29 лютого 1-й батальйон капітана Конякіна все ще стримував натиск ворога в районі с. Старі Рокині. На світанку ворог атакував позиції 2-ї стрілецької роти 271-го сп з напрямку села Сирники. Протягом двох годин кулемет сержанта Комка відбивав ворожі атаки. Від влучного вогню на полі бою залишилось лежати 2 офіцери і 120 солдат противника. Коли закінчились боєприпаси, а гітлерівці наблизились до позиції, відважний сержант став діяти гранатами. Останньою знищив трьох німців, проте був смертельно поранений. Помер від ран 1 березня 1944 року. 25 серпня 1944 року сержанту А.І.Комку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно). По смерті Аркадія Комка його кулемет перед строєм полку був переданий рядовому Олександру Комку, який дійшов з ним до Берліна. Нині кулемет зберігається в Центральному музеї Збройних Сил Російської Федерації.

Бюст А.І.Комку на малій батьківщині – с. Левовичі Чернігівського району Чернігівської області. Скульптор Ю.Брагінський.

Фото Олега Кожухаря, липень 2009 року з сайту warheroes.ru

Меморіальна плита в м. Луцьк

Ворожі шеренги підпускав на близьку відстань, а потім влучними чергами розстрілював впритул ручний кулеметник рядовий Пилип Петрович Скородько. Коли рота піднялась в контратаку кулеметник йшов завжди попереду, в бою знищив до 25 вояків ворога. 28 ворогів вогнем з ручного кулемета знищив кулеметник 2-ї стрілецької роти рядовий Олександр Володимирович Шуваликов.

Вдало діяли цього дня рядовий Степан Васильович Кузьмін, котрий вогнем з ручного кулемету знищив 20 гітлерівців, рядовий Микола Сергійович Кравець, котрий зі свого ручного кулемету«вклав» 12 ворогів. При контратаці вміло й рішуче діяв стрілець 2-ї роти рядовий Василь Григорович Самордак. Він одним з перших увірвався до німецького розташування, в бою знищив 9 німців. Стійко бились з ворогом і розрахунки кулеметної роти 1-го стрілецького батальйону. Особливо вмілими були дії цього дня рядового Сергія Харитоновича Козуби. Коли німці намагались обійти позицію кулемету і оточити його, рядовий Козуба піднявся у повний ріст і закидав нападників гранатами. Всього розрахунком станкового кулемету, у складі якого воював Сергій Козуба були знищені 90 німецьких вояків.

Вдалі дії кулеметників дозволили втримати позиції та відкинути ворога назад. Першим в контратаку на ворога повів свій взвод помічник командира взводу (виконував обов’язки командира цього підрозділу) 2-ї ср старшина Андрій Наумович Шумилов. Бійці під його командуванням в розпал атаки необачно заглибились в оборону противника. Ворог, виявив, що радянський підрозділ малочислений намагались оточити його. Бійці зайняли кругову оборону, відбили три напади ворога, а потім прорвались до своїх. Старшина Шумилов протягом дня особисто знищив 8 гітлерівців. У ході контратаки до переправи через Стир вийшов взвод ПТР під командуванням старшого лейтенанта Леоніда Михайловича Васютіна. Бійці вибили ворога і зайняли позиції на лівому березі річки. Спроби німців вибити бронебійників з плацдарму виявились невдалими. Переправа взводом була утримана.

Бій на переправі

За мужність, сміливість і стійкість Леонід Васюта був нагороджений орденом Червоної Зірки, Пилип Скородько, Олександр Шуваликов, Андрій Шумилов - орденами Слави 3-го ступеня, Степан Кузьмін, Микола Кравець, Сергій Козуба та Василь Самордак - медалями «За відвагу».

Протягом 3 годин цього ж дня німецькі атаки в районі Сирники – Нові Рокині відбивала 3-тя рота 271-го стрілецького полку. Бійці під командуванням старшого лейтенанта Івана Семеновича Глаголєва знищили до 170 німецьких солдат і офіцерів. Після деякого затишшя гітлерівці силами до двох піхотних рот нанесли удар у фланг. І ця спроба німців прорвати оборону і вийти у тил батальйону провалилась. За вміле командування ротою, мужність і героїзм старший лейтенант Глаголєв був нагороджений орденом Олександра Невського.

Глаголєв Іван Семенович,

у лютому-березні 1944р. командир 3-ї стрілецької роти 271-го сп

3-тю стрілецьку роту при відбитті німецької атаки в районі Сирників, а згодом при контрнаступі підтримав взвод протитанкових рушниць старшого лейтенанта Анатолія Івановича Дмитрієва (рота ПТР 271-го сп). Бронебійники забезпечили зайняття ротою вигідного рубежу, знищили 5 кулеметів, до 30 гітлерівців, подавили вогонь 50мм міномету. Анатолій Дмитрієв крім того зі снайперської гвинтівки в період з 4 по 10 березня знищив 24 німці. За вміле управління боєм старший лейтенант Дмитрієв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Приклади особистої мужності і відваги в бою демонстрував помічник командира взводу старший сержант Петро Семенович Чеченя. Коли на лівому фланзі роти положення стало надзвичайно загрозливим і ворог міг прорвати оборону, старший сержант Чеченя повів свій взвод в контратаку. В бою особисто знищив 11 гітлерівців. За той бій Петро Чеченя отримав свою першу бойову нагороду з початку війни (воював з червня 1941 року) – орден Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Протягом цих днів боїв на передовому спостережному пункті постійно знаходився заступник командира зі стройової частини Меннан Муталібович Алієв. Його доповіді на КП полку завжди буди точними і вичерпними, а оперативні вказівки командирам батальйонів своєчасними. За військове вміння і безпосереднє керівництво підрозділами полку в бойових порядках був нагороджений орденом Червоної Зірки.

За забезпечення постійного зв’язку при відбитті німецьких атак 27 та 29 лютого в районі с. Старі Рокині орденом Червоної Зірки був нагороджений старший телефоніст взводу зв’язку 1-го стрілецького батальйону 271-го стрілецького полку рядовий Пилип Тимофійович Макурков. За два дні боїв ним було усунуто 47 пошкоджень на лінії зв’язку, забезпечений безперебійний зв’язок командира батальйону з командирами рот. При відбитті однієї з ворожих атак телефоніст вогнем з гвинтівки знищив 3 гітлерівців.

При відбитті атаки противника на позиції 271-го сп в районі шосе Рожище - Луцьк вміло діяли розрахунки мінометної батареї 271-го сп під командуванням старшого лейтенанта Сергія Миколайовича Стобцева. Розрахунок 120мм міномету, яким командував старший сержант Микита Гнатович Ваневцев прицільним вогнем розсіяв і частково знищив до 2-х взводів ворожої піхоти. Також мінометники знищили німецький кулемет з розрахунком, підводу з боєприпасами та подавили вогонь німецької мінометної батареї. Швидке заряджання міномету забезпечив заряджаючий рядовий Трохим Іванович Налімов. 15 солдат противника знищив і подавив вогонь двох кулеметів розрахунок міномету, де заряджаючим був сержант Яків Володимирович Єременко*. Підбитий німецький бронетранспортер з поля бою витягнули водії батареї 120мм мінометів сержанти Іван Дмитрович Потапов і Костянтин Іларіонович Чич. Згодом бойова машина була ним відремонтована і поставлена на службу. Старший сержант Ванавцев, сержанти Єременко, Потапов, рядовий Налімов були нагороджені медалями «За відвагу», сержант Чич – медаллю «За бойові заслуги».

У районі с.Старі Рокині спроба німців силами до батальйону піхоти та 7 танків перейти в атаку вранці 29 лютого була зірвана вогнем батарей 375-го Челябінського артилерійського полку 181-ї сд під командуванням гвардії підполковника Костянтина Яковича Ільютовича.

3-тя батарея полку 23 лютого – 5 березня підтримувала бойові дії радянської піхоти в районі села Олександрівка У боях відзначився командир відділення розвідки старший сержант Михайло Дмитрович Баранов, котрий спостереженням виявив позиції 3 артбатарей, 4 станковий і 5 ручних кулеметів, а головне – скупчення танків противника. Внаслідок вмілого коректування вогню батареєю були знищені 2 міномети, 3 кулемети, подавлений вогонь 3 батарей і 3 кулеметів, відбита танкова атака ворога. До медалі «За відвагу», отриманої за бої над Дніпром додався орден Червоної Зірки за бої над Стиром. Таку ж бойову нагороду отримав командир вогневого взводу лейтенант Валентин Павлович Мочалов. Взвод під його командуванням відбив 2 атаки танків і піхоти противника, знищивши при цьому 2 станкові і 3 ручні кулемети, подавлений вогонь двох артилерійських батарей, знищені два десятки ворожих піхотинців.

До ордена Червоної Зірки представлявся, проте був удостоєний медалі «За відвагу» розвідник – спостерігач взводу управління 1-го дивізіону єфрейтор Федір Миколайович Пісков, котрий в боях 24 лютого – 5 березня виявив шляхом спостереження артилерійську та 6 мінометних батарей, 5 станкових та 4 ручних кулеметів. За його даними дивізіоном були знищені мінометна батарея, 7 кулеметів, подавлений вогонь 4-х артбатарей, 3-х кулеметів, розсіяно і частково знищено до 70 німецьких піхотинців.

Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений командир взводу управління 3-ї артилерійської батареї лейтенант Дмитро Васильович Васильєв, котрий увесь період боїв в районі Олександрівка – Серхів знаходився на передовому спостережному пункті, вів розвідку противника і корегував вогонь батареї. Ним були виявлені місця розташування двох спостережних пунктів противника, позиції 4 артбатарей, 7 кулеметів, скупчення роти піхоти. Завдяки його спостережливості були відбиті дві танкові атаки.

Орденом Червоної Зірки був нагороджений командир взводу розвідки штабної батареї 375-го ап лейтенант Микола Андрійович Бурлов. Ним особисто та його підлеглими в районі містечка Рожище та с. Рудня було виявлено батарею 125мм гармат, 2 мінометні батареї, протитанкову гармату, танк в окопі, спостережний пункт, 7 кулеметів, скупчення до 200 німецьких піхотинців. Завдяки вмілому корегуванню вогню дивізіонами полку були знищені  мінометна батарея, 4 станкові кулемети, танк, подавлений вогонь артилерійської і двох мінометних батарей, розсіяно і частково знищено до 90 гітлерівських вояків.

Такої ж бойової нагороди був удостоєний ще один офіцер–розвідник – командир взводу управління 1-ї артилерійської батареї лейтенант Анатолій Якович Строгов. Його взводом в ході боїв над Стирем були виявлені 2 мінометні батареї, 3 станкові, 4 ручні кулемети та скупчення німецької піхоти, яка приготувалась до атаки. За розвідданими батареєю були знищені 3 міномети, 7 кулеметів, подавлений вогонь мінометної батареї, піхота розсіяна, а частково знищена.

В районі села Рудня спроби противника прорвати оборону були зірвані завдяки майстерності гармашів 4-ї батареї під командуванням капітана Олександра Івановича Горохова. Всього за період боїв з 23 по 29 лютого батареєю були відбиті 6 контратак противника, знищені танк, бронемашина, 2 автомобілі, 5 кулеметів, спостережний пункт, автоматична гармата, подавлений вогонь ворожої артилерійської батареї, розсіяно і частково знищено до 200 солдат і офіцерів противника. Важкою втратою для батареї стала загибель командира, котрий був вражений осколком снаряда. Капітан О.І.Горохов посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. У бою в районі с.Рудня також рішуче і вміло діяв збройний майстер 4-ї батареї 375-го ап сержант Володимир Андрійович Микитюк. Коли осколок ворожого снаряду пошкодив одну з гармат, майстер за дві години прямо на вогневій позиції усунув складе пошкодження. Наступного дня він оперативно відремонтував накатник ще однієї гармати. Мужній сержант був удостоєний медалі «За відвагу».

Зранку 29 лютого 3-й батальйон 271-го сп атакував ворога, який засів в с. Підліски. Першими в село увірвались бійці взводу лейтенанта Семена Семеновича Тищенка (7-ма стрілецька рота). Ротою в цьому бою були знищені 17 гітлерівців, захоплені 7 кулеметів, 5 автоматів, село звільнене від ворога. Лейтенант Тищенко в бою особисто знищив 5 ворогів. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

І все ж удари гітлерівців були ще доволі сильними. В районі Підлісок в оточення знову потрапив 3-й батальйон 271-го сп. Бійці бились з останніх сил. Лише важке поранення змушувало бійців відкласти зброю. Саме тоді на допомогу бойовим товаришам приходили бійці санітарного взводу серед який був санінструктор рядовий Сабир Салахтдинович Сулейманов. Під ураганним вогнем противника він виніс в безпечне місце і надав першу медичну допомогу 36 бійцям і командирам, а при виході з оточення зумів евакуювати 34 товаришів. За мужні дії був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Влучний вогонь по ворогу у районі села Підліски цього дня вів також навідник міномету Тимофій Семенович Смирнов (мінометна рота 2-го батальйону). При відбитті атак противника були знищені 16 ворожих солдат та 7 підвод з боєприпасами. 2 брички з боєприпасами і десяток гітлерівців знищив розрахунок міномету старшого сержанта Дмитра Федоровича Баранова. Ще одна підвода з боєприпасами була знищена вогнем міномету, у розрахунку якого заряджаючим був молодший сержант Олександр Андрійович Козирєв. Цим же розрахунком було розсіяно і частково знищено до взводу німецької піхоти. Уміло в бою діяв телефоніст полкової роти зв’язку рядовий Іван Степанович Грищенко, котрий під вогнем противника усунув 8 пошкоджень на лінії зв’язку з КП штабу полку. Рядові Смирнов та Грищенко були нагороджені медалями «За відвагу», старший сержант Баранов і молодший сержант Козирєв – медалями «За бойові заслуги».

Обстріл німецькою артилерією, мінометами та кулеметами підходів до траншей 3-го сб у районі Валер’янівки унеможливлював підвезення боєприпасів до переднього краю. За цієї ситуації командир відділення боєпостачання взводу забезпечення батальйону старший сержант Олександр Дмитрович Родін віддав команду підлеглим доставити ящики з боєприпасами на руках і подав приклад своїм бійцям. Завдяки рішучості і відвазі сержанта, батальйон був забезпечений патронами на цілий бій. О.Д. Родін удостоївся медалі «За бойові заслуги».

У ході бою в районі села Валер’янівка при усуненні чергового пошкодження на лінії зв’язку між КП батальйону і полку телефоніст полкової роти зв’язку рядовий Степан Васильович Мамонтов виявив декількох німецьких розвідників, які під’єднались до телефонної лінії і прослуховували розмови. Не роздумуючи ні секунди, рядовий Мамонтов вступив у бій з ворогами. Один німець впав замертво від першої черги, інші відстрілюючись відійшли.

1 березня командуванням було прийняте рішення про виведення 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії з бою та заміну її частин в районі Топільного стрілецькими підрозділами.

Виконання поставленого завдання ускладнювалось відсутністю стаціонарної переправи через Стир, яка змогла б забезпечити пропуск військ в обидві сторони. Задачу збудувати таку переправу отримав 2-й гвардійський окремий саперний ескадрон (1-ша гв.кд) під командуванням гвардії капітана Віктора Івановича Назарова. Сапери вже були знайомі з ріками Волині, а їх командир мав значний бойовий досвід. Віктор Назаров почав воювати 22 червня 1941 року. Тричі був удостоєний бойових нагород ( ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаль «За бойові заслуги»). Під його командуванням всього за 10 днів перед цим (20 лютого) саперами ескадрону за 16 годин було збудовано 35 тонний міст через річку Іква в районі містечка Торговиця Рівненської області. З честю сапери справились і з новим завданням. Під сильним артилерійсько-мінометним вогнем та ударами авіації противника за 14 годин в районі Рожища був збудований міст через Стир.

Сапери наводять переправу

До кінця дня 1 березня по мосту переправились стрілецькі підрозділи, а частини 1-ї гв.кд були відведені з плацдарму. Всього через 5 місяців, останніх боях за звільнення Волині і Львівщини саперами ескадрону 19 липня був збудований міст через Західнй Буг в районі Бенків Селець, що дозволило переправити 1-шу гв кд, 1244 сап та танковий полк і вибити німців з міста Великі Мости. А 20 і 22 липня сапери діяли як піхота проти підрозділів Вермахту, які намагались прорватись із Бродівського казана. Віктор Назаров був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора). Гвардії капітан В.І.Назаров війну закінчив на Ельбі. За останні бої Великої Вітчизняної був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Цього ж дня у районі сіл Старі Рокині та Сирники 1-й стрілецький батальйон капітана Олександра Конякіна (271-й сп) продовжував відбивати атаки німців, які будь-що намагались прорватись по шосе Ковель – Луцьк.

На світанку група бійців, яка виконувала завдання з розвідки переднього краю ворога, стикнулась з німецькими розвідниками. В ході короткотривалого бою 4 гітлерівці були вбиті, інші відступили. Особливо відзначився рядовий Савелій Федотович Нестерець (1-ша ср), нагороджений за цей розвід вихід медаллю «За відвагу».

Основний удар ворога прийшовся по позиціям 1-ї та 2-ї стрілецьких рот, які тримали позиції в районі села Старі Рокині. Стійко бились бійці стрілецького взводу під командуванням лейтенанта Іллі Даниловича Д’ячкова (2-га ср). Взвод відбив 2 атаки ворога, а згодом контратакував противника і відкинув його назад. Втрати ворога від вогню взводу склали до п’яти десятків солдат і офіцерів. Вогневий бій з противником зав’язав особовий склад кулеметної роти, якою командував лейтенант Федір Іванович Черевичний. Кулеметники вогнем відрізали ворожу піхоту від танків (були знищені до 50 гітлерівців)

До 25 гітлерівців розсіяв і частково знищив розрахунок міномету під командуванням старшого сержанта Володимира Степановича Поминова. Мінометники не тільки сприяли відбиттю ворожої атаки, але й забезпечили перехід у контратаку своїх однополчан. Вміло також діяв розрахунок міномету, командування яким прийняв старшина мінометної роти 1-го батальйону старшина Іван Харитонович Логвиненко. Мінометники під його командуванням знищили 8 гітлерівців.

У ході контратаки в районі шосе Ковель-Луцьк відзначився помічник командира взводу 1-ї роти сержант Борис Павлович Ванюков. Саме він підняв підлеглих в атаку, в ході якої особисто знищив 4 гітлерівців. Атаку радянських піхотинців вогнем підтримав навідник ПТР єфрейтор Іван Леонтійович Дядечко. Влучними пострілами бронебійник знищив кулемет і подавив дві вогневі точки противника. Свій вклад у відбиття німецької атаки вклав і рядовий Павло Васильович Черников (2-га рота), котрий зі снайперської гвинтівки знищив 7 офіцерів та унтер-офіцерів противника.

Своєчасну медичну допомогу бойовим товаришам в ході бою надавали санінструктори молодший сержант Федір Федорович Верьовка та рядовий Антон Іванович Гордієнко. Федір Верьовка з поля бою евакуював зі зброєю 9 поранених, а Антон Гордієнко - 5. Відзначились санінструктори і при відбитті чергової німецької атаки – ними були знищені відповідно 4 та 5 гітлерівців.

За мужність і вмілі дії старший сержант Помининов, сержант Ванюков, молодший сержант Верьовка, єфрейтор Дядечко та рядовий Черников були удостоєні медалей «За відвагу», а старшина Логвиненко і рядовий Гордієнко – медалями «За бойові заслуги».

Знову вміло діяли кулеметники взводу молодшого лейтенанта Василя Антонова. Коли від ворожої кулі впав навідник одного з станкових кулеметів, Антонов сам взявся за гашетку і став «косити» ворога. При відбитті атаки кулеметники знищили до 60 гітлерівців, при цьому командир взводу особисто – до 25. За виявлені сміливість і стійкість в боях молодший лейтенант Антонов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

При відбитті чергової атаки цього дня кулеметним розрахунком єфрейтора Василя Васильовича Булата були знищені 10 ворогів.

У районі с.Сирники відзначився навідник станкового кулемету кулеметної роти 1-го сб рядовий Василь Опанасович Бірдус. Вогнем кулемету було розсіяно до двох взводів піхоти противника, при цьому 45 ворожих солдат – вбиті. Протягом двох днів боїв 1 та 2 березня в районі сіл Сирники та Старі Рокині влучний вогонь по ворогу з ручного кулемета вів рядовий Василь Леонтійович Князев. В бою за Старі Рокині він знищив 10 ворогів, а в районі Сирників ще десяток гітлерівців.

Також вміло та відважно діяв командир стрілецького відділення сержант Микола Федотович Клочок. Коли німці увірвались до Сирників, сержант Клочок організував відбиття атаки. Гранатами і вогнем зі стрілецької зброї атака була відбита. На свій рахунок командир відділення в тому бою записав 5 ворогів. Василь Князев, Микола Клочок були удостоєні медалей «За відвагу». До речі, для Миколи Клочка це вже була друга медаль «За відвагу». Першою він був нагороджений за сміливі діях при звільненні с. Яполоць 18 січня 1944 року (Рівненський район Рівненської області).

У районі села Підліски дві ворожі атаки були відбиті завдяки стійкості бійців кулеметної роти 1/271 сп. Відзначився ручний кулеметник рядовий Василь Антонович Карлюк, котрий розсіяв вогнем і частково знищив до взводу піхоти противника. За мужність був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Німецькі танкісти без підтримки піхоти далі йти не наважились. Атаки були відбиті.

Своєчасну медичну допомогу бойовим товаришам на полі бою надавав командир санітарного взводу батальйону ст. лейтенант м/с Микола Степанович Захаров. Тільки за один день 1 березня він врятував життя 45 однополчанам. За мужність на полі бою був нагороджений медаллю «За відвагу».

Колега старшого лейтенанта м/с Захарова – командир взводу санітарів 3-го батальйону 288-го стрілецького полку лейтенант м/с Василь Олександрович Гвоздєв у боях з 23 лютого по 2 березня в районі Вовнянки та Рожища надав першу медичну допомогу та організував евакуацію до медсанроти 47 поранених і був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Спроба прорвати оборону частин 181-ї сд та 1-ї гв кд в районі Старих Рокинь 1 березня була зірвана також за допомоги масованого вогню двох дивізіонів 375-го ап. Противник, який було пішов в атаку втратив до 100 вояків і відступив назад.

Вміло діяли розрахунки 4-ї артилерійської батареї, якою командував старший лейтенант Никанор Михайлович Романенков. Батареєю були знищені бронемашина, гармата, 4 кулемети, спостережний пункт і до 40 піхотинців. Комбат, який вміло корегував вогонь і керував підрозділом, був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Усього в ході боїв в районі Топільне, Рожище, Рокині в період з 23 лютого по 3 березня дивізіонами 375-го артилерійського полку було знищено 2 танки, 2 бронемашини, 15 вантажівок, 4 бронетранспортери, 3 протитанкові гармати, 18 вогневих точок, 3 спостережні пункти, до 300 офіцерів і солдат, подавлений вогонь 2 артилерійських батарей. За вміле керівництво полком і проявлену при цьому мужність командир полку гвардії підполковник Ільютович був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Наступного дня, 2 березня, німецька піхота за підтримки танків і бронетранспортерів атакувала підрозділи 1-го сб 271-го сп в Старих Рокинях. Бій зав’язався на вулицях села. Коли німецькі танки й піхота увірвались до населеного пункту, впритул до ворога непомітно підібрався рядовий Яків Гнатович Терех. Вогнем впритул з автомата він знищив німецького офіцера та двох солдат. Вогонь бійця був настільки несподіваним, що німецький підрозділ за панікував у підозрі оточення.

Вдало діяли кулеметники взводу під командуванням молодшого лейтенанта Олексія Олександровича Данилова. Від нищівного вогню кулеметів на полі бою залишилось навіки лежати 27 гітлерівців. Знову відважно діяв розрахунок єфрейтора Булата. Цього дня кулеметники знищили два десятки ворогів. 23 гітлерівців знищив кулеметний розрахунок єфрейтора Миколи Івановича Степанова. До 14 гітлерівців знищив розрахунок станкового кулемету, де навідником був рядовий Олександр Єлисійович Легкобит. Коли 1-ша ср перейшла в контратаку, кулеметники висунулись вперед і зірвали спробу гітлерівців закріпитись на новому рубежі. Олександр Легкобит зумів зайняти зручну позицію і вдарити у фланг противника. Відзначився також рядовий Василь Савелійович Мартиненко, котрий протягом боїв своєчасно підносив боєприпаси кулеметникам. Завдяки сміливим діям кулеметників ворог змушений був відкотитись назад.

Одним із взводів 1-ї стрілецької роти командував сержант Костянтин Лаврентійович Єлисєєв. Бійці під його командуванням в районі шосе Ковель – Луцьк відбили 2 ворожі атаки, а коли гітлерівці наблизились до позицій, вдарили по ним гранатами, а потім пішли в багнетну атаку. Підрозділ на плечах ворога увірвався до села і вибив противника з кількох будинків. Відважно діяв рядовий Назар Федорович Андрійчук, який автоматним вогнем викурив гітлерівців із одного з будинків, при цьому знищив 2 ворогів, а одного захопив у полон. 11 гітлерівців влучними пострілами «зняв» з снайперської гвинтівки снайпер 3-ї стрілецької роти рядовий Борис Іванович Чурашов. На ділянці оборони 2-ї стрілецької роти вміло діяло відділення під командуванням сержанта Григорія Денисовича Пашка. Особисто молодшим командиром вогнем з ручного кулемету були знищені 10 гітлерівців, а згодом на чолі відділення він одним з перших піднявся в контратаку.

Вогнем з міномету однополчан в ході бою 2 березня підтримав розрахунок сержанта Леоніда Васильовича Чешуїна. Мінометники при відбитті наступу ворога розсіяли і частково знищили до взводу піхоту, а в ході контратаки ще до 15 гітлерівців. Розрахунком 120мм міномету, заряджаючим якого був сержант Георгій Григорович Курганов були знищені протитанкова гармата, 3 станкові кулемети, розбиті 2 вантажівки і 2 брички з боєприпасами, знищені до 15 гітлерівців. Згодом сержант Курганов відзначився в бою 27 березня при визволенні села Уляники. Внаслідок сміливих рішучих дій підрозділів 1-го стрілецького батальйону село було очищене від противника.

Управління боєм батальйону було б не можливе без стійкого безперервного зв’язку, який забезпечили бійці взводу зв’язку 1-го сб під командуванням лейтенанта Івана Михайловича Коротєєва. Зв’язківці, в тому числі їх командир, неодноразово виходили під ворожим вогнем для перевірки ліній зв’язку між ротами. При цьому зв’язківці не рідко приймали участь у відбитті німецьких атак. Так, наприклад, командиром відділення сержантом Петром Назаровичем Степанкіним були усунуті 16 пошкоджень на лінії і знищені 3 гітлерівці. Швидко і якісно передавали донесення і зв’язкові командирів рот. В боях 1 та 2 березня зокрема відзначився зв’язковий командира 1-ї стрілецької роти рядовий Іван Петрович Суслов.

У районі с. Підліски масовані атаки ворога знову відбивали бійці 8-ї стрілецької роти 271-го сп.

Уміло вів вогонь по ворогу кулеметник рядовий Іван Трохимович Скорик, котрий знищив ворожий кулемет і 5 гітлерівців. При відбитті німецької атаки вміло діяв розрахунок протитанкової рушниці (рота ПТР 3-го батальйону)у складі навідника рядового Олександра Денисовича Сорочки та 2-го номера рядового Петра Порфировича Трубенова. Влучними пострілами з протитанкової рушниці бронебійник знищив кулемет противника з обслугою, а згодом вогнем з автомата Олександр Сорочка знищив ще трьох німецьких піхотинців, а його напарник Петро Трубенов - 8. Від мін, випущених розрахунком 82мм міномету навідника молодшого сержанта Якова Федоровича Дуніна загинули 15 німецьких вояків та були розбиті 3 вози з боєприпасами. 3 підводи з боєприпасами, 6 коней і до 10 гітлерівців знищив розрахунок міномету під командуванням старшого сержанта Сергія Гордійовича Кандибка. До взводу німецької піхоти було розсіяно і частково знищено вогнем розрахунку 82мм міномету, навідником якого був молодший сержант Василь Гнатович Сапранов. Точні дії кулеметників, бронебійників і мінометників, не тільки дозволили відбити напад німців, але й перейти взводам 8-ї стрілецької роти в контратаку. Протягом дня бою в районі села Нові Рокині завдання з підвезення боєприпасів на передову блискуче виконав їздовий господарчого взводу 2-го стрілецького батальйону рядовий Габтрох Харисович Харисов, нагороджений за бої в районі Рожища медаллю «За бойові заслуги».

Другого дня березня німці атакували також позиції 3-го батальйону 292-го Волзького стрілецького полку 181-ї сд. За умов сильного артилерійського і мінометного вогню знову відважно діяв розрахунок станкового кулемету сержанта Олексія Олексійовича Абрамова. За день бою кулеметники вогнем знищили 27 ворогів, а сержант Абрамов продовжував вести вогонь навіть після отриманого важкого поранення.

3 березня в районі с. Нові Рокині німці здійснили спробу контратакувати на ділянці 2-го батальйону 271-го сп, яким командував майор Сергій Кузьмович Давидов. На шляху нападників встав кулеметний взвод гвардії лейтенанта Бориса Фетходиновича Мамлієва (кулеметна рота батальйону). Кулеметники вогнем знищили до  40 ворогів і дали змогу батальйону перейти в контратаку. Вміло діяли командир розрахунку станкового кулемету сержант Віктор Іванович Баранов та навідник сержант Джумма Барубаєв, котрі займали вогневу позицію на фланзі 4-ї стрілецької роти. Кулеметники підпустили ворога на відстань до 50 метрів і кинджальним вогнем впритул розстріляли 25 гітлерівців, у тому числі розрахунки 2-ї кулеметів. У попередніх боях на берегах Стиру цим розрахунком були знищені 5 вогневих точок і до 20 солдат противника. По відбитті атаки підрозділи 2-го батальйону самі перейшли в наступ. При підтримці атаки кулеметники взводу Мамлієва подавили вогневу точку противника. У складі 4-ї роти відважно діяв рядовий Василь Селіверстович Данилець, котрий вогнем з ручного кулемета подавив вогневу точку противника і знищив до 15 ворогів.

Цього дня в бою також відзначився командир взводу 82мм мінометів лейтенант Іван Федорович Павлов. Мінометники знищили німецьку вантажівку, 10 одиниць гужового транспорту, розсіяли і частково знищили до двох взводів піхоти противника. Вогонь мінометів в районі с.Підліски корегував старшина мінометної роти 2-го батальйону старшина Олександр Павлович Зубанов. Завдяки вмілому цілевказанню батарея знищила до 35 ворогів.

Відзначились також і зв’язківці батальйону, зокрема телефоністи рядові Олександр Васильович Смирнов, котрий за день бою усунув 35 пошкоджень на лініях зв’язку; Семен Степанович Федоренко, котрий усунув під ворожим вогнем 20 пошкоджень.

Протягом бою в районі с.Старі Рокині відважно діяв телефоніст роти зв’язку 271-го сп рядовий Павло Пантелійович Безнощенко. Тільки за один день під масованим вогнем противника ним були усунені 20 пошкоджень на лінії зв’язку між командним пунктом батальйону і КП штабу полку. Увесь період боїв з 22 лютого підтримував безперебійний радіозв’язок між командиром батальйону і штабом полку радист полкової роти зв’язку рядовий Іван Іванович Калачов.

Одночасно 3 березня до 120 гітлерівців атакували позиції полкової автоматної роти в районі с. Старі Рокині. Протягом двох годин стійко відбивав атаки взвод під командуванням лейтенанта Олексія Михайловича Силаєва. Автоматники відбили дві ворожі атаки і знищили при цьому до 50 ворогів. Дані для ведення вогню по рації своєчасно передавав радист полкової роти зв’язку єфрейтор Федір Іпатович Киприянов. Коли осколок німецького снаряду попав в рацію, Федір Киприянов моментально усунув пошкодження і відновив зв’язок.

За вмілі дії, мужність і стійкість в боях 1-3 березня в районі Рокині-Сирники сержанти Абрамов і Барубаєв були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, гвардії лейтенант Мамлієв, лейтенанти Д’ячков, Черевичний, Павлов, Силаєв, молодший лейтенант Данилов, сержант Єлисеєв, єфрейтор Булат – орденами Червоної Зірки, сержант Баранов, рядові Андрійчук, Бірдус, Степанов– орденами Слави 3-го ступеня, старшина Зубанов, молодший сержант Верьовка, рядові Безнощенко, Данилець, Калачов, Коротєєв, Киприянов (представлявся до ордену Червоної Зірки), Легкобит, Пашко, Скорик, Смирнов, Сорочка, Трубенов Терех, Чешуїн, Чурашов, Федоренко – медалями «За відвагу». Старший сержант Кандибко та молодші сержанти Дунін і Сапронов, рядові Мартиненко та Суслов були удостоєні медалей «За бойові заслуги».

У районі села Підліски 3 березня атаки ворога відбивали та супроводжували контратаки радянських підрозділів вогнем артилеристи батареї 76мм гармат 271-го сп. Важко пораненого командира вогневого взводу у бою замінив командир взводу боєпостачання батареї старший технік-лейтенант Леонід Кузьмович Бородін. Постачальник виявився вправним артилерійським командиром. Розрахунками взводу під його командуванням були знищені два німецькі кулемети, придушений вогонь мінометної батареї, розсіяні і частково знищені два взводи гітлерівської піхоти.

Цього дня бої продовжувались також у районі с. Топільне. Сплановане відведення кавалерії було скасоване і 1-й гв.кп знову зайняв оборону в районі Топільного.

Напередодні скупчення піхоти і бронемашин ворога в районі с. Кирилюха виявив розвідувальний роз’їзд під командуванням гвардії рядового Олександра Васильовича Криванова. Отримана розвідниками інформація дозволила полку належним чином підготувати оборонні позиції. Серед розвідників був і гвардії рядовий Марф Мустофаєв. Він виявив скупчення ворожої бронетехніки у вибалку, який вів до флангу полку. Згодом гвардії рядовий Мустофаєв виявив і своєчасно доповів до штабу полку про кількість бронетранспортерів та вантажівок противника, які наближались від Гаїв Дітковецьких. Відважний розвідник був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Першими ворога зустріли бійці відділення гвардії старшого сержанта Василя Григоровича Калашникова, яке знаходилось у бойовому охороненні в районі висоти 182.2. Півтори години гвардійці стримували наступ двох взводів німецьких гренадер, підтриманих 3 танками.

Коли група автоматників таки просочилась через траншеї стрілецької роти 181-ї сд, яка займала позиції між 1-м та 3-м ескадроном, та вийшла майже до КП полку на зустріч їй в контратаку рушили бійці взводу хімзахисту гвардії лейтенанта Івана Павловича Гоманюка. Взводом було знищено десяток нападників, загроза захоплення противником штабу полку була ліквідована. Іван Гоманюк був представлений до медалі «За відвагу», проте отримав орден Червоної Зірки.