Урядовими нагородами за бої з утримання Стирського плацдарму на Рожищенському напрямку були відмічені ратні подвиги ще багатьох воїнів 181-ї стрілецької дивізії, серед яких були артилеристи, сапери, зв’язківці, медики, представники спецільностей тилу та матеріально-технічного забезпечення.

Орденів Червоної Зірки за бої 23.02-10.03 1944 були удостоєні заступник командира 1-го дивізіону 375-го ап з політчастини капітан Василь Варнавович Євтушенко (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) та парторг дивізіону молодший лейтенант Семен Єгорович Гаврилов. Офіцер-політпрацівник в ході боїв під Руднею і Сирниками завжди знаходився на позиціях батарей і не рідко сам ставав до бою разом із розрахунками. Всього 1-м дивізіоном в ході цих боїв були знищені танк, бронемашина, 13 кулеметів, 7 автомобілів, 2 спостережні пункти, 4 автоматичні гармати, розсіяні і частково знищені до 400 офіцерів і солдат противника.

До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня представлявся, але був нагороджений орденом Червоної Зірки також парторг 2-го артдивізіону молодший лейтенант Микола Іванович Панкратов. Дивізіоном в ході боїв буди знищені автоматична гармата, 2 міномети, 11 кулеметів, 5 автомобілів, розсіяно і частково знищені до 450 німецьких піхотинців.

3-м дивізіоном 375-го ап за цей же період були знищені 6 танків, 2 гармати калібру 75мм, 3 міномети, 2 кулемети, до 70 ворожих вояків. Відчасти це було й заслугою заступника командира дивізіону з політчастини капітана Олександра Гавриловича Германа, нагородженого за бої в районі Рожища орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Урядовою нагородою – медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений командир взводу боєпостачання 3-го дивізіону 375-го ап технік-лейтенант Григорій Павлович Омеляненко. Завдяки своєчасному постачанню батарей дивізіону боєприпасами були відбиті 5 танкових атак ворога, при цьому знищені 6 танків, бронемашина, 8 кулеметів, 4 автівки, розсіяні і частково знищені до 1000 офіцерів і солдат противника. Також офіцер в умовах важків боїв організував і забезпечив збір вистріляних гільз та спецукопорок з під снарядів.

За період боїв з 23 лютого по 5 березня медалями «За відвагу» були нагороджені воїни 375-го артилерійського полку розвідник 2-ї батареї молодший сержант Михайло Іванович Остафеєв (при здійснення розвідки з передового спостережного пункту виявив 2 артилерійські батареї, 2 кулемети та місце зосередження німецьких танків), командир гармати 2-ї батареї старший сержант Абдула Абдулгаєвич Бассиров (при відбитті контратак ворога в районі Рожища розрахунком під його командуванням була підбита бронемашина, накриті 2 кулемети, подавлений вогонь мінометної батареї, двох кулеметів, розсіяно і частково знищено до взводу піхоти противника), заряджаючий гармати 4-ї батареї червоноармієць Володимир Осипович Жидяєв (у складі розрахунку знищив 2 кулемети подавив вогонь 3 кулеметів, розсіяв і частково знищив до 20 ворогів), навідник гармати 3-ї батареї червоноармієць Іван Олександрович Комок (зі своїм розрахунком підбив бронемашину, розбив кулеметне гніздо, подавив вогонь мінометної батареї, розсів 40 піхотинців), заряджаючий гармати 2-ї батареї червоноармієць Михайло Трохимович Кривошеєв (у складі розрахунку знищив 2 вогневі точки, до 20 гітлерівців, подавив вогонь 3 кулеметів).

За бої в районі Рожища урядових нагород також були удостоєні й інші бійці 375-го ап. Другою медаллю «За відвагу» був нагороджений розвідник взводу управління 2-ї батареї єфрейтор Олександр Степанович Грачов, котрий спостереженням вивив і передав точні координати мінометної батареї, спостережного пункту, 3 кулеметів та скупчення німецької піхоти чисельністю до 30 чол. За подальші бої проти гітлерівців відважний розвідник був нагороджений орденами Червоної Зірки та Слави 3-го ступеня. Найпочеснішої медалі СРСР удостоївся за ведення розвідки вогневих засобів і сил противника розвідник 3-ї артилерійської батареї молодший сержант Олексій Іванович Волков, котрий в ході боїв з 23 лютого по 5 березня виявив позиції 2 мінометних батарей, 2 кулеметних гнізд, місця розташування 2 танків та скупчення піхоти.

Свою перші бойову нагороду отримав номер обслуги гармати червоноармієць Василь Ілліч Салін. Розрахунок, у складі якого воював відважний боєць за 10 днів боїв над Стирем двічі відбив дві танкові атаки та до десятка атак піхоти противника і при цьому знищив 2 кулемети та до 20 офіцерів і солдат ворога. Медаль «За відвагу» засяяла і на грудях сержанта Олександра Єгоровича Сусєва (2-га батарея) котрий у складі свого розрахунку в боях у районі Рожища та Олександрівки подавив вогонь двох мінометних батарей, знищив 2 кулемети та до 20 німецьких піхотинців. За відвагу в подальших боях з німецькими загарбниками сержант Сусєв двічі був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня. Медаль «За відвагу» стала достойною нагородою і для старшого розвідника взводу управління 2-го дивізіону Івана Карповича Чижика, котрий при веденні розвідки виявив позиції артилерійської та мінометної батарей, 5 кулеметів і підхід 3 танків, а також своєчасно і точно передав координати для ведення вогню.

Медалей «За бойові заслуги були удостоєні командир відділення розвідки 8-ї батареї сержант Кузьма Іванович Антоненко (виявив позиції мінометної батареї, 2 станкових кулеметів, групи німецьких піхотинців чисельністю до 20 чол.), возний 8-ї батареї Павло Іларіонович Голубенко (своєчасно підвозив боєприпаси на пункт боєпостачання батареї та на вогневі позиції розрахунків), їздові 2-ї батареї червоноармійці Олександр Андрійович Каримов та Муса Умбатович Муратов, котрі своєчасно підносили снаряди розрахункам в ході боїв під Вовнянкою (розрахунком в якому воював Каримов був підбитий танк, подавлений вогонь артбатареї, знищена вогнева точка, а розрахунком Муратова відповідно знищений спостережний пункт і 2 кулемети), їздовий 2-ї батареї червоноармієць Фатих Абдурахманович Кафеізов (двічі в районі Рожища виводив гармату для ведення вогню прямим наведенням, підносив снаряди в бою, у складі розрахунку знищив 2 кулемети і підбив 2 вантажівки).

За встановлення 100 мін перед оборонними позиціями підрозділів 292-го сп в період з 23 по 29 лютого медаллю «За відвагу» був нагороджений сапер 292-го сп рядовий Микола Павлович Овсянников.

Протягом боїв на Стирському рубежі постійний зв’язок між органами управління та бойовими підрозділами підтримували бійці підрозділів зв’язку різного рівня.

Чуфістов Петро Якович, командир 671-ї орс

Бойових нагород була удостоєна велика група зв’язківців 671-ї окремої роти зв’язку 181-ї Сталінградської стрілецької дивізії, які протягом боїв в районі Рожища забезпечували зв’язок між штабом дивізії та її частинами та окремими підрозділами. На лінії зв’язку неодноразово приходилось виходити навіть командиру роти капітану Петру Яковичу Чуфістову, нагородженому орденом Червоної Зірки. Орденом Червоної Зірки також були нагороджені телефоністка рядова Євдокія Пилипівна Антипова, командир відділення сержант Микола Михайлович Мартинов, котрий забезпечив безперебійний зв’язок КП 288-го сп з КП дивізії, начальник радіостанції РСБ старшина Василь Григорович Черенков, який під час боїв забезпечував радіозв’язок для командира дивізії. У складі розвід групи протягом лютневих боїв радіозв’язок зі штабом дивізії підтримували начальник радіостанції 671-ї окремої роти зв’язку сержант Тагир Рамазанович Алісултанов та радист  рядовий Олександр Андрійович Косирін. Радисти не тільки передавали цінну інформацію, але й сприяв виведенню з ворожого тилу 200 бійців, які опинились і ворожому тилу на початку німецького наступу під Рожищем. Тагир Алісултанов був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, а Андрій Косирін - орденом Червоної Зірки. Медаллю «За відвагу» були нагороджені телефоністи рядові Михайло Якович Плєшаков, Костянтин Васильович Сосєдов (23-25 лютого неодноразово усував порушення ліній зв’язку з 271-м сп в районі Рожища, 27 лютого  - з КП 288-го сп ), командир відділення зв’язку сержант Федір Васильович Подольський (в короткий термін відновив працездатність контрольної станції між 292 сп і КП дивізії, 27 лютого в бою під Олександрівкою забезпечив стійкий зв’язок командуванню полку). Медалі «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був удостоєний командир відділення молодший сержант Іван Кузьмович Карабін, котрий відзначився в боях 24 лютого в районі Кульчина (Ківецівський район), 29 лютого та 9 і 10 березня в районі с.Старі Рокині.

Умілими і відважними були дії воїнів зв’язківців 292-го стрілецького полку. У боях 23-29 лютого в районі с.Рудня відзначився командир відділення взводу зв’язку 1-го батальйону старший сержант Олексій Дмитрович Рєпін, котрий неодноразово під вогнем противника особисто усував пошкодження на лініях зв’язку і вміло командував своїм відділенням. Старший телефоніст полкової роти зв’язку рядовий Василь Онисимович Самсон, який відповідав за підтримання зв’язку між КП полку і стрілецьким батальйоном за умов загрози оточення батальйону брав участь у контратаці. Вогнем з автомата знищив 4-х ворогів. 14 поривів а лініях зв’язку між КП батальйону і командирами роти усунув в ході бойових дій телефоніст взводу зв’язку 1-го батальйону рядовий Платон Варфоломійович Шеремет. На ділянці дій 2-го стрілецького батальйону тільки за один день бою 19 пошкоджень на лініях зв’язку усунув телефоніст роти зв’язку рядовий Іван Леонтійович Калюжний. Протягом період боїв над Стирем боєць забезпечив безперебійний зв’язок між КП батальйону і полку.

Олексій Репін, Василь Самсон, Плато Шеремет, Іван Калюжний були удостоєні медалей «За відвагу».

Вправно командував діями підлеглих командири відділень зв’язку 1-ї батареї 375-го ап сержант Йосип Мангорович Джелія (в період боїв з 23 лютого по 5 березня 1944 року особисто усунув 12 поривів на лініях зв’язку та організував прокладення лінії при атаці підрозділів на опорний пункт противника в с.Сирники 9 березня), взводу управління 1-го дивізіону червоноармієць Дмитро Петрович Плохих (особисто усунув 4 пошкодження, забезпечив безперебійний зв’язок при відбитті масованих танкових атак). 16 усунутих пошкоджень було на рахунку командира відділення зв’язку штабної батареї полку старшого сержанта Василя Юхимовича Шалаєва, котрий вміло розставляв своїх підлеглих для виконання бойових завдань. 19 поривів на лініях зв’язку в ході боїв усунув телефоніст 8-ї артилерійської батареї сержант Олександр Ілліч Копилов. Безперервний зв’язок протягом боїв підтримував телефоніст 2-ї батареї червоноармієць Микола Сергійович Мухін. На рахунку зв’язківця були 8 усунутих пошкоджень на лініях зв’язку між батареєю і штабом дивізіону. Ще одним телефоністом цієї батареї єфрейтором Іваном Лаврентієвим Труніним у ході боїв були усунені 12 пошкоджень на лініях зв’язку між ВП гармат батареї та КП штабу стрілецького батальйону. Також вміло діяв телефоніст 3-ї батареї єфрейтор Іван Пилипович Хоменко, котрий тільки за один день бою усунув 4 пошкодження. 10 пошкоджень на лінях зв’язку в ході боїв усунув телефоніст штабної батареї 375-го ап червоноармієць Геннадій Якович Матвєєв. Особливо мужніми були дії зв’язківці в перший день німецького наступу 23 лютого, коли він у безпосередній близькості від противника проклав лінію від КП полку ло СП командира 3-го дивізіону.

Старший сержант Шалаєв, сержант Джелія, червоноармійці Плохих і Матвєєв були нагороджені медалями «За відвагу», сержант Копилов, єфрейтор Мухін, Трунін і Хоменко – медалями «За бойові заслуги».

Обов’язки зв’язкового від штабу тилу полку в ході боїв з 23 лютого вміло виконував вихованець полку Іван Кирилович Михальов. Чотирнадцятилітній хлопчина неодноразово ризикував життям, але всі доручення виконував точно і у встановлені терміни. Першою нагородою відважного хлопчини стала медаль «За бойові заслуги»

Сотні житті в боях у районі Рожища врятували медики рот, ескадронів, батальйонів, полків і дивізій. Їх праця також не залишилась непоміченою, як і їхні подвиги на полі бою та в операційних.

Наказ НКО від 23.08.1941 №281, який регламентував нагородження санітарів

Увесь період боїв забезпечувала медиків полку необхідними медикаментами начальник аптеки 288-го стрілецького полку старший лейтенант м/с Фіраїда Василівна Друкар. За три місяців боїв 1944 року офіцер-медик надала допомогу 155 важко пораненим командирам і бійцям. 

Офіцери-медики 288-го стрілецького полку:

начальник відділення капітан Девітеряков, лікар капітан м/с Рибакова В.І., начальник аптеки ст. лейтенант м/с Друкар Ф.В, командир взводу носильників лейтенант м/с Русаловська Є.С.

Рожище, квітень 1944 року

Із 23 лютого по 3 березня 1944 року невтомно працювала на передовому медичному пункті санінструктор санітарної роти 288-го сп Сафонова Анна Володимирівна (військового звання не мала). ЇЇ вмілі руки і добре слово надали допомогу 186 пораненим бійцям і офіцерам. Відважна жінка не відходила від перев’язочного столу навіть в години сильних артилерійських обстрілів та авіаційних ударів. Обидві жінки – медики були нагороджені орденами Червоної Зірки. У ході боїв також відзначився санітар-їздовий рядовий Юхим Іванович Федотов. Не дивлячись на свій поважний вік (мав 51 рік), виніс з поля бою 40 поранених зі зброєю, надавав допомогу медперсоналу з евакуації поранених до тилових медичних установ. Був удостоєний медалі «За відвагу».

До орденів Червоної Зірки були представлені молодший лікар санітарної роти 271-го стрілецького Нижнє-Волзького полку старший лейтенант м/с Валентина Михайлівна Малечкіна, фельдшери роти лейтенант м/с Любов Марківна Рожкова, військфельдшер Євдокія Яківна Граніна, начальник аптеки лейтенант м/с Таїса Сергіївна Южаніна, санітар єфрейтор Микола Якович Смирнов.

Кавалер медалі «За відвагу» Микола Смирнов під вогнем ворога виніс з поля бою 40 поранених командирів і бійців разом зі зброєю та надав їм першу медичну допомогу. Кавалер ордену Червоної Зірки (нагороджена в жовтні 1943 року) Валентина Малечкіна організувала роботу з переливання крові пораненим, особисто надала допомогу та організувала відправку в дивізійний медсанбат 150 поранених. Любов Рожкова весь період боїв з 22 лютого знаходилась на батальйонну медичному пункті, надала допомогу і евакуювала на полковий медичний пункт 79 поранених. Євдокія Граніна надала першу медичну допомогу і організувала евакуацію до медсанбату 35 поранених бійців. Кавалер медалі «За відвагу» Таїса Южаніна добилась повного забезпечення підрозділів необхідними медикаментами, в ході боїв постійно знаходилась на батальйонних медпунктах, особисто надала допомогу і евакуювала 30 поранених. 

Южаніна Т.С., фото 1942 р.

11 поранених однополчан зі зброєю виніс із поля бою санінструктор 5-ї роти Трохим Арсентійович Говор. 32-х поранених офіцерів і бійців після надання медичної допомоги з батальйонного медичного пункту до полкової санітарної роти евакуювала санінструктор сан роти рядова Зінаїда Олексіївна Козлова, а її подруга рядова Лідія Тимофіївна Морозова – 30 поранених солдат і офіцерів.

За вміле виконання обов’язків Микола Смирнов був нагороджений орденом Червоної Зірки, Валентина Малечкіна, Любов Рожкова, Євдокія Граніна, Таїса Южаніна, Трохим Говор, Зінаїда Козлова та Лідія Морозова були нагороджені медалями «За бойові заслуги».

У повному обсязі виконував свої обов’язки командир медико-санітарної роти 292-го стрілецького Волзького полку Геннадій Романович Боярський (на час подання до нагородження військового звання не мав). За час знаходження в посаді з 19 вересня 1943 по 14 люте 1944 організував надання допомоги та евакуацію в тилові госпіталі 1448 поранених однополчан. Особливу увагу приділяв профілактиці тифу, за його керівництва в усіх батальйонах і окремих підрозділах навіть у фронтових умовах функціонували бані та були забезпечені обробка білизни та обмундирування. За якісне виконання посадових обов’язків був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). 15 пораненим надав першу медичну допомогу і виніс з поля бою санінструктор 1-го батальйону 271-го сп рядовий Іван Олексійович Кобзар. 23 поранених бійців вивіз з району бойових дій возний санітарної роти 271-го сп рядовий Василь Юхимович Шутей. Особливо сміливими були дії тиловика 25 лютого 1944 року. Транспорт з пораненими потрапив під сильний обстріл ворожої артилерії, однак Василь Шутей зумів вивести колону без втрат. Санінструктор 8-ї стрілецької роти 288-го сп старший сержант Микола Лукич Погорлицький протягом боїв 23-26 лютого в районі с.Вовнянка надав першу медичну допомогу і евакуював 17 бійців зі зброєю. Санітар-возний полкової санітарної роти рядовий Іван Юхимович Федотов під постійним вогнем противника вивози поранених з передових медичних пунктів у тил та допомагав медикам надавати кваліфіковану медичну допомогу. Догляд за пораненими та хворими належним чином організував та здійснював санінструктор сан роти 288-го сп старший сержант Олексій Єгорович Лялін. Він же організував санітарну обробку бійців спецпідрозідлів, що було немало важливим за сирої волинської пізньої зими. У ході боїв під с.Рудня з 24 по 28 лютого 24 важкопоранених офіцерів і бійців зі зброєю виніс з поля бою санінструктор 1-ї стрілецької роти 292-го сп молодший сержант Афанасій Іванович Жибер. 25 офіцерів і солдат отримали допомогу від санітара полкової санроти 292-го сп рядового Улунбая Умбетова. Під постійним вогнем противника санітар обробляв рани пораненим та переносив їх в укриття. Ризикуючи власним життям двох важкопоранених зі зброєю виніс з поля бою возний санчастини 375-го ап червоноармієць Карим Мурзаєв. У попередніх боях в районі с. В’язівка Народичівського району санітар виніс з-під бомбардування 4-х поранених бійців. 17 бійцям надав першу медичну допомогу і виніс з поля бою зі зброєю санінструктор 3-ї батареї червоноармієць Олексій Канаєвич Широнін. Також серед заслуг медпрацівника було й своєчасне медичне обстеження та профілактика захворювань серед особового складу батареї. Також 17 бійців 2-ї батареї були евакуйовані в тил санінструктором червоноармійцем Валер’яном Єгоровичем Івановим. Санінструктор 2-ї батареї навіть у важкі часи оборонних боїв зумів організувати санобробку особового складу, а разом із старшиною батареї і його помивку.

Старший сержант Погорлицький, молодший сержант Жибер, рядові Іванов, Кобзар, Умбетов, Федотов, Широнін, Шутей удостоїлись медалей «За відвагу». Старший сержант Лялін і червоноармієць Мурзаєв були нагороджені медалями «За бойові заслуги».

У польовій операційній

Самовіддано, без сну і відпочинку протягом семи діб працювали медики 110-го окремого медико-санітарного батальйону під керівництвом військлікаря Володимира Феофановича Рибальченка. Серед нагороджених бойовими нагородами були медична сестра госпітального взводу старший сержант медичної служби Фаїна Михайлівна Уколова, котра забезпечила догляд за сотнею важкопоранених офіцерів, сержантів і солдат. За самовіддану працю була нагороджена орденом Червоної Зірки. Медалі «За відвагу» були удостоєні помічник начальника медичного постачання лейтенант м/с Валентина Кузьмівна Кузяєва (представлялась до ордену Червоної Зірки), котра, не дивлячись на серйозну хворобу, продовжувала виконувати свої обов’язки і забезпечила медперсонал батальйону необхідними медикаментами та хірургічна сестра перев’язочно – хірургічного взводу сержант м/с Анна Тихонівна Меснянкіна, котра під постійними обстрілами німецької артилерії та ударами авіації працювала в операційній. Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений санітар  операційно – перев’язочного взводу червоноармієць Олександр Михайлович Щербинін, котрий за час боїв під Рожищем наклав понад 150 складних шин пораненим бійцям і командирам, а також допомагав у введенні наркозу пораненим.

Персонал 110-го окремого медико-санітарного батальйону 

181-ї стрілецької дивізії, Рожище 30 березня 1944 року

1 ряд: ведучий хірург капітан м/с Рябухін Ізраїль Абрамович, хірург капітан м/с Батова Олександра Петрівна, начсандив майор м/с Скворцов Петро Павлович, командир 110-го омсб капітан м/с Рибальченко Володимир Феофанович, командир сортувального взводу капітан м/с Лумін Емануїл Юхимович. 2-й ряд: лікар госпітального взводу Мірзон, хірург капітан м/с Фролова Муза Андріївна, командир роти Цкаєв Борис Урусович, терапевт капітан м/с Перфильєва Віра Улянівна. 3-й ряд: писар Володимир Порвин, старший військфельдшер ст.лейтенант м/с Бородай Клавдія Яківна, старша операційна сестра мол.лейтенант м/с Боженко (Лужкова) Олександра Микитівна, операційна сестра старшина м/с Анна Меснянкіна, санітар рядовий Бенідзе, перевязочна сестра Бізонова, лікар-ординатор ст. лейтенант м/с Немцов Тихін Васильович. 4-й ряд: ординарець начсандива, санітар рядовий Олександр Щербинін, санінструктор старшина м/с Олександр Уманський, операційна сестра старшина м/с Золотова Людмила Петрівна, старша операційна сестра лейтенант м/с Єфросинія Каленська, операційна сестра старшина м/с Будянська (Бойко), санітар рядовий Андрій Марін, санітар рядовий Свердлов, санітар рядовий Михайло Єрофеєв, санітар рядовий Стеценко. 5 ряд: санітар рядовий Агапов

У збереженні, точніше рятуванню життя бійців 181-ї стрілецької дивізії брали участь і цивільні медики Рожища. При цьому вони рятували невідомих їм людей з ризиком для власного життя. Коли 23 лютого частини дивізії під натиском гітлерівців залишили містечко, лікар Семашко, медсестри Крадецька і Вільчинська організували своєрідний підпільний госпіталь. За одну ніч вони переписали історії хвороб поранених, яких не встигли евакуювати. Створили спеціальний блок, на дверях якого повісили табличку: "Тиф”. На щастя серед медперсоналу зрадників і «стукачів» не знайшлось, а німці тифу боялись більше ніж кари Божої. По звільненню Рожища відважних колег і кожного з 21 врятованих поранених зі сльозами на очах обнімав старший лікар 288-го стрілецького Сталінградського полку старший лейтенант м/с Борис Петрович Перепечаєв. До речі, сам Борис Петрович за вмілі дії з рятування життя поранених командирів і бійців під час боїв над Стирем був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Б.П.Перепечаєв

Напевно ніщо так не підіймало дух бійців, які вели бій з ворогом, як вісточка з далекого дому. В ході боїв над Стирем обов’язки листоноші виконував стрілець 4-ї стрілецької роти 271-го сп рядовий Василь Денисович Маругій. При відбитті однієї з атак ворога листоноша знищив 7 гітлерівців. У ході боїв з утримання Стирського рубежу своєчасно готував донесення для доставки в штаб дивізії писар-машиніст 271-го сп старшина а/с Аркадій Миколайович Рижков. Також старшина оформлював і доставляв бойові розпорядження командирам батальйонів. Аркадій Рижиков був нагороджений медаллю «За відвагу», а Василь Муругій – медаллю «За бойові заслуги».

Листи з дому

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені підлеглі начальника польової хлібопекарні 181-ї сд лейтенанта Прокуди пекар-пічник червоноармієць Федір Фролович Батов, котрий винайшов спеціальне пристосування – напільну піч, що дозволяло випікати хліб за будь-яких умов; пекар червоноармієць Сергій Назарович Резниченко, котрий забезпечив випікання хліба в необхідній кількості; завідувач сховищем сержант Микола Григорович Фенік.

У складних бойових та погодних умовах повністю справився з виконанням поставлених завдань начальник продовольчо – фуражного забезпечення 271-го сп капітан Павло Павлович Каленський. Завдяки старанням офіцера підрозділи полку весь період боїв під Рожищем були забезпечені продовольством та фуражем. Офіцер неодноразово бував у передових батальйонах і здійснював контроль за організацією харчування особового складу.

Не відставав від колеги і начальник продовольчо-фуражного забезпечення 292-го сп старший лейтенант інтендантської служби Дмитро Олексійович Коротков. Тільки за період з 15 грудня 1943 по 5 лютого 1944 року під його керівництвом було заготовлено 19 тон зерна, 45 тон картоплі, 25 тон м’яса. На превеликий жаль всі ці продукти були вилучені радянськими бійцями у місцевого населення, яке й так протягом трьох років потерпало від окупантів.

За відмінне виконання бойових обов’язків офіцери-тиловики були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Турбота про своєчасне харчування гарячою їжею бійців, які перебували на передовій було основним обов’язком кухарів взводів постачання стрілецьких батальйонів. В боях з 22 лютого по 3 березня відзначились старший кухар 3-го сб 271-го сп рядовий Петро Петрович Савін**, кухарі сержант Іван Федорович Юдін** (2-й сб) та рядовий Павло Дмитрович Зінченко** (3-й сб). Кухарі під вогнем противника неодноразово доставляли їжу в термосах на передову, а в міру необхідності також боєприпаси.

Своєчасно готував і доставляли на передову гарячу їжу також старший кухар 3-го стрілецького батальйону 288-го сп рядовий Феодосій Петрович Савич**, кухар транспортної роти 292-го стрілецького полку сержант Олександра Іванівна Крандазова**, старший кухар 2-го сб 292-го сп молодший сержант Сергій Павлович Попов*, кухарі 375-го ап червоноармійці Анатолій Терентійович Герасимов** (2-га батарея), Григорій Олександрович Лижников* (5-та батарея).

«Бойовий» кухар

Боєприпаси розрахункам винищувально-протитанкової батареї 45мм гармат 271-го сп протягом боїв з 22 лютого доставляв возний рядовий Михайло Васильович Лобас**. Таке ж завдання точно і в строк постійно виконував возний 1-го сб рядовий Яків Васильович Козінець**. Своєчасне підведення боєприпасів не могли зупинити ні постійний вогонь ворожої артилерії, ні удари з повітря, ні погодні умови.

Безперебійно довозив і підносили на вогневі позиції гармат боєприпаси командир відділення боєпостачання сержант Михайло Афанасійович Сумський*, старший возний взводу боєпостачання 3-го дивізіону 385-го ап червоноармієць Іван Ілліч Гавричков*, возний 3-ї батареї червоноармієць Тимофій Олександрович Аверін**, возний взводу боєпостачання 1-го дивізіону червоноармієць Шамур Утемуратов**, возний взводу боєпостачання 2-го дивізіону єфрейтор Сергій Михайлович Демехін*, водій ремонтного взводу 375-го ап червоноармієць Карпо Іванович Островський**.

Не покладаючи рук трудились старшини підрозділів, основним завданням яких було забезпечення їжею, продуктами, майном, фуражем, а також з боєприпасами. У важких умовах відбиття численних масованих атак ворога відзначились старшини штабної батареї 375-го ап старшина Микола Іванович Будяк*, 2-го дивізіону старшина Іван Васильович Дем’янов**, 6-ї батареї старший сержант Федір Іванович Єнгаличев**, Нагородами для «тиловиків» стали медалі «За відвагу»* та «За бойові заслуги»**.

З січня по березень 1944 року на відмінно виконав поставлені командуванням завдання із заготівель продуктів і фуражу для потреб з’єднання помічник начальника продовольчо-фуражної служби 181-ї стрілецької дивізії старшина Петро Іванович Пуляєв. За три місяці під його безпосереднім керівництвом були заготовлені 50 тон м’яса, 30 тон зерна, понад 250 тон фуражу. За відмінне виконання обов’язків був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Завдання із заміни валянків на шкіряне взуття оперативно виконав писар обозно-речової служби 271-го сп сержант Іван Миколайович Левашов*. Окрім того писар, який воював у складі полку з моменту його формування під час боїв неодноразово уточнював втрати та потреби підрозділів у речовому майні безпосередньо в бойових порядках передових підрозділів. Ще один боєць цієї служби  - завідувач складу рядовий Володимир Васильович Лищенко** 24 лютого за наказом командування частини прямо в траншеях здійснив заміну натільної білизни.

Швець господарчої частини 292-го сп рядовий Іван Тимофійович Сапожников** протягом боїв оперативно ремонтував взуття особовому складу і одночасно здійснював керівництво взуттєвою майстернею полку. Бійці, які працювали в майстерні, перевиконували встановлені норми з ремонту взуття в 3-4 рази.

Швидко і якісно здійснював протягом боїв на Стирському рубежі несправної та пошкодженої зброї та різноманітної апаратури у майстерні боєпостачання 271-го сп. Завдяки вмілим діям майстрів, зокрема старших збройних майстрів сержантів Олександра Олексійовича Максюкова*, Павла Захаровича Шевчукова* Андрія Івановича Філіна*, Федора Сергійовича Пепліна**електромеханіка старшого сержанта Миколи Костянтиновича Огієнка*, слюсаря рядового Миколи Олександровича Шалаєва* стрілецька зброя та апаратура зв’язку не рідко ремонтувались прямо в траншеях передових підрозділів і негайно вступала в бій.

Не відставали від колег і зброярі 292-го Волзького стрілецького полку. Так, збройним майстром полкової майстерні артпостачання старшим сержантом Олексієм Михайловичем Свистуновим* в ході боїв з 23 лютого по 5 березня  прямо на бойових позиціях були відремонтовані 4 станкові та 15 ручних кулеметів, 4 міномети, 20 гвинтівок і автоматів.

У ході боїв з 22 лютого по 25 возів та 54 парні хомути були відремонтовані возними транспортної роти 271-го сп рядовими Василем Сергійовичем Меркуловим* та Іваном Михайловичем Градовим**. Також рядові Меркулов і Градов виготовили по 17 ящиків для боєприпасів і під вогнем противника у будь-якій обстановці доставляли боєприпаси передовим підрозділам. Старшина транспортної роти старшина Іван Матвійович Калабухов** командири відділень старший сержант Василь Іванович Колісниченко** та сержант Іван Михайлович Кузнєцов** та возні цієї ж роти рядові Іван Федорович Андрусов**, Гордій Якимович Блінов**, Василь Іванович Вечерін**, Єристаф Михайлович Кадакін**, Ілля Юхимович Розгон**, Євгеній Олександрович Шликов**, Василь Іванович Щепельов**, Семен Іванович Табакаєв** безперебійно постачали в передові підрозділи боєприпаси, продовольство та інше необхідне майно.

Підкови та інший реманент у польовій кузні протягом боїв виготовляв коваль транспортної роти рядовий Степан Петрович Полєтаєв**. Завдяки старанням Степана Петровича коні в підрозділах були підковані, виготовлені необхідні запчастини для ремонту возів і бричок та виготовлені пічки для обігріву особового складу.

Протягом 3 місяців повністю забезпечив потреби підрозділів частини у підковах і підковних цвяхах коваль ветчастини 288-го стрілецького полку рядовий Олександр Миколайович Петров. З 1 грудня 1943 по 1 березня 1944 року ним були виготовлені 1473 підкови і 3500 цвяхів. В боях під Рожищем коваль виїздив на вогневі позиції, де підкував 62 артилерійських коня. Також ним був виготовлений пристрій , який забезпечував виготовлення 250 цвяхів у день. Вироблення ковальського матеріалу в полку було визнаним кращим в частинах 13-ї армії. Олександр Петров за свою ратну працю був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

У період боїв на Стирем не покладаючи рук працювали бійці ремонтного взводу 375-го ап. Відзначився слюсар червоноармієць Олександр Данилович Данилов**, котрий відремонтував і повернув у стрій 2 вантажні автомобілі, пошкоджені ворожими снарядами.

Медалей «За відвагу» були удостоєні бійці комендантського взводу (командир взводу лейтенант Рогачов) 181-ї сд сержант Степан Степанович Погорський, єфрейтор Терентій Іванович Фролов, червоноармієць Олександр Романович Кібайкін, котрі воювали у складі з’єднання від Сталінграда і несли службу з оборони КП дивізії та охорони Бойового Прапора з’єднання.

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені писар господарчої частини 271-го сп старший сержант Петро Антонович Ломакін (неодноразово доставляв продовольство на передову), командир відділення взводу боєпостачання батареї 76мм гармат цього ж полку сержант Іван Данилович Скрипкін (доставляв на передову боєприпаси), старшина батареї 76мм гармат старшина Іван Олексійович Суботін (забезпечив протягом усього періоду боїв над Стирем своєчасну доставку боєприпасів і гарячої їжі на батарею). Медалл. «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був також нагороджений кухар 2-го батальйону 271-го сп сержант Василь Іванович Ясенович, котрий 12 березня в районі села Підліски за умов неможливості підвезти польову кухню до передової, особисто розніс гарячу їжу в термосах прямо в траншеї підрозділів.

Від стін Сталінграда у складі дивізії фронтовими дорогами до Волині дійшла вільнонаймана Галина Іванівна Сгилевська. Служила друкаркою при військовому трибуналі , політвідділі дивізії, а з 15 жовтня 1943 року – в дивізійному відділі контррозвідки НКО «СМЕРШ». За самовіддану працю жінки до медалі «За оборону Сталінграда» у березні 1944 року добавилась медаль «За бойові заслуги». Такої ж нагороди був удостоєний ще один воїн – сталінградець – стрілець взводу дивізійного відділу контррозвідки «СМЕРШ» молодший сержант Сергій Сергійович Живолунов, на рахунку якого за період з грудня 1942 по лютий 1944 року було 13 затриманих шпигунів та посібників гітлерівців та 56 дезертирів.

Бойових нагород за бої в районі Рожища були удостоєні також бійці взводу забезпечення дивізійного відділу контррозвідки НКО СРСР «СМЕРШ». Серед нагороджених були ветерани боїв за Сталінград молодший сержант Іван Петрович Алтухов, котрий при зачистці тилів дивізії затримав 7 бійців УПА та єфрейтор Сергій Іванович Тюкін, на рахунку якого було 48 виловлених дезертирів та 6 українських підпільників.

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені фотограф політвідділу дивізії сержант Олександр Прокопович Захваталов, старший приймальник 2242 Військово – поштової станції молодший лейтенант Іван Лукич Маланін, працівник (вільнонайманий) 1783 каси Держбанку Іван Федорович Коротков ( на обліку перебували 2600 військовослужбовців із загальною суму мою вкладів 3 235 000 крб), діловод господарчої частини 271-го сп вільнонайманий Олексій Антонович Яцук, котрий не тільки налагодив облік матеріальних цінностей, але в період боїв доставляв продовольство і гарячу їжу на передову.

Бездоріжжя досить часто заважало своєчасно доставляти до частин 181-ї сд необхідні боєприпаси. Вихід з положення щодо нестачі мін знайшов колишній боєць 74-го прикордонного полку Карельського фронту, а в боях на Волині – командир господарчого відділення 100-го окремого саперного батальйону сержант Микола Миколайович Римшин. Він налагодив виготовлення мін з вибухових речовин, виплавлених з німецьких боєприпасів. Ним же, часто під вогнем противника міни та інше інженерне майно доставлялись на передову. Микола Римшин за оборонні бої на Волині був нагороджений медаллю «За відвагу». Медаллю «За відвагу» також був нагороджений завідувач діловодством 100-го осб лейтенант адміністративної служби Леонід Павлович Акетьєв, котрий воював з перших днів війни (починав воювати на посаді командира кавалерійського ескадрону, був важко поранений і отримав важку контузію). В боях на березі Стиру крім виконання своїх основних посадових обов’язків також займався забезпеченням будівництва переправ та оборонних рубежів.

За постачання частин 181-ї сд артилерійськими боєприпасами орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).був нагороджений піротехнік артилерійського складу дивізійної автороти старший технік – лейтенант Михайло Никифорович Шиш. Також орденом Червоної Зірки був нагороджений діловод штабу 288-го стрілецького полку лейтенант адміністративної служби Володимир Васильович Монахов, котрий забезпечив облік особового складу і своєчасне подання донесень до вищих штабів. В період боїв неодноразово бував у передових підрозділах, де уточнював списки безповоротних втрат. 

В.В.Монахов, 1944 рік

Медалей «За відвагу» за відмінні організацію доставки на передову боєприпасів та майна були удостоєні командири взводів транспортної роти 288-го сп лейтенант Кузьма Данилович Безуглий та старшина Леонід Петрович Арменський, командири взводів транспортної роти 271-го сп лейтенанти Григорій Васильович Бєлов та Іван Михайлович Фокін. Командири підрозділів неодноразово особисто доставляли вантажі під вогнем противника. Крім транспорту взводів ними також було залучено 10 одиниць гужового транспорту місцевого населення. Взводом лейтенанта Бєлова в період боїв на берегах Стиру було доставлено на передову 75 тон боєприпасів і 9 тон пляшок із запалювальною рідиною, взводом лейтенанта Фокіна з початку бойових дій полку було перевезено 600 тон різних вантажів, а в період дій в районі Рожища – 57 тон продовольства.

У боях за утримання плацдарму над Стирем за останній тиждень лютого 1944 року тільки стрілецькі полки і саперний батальйон 181-ї стрілецької дивізії втратили вбитими до 250 офіцерів, сержантів та солдат. Надзвичайно важкі втрати були і в артилеристів та окремих підрозділів, особливо втрати були важкі у моральному значенні. Та напевно найважче було тим, хто у складі похоронних команд збирав і передавав землі своїх однополчан. Напевно, зважаючи на це, ряд бійців, які виконували обов’язки могильщиків були удостоєні урядових нагород. Так, медалями «За відвагу» були нагороджені стрільці взводу хімічного захисту 288-го сп молодший сержант Андрій Іванович Вершинін, рядові Віктор Григорович Русаков, Георгій Гнатович Семенов та Інокентій Степанович Толстиков. При виконанні обов’язків під вогнем противника вони винесли тіла  4 офіцерів і 50 бійців, а також їх зброю. Брали участь у облаштуванні та здійсненні захоронень на полковому кладовищі в районах Рудні та Рожища.

    Стійкість оборонців Стирського плацдарму зірвала намір гітлерівців повернути контроль над районом Луцька та сприяла підготовці до 2-го етапу Проскурівсько - Чернівецької наступальної операції 1-го Українського фронту і наступу військ 2-го Білоруського фронту в напрямку на Ковель.