П`ятниця
29.03.2024
04:31
Форма входу
Категорії розділу
Перші бої зі звільнення Волині. Січень - лютий 1944. [17]
Бойові дії 1-го та 6-го гвардійських кавалерійських корпусів, 181-ї стрілецької дивізії 27 січня - 22 лютого 1944 року на території Волині і сусідніх районів Рівненщини
Рубіж над Стирем. Луцький плацдарм [15]
Бойові дії на берегах Стирю 23 лютого - 9 березня 1944 року. Конкретизація матеріалу "Лютневе протистояння" з розділу "Бої місцевого значення".
Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку. [13]
Бойові дії в районі Рожище, Сирники, Рокині з 22 лоютого по 9 березня 1944 року
У ворожих тилах. [2]
Бойові дії розвідників з'єднань та частин у тактичному та оперативному тилу противника.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » За рядками нагородних листків » Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку.

Бої 24 лютого на Рожищенському напрямку.

24 лютого 3-й батальйон 271-го сп отримав наказ контратакувати німців, які окопались в районі залізничного мосту через Стир. Атаку батальйону очолив лейтенант Торбєєв. Завдяки вмілому управлінню підрозділами та коректуванню вогню артилерійських і мінометних батарей ворога вдалось потіснити. В бою лейтенант Торбєєв був важко поранений. За мужність і вміле керівництво боєм у складній бойовій обстановці був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Німці контратакували. Ворожа група зуміла просочитись через бойові порядки батальйону і вийти в тил командного пункту. Був перерваний зв’язок зі штабом полку та ротами. На зустріч ворогу кинулись зв’язківці батальйоні на чолі зі старшим телефоністом рядовим Федором Васильовичем Рубаном. Зв’язківці вибили ворога і відновили зв’язок. Рядовий Рубан в бою знищив 2 ворожих солдат, був поранений, але залишився на полі бою. Був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ст.).

Під масованим вогнем противника по позиціям 3-го стрілецького батальйону в районі села Вовнянка 30 пошкоджень на лініях зв’язку усунув старший телефоніст взводу зв’язку батальйону рядовий Михайло Дмитрович Кондрашов*. Завдяки швидким і вмілим діям телефоніста був забезпечений безперебійний зв’язок командира батальйону з підпорядкованими підрозділами.

У боях 23-24 лютого вміло діяв стрілець 7-ї ср рядовий Іван Петрович Ємельянов*, котрий був приписаний до фінансової частини полку і виконував там обов’язки писаря. Саме в розпал боїв прямо в окопах Іван Ємельянов здійснював розрахунки з офіцерами і бійцями, а коли була потреба відбивався від ворога зі зброєю у руках.

Цього ж дня підрозділи 271-го сп продовжували відбивати атаки противника в районі села Валер’янівка. При відбитті атак відзначився бронебійник рядовий Ягудин Саляхович Губадулін, котрий разом з другим номером розрахунку ПТР підбив німецький бронеавтомобіль. Коли зі строю вийшов командир взводу, рядовий Губадулін взяв командування на себе і очолив контратакуючі дії свого підрозділу. В результаті контратаки ворог був вибитий з Олександрівки, ПТРники закріпились на зайнятому рубежі. Рядовий Ягудин Губадулін за мужність і відвагу був удостоєний орденом Червоної Зірки.

Дві німецькі атаки в районі села Вовнянка відбили підрозділи 1-го сб 292-го сп. Атаку німецьких танків та бронемашин на позиції 2-ї стрілецької роти в районі Рудні зупинили розрахунки «сорокап’яток» 1-го батальйону 292-го сп. Особливо вдалими були дії розрахунку гармати під командуванням старшого сержанта Михайла Івановича Кравченка. Злагоджено діяли помічник навідника сержант Олексій Тихонович Поносов, заряджаючий Степан Лукич Купріянко, їздовий Михайло Дмитрович Ніколаєв. Проте героєм дня виявився навідник гармати червоноармієць Михайло Олександрович Колонцов, який поцілив у танк, 75мм гармату, станковий кулемет. Також розрахунком гармати було розсіяно і знищено до взводу піхоти противника. Михайло Колонцов був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Кулеметники взводу молодшого лейтенанта Миколи Руженцева взяли під перехресний вогонь дороги біля населеного пункту. Офіцер особисто підбив один автомобіль, який прямував з с. Топільне.

24 лютого в район Вовнянка – Рудня було «перекинуто» й мінометну роту 292-го сп. Мінометники капітана Василя Філіппова знову діяли майстерно і знищили німецьку гармату з розрахунком і допомогли відбити дві ворожі атаки. Капітан Філіппов за бої під с. Навіз та Вовнянка був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Завдання із своєчасного підвезення боєприпасів на вогневі позиції батареї 120мм мінометів 292-го сп вчасно виконував водій рядовий Володимир Олександрович Цедов. Окрім того рядовий Цедов у період боїв у районі Рожища зібрав та відновив 6 трофейних вантажівок. За ініціативу був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Цього ж дня в районі Вовнянки продовжував битись 3-й батальйон 288-го сп. старшого лейтенанта Андрія Павловича Мальцева. Противник, переважаючими силами, протаранив оборону і вклинився в позиції батальйону в стикові 7-ї та 8-ї стрілецьких рот. На чолі групи чисельністю в 2 взводи автоматників завдання закрити прорив і ліквідувати противника, який просочився, отримав старший лейтенант Олексій Одеський. Стрімкою атакою ворог був відкинутий. У бою також відзначився помічник командира взводу старший сержант Володимир Михайлович Хрустальов (8-ма стрілецька рота). Молодший командир, який замінив вбитого командира взводу, тричі піднімав підрозділ в контратаку. Особовим складом взводу в оборонних боях 23-26 лютого було знищено до 25 гітлерівців (особисто помкомвзводу -7), захоплено два ворожі кулемети. Відзнакою за ці бої для Володимира Хрустальова став орден Червоної Зірки. Ордену Слави 3-го ступеня за бій у районі Вовнянки був удостоєний командир розрахунку станкового кулемету (кулеметна рота 3/288 сп) сержант Андрій Дем’янович Костир. Командир розрахунку особисто вів вогонь з кулемету, підпускав ворога на відстань до 900 метрів а тоді влучними чергами косив ворожі шеренги. Від вогню сержанта Костиря загинули 13 нападників. Вміло діяв розрахунок 82мм міномету мінометної роти 3-го стрілецького батальйону, де навідником був кавалер медалей «За бойові заслуги» (1942 р.) та «За відвагу» (1943 р.) молодший сержант Корній Корнійович Бєлик. Використовуючи маневр вогнем і колесами мінометники знищили 3 вогневі точки противника, до 35 гітлерівців. При відбитті однієї з атак, коли закінчились міни і розрахунок став вести вогонь з особистої зброї, молодший сержант Бєлик вогнем з гвинтівки знищив 16 гітлерівців. За мужність, відвагу і вмілі дії був нагороджений орденом Червоної Зірки.

З 24 по 26 лютого за утримання містечка Рожища бойові дії вів 2-й стрілецький батальйон 288-го сп під командуванням капітана Габдулбара Сабировича Гайнулина.

Особлива надія при веденні оборонних дій покладалась на зв’язківців батальйонного та полкового рівня. Зв’язок у ці дні став справжнім «нервом армії», адже від своєчасної передачі донесень і розпоряджень заледве не лише успіх в бою, але й життя сотень офіцерів, сержантів і солдат. Умілими були дії командира відділення взводу зв’язку 2-го сб сержанта Івана Федоровича Горлова, котрий протягом доби бою з 24 по 26 лютого 18 разів виходив для усунення пошкоджень на лініях зв’язку і показував особистий приклад безстрашшя і мужності підлеглим. На комутаторі штабу полку протягом кількох діб беззмінно чергував старший телефоніст полкової роти зв’язку рядовий Олександр Олександрович Кузенков. Протягом боїв зв’язківець усунув 12 пошкоджень на лініях зв’язку. Постійним радіозв’язком з підрозділу забезпечив командування полку радист молодший сержант Василь Юхимович Нікітін. Зв’язківці Кузенков і Нікітін були нагороджені медалями «За відвагу», а сержант Горлов – медаллю «За бойові заслуги».

24 лютого гітлерівці силою до полку піхоти за підтримки танків та штурмових гармат форсували Стир, захопили плацдарм на східному березі і згодом вибили радянські підрозділи з декількох населених пунктів. Зокрема з Вовнянки до Рудні вимушений був відійти 3-й батальйон 288-го сп. Щоб хоч якось збити темп наступу гітлерівців було вирішено перейти в контратаку силами полкової роти автоматників під командуванням капітана Василя Яковича Чудакова за підтримки розрахунків ПТР. За командою рота автоматників і бронебійники піднялись в атаку. Бійці імпровізованої штурмової групи показували приклади мужності рішучості і хоробрості. Номер розрахунку протитанкової рушниці рядовий Іван Петрович Василенко в ході наступу на Рудню знищив кулемет противника і трьох гітлерівців. Ще один бронебійник – рядовий Василь Тарасович Коротич знищив вогневу точку противника, а в наступних боях одним з перших переправився через Стир і забезпечив переправу підрозділу. Автоматник рядовий Афанасій Іванович Гладких забезпечив вогневе прикриття бійцям відділення під командуванням старшого сержанта Петра Савовича Коломійченка, які підібрались і гранатами знищили вогневу точку противника. У скрутний момент бою першим в атаку піднялись командир відділення рядовий Борис Степанович Чудесов і автоматник рядовий Григорій Семенович Наворок. Рядовий Чудесов також знищив двох ворогів, а рядовий Наворок наступного дня знищив німецький кулемет і трьох солдат противника. Також відзначився автоматник рядовий Василь Михайлович Терех, котрий виконував обов’язки зв’язкового командира роти. Окрім виконання своїх обов’язків, він врятував життя своїм двом товаришам, яких виніс з поля бою. На чолі свого відділення 2-й взвод) атакував противника і Олексій Пилипович Бурлаков. Автоматники під його командуванням вибили німців з позицій і зайняли вказаний рубіж. Молодший командир в бою був поранений, але від евакуації в тил відмовився.

13 поранених однополчан виніс з поля бою санінструктор 3-го сб старший сержант Кукаш Уразбекович Уалієв. Крім того ним при відбитті німецької атаки були знищені 2 гітлерівці. Наказом командира полку бійці, які відзначились при штурмі Рудні були нагороджені медалями «За відвагу».

При відбитті ворожої атаки в районі Рудні важке поранення отримав командир 1-го стрілецького батальйону 288-го сп старший лейтенант Валентин Семенович Шарманов. 

Командування було прийняв командир стрілецької роти Герой Радянського Союзу молодший лейтенант Іван Єгорович Сухарєв, але і в нього влучила ворожа куля (від отриманого важкого поранення в голову Іван Сухарєв помер 6 березня 1944 року в 133-му армійському госпіталі, м.Рівне , де й похований).

 

Герой Радянського Союзу І.Є.Сухарєв

Командування батальйоном прийняв помічника начальника штабу полку з оперативної частини старший лейтенант Саул Мойсеєвич Лейрер. Організаторські здібності, бойовий хист та особисту мужність дозволили офіцеру організувати не тільки оборону 1-го батальйону, але й координувати його дії з сусіднім 2-м сб. В найзапекліший момент бою взяв в руки ручний кулемет і відбивав атаки ворога. Протягом дня 24 лютого двічі піднімав батальйон в контратаку. Був представлений до ордену Червоного Прапора, але нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Капітан Лейрер загинув у бою під німецьким містечком Обер Штефнсдорф наприкінці війни.

Декілька контратак противника в районі с. Рудня відбили бійці 1-ї стрілецької роти 292-го сп. Серед тих, хто відзначився був писар-каптенармус роти старший сержант Павло Петрович Приступа, котрий знищив цього дня 3-х гітлерівців. За мужність в бою каптенармус був удостоєний медалі «За відвагу».

По відбиттю німецької атаки 1-ша ср і полкова рота автоматників перейшли в контратаку. Підрозділи отримали завдання форсувати Стир і закріпитись на протилежному березі. Одним з перших у крижану воду кинувся автоматник рядовий Олександр Микитович Науменко. На лівому березі Стиру автоматник знищив трьох ворожих солдат.

Коли рота перейшла в атаку слідом за першими шеренгами з кабельними котушками пішов старший телефоніст роти зв’язку рядовий Михайло Іванович Шокол. Телефоніст переправився разом із стрільцями на лівий берег Стирю і своєчасно «дав зв’язок».

Оборону підрозділів 292-го ап у районі Рудні вогнем підтримали гармати 7-ї батареї 375-го ап. Уміло і безстрашно в бою 24 лютого діяв навідник єфрейтор Микола Петрович Давидов. Його розрахунком при відбитті атак противника була підбита німецька протитанкова гармата, знищені 2 станкові кулемети і до 20 гітлерівців. Дії артилеристів сприяли відбиттю ворожої атаки і утриманню позицій радянською піхотою. Єфрейтор Давидов і рядовий Шоком були нагороджені медалями «За відвагу», рядовий Науменко – медаллю «За бойові заслуги».

 

Під час шалених атак гітлерівців на позиції 2-го стрілецького батальйону 271-го сп в районі села Нові Рокині вміло й відважно діяв розрахунок 82мм міномету батальйонної мінроти, яким командував старший сержант Іван Кузьмович Клімков*. Мінометники знищили 20 ворожих піхотинців та 4 підводи з боєприпасами. Мужньо бились й інші воїни батальйону, та все ж німецькі підрозділи прорвали радянську оборону в районі Рокинь і вийшли на підступи до с.Кульчин. Лише стійкість бійців кавалерійських, стрілецьких і артилерійських підрозділів зупинили подальший рух ворога.

Відважно діяли воїни 375-го артилерійського полку. У складі свого розрахунку вміло діяв заряджаючий гармати червоноармієць Сабур Кожахмедов (2-га батарея). Артилеристи знищили 2 кулемети і до двох десятків ворожих піхотинців. Старший їздовий цього розрахунку червоноармієць Петро Тимофійович Пахомов вміло вивів гармату на вогневу позицію, а згодом під вогнем противника перевів на іншу. Вмілими були дії топообчислювача сержанта Петра Порфировича Костикова, котрий під сильним вогнем противника швидко виконав завдання з прив’язки батарей дивізіону і дав точні координати. Завдяки діям сержанта Костикова вогнем дивізіону були знищені 2 кулемети, подавлений вогонь 3-х мінометних батарей, розсіяні і частково знищені до двох рот піхоти противника. При відбитті масованих атак танків і піхоти рішуче і відважно діяв старший їздовий гармати 1-ї батареї єфрейтор Михайло Трохимович Семенов. Єфрейтор швидко і скрито вивів гармату на вогневу позицію, а коли ворог засік гармату і відкрив по позиції мінометний вогонь швидко вивів гармату на запасну ВП. Розрахунком, у складі якого воював єфрейтор Семенов були знищені до 25 гітлерівців і 2 станкові кулемети.

У районі с.Вовнянка телефонну лінію від СП командира 3-го дивізіону до ОП батарей швидко встановив телефоніст взводу управління дивізіону червоноармієць Мазит Галлімеєв. Коли зв’язок був пошкоджений, телефоніст оперативно усунув 3 пошкодження. В бою 3 березня червоноармієць Галлімеєв так само оперативно відновив зв’язок з вогневими позиціями, що сприяло відбиттю німецької контратаки.

Завдяки вмілим діям їздового гармати 4-ї батареї червоноармійця Олександра Павловича Федотова грізна зброя двічі своєчасно виводилась для вогню прями наведенням. Розрахунком в бою 24 лютого були знищені 15 гітлерівців, 2 кулемети, подавлений вогонь 3 ворожих кулеметів.

6-та батарея тримала оборону в районі села Нове Дубище. Цього дня особливо відзначився тракторист червоноармієць Василь Петрович Рижов, котрий швидко відремонтував пошкоджені ворожою міною гусеницю, а згодом вивів з під вогню противника гармату, розрахунком якої з нової вогневої позиції був подавлений вогонь двох ворожих мінометних батарей.

Сабур Кожахмедов, Петро Пахомов, Петро Костиков, Михайло Семенов були нагороджені медалями «За відвагу», Мазит Галлімеєв, Василь Рижов і Олександр Федотов – медалями «За бойові заслуги».

Прорив ворога необхідно було якнайшвидше ліквідувати. Командування 13-ї армії віддавало одне розпорядження за одним про передислокацію частин і з’єднань.

24 лютого таке розпорядження по команді отримав 1-й гвардійський мінометний Житомирський полк. Цього ж дня в район Рожища вибула оперативна група на чолі з начальником штабу полку гвардії майором Степаном Яковичем Іванченком. На час прибуття оперативної групи в район Рожища підрозділи 181-ї стрілецької дивізії під натиском німецької піхоти, яка діяла при підтримці 30 танків відступили, залишивши ворогу ряд населених пунктів, в тому числі і сам райцентр.

З прибуттям на місце гвардії майором Іванченком було прийняте рішення розгорнути дві батареї для ведення вогню прямим наведенням. Мінометники знищили майже 170 ворожих солдат і офіцерів, чим допомогли частинам 181-ї сд стримати натиск противника.

Цього дня відзначився екіпаж бойової машини, механіком-водієм якої був гвардії сержант Аркадій Петрович Долгоруков. Вміло маневруючи, Аркадій Долгоруков декілька разів виводив машину на відкриту вогневу позицію. Екіпажем БМ було знищено до взводу піхоти і відбита атака противника.

 

БМ-8 на базі Т-60

У цьому бою взірець виконання наказів командування показав командир відділення зв’язку гвардії єфрейтор Никифор Васильович Якушев. Всього за пів години під вогнем противника ним було прокладено 4 км лінії зв’язку від КП полку до вогневих позицій батарей. За підтримання надійного зв’язку в ході боїв за Луцький плацдарм гвардії єфрейтор Якушев був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Тим часом розвідувальна група старшого лейтенанта Власова продовжували діяти в тилу ворога. 24 лютого розвідники на перегоні Вівчицьк – Погиньки (Ковельський район) підірвали ворожий ешелон (50 вагонів і площадок) і стала повертатись назад. Безпосередню участь в мінуванні і підриві залізничного полотна брав участь боєць саперного взводу полку рядовий Іван Максимович Бовкунов. Суцільної лінії фронту на той час вже не існувало. Гітлерівці прорвали оборону в декількох місцях, окремі радянські підрозділи потрапили в оточення. Розвідники зібрали до 250 чоловік, підібрали 45мм гармату, 6 ПТР, 2 станкові кулемети і вийшли до своїх. У складі розвідувальної групи відзначились стрілець 3-ї ср (1/271 сп) рядовий Іван Лукич Храпач, котрий в розвідці знищив 7 гітлерівців, стрільці 2-ї стрілецької роти рядовий Федір Антонович Снитко, котрий знищив 10 ворогів та Олексій Кузьмович Яшко, котрий вразив 11 гітлерівців, розвідник взводу кінної розвідки рядовий Борис Олексійович Онищенко, котрий взяв в полон 2 німців. Командир розвідувальної групи старший лейтенант Власов за цей розвідувальний вихід був нагороджений орденом Червоного Прапора, помічник командира взводу Михайло Синичин, - орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. рядові Бовкунов (представлявся до ордену Слави 3-го ст.) і Храпач – орденами Червоної Зірки, рядові Снитко і Яшко,– орденами Слави 3-го ступеня (останні троє представлялись до орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня), рядовий Онищенко – медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

У боях на берегах Стиру відзначились також інші бійці 288-го сп, які неодноразово виконували завдання в тилу противника. Медалями «За відвагу» були нагороджені розвідники взводу пішої розвідки старший сержант Володимир Васильович Ращупкін ( на рахунку було 4 німці), рядові Терентій Свиридович Піднебесний (мав на рахунку 5 ворогів), Олександр Арсентійович Худзик (знищив 4 і полонив 1 гітлерівця).

У ніч з 24 на 25 лютого в районі села Рудня лінію зв’язку від КП 292-го стрілецького полку до СП 1-го стрілецького батальйону перевіряв командир відділення полкової роти  зв’язку сержант Аркадій Васильович Сухих. При русі по маршруту сержант на відстані 50 м від себе виявив групу ворога чисельністю 5 чоловік. Молодший командир вступив у вогневий бій, одночасно підключився до лінії зв’язку і повідомив про ворожу розвідку на вузол зв’язку. В бою сержант Сухих знищив 2 гітлерівців. Відважно зв’язківець діяв і напередодні, усунувши в ході бою 50 пошкоджень на лінії зв’язку. За мужність і рішучість Аркадій Сухих був нагороджений орденом Червоної Зірки.

 

Для закриття прориву в район Рожища  24 лютого був перекинутий 4-й гвардійський кавалерійський полк гвардії полковника Й.Н.Бєлиха. Полк вступив в бій з противником у районі села Рудня. Кіннотники заледве стримували натиск ворога, проявляючи при цьому взірці мужності і героїзму.

1-му шабельному ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Володимира Андрійовича Мика було поставлене завдання зайняти оборону у стику між двома стрілецькими полками 181-ї стрілецької Сталінградської дивізії та любою ціною утримати зайнятий рубіж, а по можливості зайняти село. За два дні жорстоких боїв ескадроном були відбиті всі атаки ворога і виконане бойове завдання.

Найвищу ціну - власне життя, віддав при відбитті німецької атаки в районі села Рудня командир 3-го взводу ПТР 4-го гв.кп гвардії лейтенант Василь Якович Панченко. Позиції ескадрону атакувало до роти німецької піхоти за підтримки 5 танків. Петеерники вели вогонь по броньованим машинам. Коли загинув один з навідників ПТР, командир взводу зайняв його місце і став вести вогонь по танкам. Влучними пострілами офіцер підбив два танки, але осколки ворожого снаряда обірвали життя 22 літнього офіцера.

   

Командування взводом взяв на себе командир відділення гвардії сержант Микола Арсентійович Маслін. Добу командував підрозділом молодший сержант. Добу відбивали атаки ворога кіннотники. Ворог залишив 20 трупів своїх солдат і вимушений був відійти.

Дві ворожі вантажівки, два бронетранспортери і два кулеметні гнізда подавив вогнем з ПТР гвардії рядовий Анатолій Васильович Гусєв. При відбитті німецької атаки бронебійник загинув. До останнього подиху відбивав німецькі атаки кавалер двох медалей «За відвагу» гвардії рядовий Акзам Фаррахович Фаррахов. У бою під Руднею він зі своєї ПТР він подавив вогонь двох кулеметів та підбив німецьку штурмову гармату «Фердинанд».

 

Важка самохідно-артилерійська установка

Sturmgeschütz mit 8,8cm PaK 43/2 («Фердинанд»)

Рушницю вбитого товариша взяв у руки помічник навідника ПТР гвардії рядовий Петро Павлович Гончаренко. Влучними пострілами бронебійник подавив вогонь двох кулеметів ворога і забезпечив перехід підрозділів ескадронів до контратаки. Гвардії лейтенант Панченко та гвардії рядові Гусєв і Фаррахов посмертно були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня. Цієї бойової нагороди також був удостоєний гвардії сержант Маслін. Гвардії рядовий Гончаренко був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Кіннотники 1-го та 2-го ескадронів не тільки спромоглися відбити всі вилазки противника, але й контратакувати. При наступі ескадрону на Рудню відзначились бійці взводу станкових кулеметів під командуванням кавалера орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки та медалі «За відвагу» гвардії старшини Василя Олексійовича Федотова. Кулеметники своїм вогнем забезпечили успішне просування ескадрону вперед та зайнятті першої німецької траншеї. Сам старшина на чолі двох розрахунків одним з перших увірвався на околицю населеного пункту. У ворожій траншеї були встановлені кулемети і відкритий вогонь по противнику, який з боєм відступав. Згодом кулеметники косили чергами шеренги контратакуючого ворога, який намагався повернути свої позиції. Завдяки взводу Федотова ворог сконцентрував усю свою увагу на цій ділянці і отримав несподіваний удар у фланг і тил, який нанесли два шабельні взводи. Рудня була очищена від ворога. Протягом дня бою кулеметники гвардії старшини Федотова знищили 40 ворогів. Василь Федотов був представлений до ордену Олександра Невського, однак, заважаючи на не офіцерське звання, був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Одними з перших в траншею противника на околиці села увірвались помічники командирів шабельних взводів гвардії старший сержант Володимир Григорович Маринін та гвардії сержант Олексій Іванович Миронов, навідник станкового кулемету гвардії рядовий Іван Іванович Мещеряков, помічник навідника гвардії рядовий Микола Григорович Окружко. Вогнем з автоматів, гвинтівок і гранатами Іван Мещеряков знищив 15 ворогів, помкомвзводу Миронов та рядовий Окружко - по 7, а гвардії старший сержант Маринін – 2 ворогів. Згодом Іван Окружко проявив стійкість при відбитті німецьких контратак. В бою отримав важке поранення, але продовжував вести вогонь по ворогу. Під вогнем противника забезпечив безперебійний зв’язок між командиром ескадрону і командирами взводів кавалерист гвардії рядовий Борис Ілліч Попов. За виняткову мужність і відвагу гвардійці Олексій Миронов, Іван Мещеряков, Микола Окружко були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня, а гвардії ст.сержант Маринін і гвардії рядовий Попов – медалей «За відвагу». Медаллю «За бойові заслуги» були нагороджені кавалерист 1-го ескадрону гвардії рядовий Семен Герасимович Кузнєцов, котрий вразив з гвинтівки 3 ворогів та його колега з 2-го ескадрону гвардії рядовий Іван Іполитович Рибка, котрий не тільки в числі перших увірвався в німецьку траншею, але й полонив одного гітлерівця.

   При наступі на Рудню вміло діяв ручний кулеметник (2-й ескадрон) гвардії рядовий Георгій Григорович Вотьянов, котрий влучним вогнем знищив 6 ворогів. Був нагороджений медаллю «За відвагу».
Категорія: Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку. | Додав: voenkom (06.02.2013) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 305 | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: