4 березня гітлерівці вже вкотре атакували позиції 1-го гвардійського кавалерійського полку в районі висоти 198,9. Одна з атак ворога була зірвана завдяки сміливому і вмілому маневру взводу під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Дмитра Івановича Муравйова. Кіннотники вдарили у фланг піхотної роти ворога, яка саме наближалась до позицій ескадрону. Німці, втративши 20 вояків і відкотились назад. Гвардії молодший лейтенант Муравйов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

До роти ворожих піхотинців вогнем із гармати розсіяв гвардії старший сержант Микола Сурнін. Це був його вагомий внесок у відбиття німецької атаки. Був представлений до ордену Червоної Зірки, але нагороджений медаллю «За відвагу».

Під ворожим вогнем пошкодження на лінії зв’язку усував телефоніст гвардії сержант Василь Олександрович Солдатов. Завдяки йому зв’язок між ескадроном і полком протягом дня бою був безперебійний.

Бій продовжувався до самої ночі, не припинився він і з настанням темноти. Вміло діяв у нічному бою навідник ручного кулемету гвардії рядовий Іван Власович Мішенін. Із своїм кулеметом він зайняв зручну позицію на лівому фланзі ескадрону і, використовуючи світло від палаючих будинків, притиснув вогнем до землі взвод противника, який намагався проникнути через радянську оборону в стикові 2-го та 3-го ескадронів. Згодом Іван Мішенін вміло уникнув наїзду німецьким танком і з нової позиції знищив 4 гітлерівців, які йшли за броньованою машиною. У нічному бою знову відзначилось відділення гвардії молодшого сержанта Климова. Сам командир відділення підібрався до позиції німецького кулемету і кинув гранату. Два німці були вбиті, а з трофейного ручного кулемету Сергій Климов відкрив вогонь по ворогу. Мужній вчинок молодшого командира дозволив ескадрону відбити втрачену позиці. Гвардії молодший сержант Климов був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

4 березня гітлерівці атакували позиції і на ділянці оборони 2-го стрілецького батальйону 271-го сп в районі с.Нові Рокині. Тут ворожа піхота наступала за підтримки танків. Один легкий танк та одну «Пантеру» пострілами з ПТР підбив розрахунок бронебійників, де номерами обслуги були рядові Григорій Дмитрович Ільюшенко та Олександр Григорович Колесник За вмілі і мужні дії бронебійники були удостоєні ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалі «За відвагу» відповідно.

«Пантери» в наступі

 5 березня.

Гітлерівці продовжували атакувати позиції частин 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Радянські частини тримались із останніх сил. Все частіше доходило до рукопашних сутичок.

На правому фланзі 1-го гвардійського кавалерійського полку на північно – західній околиці Топільного оборону тримав 3-й шабельний ескадрон. Саму крайню позицію тримали кіннотники взводу, яким командував гвардії лейтенант Степан Титович Водолазький. Група гітлерівців чисельністю біля 50 чоловік під покровом темряви підійшов впритул до позицій кавалеристів з наміром прорвати оборону і вийти у фланг і тил ескадрону. Досвідчений командир взводу (воював з 25 липня 1941 року) організував надійну оборону, які доручив своєму помічнику, а сам на чолі 10 автоматників ударив у фланг нападникам. Гітлерівці втратили 12 солдат і поспішно відійшли. Гвардії лейтенант Водолазький отримав свою другу бойову нагороду на Волині – орден Червоної Зірки (за бої під Луцьком був нагороджений медаллю «За відвагу»).

На позиції мінометного взводу гвардії молодшого лейтенанта Жильфипера Атаханова в районі с. Топільне увірвалось до взводу німецьких піхотинців. На чолі частини розрахунків офіцер кинувся на ворога, інші бійці продовжували вести вогонь з мінометів по ворогу, який штурмував позицію 3-го шабельного ескадрону. На допомогу мінометникам прийшли автоматники. В бою гвардії молодший лейтенант Атаханов особисто знищив трьох ворогів. Німці були відкинуті назад. Мінометники повернулись до бойової зброї і ще сильніше вдарили по ворогу. Організованим і точним вогнем всі подальші спроби противника прорватись до позицій були зірвані. Від вогню мінометників того дня ворог втратив до 45 своїх солдат і офіцерів. Офіцер – мінометник був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

13 гітлерівців вогнем з кулемета цього дня знищив гвардії рядовий Іван Мішенін, котрий відзначився напередодні. За мужні і вмілі дії Іван Власович Мішенін також був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Цього ж дня в районі Топільного розгорівся нічний бій. Підрозділи 1-го гвардійського кавалерійського полку спочатку оборонялись, а згодом перейшли в контратаку. Першим за власною ініціативою підняв своє відділення гвардії старший сержант Василь Калашников. Сержантом було знищено 3 ворогів, а його відділенням до 20. Василь Калашников був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Коли до взводу німецьких піхотинців прорвались в тил ескадрону першими на них кинулись зв’язкові ланки управління на чолі з гвардії сержантом Солдатовим. Він же підібрався до сараю, в якому укрились 8 ворогів і підпалив будівлю. Гітлерівці згоріли живцем. Поруч ворога, який прорвався до командного пункту ескадрону, атакували бійці телефонного відділення на чолі з гвардії сержантом Іваном Федоровичем Гриценком та зв’язківці під командуванням гвардії старшого сержанта Рузи Шарипова. Іван Гриценко та Руза Шарипов пострілами з карабінів вбили по двоє гітлерівців. До взводу німецьких піхотинців стримали в районі КП двоє зв’язкових та троє телефоністів під командуванням командира відділення управління гвардії старшого сержанта Михайла Дмитровича Звєрєва. Зв’язківці не тільки відбили ворожу атаку, але й змогли відрізати противнику шлях до відступу. Ворожий взвод був повністю знищений.

За відважні і рішучі дії гвардії сержант Василь Солдатов був нагороджений орденом Червоної Зірки, а гвардії старші сержанти Звєрєв, Шарипов та гвардії сержант Іван Гриценко – медалями «За відвагу» (представлялись до орденів Червоної Зірки (Шарипов) та Слави 3-го ступеня).

Орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений гвардії сержант Олександр Криванов, котрий при відступі німців, після невдалої атаки, кинувся навздогін ворогу. Розвідник знищив 4 гітлерівців, а одного захопив у полон. Ця нагорода стала третьою для розвідника після ордену Слави 3-го ступеня за бої під Житомиром та медалі «За відвагу» - під Луцьком.

Урядової нагороди – ордену Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня) був нагороджений старшина ескадрону гвардії старшина Леонід Никифорович Ницкевич, котрий в ході боїв забезпечував на менше 2 разів на день гарячою їжею бійців і командирів на передових позиціях та доставляв на передову боєприпаси. Медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений кухар 2-го шабельного ескадрону 1-го гв.ка гвардії рядовий Кузьма Михайлович Котов, котрий протягом усього періоду боїв від луцька до Бродів доставляв гарячу їжу безпосередньо на бойові позиції ескадрону.

1-й стрілецький батальйон 271-го сп 5 березня атакував позиції ворога в районі села Сирники. На ділянці наступу 3-ї стрілецької роти першим в атаку свій взвод підняв старшина Василь Семенович Суровцев. Взвод старшини Суровцева першим і досяг німецької траншеї і зав’язав ближній бій. Під натиском бійців, за плечима яких був досвід боїв у Сталінграді, на Курській дузі, форсування Дніпра, ворог відступив. За деякий час німці перегрупувались і контратакували. При відбитті двох ворожих атак старшина Суровцев особисто знищив 8 нападників. Бійці його взводу утримали зайнятий рубіж. За вміле управління підрозділом й проявлені при цьому мужність і героїзм старшина Василь Суровцев був удостоєний ордену Червоної Зірки. До ордену Червоної Зірки представлявся, але отримав медаль «За відвагу» командир взводу постачання 1-го сб 271-го сп лейтенант інтендантської служби Григорій Миколайович Хмирін, котрий в ході боїв з 22 лютого налагодив своєчасне і безперебійне постачання підрозділів батальйону боєприпасами та продовольством, а у важкі хвилини боїв особисто доставляв боєприпаси передовим підрозділам.

Район бойових дій розширювався. В районі с.Кульчин командиром взводу управління 2-ї батареї 375-го ап лейтенантом Павлом Яковичем Богачовим було виявлено зосередження танків та піхоти противника, котрий явно готувався до атаки. Завдяки спостережливості лейтенанта та своєчасно переданій інформації, 2 –га батарея старшого лейтенанта Симха Зельмановича Вайсмана завдала ворогу нищівного удару. Були знищені танк «Тигр», до 50 піхотинців, 2 автомобілі з вантажами. Завдяки вмілому коректуванню вогню також був подавлений вогонь двох артилерійських, трьох мінометних батарей, двох танків. 2-й батальйон 271-го сп під командуванням майора Сергія Кузьмовича Давидова втримав займаний рубіж. Другий «Тигр» на свій рахунок записав навідник гармати  молодший сержант Іван Павлович Ємельянов із розрахунку молодшого сержанта Малишева. Цим же розрахунком у цьому ж бою були знищені 3 станкові кулемети. Лейтенант Павло Богачов та молодший сержант Ємельянов за вмілі дії були удостоєні орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У районі села Вільшанка наступ на противника вів 1-й стрілецький батальйон 271-го сп. 1-ша стрілецька рота під командуванням лейтенанта Івана Васильовича Захарова отримала наказ форсувати Стир. Рота форсувала річку і закріпилась на зайнятому плацдармі. Тричі рота штурмувала позиції гітлерівців і врешті решт вибила їх з Вільшанки. У цьому бою 1-ю стрілецькою ротою було знищено понад 50 ворожих офіцерів і солдат. Іван Васильович Захаров загинув у бою 9 березня 1944 року, посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. При розширенні плацдарму на західному березі Стирю також відзначився командир стрілецького взводу лейтенант Костянтин Трохимович Тимшин (9-та стрілецька рота). Взвод під його командуванням одним з перших увірвався до німецьких траншей і зайняв новий рубіж. Бійцями підрозділу в бою були знищені 17 гітлерівців, захоплений ручний кулемет. Командир взводу особисто відправив на той світ 5 ворогів. За вміле керівництво підрозділом і мужність при виконанні поставленого завдання лейтенант Тимшин був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Протягом усього періоду боїв у районі Рожища зв’язок між штабом 1-ї гв.кд та полками забезпечували офіцери і солдати 1-го окремого гвардійського ескадрону зв’язку під командуванням гвардії майора Іллі Григоровича Постукяна. Особливо відзначились телефонний майстер гвардії старший сержант Антон Іванович Будагов (відремонтував 49 телефонних апаратів і 2 комутатори, нагороджений орденом Червоної Зірки), радіомайстер гвардії рядовий Григорій Микиртиєвич Микиртичан (відремонтував 58 радіостанцій, нагороджений медаллю «За бойові заслуги»).

Складнощі, які з’являлись у забезпеченні військ в ході боїв неодноразово вирішувались завдяки кмітливості офіцерів і солдат. Майже всі питання постачання фуражем, продовольством, будівельними матеріалами вирішувались на місці. За вирішення цих питань група військовослужбовців 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії була нагороджена урядовими відзнаками. Так, медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до медалі «За відвагу») був нагороджений учасник Великої Вітчизняної війни з 23 червня 1941 року військовослужбовець комендантського взводу 1-ї гв.кд гвардії рядовий Опанас Минович Антоненко, котрий забезпечив коней штабу полку фуражем і зумів зберегти кінський склад взводу. В попередніх боях Опанас Минович відзначився на станції Борова у вересні 1943 року при рятуванні майна під час бомбардування ворожою авіацією та при відбитті атаки німців на КП дивізії 11 жовтня 1943 року. За відмінне і якісне приготування їжі медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений кухар комендантського взводу дивізії гвардії рядовий Трохим Терентійович Самойленко.

За бої зі звільнення Луцька, утримання та розширення Луцького плацдарму та рейд на Броди орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений командир 1-го гвардійського артпарку (1-ша гв.кд) гвардії старший лейтенант Іван Семенович Лисюк. Винахідливість і напористість Івана Семеновича в забезпечення частин дивізії артилерійськими боєприпасами не знала меж. У період боїв за звільнення Луцька ним за рахунок гужового транспорту місцевих жителів був організований обоз, яким з Сарн до Луцька було доставлено 10 тон боєприпасів. За період боїв з 24 лютого по 10 березня було організовану доставку на передові позиції 60 тон боєприпасів. Крім того спеціалістами артпарку за період Луцької та Бродівської операцій було відновлено та відремонтовано 5 45мм гармат, 5 76мм гармат, 5 кулеметів «Максим», 4 передки до 45м гармат і 3 - до 76мм, 4 протитанкові рушниці, 11 ручних кулеметів, один 120мм та три 82мм міномети. Внаслідок титанічної роботи бійців артпарку втрати дивізії в озброєнні були скорочені на 50%.

За бої в районі Луцьк – Броди в лютому –квітні 1944 року орденом Червоного Прапора був нагороджений командир 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії полковник Сергій Васильович Арістов, який прийняв командування 1-ю гвардійською кавалерійською 17 лютого напередодні кривавих боїв під Рожищем. Участь в боях з гітлерівцями цього кавалерійського полководця обірвалась трагічно. 16 липня 1944 року в перший день наступу кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта В.К. Баранова. Осколками німецького снаряда гвардії полковнику Арістову були перебиті обидві ноги. В госпіталі було проведено ампутацію обох нижніх кінцівок…