Із 25 по 27 лютого 7-ма стрілецька рота 340-го гв.сп стримувала натиск ворога на схід від села Зміїнець. Вмілі дії та стійкість бійців роти дозволили утримати позиції і створити умови для переходу в наступ.

28 лютого 3-й батальйон 340-го гвардійського стрілецького полку (121-ша гв.сд) отримав завдання вибити гітлерівців із села Зміїнець (Луцький район). Вранці, після нетривалої артилерійської підготовки, роти батальйону перейшли в наступ. У бою відзначився ад’ютант старший батальйону гвардії лейтенант Володимир Ілліч Глушинський. Під час атаки він знаходився в ротах, звідки здійснював управління і контролював виконання питань взаємодії з артилеристами та мінометниками. Коли від ворожої кулі впав командир 7-ї стрілецької роти, гвардії лейтенант Глушинський прийняв командування підрозділом і на його чолі вибив німців із Зміїнця. Гвардійцями були знищені 45 ворогів, проте радість перемоги була захмарена – кавалер медалей «За відвагу» та «Партизану Вітчизняної війни» гвардії лейтенант Володимир Глушинський загинув. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. В бою за село Зміїнець відзначився  також командир відділення гвардії молодший сержант Микола Васильович Данилов. Підрозділ під його командуванням в числі перших увірвася на вулицю села, знищив кулеметне гніздо і забезпечив рух вперед всієї роти. Після вибуття зі строю командира взводу гв.молодший сержант Данилов прийняв командування підрозділом і вміло керував ним до повного виконання поставленого завдання. Особисто знищив трьох ворогів. За рішучість і героїзм був нагороджений медаллю «За відвагу».

Наказами по 340-му гвардійському стрілецькому полку від 2 березня 1944 року № 7/н та від 7 березня 1944 року №8/н медалями «За відвагу» були відмічені військова майстерність та мужність на полі бою дев’яти бійців полкової батареї 120мм мінометів.

Розрахунок 120мм міномету на вогневій позиції

Серед нагороджених були командир розрахунку гвардії старший сержант Михайло Миколайович Душанін, навідник гвардії червоноармієць Борис Дмитрович Аблізін,  3-й номер обслуги (піднощик боєприпасів) гвардії червоноармієць Віталій Васильович Сидоров, їздовий гвардії червоноармієць Іван Федорович Зима, котрий також виконував обов’язки 4-го номера обслуги (при відбитті контратак розрахунок знищив кулемет, обоз, до 47 ворожих офіцерів і солдат), телефоніст взводу управління батареї гвардії молодший сержант Іван Панкратович Калабухов (підтримував постійний зв’язок між КП і вогневими позиціями, усунув 30 пошкоджень на лінії зв’язку), номер розрахунку гвардії старший сержант Андрій Васильович Кармишин (розрахунок у складі якого воював Андрій Кармишин протягом двох днів відбив 9 ворожих атак і знищив до 150 бійців противника), гвардії старшина Неджамеддин Черкесович Аліханли і гвардії сержант Сабзалі Алієвич Асманов (розрахунком протягом двох днів були відбиті 9 атак ворога, знищені три кулеметні гнізда, дві вантажівки з боєприпасами, спостережний пункт), розвідник гвардії єфрейтор Петро Пилипович Тронь (завдяки розвіднику своєчасно було виявлено підготовку противника до 9 контратак).

У ході боїв в районі Гнідави в період з 23 по 29 люте також відзначились артилеристи батареї 76мм гармат та полкової батареї 120мм мінометів 342-го гвардійського стрілецького полку (121-ша гв.сд).

Дві 37мм гармати, 4 кулемети з розрахунками, 2 автомобілі, понад 20 офіцерів і солдат противника знищив розрахунок 76мм гармати, обов’язки командира якого виконував гвардії сержант Олексій Дмитрович Гаркунов. Був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Протягом усього періоду боїв своєчасно виявляв вогневі позиції ворога і корегував вогонь мінометної батареї старший розвідник гвардії сержант Віктор Іванович Вахін. Мінометники полку в боях з 23лютого по 3 березня відбили 8 німецьких атак, за координатами, переданими Вахіним знищили 7 вогневих гнізд, понад 60 офіцерів і солдат ворога. При відбитті однієї з контратак безпосередньо на позиції батареї гвардії сержант Вахін особисто знищив 3 ворогів. За мужність був нагороджений другою медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Всього за роки війни гвардії сержант Вахін медаллю «За відвагу» був нагороджений тричі, а крім того – орденом Слави 3-го ступеня.

Урядовими відзнаками за бої під Луцьком згодом був відзначена ратна праця ще декількох десятків бійців 121-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Так, медалями «За відвагу» були нагороджені сержанти і солдати 340-го гвардійського стрілецького полку серед яких були кулеметник гвардії червоноармієць Іван Опанасович Гуз (вогнем з кулемета знищив розрахунок німецької гармати і чотирьох коней внаслідок чого була захоплена гармата, також під Бродами брав участь у захопленні двох підвод з боєприпасами і 2 гітлерівців), помічник командира стрілецького взводу гвардії старший сержант Іван Омелянович Маленков (при відбитті німецької контратаки замінив вбитого командира взводу, підрозділ під його командуванням захопив німецьку 75мм гармату, особисто знищив двох гітлерівців), номери обслуг 76мм гармати молодший сержант Григорій Прокопович Валуєнко (у складі розрахунку знищив до 15 гітлерівців), гвардії єфрейтор Іван Михайлович Любушкін (у складі розрахунку знищив до 25 німців), їздовий батареї 76мм гармат гвардії єфрейтор Володимир Дмитрович Капралов (сміливо вивозив гармату на відкриті вогневі позиції під будь-яким вогнем противника).

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені їздові батареї 76мм гармат гвардії молодший сержант Павло Миколайович Соболєв і гвардії червоноармієць Олексій Михайлович Філатов (під щільним вогнем противника виводили гармати на вогневі позиції), їздовий стрілецької роти гвардії червоноармієць Григорій Корнійович Чулков (підвозив на передову боєприпаси і вивозив з поля бою поранених)

28 лютого продовжувались бої в районі колонії Полонка. Кіннотники атакували населений пункт. Цього дня відзначився розрахунок станкового кулемету гвардії сержанта Івана Тихоновича Либокобилка. Кулеметниками було знищено дві вогневі точки і до 50 німецьких солдат. Вміло діяв також розрахунок 82мм міномету, де навідником був гвардії рядовий Іван Тимофійович Федоров (мінометна рота 26-го гв.кп). На шляху Чаруків – Городище ним був виявлений рух німецької колони. Ворожа колона була розсіяна: підводи з майном були залишені прямо на дорозі, біля них залишилось лежати чимало трупів німецьких солдат. За ініціативні та вмілі дії гвардії рядовий Федоров був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Коли з німецьких бронетранспортерів стали виплигувати піхотинці з наміром оволодіти важливим перехрестям в районі с. Городище, їх вогнем зустрів розрахунок міномету, де навідником був гвардії рядовий Балабек Джурабеков. Залишивши на шосе 12 трупів, ворог відійшов назад. За стійкість, мужність і відвагу в боях за утримання Луцького плацдарму гвардії рядовий Джурабеков був представлений до ордену Червоної Зірки, однак нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Вміло і відважно діяв розрахунок 82мм міномету, де командиром був гвардії сержант Григорій Інокентійович Кашин, а навідником гвардії рядовий Микола Петрович Филимонов. При відбитті масованих атак ворога на позиції 1-го ескадрону 26-го гв.кп в районі с. Городище розрахунком були знищені до 20 нападників. Декілька разів мінометники змушували атакуючі шеренги противника залягти і не давали їм піднятись 4-5 годин. Мінометники представлялись до Орденів Червоної Зірки, однак Микола Филимонов був удостоєний медалі «За відвагу», а гвардії сержант Кашин – медалі «За бойові заслуги». При відбитті німецької атаки 28 лютого в районі села Великі Рикані вміло діяли навідники мінометів  26-го гв.кп, гвардії рядовий Андрій Михайлович Ніколаєв та гвардії єфрейтор Семен Михайлович Черкасов.  Андрій Ніколаєв в бою показав взірці військової майстерності. Вміло маневруючи вогнем, він допоміг шабельникам відбити масовану атаку ворога і знищив при цьому понад 10 гітлерівців. За вмілі та мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Семен Черкасов вогнем з міномету знищив півтора десятка ворогів і був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (також представлявся до ордену Червоної Зірки).

Медалей «За відвагу» також були удостоєні бійці 26-го гв.кп, котрі відзначились при відбитті німецького наступу на Луцьк. Серед нагороджених були стрілець 4-го ескадрону гвардії рядовий Павло Петрович Боков (добросовісно ніс службу, за час боїв у складі полку мав 5 легких поранень), стрілець 3-го шабельного ескадрону гвардії рядовий Іван Степанович Іноземцев (неодноразово виконував завдання з розвідки противника в смузі оборони ескадрону), коноводи комендантського відділення штабу полку гвардії рядові Олексій Павлович Батищев і Михайло Харитонович Захарцев (підтримували в належному стані кінський склад офіцерів штабу полку та спорядження, своєчасно виконували усі доручення командування полку), водій господарчого взводу гвардії рядовий Дмитро Олександрович Грищенко (не дивлячись на складі бойові і погодні умови своєчасно доставляв з ДОПу в полк продукти харчування, фураж, боєприпаси та інше майно), їздові господарчого взводу гвардії рядові Ничипір Йосипович Гулідов, Іван Матвійович Донцев і Василь Григорович Невзоров (під вогнем противника своєчасно доставляли на передову боєприпаси і продовольство), їздовий батареї 76мм гармат Сабир Закирович Гайнулін (коли група німців просочилась через оборону ескадрону і вийшла в тил підрозділу разом з трьома іншими їздовими відбив напад, при цьому знищив двох солдат противника), помічник командира взводу зв’язку гвардії старший сержант Петро Федорович Клягін (окрім виконання завдання з підтримання зв’язку з підрозділами полку організував і забезпечив своєчасну доставку продовольства і гарячої їжі для особового складу), командир телефонного відділення взводу зв’язку гвардії молодший сержант Федір Гаврилович Клейменов, телефоніст полкового взводу зв’язку гвардії сержант Олексій Степанович Дураков (забезпечили стійкий зв’язок командування полку з підрозділами, неодноразово під вогнем противника виходили на лінії для усунення пошкоджень), молодший ветфельдшер взводу зв’язку гвардії старшина Дмитро Іванович Кочетов (при знаходженні в 2-му ешелоні організував лікування і кування коней взводу, забезпечив своєчасне постачання фуражу), їздовий взводу зв’язку гвардії рядовий Федір Андрійович Череповський (декілька раз вивозив майно взводу з-під сильного обстрілу противника), їздовий взводу хімзахисту гвардії рядовий Семен Максимович Модін, старший водій гвардії старший сержант Гнат Ничипорович Цикаленко (воював в полку з перших днів його формування, налагодив дрібний ремонт автомобілів прямо в польових умовах).

Значна група бійців полку, в основному тилових спеціальностей та підрозділів, за бездоганне виконання бойових обов’язків була нагороджена медалями «За бойові заслуги». Цієї нагороди удостоїлись стрільці 1-го шабельного ескадрону гвардії рядові Петро Павлович Васильєв і Володимир Леонідович Каменьщиков, телефоніст взводу зв’язку Тимур Галієвич Мусін, їздовий 2-го шабельного ескадрону гвардії рядовий Василь Васильович Васютін, їздові батареї 76мм гармат гвардії молодший сержант Гатіулла Мустакімов і гвардії рядовий Олексій Петрович Ощепков, їздові господарчого взводу гвардії рядові Геннадій Кузьмович Абрамов, Петро Петрович Баранников, Трохим Васильович Бенедиктов, Сергій Михайлович Лебедєв, Олексій Миколайович Лютиков, водії автороти гвардії рядові Степан Миколайович Іванов, Петро Іванович Пономаренко, Михайло Олександрович Редін, Іван Максимович Стародубов, їздові санчастини полку гвардії рядовий Іван Андрійович Євдокимов і Петро Дмитрович Фірсанов, котрі під час боїв за Луцьк, а згодом в районі м.Броди доправили до мед ескадрону відповідно 50 і 45 поранених бійців.

Протягом 27-29 лютого перед фронтом 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії діяла розвідувальна група гвардії лейтенанта Іллі Михайловича Головка (окремий дивізіон розвідки 1-го гвКК). 28 лютого група отримала завдання розвідати сили противника в районі с.Городище. 6 розвідників переправились через Стир і пробрались до села. Після встановлення складу німецького угрупування в районі села розвідники стали повертатись до своїх, але були виявлені противником. 13 гітлерівців стали оточувати роз’їзд. Розвідники з боєм продовжували відходити, використовуючи при цьому складки місцевості. Прикривати відхід розвідників викликався гвардії рядовий Василь Володимирович Макаров. Завдяки йому командир групи з наближенням до позицій 26-го гв.кп мав змогу встановленим сигналом викликати вогонь радянських підрозділів. По гітлерівцям вдарили кулеметники 26-го гвардійського кавполку. Два німці були вбиті, а одного нападника розвідники примудрились полонити. Група в повному складі благополучно повернулась в розташування своїх частин. За відвагу в боях під Житомиром, Луцьком, с.Красне та Монастирьок гвардії лейтенант Головко був нагороджений орденом Олександра Невського (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), а розвідник Василь Макаров, на рахунку якого цей вихід був дванадцятим - орденом Червоної Зірки.

Цього ж дня розвідувальна група від окремого дивізіону розвідки 7-го гвардійської кавалерійської дивізії (командир ескадрону гвардії капітан Петро Семенович Басов) під командуванням командира взводу гвардії молодшого лейтенанта Юрія Даниловича Гаєнка, яка діяла в районі Берестечко, Горохів із засідки здійснила наліт на німецьку вантажівку з піхотою. Ворожі солдати були знищені, а з вилучених у вбитих документів була отримана інформація про висування з Горохова на Луцьк свіжого батальйону полку «Лемберг». За вдалий розвідувальний рейд і цінну інформацію гвардії молодший лейтенант Гаєнко був нагороджений орденом Червоної Зірки.

На світанку 28 лютого позиції лівого флангу 7-го гвардійського кавалерійського полку (2-га гв.кд) в районі с. Боратин Чеський атакувало до батальйону піхоти за підтримки 12 танків та самохідок. Ворога зустрів вогнем взвод гвардії старшини Петра Кононовича Гармаша (1-ша гарматна батарея 177-го гамп). Підпустивши ворожу бронетехніку на близьку відстань, артилеристи відкрили вогонь. Першим залпом було підпалено 2 танки. Противник у свою чергу відкрив вогонь по позиціях артилеристів. Осколками снарядів був виведений зі строю один із розрахунків. Старшина Гармаш отримав важку контузія, проте знайшов сили і став за гармату. Декількома пострілами він підпалив ще один танк і підбив самохідну гармату. Противник, зазнавши значних втрат, відступив. За відвагу в боях під Луцьком, а згодом Бродами гвардії старшина Гармаш був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

При атаці ворожих позицій знову відзначився розрахунок міномету, де навідником був гвардії старший сержант Михеєв (7-й гв.кп). Влучними пострілами було знищено розрахунок ворожої гармати, станковий та ручний кулемети. Петро Михєєв за бої 26-28 лютого був нагороджений орденом Червоної Зірки. Вкотре відзначився гвардії єфрейтор Денисов, який був направлений командиром ескадрону щоб передати командиру 3-го взводу завдання перекрити противнику шлях до відступу. По виконанні поставленого завдання гвардії єфрейтор Денисов залишився на позиціях 3-го взводу, замінив вбитого кулеметника гвардії рядового Шишова. При атаці позицій взводу німецькими танками вогнем з кулемета прикривав відхід кіннотників. Наступного дня Георгій Денисов був поранений, проте залишився на позиції. За відвагу і мужні дії був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Протягом бою боєприпаси взводу підносив шабельник гвардії рядовий Борис Костянтинович Сбитнєв, а коли 3-й ескадрон перейшов в атаку, одним з перших кинувся на ворога, знищив 8 гітлерівців. За мужність в бою був нагороджений орденом Червоної Зірки. Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня посмертно був нагороджений також командир кулеметного взводу 4-го ескадрону 7-го гв.кп гвардії старший сержант Гариф Харисович Харісов, котрий загинув в бою 28 лютого в районі Гнідави. За період боїв під Луцьком його взводом було знищено до 80 гітлерівців. У своєму останньому бою гвардії старший сержант Харісов замінив за гашетками «Максима» полеглий розрахунок, і винищував ворога, доки ворожа куля не обірвала його молоде життя.

При відбитті ворожої контратаки  11 гітлерівців знищив командир відділення 3-го ескадрону гвардії старшина Йосип Олексійович Джафаров. У попередніх боях під Луцьком бійцями його відділення було вбито до 30 гітлерівців. При відбитті трьох німецьких атак вогнем з ручного кулемету 11 ворожих солдат і офіцера знищив гвардії рядовий Михайло Якович Єсін. Гвардії старшина Джафаров, гвардії рядовий Єсін були нагороджені орденами Червоної Зірки.

На ділянці 4-го гвардійського кавалерійського полку наступ на радянські позиції в районі Гнідави також вело до батальйону німецької піхоти за підтримки 12 танків. При відбитті цієї атаки відзначились бійці мінометної батареї під командуванням гвардії капітана Єгора Максимовича Іванцова та батареї 76мм гармат під командуванням гвардії старшого лейтенанта Семена Григоровича Тормаша. Обидві батареї знаходились в обладнаному опорному пункті, комендантом якого був Семен Тормаш. Вогнем з мінометів піхота була відсічена від танків і змушена убула відкотитись назад. На полі бою залишились лежати до 60 офіцерів і солдат противника. Артилеристи в свою чергу підбили 2 німецькі танки та розсіяли і частково знищили підрозділ противника.

Без страху за полем бою спостерігав в панораму прицілу навідник 76мм гармати гвардії молодший сержант Сатинбай Юлдашев. Саме пострілами з його гармати були зупинені німецькі танки. Саме він влучним вогнем знищив до 60 німецьких піхотинців. У бою гвардії молодший сержант був важко поранений і відправлений до госпіталю. За мужність і героїзм, проявлені в боях за Житомир (знищив 2 танки, 12 автомобілів, 2 мотоцикли, до 80 солдат противника) і Луцьк Сатинбай Юлдашев був представлений до звання Героя Радянського Союзу, проте зірку Героя не отримав – був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Поруч атаки ворога відбивав розрахунок, де навідником був гвардії молодший сержант Абрам Давидович Бєлахов. Влучними пострілами був підбитий німецький середній танк і знищено півдесятка піхотинців ворога. Ще одну ворожу броньовану машину влучним пострілом підбив розрахунок гармати, яким командував гвардії сержант Микола Федорович Салтимаков. За вмілі дії гвардії сержант Салтимаков та гвардії молодший сержант Бєланов були нагороджені орденами Червоної Зірки. Медаллю «За відвагу» був нагороджений командир ще однієї 76мм гармати гвардії сержант Павло Васильович Горшков, розрахунок якого підбив середній танк ворога.

Медалі «За бойові заслуги» були удостоєні заряджаючий гвардії рядовий Григорій Гаврилович Матюшенко та телефоніст гвардії рядовий Василь Іванович Гайовий, котрий під вогнем противника двічі виходив на лінію і усував пошкодження.

Не відставали і розрахунки полкової батареї 45мм гармат. Знову відзначився командир гармати гвардії сержант Василь Матвійович Дорохов, на грудях якого виблискувала медаль «За відвагу», отримана за бої з визволення Луцька. Під Гнідавою розрахунком Дорохова були підбиті 2 німецькі танки, знищені 5 кулеметів та до 40 солдат противника. Навідник «сорокап’ятки» кавалер ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня гвардії сержант Микола Устимович Мосейко підпустив німецькі танки з десантом на бортах на відстань прямого пострілу. Влучним пострілом був підбитий головний танк, а за декілька хвилин снаряд підпалив і другий. Німецька піхота посипалась з бортів підбитих машин, як горох і не змогла досягти радянської лінії оборони. Ще декілька разів німецькі автоматники намагались атакувати, але щоразу були розсіяні шрапнеллю. Нарешті решт противник залишив на полі бою 30 трупів і відступив. Два німецькі танки підбив і ще один підпалив розрахунок 45мм гармати, замковим в якому був гвардії рядовий Джунус Нуров. 6 вогневих точок противника (4 станкові і 2 ручні кулемети) та понад три десятки німецьких вояків при відбитті атаки знищив розрахунок гармати під командуванням кавалера ордену Червоної Зірки (нагороджений за бої зі звільнення Луцька) гвардії сержанта Миколи Васильовича Цвєткова. Підбитий середній танк, 5 вогневих очок (3 станкові і 2 ручні кулемети) і два десятки гітлерівців цього дня записав на свій рахунок розрахунок протитанкістів під командуванням кавалера медалі «За відвагу» (також нагороджений за звільнення Луцька) гвардії сержанта Івана Андріяновича Боріна.

За мужність і відвагу на полі бою гвардії сержанти Борін, Дорохов, Мосейко, Цвєтков (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) та гвардії рядовий Нуров (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня.

Герой Радянського Союзу Іван Андріянович (Андрійович) Борін

Кавалер орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня (за Одер), Червоної Зірки (за Ельбу), Слави 3-го ступеня (за Гнідаву), медалі «За відвагу» (за Луцьк) гвардії старший сержант Іван Борін фронтовими дорогами дійшов до Ельби і за останні бої з гітлерівцями Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року став 2861-м Героєм Радянського Союзу і кавалером ордену Леніна.

Гвардії старший лейтенант Тормаш при відбитті атаки весь час знаходився в найнебезпечніших місцях і склав свою голову в бою. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Меморіальна плита з прізвищем Є.Г.Тормаша у Луцьку

Гвардії капітан Іванов, котрий прийняв командування обома батареями був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до нагородження орденом Олександра Невського).

Один із взводів ескадрону знаходився на околиці Гнідави на відстані 800 метрів від основних сил. Комеск із спостережного пункту запримітив, що противник намагається обійти взвод. З повідомленням про ситуацію та завданням вивести взвод на нову позицію був направлений гвардії рядовий Михайло Іванович Дорошенко. Гвардієць виконав поставлене завдання і окрім того виніс з поля бою пораненого сержанта зі зброєю. За мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу».

До роти піхоти за підтримки 3 танків наступало на позиції взводу майбутнього Героя Радянського Союзу гвардії техніка-інтенданта 2-го рангу Семена Дем’яновича Карицького, у складі якого воював навідник станкового кулемету гвардії рядовий Олександр Федорович Комнатний. Кулеметник підпусти ворога на близьку відстань і вогнем з кулемета відсік німецьку піхоту від танків. Танки були зупинені вогнем протитанкової артилерії і без підтримки піхоти атаку продовжувати не стали. Вбитими і пораненими на полі бою залишилось до 30 вояків противника. За деякий час, після артилерійського нальоту, ворог знову пішов в атаку. Вогнем з кулемета гвардії рядовий Комнатний знищив ще 10 гітлерівців, але й сам загинув від осколку ворожої міни. Осколком був поранений і гвардії сержант Василь Іванович Шатковський. Однак сержант знайшов в собі сили і ліг за гашетку кулемету. Від нищівного вогню нападники втратили ще 5 солдат і змушені були відступити. За мужність і героїзм Олександр Комнатний в нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня посмертно, а його напарник - гвардії сержант Василь Шатковський орденом Слави 3-го ступеня.

Ордену Червоної Зірки був удостоєний навідник станкового кулемету гвардії рядовий Кирило Микитович Посєвін. Щільним вогнем він змусив німецьку піхоту відірватись від танків. Без прикриття броні німці вимушені були залягти і припинити атаку. Ворог залишив на полі бою 15 трупів і вимушений був відійти.

Майже 30 ворожих вояків за день бою знищив розрахунок станкового кулемету, яким командував гвардії сержант Гаврило Федорович Булигін. Коли зі строю вибув навідник, молодший командир сам ліг за приціл кулемету і влучним вогнем подавив вогонь двох вогневих точок. За мужність і вмілі дії був представлений до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня, однак удостоївся ордену Слави 3-го ст. Ордену Слави 3-го ступеня також удостоївся командир відділення гвардії сержант Іван Якимович Зуєв, раніше за бої в Луцьку нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Під час відбиття німецької атаки був поранений, проте продовжував командувати відділенням. Особисто знищив чотирьох гітлерівців. У бою був поранений, проте залишився на полі бою і командував відділенням.

Вміло та рішуче діяло відділення бронебійників під командуванням гвардії сержанта Олексія Яковича Галича. Петеерники підбили один з німецьких танків, який було вирвався до позицій ескадрону, і стали вести щільний вогонь по ворожій піхоті. Німецькі піхотинці залягли, а танки повернули назад. У цьому бою гвардії сержант Глич вразив 3 ворогів і за вмілі, холоднокровні та енергійні дії був нагороджений другою бойовою нагородою за бої на Волині – орденом Червоної Зірки (першу – медаль «За відвагу» отримав за бої із звільнення Луцька). Другу бойову нагороду орден Червоної зірки за бої на Волині (також за визволення Луцька був нагороджений медаллю «За відвагу») отримав і командир шабельного відділення гвардії молодший сержант Петро Григорович Полікарпов. При атаці противника на фланг ескадрону, відділення Полікарпова вогнем затримало просування німецької піхоти, а молодший командир особисто знищив 8 ворогів. Ордену Червоної Зірки за врятування життя 8 поранених однополчан також удостоївся кавалер медалі «За відвагу»санінструктор гвардії молодший сержант Хачик Оршакович Товмасян.

До роти піхоти за підтримки п’яти танків наступали на позиції шабельного взводу, де помічником командира був гвардії рядовий Федір Сергійович Большенков. Федір Сергійович також за звільнення Луцька був нагороджений медаллю «За відвагу», то ж тепер своїм найголовнішим обов’язком вважав не дати противнику прорватись до обласного центру Волині. За наказом командира взводу гвардієць на чолі групи бійців чисельністю 5 чоловік зайняв позицію на фланзі підрозділу. Бійці підпустили німецьких автоматників на відстань до 150 м і відкрили шквальний вогонь. Від перших залпів на полі бою залишились лежати 10 ворожих трупів, а інші подались назад. У цей час основні сили ворога атакували інші відділення взводу. Гвардії рядовий Большенков залишив на позиції двох спостерігачів, а сам а чолі своєї групи наніс раптовий удар у фланг нападникам. Німці втратили до п’яти десятків вояків і відійшли. За вміле командування групою і мужність Федір Большенков був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

На ділянці оборони 3-го шабельного ескадрону відмінно в бою діяв командир розрахунку кулемету гвардії старшого сержанта Федора Петровича Бровкіна, які нищівним вогнем навіки зупинили 15 гітлерівців. Командир розрахунку не тільки командував підлеглими, але й сам в бою з гвинтівки знищив трьох ворогів.

Своєчасно розпорядження командира 3-го ескадрону до командирів взводів протягом бою доводив командир ланки зв’язку гвардії старший сержант Леонід Дмитрович Буяков.

Поруч з артилеристами атаки німців відбивали мінометники полку. 7 ворожих солдат знищив розрахунок міномету, де навідником був гвардії рядовий Абдусатир Абдаєв.

Старші сержанти Бровкін, Буяков та рядовий Абдаєв були нагороджені медалями «За відвагу».

Дорогу село Красне – колонія Гнідава осідлали бронебійники відділення гвардії старшини Василя Артемовича Козлова (1-й гв.вптадн). При відбитті німецької атаки ними був підбитий танк, знищений станковий кулемет і до 30 гітлерівців. Василь Козлов був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Поруч з «петеерниками» оборонялись кулеметники, які влучним вогнем відбили атаку ворожої піхоти. Відзначився гвардії старший сержант Олександр Георгійович Цибін, котрий зі своєї позиції на захід від дороги вогнем з ручного кулемету знищив два десятки ворогів. За мужні дії був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Із самого початку бою на передові позиції прибув заступник командира 4-го гв.кп з політчастини гвардії підполковник Федір Григорович Муравльов. При відбитті трьох атак офіцер – політпрацівник не тільки займався прямими обов’язками, але при потребі брав у руки зброю і як рядовий боєць відбивався від ворога. За день бою 28 лютого 4-м гв.кп було знищено 4 ворожі танки та понад 80 солдатів і офіцерів противника. За бої на Луцькому плацдармі гвардії підполковник Муравльов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Олександра Невського).

На позиціях 3-го ескадрону моральний дух бійців піднімав парторг 4-го гв.кп гвардії капітан Віктор Георгійович Зебрін. Офіцером – політпрацівником була організована група бронебійників, яка знищила 2 ворожі танки. Увесь бій Віктор Зебрі знаходився на передових позиціях. За мужність і вміле командування сформованою групою був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

На допомогу однополчанам з району Красного до колонії Гнідава був перекинутий 4-й ескадрон, який отримав завдання контратакувати противника та вибити його з колонії. Одним з перших до Гнідави увійшов взвод гвардії молодшого сержанта Степана Руденка. На зустріч кіннотникам йшло 8 німецьких танків. Взвод вступив у нерівний бій, в ході якого відважний молодший командир загинув. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

В ході контратаки на Гнідаву також відзначився помічник командира взводу гвардії старший сержант Василь Антонович Крилов. Бійці, під його командуванням Василя Крилова знищили чотири вогневі точки на дахах будинків, а коли ворог перейшов в контрнаступ сержант-гвардієць влучним пострілом «зняв» німецького спостерігача. За вміле керівництво підрозділом і особисту мужність гвардії старший сержант Крилов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Одну з атак ворога кіннотникам допоміг відбити розрахунок гармати гвардії сержанта Михайла Миколайовича Колесникова (4-та гарматна батарея, 177-й гамп 2 гв.кд). Підпустивши ворога на максимально допустиму відстань артилеристи вогнем знищили танк і до 15 гітлерівців, а інших змусили відійти. Командир гармати був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Підтримання зв’язку між підрозділами 7-го гвардійського кавалерійського полку було покладене на начальника авіа сигнального посту полкового взводу зв’язку гвардії єфрейтора Івана Олександровича Палуніна. 17 разів зв’язківець виходив на пошкодження ліній зв’язку, кожного разу пробираючись під зливою ворожих куль та осколків. Коли вибув зі строю помічник командира взводу, гвардії єфрейтор Палунін став виконувати його обов’язки. Командуванням полку зв’язківець був представлений до нагородження орденом Слави 3-го ст., проте нагороджений медаллю «За відвагу».

До нагородження орденом Слави 3-го ст. був представлений також командир телефонного відділення взводу зв’язку 7-го гв.кп гвардії молодший сержант Григорій Іванович Самойлов. Відважний сержант в ході бою за колонію Гнідава знаходився на позиціях 1-го шабельного ескадрону (командир ескадрону гвардії старший лейтенант Павло Іванович Сидоров). За один день 26 лютого Григорій Самолов 10 разів виходив на лінію зв’язку та усував пошкодження. Першою бойовою нагородою гвардійця стала медаль «За відвагу».

Внаслідок дій противника часто складались ситуації коли зв’язок між частинами і підрозділами дивізії переривався і тоді з завданнями відновити його направлялись кінні чи піші посильні. Ось таке завдання отримав коновод секретаря дивізійної парткомісії гвардії червоноармієць Болтабай Сотивилович Ашуров. Кавалерист під зливою куль зумів проскочити ділянку відкритої місцевості і передати бойове розпорядження передовому ескадрону 7-го гвкп. Під час німецької контратаки зайняв позицію разом з бійцями ескадрону. Отримав поранення в лице, проте відбивався від ворога до кінця атаки. За мужність в бою і своєчасне виконання завдання кавалер медалі «За відвагу» Болтабай Ашуров був нагороджений орденом Червоної Зірки.

28 лютого ситуація в районі села Гончарка змінилась. Тепер підрозділам 27-го гвардійського кавалерійського полку прийшлось не атакувати, а відбивати атаки гітлерівців.

3-й та 4-й кавалерійський ескадрони полку зайняли оборону на західній околиці Гончаки. Вранці бійці бойового охоронення 4-го взводу 3-го ескадрону доповіли своєму командиру – гвардії лейтенанту Віктору Олександровичу Хохлову про наближення до села німецької колони чисельністю до 150 вояків. Гвардії лейтенант Хохлов спільно з командиром взводу 4-го ескадрону гвардії лейтенантом Поляковим (позиції взводу Полякова знаходились поруч) вирішили влаштувати гітлерівцям засідку. Коли німці втягнулись в лощину, що на захід від Гончарки обидва взводи відкрили нищівний вогонь по ворогу зі всіх видів зброї. Німці в паніці стали розбігатись, але їх повсюди чекали кулі кіннотників. Атаку кіннотників вогнем з кулемету підтримав гвардії рядовий Цитович. Німецький підрозділ був повністю знищений. Наступного дня, 29 лютого, гвардії лейтенант Хохлов був поранений і евакуйований в госпіталь. При відбитті атаки німців на лівий фланг 4-го ескадрону в районі Гончарки відзначився ручний кулеметник гвардії єфрейтор Матвій Васильович Шишов. Кулеметник зайняв зручну позицію, підпустив ворога на 100 метрів, а тоді відкрив кинджальний вогонь. Перед позицією кулеметника залишились лежати два десятки ворожих трупів.

У районі Гнідава, Гончарка, Полонка мужньо бились з ворогом бійці 3-го взводу (1-й ескадрон) під командуванням гвардії лейтенанта Олександра Івановича Хникіна. Взвод тричі брав штурмом Гончарку і утримував населений пункт до наказу про відхід. У боях з гітлерівцями командиром взводу особисто було знищено 10 загарбників. За вміле управління взводом, відвагу мужність і героїзм гвардії лейтенант Хникін був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Червоного Прапора).

До роти піхоти атакувало позиції взводу гвардії сержанта Юрченка (2-й ескадрон 27-го гв.кп). Помічник командира взводу не тільки вміло організував оборону і систему вогню, але й особистим прикладом показував взірець мужності та доблесті. За бої на Луцькому плацдармі гвардії сержант Микола Юрченко був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. До кінця війни М.Є.Юрченко за відвагу отримав ще два ордени Червоної Зірки.

При відбитті німецької контратаки в районі с. Гончарка знову відзначились артилеристи розрахунку 45мм гармати, в якому служив гвардії рядовий Лега. Вогнем було знищено до 60 нападників.

У боях за Луцький плацдарм вміло вів вогонь по ворогу розрахунок гармати, якою командував гвардії сержант Семен Ілліч Ведерников (180-й гамп). На рахунку розрахунку були знищені міномет з розрахунком, 3 автомобілі з вантажами, розсіяні і частково знищені до 50 німецьких піхотинців. За вмілі та мужні дії гвардії сержант Ведерников був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Боєприпаси до вогневих позицій батарей 180-го гамп 28 лютого доставляли бійці відділення гвардії старшого сержанта Олександра Петровича Кириченка (взвод боєпостачання). З підходом до Стиру було виявлено, що переправа розбита і брички з боєприпасами доправити по ній не вдасться. Гвардії старший сержант Кириченко прийняв рішення розвантажити транспорт і ящики з боєприпасами перенести по льоду на руках. Завдяки правильному рішенню боєприпаси на вогневі позиції були доставлені. Всього за період боїв з утримання Луцького плацдарму шість бричок відділення Кириченка перевезли 436 снарядів. Олександр Кириченко отримав свою другу бойову нагороду – медаль «За бойові заслуги» ( першу – медаль «За відвагу» отримав 15 лютого 1944 року), хоча був представлений до ордену Червоної Зірки. Медаллю «За бойові заслуги» також був нагороджений артилерійський майстер гвардії сержант Єгор Васильович Латишев, котрий під вогнем противника відремонтував одну з гармат. Ще одним кавалером цієї бойової нагороди (представлявся до ордену Червоної Зірки) за бій в районі Гончарки 28 лютого став телефоніст гвардії рядовий Олександр Миколайович Григор’єв, котрий під вогнем противника усунув 5 пошкоджень на лінії зв’язку між СП і вогневими позиціями батареї. Завдяки постійному зв’язку цього дня батареєю 180-го гамп було знищено до 30 ворожих піхотинців і міномет з розрахунком.

Протягом дня бою під шквальним вогнем противника зв’язок між батареями 180-го гвмп підтримував також старший телефоніст гвардії рядовий Євгеній Сократович Алякринський. 8 разів він виходив на лінію і усував пошкодження. Завдяки постійному зв’язку батареєю були відбиті атаки противника, знищені до 2 взводів німецької піхоти

І все ж 28 лютого противнику силами до полку піхоти за підтримки 30 танків вдалось прорвати радянську оборону в районі Гончарка – висота 229,4 та с. Гнідава – колонія Гнідава і зайняти декілька населених пунктів. На ліквідацію прориву були стягнуті всі можливі сили і засоби, переді всім артилерійські та протитанкові.

Саме таке завдання отримав 1-й гвардійський Житомирський мінометний полк 1-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням гвардії полковника Середняка.

Першими бойові позиції зайняли 1-ша та 3-тя батареї, загальне керівництво якими здійснював заступник командира полку з політичної частини гвардії майор Павло Васильович Алексєєв. Вже після першого залпу по ворогу на полі бою залишилось лежати до 180 ворогів. Через 40 хвилин ворог перегрупувався і розпочав нову атаку. Гвардії майор Алексєєв прийняв рішення: висунути 3-тю батарею на відкриту вогневу позицію, що б дозволило вести більш прицільний вогонь. За лічені хвилини батарея під вогнем противника вийшла на позицію і відкрила вогонь. До двох німецьких рот залишилось лежати на полі бою. Друга атака противника була відбита. Згодом гвардії майор Алексєєв рішуче діяв 5 березня 1944 року при відбитті німецького наступу на Луцький плацдарм в районі с. Суховоля, але про це нижче.

Чотири рази для ведення вогню прямим наведенням виходив взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Івана Васильовича Дементьєва. Вогнем артилеристи відбили дві німецькі контратаки, а всього в період бойових дій під Луцьком знищили до 2-х ворожих батальйонів. Гвардії молодший лейтенант Дементьєв за мужність і відвагу в боях на Луцькому плацдармі та під Бродами був нагороджений орденом Олександра Невського.

Шлях ворожим танкам і піхоті перегородила також 45-ка гвардії сержанта Циренова (батарея 45мм гармат 27-го гв.кп). Влучним пострілом був знищений ворожий танк.

Надвечір бої стихли. Командири підрозділів всіма силами намагались відновити втрачений під час бою зв’язок, узгодити питання взаємодії між шабельними підрозділами, артилеристами та мінометниками. Саме з таким завданням командира 3-ї гарматної батареї 177-го гамп ніч з 28 на 29 лютого пробирався до позицій сусідніх ескадронів 8-го гв.кп хімінструктор гвардії старший сержант Олександр Григорович Казанцев. Неподалік від переднього краю сержант-гвардієць стикнувся з німецькою розвід групою у складі 5 чол. Не роздумуючи, Олександр Казанцев вступив у бій, в ході якого знищив вогнем з автомата двох ворогів, інші розбіглись. Заслуженою нагородою для гвардійця став орден Червоної Зірки.