністичним загонам. У 1924 році за пропаганду серед підлеглих націонал-соціалістських ідей був звільнений в запас. Займався сільським господарством у Дюрінгсхофі. У 1930 вступив до НСДАП, в 1931 – до штурмових загонів (СА). У 1932 здійснював керівництво організацією особистої охорони Адольфа Гітлера. Цього ж року був обраний депутатом Рейхстагу від Бреслау. У 1933 вступив до СС.  Займався створенням охоронних загонів СС і прикордонних  частин військ СС в районах Шнайдемюля та Франкфурта на Одері. З 1934 очолював Оберабшніте СС на території Східної Пруссії, а згодом Сілезії. У 1939-1941 займав посаду вищого керівника СС і поліції Південного Сходу (Бреслау). 28 листопада 1940 змінив прізвище з "Бах-Зелевські" на "Бах", оскільки приставка "Зелевські" (Zelewski) мало польське звучання. У цьому ж році дав добро підлеглому йому інспектору поліції безпеки і СД оберфюреру СС Арпаду Вігандту на створення в районі Аушвіц (Освенцім) концентраційного табору.

З початком війни проти СРСР був призначений вищим керівником СС і поліції при групі армій "С". Вже в перші місяці війни групенфюрер СС фон дем Бах прославився жорстокістю. Акції щодо мирного населення, в першу чергу євреїв допомогли отримувати нові підвищення – в листопаді 1941 звання обергрупенфюрера, а у лютому 1942 року  посаду вищого керівника СС і поліції Центральної Росії, а  квітні 1943 – також і Білорусії. З 23 жовтня 1942 по 21 червня 1943 був призначений уповноваженим по боротьбі з бандформуваннями на Сході, 21 червня 1943 отримав титул шефа антипартизанських підрозділів. Здійснював керівництво антипартизанськими операціями на території СРСР, генерал-губернаторства (Польщі) та Хорватії. Напередодні оточення Ковеля заявив про хворобу і покинув напівоточений гарнізон на літакові.

 „Лікувався” до кінця червня 1944, а 7 липня був призначений командуючим бойової групи "Фон дем Бах", яка придушувала Варшавське повстання. За знищення 16 тисяч польських повстанців, 150 тисяч цивільних громадян, 70 тисяч ув’язнених в концтаборах був нагороджений Лицарським хрестом. З листопада 1944 по лютий 1945 командував XIV армійським корпусом СС, з 4 по 10 лютого 1945 - X армійським корпусом СС (на Західному фронті) і далі, до кінця війни, - армійським корпусом "Одер". Після закінчення війни був арештований, але  на Нюрнберзькому процесі виступав як свідок. Заперечував свою причетність до знищення поляків і повідомив, що заходам, що вживалися на Сході, мало на своїй меті скоротити слов'янське і єврейське населення на 30 мільйонів чоловік. Таємно передав Герману Герінгу капсулу з ціаністим калієм, який той прийняв незадовго до страти. Стверджував, що був проти знищення євреїв і слов'ян. 31 березня 1951 засуджений до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У жовтні 1952 жив під номінальним домашнім арештом в Лаффенау. Згодом працював нічним сторожем. У 1958 знову представ перед судом по звинуваченню у вбивстві у 1934 прусського поміщика фон Хоберга, здійсненого за його наказом. Спочатку визнав свою провину, але після того, як головний свідок повісився в камері, відмовився від колишніх свідчень, зате мав наглість стерджувати що був і залишається нацистом і послідовником Гітлера. У 1962 за участь в масових вбивствах був засуджений до довічного ув’язнення. Помер 8 березня 1972 року в Мюнхені94.


З відльотом фон дем Баха і до прибуття групенфюрера СС Гілле командування гарнізоном «Фортеці Ковель» тимчасово здійснював майор  Герхард Раймпл (Reimpell).

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. | Додав: voenkom (19.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 1759 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: