Підрозділи 288-го сп 28 лютого зробили чергову спробу вибити німців із Рожища.

На ділянці 6-ї стрілецької роти одним з перших в атаку піднявся стрілець рядовий Федот Петрович Коломийчик. Подолавши опір противника, боєць у складі свого підрозділу увірвався на околицю містечка, знищив двох німецьких кулеметників і захопив сам кулемет. У наступальному бою також відзначилися «петеерники» рядові Олексій Єгорович Лукич та Іван Омелянович Харчук. Олексій Лукич знищив кулеметну точку противника і двох гітлерівців, а Іван Харчук – ворожий кулемет з розрахунком. На вулицях Рожища вміло діяв рядовий Антон Андрійович Риль. Коли група німців під покровом ночі пробралась до КП роти, рядовий Риль знищив трьох ворогів. Трьох німців у вуличних боях знищив стрілець рядовий Іван Павлович Сергієнко. Також Іван Сергієнко виніс з-під куль противника пораненого товариша. Протягом бою постачання боєприпасів своєму підрозділу організував старшина 6-ї стрілецької роти рядовий Павло Маркович Бережний. Коли німці перейшли в контратаку, Бережний очолив відсіч противнику на одній з ділянок. Особисто знищив чотирьох гітлерівців. Допомогу бойовим товаришам при штурмі Рожища своєчасно надавав санінструктор 6-ї стрілецької роти рядовий Кирило Дем’янович Оскирко. Ним були перев’язані 27 бійців, а 12, які отримали важкі поранення евакуйовані з поля бою зі зброєю. У 5-й стрілецькій роти серед тих, хто першим прорвався на околицю Рожища був рядовий Іван Васильович Лопатін. Вмілий воїн у бою знищив 4-х і поранив 2-х ворогів. Поряд на вулиці волинського райцентру увірвався рядовий Іван Іванович Хаулов. Вогнем із гвинтівки воїн вразив чотирьох гітлерівців. 6 гітлерівців у бою знищив командир відділення старший сержант Іван Пилипович Бабич. Наступ стрілецьких підрозділів вогнем підтримали кулеметники кулроти 2-го батальйону. На вулицях райцентру Волині вміло діяв рядовий Ілля Юхимович Овруцький. На вулицях містечка ним були знищені 4 гітлерівців, а в попередніх боях 26 і 27 лютого – 6 ворогів. 8 гітлерівців в Рожищі знищив і кулеметник рядовий Іван Порфирович Шумейко. У 3-й стрілецькій роті одним з перших вулиць Рожища досяг рядовий Ілля Олексійович Собокарь. Боєць знищив чотирьох ворогів, а одного захопив у полон і доставив до штабу батальйону. Протягом боїв боєприпаси і продовольство особовому складу під вогнем противника доставляв старшина 4-ї стрілецької роти старший сержант Марк Єфремович Содовий. Завдяки його постійній турботі бійці роти завжди були нагодовані і мали вдосталь набоїв. За мужність, вмілі дії і проявлений героїзм старший сержант Бабич, рядові Бережний, Коломийчик, Лопатін, Лукич, Овруцький, Оскирко, Риль, Сергієнко, Собкарь, Харчук, Хаулов, Шумейко були удостоєні медалей «За відвагу», а старший сержант Содовий – медалі «За бойові заслуги».

Спроба радянських військ вкотре оволодіти Рожищем знову зазнала невдачі. Роти 2-го та 3-го батальйонів вимушені були покинути північну та північно-східну околиці міста і відійти в район мосту, що на шляху до с.Юридина. При відступі радянські підрозділи вимушені були залишити тіла вбитих бійців. Непохованими залишились старший сержант Іван Григорович Брага, червоноармійці Андрій Данилович Базарний та Максим Хомович Тарасюк.

Базарний А.Д., стрілець 288-го сп, загинув в бою за Рожище 28 лютого 1944 року

Цього дня 271-й стрілецький полк продовжував поволі наступати і відбивати численні контратаки ворога  Знову відзначився Аркадій Каршин. У складі групи чисельністю 3 бійців він пробрався у тил німцям. Бійці закидали гранатами позиції німецького оперного пункту в районі шосе Луцьк-Ковель, знищили 2 станкові і 1 ручний кулемети з розрахунками та забезпечили просування батальйону вперед. За мужність і відвагу в боях 27 та 28 лютого єфрейтор Каршин був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора). Також в бою 28 лютого в районі села Старі Рокині відзначився командир відділення 3-ї стрілецької роти сержант Феодосій Трохимович Кот. Коли від ворожої кулі впав командир взводу, сержант Кот взяв командування підрозділом на себе. Німці не змирились зі втратою тактично вигідних пунктів і контратакували. Взводом сержанта Кота було відбито 3 атаки ворога, а коли рота піднялась в контратаку, повів свій взвод попереду. За день бою взводом під командуванням Федосія Кота було знищено до 70 гітлерівців, захоплені 2 ручні кулемети, 3 автомати, 20 гвинтівок.

3-й стрілецький батальйон 271-го стрілецького полку атакував ворога в районі с. Топільне. На лівому фланзі дії стрільців вогнем з кулеметів підтримував взвод кулеметної роти під командуванням молодшого лейтенанта Миколи Васильовича Роженцева. Взводом були знищені 40 ворожих солдат і офіцерів, в умілі дії з маневру вогнем дозволили стрілецьким ротам зайняти позиції на лівому березі Стиру.

Під селом Вовнянка влучний вогонь по гітлерівцям продовжували вести розрахунки 4-ї батареї 375-го Челябінського артилерійського полку. Особливо вдало цього дня діяв навідник гармати сержант Леонід Ілліч Лєпьошкін. Розрахунком були знищені німецька мінометна батарея, спостережний пункт, 2 станкові кулемети, до 45 піхотинців, підбиті 3 ворожі вантажівки. Леонід Лєпьошкін вів вогонь по ворогу і після отримання важкої контузії. 2 міномети, 3 станкові, 2 ручні кулемети, 4 вантажівки і до 40 гітлерівців  в період боїв під Вовняною знищив розрахунок гармати, де заряджаючим був червоноармієць Самуїл Саміїлович Бородяний. 2 міномети 3 станові кулемети, 3 вантажівки і до 50 гітлерівців знищив розрахунок гармати під командуванням кавалера медалі «За відвагу» сержанта Сергія Івановича Тіунова. Гармата, номером розрахунку якої був старшина Олексій Павлович Пашин, стояла під сильним обстрілом противника на відкритій вогневій позиції і вела вогонь по ворогу прямим наведенням. У якийсь момент від ворожого снаряду запалали ящики з боєприпасами. Олексій Пашин, не роздумуючи кинувся до ящиків і загасив полум’я. Уміло діяв на вогневій позиції і заряджаючий червоноармієць Олександр Фокович Антоненков, котрий під сильним мінометним вогнем противника швидко підносив снаряди і заряджав гармату. Завдяки злагодженим діям розрахунком були знищені 2 кулемети, до 20 ворожих піхотинців, подавлений вогонь ще двох кулеметів.

Успішні дії артилеристів були б не можливими без своєчасного обслуговування і ремонту грізної зброї. Вкотре в боях відзначився старший гарматний майстер майстерні артилерійського і бойового забезпечення 375-го ап старший сержант Василь Лук’янович Ткаченко. Кавалер медалей «За відвагу» і «За оборону Сталінграда» безпосередньо на бойових позиціях батарей здійснював складні ремонтні роботи по відновленню гармат. На його рахунку були 7 відремонтованих гармат, 200 гвинтівок, 30 автоматів ППШ, 10 пістолетів, 2 панорами прицілів, 3 біноклі, стереотруба. В боях під Рожищем прямо на ВП ним були усунуті несправності відкатників 2 гармат і відремонтована панорама гаубиці, що вимагало ювелірної точності, і це під постійним вогнем противника. Ворожі осколки пошкодили прицільний механізм однієї з гармат 3-ї батареї. На вогневій позиції пошкодження оперативно усунув збройний майстер старший сержант Василь Андрійович Буличов. Гармата своєчасно стала працювати по противнику. ЇЇ вогнем було знищено 2 кулемети і два десятки ворожих вояків.

Під вогнем противника своєчасно доставив на вогневі позиції снаряди возний взводу боєпостачання 1-го дивізіону червоноармієць Костянтин Олексійович Кленников*. Завдяки йому розрахунки продовжили вести вогонь по ворогу і при відбитті чергової атаки німців знищили 2 кулемети і до 20 гітлерівців.

За стійкість і мужність молодший лейтенант Роженцев та сержант Лєпьошкін були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, старшина Василь Євтушенко (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня), старший сержант Ткаченко, сержант Тіунов, червоноармієць Бородяний – орденами Червоної Зірки, старшина Пашин, старший сержант Буличов, червоноармієць Кленников – медалями «За відвагу», а червоноармієць Антоненков – медаллю «За бойові заслуги».

До 100 ворожих вояків намагались прорвати оборону в стикові батальйонів полку. На шляху противника став кулеметний взвод Героя Радянського Союзу молодшого лейтенанта Василя Петровича Антонова. Кулеметники разом з бійцями сусідньої стрілецької роти ліквідували прорив і відкинули ворога назад.

Герой Радянського Союзу В.П.Антонов

Відзначився в бою і начальник радіостанції молодший сержант Олександр Іванович Ткачов (рота зв’язку 271-го сп). Коли гітлерівці намагались оточити екіпаж радіостанції, він без роздумів вступив у бій, при цьому одного з ворогів вбив прикладом автомата. За мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Чотири рази до батальйону гітлерівців за підтримки 7 танків у районі села Сирники атакували позиції 2-ї роти, якою командував лейтенант Микола Петрович Круглов. Бійці роти бились у напівоточенні протягом шести годин, проте не залишили своїх позицій. Приклад стійкості, мужності та героїзму підлеглим показував їх командир. З день бою ротою було вбито і поранено до 200 ворожих вояків. Сотня з цих знищених ворогів були на рахунку взводу під командуванням молодшого лейтенанта Івана Степановича Єршова. Бійця підрозділу три ворожі атаки відбили вогнем зі стрілецької зброї, а четверту – гранатами, оскільки патрони закінчились. Лейтенант Круглов був нагороджений орденом Червоного Прапора, а молодший лейтенант Єршов – орденом Червоної Зірки.

Одним з перших ворога зустрів вогнем із ручного кулемету рядовий Афанасій Якович Гарбар, котрий знаходився в бойовому охороненні. В короткій сутичці рядовим Гарбаром були знищені 15 ворогів. Рота була попереджена про атаку і підготувалась до її відбиття. Залповим вогнем з гвинтівок впритул зустріло нападників відділення під командуванням рядового Іллі Григоровича Єсаулова. Ворог, який не очікував такої зустрічі став відходити. У складі роти відділення Єсаулова відбило 3 німецькі атаки, в ході яких командиром відділення було знищено 10 ворогів. Чергами зі станкового кулеметі поливав ворога розрахунок станкового кулемету під командуванням сержанта Аркадія Івановича Комка. Відважний сержант вибрав зручну позицію для свого кулемета і протягом усього бою стримував натиск ворога. Підпускаючи ворога на відстань 30-40 метрів, розрахунок станкового кулемета сержанта Комка вів нищівний прицільний вогонь, знищив до 100 солдатів і офіцерів. Осколком гранати був поранений навідник кулемета, його замінив командир розрахунку. Прицільним вогнем знищив групу німецьких солдат, які підібрались до позиції та збирались ударити у фланг роти. Від свого командира не відставав номер розрахунку рядовий Олександр Васильович Чуркін. Коли гітлерівці обійшли розрахунок з тилу і наблизились до позиції, боєць гранатами зустрів нападників і знищив 3 ворожих солдат. Поряд з Аркадієм Комком німецькі атаки відбивав його двоюрідний брат рядовий Олександр Тихонович Комок. Вогнем із свого кулемету рядовий Комок знищив до трьох десятків ворогів.

Рота ПТР 271-го сп, якою командував лейтенант Федір Олексійович Матвєєв, утримувала позиції на танко небезпечному напрямку на підступах до села Сирники. Коли німецька піхота пішла в атаку рота отримала завдання вибивати кулемети ворога. Із завданням бронебійники справились – в бою були знищені 5 кулеметів а також вогнем із стрілецької зброї до двох піхотних взводів противника. Чергова атака була відбита.  За проявлені сміливість і стійкість у бою лейтенант Матвєєв був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Згодом офіцер отримав ще дві бойові нагороди – ордені Вітчизняної війни 1-го ступеня та Червоної Зірки.

Уміло і відважно діяв номер розрахунку ПТР рядовий Опанас Денисович Коркушко. Коли рота перейшла в контратаку, рядовий Коркушко виявив і трьома пострілами знищив розрахунок німецького кулемету, а згодом рухався в бойових порядках піхоти. В бою знищив 2 кулемети і до 15 гітлерівців. Вогонь німецького кулемету подавив, а також знищив 4-х гітлерівців влучними пострілами 1-й номер розрахунку ПТР рядовий Микола Олексійович Чугуївський.

За відвагу в бою рядовий Олександр Чуркін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а рядові Афанасій Гарбар, Ілля Єсаулов, Олександр Комок, Опанас Коркушко – орденами Слави 3-го ступеня, Микола Чугуївський – медаллю «За відвагу».

Протягом дня бою під вогнем противника своєчасно доставляв у підрозділи розпорядження командира роти рядовий Андрій Якович Мойсеєнко. При виконанні обов’язків зв’язкового також надав першу медичну допомогу і виніс з поля бою трьох поранених однополчан. У цьому ж бою відзначився командир відділення взводу зв’язку 1-го батальйону сержант Василь Іванович Титов, котрий під час відбиття німецьких атак зумів забезпечити зв’язок командира батальйону з командирами рот. Протягом дня особисто усунув 26 пошкоджень на лініях зв’язку. Вміло діяв у бою і телефоніст рядовий Феодосій Опанасович Турчин. Разом зі своїми товаришами по взводу він підтримував зв’язок в мережі батальйон - роти, а коли німці вийшли до КП батальйону зі зброю в руках відбивався від ворогів. Вогнем з гвинтівки знищив 4-х гітлерівців. Сержант Титов і рядовий Мойсеєнко за мужність при відбитті атак ворога були нагороджені медалями «За відвагу».

При відбитті німецької атаки на позиціях 3-ї роти в районі Старих Рокинь знаходився парторг 1-го стрілецького батальйону старшина Віталій Іванович Рогачов. Коли від ворожої кулі впав кулеметник, старшина став за ручний кулемет і повів вогонь по ворогу. Від куль парторга загинуло 22 німецькі солдати. 9 гітлерівців вогнем з автомата знищив комсорг батальйону сержант Георгій Володимирович Смирнов. В скрутну хвилину на чолі групи бійців він попередив прорив німців на лівому фланзі. За мужність в бою старшина Рогачов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а сержант Смирнов – орденом Червоної Зірки. Обидва молодші командири до нападу німців служили на кордоні і воювали з ворогом із перших днів війни.

Г.В.Смирнов, у лютому 1944 року комсорг 1/271сп

Для відновлення положення і відбиття атак противника з флангу на загрозливий напрямок була направлена група бійців полкової роти автоматників з ручним кулеметом, навідником якого був рядовий Василь Петрович Прощаєв. Автоматники швидко вийшли на ділянку оборони і зайняли позицію. Василь Прощаєв підпустив ворога на близьку відстань і відкрив вогонь по німцям. Від куль «Дегтярьова» на землю замертво звалились 25 гітлерівців. Не дивлячись на явну перевагу противника в силі усі ворожі атаки були відбиті, положення на фланзі 1-го стрілецького батальйону було відновлене. Поруч з піхотинцями атаки ворога під Старими Рокинями цього дня відбивали розвідники 271-го сп. В бою особливо відзначився рядовий Юрій Васильович Семенов, котрий вогнем з ручного кулемету знищив 10 ворогів, а згодом в розвідці добув важливі документи.

Танки і піхоту ворога при відбитті німецьких контратак влучним вогнем відкидали протитанкісти вогневого взводу полкової батареї 45мм гармат під командуванням лейтенанта Костянтина Матвійовича Ткаченка. При відбитті останньої контратаки лейтенант знаходився з одним з розрахунків. Коли закінчились боєприпаси, розрахунок на чолі з командиром взводу зайняв кругову оборону і відстрілювався з стрілецької зброї. За день бою взводом били знищені до 50 гітлерівців, проте підрозділ зазнав гіркої втрати – від ворожої кулі загинув лейтенант Ткаченко.

За вміле управління підрозділом в бою та виявлені при цьому мужність і відвагу сержант Феодосій Кот та лейтенант Костянтин Ткаченко були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (К.М.Ткаченко – посмертно), а рядові Прощаєв і Семенов за  проявлені мужність і героїзм – медалями «За відвагу».

Вміло вели вогонь по ворогу мінометники 1-го стрілецького батальйону. Розрахунком міномету навідника єфрейтора Василя Івановича Афанасьєва було розсіяні і частково знищені до 40 гітлерівців. Три з половиною десятки ворогів були розсіяні і знищені розрахунком, де навідником був рядовий Хасан Андарович Андаров. Навідники мінометів за мужність і вмілі дії були удостоєні медалей «За відвагу».

Медалі «За відвагу» був удостоєний і навідник станкового кулемету рядовий Мина Федорович Герасимов. Від куль його зброї на полі бою під Старими Рокинями залишились лежати майже 20 гітлерівських вояків. При відбитті німецької атаки також відзначились телефоністи взводу зв’язку 1-го стрілецького батальйону рядові Михайло Андрійович Головко та Михайло Іванович Кульков. Рядовий Головко під час усунення пошкоджень на лінії зв’язку знищив одного нападника, а рядовий Куликов забезпечив надійний зв’язок командування батальйону з ротами. Зв’язківці були нагороджені медалями «За відвагу».

2-й стрілецький батальйон 271-го сп цього дня вів наступальні дії та відбивав німецькі атаки в районі сіл Підліски та Нові Рокині.

13 гітлерівців і 4 підводи з боєприпасами були знищені вогнем 82мм міномету, навідником якого був молодший сержант Петро Данилович Скопич. У відбитті атаки противника брав участь і писар 2-го сб старшина Трохим Петрович Соловйов. Влучним пострілом старшина знищив німецького солдата, а по відбиттю атаки приступив до безпосереднього виконання своїх обов’язків. Петро Скопич і Трохим Соловйов були нагороджені медалями «За бойові заслуги».

У районі с. Підліски відзначились розрахунки станкових кулеметів сержантів Андрія Івановича Федякіна та Євдокима Григоровича Протопопова (кулеметна рота 2-го стрілецького батальйону). Кулеметники  під командуванням сержанта Федякіна вогнем знищили кулеметне гніздо та до 20 ворогів, а розрахунок сержанта Протопопова – 50 гітлерівців.

6-та рота 271-го стрілецького Нижнє-Волзького полку повела наступ на село Нові Рокині. При атаці відзначився навідник станкового кулемету молодший сержант Таіб Абакаров. Коли під вогнем ворожих кулеметів рота зупинилась і залягла, він з кулеметом висунувся вперед бойових порядків, зайняв бойову позицію і з першої черги знизив розрахунок німецького кулемету. Стрільці знову пішли в атаку і вибили ворога з села. Через деякий час гітлерівці атакували. Молодший сержант Абакаров при відбитті контратаки знищив до 30 ворожих солдат і офіцерів. Атака німців була відбита.

При наступі стрілецьких підрозділів на село Нові Рокині 28-го лютого знову відзначився рядовий Дмитро Апивалов, котрий вогнем прямим наведенням знищив крупнокаліберний кулемет і подавив вогонь станкового кулемету, які заважали просуванню радянської піхоти. 36 важко поранених бойових товаришів у ці дні виніс з поля бою санітарний інструктор санвзводу 3-го батальйону рядовий Сабир Салахамдинович Сулейманов. Завдяки йому бійці отримали першу медичну допомогу і шанс на видужання. Командування 8-ю стрілецькою ротою в ході бою під с. Підліски прийняв кавалер двох орденів Червоної Зірки лейтенант Гіяс Юлдашевич Юлдашев. Бійці під його командуванням діяли сміливо і рішуче. Рота обійшла ворожі порядки і вдарила з тилу. Гітлерівці втратили 20 своїх вояків і відкотились назад. Чергова контратака захлинулась. Скориставшись цим, рота знову піднялась в атаку. Серед тих, хто першим увірвався до села був кавалер ордену Слави 3-го ступеня та медалі «За відвагу» рядовий Олександр Федорович Соломка. Група гітлерівців намагалось закріпитись на околиці села. Разом з бійцями свого відділення рядовий Соломка обійшов ворогів і вдарив з тилу. Ворог був знищений. Всього в бою за Підліски Олександром Соломкою були знищені 10 ворогів. Знову відзначились бійці взводу автоматників молодшого лейтенанта Костянтина Скурчинського, який діяв на лівому фланзі 3-го стрілецького батальйону 271-го сп. Автоматники своєчасно виявили і не допустили просочування ворога в стик між батальйонами полку.

Відважно діяли бійці взводу зв’язку 3-го стрілецького батальйону під командуванням старшини Василя Георгійовича Євтушенка. Командир взводу протягом бою особисто 25 разів виходив на усунення пошкоджень провідних ліній зв’язку. Коли група гітлерівців прорвалась до командного пункту батальйону, старшина Євтушенко на чолі своїх бійців атакував противника, особисто знищив 5 ворогів.

За проявлені взірці мужності та відваги лейтенант Гіяс Юлдашев, сержанти Андрій Федякін, Євдоким Протопопов та молодший сержант Таіб Абакаров були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, а молодший лейтенант Скурчинський, рядові Дмитро Апивалов, Олександр Соломка та Сабир Сулейманов – орденами Червоної Зірки.

У районі села Підліски чергову атаку ворога 28 лютого відбили підрозділи 3-го стрілецького батальйону 292-го сп.

Особливо вмілими були дії батальйонного мінометного взводу під командуванням старшого лейтенанта Михайла Олександровича Шелихова. Командир взводу особистим спостереженням встановив склад німецького угрупування та напрямок удару, що дозволило відбити атаку німців і перейти в контратаку. Старший лейтенант Шелихов підняв в таку стрілецьку роту, в бойових порядках якої знаходились позиції його взводу. Рота вибила німців з північної околиці Підлісок і закріпилась на позиції. В атаці Михайло Шелихов особисто знищив 7 ворожих вояків. За відважні дії був нагороджений орденом Червоної Зірки. У бою з ворогом цього дня також відзначився навідник 45мм гармати молодший сержант Анатолій Олексійович Савичев. Прицільним вогнем були знищені німецька автоматична гармата, станковий кулемет і до двох відділень гітлерівців.  Вмілий навідник був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Тим не менше гітлерівці все таки спромоглися здійснити прорив у смузі оборони 181-ї стрілецької дивізії в районі с. Підліски. Відрізаним від основних сил радянського угрупування в районі Копачівки опинився 2-й батальйон 292-го стрілецького полку. Гітлерівці декілька раз намагались обійти радянські позиції, але щоразу наражались на відсіч. Одну з таких спроб зірвав розрахунок 2-ї кулроти, яким командував командир відділення старший сержант Іван Сергійович Криницький. Молодший командир своєчасно виявив наближення противника і відкрив по ньому влучний вогонь із станкового кулемета. Німці залишили на полі бою 13 трупів і відійшли. Слідом за кулеметниками по ворогу відкрили вогонь мінометники відділення молодшого сержанта Федора Пилиповича Чуєва. Вогнем з 50мм міномету був знищений німецький кулемет та 7 гітлерівців. Коли закінчились міни, мінометники разом з піхотою піднялись в контратаку і відкинули ворога назад. Федір Чуєв з особистої зброї знищив ще двох німців. Групу німецької піхоти, яка групувалась для атаки своєчасно виявив командир стрілецького відділення молодший сержант Олексій Іванович Зубарєв. Вогнем з ручного кулемету сержант розсіяв ворогів і знищив при цьому 9 гітлерівців. При відбитті ще одної контратаки відзначився боєць полкової роти автоматників рядовий Володимир Павлович Китаєв, котрий знищив німецького офіцера і 3-х солдат. Ще чотирьох ворогів знищив  рядовий Федір Йосипович Чорнуха. Автоматник в бою був поранений, але продовжував вести бій. Ще три вороги впали від куль автоматника рядового Василя Петровича Петренка, котрий окрім того доставляв на позиції взводу боєприпаси і гранати. 8 гітлерівців в ході  радянської контратаки знищив стрілець 4-ї роти рядовий Андрій Антонів Хоменко. Відважний солдат першим піднявся в таку і повів за собою бойових товаришів… Внаслідок постійних мінометного і артилерійського обстрілів провідний зв’язок між напівоточеним батальйоном і КП полку був порушений. У цій ситуації доповісти про ситуацію допоміг радист полкової роти зв’язку єфрейтор Альмет Рисимбетов, котрий налагодив радіозв’язок і передав дані про обстановку. Старший сержант Криницький, молодші сержанти Чуєв, Зубарєв, рядові Китаєв, Чорнуха, Рисимбетов за мужність були удостоєні медалей «За відвагу», рядові Петренко і Хоменко – медалей «За бойові заслуги».

І все ж в кінці-кінців ворог оточив оборонців. Кільце оточення стискувалось все більше і більше. Обстановка була дуже серйозною. Гітлерівці навіть спромоглися вийти до командного пункту батальйону. В бій з ворогом вступили всі, хто міг тримати зброю. Відзначився кавалер медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» начальник радіостанції полкової роти зв’язку молодший сержант Іван Лукич Семашко, котрий підтримував радіозв’язок з вищими штабами. В бою за командний пункт вогнем з автомата і гранатами знищив 5 гітлерівців і зумів зберегти радіостанцію. Саме завдяки врятованій радіостанції батальйон згодом благополучно вийшов з оточення.

Радисти за роботою

У момент, коли боєприпаси майже закінчились до батальйону прорвались бійці взводу постачання на чолі з командиром відділення сержантом Миколою Васильовичем Горським. Доставлені боєприпаси допомогли відбити ще п’ять ворожих атак. Крім постачання боєприпасів відділення Горського протягом боїв з 14 лютого до 2 березня зібрало на полі бою 3 станкові, 9 ручних кулеметів, 2 протитанкові рушниці, 16 автоматів, 60 гвинтівок. В бою 28 лютого під Копачівкою відзначився і начальник рацій роти зв’язку 271-го стрілецького полку молодший сержант Яків Савович Стадник та сержант Климентій Кузьмович Клопотов. Начальники радіостанцій того дня виконували завдання з підтримання радіо зв’язку між командиром батальйону і штабом полку. Протягом бою вони точно і своєчасно передавали дані для вогню артбатарей, а коли батальйон потрапили до оточення підтримували зв’язок з підрозділами. Завдяки вмілій роботі зв’язківців, які передавали дані для ведення вогню артилерією, батальйон спромігся відбита масовану атаку двох піхотних батальйонів противника, підтриманих 4-ма танками. При прориві з оточення разом з іншими бійцями і офіцерами штабу атакували противника.

Надвечір було вирішено проривати кільце оточення і виходити до своїх. Чи не першими на прорив пішло відділення під командуванням старшого сержанта Федора Павловича Воронова. Командир йшов попереду свого підрозділу і поливав противника свинцевим дощем з ручного кулемету. Старшим сержантом Вороновим у тому бою були знищені розрахунки німецької автоматичної гармати, двох кулеметів та 8 ворожих піхотинців.

За вмілі та мужні дії молодші сержанти Семашко і Стадник були нагороджені орденами Червоної Зірки, а сержанти Горський і Клопотов, котрі також представлялись до такої бойової нагороди – медалями «За відвагу». Медаллю «За відвагу» був нагороджений і Федір Воронов.

Протягом боїв в районі Рудні обов’язки зв’язкового начальника артилерії полку виконував номер обслуги батареї 76мм гармат 292-го сп єфрейтор Микола Григорович Моковцев*. Під сильним артилерійським вогнем противника зв’язковий точно і в строк доставляв донесення і розпорядження. Особливо відзначився, коли німецькі танки атакували позиції полку в районі Рудні. Інформація доставлена єфрейтором Моковцевим дозволила своєчасно вивести на танко небезпечний напрямок батарею 45мм гармат і зупинити наступ противника. При цьому артилеристи знищили один середній танк.