26 лютого було вирішено контратакувати противника в районі Рожище, Топільне. Один з основних ударів повинен був нанести 6-й гвардійський кавалерійський Сталінград -Комишенський Червонопрапорний полк (1-ша гв.кд) під командуванням гвардії майора Георгія Яковича Чумакова. Наступ кіннотників також підтримував 2-й батальйон 288-го Сталінградського стрілецького полку 181-ї Сталінградської стрілецької дивізії під командуванням капітана Габдулбара Сабивовича Гайнуліна.

Схема дій 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії в районі Рожища

Перший удар був нанесений в районі Топільного. Під сильним артилерійсько-мінометним вогнем вранці форсував Стир і вдарив по ворогу 4-й шабельний ескадрон 6-го гв.кп під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олексія Капітоновича Цепова. Кіннотники з ходу оволоділи південною околицею села Топільне і закріпились на зайнятому рубежі. В ході бою ескадроном Олексія Цепова було знищено до 50 гітлерівців і бронеавтомобіль. Успіх ескадрону дозволив переправитись через Стир іншим підрозділам полку.

Поруч форсував Стир і з ходу оволодів південною околицею Топільного шабельний ескадрон під командуванням гвардії старшого лейтенанта Сергія Антоновича Кошового. Кіннотниками ескадрону в бою було знищено до 50 ворогів та 1 бронеавтомобіль. Був захоплений ручний кулемет та взято до полону двох гітлерівців. Атакуючих шабельників вогнем зі станкового кулемету підтримував гвардії червоноармієць Савелій Іванович Поліщук. Від його куль знайшли свою погибель 11 гітлерівців, які намагались контратакувати кіннотників. Згодом в бою в районі села Михайлин відважний кулеметник знищив ще 7 ворогів. За відвагу у бою був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Значну шкоду ворогу наніс вогонь мінометів вогневого взводу гвардії лейтенанта Валентина Павловича Скуратова (6-й гв.кп). В бою в районі с. Топільне мінометниками, які діяли в бойових порядках ескадрону було знищено 2 станкові кулемети. Протягом дня зв’язок між ескадроном і штабом полку забезпечував телефоніст гвардії єфрейтор Володимир Григорович Петров. Під шаленим вогнем противника цього дня зв’язківець усунув 15 поривів лінії зв’язку, а наступного дня ще 11. Двічі переправлявся через Стир старший зв’язковий гвардії молодший сержант Сергій Родіонович Прохоров, який доставляв донесенні і бойові розпорядження. Наступного дня Сергій Прохоров, не дивлячись на сильний вогонь противника зумів пробратись до позицій 2-го ескадрону і передати розпорядження командира полку.

Одночасно на Топільне почали наступ підрозділи 1-го гвардійського кавалерійського полку К.Л.Радзієвського. Першими до села увірвались бійці відділення гвардії молодшого сержанта Серія Гнатовича Климова. Рішучий натиск кіннотників заставив ретируватись з околиці населеного пункту три бронемашини з німецькими піхотинцями.

З району села Валер’янівка атаку радянських стрілецьких підрозділів підтримали розрахунки 1076-го вптап. Відзначився розрахунок протитанкової гармати у складі якого воював рядовий Дмитро Євдокимович Локтєв. Проти танкісти того дня знищили дві вогневі точки і до 15 німецьких піхотинців. Рядовий Локтєв за вмілі і безстрашні дії в бою був нагороджений медаллю «За відвагу».

26 лютого продовжувались жаркі бої  в районі Рудні. Гітлерівців, які закріпились у селі цього дня атакував 3-й батальйон 292-го сп. У бою відзначився розрахунок 82мм міномету під командуванням старшого сержанта Олександра Дмитровича Чугунова. Мінометники на відмінно виконали завдання із знищення групи німецької піхоти на північно – східній околиці села, при цьому знищили до 30 гітлерівців і подавили вогонь станкового кулемета. В розпал оборонних і контрнаступальних боїв також відзначився командир відділення боєпостачання 1-го стрілецького батальйону старшина Іван Тихонович Ігнатенко. Під сильним вогнем противника старшина доставляв на передову гарячу їжу, а головне боєприпаси. Крім того завданням старшини був збір зброї, залишеної на полі бою. За період з 10 грудня 1943 по 14 березня 1944 року Іван Ігнатенко зі своїми підлеглими зібрав і передав в ремонтні майстерні 6 мінометів, 9 ПТР, 30 кулеметів, 150 гвинтівок. За дії на Волині був удостоєний своєї другої бойової нагороди – ордену Червоної Зірки ( до цього у вересні 1943 був нагороджений медаллю «За бойові заслуги»).

Командир 292-го сп Герой Радянського Союзу підполковник Петро Устинович Перегуда і замполіт полку підполковник Тихін Никандрович Плотников.

Березень 1944р.

Поряд з наступальними діями 26 лютого продовжувались бої і оборонні.

У районі колонії Вовнянка знову відзначився пом комвзводу 8-ї срілецької роти 292-го сп старшина Зиков, котрий вогнем з ручного кулемета знищив до 20 гітлерівців. Продовжував старшина відбивати ворожі атаки і після отриманого поранення. Поруч атаки ворога відбивали взводи 7-ї стрілецької роти. Відзначився червоноармієць Григорій Павлович Бігун, котрий вогнем з автомата знищив 24 німці. При відбитті чергової атаки був важко контужений, проте залишився на позиціях і з останніх сил знищив два протитанкові розрахунки гітлерівців. Дві лобові атаки відбили бійці відділення сержанта Олексія Євдокимовича Філатова. Командиром відділення особисто були знищені 14 гітлерівців і виведені зі строю 2 ручні кулемети. В нічній атаці в напрямку на село Олександрівка сержант Філатов гранатами знищив станковий кулемет противника.

Уміло командував в цих боях своїм підрозділом командир взводу молодший лейтенант Микола Григорович Оксін. Бійцями взводу з 23 лютого по 3 березня були знищені 30 ворогів, захоплені 4 ручні кулемети. Командир взводу особисто вразив 9 гітлерівців.

25 поранених товаришів в боях 24-26 лютого в районі Рудні і Вовнянки виніс з поля і надав першу медичну допомогу санінструктор 8-ї стрілецької роти червоноармієць Микола Петрович Єрмак. Відважно діяв також санінструктор 9-ї стрілецької роти старший сержант Меркурій Васильович Гудков. Ним з поля бою були евакуйовані 25 бійців зі зброєю. Проте санінструктор не тільки рятував поранених товаришів, в разі необхідності поруч з ними він відбивав ворожі атаки. Влучними пострілами з гвинтівки ним були знищені 16 гітлерівців.  Такий же бойовий рахунок був і в санінструктора 8-ї стрілецької роти старшого Сержанта Якова Васильовича Степанова. Крім 16 знищених ворогів він надав першу допомогу на полі бою 22 однополчанам.

Знову відзначились мінометники взводу старшого лейтенанта Крючкова (292-й сп), якими в бою за Олександрівку були знищені 4 бліндажі, 5 возів з боєприпасами, до взводу німецької піхоти, подавлений вогонь ворожої гармати.

У районі Олександрівки стійко тримали оборону також артилеристи 1-ї батареї 375-го ап. Вмілими і злагодженими були дії розрахунку, заряджаючим в якому був червоноармієць Олексій Миколайович Циганков. За день бою цим розрахунком були знищені дві вогневі точки противника, подавлений вогонь двох мінометних батарей, розсіяно і частково знищено до 20 німецьких піхотинців.

За мужність і відвагу на полі бою старший лейтенант Крючков був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, старшина Валентин Зиков, старші сержанти Меркурій Гудков та Яків Степанов - орденами Червоної Зірки. До цього ордену представлялись також сержанти Сергій Карманов, Олександр Будорін, Олексій Філатов, єфрейтор Євдоким Ульянкін, червоноармієць Григорій Бігун, однак були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня. Орденом Слави 3-го ступеня також був нагороджений сержант Дроздов. Молодший лейтенант Оксін, червоноармієць Єрмак, котрі представлялись до орденів Червоної Зірки та старшина Михайло Бухмастов, який представлявся до нагородження орденом Слави 3-го ступеня, були нагороджені медалями «За відвагу». Медалі «За відвагу» удостоївся також червоноармієць Олексій Циганков.

У бою також відзначились старший телефоніст взводу зв’язку 3-го батальйону сержант Лазар Феоктистович Курков та телефоніст 7-ї стрілецької роти червоноармієць Сергій Петрович Буйновський. Окрім виконання свого основного завдання – встановлення і підтримання ліній зв’язку, ним було знищено 7 та 11 гітлерівців відповідно та станковий кулемет ворога. Обидва зв’язківці Червоної Зірки.

Дії стрілецьких підрозділів 1/292сп підтримували розрахунки ПТР, серед яких був розрахунок навідника протитанкової рушниці червоноармієць Пантелій Андрійович Кирюта. При відбитті німецької атаки бронебійник підпусти на відстань до 20 метрів німецький броньовик і з одного пострілу підбив його. Цього дня Пантелій Кирюта також знищив станковий кулемет з розрахунком і 2 міномети. За вмілі дії був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Цього ж дня, 26 лютого, 1-й стрілецький батальйон 271-го сп капітана Конякіна отримав завдання вибити гітлерівців із с. Нові Рокині. Основний удар наносили взводи 3-ї стрілецької роти під командуванням молодшого лейтенанта Миколи Мальцева. Зважаючи на перевагу ворога, Микола Федорович вирішив діяти вночі. Під покровом темноти стрілці наблизились до німецьких позицій і атакували ворога. До світанку Нові Рокині були звільнені, 3-тя стрілецька рота осідлала шосе Ковель – Луцьк та міст через річку Серна. Дві доби рота утримувала зайняті позиції, не дивлячись на шалені атаки ворога. За вміле управління підрозділом та виявлені при цьому особисті мужність і відвагу молодший лейтенант Микола Федорович Мальцев був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У бою за оволодіння шосе Ковель – Луцьк в районі Нових Рокинь відважно діяли й бійці 1-ї стрілецької роти. Особливо відзначився командир відділення сержант Іван Володимирович Рубаник. Бійці його відділення повністю виконали поставлене завдання, сержант Рубаник при цьому знищив 5 ворогів. За вмілі і мужні дії був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Переправу через Стир 26 лютого отримав завдання прикрити взвод молодшого лейтенанта Костянтина Володимира Скурчинського з полкової роти автоматників 271-го сп. Бійці відбили всі спроби двох ворожих взводів оволодіти переправою і знищили при цьому до 25 німців. При відбитті атаки німців мужньо діяв писар-каптенармус 9-ї стрілецької роти 271-го сп молодший сержант Павло Семенович Петренко. Вогнем з ручного кулемету тиловик знищив 5 гітлерівців і був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

У жорстоких боях 26 лютого чимало командирів і бійців отримали поранення різного ступеня. Медичний персонал усіх рівнів працював не покладаючи рук. Уміло діяв особовий склад медико-санітарної роти 271-го сп, якою командував військлікар 3 рангу Олександр Павлович Олейник. Командир роти особисто надавав допомогу пораненим та організував Ії відправу до дивізійного медсанбату. Тільки за 26 люте було надано допомогу і евакуйовані 124 поранених. За вмілі дії військлікар 3-го рангу О.П.Олейник був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Наступного дня, 27 лютого, було вирішено атакувати німців, які зайняли оборону в містечку Рожище.

Вночі з 26 на 27 люте на північну околицю Рожища пробрався розвідник 6-го гв.кп гвардії старший сержант Петро Никанорович Колбаса. Ним було виявлено декілька вогневих точок противника. На світанку артилерія нанесла удар – 2 станкові кулемети ворога з розрахунками були знищені. Відзначився в розвідці і командир відділення ПТР гвардії старший сержант Дмитро Олексійович Пожидаєв, котрий пробрався в тил противника і захопив у полон двох німецьких солдат.

Першими на північно-західну околицю Рожища увірвались бійці взводу гвардії молодшого лейтенанта Михайла Ареф’євича Гуляєва. У вуличних боях ними було знищено кулемет противника та 10 німецьких солдат. Командиром взводу у рукопашній сутичці був вбитий німецький офіцер. Шабельників вогнем зі станкового кулемету підтримував розрахунок «Максима» на чолі з гвардії старшиною Петром Терентійовичем Телєгіним. Від осколків ворожого снаряду розрахунок кулемету був виведений зі строю, поранення отримав і старшина Телєгін. Проте, Петро Терентійович не покинув поле бою і продовжував вести вогонь по ворогу. Цього дня на рахунку відважного старшини було 2 знищених станкових кулеметів ворога з розрахунками. За мужність і героїзм гвардії старшина Петро Телєгін був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). 3 кулемети і до 20 гітлерівців у районі кладовища в Рожищі знищили мінометники взводу Валентина Скуратова.

В числі перших до Рожища увірвався взвод 6-ї роти 288-го сп, командування яким після поранення комзводу прийняв рядовий Ісак Григорович Вижневець. Мужній солдат в ході атаки особисто вогнем з автомата знищив 5 гітлерівців, захопив 3 кулемети. В атаці був поранений, проте продовжував управляти взводом в бою. Гітлерівці пішли в контратаку, але були відкинуті. При відбитті німецької контратаки Ісак Вижневець знищив ще трьох ворогів.

Вночі німці перегрупували сили і знову атакували позиції 6-ї роти. Взвод Вижневця відбив 2 атаки і відійшов лише після наказу командира роти. Рядовий Андрій Федорович Пивоваров на вулиці Рожища зіткнувся з групою німецьких автоматників. Стрілець не розгубився і відкрив вогонь з автомата. Два нападники впали замертво. Відзначився Андрій Пивоваров і при відбитті нічної атаки німців. Він закидав нападників гранатами, а тоді першим у взводі кинувся на ворога. При відбитті німецької контратаки 12 ворогів влучними пострілами вивів зі строю командир відділення старший сержант Прокіп Якович Сущев. Знову молодший командир відзначився при відбитті трьох німецьких контратак в районі с. Желобів, коли вогнем з автомата знищив ще чотирьох ворогів. 

Відважно діяли бійці 4-ї стрілецької роти, зокрема взводу, командиром якого був молодший лейтенант Олексій Васильович Григор’єв. Командир взводу в боях за Рожище особисто знищив 10 німецьких вояків.

Командир 4-ї ср 288-го сп лейтенант М.А.Єфремов

Старшина 4-ї стрілецької роти молодший сержант Степан Прокопович Середін знищив 11 гітлерівців і захопив підводу з боєприпасами. Коли німці контратакували, підірвав захоплене майно, щоб воно не знову не дісталось ворогу.

На вулицях містечка вміло діяли розрахунки кулеметної роти 2-го сб 288-го сп. У вуличних боях кулеметник рядовий Андрій Петрович Калита знищив 15 гітлерівців, а коли ворожі танки стали обходити підрозділ прикрив вогнем відхід товаришів і сам вийшов з оточення. Вогнем поливав ворога також розрахунок станкового кулемету, яким командував молодший сержант Олександр Дмитрович Григорович. Кулеметники на вулицях райцентру знищили три десятки ворогів і попередили обхід німців з правого флангу і прорив у тил 4-ї стрілецької роти. Десяток гітлерівців знайшов свою смерть на вулицях міста від куль рядового Опанаса Титовича Кобзаря. Рядовий Кобзар відзначився також напередодні при відбитті атак в районі села Рудня. Тоді ним у складі розрахунку були знищені 20 ворогів. Своєчасну доставку боєприпасів і продовольства на передову в цих боях забезпечив старшина кулеметної роти сержант Іван Олександрович Овчаренко. Крім того на рахунку сержанта були 4 знищені гітлерівці. Протягом боїв за Рожище зв’язок між командирами підрозділів і командуванням полку підтримували радисти  полкової роти зв’язку молодший сержант Василь Юхимович Нікітін, рядовий Іван Павлович Чибисов, старший телефоніст рядовий Олександр Олександрович Кузенков, командир відділення взводу зв’язку 2-го стрілецького батальйону сержант Іван Федорович Горлов. Завдяки вмілій роботі зв’язківців штаб полку і командири підрозділів володіли необхідно. Інформацією і мали змогу якісно керувати підрозділами. За мужність в бою і сміливі, рішучі дії молодший лейтенант Григор’єв, молодший сержант Олександр Григорович, рядові Ісак Вижневець і Андрій Калита були нагороджені орденами Червоної Зірки (рядовий Вижневець представлявся до ордену Слави 3-го ступеня), старший сержант Сущев (представлявся до ордену Червоної Зірки), рядові Опанас Кобзар і Андрій Пивоваров – орденами Слави 3-го ступеня, а  сержанти Горлов, Овчаренко, молодші сержанти Нікітін, Середін (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня), рядові Кузенков і Чибисов– медалями «За відвагу».

Одночасно кіннотники 6-го гв.кп атакували опорний пункт ворога на висоті 198,9. Одними з перших у ворожу траншею увірвались гвардії рядовий Абдул Абдурахманович Ексанов, котрий знищив 3 і захопив у полон 2 гітлерівців та командир розрахунку станкового кулемету гвардії сержант Іван Михайлович Родіонов, котрий влаштував позицію для свого кулемету, що забезпечило обстріл ходів сполучення. В бою на висоті гвардії сержант Родіонов знищив 25 гітлерівців. Всього ж за період з 26 по 28 лютого розрахунком його станкового кулемету було вбито й поранено понад 35 ворогів. За мужність гвардії рядовий Ексанов та гвардії сержант Родіонов були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня (представлялись відповідно до орденів Вітчизняної війни 2-го та 1-го ступенів).

Завдяки мужності і безстрашшю кіннотників скадрон гвардії старшого лейтенанта Кошового увірвався у ворожі траншеї на висоті з відміткою 189,6. Німецька рота, яка обороняла висоту залишила 30 трупів своїх бійців і поспіхом відійшла.

При доставці бойового розпорядження командування полку до 2-го ескадрону вкотре в боях на Волині відзначився комсорг полку гвардії молодший лейтенант Олександр Іванович Копитін. Не дивлячись на сильний вогонь противника і відкриту місцевість розпорядження було доставлене своєчасно.

27 лютого три німецькі атаки в районі села Старі Рокині відбили бійці 1-го батальйону 271-го стрілецького полку. В бою відзначився ад’ютант старший батальйону лейтенант Іван Семенович Топчий. Офіцер окрім виконання штабних організаційних функцій в критичні моменту бою знаходився на передових позиціях і при відбитті німецьких атак особисто знищив 9 гітлерівців. За відвагу і мужність в бою був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

По відбитті німецьких атак підрозділи 1-го батальйону перейшли в контратаку. Одним з перших на західний берег Стиру переправився зі своїм станковим кулеметом єфрейтор Аркадій Васильович Каршин. Вогнем з кулемету відважний навідник забезпечив форсування водної перешкоди підрозділом. У бою знищив до 80 гітлерівців.

У боях вздовж Стиру приклади стійкості, мужності, відваги, вмілого володіння зброєю показували офіцери, сержанти і солдати батареї 45мм гармат 271-го стрілецького полку. Батарея по-взводно була передана для посилення протитанкової оборони батальйонів, то ж її розрахунки діяли в районах різних населених пунктів.

Розрахунок 45мм гармати міняє вогневу позицію

27 лютого під с. Валер’янівка вміло діяли розрахунки вогневих взводів під командуванням лейтенанта Андрія Івановича Чинякова та молодшого лейтенанта Костянтина Миколайовича Юдіна. Лейтенант Чиняков протягом бою стояв біля панорами прицілу і особисто знищив вогнем з гармати 10 гітлерівців, станковий кулемет з розрахунком та крупнокаліберний кулемет. При відбитті ворожої атаки свою гармату для ведення вогню прямим наведенням кавалер медалі «За відвагу» старший сержант Іван Семенович Бубнов. Розрахунком гармати цього дня була знищена німецька вантажівка та до 45 піхотинців. Вогонь артилеристів корегував молодший лейтенант Юдін.

Результативними були також дії розрахунку 120мм міномету, заряджаючим якого був єфрейтор Степан Іванович Дудін. Мінометники при відбитті німецької атаки знищили кулемет, а вогонь ще двох подавили, розсіяли і частково знищили до взводу ворожої піхоти. Степан Дудін за мужність і вмілі дії при відбитті атаки противника був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Підтримані артилерією та мінометниками, в контратаку перейшли взводи 7-ї роти. Серед перших до Валер’янівки увірвався рядовий Василь Степанович Будюк, котрий вогнем з ручного кулемета і гранатами знищив до десятка гітлерівців.

У районі села Підліски з ворогом продовжував битись 2-й батальйон 271-го сп майора Давидова. 10 німецьких піхотинців і гармату знищив розрахунок «сорокап’ятки», де навідником був кавалер ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня рядовий Дмитро Олександрович Апивалов. Вантажний автомобіль і до 45 німецьких солдат влучним вогнем знищив кавалер медалі «За відвагу» навідник сержант Федір Васильович Кисельов. Розрахунком гармати ще одного кавалера медалі «За відвагу» сержанта Бориса Прохоровича Федяніна при наступі підрозділів полку на Підліски були знищені два станкові кулемети та до 15 ворожих піхотинців.

За період боїв з 23 по 29 лютого винищувально-протитанковою батареєю 45мм гармат 271-го сп під командуванням старшого лейтенанта Олександра Пилиповича Колесника були знищені 5 бронеавтомобілів, 23 кулемети ( в т.ч. 6 великого калібру), 13 автомобілів з піхотою і вантажами, 6 одиниць гужового транспорту з боєприпасами, подавила вогонь 19 вогневих точок, до 200 ворожих солдат і офіцерів. Командир батареї за ці бої був нагороджений орденом Червоного Прапора. Згодом старший лейтенант Колесник очолив 168-й окремий протитанковий дивізіон 181-їсд, яким командував до кінця війни.

Командир батареї 45мм гармат 271-го стрілецького полку 

старший лейтенант О.П.Колесник

За бій 27 лютого медалями «За бойові заслуги» були нагороджені підлеглі старшого лейтенант Колесника заряджаючий рядовий Ігамберда Баназар (у складі розрахунку впритул розстріляли 40 німецьких піхотинців та знищили кулемет із розрахунком) та возовий рядовий Семен Никифорович Безземельний (своєчасно підвозив на передову боєприпаси та підносив до розрахунків ящики із снарядами).

27 лютого під Підлісками влучний вогонь по ворогу також вели розрахунки батареї 76мм гармат під командуванням лейтенанта Володимира Петровича Михайлова. Вдало діяли розрахунки старшого сержанта Олексія Васильовича Долиніна та єфрейтора Олександра Федоровича Малашина. Розрахунок старшого сержанта Долиніна подавив вогонь чотирьох станкових кулеметів, розсіяли та частково знищив до 2-х взводів піхоти. Навідник Олександр Малашин знищив 2 кулемети і до 30 гітлерівців, а згодом при наступі подавив 3 вогневі точки противника і знищив ще до 15 ворогів. Дії артилеристів не тільки допомогли відбити атаку ворога, але й дозволили піхоті перейти в контратаку. За мужні дії старший сержант Долинін і єфрейтор Малашин були нагороджені орденами Червоної Зірки (представлялись до орденів Слави 3-го ступеня).

За період боїв з 23 по 29 люте батареєю 76мм гармат 271-го сп були знищені 3 бронетранспортери, 16 вантажівок, 23 вогневі точки, 57 одиниць гужового транспорту, підбиті 7 гармат калібру 105мм, 5 калібру 75мм, розбиті 4 спостережні пункти, подавлений вогонь 7 кулеметів, 2 автоматичних гармат, розсіяно і частково знищено до 300 офіцерів і солдат противника. За вміле управління вогнем батареї та мужність лейтенант Михайлов був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Вміло по ворогу вів вогонь розрахунок міномету мінометної роти 2-го сб, командиром якого був рядовий Петро Іванович Єгоров. Мінометниками при відбитті німецької атаки були знищені до 20 гітлерівців і 2 підводи з боєприпасами. Також вміло діяли мінометники, де номером обслуги був рядовий Василь Микитович Труба. Цим розрахунком був знищений станковий кулемет ворога і до 10 німецьких піхотинців. При відбитті німецької атаки в районі с. Підліски навідник 82мм міномету (мінрота 2-го сб) молодший сержант Григорій Павлович Калачевський вогнем зі свого міномету подавив 3 кулемети противника та знищив у складі розрахунку до 17 гітлерівців. Ще 15 ворогів були знищені розрахунком міномету, яким командував старший сержант Михайло Олексійович Шарашов. Розрахунок міномету навідника рядового Івана Пилиповича Дмитренка (3-й сб) при відбитті німецької атаки розсіяв ізнищив два десятки ворогів.

Відбиття декількох атаки ворога протягом боїв на західному березі Стиру були прямою заслугою снайперської групи 2-го батальйону 271-го сп, якою керував сержант Георгій Миколайович Ніколаєв. На особистому рахунку командира групи за час лютневих боїв були 16 вбитих гітлерівців і розрахунок кулемету. Уміло діяв снайпер сержант Сардар Асланович Мамедов. Влучними пострілами із своєї гвинтівки він знищив 15 ворожих вояків і подавив вогонь двох вогневих точок. За вмілі дії снайпери сержанти Ніколаєв, Мамедов були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня.

Протягом дня на позиції 6-ї роти забезпечив доставку гарячої їжі та боєприпасів старшина Іван Федотович Цвєтков. Коли німці перейшли в контратаку старшина роти у складі свого підрозділу відбивався від нападників і вогнем з автомата знищив чотирьох ворогів.

Серед перших, хто при атаці увірвався до Підлісок, був помічник командира взводу старший сержант Олександр Омелянович Лимарєв (8-ма стрілецька рота). Разом з бійцями взводу він захопив 3 станкові кулемети, які негайно були розвернуті проти своїх колишніх господарів. Особисто в бою знищив 3 німців. Також при атаці в районі залізничного мосту на с.Підліски відзначився навідник протитанкової рушниці взводу ПТР 3-го стрілецького батальйону молодший сержант Микола Микитович Хоханов. Бронебійник знищив станковий кулемет в районі залізничного мосту, а згодом одним з перших увірвався до Підлісок, де знищив ще 3-х гітлерівців.

Одночасно з 8-ю ср до Підлісок увірвався і взвод 9-ї стрілецької роти, де помічником командира взводу був молодший сержант Іван Леонідович Поспєлов. Іван Поспєлов в ході наступу подавив вогонь німецького кулемета. За три дні до цього, 24 лютого, в районі Вовнянки молодший сержант Поспєлов при відбитті німецької атаки вогнем з ручного кулемету знищив 5 ворогів. Цього ж дня в районі с. Підліски особливо танконебезпечні напрямки було вирішено прикрити мінними полями. Окрім фахівців-саперів до виконання цього завдання були залучені і бійці інших підрозділів. Особливо відзначився боєць полкового взводу хімзахисту рядовий Гаврило Степанович Малихін, котрий 27 і 28 лютого встановив 70 мін МОФ.

Коли німці стали атакувати на допомогу своїй піхоті прийшли бійці кулеметної роти 2-го сб. Вміло і відважно бились бійці розрахунку станового кулемету сержанта Андрія Івановича Федяніна. Від черг кулемету цього розрахунку замовк німецький кулемет, а на полі бою залишилось лежати до двох десятків ворогів.  Ще 15 ворогів влучними чергами знищив навідник станкового кулемету рядовий Людвіг Петрович Белявський.

У районі села Олександрівка цього дня знову вміло діяв розрахунок старшого сержанта Чугунова. Внаслідок мінометного обстрілу було вбито 15 гітлерівців, німецький підрозділ, який знаходився в селі вимушений був покинути населений пункт.

Протягом дня бою своєчасно передавав розпорядження командирам підрозділів командир відділення комендантського взводу 271-го сп сержант Антон Васильович Домашев. Окрім того ним з підлеглими була забезпечена надійна охорона КП полку.

Знову вміло діяла на полі бою рядова Марія Подшивалова. Протягом дня нею були усунуті 6 пошкоджень на лініях зв’язку, які вели від КП полку.12 поривів на лініях усунула її колега і подруга єфрейтор Ольга Костянтинівна Шерсткова.

На ділянці оборони 3-го батальйону 288-го стрілецького полку при відбитті німецької атаки відзначився особовий склад мінометної роти, якою командував лейтенант Михайло Сахаров. Ротою у взаємодією із стрілецькими підрозділами були знищені 5 кулеметів та до 50 солдат противника.