На початку березня 1944 року командуванням 1-го Українського фронту та підпорядкованої йому 13-ї армії розпочалась безпосередня підготовка до другого етапу Проскурівсько – Чернівецької наступальної операції. У зв’язку з цим частини 1-го гвардійського кавалерійського корпусу, які все ще бились за утримання і розширення Луцького плацдарму було вирішено замінити стрілецькими частинами, а кавалерію, як більш мобільний рід військ спрямувати в напрямку на Броди. Станом на 3 березня підрозділи кавалерійських дивізій стали виводитись з передової в зв’язку з підготовкою удару 1-го гвардійського кавалерійського корпусу в напрямку на Млинів, Броди. Позиції кіннотників займались підрозділами 106-ї сд. Дивізія також готувалась до наступальних боїв з метою покращення становища на Луцькому плацдармі.

Разом з тим бої в районі населених пунктів Гнідава та Гончарка продовжувались.

У ніч з 3 на 4 березня розвідувальний роз’їзд від розвід взводу 7-го гв.кп чисельністю 7 чоловік на чолі з гвардії старшим сержантом Андрієм Гавриловичем Ніконовим отримав завдання уточнити передній край оборони противника від висоти 224.9 до с.Гончарка. Гвардії сержант Ніконов прийняв сміливе, нестандартне і водночас ризиковане рішення. На повному галопі він промчався вздовж переднього краю противника в той час як його напарники засікали вогневі точки ворога. За кмітливість і хоробрість був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

При здійснені розвідки в ближньому тилу противника (район с.Ставрів) вміло діяло відділення шабельників під командуванням помічника командира шабельного взводу старшого сержанта Івана Сергійовича Сурова (21-й гв.кп). У ворожому тилу кіннотники виявили місця зосередження танків і піхоти противника, при поверненні назад знизили групу гітлерівців чисельністю 16 чоловік, два замасковані кулеметні гнізда, які вели обстріл позицій ескадрону та захопили два кулемети. За вмілі і мужні дії у розвідці старший сержант Суров був нагороджений орденом Червоної Зірки.

4 березня гітлерівці нанесли потужний у дар з південного напрямку і прорвали оборону 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії на ділянці Лаврів – Суховоля. До полку противника з танками та самохідними гарматами за підтримки авіації намагались прорватись до Луцька.

Для підтримки дій кіннотників вогнем в район Суховолі були перекинуті 1-й гвардійський мінометний полк та 1244-й самохідний артилерійський полк.

Завдяки діям гвардійців-мінометників (вогнем з реактивних мінометів знищили до батальйону противника), гвардійці-кавалеристи 7-ї гвкд зупинили просування ворога, перейшли в контрнаступ, звільнили село Рикані і відновили попереднє положення. За бойові подвиги ордену Червоного Прапора був удостоєний заступник командира 1-го гвардійського мінометного полку з політичної частини гвардії майор Павло Васильович Алексєєв.

Вкотре відзначився екіпаж бойової машини, водієм якої був гвардії сержант Аркадій Петрович Долгоруков. Відважний водій двічі виводив машину на відкриту вогневу позицію. Внаслідок точних залпів було знищено до 100 гітлерівців. Підрозділи 7-ї гв.кд без суттєвих втрат зуміли зайняти вигідну позицію. Гвардії сержант Долгоруков був нагороджений орденом Червоної Зірки.

За забезпечення надійного зв’язку між передовим спостережним пунктом і вогневими позиціями батареї медаллю «За відвагу» був нагороджений радіотелеграфіст гвардії рядовий  Олексій Антонович Москаленко.

Уміло і відважно діяв особовий склад корпусного 49-го окремого мінометного дивізіону капітана Рождаєва. Так, мінометний взвод противника знищили мінометники взводу старшого лейтенанта Миколи Матвійовича Степанова (3-тя батарея 49-го омдн). Протягом усього дня зв’язок між командувачем артилерією 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії та вогневими позиціями 1-го гвмп підтримував старший телефоніст гвардії єфрейтор Олексій Михайлович Пчелінцев. 20 разів виходив протягом доби на лінію зв’язківець, 20 разів усовував пошкодження, не дивлячись на сильний артилерійсько-мінометний вогонь та постійні удари авіації. Олексій Пчелінцев був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Усього за період боїв за Луцький плацдарм та Бродівської операцій (27.02 – 08.04) 49-м окремим мінометним дивізіоном (1-й гвКК) під командуванням капітана Пилипа Степановича Рождаєва було знищено 8 мінометних батарей, 16 кулеметних гнізд, 15 автомобілів, 19 возів, до 500 ворожих солдат і офіцерів. При цьому втрати полку склали лише 9 чоловік пораненими і 1 вбитий. Таких бойових показників вдалося досягнути завдяки гнучкому управлінню, відмінному керівництву штабом, надійно організованій взаємодії з іншими видами та родами військ. Дивізіоном наносились точні удари по скупченню живої сили та техніки, вузлам опору противника, що забезпечувало міцність оборони і вогневий супровід кавалерії в наступальному бою. Командир дивізіону капітан Рождаєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

До кінця дня просування ворога було зупинене.

У лютневих і березневих боях за утримання Луцька вміло діяли офіцери, сержанти і солдати 477-го гірсько-в’ючного мінометного Сарненського полку РГК під командуванням гвардії підполковника Миколи Гордійовича Балашова. За роки війни М.Г.Балашов один з не багатьох був нагороджений трьома орденами Олександра Невського, а крім того був нагороджений орденами Червоного Прапора (за визволення Коростеня і Сарн), Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Особливо вдалими були дії особового складу 6-ї батареї, якою командував кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу» гвардії старший лейтенант Володимир Іванович Горовцов. У ході боїв за Луцьк та при прориві оборони противника 15 березня 1944 року в районі села Красне (Рівненська область) мінометники Горовцова знищили 160 німецьких солдат і офіцерів, 14 кулеметів артилерійську батарею, 2 міномети, подавили вогонь 19 вогневих точок, зруйнували Дзот, розсіяли до батальйону піхоти. Батарея у складі дивізіону відбила значну кількість контратак противника. В особливо критичних ситуаціях комбат  особисто здійснював керівництво та корегував вогонь розрахунків батареї з передових СП. В бою отримав важке поранення. За вміле керівництво батареєю був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Орденами Червоної Зірки були нагороджені командир взводу управління 4-ї батареї старший лейтенант Гамир Шаймишанович Давлетшин, старший телефоніст батареї червоноармієць Тимофій Петрович Єрмолаєв, начальник штабу 2-го дивізіону старший лейтенант Юрій В’ячеславович Фесенко (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня), начальник зв’язку дивізіону старший лейтенант Юхим Єфремович Штефан.

Гамир Давлетшин протягом боїв в районі Луцька, Торговиці і Красного весь час знаходився на передовому спостережному пункті і вів спостереження за противником. Завдяки координатам для стрільби, переданим старшим лейтенантом Давлетшиним 4-та батарея знищила до 90 німецьких піхотинців, 8 вогневих точок і 20 одиниць гужового транспорту з вантажами. Тимофій Єрмолаєв у зв’язку з нестачею особового складу неодноразово чергував на вузлі зв’язку по 2-3 діб підряд, 8 разів усував пошкодження на лінії зв’язку та виконував інші доручення. Юрій Фесенко чітко організував роботу штабу дивізіону та взаємодіє з частинами і підрозділами інших родів військ. В оборонних та наступальних боях чітко і безперебійно працював зв’язок, а серйозна і вміла організація розвідки забезпечила виявлення і придушення вогневих засобів противника. Завдяки вміло спланованому вогню, 2-м дивізіонів в ході боїв кінця лютого – середини березня були знищені до 400 ворожих вояків, 20 кулеметів, 6 артилерійських і мінометних батарей, зруйновані 2 ДзОТи, 3 бліндажі, подавлений вогонь 48 вогневих точок і 4 артмінбатарей. Юхим Штефан з честю справився із завданням налагодження чіткого, стійкого і безперебійного зв’язку між підрозділами дивізіону. Неодноразово під сильним вогнем противника начальник зв’язку безпосередньо виходив на лінії і брав учать в усуненні самих складних пошкоджень. Крім того виконував завдання з розвідки місцевості, рекогносцировки місць розташування батарей.

За вмілі та відважні дії медалями «За відвагу» були нагороджені телефоніст рядовий Михайло Сергійович Баєв, котрий усунув 4 пошкодження на лінії зв’язку та командир взводу управління батареї лейтенант Дмитро Григорович Прокушев (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), завдяки якому батарея завжди мала точні дані для стрільби і в ході боїв під Луцьком, Красним та Радивіловом знищила до 100 ворожих бійців та 8 вогневих точок. Ще один зв’язківець полку – єфрейтор Михайло Тихонович Голубятников, який 7 разів усував пошкодження на лінях зв’язку та по 2-3 доби без зміни ніс чергування на вузлі зв’язку, був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

На ділянці оборони 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії просування ворога 4 березня вогнем зупинили артилеристи 180-го гвардійського артилерійсько-мінометного полку. Цього дня артилеристи бились особливо стійко і не дали гітлерівцям жодного шансу прорвати оборону. Ще на підходах до позицій ворога виявляли розвідники 180-го гамп та батарей полку. Вміло діяли розвідники батарейного взводу управління, яким командував гвардії лейтенант Геннадій Андрійович Смокат. Завдяки переданим даним і корегуванню вогню тільки за 2 дні боїв ворог втратив до 150 офіцерів і солдат і 3 автомобілі. Так, 3 березня, при веденні розвідки в районі села Радомишль (Луцький район) скупчення німецької піхоти виявив помічник командира взводу управління батареї  гвардії старший сержант Салік Морданшин. За координатами, переданими розвідником батарея здійснила вогневий наліт, ворог втратив до п’яти десятків вояків вбитими і пораненими. У день німецького наступу, 4 березня, скупчення ворожої піхоти та бронемашин в районі с. Кальнатичве виявив розвідний гвардії рядовий Іван Іванович Некрасенко. За координатами, переданими розвідником батареєю дули знищені до 100 піхотинців та три вантажівки. За мужність, відвагу і кмітливість у боях на Луцькому плацдармі гвардії лейтенант Смокат був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), а гвардії старший сержант Морданшин (представлявся до ордену Червоної Зірки) та гвардії рядовий Некрасенко - орденами Слави 3-го ступеня. До кінця війни на грудях гвардії єфрейтора Некрасенка красувались ордени Вітчизняної війни 2- го ступеня (за бої під Берліном ), Червоної Зірки (за Броди), Слави 3-го ступеня (за Луцьк) та медаль «За відвагу» (за Житомир).

Уміло і стійко бився проти ворога 1-й вогневий взвод, яким командував гвардії лейтенант Микола Іванович Петрунін. Німецька піхота за підтримки самохідних гармат стрімко наближалась до КП батареї (Петрунін також виконував обов’язки старшого офіцера батареї), проте артилеристи зберігали витримку і вдарили по ворогу прямим наведенням. При відбитті ворожої атаки взводом були знищені до 100 німецьких вояків, підбиті 3 вантажівки. Гвардії лейтенант Петрунін за виключні майстерність, мужність і відвагу був нагороджений орденом Червоної Зірки

З боями від Дніпра до Стирю фронтовими пройшла батарея гвардії капітана Ростислава Дмитровича Родичева. Артилеристами в ході цих боїв , як правило, вели вогонь з відкритих вогневих позицій в бойових порядках шабельних ескадронів 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії. На рахунку батареї до квітня 1944 року було 9 знищених танків, штурмова гармата «Фердинанд», 3 гармати, 6 мінометів, 13 станкових кулеметів, 11 автомобілів з вантажами, понад 430 ворожих офіцерів і солдат. Командир батареї Ростислав Родичев цілком заслужено був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Розрахунок гармати гвардії сержанта Олексія Олексійовича Нижегородцева відбив дві ворожі атаки, знищивши при цьому танк і до 10 солдат противника. Олексій Нижегородцев був поранений, проте поля бою не покинув. Німецький міномет, 20 солдат противника влучними пострілами цього дня знищив навідник гармати гвардії рядовий Іван Васильович Гребенников. Розрахунком гармати також було розсіяно до взводу німецької піхоти. Усього ж при відбитті німецьких атак в районі Суховолі Іван Гребенников знищив 25 ворожих солдат і офіцерів, великокаліберний кулемет та 3 німецькі вантажівки. Вогнем прямим наведенням з відстані біля 400 метрів вогонь по нападникам вела гармата парторга батареї гвардії старшини Григорія Степановича Свинарьова. Від осколків снарядів, випущених з гармати на полі бою залишилось до взводу німців. До трьох десятків ворогів, міномет і станковий кулемет противника знищив розрахунок гармати під командуванням гвардії молодшого сержанта Володимира Володимировича Соколова. У бойових порядках ескадронів відважно та вміло діяли бійці мінометної батареї 180-го гамп. При відбитті атаки відзначився навідник міномету гвардії рядовий Олексій Петрович Єрофеєв. Мінами, випущеними з його міномету було розсіяно до роти піхоти і знищено 20 гітлерівців. Навіть після отриманого поранення Олексій Єрофеєв продовжував вести вогонь по ворогу. Поруч з мінометом Єрофеєва влучний вогонь по ворогу вів розрахунок міномету, де навідником був гвардії рядовий Даулбай Алдашов. Навіть під ударами німецької авіації він залишився на вогневій позиції і вів прицільний вогонь по ворогу. Розрахунком було знищено до 35 ворожих піхотинців та 3 вози з вантажами. За вмілі дії гвардії старшина Свинарьов, гвардії молодший сержант Соколов, гвардії рядові Гребенников та Єрофеєв були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня (представлялись до орденів Червоної Зірки), а Даулбай Алдашев – медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Цього дня в бою відзначився також заряджаючий міномету гвардії рядовий Тарас Степанович Логутов, котрий своєчасно підносив міни на відстань 25-3метрів. Розрахунком міномету в якому служив рядовий Логутов були знищені чотири десятки німецьких піхотинців. Цим же розрахунком в бою 2 березня були знищені до 20 гітлерівців. Гвардії рядовий Логутов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Такою ж бойовою нагородою (і також представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений розвідник батареї управління 180-го гамп молодший сержант Сергій Олександрович Холопов. При атаці німців в районі с. Хвороща він вчасно передав донесення командира батареї до штабу полку, а ході боїв якісно виконував обов’язки комсорга батареї.

Взірцем для водійського складу 1244-го сап був механік-водій 1-ї батареї старшина Микола Тимофійович Курбанов. За період боїв з 25 лютого екіпажем його машини було знищено два танка Т-ІІІ, 2 ДзОТа, 2 станкових кулемета, до взводу піхоти противника. Бойова машина пройшла без ремонтів 1150 кілометрів по фронтовим дорогам. Кращий механік-водій 1244-го сап Микола Курбанов був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня). Медалі «За бойові заслуги був удостоєний старший водій транспортного взводу 1244-го сап старший сержант Федір Григорович Єсін, котрий впродовж боїв на плацдармі безперебійно під вогнем противника доставляв на передову необхідні матеріали та здійснював ремонт автомобілів. З період жовтня 1943 – лютого 1944 року ним було проведено 40 ремонтів авто техніки. Такої ж бойової нагороди удостоїлись помічники начальника господарчої частини 1244-го сап із заготівель та постачання лейтенант інтендантської служби Михайло Фадейович Ковалевський та старший лейтенант Андрій Олександрович Студенікін, котрі протягом усього періоду боїв добились чіткого забезпечення полку продовольством та речовим майном.

4 березня в районі села Великі Рикані на шляху ворога став 4-й ескадрон 21-го гв.кп, посилений вогневим взводом гвардії лейтенанта Василя Олександровича Купцова (полкова батарея 76мм гармат). Першим зустрів атаку німців взвод ПТР 4-го ескадрону під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Михайла Петровича Кузьменка. Взвод знаходився у бойовому охороненні і змусив ворога прийняти бій і в ході нього знищив чотири десятки ворогів і 2 кулемети. І хоча печерники під тиском значно переважаючих сил нападників відійшли, вимотаний боєм із охороненням противник втратив ударну спроможність. Михайло Кузьменко за вмілі дії був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Протягом дня шабельники і артилеристи, які прикривали шлях на село Баківці (нині Луцький район Волинської обл.), відбили три німецькі атаки і зірвали усі спроби противника прорватись вздовж дороги. Після артобстрілу і удару авіації гітлерівці здійснили спробу обійти позицію взводу. Гвардії лейтенант Купцов, котрий знаходився на спостережному пункті, кинувся до найближчої гармати і разом з розрахунком вивів її на більш вигідну позицію. Розрахунок влучними пострілами підбив дві ворожі гармати і відкинув німецьку піхоту назад. За вмілі, рішучі і мужні дії офіцер був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Вміло діяли також інші розрахунки батареї. Так, розрахунком під командуванням помічника командира взводу гвардії старшого сержанта Анатолія Богдановича Ангасова при відбитті трьох німецьких атак були знищені 5 кулеметів, 2 офіцери і 75 солдат противника. Гвардії старший сержант Ангасов та бійці його розрахунку навідник гвардії рядовий Гатуф Харисович Хурамшин, замковий гвардії рядовий Хачик Сагилян, заряджаючий гвардії єфрейтор Павло Васильович Володін були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня (представлялись до орденів Червоної Зірки).

Орденом Слави 3-го ступеня також був нагороджений ще один помічник командира вогневого взводу, котрий також представлявся до ордену Червоної Зірки, гвардії сержант Геннадій Ілліч Максимов. Група німецьких автоматників прорвалась скрізь оборону і відрізала спостережний пункт, де знаходився сержант Максимов від вогневих позицій. Молодший командир організував відсіч ворогу і особисто знищив 15 гітлерівців, а згодом прорвався до гармати і очолив роботу розрахунку. На рахунку відважного сержанта також був убитий німецький офіцер, у якого Максимов вилучив і доставив до штабу цінні документи про наміри ворога.

Під вогнем противника на відкриту вогневу позицію вийшов розрахунок 76мм гармати під командуванням гвардії сержанта Тимофія Борисовича Гарбузова. При відбитті ворожого нападу артилеристи цього розрахунку знищили 2 міномети, 3 кулемети, до 50 гітлерівців.

Свій розрахунок на відкриту позицію для ведення вогню прямим наведенням також вивів гвардії сержант Микола Іванович Шестернін. Артилеристи цього розрахунку відбили три атаки гітлерівців з напрямку с. Баківці. Знищили міномет, 2 кулемети, до двох взводів піхоти, розсіяли колону німецьких вантажівок. За сміливість, рішучість і мужність гвардії сержанти Гарбузов і Шестернін були нагороджені медалями «За відвагу» (представлялись до орденів Червоної Зірки).

Надзвичайно рішучими були дії розвідника батареї гвардії рядового Олексія Дмитровича Шарова. При спостереженні за полем бою, розвідник виявив, що гітлерівці вивели на околицю Великих Рикань гармату. Незабаром гармата відкрила вогонь по бойовим порядкам наступаючого ескадрону. Олексій Шаров непомітно підібрався до гітлерівців і вогнем з автомата знищив розрахунок. Незабаром на допомогу гвардії рядовому Шарову підіспів їздовий розрахунку. Відважні бійці впрягли захоплену гармату і доставили на позицію своєї батареї і відкрили з неї вогонь по ворогу. Відважні дії Олексія Шарова були відмічені орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Стійко і мужньо бився з ворогом навідник станкового кулемету гвардії рядовий Іван Миколайович Шеян. Сталось так, що при відбитті атака ворога він залишився однин з розрахунку. Коли гітлерівці під час чергового наступу наблизились на відстань до 70 метрів, гвардії рядовий Шиян відкрив по ним кинджальний вогонь. На полі бою залишились 40 ворогів. Кулеметник вів бій і після поранення. У критичній ситуації, коли німці обійшли позиці. Кулемету, він з боєм прорвався до своїх і знову відкрив вогонь по ворогу. Лише по відбитті усіх атак німців Іван Шиян був госпіталізований. За мужність і самовідданість гвардії рядовий Шеян був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Протягом дня бою доставку боєприпасів на вогневі позиції батареї організував старшина батареї гвардії старшина Олександр Васильович Бабкін. Коли група німецьких автоматників намагалась обійти позиції батареї, старшина організував оборону із числа їздових і не допустив прорив противника до вогневих позицій з флангу. В бою особисто знищив чотирьох гітлерівців. За мужність і вмілі дії в бої гвардії старшина Бабкін був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

За бій під Великими Риканнями 5 березня медалями «За відвагу» були нагороджені також номери розрахунків батареї 76мм гармат 27-го гв.кп гвардії рядові Василь Григорович Мерчасов і Семен Васильович Нікітін. Розрахунками, в яких воювали відважні артилеристи при відбитті німецької контратаки були знищені 5 кулеметів і до двох десятків німецьких піхотинців.

Із 3 березня в районі села Ставрів бої з противником вів 3-й ескадрон 21-го гв.кп. При цьому ескадрон вів як наступальні так і оборонні дії. Противник вміло оборонявся і рішуче контратакував. За цих умов бійці ескадрону проявляли взірці мужності, героїзму, вмілих дій. Так, відділення під командуванням гвардії молодшого сержанта Павла Івановича Лижина 3 березня знищило понад два десятки ворогів, а 4 березня першим піднялось в атаку. При цьому гв.мол.с-т Лижин гранатою знищив ворожий кулемет з розрахунком, який заважав просуванню взводу вперед. Був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Особливе завдання в ході боїв в районі Суховоля, Великі Рикані, Ставрів було покладене на хімічний взвод 21-го гв.кп. Бійці під командуванням гвардії лейтенанта Миколи Інокентійовича Туркова неодноразово здійснювали розвідку в районі сіл Суховоля та Кальнотичве, виясняли все нові і нові наміри противника, склад сил та шляхи підтягування резервів. Особисто гвардії лейтенантом Турковим були вияснені місця розміщення опорних пунктів та передній край оборони гітлерівців на висотах 218,5 та 214,2, а також розміщення вогневих засобів ворога на цих висотах. За зразкове та мужнє виконання бойових завдань Микола Турков був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

4 березня гітлерівці декілька разів намагались прорвати оборону 3-го шабельного ескадрону 27-го гв.кп в районі села Полонка. При відбитті атак відзначився навідник ручного кулемета гвардії рядовий Євдоким Парфилович Ялончук, котрий вогнем з кулемета знищив до 10 німців. Уміло діяли бронебійники відділення ПТР під командуванням гвардії сержанта Туранбека Шингіспаєва. Молодший командир, як завжди показував приклад своїм підлеглим. В бою під Полонкою ним були знищені ручний кулемет, 2 брички з боєприпасами, підбита німецька вантажівка. Гвардії молодший лейтенант Шингіспаєв а гвардії рядовий Ялончук за вмілі дії на полі бою були нагороджені медалями «За відвагу».

Вміло діяв при відбитті німецької атаки і навідник 76мм гармати гвардії сержант Олександр Степанович Артем’єв. Влучними пострілами ним були знищені 6 гітлерівців і подавлений вогонь ворожого кулемету. Олександр Артем’єв був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». По відбитті німецьких атак радянські підрозділи перейшли в наступ і змусили гітлерівців відступити.

У цей же день від 3-го та 4-го ескадронів 26-го гвардійського кавалерійського полку було вислані декілька розвідувальних груп. Одна з них на чолі з командиром відділення гвардії сержантом Олексієм Давидовичем Неустроєвим (4-й ескадрон) при виконанні завдання зустрілась із розвід групою німців. Гвардії сержант Неустроєв прийняв рішення атакувати противника. В ході сутички німецька розвід група була розсіяна, 2 гітлерівці потрапили в полон, були захоплені документи. Сам молодший командир у сутичці знищив 5 гітлерівців. Олексій Неустроєв був нагороджений орденом Слави 3-го ст. Це була вже друга нагорода за бої в районі Луцька. До того, за бої 1-2 лютого, гвардії сержант Неустроєв був нагороджений медаллю «За відвагу». Свою першу бойову нагороду – медаль «За відвагу» за знищення німецької розвід групи отримав автоматник гвардії рядовий Микола Федорович Єкатеринчук, який в сутичці з ворогом знищив 5 німців.

У боєсутичці з противником відзначились також бійці розвідувальної групи під командуванням гвардії сержанта Миколи Тихоновича Копочкіна. Кавалеристами була оточена і знищена група німецьких автоматників, а двоє захоплені в полон. Командиром групи було знищено 4-х ворогів. Гвардії сержант Копочкін був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ст.)

На чолі групи від 3-го ескадрону вміло діяв помічник командира взводу гвардії сержант Дмитро Іванович Кожевов. Четверо розвідників виконали поставлене завдання і привели до штабу ескадрону контрольного полоненого. За вмілі дії у розвідці гвардії сержант Кожевов та автоматники гвардії єфрейтор Яків Костянтинович Красков, гвардії рядовий Іван Васильович Панов, були нагороджені медалями «За відвагу»,а навідник ручного кулемету гвардії рядовий Григорій Павлович Вітюк – медаллю «За бойові заслуги».

І все ж найбільш цінну інформацію для радянського командування добув розвідувальний роз’їзд командира взводу розвідки окремого дивізіону розвідки 1-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням гвардії лейтенанта Василя Павловича Кисельова. В районі с. Боромель було виявлено до 3 полків німецької піхоти і до 100 бронемашин, які прямували в напрямку Луцька. Інформація допомогла радянському командуванню підтягнути резерви і дати достойну відсіч противнику. За відвагу, рішучість і винахідливість проявлену при діях у ворожих тилах під Ківерцями, на Луцькому плацдармі, а згодом при наступі в район Бродів гвардії лейтенант Кисельов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Досить цінну інформацію про висування резервів противника з району Берестечка добули розвідники роз’їзду гвардії лейтенанта Соколянського, гвардії рядові Степан Омелянович Лесниченко, Григорій Іванович Леушин та Михайло Опанасович Федосєєв. Так, Степан Лесниченко в ніч з 5 на 6 березня з ходу увірвався до села Низорани Чеські, промчався крізь нього, а поки німці кидались в паніці отримав цінну інформацію про їх склад і кількість. Михайло Федосєєв протягом 4 діб діяв у ворожих тилах в районі Берестечка, хібрав цінну інформацію про дислокацію штабів та резервів та доставив її через лінію фронту. 8 березня знову перейшов лінію фронту для виконання завдань командування.  За вдалі дії в розвідці протягом березня 1944 року Михайло Федосєєв був нагороджений орденом Червоної Зірки, а Степан Лесниченко орденами та Григорій Леушин – орденами Слави 3-го ст.

До складу розвідувальної групи, яка діяла в районі Берестечка також входив командир відділення розвідки гвардії сержант Семен Сергійович Осяйкін. Молодший командир під час дій в головному дозорі завжди своєчасно і якісно виконував поставлені завдання. Особливо відзначився при розвідці мосту через річку Липа. Шляхом спостереження встановив систему та чисельність охорони мосту, а згодом вияви неконтрольований противником міст через річку ї першим переправився через неї. За кмітливість, спостережливість і вмілі дії в розвідці був нагороджений орденом Червоної Зірки.

4 березня в районі села Гончарка розвідку боєм здійснив взвод (оре 2-ї гв.кд) під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Миколи Полікарповича Бєлика. Розвідники під сильним кулеметним вогнем противника встановили вогневі точки, знищили сторожовий пост ворога і захопили цінні документи. В ході пошуку відзначились командири відділення гвардії старший сержант Олексій Степанович Іванов, гвардії сержант Харитон Михайлович Сергєєв, розвідники гвардії рядові Іван Григорович Горєлов, та Іван Ілліч Чабанов.

Дозорні Сергєєв та Чабанов запримітили спостережний пост противника і стали обходити його. Розвідників у свою чергу виявили й гітлерівці і стали відходити. Тоді група Іванова, до складу якої входив Іван Горєлов пробралася до них в тил відкрила вогонь з автоматів. Чабанов та Сергєєв також кинулись на противника. Один з ворогів впав. До нього підповз гвардії сержант Сергєєв і вилучив документи. Ще одного гітлерівця вбив рядовий Чабанов і також вилучив у нього документи.

4 березня німці атакували позиції 43-го Даурського стрілецького полку в районі села Гнідава. Одна з атак була відбита завдяки вмілим діям батареї 45мм гармат. Особливо відзначився розрахунок, де командиром був сержант Савелій Данилович Шабловський, а номерами обслуги рядові Микола Іванович Матвєєв та Салі Менбит’яров. Протитанкісти знищили  розрахунок 37мм гармати та 15 ворожих піхотинців. Наступного дня артилеристи підібрались до позиції німецької гармати та перетягнули її на свою сторону. За вмілі і рішучі дії сержант Шабловський був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), а рядові Матвєєв і Менбит’яров– медалями «За відвагу».

Цього дня 2-й батальйон 236-го сп отримав завдання замінити кавалерійський підрозділ. При висуванні на нову позицію передовий стрілецький взвод під командуванням молодшого лейтенанта Петра Михайловича Чупіліна зіткнувся з бойовим охороненнням німців. Після поранення командира роти офіцер, котрий на фронті був лише 1 місяць, прийняв командування підрозділом і добився виконання поставленого завдання.

5 березня, розвідники гвардії молодшого лейтенанта Білика (оре 2-ї гв.кд) виявили німецьку розвідувальну групу, яка намагалась проникнути через радянську оборону. Першим противника побачив Іван Горєлов. За наказом командира відділення гвардії старшого сержанта Олексія Іванова розвідники Горєлов та Чабанов зайняли позицію обабіч дороги. Коли ворожа група наблизилась розвідники групи захвату на чолі з гвардії сержантом Сергєєвим відкрили вогонь по ядру колони. Гітлерівці були розсіяні. Гвардії старший сержант Іванов та гвардії рядовий Чабанов «стриножили» одного німця. За ці дві «операції», в ході яких взвод не мав жодної втрати, гвардії молодший лейтенант Микола Бєлик був нагороджений орденом Червоної Зірки, гвардії старший сержант Олексій Іванов, гвардії сержант Харитон Сергєєв, гвардії рядові Іван Горєлов та Іван Чабанов– орденами Слави 3-го ступеня.

Одночасно з дивізійними розвідниками завдання уточнити нумерацію частин і підрозділів в районі села Гончарка отримали полкові розвідники відділення гвардії старшого сержанта Михайла Васильовича Костильова (розвід взвод 4-го гв.кп). Група чисельністю 6 чоловік вночі наблизилась до околиці села. Тут розвідники радянські зустрілись із німецьким підрозділом, який направлявся до передової. Михайло Костильов прийняв рішення атакувати ворога. Раптовий напад спантеличив німців. Залишивши 5 трупів, ворог відступив. Розвідники вилучили документи у вбитих і повернулись назад. Гвардії старший сержант Костильов за цей розвідувальний вихід отримав свою другу бойову нагороду на волинській землі ( за бойові дії під с.Суськ Маневицького району був нагороджений медаллю «За відвагу») – орден Слави 3-го ступеня.

Медалі «За бойові заслуги» (представлявся до медалі «За відвагу») був удостоєний лінійний наглядач 984-го обс рядовий Захар Ікрамов Зв’язківець відзначився при усуненні значного пошкодження лінії зв’язку в районі Гіркої Полонки 5 березня. Тоді рядовий Ікра мов під вогнем противника переплив у крижаній воді через річку Серна і усунув пошкодження всього за 15 хвилин.

Цього ж дня, 5 березня, позиції 236-го сп 106-ї сд були атаковані переважаючими силами ворога. На відсіч атаки противника на ділянці 2-го стрілецького батальйону встали всі, від стрільців до тиловиків. Основний удар гітлерівців прийшовся по позиціях роти, якою командував молодший лейтенант Чупілін. За командою офіцера бійці підпустили німецьких піхотинців на відстань 50-60 метрів і лише тоді відкрили вогонь. Від куль червоноармійців на полі бою залишились лежати 40 вбитих і поранених ворогів.

При відбитті німецької атаки також відзначились помічник командира взводу рядовий Семен Петрович Левін (організував відбиття атаки ворога на ділянці взводу), стрільці рядові Аргамак Ваакян (підпустив німців на відстань до 50 метрів, знищив 4 ворогів), Карл Мамаєв (знищив десяток ворогів), Степан Миколайович Ніколаєв (вразив 5 німців).

Щоб допомогти 2-му батальйону було вирішено здійснити контратаку в напрямку Гончарки силами підрозділів 1-го батальйону. При атаці відзначилися командир відділення сержант Сергій Федорович Ісаєв (знищив трьох гітлерівців, діями відділення забезпечив розгортання роти в бойовий порядок), стрільці рядові Василь Якович Московкін (своєчасно передав розпорядження командира батальйону командирам рот), Іван Васильович Наумов (передавав розпорядження командира 1-го сб командиру кулеметної роти і доставляв до штабу батальйону донесення). Відбивати німецькі атаки стрілецьким підрозділам вогнем допомагали бійці полкової мінометної роти. В ході бою відзначились командир розрахунку 82мм міномету сержант Микола Федорович Ященко, навідник міномету рядовий Антон Іванович Мещенинець, снарядний рядовий Броніслав Граціонович Свирський, заряджаючий рядовий Андрій Вікторович Супруненко.

Також була відзначена ратна праця телефоністки полкової роти зв’язку молодшого сержанта Олександри Петрівни Пронічевої, котра під час бою забезпечила надійний телефонний зв’язок між підрозділами. За вміле управління підрозділом молодший лейтенант Чупілін отримав свою першу бойову нагороду – орден Червоної Зірки. Сержанти Ісаєв, Ященко, рядові Левін, Ваакян, Мамаєв, Московкін, Наумов, Мещенинець за мужність на полі бою були нагороджені медалями «За відвагу», рядові Ніколаєв, Свирський, Супруненко, Пронічева – медалями «За бойові заслуги». За надання допомоги однополчанам і евакуацію поранених з поля бою у попередніх боях медалями «За відвагу» були нагороджені санітар санроти полку рядовий Павло Тихонович Лютов ( врятував життя 15 бійцям), санітар 1-го батальйону рядовий Василь Кирилович Матвієнко (виніс із поля бою 15 важкопоранених).

По відбитті атак підрозділи 236-го сп атакували гітлерівців в районі села Полонка. Піхоту вогнем підтримали бронебійники полкової роти ПТР. Вміло діяв взвод бронебійників під командуванням сержанта Василя Тихоновича Жеренкова. Сержант Жиренков першим піднявся в таку і повів за собою взвод, бійці якого стрімко увірвались на німецькі позиції. У ніч на 6 березня взвод вийшов у фланг противника і раптовим ударом вибив ворога з населеного пункту Гаїв. При цьому комвзводу особисто пострілом з ПТР знищив німецький кулемет.

6 березня завдання остаточно очистили село Полонка і колонію Гнідава від ворога отримали підрозділи 27-го гвардійського кавалерійського полку.

3-й ескадрон 27-го гвардійського кавалерійського полку атакував і вибив залишки німецького угрупування з села Полонка. При очищенні від ворога населеного пункту відзначився командир відділення гвардії сержант Петро Михайлович Бокотін. Бійці під його командуванням діяли рішуче і мужні. Молодший командир в бою особисто знищив чотирьох ворогів. В боях у районі Гнідави вміло діяв зв’язковий 3-го ескадрону гвардії рядовий Опанас Леонтійович Кезля. Із 24 лютого по 7 березня боєць своєчасно передавав розпорядження командира ескадрону командирам підрозділів та врятував життя трьом однополчанам, яких пораненими виніс з поля бою.

Вогнем наступ шабельників підтримав розрахунок 76мм гармати гвардії сержанта Івана Єгоровича Кривошеєва. Артилеристи розсіяли групу ворога, яка була приготувалась для контратаки. Осколками снарядів були вражені два десятки німецьких солдат.

Одночасно 2-й шабельний ескадрон штурмував колонію Гнідава. При штурмі рішуче і вміло діяв навідник станкового кулемету гвардії молодший сержант Євгеній Миколайович Ічеткін. Коли осколками німецького снаряда були поранені два номери розрахунки кулемету, Євгеній Ічеткін разом з гвардії рядовим Петром Федоровичем Федоровим швидко змінили вогневу позицію і знову відкрили прицільний вогонь. В бою розрахунком були знищені понад 10 гітлерівців.

Німці все ж опирались і раз у раз переходили в контратаки. При відбитті однієї з таких контратак відзначився навідник протитанкової рушниці гвардії сержант Дмитро Степанович Іванов. Бронебійник знищив розрахунок ворожого кулемета і 5 піхотинців…

На цьому бої кавалерії на безпосередніх підступах до Луцька закінчились. Кавалерійським дивізіям належало нанести останній, вирішальний удар по ворогу, який би дозволив отримати зручний рубіж для наступку в напрямку на місто Броди.