Тим часом, на ділянці 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії 28 лютого, німці знову перешли в контрнаступ, внаслідок якого оборона дивізії була розсічена.

Внаслідок удару двох батальйонів німецької мотопіхоти, підтриманих 24 танками в оточенні у районі сіл Михайлин, Старі та Нові Французи (хутори з такою цікавою назвою знаходились між селами Кременець та Рудка-Козинська Рожищенського району) опинився 6-й гвардійський кавалерійський полк та придана йому 2-га батарея 174-го гвардійського кінного артилерійсько-мінометного полку.

При відході на нові позиції знову відзначився гвардії старший сержант Пожидаєв, котрий замітив, що на позиціях ескадрону залишилась бричка з боєприпасами. Не роздумуючи сержант кинувся до брички зі своїми підлеглими. На підході кіннотники побачили пораненого помічника командира взводу, котрого поклали в бричку і вивезли до своїх. Завдяки смілим, мужнім діям Дмитра Пожидаєва вдалось врятувати життя однополчанину, 2 протитанкові рушниці, 2 ручні кулемети та боєприпаси до них. За мужній вчинок гвардії старший сержант Пожидаєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

На лівому фланзі полку в районі с. Нові Французи натиск німців стримував шабельний взвод гвардії молодшого лейтенанта М.А.Гуляєва. Кіннотники відбили ворожу атаку. Командир взводу особисто знищив бронетранспортер та 7 німецьких солдат.

На правому фланзі бойових порядків в районі Старих Французів мужньо бились кіннотники гвардії старшого лейтенанта Сергія Кошового. Гвардійці не допустили прориву противника і знищили при цьому німецький танк. За бої 26 -27 лютого в Топільному, Рожищі та 28 лютого під Старими і Новими Французами гв. молодший лейтенант Гуляєв був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора), а гвардії старший лейтенант Кошовий орденом Олександра Невського.

Орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня був нагороджений командир мінометного взводу гвардії лейтенант Скуратов. Бійці його взводу, які і в Рожищі, бились самовіддано і мужньо та забезпечили відсічення німецької піхоти від танків. Не дивлячись на отримане важке поранення, Валентин Скуратов вивів свій взвод з оточення у повному складі і зі зброєю.

Правий фланг 1-го ескадрону в районі Старих Французів прикривала сорокап’ятка гвардії сержанта Павла Іполитовича Нечаєва. Влучним пострілом проти танкісти підбили один танк, проте сили були занадто нерівними. Від ворожих куль і осколків снарядів один за одним падали артилеристи. Павло Нечаєв залишився один на один з ворогом, але продовжував вести вогонь і знищив станковий кулемет з розрахунком. За відвагу в боях під Михайлином і Старими Французами гвардії сержант Нечаєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Уміло й відважно діяв навідник 76мм гармати полкової батареї 6-го гв.кп гвардії червоноармієць Федір Іванович Ігнатов. Коли 7 німецьких танків атакували позиції полку, він підпустив їх на відстань 500 метрів, а тоді відкрив прицільний вогонь. Два танки запалали, інші пішли в обхід. Розрахунок на руках переніс гармату на іншу позицію і зустрів ворога. Атака була відбита. Федір Ігнатов наказом командира 1-ї гв.кд був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Група німецьких танків сунулась на вогневу позицію гармати ЗИС-3 гвардії молодшого сержанта Іллі Захаровича Азарова (174 гв.камп). З відкритої вогневої позиції розрахунком гармати було знищені 3 ворожі танки, а ще 2 , в т.ч. один «Тигр» підбитий. Кавалер орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалі «За відвагу» гвардії молодший сержант Азаров був представлений до нагородження орденом Червоного Прапора, проте рішенням командувача військами 1-го Українського фронту був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Такої ж бойової нагороди наказом командира 1-ї гв.кд був удостоєний кавалер орденів Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів навідник гвардії єфрейтор Микола Степанович Кононов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Номер розрахунку цієї гармати кавалер ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» гвардії єфрейтор Федір Сергійович Вяткін був удостоєний ордену Червоної Зірки.

Підпалив 3 танки, а ще 2 підбив також розрахунок гвардії рядового Василя Олексійовича Артюкова. Коли був поранений навідник гармати, Василь Артюков став на його місце і власноруч підпалив один і підбив два ворожі танки. Крім того розрахунком Артюкова було знищено до 50 німецьких піхотинців. Командир гармати гвардії рядовий Артюков та номер розрахунку гвардії єфрейтор Степан Григорович Омельченко були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня, номер обслуги гвардії рядовий Микола Петрович Терещук – медаллю «За відвагу»і їздовий гвардії рядовий Олександр Миколайович Махов –.медаллю «За бойові заслуги». Переможний травень 1945 року старшина В.О.Артюков зустрів повним кавалером ордену Слави та ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Повний кавалер ордену Слави гвардії старшина В.О.Артюков

Вміло діяв розрахунок гармати2-ї батареї 174-го гв.камп у складі якого воював гвардії єфрейтор Дмитро Васильович Євстратов. При відбитті танкової атаки розрахунком був знищений німецький танк, а ще один підбитий.

Коли гітлерівці впритул наблизились до вогневих позицій батареї в бій вступили також їздові гармат під командуванням командира відділення тяги 2-ї батареї старшини Антона Порфировича Цехмістера. Кулеметно-рушничним вогнем було знищено два десятки ворогів. Відважні дії їздових дали змогу розрахункам гармат вести вогневий бій з бронетехнікою противника. Старшина Цехмістер був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Нищівним для ворога був вогонь із ДШК розрахунку у складі гвардії єфрейтора Григорія Володимировича Богаткіна, гвардії рядових Каірбака Конкаєва та Михайла Харитоновича Філатова. При прикритті відходу ескадрону та своєї батареї кулеметники знищили до 50 гітлерівців, а згодом самі благополучно вибралися із оточення разом зі зброєю.

Розрахунок ДШК веде вогонь по ворогу

Німецьку піхоту від танків вогнем із кулемету ДШК вміло відсікали розрахунки кулеметного відділення 2-ї артбатареї під командуванням гвардії сержанта Івана Самойловича Швеця. Вогнем кулеметників було знищено до трьох десятків вороги, танки, які залишились без прикриття повернули назад. Орденами Червоної Зірки за вмілі дії були нагороджені гвардії сержант Іван Швець та номер розрахунку гармати гвардії рядовий Павло Євменович Шпаченко, котрий замінив пораненого навідника ДШК і вів вогонь по ворогу.

Всього гарматами 2-ї батареї 174-го гамп в районі Нових Французів було знищено 3 танки, 2 бронетранспортери, до 70 офіцерів і солдат противника. Ще 3 танки і 3 автомобілі були підбиті. Завдяки вмілому управлінню батарея вийшла з ворожого оточення без втрат в особовому складі та матеріальній частині. Командир батареї гвардії молодший лейтенант Василь Іванович Маркін був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Олександра Невського).

Гвардії єфрейтори Богаткін, Євстратов, гвардії рядові Конкаєв, Філатов, Марофеєв за мужність на полі бою були нагороджені медалями «За відвагу». Їздові 2-ї артилерійської батареї  розрахунки яких у тому бою підпалили 3 і підбили 4 ворожі танки гвардії рядовий Василь Георгійович Широкборюхов і Абдухалик Марофеєв були удостоєні відповідно медалей «За відвагу», а гвардії єфрейтор Опанас Якович Терещук - медаллю «За бойові заслуги». Медалі «За відвагу» був удостоєний  також номер обслуги 76мм гармати гвардії єфрейтор Іван Ілліч Ларін, вогнем якої були знищені 2 та підбиті ще два ворожі танки.

У районі с.Михайлин оборону тримав ескадрон гвардії старшого лейтенанта Цепова. Гвардійці успішно відбили атаку німецької піхоти, підтриману 5 танками, при цьому знищили 1 танк і до 30 гітлерівців. При виході полку з оточення цей ескадрон був залишений, як заслон і з честю виконав поставлене завдання. Гвардії старший лейтенант Цепов за бої в районі Топільне та Михайлин був нагороджений орденом Олександра Невського (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Ордену Червоної Зірки удостоївся розвідник полкової батареї гвардії єфрейтор Валеріан Степанович Скрибук, котрий в бою під Михайлином корегував вогонь батареї з спостережного пункту. Завдяки вмілій цілевказівці була знищена вантажівка з піхотою та станковий кулемет з розрахунком.

У бій з ворогом вступили не тільки бойові підрозділи, але й підрозділи бойового , матеріально-технічного та тилового забезпечення.

Мужньо діяли бійці взводу полкової розвідки. Знову відзначився гвардії старший сержант Колбаса, група якого знищила 8 гітлерівців. Двох із них сержант записав на свій рахунок. Кавалер ордену Слави 3-го ступеня Петро Колбаса за бої в районі Рожищ був представлений до нагородження орденом Слави 2-го ступеня, однак отримав медаль «За відвагу». Медалі «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був удостоєний і начальник роз’їзду гвардії сержант Сергій Сергійович Малютін, котрий зумів підібратись до підбитого німецького бронетранспортеру і вилучити цінні документи у вбитого офіцера. За декілька днів, в ніч на 3 березня гвардії сержант Малютін на чолі свого роз’їзду вийшов переможцем у нічному бою з ворогом під час розвідки. Розвідники знищили 11 гітлерівців і благополучно вийшли до своїх разом з цінними відомостями про місця розміщення вогневих точок противника. На кінець війни на грудях гвардії сержанта Малютіна виблискували орден Червоної Зірки та три медалі «За відвагу».

Коли полком нависла загроза повного оточення, гвардії майор Чумаков віддав наказ відходити на новий рубіж. У цей час по правому флангу вдарили до взводу піхоти, підтриманого 2 бронеавтомобілями. На шляху ворога у критичну хвилину опинився розрахунок станкового кулемету гвардії старшого сержанта Григорія Миколайовича Романкова. Кулеметники вогнем стримували ворога, доки підрозділи не зайняли нові позиції. Гвардії сержант Романков був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Разом з бійцями 6-го гв.кп атаки ворога відбивав агітатор політвідділу дивізії гвардії капітан Федір Олександрович Тарабанько, прикомандирований до полку. За відвагу в боях під Рожищем і Бродами гвардії капітан Тарабанько був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Протягом усього періоду боїв донесення зі штабу полку до штабу дивізії доставляв гвардії червоноармієць Микола Петрович Севастьянов. Саме йому в момент, коли полк був оточений було доручено доставити донесення в штаб з’єднання. Кіннотник справився з завданням, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки. Відмінно діяв і гвардії єфрейтор Петров, котрий в найжаркіший момент бою проклав до 600 метрів телефонного кабелю і забезпечив зв’язок штабу полку з ескадронами та батареями. Організацію зв’язку між штабом полку і підрозділами через зв’язкових забезпечив гвардії молодший сержант Прохоров. Подібні завдання блискуче виконував і гвардії рядовий Євген Власович Сидуганов, який під вогнем противника в районі Михайлина доставив до штабу полку пакет з дивізії. Володимир Петров та Сергій Прохоров були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня, а Євген Сидуганов - медалі «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Радіозв’язок штабу полку зі штабом дивізії забезпечив в ході боїв 26-28 лютого начальник рації гвардії сержант Павло Петрович Кутицький, котрий за вмілі дії в районі станції Звірів та Рожища був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

За відвагу і мужність при забезпеченні телефонного зв’язку між штабом дивізії та КП 6-го гвардійського кавалерійського полку медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до медалі «За відвагу») був нагороджений командир відділення штабного взводу 1-го окремого гвардійського ескадрону зв’язку гвардії старший сержант Іван Павлович Чернов. В ході бою 28 лютого він і вдень і вночі декілька разів виходив на лінію і усунув 5 пошкоджень.

Протягом дня 28 лютого 6-й гв.кп відбив чотири ворожі атаки, знищив 8 танків, 4 бронеавтомобіля, бронетранспортер, 10 вантажівок та до роти піхоти. З настанням темноти відповідно до наказу командування дивізії 6-й ВКП і 2-га батарея 174-го гв.камп вийшли з оточення і зайняли нові позиції.

Згодом, за бої в районі Рожища та рейд на Броди, командир 6-го гвардійського кавалерійського Червонопрапорного полку гвардії майор Георгій Якович Чумаков був нагороджений орденом Кутузова 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Запеклі бої точились і в районі села Дмитрівка, де оборонялись підрозділи 1-го гвардійського кавалерійського полку. Атаку ворожих танків, які намагались зім’яти лівий фланг полку зупинила батарея 45мм гармат. Два танки і бронеавтомобіль противника підбив розрахунок гармати гвардії сержанти Михайла Олександровича Сиколова, нагородженого за цей бій орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Це вже була друга нагорода артилериста за бої на Волині (за бої зі звільнення Луцька був нагороджений орденом Червоної Зірки). При атаці ворога був виведений зі строю розрахунок 76мм гармати. Німці наближались до вогневої позиції і ось-ось могли захопити гармату. Це побачив старший розвідник взводу управління батареї 76мм гармат гвардії сержант Абдул Халилович Малюков. Сержант взяв з собою трьох розвідників і виніс з ними гармату на руках в безпечне місце. За ініціативу і врятування зброї був представлений до ордену Червоної Зірки, однак отримав медаль «За відвагу».

174-й гвардійський артилерійсько-мінометний полк 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії під командуванням гвардії майора Григорія Гнатович Красношапки в боях за утримання Луцького плацдарму та в подальшому наступі в напрямку на Броди (з 28.02 по 28.03.1944) знищив 12 танків, 3 самохідні гармати, 4 бронетранспортери, 52 автомобіля, 74 вози з вантажами, 455 солдат і офіцерів противника. Вогнем батарей полку було подавлено 6 артилерійських, 8 мінометних батарей, 12 кулеметних гнізд.

28 лютого жаркі бої в районі висоти 198,0 неподалік шосе Рожище – Ковель вів 5-й гвардійський кавалерійський Таманський полк гвардії майора Бойка. Позиції полку хвиля за хвилею атакували німецькі танки, бронетранспортери, бронеавтомобілі та піхота, які намагались прорватись до Рожища.

Вогневим взводом полкової батареї 76мм гармат під командуванням гвардії лейтенанта Олександра Олександровича Вольського в районі цієї мало примітної висоти були підбиті німецький танк та бронемашина. Згодом позицію взводу противнику вдалось відрізати від основних сил полку. Артилеристи зайняли кругову оборону і продовжували битись в оточенні. Коли осколками снарядів гармати були виведені зі строю гвардії лейтенант Вольський наказав прориватись з оточення. Ніч скрила дії артилеристів. Взвод у повному складі і своїми гарматами прорвався до своїх. Подібним чином діяв ще один вогневий взвод під командуванням гвардії старшини Германа Івановича Кіндишева. Артилеристами його взводу також були підбиті танк та бронеавтомобіль противника. Дві ворожі бронемашини та 8 гітлерівців, які намагались вийти в тил шабельним ескадронам, знищив розрахунок 76мм гармати гвардії сержанта Сергія Івановича Горюнова. Два німецькі бронетранспортери з піхотою, які намагались прорватись у стику між 2-м та 3-м ескадронами були підбиті гарматою гвардії старшого сержанта Филимона Варнановича Вдовиченка. Розрахунок цієї гармати відбив дві ворожі атаки і знищив при цьому 25 гітлерівців та станковий кулемет з розрахунком. Бронеавтомобіль ворога був підбитий розрахунком гармати, в якому номерами обслуги були гвардії рядові Кирило Степанович Тур та Олександр Олексійович Рибалкін. Також цим розрахунком було знищено до 20 ворожих піхотинців. Під час атаки позицій батареї двома танками та трьома бронемашинами був поранений навідник гармати. На його місце став номер обслуги гвардії старший сержант Микола Іванович Сурнін. Влучним пострілом він підбив один танк, інші повернули назад. Дії артилеристів дали час шабельним ескадроном закріпитись а зайнятій позиції і відбити ворожі контратаки.

Артилеристів вогнем із станкових кулеметів прикривали гвардії рядовий Михайло Якович Чернишов та гвардії сержант Петро Дмитрович Цикунов. Влучні черги кулеметників декілька разів відкидали ворога, який намагався пробитись до вогневих позицій і через них вийти до Рожища. Розрахунком Петра Цикунова також було зірвано наміри противника прорватись в тил ескадрону, а згодом окопатись на підступах до висоти 198,0. Поряд вогонь по противнику вели розрахунки кулеметного взводу, помічником командира якого був гвардії старший сержант Іван Олександрович Костенко. Взвод 28 лютого відбив три масовані атаки ворога, який будь-що намагався захопити вигідний рубіж і відновити підведення резервів з Ковеля до Рожища по авто та залізничній магістралям. Вибухом снаряда Іван Костенко був контужений, проте продовжував битись. Коли поруч впав навідник кулемета – став на його місце і знищив 10 ворогів.

Гвардії лейтенант Олександр Вольський, гвардії старшина Герман Кіндишев, гвардії сержант Сергій Горюнов, гвардії рядовий Кирило Тур та Михайло Черников були нагороджені орденами Червоної Зірки, гвардії старші сержанти Филимон Вдовиченко (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня) та Іван Костенко (представлявся до Червоної Зірки) – орденами Слави 3-го ступеня, Олександр Рибалкін – медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки), а гвардії старший сержант Цикунов – медаллю «За бойові заслуги», хоча представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Під с.Топільне цього дня продовжував вести бої 1-й гвардійський кавалерійський полк (1-ша гв.кд) під командуванням гвардії майора Карпа Радзієвського.

Позиції полку раз за разом атакували німецькі піхота і танки. В бою відзначився командир взводу управління батареї 76мм гармат гвардії молодший лейтенант Леонід Маркович Ниский. При відбитті німецької контратаки вчорашній випускник Сумського артилерійського училища (випуск 1943 року) виявив, що розрахунок однієї з гармат загинув. Під ворожим вогнем з трьома бійцями свого взводу він пробрався до гармати і відкотив її на нову вогневу позицію. За декілька хвилин гармата відкрила вогонь по ворогу. Було знищено 12 німецьких піхотинців. В боях з 26 лютого по 5 березня гвардії молодший лейтенант Ниский весь час знаходився на передових позиціях ескадронів і вміло коректував вогонь полкової артилерії. За мужні дії був нагороджений своєю першою бойовою нагородою – орденом Червоної Зірки.

Німецький танк, дві бронемашини, два кулеметних гнізда і до взводу ворожої піхоти в боях під Топільне 27-29 лютого знищив розрахунок 76 мм гармати гвардії сержанта Миколи Семеновича Раєнкова. Командир гармати та навідник гвардії єфрейтор Гафур Нюров за відвагу та вмілі дії були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

Пострілом з німецького танку був важко поранений командир шабельного ескадрону гвардії капітан Аледман Кареєвич Мадгазієв. До пораненого командира кинулись гвардії рядовий Микола Дмитрович Коротков та гвардії сержант Микола Васильович Пієв. Кіннотники випередили гітлерівських автоматників, які вже мчали до радянського офіцера, і під вогнем винесли його в безпечне місце. За деякий час німці потіснили ескадрон. Не бажаючи залишати ворогу тіло свого загиблого командира, кіннотники добрались до сараю де замаскувались, а вночі вибрались з тілом командира ескадрону до своїх. Гвардії рядовий Коробков та гвардії сержант Пієв були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

Микола Васильович Пієв влітку 1944 року був направлений на навчання до Новочеркаського кавалерійського училища, де й зустрів Перемогу. У складі курсантського підрозділу брав участь в параді Перемоги 24 червня 1945 року. Після виходу на заслужений відпочинок мешкав у Харкові.

М.В.Пієв в день свого 85-го дня народження 7 червня 2008 року

Під час обстрілу позицій 5-ї батареї 174-го гамп важке поранення отримав командир батареї гвардії лейтенант Аксьонов, котрий знаходився на передовому спостережному пункті. На допомогу командиру кинувся розвідник гвардії молодший сержант Геннадій Валентинович Пушкін. Під вогнем противника він виніс командира з зони обстрілу, надав першу допомогу, а згодом евакуював до полкового перев’язочного пункту. За врятування життя командира гвардії молодший сержант Пушкін був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

І все ж, не дивлячись на мужність і героїзм червоноармійців, ворог прорвав оборону в районі Топільного. Німецькі танки і автоматники вийшли до південної околиці села. Під безпосередньою загрозою опинився штаб 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії. У цій складній ситуації ворога контратакували бійці окремого розвідувального ескадрону 1-ї гв.кд під командуванням гвардії капітана Пилипа Гнатовича Дорохова. Розвідники відкинули противника і забезпечили перехід командування і штабу дивізії на запасний командний пункт. Згодом розвідниками під командуванням Дорохова вдалось встановити передислокацію в район Бродів 507-го окремого танкового батальйону, озброєного танками «Тигр» та підрозділів 8-ї танкової дивізії, яка була противником 1-ї гв.кд в боях під Рожищем. За рішучі дії при відбитті німецької атаки в районі с. Топільне та отримання цінних розвідувальних даних гвардії капітан Дорохов був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.

У ході жорстоких боїв 28 лютого необхідно було прикрити підходи до розміщення штабу 1-ї гв.кд. З цим завданням блискуче справились делегати зв’язку від полків, які не допустили прориву противника, чим забезпечили планомірну працю штабістів. Серед цих бійців був делегат зв’язку 174-го гамп гвардії старший сержант Іван Гаврилович Матиненко, згодом удостоєний за бої під Рожищем та при прориві німецької оборони 18 березня ордену Червоної Зірки.

Протягом усього періоду боїв в районі Рожища своєчасно усували пошкодження на лініях зв’язку бійці 1-го гвардійського окремого ескадрону зв’язку 1-ї гв кд. Телефоніст штабного взводу ескадрону гвардії рядовий Микола Андрійович Комбалов під вогнем противника неодноразово виходив на лінію. Під час усунення одного з пошкоджень потрапив під удар німецької авіації. Вибухом авіабомби був сильно контужений, проте продовжував виконувати завдання. Микола Комбалов не дожив до Перемоги. 28 березня при усунення пошкодження на лінії зв’язку в районі с. Сухота (Львівська обл.) отримав смертельне поранення. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Медаллю «За відвагу» за бій 28 лютого також був нагороджений командир гармати 1076-го вптап молодший сержант Іван Васильович Черненко. У районі Рожища розрахунком під його командуванням були знищені ворожий кулемет, до 25 офіцерів і солдат ворога, вантажівка.