П`ятниця
29.03.2024
17:34
Форма входу
Категорії розділу
Перші бої зі звільнення Волині. Січень - лютий 1944. [17]
Бойові дії 1-го та 6-го гвардійських кавалерійських корпусів, 181-ї стрілецької дивізії 27 січня - 22 лютого 1944 року на території Волині і сусідніх районів Рівненщини
Рубіж над Стирем. Луцький плацдарм [15]
Бойові дії на берегах Стирю 23 лютого - 9 березня 1944 року. Конкретизація матеріалу "Лютневе протистояння" з розділу "Бої місцевого значення".
Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку. [13]
Бойові дії в районі Рожище, Сирники, Рокині з 22 лоютого по 9 березня 1944 року
У ворожих тилах. [2]
Бойові дії розвідників з'єднань та частин у тактичному та оперативному тилу противника.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » За рядками нагородних листків » Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку.

Рожищенський напрямок. Бойові дії 25 лютого.

25 лютого гітлерівці атакували позиції 3-го батальйону 288-го сп в районі Рудні. Знову відзначився старший сержант Ювко. Коли вибув зі строю командир взводу, сержант прийняв командування підрозділом. Бійцями взводу при відбитті ворожої атаки було знищено 25 гітлерівців. Старший сержант Петро Ювко загинув від ворожої кулі 28 лютого при атаці німецьких позицій. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до 1-го ступеня цього ордену).

Після відбиття німецьких атак батальйон перейшов у наступ. Серед офіцерів, які підіймали роти в атаку був і старший лейтенант Одеський. Вміла організація бою та організована взаємодія між підрозділами, піхотою і артилерією дозволили батальйону виконати поставлене завдання і до кінця дня вибити німців з села Вовнянка. В числі перших через Стир переправився стрілець 9-ї роти єфрейтор Садим Юнусов. Вогнем з автомата він прикрив переправу бойових товаришів. В боях над Стирем єфрейтор знищив 10 гітлерівців і був нагороджений медаллю «За відвагу».

У боях 23-26 лютого піхоту 288-го сп вогнем підтримувала батарея 76мм гармат лейтенанта Семена Пилиповича Сазонова. Досвідчений офіцер, нагороджений за попередні бої орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За оборону Сталінграда», вміло керував вогнем батареї та організовував відбиття артилерійським вогнем атак танків і піхоти противника. Батареєю під командуванням лейтенанта Сазонова були знищені 3 кулеметні розрахунки, автомобіль та три підводи з вантажами, розсіяно і частково знищені до 2-х взводів піхоти, підбитий один танк Т-ІІІ.

За вмілі дії і особисту мужність старший лейтенант Олексій Одеський та лейтенант Семен Сазонов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

За бої 25 лютого в районі Рудні  орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до цієї нагороди 1-го ступеня) був нагороджений командир взводу управління 7-ї батареї 375-го ап лейтенант Андрій Дмитрович Єщенко. Офіцер під час відбиття німецької атаки знаходився на передовому спостережному пункті і корегував вогонь гармат батареї. Завдяки точно визначеним координатам цього дня артилеристи підпалили 2 середні танки, знищили до 45 гітлерівців і подавили вогонь двох станкових кулеметів.

Ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня був також удостоєний командир вогневого взводу 7-ї батареї лейтенант Микола Михайлович Марковський. Взводом під його командуванням за п’ять діб боїв з 23 по 28 люте були підбиті 5 середніх танків і знищені до 60 гітлерівських вояків.

Одна з гармат 2-го дивізіону отримала серйозні пошкодження. До вогневої позиції відразу прибув артилерійський технік дивізіону технік-лейтенант Віктор Михайлович Арнольді. Офіцер під вогнем противника в короткий термін відремонтував зброю, розрахунком якої в боях згодом були знищені 3 станкові кулемети з розрахунками, спостережний пункт, гармату, розсіяно і частково знищені до 30 гітлерівських солдат. Також за період боїв ним були організовані і здійснювались заходи з своєчасного ремонту озброєння дивізіону. За якісне виконання службових обов’язків у бойових умовах технік-лейтенант Арнольді був нагороджений орденом Червоної Зірки.

 

На шляху німецьких танків і мотопіхоти в районі села Рудня також встали підрозділи 168-го окремого протитанкового дивізіону, яким командував майор Іван Тимофійович Калмиков. В бойових порядках піхоти та кінноти зайняли позиції 1-ша протитанкова батарея старшого лейтенанта Миколи Васильовича Чернишова та рота ПТР лейтенанта Василя Потаповича Воропаєва.

Протитанкісти та петеерники допомогли відбити дві ворожі атаки і знищили 2 станкові кулемети і 12 гітлерівців. За бої в районі Коростеня та Рожищ лейтенант Воропаєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

 

1-й ескадрон гвардії лейтенанта Мика та 2-й ескадрон гвардії лейтенанта Гладкова зі складу 4-го гвардійського кавалерійського полку знову атакували противника в районі Рудні. Одним із перших у 1-му ескадроні у ворожу траншею увірвався навідник протитанкової рушниці гвардії рядовий Дурмет Базаров. Гранатами і вогнем з автомата гвардієць знищив 5 ворожих солдат. Протягом бою розпорядження командира 2-го ескадрону до командирів взводів доставляв зв’язковий гвардії рядовий Микола Дем’янович Джуринський. Коли взвод наблизився до німецької траншеї одним з перших увірвався до неї і вогнем з автомата знищив двох гітлерівців. Із ризиком для власного життя важко пораненого командира 2-го ескадрону гвардії лейтенанта Михайла Гладкова з поля бою під Руднею виніс учасник боїв на Халхин-Голі помічник командира шабельного взводу гвардії старшина Тимофій Данилович Данильчук. За рішучі, мужні дії гвардії старшина Данильчук, гвардії рядові Базаров, Джуринський були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня.

Орденами Червоної Зірки за бої 24-25 лютого в районі Рудні були нагороджені ручний кулеметник гвардії рядовий Володимир Никифорович Коровниченко, командири ланок зв’язку 4-го гв.кп гвардії рядові Дмитро Агафонович Болдишев, Федір Никанорович Утін санінструктор гвардії старший сержант Павло Іванович Стрельцов.

При наступі на Рудню 25 лютого гв.рядовий Коровниченко влучним і нищівним вогнем з РПД знищив 7 німецьких вояків і дав змогу ескадрону безперешкодно рухатись вперед. Гвардії рядовий Болдишев тільки за один день 25 лютого 8 разів, а гвардії рядовий Утін 9 разів, під вогнем противника пробирались на позиції ескадрону і передавали розпорядження командира полку. Це було особливо важливо, адже на той час з ескадроном гвардії лейтенанта Мика не було ні телефонного, ні радіозв’язку. Кавалер двох медалей «За відвагу» гвардії сержант Стрельцов за два дні боїв виніс з поля бою та надав першу медичну допомогу 12 однополчанам.

Медалей «За відвагу»удостоїлись командир ланки зв’язку 1-го ескадрону гвардії сержант Микола Петрович Дранов, котрий своєчасно доставляв донесення і розпорядження командира ескадрону, помічник командира взводу (2-й ескадрон) гвардії старший сержант Олексій Васильович Косюнков, який в бою 25 лютого одним з перших увірвався до німецьких траншей і знищив 5 ворожих солдат, гвардії рядовий Максим Степанович Коряга, котрий вогнем з ручного кулемета подавив німецьку вогневу точку і вивів зі строю її розрахунок. Ще один німецький кулемет з розрахунком влучним кидком гранати знищив командир відділення гвардії молодший сержант Микола Павлович Конигін. Німецький бронеавтомобіль підбив навідник ПТР 2-го ескадрону гвардії рядовий Корнило Дмитрович Матвєєв. Гвардії молодший сержант Конигін і гвардії рядовий Матвєєв також були удостоєні за бій під Руднею медалей «За відвагу».

1-й батальйон 292-го стрілецького полку під командуванням старшого лейтенанта Василя Тимофійовича Востьянова утримував оборонні позиції в районі сіл Підліски і Рудня.

Ранок почався з німецької атаки в районі Підлісок. При відбитті атаки відзначився рядовий Борис Єлисейович Наймушев, котрий влучними пострілами знищив 6 гітлерівців. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

Цього ж дня батальйон отримав завдання атакувати противника і вибити його із села Рудня. Батальйон поставлене завдання виконав завдяки мужності і військовій майстерності офіцерів, сержантів і солдат.

Одним з перших на вулиці Рудні увірвався із своїм розрахунком рядовий Олексій Олексійович Арапов (кулеметна рота 1-го сб). Кулеметники встановили «Максим» у вікні одного з будинків і відкрили кинджальний вогонь від якого замертво впали 7 гітлерівців. В бою Олександр Арапов отримав важке поранення і був евакуйований на передовий медичний пункт. При штурмі Рудні був контужений кулеметник рядовий Микола Єлисейович Портний. Мужній солдат поля бою не покинув, а продовжував вести вогонь по ворогу. На околиці Рудні вогнем кулемета знищив до двох відділень німецької піхоти.

У числі перших у ворожу траншею на підступах до села увірвався стрілець 2-ї роти рядовий Іван Наумович Заєць (у документі Заяц). Влучним вогнем знищив у бою 6 гітлерівців. Німецького офіцера і десяток солдат противника знищив вогнем з ручного кулемету стрілець 2-ї роти рядовий Андрій Васильович Жовтун. Рядовий Федір Омелянович Сорока при наступі на Рудню під вогнем противника також одним з перших увірвався до німецької траншеї, в рукопашному бою знищив 3-х гітлерівців. У ході боїв в районі с.Рудня з 25 по 27 лютого також відзначився стрілець 7-ї стрілецької роти рядовий Григорій Гнатович Кудлай. На свій рахунок у ці дні він записав 9 вбитих ворогів та здійснив вдалий пошук у стан ворога, де здобув цінні відомості. Під сильним вогнем противника лінію від КП командира батареї 120мм мінометів до вогневих позицій оперативно проклав телефоніст рядовий Павло Федорович Наконечний. До цього зв’язківець відзначився при звільненні від ворога села Сокіл, коли під сильним вогнем противника відновив зв’язок на сильно пошкодженій лінії. Рядові Арапов, Портний, Заєць, Жовтун, Сорока, Кудлай, Наконечний за мужність в боях за Рудню були удостоєні медалей «За відвагу».

 

Для відбиття німецької атаки в районі Рудні була кинута також танкова рота під командуванням старшого лейтенанта Василя Степанович Пєтухова зі складу 61-го Житомирського окремого танкового полку (командир полку – майор Ульян Микитович Єрмоленко). Старший лейтенант Пєтухов повів свою бойову машину попереду бойових порядків, танків, зібраних з полку. Екіпаж В.С.Пєтухова зім’яв німців і увірвався до Рудні. Танкісти впритул стали розстрілювати ворога, який не очікував такого повороту подій. Тільки екіпажем командирської машини було знищено самохідну гармату, бронетранспортер, 2 станкові кулемети та до 40 піхотинців. Танк був підбитий і запалав. Проте старший лейтенант Пєтухов продовжував вести вогонь по ворогу. Непритомного, важко пораненого командира бійці евакуювали в тил тільки тоді, коли закінчились боєприпаси. Своїм життям старший лейтенант Пєтухов завдячував радисту кулеметнику свого екіпажу молодшому сержанту Григорію Михайловичу Соловйову. При рятуванні життя командира Григорій Соловйов і сам був поранений, проте залишився в строю. За врятування життя командира і відважні дії в бою був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Дві ворожі гармати в Рудні знищив танк, механіком водієм якого був молодший сержант Василь Андрійович Наумов. Ворожий снаряд влучив у танк, був важко поранений командир танка. Василь Наумов взяв командування екіпажем на себе. Згодом ще один снаряд влучив у танк. Бойова машина запалала, але продовжувала рухатись на ворога. Влучний вогонь по ворогу з палаючої машини продовжував вести командир башти танку сержант Степан Васильович Пинаєв. Лише після бою екіпаж залишив машину, молодший сержант Наумов і сержант Пинаєв, які отримали поранення, були евакуйовані до госпіталю.

 

Танк підтримки піхоти «Валентайн» (Infantry Mk III, Valentine),

який перебував на озброєнні 61-го отп

Ще один танковий підрозділ 61-го Житомирського окремого танкового полку атакував ворога, який закріпився в селі Липняни (нині Ківерцівський район). Першим до села увірвався танк лейтенанта Юрія Михайловича Агафонова, який вміло вів механік-водій старший сержант Олексій Павлович Бодров. У бою була пошкоджена гармата, проте екіпаж продовжував розстрілювати гітлерівців з кулемета і чавити гусеницями. Танком лейтенанта Агафонова в Липняках були знищені 2 німецькі гармати і до 20 ворожих солдат.

За безстрашні і вмілі дії старший лейтенант Пєтухов був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня, лейтенант Агафонов, старший сержант Бодров, сержант Пинаєв, молодший сержант Наумов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

 

25 лютого німецькі позиції в районі Рудні атакував також 3-й стрілецький батальйон 292-го сп.

Відважно діяли бійці 8-ї стрілецької роти, зокрема взводу під командуванням старшини Валентина Миколайовича Зикова.

Напередодні, 24 лютого при відбитті німецької атаки відзначилось відділення під командуванням сержанта Сергія Івановича Карманова. Особисто командиром відділення були знищені 13 гітлерівців.

На чолі групи бійців в ніч з 24 на 25 лютого старшина Зиков підібрався до німецького кулеметного гнізда і гранатою знищив його. По кулеметному гнізду гранатами знищили відділення сержантів Олександра Степановича Будоріна та Сергія Карманова, а відділення під командуванням Федора Костянтиновича Дроздова –станковий кулемет і 7 солдат. В бою 25 лютого вогнем з автомата Олександр Будорін знищив 11 гітлерівців. На той час на рахунку визнаного в полку снайпера було 25 вбитих офіцерів і солдат противника. 12 гітлерівців на свій рахунок 25 лютого записав і Федір Дроздов.

Дії стрільців батальйону вогнем підтримувала мінометна рота. В бою відзначився старшина цієї роти старшина Михайло Федорович Бухмастов, який організував своєчасне постачання боєприпасів на передову, а в розпал бою став до прицілу одного з мінометів. Розрахунок, у складі якого вів вогонь старшина Бухмастов знищив 2 вогневі точки противника, розрахунок протитанкової гармати і з підводи з вантажами.

Вогнем зі станкового кулемету наступ підрозділів 3-го батальйону 292-го стрілецького полку в районі Рудні, а 26 лютого в районі Вовнянки підтримав кулеметний взвод під командуванням сержанта Олексія Олексійовича Абрамова. Вміло використовуючи складки місцевості, сержант Абрамов вогнем з кулемета знищив 3 німецькі вогневі точки.

Вранці 26 лютого 8-ма стрілецька рота форсувала р.Стир і зайняла невеликий плацдарм. Одним з перших на другий берег перебрався сержант Сергій Карманов. В бою на плацдармі вогнем з автомата він знищив ще 7 ворогів.

На плечах до ворога до колонії Вовнянка увірвалось відділення під командуванням єфрейтора Євдокима Устиновича Ульянкіна (7-ма стрілецька рота). Єфрейтор Ульянкін підскочив до хати на околиці села і вибив звідти гранатою гітлерівців. Від куль відважного єфрейтора на вулицях населеного пункту залишились лежати 11 ворогів. В бою вийшов зі строю розрахунок ручного кулемету. Євдоким Ульянкін підібрав потужну зброю і став з неї вести вогонь по ворогу, який саме став контратакувати. При відбитті 4 німецьких контратак знищив ще 9 ворогів.

Атаку вогнем підтримали батареї 375-го ап. У районі Вовнянки під сильним артилерійсько-мінометним вогнем противника швидко усунув пошкодження на лінії зв’язку між СП командира дивізіону і вогневими позиціями телефоніст взводу управління 2-го дивізіону 375-го ап червоноармієць Олександр Миколайович Кознєв. Завдяки його оперативності батареї своєчасно отримали дані для стрільби, що сприяло відбиттю атаки танків і піхоти противника. Ще раз Олександр Кознєв відзначився в бою 2 березня в районі села Валер’янівка, де усунув 4 пошкодження на лінії зв’язку. Оперативно лінію зв’язку від ПСП командира батареї до МП командира батареї проклав телефоніст взводу управління 2-го артдивізіону червоноармієць Михайло Іванович Шестаков. Коли осколками ворожих снарядів лінія була пошкодження, швидко відновив її в 5 місцях. Завдяки діям зв’язківцям було відновлено управління вогнем батареї. Червоноармійці Кознєв і Шестаков були відзначені медалями «За відвагу».

 

25 лютого в наступ в напрямку на Рожище намагались перейти й підрозділи 288-го стрілецького полку. У складі 7-ї стрілецької роти відважно діяв номер розрахунку роти ПТР рядовий Василь Юхимович Митрохін. Зі своєю протитанковою рушницею він висунувся вперед бойових порядків роти і влучними пострілами знищив кулемет противника з розрахунком, який заважав радянській піхоті наступати. Рядовий Митрохін знову відзначився в бою 28 лютого, коли при наступі знищив 2 німецькі кулемети. За мужність і сміливі дії був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня.

Вміло діяли бійці 5-ї стрілецької роти під командуванням старшого лейтенанта Василя Петровича Гордєєва. В бою 25 лютого офіцер отримав поранення, проте продовжував командувати ротою. В одній з контратак його бійці знищили 2 станкові кулемети і захопили двох незвичних полонених. Після допиту в штабу полку вияснилось, що це були хорвати за національністю, які вступили добровільно на військову службу до Вермахту ще в період дій 8-ї тд на Балканах. Старший лейтенант Гордєєв за бій під Рожищем був удостоєний своєї першої бойової нагороди – ордену Червоної Зірки (воював з 1941 року). Протягом бою гарячою їжею бойових товаришів забезпечував старший кухар взводу забезпечення 2-го сб старший сержант Віктор Михайлович Івойлов.  Доправляти на передову продовольство і боєприпаси допомагав старший їздовий рядовий Федір Кирилович Кладинов. За відмінне виконання бойових обов’язків військовослужбовці взводу забезпечення були нагороджені медалями «За бойові заслуги».

Тут же вели бій з ворогом мінометники 288-го стрілецького полку (командир батареї 120мм мінометів старший лейтенант Олександр Артемійович Коленко), які вогнем підтримували дії 3-го стрілецького батальйону під командуванням старшого лейтенанта Андрія Павловича Мальцева. Тільки розрахунком 120мм міномету під командуванням молодшого сержанта Івана Олексійович Грачова (навідник – рядовий В.Г.Данилов, заряджаючий – рядовий Н.І.Бєлоус) за період з 23 по 26 лютого були знищені вантажівка, бронеавтомобіль, гармата з розрахунком та до 20 гітлерівців. Значною мірою гарні результати вогню мінометників були досягнуті завдяки діям розвідки батареї. Так, за період боїв з 23 по 26 лютого розвідником молодшим сержантом Федором Олексійовичем Андріяновим були виявлені позиції протитанкової гармати та станкового кулемету, район зосередження піхоти ворога.

Всього розрахунками батареї за 2 доби боїв були знищені протитанкова гармата з обслугою, станковий кулемет з розрахунком, вантажівка та віз з боєприпасами, до 50 гітлерівців.

За вмілі дії молодші сержанти Грачов та Андріянов були нагороджені орденами Червоної Зірки ( Іван Грачов представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Протягом боїв 23-26 лютого також відзначився старший розвідник батареї сержант Володимир Юхимович Хомутов, котрий увесь час вів спостереження за противником. За даними, переданими розвідником, батареєю були знищені бронеавтомобіль, дві вантажівки, гармата з обслугою, бричка і до 30 німецьких піхотинців. Згодом в березневих боях сержант Хомутов відзначився в бою при звільненні Рожища та під селом Киселин і був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. 

Відважно діяли також мінометники батареї 120мм мінометів 271-го сп під командуванням старшого лейтенанта Сергія Миколайовича Словцева. В ході боїв в районі Рожища батареєю було знищено до 20 ворожих вояків, 10 станкових кулеметів, подавлений вогонь трьох мінометних і однієї артилерійської батарей противника. Приклад у виконанні обов’язків показував номер розрахунку, а заодно парторг батареї рядовий Іван Прохорович Альошкін. У складі розрахунку він знищив 3 підводи з боєприпасам та до взводу німецької піхоти. 2 кулемети з розрахунками, 3 підводи з вантажами та до взводу піхоти знищив розрахунок, де навідником міномета був єфрейтор Олексій Семенович Гривцов. Навідником розрахунку ще одного розрахунку – єфрейтором Якимом Петровичем Коростильовим в боях в районі Рожища була знищена німецька вантажівка, 5 возів з боєприпасами, подавив вогонь 3 вогневих точок, розсіяв і частково знищив до 2-х взводів німецької піхоти. Протягом бою безперервний зв’язок підтримував командир відділення зв’язку батареї сержант Валентин Степанович Матвєєв, під керівництвом якого воїни – зв’язківці неодноразово усували пошкодження на лініях. Старший лейтенант Словцев був нагороджений орденом Червоної Зірки, єфрейтори Гривцов, Коростильов і рядовий Альошкін – орденами Слави 3-го ступеня, сержант Матвєєв - медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Бойові позиції в районі Рудні зайняв також вогневий взвод 1-го гвмп під командуванням гвардії лейтенанта Якова Даниловича Мурашкіна. Вогнем з реактивних мінометів гвардійці відбили дві атаки ворога, знищивши при цьому до сотні ворожих солдат і офіцерів. Гвардії лейтенант Мурашкін отримав особисту подяку від командира 181-ї стрілецької дивізії. Під час бою зв’язок між піхотою і позиціями батареї підтримував радіотелеграфіст гвардії рядовий Тимофій Іванович Белєв. Під кулями і осколками він усунув 12 поривів лінії зв’язку між спостережним пунктом командира батареї і вогневими позиціями бойових машин. Так само вміло і відважно гвардієць діяв і в боях за Луцький плацдарм з 26 лютого по 3 березня. Був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Щоб зупинити ворога, хоча б на найбільш танконебезпечних напрямках було прийняте рішення на мінування доріг. Сапери 181-ї дивізії та її полків з честю виконали поставлене завдання. Так, пересувною групою мінування 271-го сп у кількості 3 бійців у ніч на 26 лютого була замінована дорога Ковель Луцьк, підірвано мости. Як мінімум на добу рух по цій магістралі був затриманий. В цілому за період з 23 по 29 лютого на мінах, встановлених саперами, підірвались 2 середніх танки, 5 бронеавтомобілів, бронетранспортер, вантажівка з піхотою. За мужність і відвагу старший групи - командир відділення рядовий Олексій Миколайович Кузнєцов, сапери рядові Григорій Степанович Багачов, були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня. Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня був також нагороджений безпосередній начальник саперів – командир саперного взводу 271-го сп молодший лейтенант Олексій Михайлович Синякін, під керівництвом якого були встановлені 25 мінних полів. Орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений командир саперного відділення рядовий Іван Михайлович Ніколаєв.

На напрямку головного удару гітлерівців в районі оборони 271-го стрілецького полку 1580 мін були встановлені саперним взводом загороджень під командуванням старшого сержанта Кузьми Микитовича Кравченка. Часто сапери його взводу встановлювали мінні загородження під носом наступаючих німців. Також відзначились командири відділень молодший сержант Микита Якимович Сташенко, група якого встановила 486мін, молодший сержант Микола Григорович Іванов (група встановила 649 мін), єфрейтор Василь Миколайович Васильєв (група встановила 12 мінних полів, 732 міни), сапери червоноармійці Павло Петрович Боровков, група якого встановила 396 мін (особисто встановив 143 одиниці), Василь Опанасович Степанов та Василь Васильович Кудряшов, котрі встановили 569 протитанкових мін перед переднім краєм оборони.

Такий же загін загороджень діяв і перед фронтом оборони 288-го стрілецького полку. Серед тих, хто відзначився, був червоноармієць Прокіп Назарович Носок, котрий в період з 23 лютого по 15 березня встановив 428 мін.

Своєчасне підвезення мін для пересувних груп загороджень забезпечив червоноармієць Іван Антонович Антонов, котрий виконував поставлене завдання за любих умов обстановки під сильним артилерійським і мінометним вогнем. Зв’язок між підрозділами батальйону і комбатом протягом виконання завдань із мінування підтримувався через посильних. Особливо відзначився червоноармієць Бурга Зіятович Зіятов, котрий свою військову службу, а відтак і бої з гітлерівцями розпочав у складі 74-го прикордонного загону в Карелії.

   За рішучість, мужність і відвагу старший сержант Кравченко, єфрейтор Васильєв і червоноармієць Степанов були нагороджені орденами Червоної Зірки (до цього ст. с-т Кравченко в серпні 1943 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медаллю «За бойові заслуги», а єфрейтор Васильєв і червоноармієць Степанов – медалями «За бойові заслуги»). Молодший сержант Сташенко, червоноармійці Антонов, Боровков, Зіятов (представлявся до ордену Червоної Зірки) і Кудряшов були нагороджені медалями «За відвагу».
Категорія: Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку. | Додав: voenkom (06.02.2013) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 304 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: