На високому рівні була поставлена розвідка в частинах 181-ї Сталінградської стрілецької дивізії, де начальником 2-го (розвідувального) відділення штабу був майор Василь Іванович Атаманов. Досвід радянсько – фінської війни, походу до Бессарабії та три роки війни з гітлерівцями загартували характер розвідника і давали змогу навчати підлеглих. Для більш якісної підготовки розвідників з дивізійною розвід ротою, взводами розвідки полків були проведені показові заняття по захопленню контрольних полонених. Якісне навчання сприяло якісному виконанню поставлених завдань. Офіцерами і солдатами розвідорганів усіх рівнів на відмінно було виконане завдання з встановлення ворожого угрупування, яке діяло проти частин дивізії в напрямку на Луцьк. Так було встановлено, що в районі с. Навіз знаходяться підрозділи бойової групи Фон дем Баха (обергрупенфюрер СС і генерал-полковник поліції Еріх фон дем Бах), які в основному складались з підрозділів СС, поліції і польової жандармерії, праворуч, з району Киселина, наступають частини 8-ї танкової, а з району Торчина, Горохова – 7-ї танкової дивізії Вермахту. Протягом січня – березня розвідниками 181-ї сд було захоплено 51 «язика». До ворожих тилів були направлені 10 розвідувальних груп і один розвідувальний загін чисельністю 80 багнетів, який тільки полонив 22 німецьких та угорських солдат та офіцерів.15 лютого розвідувальна група під командуванням майора Атаманова здійснила рейд у ворожий тил. У ході рейду групою, окрім виконання розвідувального завдання були знищені автомобіль та 25 гітлерівців, а 6 ворогів взято до полону. За виключно добросовісне відношення до виконання посадових обов’язків майор Атаманов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Такі успіхи не були випадковими. 73-тя окрема розвідувальна рота, та й полкові розвідувальні взводи 181-ї стрілецької дивізії комплектувались ще при формуванні 10-ї стрілецької дивізії НКВС (попередниці 181-ї сд) в основному за рахунок прикордонників, які зустріли війну на Карельському короні, а згодом воювали у складі 82-го, 100-го прикордонних полків, 181-го окремого прикордонного батальйону Карельського фронту та інших прикордонних частин і підрозділів. Понад 80% розвідників воювали з першого дня війни, відзначились в боях під Сталінградом, Черніговом, Житомиром, Коростенем.

Не дивно також і те, що розвідники дивізії відзначились вже з перших кроків на Волинській землі.

Так, 2 лютого 1944 року група розвідників 288-го сп переправилась через Стир в районі села Семки і з ходу атакувала ворога. Особливо відзначився рядовий Віктор Миколайович Мачнев, котрий вогнем з автомата знищив трьох гітлерівців. Внаслідок сміливого нападу група німців залишила село. Трохи згодом воїни взводу пішої розвідки 288-го стрілецького Сталінградського полку під командуванням командира зводу старшого сержанта Василя Калиновича Стариченка влаштували засідку на західній околиці села. Коли до місця засідки наблизилась невелика німецька колона (15 кіннотників, підвода з 6 німцями та кулеметом), розвідники відкрили вогонь на ураження. Було знищено 9 німецьких вояків, 5 коней, один ворожий солдат був захоплений в полон. В цьому бою рядовий Мачнев знищив ще двох ворогів. За успішні дії в розвідці Віктор Мачнев був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. В засідці відзначився також старший сержант Іван Євдокимович Тимошенко, котрий знищив двох німецьких кіннотників з кіньми. Був нагороджений медаллю «За відвагу». В числі тих, хто відзначився був перекладач 2-го розряду штабу полку лейтенант адміністративної служби Ісаак Йосипович Ратінер. Це був звичайно ж не перший і не останній розвідувальний вихід офіцера. За бої в районі Чернігова він був нагороджений медаллю «За відвагу», а розвідку противника в районі Коростеня – орденом Червоної Зірки.

Активно на Волині діяли розвідники і окремих родів військ, які виконували свої, специфічні завдання, але поряд з цим здобували й інформацію про склад сил та пересування ворога.

З 4 по 22 лютого у ворожому тилу діяла спеціальна артилерійська розвідувальна група під командуванням командира батареї управління командувача артилерією 76-го стрілецького корпусу старшого лейтенанта Ігоря Валентиновича Багріна. Перед розвідниками (група складалась з 12 бійців) було поставлене завдання з виявлення артилерійських частин і підрозділів, встановлення їх місць розташування, а передівсім – артилерійських підрозділів великої потужності і дальності. 6 лютого розвідником вводу управління дивізіону 375-го артполку 181-їсд єфрейтором Михайлом Юхимовичем Зотовим, який входив до складу розвідгупи, було заміновано автодорогу. На міні підірвались два німецькі штабні автобуси з офіцерами. Розвідники вилучили у вбитих офіцерів цінні документи. 11 лютого був здійснений наліт на ворожий підрозділ. В ході нальоту були знищені офіцер і 5 солдат та взятий в полон обер-єфрейтор зі штабними документами. Першим у вороже розташування знову увірвався єфрейтор Зотов.

І все ж «головними» у ворожих тилах були розвідники загальновійськові.

7 лютого розвідувально – пошукова група помічника командира взводу 73-ї орр старшого сержанта Онисима Володимировича Рузанова діяла в районі станції Маневичі із завданням захоплення контрольного полоненого. У результаті збору розвідувальних даних було встановлено, що в Маневичах знаходиться до 800 ворожих вояків, а в Оконську – до 70. Старшим сержантом Рузановим було прийняте рішення брати «язика» під Оконськом, що збільшувало шанси розвід групи відірватись від погоні. При слідуванні в 2.5 кс від Оконська на шляху з Маневич була виявлена німецька колона, що складалась із 2-х парокінних возів, польової кухні та 11 солдат. Рішення атакувати прийшло миттєво. Розвідники із засади атакували ворога. Відважно діяли колишні прикордонники єфрейтори Микола Степанович Карпіков, Олексій Дмитрович Сичалкін (воювати почали у складі 181-го окремого прикордонного батальйону Карельського фронту) та Петро Олександрович Солдатов (війну починав у складі 82-го прикордонного полку Карельського фронту), а також єфрейтор Микола Єфтефеєвич Курилко. Вони підпустили ворожу колону на відстань 10 - 12 метрів, а тоді відкрили влучний вогонь по ворогу з автоматів, єфрейтор Солдатов закидав ворога гранатами і знищив польову кухню і 2 гітлерівців, єфрейтор Курилко в рукопашному бою знищив трьох гітлерівців. Ще трьох ворогів у рукопашній знищив єфрейтор Карпіков знищив 3 німців, а єфрейтор Сичалкін 2 ворогів і захопили німецького обер-єфрейтора, за документами якого згодом була встановлена належність німецького вояка до 208-ї піхотної дивізії. В ході розвідки також вміло діяв сапер 100-го окремого саперного батальйону червоноармієць Сергій Ілліч Кабанов. При атаці Онисим Рузанов був поранений, проте й далі командував розвідниками. В сутичці було знищено 8 гітлерівців, 1 кінь з підводою. Також трофеями розвідників стали 4 коня, підвода, 4 гвинтівки. При відході підгрупою прикриття командував єфрейтор Микола Курилко. По виконанню завдання розвідники благополучно повернулись до частини. Старший сержант Рузанов був представлений до ордену Червоного Прапора, однак до бойових нагород (ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, Слави 3-го ступеня, медалі «За відвагу») добавився орден Червоної Зірки.

8 лютого розвідувально – пошукова група старшого сержанта Стариченка влаштувала засідку в районі села Переспа (Рожищенський район). На дорозі Переспа - Солотвин неподалік села розвідники підпустили німецький загін чисельністю 50 кіннотників і відкрили вогонь. У двох вбитих гітлерівців були вилучені цінні документи. В бою знову відзначився лейтенант а/с Ротінер.

13 лютого розвідувальну групу очолив особисто командир 73-ї окремої розвідувальної роти дивізії капітан Дмитро Захарович Юденко.

Юденко Дмитро Захарович, у 1944 році командир 73-ї орр 181-ї сд

28 розвідників на шляху Переспа – Свидники влаштували засідку. Тут ними була обстріляна і закидана гранатами німецька вантажівка. Гітлерівці, видно народились в сорочках, автомобіль неушкодженим проїхав до 200 метрів, гітлерівці висадились і відкрили вогонь у відповідь. Група з боєм відійшла. Капітаном Юденком було прийняте рішення влаштувати ще одну засідку. Через дві години на розвідників вийшов німецький підрозділ чисельністю до 80 бійців, при цьому до 10 йшли в напрямку, де знаходилась група захоплення під командуванням командира відділення молодшого сержанта Павла Олександровича Щербакова, а інші до групи прикриття під командуванням самого капітана Юденка. З наближенням німців група прикриття відкрила вогонь по противнику і розсіяла його, а група захоплення знищила 4 і полонила 6 ворогів. Всього розвідниками було знищено 24 гітлерівці, захоплено 6 гвинтівок, автомат, 3 коней.

15 лютого розвідувально-пошукова група на чолі з командиром 73-ї орр капітаном Юденком здійснили напад на гітлерівців в районі села Трилісці. Першими ворога виявили дозорні єфрейтори Іван Васильович Кобзєв, та Микола Карпіков про що повідомили командира групи. Як і під Оконськом  єфрейтор Карпіков знищив в рукопашній сутичці 3 ворогів, що сприяло взяттю «язика» групою захоплення. Під час захоплення контрольного полоненого відзначились єфрейтор Михайло Никифорович Блохін та начальник радіостанції старший сержант Василь Семенович Пономаренко. Розвідники побачили, як один з гітлерівців намагався нанести удар ножем в спину командира підгрупи захоплення сержанта Семена Вищнякова. Блохін і Пономаренко кинулися до німця прикладами автоматів перебили ворогу руку і спасли життя товаришу. У подальшій рукопашній сутичці Пономаренко і Блохін знищили по 2 ворога. Семен Олексійович Вишняков вогнем з автомата в сутичці знищив одного нападника і повів групу на зближення з основними силами німецького загону. Трьох німців знищив , а одного захопив в полон сапер Сергій Кабанов. Двох німців знищив, а двох взяв його товариш по 100-му осб сапер-розвідник Муса Сиразович Сиразов. Три гітлерівці були вбиті сапером-розвідником єфрейтором Олексієм Павловичем Замятіним. Усі троє саперів війну зустріли на Карельському перешийку у складі 74-го прикордонного загону. В результаті короткотривалого бою були захоплені до полону 6 німецьких вояків, 6 гвинтівок, автомат і 2 коні. Двох гітлерівців, які намагались вислизнути з пастки чергою з автомата «звалив» Іван Кобзєв. Два німці впали також від куль єфрейторів Павла Григоровича Мойсеєва та Олексія Сичалкіна, які діяли у складі підгрупи молодшого сержанта Павла Щербакова. У підгрупі захоплення і єфрейтор Петро Солдатов, який продовжував битись з ворогом навіть після поранення. Гітлерівці почули стрілянину і кинули до Трилісців підкріплення. Ворога зупинила група прикриття. Іван Кобзєв знищив ще 9 гітлерівців, які намагались переслідувати розвідників. Намагався вести вогонь по ворогу, який переслідував розвідників і М.С.Карпіков, який на той час отримав важке поранення. Пораненого товариша допомагав переправити через лінію фронту єфрейтор Солдаткін, однак в медсанбаті Микола Карпіков все-таки помер від ран.

Єфрейтор Карпіков посмертно був представлений до ордену Леніна, однак був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. За врятування життя командиру та рішучі дії старший сержант Пономаренко та єфрейтор Блохін були нагороджені орденами Червоної Зірки. Такої ж бойової нагороди були удостоєні сержант Вишняков (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня), єфрейтори Кобзєв, Моісеєв, Сичалкін, Солдаткін, червоноармійці Кабанов і Сиразов. До ордену Червоної Зірки  також преставлялись, але були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня єфрейтор Замятін та кавалер орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня і Червоної Зірки єфрейтор Микола Олександрович Палкін.

Цього ж дня у ворожий тил вийшли 6 розвідників на чолі з командиром розвідувального взводу 73-ї орр лейтенантом Григорієм Семеновичем Хрячковим. Григорій Хрячков був одним з найдосвідченіших бійців і розвідників не тільки в роті, але й у дивізії. В Червоній Армії службу почав ще в 1937 році. У серпні 1938 брав участь в боях з японцями в районі озера Хасан, на фронтах Великої Вітчизняної воював з грудня 19141 року. На особистому рахунку офіцера – розвідника були 2 полонених і 9 вбитих гітлерівців.

Розвідники пройшли ворожими тилами до 15 км. Після виконання завдання з виявлення складу німецького угрупування в районі Любимів - Голоби, РПГ у ніч з 18 на 19 лютого поверталась назад. Поблизу с. Дроздині від місцевих мешканців розвідники отримали інформацію, що в хаті на околиці знаходиться 6 гітлерівців. Командир групи прийняв рішення на захоплення. Першими у будинок увірвались лейтенант Хрячков та єфрейтор Григорій Павлович Гаврин. У рукопашній сутичці були знищені 3 ворогів, а третій взятий до полону. Ще два німці, які намагалися втікти через вікна знищили розвідники, які залишались на вулиці. Наступного дня група без втрат повернулась в розташування дивізії. За вмілі та мужні дії лейтенант Хрячков був нагороджений орденом Червоної Зірки, а єфрейтор Гаврин - орденом Слави 3-го ступеня.

17 лютого в район с. Духче Рожищенського району була відправлена група розвідників ( 6 чол.) на чолі з командиром взводу 73-ї орр старшиною Віталієм Костянтиновичем Повишевим, яка отримала завдання захопити контрольного полоненого. Протягом доби розвідники вели спостереження за противником і вияснили, що невеликі групи гітлерівців весь час курсують з Янівки до с.Навіз. Відтак командиром групи було вирішено зробити засідку на цьому шляху. З наближення німецького підрозділу чисельністю 12 чоловік розвідники атакували ворога. Першими на гітлерівців накинулись єфрейтори Микола Петрович Бондаренко й Іван Олексійович Гуленков. В бою 9 німців були знищені, а 3 взяті до полону. Старшина Повишев особисто знищив 3 німців, проте й сам отримав смертельне поранення. На той час на особистому рахунку розвідника, який почав воювати з гітлерівцями в червні 1941 року в складі 181-го прикордонного батальйону Карельського фронту було 16 знищених і 3 захоплених ворогів. Командування групою прийняв старший розвідник єфрейтор Іван Іванович Путилов, котрий знищив 2 німців і взяв контрольного полоненого. Відхід групи з тілом командира залишився прикривати єфрейтор Бондаренко. Обидва розвідники воювати почали у складі 100-го прикордонного полку Карельського фронту. Групу німців, які намагались «сісти на хвіст» розвідникам він розсіяв вогнем з автомата, при цьому знищив 3 ворогів. Ще один німець був ним знищений під час нападу на обоз і захопленні контрольного полоненого. За вмілі дії мужність і відвагу прикордонники - розвідники були удостоєні урядових нагород: єфрейтор Бондаренко - ордену Червоної Зірки, а єфрейтор Путилов – ордену Слави 3-го ступеня.

17 лютого чергову вилазку в тил ворога здійснили розвідники 288-го сп 181-ї сд. До складу групи були включені також розвідники – спостерігачі від 128-го армійського мінометного полку. Розвід групою було встановлене місце розташування двох артилерійських батарей гітлерівців, вияснений склад ворожих гарнізонів в районів Вілька Порська, Трилісці, Мильськ (всі населені пункти Рожищенського району). Окрім здійснення розвідки групою було здійснено ряд нальотів на дрібні підрозділи противника. Відзначився розвідник – спостерігач 128-го мп рядовий Михайло Якович Засимов, котрий знищив 8 гітлерівців. За вмілі дії в розвідці та особисту мужність був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Цього ж дня розвідники 375-го артилерійського полку перейшли лінію фронту і пройшли в глиб ворожої оборони до 30 кілометрів. У селі Починки розвідники напали на німців. Ворожий гарнізон був розгромлений, в полон був захоплений унтер-офіцер. При поверненні група була заскочена гітлерівцям. Відхід товаришів залишився прикривати командир відділення розвідки 7-ї батареї сержант Олександр Михайлович Боровиков. В нерівному бою загинув. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

З 17 по 19 люте у ворожому тилу діяла розвідувальна група від взводу пішої розвідки 292-го стрілецького Волзького полку на чолі з помічником командира взводу сержантом Павлом Івановичем Рубцовим. 17 лютого розвідники пошкодили лінію зв’язку між двома населеними пунктами, 18 лютого атакувала ворожий обоз і знищила 8 гітлерівців. Ще один німецький обоз і 10 солдат охорони група знищила в ніч на 19 лютого, а вранці 19 лютого атакувала німецький маршовий підрозділ, знищила 5 ворогів і захопила полоненого, який був доставлений до штабу полку. Сержант Рубцов був представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, однак отримав другий орден Слави 3-го ступеня (перший раз був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня наказом по 181-й сд від 06.01.44 №02/Н). У ході пошуку також відзначився червоноармійці Микола Миколайович Вишневський та Олександр Миколайович Пигалов, котрі знищили 8 гітлерівців та підводу з вантажем. Були нагороджені медалями «За відвагу» (представлялись до орденів Червоної Зірки).

18 та 19 лютого у ворожому тилу (район Янів – Навіз) діяла РПГ від взводу кінної розвідки 292-го стрілецького полку. В ході пошуку відзначився єфрейтор Михайло Григорович Єременко, котрий при виконанні завдання із захоплення контрольного полоненого знищив двох німців, а одного взяв у полон. Ще одного гітлерівця знищив червоноармієць Василь Васильович Зеркін та двох – червоноармієць Іван Якович Чепелуха. На жаль не обійшлося без втрат. У сутичці з противником загинув старшина, тіло якого на свою сторону виніс червоноармієць Зеркін.

Одночасно з кінними розвідниками в тил до німців 18 лютого вирушили і розвідники взводу пішої розвідки 292-го сп під командуванням командира відділення сержанта Василя Дмитровича Зубкова. Розвідники виконали завдання із захоплення контрольного полоненого і без втрат повернулись назад. Сержант Зубков, єфрейтор Єременко, червоноармійці Зеркін та Челуха за вмілі дії в тилу противника були нагороджені медалями «За відвагу».

19 лютого в пошук у районі Рожища вийшла об’єднана розвідувальна група від 288-го стрілецького і 375-го артилерійського полків. Група отримала завдання розвідати місця знаходження німецьких артилерійських батарей і захопити контрольного полоненого. Групою, у складі якої перебував розвідник 8-ї батареї червоноармієць Михайло Афанасійович Герасимов, було захоплено 11 ворогів. Досвідчений розвідник артилерист також виявив наявність мінометної батареї в с.Трилісці та батареї 105мм гаубиць в с. Французи. Отримана інформація стала в нагоді для подальших дій полкової та дивізійної розвідок.

19 лютого до розвідувальних дій були залучені також курсанти окремої учбової роти 181-ї сд капітана Баранова. Група бійців на чолі з командиром стрілецького відділення сержантом Іваном Яковичем Поривкіним отримала завдання розвідати переправу через річку сто хід в районі села Падалівка. На підході до річки група була обстріляна німцями. Під вогнем противника бійці все таки знайшли переправу і без втрат повернулись в підрозділ. За мужні і вмілі дії сержант Поривкін був нагороджений медаллю «За відвагу».

З 19 по 24 лютого у ворожому тилу в районі Переспи діяла розвідувальна група від 128-го армійського мінометного полку, котра повинна була встановити місця розташування резервів противника, його штабів, а головне артилерійських засобів. 19 лютого розвідники здійснили наліт на протитанкову батарею ворога в районі с. Вілька Порська. Відзначився старший розвідник – спостерігач взводу управління 128-го мп рядовий Олександр Михайлович Гусєв, котрий гранатами знищив протитанкову гармату і знищив з особистої зброї 8 гітлерівців. Розвідниками також були виявлені вогневі позиції двох протитанкових батарей ворога. Після успішного виконання завдання 24 лютого група повернулась в розташування полку. Рядовий Гусєв за сміливість був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

21 лютого в районі станції Переспа діяла і розвід група від 73-їорр до складу якої були включені також артилеристи 375-го ап. В ході пошуку відзначився старший розвідник 8-ї батареї сержант Микола Петрович Редін, котрий приймав участь в захопленні двох контрольних полонених. Згодом розвідник в бою 23 лютого в районі с.Рудня виявив і передав точні координати місця знаходження мінометної батареї противника та зосередження німецької піхотної роти. За вмілі та мужні дії сержант Редін був нагороджений медаллю «За відвагу».

У ніч на 20 люте у розвідувальний пошук в районі села Навіз відправилась група від взводу пішої розвідки 292-го стрілецького полку. Розвідники зібрали дані і захопили контрольного полоненого. Гітлерівці намагались відбити свого товариша, але під вогнем розвідників вимушені були відмовитись від своїх намірів. Група у повному складі без втрат повернулась в розташування полку. У розвід пошуку відзначились рядові Микола Андрійович Єрмолаєв, Євген Петрович Пая, Ілля Михайлович Устинов*, котрі були нагороджені медалями «За відвагу».

20 лютого розвідувально – пошукова група під командуванням командира 73-ї орр капітана Юденка із засідки в районі с. Духче атакувала німецький підрозділ. Підхід ворожого обозу (4 парокінні підводи і 18 солдат) першим виявив єфрейтор Семен Прокопович Шихатов, який виконував роль передового дозорного і знаходився попереду РПГ на відстані 250 – 300 метрів. У ході нападу було захоплено 4 полонених ( в т.ч. один  унтерштурмфюрер СС), 11 гітлерівців знищені. Також були знищені 4 вози та кулемет ворога. 2 вбиті і один полонений гітлерівці були на рахунку командира групи захоплення молодшого сержанта Щербакова. При захоплені полоненого відзначились стрільці-розвідники єфрейтори Григорій Михайлович Отрошко, котрий у вирішальний момент гранатою знищив німецького кулеметника, Микола Дмитрович Багаєв, котрий у рукопашній сутичці знищив 2 ворогів, а потім прикривав відхід розвідувальної групи. Єфрейтор Семен Шихатов в рукопашній сутичці знищив 2 гітлерівців, а гранатою парокінну підводу.

За проявлені мужність і доблесть при виконанні бойових завдань із захоплення полонених капітан Дмитро Юденко та старшина Віталій Повишев були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (капітан Юденко представлявся до ордену Червоного Прапора, старшина Повишев був нагороджений посмертно), єфрейтор Григорій Отрошко – орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня ( на рахунку були 2 полонених і 14 знищених ворогів), а молодший сержант Павло Щербаков, на рахунку якого на той час були 17 убитих і 3 полонених гітлерівці – орденом Слави 3-го ступеня (також представлявся до ордену Червоного Прапора). На кінець війни груди офіцера – розвідника Дмитра Юденка прикрашали два ордени Червоного Прапора, ордени Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, орден Червоної Зірки, медаль «За оборону Сталінграда». Орденами Червоної Зірки були нагороджені Микола Багаєв, який мав на рахунку одного контрольного полоненого і 9 вбитих гітлерівців та Семен Шихатов (мав на особистому рахунку 1 полоненого і 11 знищених ворогів), а Іван Гуленков був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня.

Ордену Червоної Зірки був також удостоєний сапер – розвідник 100-го окремого саперного батальйону єфрейтор Михайло Миколайович Копилов, котрий діяв у складі РПГ капітана Юденка. Михало Копилов не тільки забезпечив прохід розвідників через передній край оборони противника, але й встановлював міни в тилу ворога. Діючи в групі захоплення в районі с. Духче знищив двох гітлерівців.

У ніч на 21 лютого в черговий рейд вийшли розвідники взводу пішої розвідки 292-го стрілецького полку. Розвідники здійснили наліт на ворожу колону і знищили при цьому 2 підводи, які перевозили пальне в бочках і 10 гітлерівців, а потім в районі хутора Кудринський захопили контрольного полоненого. При виконанні завдання відзначились червоноармійці Олексій Олександрович Кравчук, Микола Васильович Приловський, Півоваєв Євдоким Онупрієвич, Микола Юхимович Шепель, нагороджені за вмілі дії медалями «За відвагу». Медаллю «За відвагу» також був нагороджений розвідник взводу кінної розвідки червоноармієць Михайло Михайлович Наумов, котрий при виконанні завдання із захоплення контрольного полоненого знищив трьох гітлерівців.

У ніч на 21 лютого  група розвідників 288-го сп (командир розвід взводу Герой Радянського Союзу лейтенант Іван Гаврилович Лисанов) здійснили нічний наліт на гітлерівців, які розташувались в с. Трилісці ( до 150 офіцерів і солдат, 4 гармати). Заскочені зненацька загарбники кинули гармати і відійшли. Гармати були знищені, розвідники без втрат повернулись в розташування своїх військ.

Командир взводу пішої розвідки 288-го сп 181-ї сд лейтенант І.Г.Лисанов

Вночі 22 лютого 10 розвідників та автоматників 288-го сп на чолі з командиром взводу полкової роти автоматників молодшим лейтенантом Василем Івановичем Рульовим здійснила повторний напад на німецький гарнізон у Трилісцях. Гітлерівці явно не чекали такої зухвалості, а тому напад виявився для них повною несподіванкою. Василь Рульов особисто «зняв» німецького вартового і дав сигнал розпочати атаку. Радянські солдати увірвались в село, знищили три кулеметні гнізда з розрахунками та викурили ворога з населеного пункту. 23 лютого група молодшого лейтенанта Рульова продовжила рейд по тилам ворога, який саме перейшов у наступ. Розвідники та автоматники влаштували засідку, в тенета якої потрапив німецький підрозділ чисельністю до 200 чоловік. Німці, які саме розгортались для атаки самі були атаковані купкою відчайдухів. Раптовість та вміння червоноармійців перемогли – було знищено до 10 ворогів та 3 коні. Гітлерівці кинулись в різні сторони. Згодом група Рульова з боєм прорвала німецькі бойові порядки і вийшла в район Рожища до своїх. Вже 24 лютого автоматники діяли в районі села Рудні, де знищили до взводу піхоти противника.

За вмілі дії, а також за підготовку та розкиданню в німецькому тилу 1500 агітаційних листівок другим орденом Червоної Зірки був нагороджений офіцер – перекладач лейтенант Ротінер. За рішучість, відвагу і мужність орденом Червоної Зірки був також нагороджений молодший лейтенант Рульов, а червоноармієць Герасимов – орденом Слави 3-го ступеня.

У тилах противника у період із 6 по 22 люте 1944 року завжди якісно виконували поставлені завдання розвідники взводу пішої розвідки 288-го стрілецького полку старший сержант Володимир Васильович Расщупкін (знищив 4 гітлерівців), рядові Терентій Свиридович Піднебесний (при виконанні завдань знищив 5 німецьких розвідників), Олександр Арсентійович Худзик (взяв контрольного полоненого та знищив 4 гітлерівців). Розвідники були удостоєні медалей «За відвагу».

22 лютого завдання взяти контрольних полонених отримали бійці навчального кулеметного взводу (окрема учбова рота 181-ї сд) під командуванням командира взводу лейтенанта Василя Павловича Остроуха. Після переходу лінії фронту взвод був розділений на дві групи і розташований обабіч лісової дороги неподалік хутора Кедрин (район села Сокіл Рожищенського району). Про підхід ворожої колони доповів курсант Іван Іванович Армашевський, котрий виконував роль дозорного. Групи під командуванням командирів кулеметних розрахунків сержантів Олександра Івановича Сергєєва та Павла Трохимовича Дорожка пропустили німецький обоз. Коли 5 возів із ворожими солдатами підійшли до місця засідки другої групи, лейтенант Остроух віддав наказ про початок дій. Під вогнем взводу гітлерівці заметушились і намагались утікти. П’ятеро гітлерівців на підводі було вирвались з оточення, проте за кілька хвилин були наздогнані і знищені кулеметниками груп Сергєєва та Дрожка. Двох з них влучною чергою «зняв» курсант Армашевський. Ще одна група німецьких піхотинців залягла в канаві і стала відстрілюватись. Сержант Сергєєв розбив відділення на дві підгрупи і з двох сторін атакував противника. Три німці впали вбитими, інші підняли руки. У ході пошуку відзначився та курсант учбової роти Іван Іванович Величкін, котрий з підходом противника до місця засідки відкрив вогонь по ворогу, знищив трьох німців, а одного взяв у полон.

Відхід товаришів по роті прикривав взвод під командуванням молодшого лейтенанта Василя Олексійовича Овчинникова. Завдяки вмілим діям цього підрозділу розвід група вийшла до своїх без втрат. В результаті вдалої розвідувальної операції було захоплено 5 полонених, а 15 німців знищені. Взвод без втрат повернувся до своїх. За успішне виконання бойового завдання лейтенант Василь Остроух був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (в березні 1944 року отримав звання старшого лейтенанта і був призначений командиром окремої учбової роти 181-ї сд), молодший лейтенант Василь Овчинников, сержант Сергєєв і курсант Величкін – орденами Червоної Зірки, сержант Дорожко – медаллю «За відвагу», курсант Армашевський – медаллю «За бойові заслуги».

22 лютого розвідувально – пошукова група чисельністю 6 чоловік від 73-ї окремої розвідувальної роти отримала завдання перейти лінію фронту і вияснити наявність ворожих сил в районі сіл Мочулки та Домінопіль (Турійський район). Командування групою було доручене відмінному розвіднику, кавалеру ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалі «За відвагу» єфрейтору Івану Івановичу Путілову. Розвідники без проблем перейшли лінію фронту і вийшли в район с. Озютичі (Локачинський район). При черговому виході на зв’язок група отримала інформацію про захоплення німцями Рожища, а відтак про зміну завдання. Незабаром розвідники 181-ї сд зустрілись з розвідувальною групою від 6-го гвКК та партизанами. Групи розвідників вирішили об’єднатись і діяти разом. Загальна чисельність груп склала 13 чол., а командування нею прийняв єфрейтор Путілов. За 10 діб, що розвідники знаходились у ворожому тилу (глибина 20 – 25 км), ними були виявлені нумерація та склад німецького угрупування, бази УПА, шляхи руху резервів ворога. Зібравши цінні відомості розвідники без втрат повернулись до своїх.

Єфрейтор Путілов також відзначився в ході пошуку з захоплення контрольного полоненого в районі с. Нові Рокині. Діючи в групі захоплення, Іван Путілов знищив двох гітлерівців і допоміг захопити «язика». За вмілі дії в розвідці єфрейтор Путілов був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Червоного Прапора). Це була друга нагорода розвідника за місяць боїв на Волині.

Цього ж дня розвідувально - пошукова група від 271-го сп в районі колонії Брище стикнулась з переважаючими силами гітлерівців. У скрутній ситуації відзначився розвідник єфрейтор Олександр Федорович Аляб’єв, котрий вогнем з автомата знищив трьох нападників. Рішучі дії розвідника дозволили групі вирватись з ворожого оточення. Згодом в районі с. Улянки 25 лютого єфрейтор Аляб’єв підірвав німецьку вантажівку з боєприпасами і знищив двох гітлерівців. За вмілі дії в розвідці був нагороджений медаллю «За відвагу».

22 лютого у ворожі тили вирушила розвідувальна група від взводу кінної розвідки 292-го стрілецького полку. Заступником командира розвідгрупи був призначений досвідчений розвідник єфрейтор Михайло Григорович Єрьоменко, який відзначився в боях під Сталінградом, а за розвідувальний пошук 18-19 лютого 1944 року в районі Рожища був нагороджений медаллю «За відвагу». Розвідники у ворожому тилу знаходились майже місяці (до 19 березня). За цей час, окрім здобутої інформації про противника, єфрейтор Єрьоменко підбив ворожий бронетранспортер, знищив 18 гітлерівців і ручний кулемет.

Протягом боїв під вогнем противника донесення і розпорядження своєчасно доставляв 14-ти літній вихованець взводу кінної розвідки 292-го сп Микола Максимович Пашинський. Згодом, 26 лютого, Миколка Пашинський відзначився при захопленні контрольного полоненого. За вмілі і відважні дії був удостоєний медалі «За бойові заслуги».

23 лютого під час німецького наступу на Рожище взвод пішої розвідки 288-го сп отримав завдання зайняти оборону на правому фланзі полку. Розвідники бились стійко. Лише командиром взводу старшим сержантом Стариченком були знищені 6 гітлерівців. Заслуженою нагородою сержанта став орден Червоної Зірки (представлявся до ордену Червоного Прапора).

24 лютого в районі села Пожарки розвідники взводу кінної розвідки 288-го сп вступили в двобій з піхотним взводом противника. Не дивлячись на багатократну численну перевагу, розвідники вступили в бій. Відзначився сержант Степан Абрамович Лоскутов, котрий вогнем з ручного кулемета знищив 3 гітлерівців, а гранатами підводу з вантажем. За відвагу був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Розвідка активно діяла і тоді, коли частини дивізії вели важкі оборонні бої в районі Рожище – Рудня.

З 22 лютого по 1 березня в тилу ворога діяв роз’їзд від взводу кінної розвідки 271-го стрілецького полку. 23 лютого розвідники здійснили напад на німецьку залогу в селі Уляники (Рожищенський район). Вогнем із автоматів були обстріляні та підірвані дві німецькі вантажівки. 25 лютого розвідники знищили німецький розвідувальний кавалерійський роз’їзд в районі колонії Брище. 26 лютого спалили дерев’яні мости на шляхах Уляники – Брище та Башова - Уляники, що унеможливило рух німецьких танків і бронеавтомобілів. Цього ж дня із засади була знищена група гітлерівських солдат. 27 лютого в районі села Тристень при сутичці з німецьким загоном були захоплені 3 полонених, яких згодом доставили до штабу полку. У ході цього розвідувально виходу відзначились Василь Галактіонович Сажаєв (нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня), та рядовий Василь Іванович Захаров (нагороджений медаллю «За відвагу»).

Ще одна розвідувальна група від 271-го сп діяла в районі станції Голоби. В ході пошуку розвідниками 25 лютого був здійснений нічний наскок на станцію, захоплені 11 солдат противника. Особливо відзначились командири відділень молодший сержант Яків Сергійович Привалов та єфрейтор Сергій Васильович Поліщук, стрільці 9-ї ср рядові Григорій Лазарович Аксьонов, Павло Тихонович Головко, Олександр Степанович Костюченко, Олексій Федорович Невмержитський, Василь Трохимович Тростенюк згодом нагороджені медалями «За відвагу». Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені бійці цієї ж роти рядовий Давид Доминович Каркушко,

4 березня розвідники 73-ї орр отримали завдання уточнити стан оборони противника в районі с. Нові Рокині і захопити контрольного полоненого. Відмінно діяли бійці підгрупи захоплення під командуванням виконувача обов’язків командира розвідувального взводу сержанта Семена Олексійовича Вишнякова. Розвідники непомітно підібрались до окопу, де ніс службу розрахунок кулемету. Гітлерівця, який висунувся з окопу «зняв» єфрейтор Дмитро Єгорович Соловйов. Ним же гранатою був знищений німецький кулемет. Першим на ворогів в окопі, оглушених вибухом, накинувся командир відділення сержант Леонід Петрович Лялін, слідом за ним сержант Вишняков і єфрейтори Григорій Михайлович Отрошко (парторг 73-ї орр) та Олексій Іванович Болдарєв. У рукопашній сутичці по три гітлерівці знищили Леонід Лялін та Григорій Отрошко, ше двох - Семен Вишняков, а єфрейтор Болдарєв тим часом спеленав одного ворога. В групі захоплення також відважно діяв єфрейтор Микола Курилко, який влучною з чергою з ППШ зняв німецького автоматника. Дії товаришів по групі захоплення забезпечив стрілець – розвідник єфрейтор Олексій Іванович Омельченко. Коли два німецькі автоматники відкрили вогню по розвідникам з окопу, що знаходився в 30 метрах від об’єкту пошуку, Олексій Омельченко підібрався з тилу і знищив ворогів. Відхід розвідників забезпечила група прикриття, командування якою прийняв єфрейтор Отрошко. До складу групи також увійшли єфрейтори Болдарєв і Омельченко, котрі вогнем з автомата знищили 2 гітлерівців. На березень 1944 року на рахунку сержанта Вишнякова вже були 4 полонені і 17 знищених ворожих вояків. До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалі «За бойові заслуги» добавився орден Вітчизняної війни 1-го ступеня. Єфрейтори Олексій Болдарєв, Микола Курилко та Дмитро Соловйов за дії в РПГ в лютому та березні були представлені до орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня, однак отримали ордени Слави 3-го ступеня. Орденами Слави також був нагороджений сержант Леонід Лялін і єфрейтор Григорій Отрошко, який до цього відзначився у складі групи капітана Юденка і згодом нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Єфрейтор Олексій Омельченко був нагороджений орденом Червоної Зірки. Медалями «За відвагу» були нагороджені кавалер ордену Червоної Зірки і майбутній повний кавалер ордену Слави старшина 73-ї орр сержант Володимир Іванович Лисіков, котрий вміло діяв в тилу ворога та забезпечував розвідників усім необхідним та їздовий єфрейтор Петро Єгорович Вальков (21-го січня в районі н.п. Ямполець своєчасно подав коней і бричку для евакуації пошукової групи, підтримував «кінське господарство» роти в належному стані). Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні помічник старшини роти червоноармієць Ілля Захарович Рибачов та розвідник єфрейтор Саід Юсупов, котрі мужньо діяли в пошуках на території Рівненщини і Волині.

Повний кавалер орденів Слави старшина 73-ї орр В.І.Лисіков

5 березня розвід група від взводу пішої розвідки 288-го сп під командуванням командира взводу молодшого лейтенанта Івана Гавриловича Лисанова  успішно виконала завдання з захоплення контрольного полоненого на околиці м. Рожище. Особливо відзначились помічник командира взводу старший сержант Василь Калинович Стариченко, котрий командував групою захоплення, розвідники старший сержант Микола Андрійович Зінченко, старший сержант Павло Опанасович Казмерчук і рядовий Терентій Степанович Піднебесний, котрі знищили по 3 німці, старший сержант Іван Євдокимович Тимошенко ( особисто знищив 5 гітлерівців) та командир відділення молодший сержант Микола Тимофійович Марусін, котрий командував групою прикриття. Розвідники ліквідували німецьку вогневу точку та захопили двох полонених і ручний кулемет. Одного німця «взяв» молодший сержант Марусін, а другого «спеленав» рядовий Василь Миколайович Данилов. Гітлерівці намагались відбити полонених і знищити розвідників. На їх шляху став єфрейтор Іван Ілліч Подпорін, котрий діяв в групі прикриття. Від влучного вогню розвідника свою смерть на волинській землі знайшли 5 переслідувачів. Ще два вороги були вбиті рядовим Олександром Арсентійовичем Худзиком.