Масовані атаки ворога 23-24 лютого в районі Підліски – Валер’янівка відбивали також командири і бійці 1076-го винищувально – протитанкового полку РГК гвардії підполковника Федора Олександровича Калініна.

1076-й винищувально – протитанковий артилерійський полк мав славні бойові традиції. Сформований у Московській зоні оборони, як 1076-й полк артилерійський полк протитанкових гармат, обороняв підступи до Москви. Його бійці уславили бойове знамено частини на Курській дузі (в районі Білгород – Обоянському шосе за період із 6 по 14 липня протитанкістами було знищено 32 танки, 8 автомобілів і до 600 гітлерівців), прориві німецької оборони 32-м гвардійським стрілецьким корпусом на Обоянському напрямку в серпні 1943 року, при звільненні міст Брусилів (із 14.11.43 по 26.11.43 було знищено 14 танків, 9 автомобілів, 2 гармати, міномет, 3 станкові кулемети, бронеавтомобіль, до 270 солдат і офіцерів), Козятин (9 танків, 7 мінометів, 7 автомобілів, 6 підвод, 7 кулеметів, 230 офіцерів і солдат). Полк брав участь в прориві оборони противника в районі міста Ізяслав і отримав почесне найменування «Ізяславський» (наказ СВГК №79 від 5.03.44), у складі 27-го СК брав участь у відбитті масованих контратак ворога за участі «Королівських тигрів» у районі містечка Шидлів (Польща) 11-13 серпня 1944 року ( тільки за день боїв знищено 13 танків і до 300 піхотинців), при прориві німецької оборони на Сандомирському плацдармі в січні 1945 року (з 12 по 15.01.45 було знищено 4 «Тигри», 2 самохідні гармати, понад 150 офіцерів і солдат, захоплено 2 німецькі танки).

Значний бойовий досвід мав і командир полку Федір Калінін, котрий воював у Фінську (був нагороджений орденом Червоного Прапора), відзначився на посаді начальника артилерії 24-ї мотострілецької бригади у вересні 1942 року (орден Червоної Зірки), на посаді командира 1076-го вптап на Курській дузі (орден Вітчизняної війни 1-го ступеня), боях на Житомирщині в листопаді 1943 р. (орден Червоного Прапора), під Бродами (район містечка Шидлів, орден Олександра Невського), на Сандомирському плацдармі (орден Червоного Прапора). Ще один бойовий орден, Червоної Зірки, Ф.О.Калінін отримав за довготривалу взірцеву службу в РСЧА в листопаді 1944 року. Закінчив війну підполковник Калінін в Чехословаччині на посаді командира 52-ї армійської винищувальної протитанкової артилерійської бригади, яка відзначилась при звільненні міста Брно (Словаччина) 26 квітня 1945 року.

Одним з кращих підрозділів в полку була протитанкова батарея під командуванням кавалера двох орденів Червоної Зірки лейтенанта Івана Михайловича Александрова. Батареєю за період боїв в районі Валер’янівка – Підліски (23.02 – 01.03.44) були знищені 19 автомобілів, 18 возів з вантажами, 6 кулеметів з розрахунками, спостережний пункт до 200 офіцерів і солдат противника, придушений вогонь мінометної та артилерійської батарей ворога. За вміле керівництво батареєю та особисті мужність і героїзм лейтенант Александров був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ст.).

У боях під Рожищем відважно діяли помічник командира взводу управління старший сержант Дмитро Іванович Ковальчук, командир гармати молодший сержант Сергій Васильович Степанов, санінструктор старшина м/с Тетяна Євдокимівна Сниткіна.

Кавалер двох медалей «За відвагу» старший сержант Ковальчук у бою замінив пораненого командира взводу. Переніс спостережний пункт вперед на 100 метрів і звідти корегував вогонь батарей. За два дні боїв проти танкісти завдяки вмілим дім пом комвзводу знищили до 70 ворожих солдат і офіцерів, 2 станкові кулемети з розрахунками, 4 автомобілі з вантажами. Коли гітлерівці намагались обійти позиції батареї Дмитро Ковальчук разом з підлеглими зірвали намір противника. При цьому відважним сержантом були знищені 15 гітлерівців. При відбитті німецьких атак під селом Підліски розрахунком молодшого сержанта Степанова було знищено 7 вантажівок і до 70 гітлерівців.

Коректувальники за роботою

Протягом усього періоду боїв старшина медичної служби Тетяна Сниткіна надавала своєчасну допомогу пораненим. В бою була поранена, але продовжувала виконувати обов’язки. Завдяки старанням жінки – медика 15 поранених бійців мали змогу в найкоротші терміни повернутись у стрій. Старшина м/с Сниткіна, старший сержант Ковальчук, молодший сержант Степанов були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня (представлялись до орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня).

До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня була представлена, але нагороджена медаллю «За відвагу» військфельдшер Феодора Опанасівна Дудкіна, котра виконувала обов’язки лікаря полку. Офіцером медиком було надано своєчасну медичну допомогу чотирьом пораненим, які постраждали від удару німецької авіації 23 лютого. До цього з 20 січня по 7 люте 1944 року нею були вилікувані і повернені до строю 24 поранені командири і бійці.

Відважно і вміло діяли старшини батарей дивізіону. Так, старшина Валентин Сергійович Гостєв, коли німецька піхота 23 лютого відрізала підступи до вогневих позицій батареї, старшина на чолі групи «тиловиків» атакував противника, прорвав його оборону і таки доставив боєприпаси для розрахунків. У бою старшина особисто знищив 5 гітлерівців. Ще один старшина батареї – старшина Федір Трафитович Зайцев у бою 24 лютого замінив важкопораненого навідника гармати. Точним, прицільним вогнем старшина знищив до 30 гітлерівців, 2 станкові кулемети та розбиті декілька будинків, в яких засіли німці.

Через щільний вогневий мішок до вогневих позицій на своїй вантажівці з боєприпасами прорвався водій рядовий Микола Георгійович Мілюков. У зворотному рейсі водій вивіз в тил поранених командирів і бійців. 23 лютого на своїй вантажівці до вогневих позиція з боєприпасами також прорвався рядовий Ликшан Ібрагимович Хайрединов. Мужній водій також виніс з поля бою тіло вбитого командира взводу і на своєму автомобілі вивіз в тил.

Підбиту гармату під носом у ворога з позиції вивіз водій рядовий Федір Іванович Сидоров. Після ремонту водієм гармата знову була доставлена на вогневу позицію. Всього з початку служби в дивізіоні з 1942 року автомобіль рядового Сидорова пройшов 12516 миль без ремонту і жодної аварії. У ході боїв дві бойові машини, пошкоджені німецькими авіабомбами (обидві потребували середнього ремонту на рембазі) за надзвичайно короткі терміни під вогнем противника за 8 і 12 годин відповідно відремонтували бійці ремонтного відділення під командуванням сержанта Миколи Пилиповича Потєхіна. За рішучі, вмілі дії та особисту мужність старшини Гостєв, Зайцев, рядові Мілюков, Сидоров, Хайрединов (представлялись до орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня), сержант Потєхін були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Після отримання інформації про прорив противником оборони 288-го стрілецького полку від командування 76-го стрілецького корпусу негайно була вислана група офіцерів управління, які повинні були вияснити, оцінити обстановку на місці і подати свої пропозиції для прийняття рішення командуванням. Серед офіцерів цієї групи був помічник начальника оперативного відділу 76-го СК майор Віктор Герасимович Самсонов. Досвідчений офіцер, який воював з перших днів війни в найкоротші терміни подав пропозиції щодо укріплення оборони і заходів з вирівнювання положення. За вмілі і рішучі дії був нагороджений орденом Червоної Зірки, який став першою бойовою нагородою офіцера.

Вже 23 лютого у бій вступили мінометники 128-го армійського мінометного Червонопрапорного полку (13-та армія) під командуванням Героя Радянського Союзу майора Олександра Андрійовича Вагуріна.

А.А.Вагурін

У перший день бою відзначився командир міномету старший сержант Василь Іванович Веселашко, котрий разом зі своїм розрахунком підбив німецький легкий танк. Наступного дня при відбитті атаки ворога розрахунком старшого сержанта Веселашка був знищений кулемет противника з розрахунком, сам Василь Іванович отримав поранення, але залишався на вогневій позиції до кінця бою. За сміливість, кмітливість, ініціативність був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня.

Під шквалом німецьких бомб кінський склад розрахунків та майно своєчасно вивів з-під удару старшина дивізіону старшина Петро Якович Попов. У ході боїв мужній старшина забезпечив організацію своєчасного харчування особового складу та підвезення боєприпасів на вогневі позиції. За рішучі, героїчні дії був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Розрахунком міномету під командуванням сержанта Олександра Семеновича Іванова (2-га мінометна батарея) під шквальним вогнем противника була зайнята і обладнана вогнева позиція. Мінометники тільки за один день бою подавили вогонь ворожої мінометної батареї і знищили два станові кулемети. Командир розрахунку був удостоєний медалі «За відвагу». Такою ж бойовою нагородою був відзначений телефоніст 1-ї батареї Мефодій Петрович Романченко, котрий в бою 23 лютого під Вовнянкою своєчасно навів лінію зв’язку, а потім усунув два пошкодження, чим забезпечив своєчасне відкриття батареєю вогню по противнику.

У боях в районі містечка Рожище також відзначився розвідник-спостерігач 4-ї батареї єфрейтор Василь Михайлович Ваничкин, котрий при відбитті німецької атаки знищив двох гітлерівців. Не дивлячись на отримане поранення продовжив виконання поставленого завдання і спостереженням виявив місця розташування 4-х кулеметів та протитанкової гармати противника, які згодом були знищені вогнем артилерії. За мужність на полі бою був нагороджений медаллю «За відвагу». Медаллю «За відвагу» за проявлені мужність і героїзм при відбитті атак противника в районі м.Рожище також були нагороджені військовослужбовці 128-го армійського мінометного полку навідник міномету 5-ї мінометної батареї рядовий Іван Іванович Гнилицький (у складі розрахунку подавив протитанкову гармату і знищив до взводу піхоти противника), телефоніст взводу управління полку рядовий Андрій Федорович Кучменко (в боях з 23 лютого забезпечив стійкий, безперервний зв’язок КП дивізіону зі штабом полку), розвідник-спостерігач 2-го дивізіону єфрейтор Микола Дмитрович Кондрашенко (під час німецької атаки усунув 10 порушень на лінії зв’язку, чим забезпечив стійкий зв’язок СП з вогневими позиціями батареї), розвідник 1-ї батареї рядовий Василь Євдокимович Міхін ( 25 лютого під час знаходження в бойових порядках піхоти виявив 4 вогневі точки, мінометну батарею ворога, колону вантажівок з боєприпасами. Вогнем батареї кулеметні гнізда були знищені, а автоколона розсіяна і частково знищена), , номер обслуги 1-ї батареї рядовий Хасьян Садиков (у складі розрахунку знищив станковий кулемет, подавив вогонь двох кулеметних гнізд, розсіяв і частково знищив до взводу противника), навідник міномету 4-ї батареї молодший сержант Леонід Тимофійович Супін (точним вогнем знищив до взводу німецької піхоти, подавив вогонь двох кулеметних гнізд), командир міномету 5-ї батареї сержант Микола Антонович Туренко (розрахунок під його командуванням подавив 4 вогневі точки, розсіяв і частково знищив до роти піхоти), телефоніст 4-ї батареї рядовий Михайло Гаврилович Тарасов (в бою під Рожищем усунув 8 пошкоджень на лінії зв’язку), номер обслуги міномету 1-ї батареї рядовий Іван Іванович Філатов ( у складі розрахунку знищив 2 кулемети, розсіяв до взводу німецької піхоти).

Ще ряд військовослужбовців полку були удостоєні медалі «За бойові заслуги». Серед нагороджених були: навідник міномету 2-ї батареї Михайло Єгорович Астаф’єв (25 лютого завдяки точному наведенню були знищені до 50 ворожих солдат, подавлений вогонь кулемета), кухар 1-го дивізіону рядовий Павло Григорович Булигін (своєчасно і безперебійно доставляв на передову гарячу їжу), номер обслуги міномету 4-ї батареї рядовий Іван Власович Булаєв (у складі розрахунку в бою 23 лютого знищив до 20 німців, подавив вогонь німецького кулемета), їздовий 3-ї батареї рядовий Василь Степанович Донцов ( під час бомбардування позицій батареї німецькою авіацією 25 лютого своєчасно доставив на вогневі позиції боєприпаси. Завдяки цьому батареєю були знищені до дво взводів німецької піхоти, подавлений вогонь двох кулеметів), номер обслуги 2-ї батареї рядовий Михайло Архипович Д’якін (протягом боїв 23-35 лютого підвозив боєприпаси на вогневі позиції), номер обслуги міномету 3-ї батареї Аслан Заіров ( у складі розрахунку 23 лютого подавив вогонь ворожого кулемета, знищив до 15 піхотинців ворога), командир відділення розвідки 3-ї батареї сержант Лазар Савелійович Краснов (на чолі свого відділення протягом 23-26 лютого розвідав 8 вогневих точок, 2 мінометні батареї, рух колони вантажівок), телефоністи взводу управління рядові Капар Тайкикович Каримов ( під час бою за с.Рудня за 30 хвилин дав зв’язок зі штабом 1-го дивізіону, який знаходився на відстані 3.5км від КП полку і в подальшому підтримував безперебійний зв’язок) та Іван Йосипович Нагорний ( 23 лютого в бою за с.Рудні підтримував постійний зв’язок з дивізіонами), їздовий 3-ї батареї рядовий Олексій Дмитрович Кувшинников (23 лютого своєчасно доставив на позицію міни, брав участь у відбитті контратаки ворога), їздовий 2-ї батареї рядовий Яків Іванович Селюков (разом з іншими їздовими своєчасно доставляв боєприпаси на вогневі позиції, завдяки чому батарея 25 лютого подавила вогонь 2 кулеметів і знищила до взводу піхоти противника), повозочний взводу управління полку рядовий Івана Костянтинович Тюфанов (вивів з-під ворожого обстрілу коней взводу), телефоніст взводу управління полку єфрейтор Микола Йосипович Тржедяк (у бою 23 лютого усунув 8 пошкоджень на лінії зв’язку), возний артилерійського парку єфрейтор Василь Іванович Шатний (своєчасно доставляв боєприпаси в батареї), номер обслуги 3-ї батареї Олександр Кирилович Черепанов (у складі розрахунку розсіяв до 30 солдат противника, подавив вогонь 2-х кулеметів), коваль 6-ї батареї рядовий Петро Захарович Таякін (забезпечив кування кінського складу та ремонт підвод і бричок).

Особливо вмілими були дії вогневого взводу 1-ї батареї полку в бою 25 лютого. Взвод під командуванням лейтенанта Дмитра Антоновича Тонких отримав завдання здійснювати вогневий супровід танків 58-го окремого танкового полку 1-го гвКК і діяти в якості мисливця за вогневими точками противника. Мінометники виконали завдання на відмінно. В ході танкової атаки розрахунками взводу, не дивлячись на удари німецької авіації, була знищені протитанкова гармата, подавлений вогонь батареї 81,4мм мінометної батареї противника, 4 кулеметів ( в т.ч. 1 – знищений), розсіяв і частково знищив до двох взводів піхоти. Командир взводу в бою отримав важку контузію, але продовжував управляти вогнем підрозділу. За вмілі дії, мужність і героїзм лейтенант Тонких був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Розрахунок 81,4мм міномету 8 cm GrWr 34 на вогневій позиції