У районі села Навіз атаки ворога стримував 2-й стрілецький батальйон 292-го стрілецького полку.

22 лютого на чолі групи бійців у ході розвідки 5 кулеметних точок противника виявив єфрейтор Михайло Георгійович Власов (рота автоматників). Отримана інформація допомогла при відбитті німецької атаки. Згодом єфрейтор Власов успішно діяв в районі Копачівки, де вогнем із автомата знищив 13 німців, а гранатами – 2 кулемети з розрахунками. Заслуженою нагородою Михайла Власова став орден Слави 3-го ступеня.

При відбитті ворожих атак відзначились бійці мінометної роти на чолі з її командиром капітаном Василем Андрійовичем Філіпповим. Мінометники допомогли піхоті відбити три німецькі атаки і знищили до 40 ворогів. Серед тих, хто відзначився під Навозом, а згодом під Руднею і Олександрівкою був командир вогневого взводу полкової батареї 120мм мінометів старший лейтенант Сергій Іванович Крючков. Вогнем його взводу було розсіяно і частково знищено до 2-х рот німецької піхоти, 5 ворожих кулеметів.

120мм міномет на вогневій позиції

Відважно діяв розрахунок 45мм гармати, де навідником був червоноармієць Олександр Якович Шатохін. Артилеристи викотили гармату для ведення вогню прямим наведенням. Влучним вогнем були відбиті 2 атаки противника, знищено до взводу піхоти, спостережний пункт, 2 міномети. Коли закінчились снаряди, розрахунок зайняв кругову оборону і став вести вогонь із стрілецької зброї. Олександром Шатохіним особисто були знищені 7 гітлерівців. За вміле керівництво розрахунком і мужні дії червоноармієць Шатохін був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Безпосередньо в бойових порядках батальйону в ході бою за Навіз знаходилась молодший лікар полкової санітарної роти капітан м/с Гульчихра Мухамедова. Капітан-медик надавала медичну допомогу безпосередньо на полі бою, декількох поранених особисто віднесла в тил бойових порядків. Не дивлячись на те, що батальйон знаходився в напів оточенні, зуміла транспортом місцевого населення евакуювати важко поранених бійців до дивізійного медсанбату. За енергійну, безвідмовну роботу, винахідливість і сміливість був нагороджена медаллю «За відвагу» (представлялась до ордену Червоної Зірки.

У районі с.Смердин (нині с.Крижівка Рожищенського району) 23 лютого на шляху бронетехніки і піхоти ворога стали розрахунки винищувально-протитанкової батареї 292-го сп.

Німці наступають

Відважно діяли протитанкісти вогневого взводу на чолі з старшим лейтенантом Петром Івановичем Авдєєвим. Артилеристи відбили чотири атаки німецької піхоти і бронеавтомобілів, але утримали зайняті позиції. Згодом гітлерівці кинули в бій танки. Артилеристи підбили головний, інші повернули назад. Крім того взводом ст.л-та Авдєєва було знищено до взводу німецької піхоти. Ворожу контратаку успішно відбили також бійці вогневого взводу батареї 76мм гармат старшого лейтенанта Сергія Івановича Сутиріна. Ними були знищені 2 ворожі кулемети з розрахунками. Згодом офіцери-артилеристи відзначились в боях квітня 1944 року під селами Хорохорин та Осьмиговичі.

Уміло діяв розрахунок 45мм гармати, де навідником був рядовий Григорій Михайлович Горягов. Вогнем прямим наведенням були знищені 10 гітлерівців і два кулемети. Коли по позиції сорокап’ятки вдарила німецька артилерія, розрахунок швидко змінив вогневу позицію і знову відкрив вогонь по противнику. Розрахунком 45мм гармати, замковим якої був єфрейтор Дмитро Арсентійович Котов, були знищені 15 гітлерівців і кулемет з розрахунком. Коли закінчились осколочні снаряди, артилеристи разом із стрільцями пішли в контратаку, в ході якої єфрейтором Котовим були знищені 3 німці. Вміло діяв і навідник 120мм міномету молодший сержант Ілля Іванович Макєєв. Вогнем мінометників його розрахунку, зокрема заряджаючого рядового Михайла Михайловича Полухіна в районі Смердина були знищені 3 кулемети і до взводу німецької піхоти. Згодом  у районі Рудні цим розрахунком були подавлені 4 вогневі точки противника, розсіяно і частково знищено до роти піхоти. За вмілі і мужні дії при відбитті численних атак ворога молодший сержант Макєєв, єфрейтор Котов, рядові Полухін, і Горячов були нагороджені медалями «За відвагу».

У районі с.Рудня наступаючі гітлерівські частини 23 лютого зустріли підрозділи 1-го батальйону 292-го стрілецького полку під командуванням старшого лейтенанта Василя Тимофійовича Востьянова. У цьому ж районі знаходилось і КП полку.

На вістрі німецького удару опинились позиції 2-ї стрілецької роти. Ворожі танки, випльовуючи смертоносне залізяччя куль і снарядів, швидко наблизились до окопів. Проте радянські бійці продовжували вести вогонь по німецькій піхоті, яка рухалась слідом за танками. Вміло і ефективно діяв рядовий Василь Степанович Данюк. Від куль стрільця на полі бою залишилось лежати 9 ворожих солдат. Безстрашно на полі діяла телефоністка полкової роти зв’язку рядова Марія Георгіївна Подшивалова. Під вогнем противника відважна дівчина знаходила пошкодження на лінії зв’язку і оперативно їх усувала. При наведенні лінії зв’язку до КП 1-го стрілецького батальйону серйозне поранення отримав старший телефоніст полкової роти зв’язку рядовий Іван Олексійович Ширкін. Не звертаючи уваги на біль, зв’язківець виконав поставлене завдання. Василь Данюк, Марія Подшивалова та Іван Ширкін були удостоєні медалей «За відвагу».

Підступи до сіл Валер’янівка та Олександрівка прикривали підрозділи 2-го стрілецького батальйону 271-го стрілецького полку. Батальйоном командував один з найдосвідченіших в дивізії офіцерів майор Сергій Кузьмович Давидов. 

С.К.Давидов

Службу в РСЧА розпочав у 1938 році. На фронтах Великої Вітчизняної з 22 червня 1941. Воював на Південно-Західному; Сталінградському, Центральному, 1-му Українському фронтах За високу військову майстерність і мужність у боях з ворогом був нагороджений орденами Червоної Зірки і Червоного Прапора (за Курську дугу в липні і серпні 1943 року), та Вітчизняної війни 1-го ступеня (за Коростень та Городницю в грудні 1943 – січні 1944 рр.). У вересні 1943 року був поранений. Згодом Сергій Кузьмович буде нагороджений орденами Олександра Невського (за прорив оборони в липні 1944 року) та Суворова 3-го ступеня (за нічний бій в районі містечка Жарнів на Одері в січні 1945 року).

Стійко тримали оборону радянські піхотинці, артилеристи, зв’язківці, бійці інших військових спеціальностей.

Уміло діяв рядовий Іван Петрович Коноваленко (7-ма стрілецька рота), котрий при відбитті німецької атаки вогнем з ручного кулемету знищив 5 нападників, а в ході контратаки ще 3. На пряме наведення у складі розрахунку викотив 45мм гармату замковий винищувально-протитанкової батареї 271-го сп рядовий Іван Авер’янович Андрєєв. Влучними пострілами розрахунок знищив до 45 ворожих солдат і німецьку вантажівку. Розрахунком 45мм гармати, в якому воював на посаді замкового рядовий Василь Іванович Болтін при відбитті німецьких атак були знищені 15 ворогів, а коли стрілецькі підрозділи перейшли в контратаку, знищили 2 станкові кулемети з розрахунками. На місце навідника цього розрахунку в розпал бою став старшина батареї старшина Ілля Родіонович Пихтєєв. Після відбиття атак, старшина приступив до виконання своїх прямих обов’язків і забезпечив своєчасну доставку на передову боєприпасів та гарячої їжі. Відділення зв’язківців під командуванням рядового Олексія Григоровича Бушкевича у встановлений термін встановило зв’язок між командним пунктом батальйону і КП полку. Під вогнем противника зв’язківці неодноразово усували пошкодження на лініях зв’язку. Коли німці прорвались до КП батальйону, разом з іншими бійцями воїни відділення піднялись в контратаку, в ході якої рядовим Бушкевичем в рукопашній сутичці був подоланий німецький солдат. 50 пошкоджень на лініях зв’язку за день бою усунули телефоністи полкової роти рядові Олексій Андрійович Бондаренко і Федір Васильович Лобасенко. При відбитті німецької атаки одночасно вели вогонь по ворогу і усували чергове пошкодження. 45 пошкоджень під вогнем противника усунув телефоніст рядовий Василь Миколайович Максимов.

За мужність і героїзм на полі бою старшина Пихтєєв, рядові Андрєєв, Болтін, Бушкевич, Бондаренко, Коноваленко, Лобасенко і Максимов були нагороджені медалями «За відвагу».

У бою 23 лютого у районі Валер’янівки відзначився мінометний розрахунок сержанта Григорія Івановича Коржа, яким було знищено до взводу піхоти та подавлений вогонь ворожого кулемету. Протягом дня бою на позиції гарячу їжу в термосах доставляла кухар сержант Марія Олексіївна Воронкова. Відважна жінка не зважала на розриви ворожих снарядів та свист куль і переправляла їжу через Стир.

1-й дивізіон 375-го ап прикривав вогнем дії радянської піхоти в районі Рожища, Олександрівки, Клепачіва, Серхіва, Жидичина та Кульчина.

При відбитті німецької атаки в районі Рожища вміло діяли командири і бійці 2-ї артилерійської батареї під командуванням старшого лейтенанта Сикха Зельмановича Вайсмана.

Під сильним артилерійсько-мінометним вогнем противника гармату для ведення вогню прямим наведенням викотив розрахунок, навідником в якому був єфрейтор Акан Рахмангудович Саітов. Артилеристи знищили 3 кулемети і до 25 піхотинців ворога. 2 вогневі точки і півтора десятка гітлерівців знищив розрахунок гармати під командуванням єфрейтора Івана Степановича Галунова. Згодом цей розрахунок відзначився і в бою при звільненні села Сирники 9 березня.

У перший день відбиття німецького наступу фортуна була також на стороні розрахунку гармати, яким командував кавалер двох медалей «За відвагу» молодший сержант Олександр Сергійович Малишев (2-га батарея 375-го ап). На дорозі Олександрівка –Рожище на ділянці оборони 2/271сп артилеристи підбили німецький важкий танк «Тигр». Звичайно, заслуга у знищенні цього броньованого монстра, а ще бронетранспортера і до 40 німецьких піхотинців стосувалась усіх членів обслуги: навідника Ємельянова, замкового Чеснокова , заряджаючого Коренного, встановлювача Гусєва, їздових Кожахметова та Плеханова. Командир гармати молодший сержант Олександр Малишев удостоївся ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня, їздовий Анатолій Никандрович Плеханов був нагороджений медаллю «За відвагу», замковий червоноармієць Георгій Кіндратович Чесноков був удостоєний медалі «За бойові заслуги».

Підбитий Panzerkampfwagen VI «Tiger I»

Акт на підбитий «Тигр»

Командир батареї Симх Вайсман закінчив війну під Бреслау на посаді заступника командира 168-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону зі стройової частини, кавалером орденів Червоного Прапора, орденів Вітчизняної війни обох ступенів та Червоної Зірки.

Вправно діяв їздовий гармати 3-ї артбатареї єфрейтор Імат Мухаєвич Зинников, котрий двічі за день вивозив гармату на вогневі позиції для стрільби прямим наведенням. Також їздовим гармати своєчасно була вивезена з-під ворожого обстрілу і доправлена на нову ВП. З цієї позиції розрахунком були знищені 2 кулемети, а вогонь ще трьох подавлений.

На початку ворожої атаки своєчасно протягнув лінію зв’язку від КП командира дивізіону до СП батарей телефоніст взводу управління 1-го дивізіону єфрейтор Федір Павлович Анісімов. В ході бою ним були усунуті 6 пошкоджень на лініях. Згодом,9 березня, при атаці 1-го батальйону 271-го сп на с. Сирники єфрейтор Анісімов швидко усунув пошкодження на лінії, що дозволило своєчасно віддати команду на відкриття вогню і координати цілей. Телефоністом цього ж підрозділу єфрейтором Василем Миколайовичем Утєхіним були усунуті 3 пошкодження на лінії, що з’єднувала СП дивізіону з вогневими позиціями. Всього ж за період боїв в районі Рожища зв’язківцем були усунуті 15 поривів різної складності. Старшим телефоністом 3-ї батареї єфрейтором Петром Івановичем Кир’яком у ході бою під Олександрівкою були усунуті 4 пошкодження на лініях зв’язку між СП комбата та вогневими позиціями. Телефоніст штабної батареї червоноармієць Мансуті Ашуров під вогнем противника оперативно доставив батареї живлення для радіостанцій, що допомогли швидко встановити радіозв’язок з СП батарей полку.

Двічі в районі с.Олександрівка відновлював зв’язок телефоніст 1-ї батареї червоноармієць Віктор Парфенович Карєв. Протягом дня бою ним були усунуті пошкодження в 10 місцях лінії. У районі села Жидичин 23 лютого 3 пошкодження на лінії зв’язку усунув телефоніст 2-ї батареї єфрейтор Анатолій Васильович Махлонов*, котрий згодом вміло діяв і в подальших боях в районі Олександрівки та Рожища.

Єфрейтори Анісімов, Кир’як, Махлонов, Саітов, Утєхін, червоноармійці Ашуров, Зинников Карєв були удостоєні медалей «За відвагу».

Відбиття численних атак німецьких піхоти і танків було заслугою і бійців, які виконували завдання із своєчасного постачання на вогневі позиції боєприпасів. Серед тих, хто відзначився у цей період боїв були командир відділення взводу боєпостачання 1-го дивізіону червоноармієць Олексій Васильович Агафонов, возний цього взводу червоноармієць Берди Таір-Хаджи.

Під шквальним вогнем противника дві вантажівки, які доставляли на передову боєприпаси, відремонтував бригадир по ремонту автомашин МТО полку старшина Дмитро Максимович Шкуратов. Обидві вантажівки відразу ж були направлені за снарядами. Також старшиною Скуратовим був відремонтований тягач, який саме вивозив гармату на бойову позицію.

За оперативні і вмілі дії під вогнем противника старшина Шкуратов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги», червоноармійці Агафонов і Таір-Ходжи – медалями «За відвагу».

Телефонну лінію від СП 2-ї батареї до КП стрілецького батальйону в районі Вовнянки швидко проклав командир відділення зв’язку молодший сержант Сергій Михайлович Чибизов. Коли осколками ворожих снарядів лінія була перебита зв’язківець оперативно усунув 5 пошкоджень і відновив зв’язок.

При відбитті атак ворога 23 лютого 4 пошкодження на лінії зв’язку усунув телефоніст 8-ї батареї червоноармієць Іван Іванович Кузнєцов. У бою відважний зв’язківець загинув.

Молодший сержант Чибизов був удостоєни медалі «За відвагу», а червоноармієць посмертно – медалі «За бойові заслуги».

З 23 лютого по 2 березня відбивати атаки ворожих танків, самохідок та піхоти кіннотникам та стрільцям допомагав вогонь 4-ї батареї 375-го ап. У цих боях відзначився командир взводу управління батареї лейтенант Костянтин Олексійович Кондратюк. За період боїв ним були виявлені і розвідані позиції 3 мінометних, 2 артилерійських батарей, 4 кулеметні гнізда, своєчасно виявлення зосередження німецького підрозділу чисельністю до 200 бійців, який готувався до атаки. На основі даних, переданих лейтенантом Кондратюком були знищені 4 кулемети, 4 вантажівки, до 60 ворожих піхотинців, подавлений вогонь 3 мінометних і 2 артилерійських батарей. Німецький танк пострілом прямим наведенням підбив розрахунок гармати сержанта Василя Кириловича Гужви. Командир гармати і номер розрахунку червоноармієць Андрій Васильович Маркелов осколками снаряда були поранені, проте продовжували керувати вогнем. Цим же розрахунком було знищено до 60 ворожих піхотинців. За мужність і стійкість лейтенант Кондратюк був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, сержант Гужва та рядовий Маркелов - орденами Слави 3-го ступеня.

При відбитті наступу ворога вміло діяли розрахунки мінометної роти 3/271 сп під командуванням лейтенанта Володимира Федоровича Тузова. Мінометники успішно відбили атаку батальйону німецької піхоти, який наступав за підтримки танків і при цьому розсіяли і частково знищили до роти піхоти, подавили вогонь 4-ї вогневих точок. Стійкість і вмілість мінометників значно полегшили виконання завдання радянській піхоті.

Кожен із розрахунків 82мм мінометів нанести противнику якнайбільших втрат, кожен боєць роти намагався бути взірцем для інших. І треба сказати, що це мінометникам вдалося. Розрахунок міномету під командуванням сержанта Олександра Івановича Орлова знищив до піхотного взводу і 3 підводи з боєприпасами. У цьому ж районі до взводу німецької піхоти розсіяв і частково знищив розрахунок міномету де навідником був єфрейтор Іларіон Федорович Карачун, а заряджаючим молодший сержант Микола Омелянович Мартусов. Ще одним розрахунком міномету мінроти 3-го батальйону було знищено до 10 гітлерівців і підводу з боєприпасами. Якісне ведення вогню цього розрахунку забезпечив заряджаючий єфрейтор Петро Степанович Мельников. В кульмінаційний момент бою до прицілу одного з мінометів став старшина мінометної роти старшина Мирон Тимофійович Плисовських. Розрахунком цього міномету були вбиті і поранені 10 ворогів. Своєчасно подавав міни рядовий Петро Григорович Куштурний, завдяки чому розрахунком було розсіяно і знищено до взводу ворожої піхоти. Своєчасно протягом боїв боєприпаси на передову доставляв їздовий мінометної роти рядовий Григорій Омелянович Саєнко.

Командир мінометної роти лейтенант Володимир Тузов за бій 23 лютого був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора). Мирон Плисовських, Григорій Корж і Олександр Орлов за вміле командування розрахунками, Іларіон Карачун, Микола Мартусов та Петро Мельников за влучний вогонь були нагороджені медалями «За відвагу». Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні сержант Воронкова, рядові Куштурний, Саєнко.

У відбитті німецької атаки на село Підліски приймав участь розрахунок 45мм гармати, навідником якої був рядовий Григорій Іванович Хрипяков. Влучними пострілами протитанкісти знищили півтора десятків ворогів і подавили вогонь двох кулеметів. Завдяки умілим діям артилеристів атака противника була відбита. У районі села Копачівка одна з ворожих атак була зірвана завдяки вмілим діям розрахунку, де замковим був молодший сержант Іван Гаврилович Хмиров. Вогнем прямим наведенням з відкритої вогневої позиції були знищені до 10 гітлерівців та станковий кулемет з розрахунком. Молодший сержант Хмиров і рядовий Хрипяков за вмілі та мужні дії при відбитті атак противника були удостоєні медалей «За відвагу».

Відділення сержанта Олексія Опанасовича Єрьоменка (полкова рота автоматників 271-го сп) з початком німецького наступу знаходилось в резерві командира 3-го стрілецького батальйону. У ніч з 23 на 24 люте велика група німецьких автоматників чисельністю до 150 чоловік вклинилась на фланзі в оборону 3-го стрілецького батальйону 271-го Нижнє-Волзького полку в районі хутора Валер’янівка. Німці намагались прорватись до КП батальйону і оточити його. Прорив німці загрожував лівому флангу і батальйону, і полку. В критичній ситуації на чолі 14 бійців ворога обійшов і вдарив з тилу старший ад’ютант батальйону лейтенант Михайло Костянтинович Торбєєв. Удар невеликої групи бійців у тил був настільки неочікуваним для ворога, що він вимушений був відійти назад, залишивши на полі бою 47 трупів. На чолі 4 бійців отримав наказ зупинити просування німців командир відділення автоматників сержант Єрьоменко. Не дивлячись на негативне співвідношення сил сержант вдарив у фланг противника і змусив його залягти. Незабаром ворога контратакували інші підрозділи батальйону. Німці не витримали натиску і відійшли назад. Олексій Єрьоменко в бою особисто знищив 13 ворогів. У складі групи Єрьоменка вміло діяли стрільці рядові Лаврентій Степанович Зубов, (при локалізації ворожого прориву знищив 6 солдат противника), Георгій Матвійович Курандин (вогнем з ручного кулемета знищив 20 гітлерівців), Михайло Опанасович Леонов (знищив 4-х ворогів), рядовий Олексій Іванович Родіонов (знищив 3-х гітлерівців). Олексій Єрьоменко, Лаврентій Зубов, Горгій Курандин та Михайло Леонов за мужні дії при ліквідації прориву противника були нагороджені медалями «За відвагу», а Олексій Радіонов - медалю «За бойові заслуги».

При відбитті німецької атаки в районі Валер’янівки відважно діяли бійці 1-го стрілецького батальйону 271-го сп (командир батальйону капітан Олександр Конякін). Особливо відзначився командир взводу 3-ї стрілецької роти молодший лейтенант Микола Федорович Мальцев. Завдяки вмілим діям взводу вдалось ліквідувати прорив оборони на стику оборонних позицій батальйонів і відкинути ворога за річку Серна. Всього 3-ю ротою в ході контратаки були знищені 23 зі 100 ворогів, які вклинились в оборону полку.

Німецькі танки вдалось зупинити бійцям полкової роти ПТР. Вміло діяв розрахунок протитанкової рушниці, де номером розрахунку був єфрейтор Іван Іларіонович Кургін. Перший номер підбив німецький бронеавтомобіль, а екіпаж у складі 3 чолові, який намагався врятуватись вогнем з гвинтівки знищив Іван Кургін. До медалі «За відвагу», отриманої за бої під Житомиром добавився орден Слави 3-го ступеня.

Заслуга у відбитті ворожої атаки належала й розрахункам мінометів вогневого взводу лейтенанта Григорія Васильовича Ухльобіна (мінометна рота 3-го батальйону). Мінометниками було знищено до взводу піхоти і станковий кулемет з розрахунком. За вміле управління вогнем взводу лейтенант Ухльобін був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У районі с.Нові Рокині таки німецької піхоти цього дня вдалось відбити завдяки майстерності бійців кулеметної роти 1-го батальйону 271-го сп. Особливо уміло діяли кулеметники взводу молодшого лейтенанта Олександра Олексійовича Данилова, які відбили 3 атаки та знищили при цьому до 45 гітлерівців.

При відбитті німецької атаки вміло діяв зв’язковий командира 3-ї стрілецької роти рядовий Олексій Мефодійович Грибський. Коли від ворожої кулі впав 2-й номер кулемету, рядовий Грибський прийшов на допомогу. У складі розрахунку знищив 5 ворогів. Згодом, протягом боїв на Стирському рубежі під щільним вогнем противника неодноразово передавав розпорядження комроти командирам підрозділів. Рядовий 3-ї ср Петро Степанович Лотаренко під час початку ворожого наступу виконував обов’язки вартового складу артпостачання полку. Боєць не покинув посту навіть за загрози захоплення його ворогом. В подальших боях доставляв боєприпаси на передову. Вдалими і результативними були дії розрахунку 120мм міномету молодшого сержанта Олександра Максимовича Шмирова. Бійці розрахунку, у складі якого він воював,  у районі Старих Рокинь знищили 7 підвод із боєприпасами, подавили вогонь 3-х кулеметів, розсіяв і частково знищив до двох взводів німецької піхоти. Молодший сержант Шмаров і рядовий Грибський були нагороджені медалями «За відвагу», а рядовий Лотаренко – медаллю «За бойові заслуги».

Дії стрільців вогнем підтримав розрахунок гармати, де навідником був рядовий Іван Васильович Пшениснов. Біглим вогнем артилеристи знищили до 45 гітлерівців, а згодом на трасі Ковель – Луцьк підбили легковий автомобіль з німецькими офіцерами.

Середній німецький танк Т-ІV (PzKpfw IV) пострілом з протитанкової рушниці в районі села Вовнянка підбив командир відділення полкової роти ПТР старший сержант Олексій Прокопович Денисенко. За два дні в тому ж районі ним був підбитий німецький бронеавтомобіль з піхотою та знищений станковий кулемет з розрахунком, який заважав просуванню вперед 8-ї стрілецької роти.

Panzerkampfwagen IV (PzKpfw IV)

На шляху нападників у районі села Старі Рокині став і розрахунок 45мм гармати, заряджаючим якої був рядовий Макар Данилович Лемешко. Артилеристи  вогнем прямим наведенням знищили два десятки німців і вантажівку. Коли закінчувались снаряди, а розрахунок вже вів бій в напів оточенні завдання з доставки боєприпасів виконав замковий рядовий Іван Лазарович Шкарупа. Ящичним батареї рядовим Іваном Карповичем Костюченком у ході боїв на берегах Стирю своєчасно передавались розпорядження командира батареї. Завдяки оперативності солдата розрахунки своєчасно відкривали вогонь по виявленим цілям противника. Безперебійне постачання патронів в ході бою забезпечив піднощик боєприпасів кулеметної роти 1-го батальйону рядовий Ілля Гнатович Ковальчук. Відважний солдат під час масованих атак ворога також вів вогонь по ворогу із особистої зброї. Серед тих, хто оперативно забезпечував підрозділи боєприпасами також був старшина кулеметної роти 1-го стрілецького батальйону старшина Володимир Григорович Акимов. У подальших боях старшина Єкимов особисто доставляв гарячу їжу і боєприпаси на передній край та неодноразово брав участь у відбитті атак противника.

Рядовий Ковальчук був нагороджений медаллю «За відвагу», старшина Єкимов, рядові Ковальчук, Костюченко, Лемешко, шкарлупа – медалями «За бойові заслуги».

Завдання підтримувати радіозв’язок між батальйоном і штабом полку вміло виконував радист полкової роти зв’язку рядовий Олександр Григорович Соснін. Осколком ворожого снаряда рація була пошкоджена. Рядовий Соснін швидко усунув пошкодження і відновив в’язок. У критичні ситуації радист за наказом комбата з рацією висунувся на передовий спостережний пункт і звідти своєчасно передавав координати для стрільби. Завдяки цим даним були знищені 3 міномети та 2 кулемети противника з розрахунками. Коли до СП впритул наближались німецькі танки та бронемашини, Олександр Соснін двічі викликав вогонь на себе. Сили товаришів, які відбивались від ворога, підтримувала кухар молодший сержант Ганна Василівна Мчеткіна. Під шквальним вогнем противника відважна жінка готувала та доставляла на передову гарячу їжу.