Успіх в боях за утримання Луцького плацдарму був неможливий без титанічної роботи підрозділів управління, бойового, медичного, ветеринарного, тилового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Урядових нагород були удостоєні зв’язківці 1-го окремого гвардійського дивізіону зв’язку під командуванням гвардії майора Трохима Вікторовича Мандзія. Завдяки їх повсякденній праці був забезпечений постійний зв’язок між штабами корпусу, дивізій, окремих полків та частин корпусного підпорядкування. Не дивлячись на постійні рейди частин корпусу, переміщення самого штабу офіцери і солдати забезпечили якісне управління боями за Луцький плацдарм. Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня був нагороджений ад’ютант старший (начальник штабу) 1-го гв. однзв гвардії капітан Микола Миколайович Антонов. Орденів Червоної Зірки були удостоєні начальник телеграфної станції гвардії старший технік-лейтенант Максим Якович Титарєв, командир відділення гвардії старшина Олексій Дмитрович Павлов, начальник рації РБ гвардії старшина Володимир Матвійович Бейдер (забезпечував постійний зв’язок із сусідніми корпусами, ВПУ 1гвКК, розвідувальними загонами корпусу), старший радист рації РСБ гвардії старший сержант Олександр Михайлович Макєєв (підтримував зв’язок зі штабом 13-їА та командирами дивізій), старший радист радіостанції РАФ гвардії старший сержант Олексій Федорович Новиков (підтримував зв’язок зі штабом 13-ї А), телеграфіст гвардії молодший сержант Олексій Кузьмович Серебряков (забезпечував передавання шифротелеграм). Медалей «За відвагу» були удостоєні лінійний наглядач гвардії червоноармієць Василь Гешикулович Сингатулін та старший телеграфіст гвардії єфрейтор Микола Олександрович Бєлов, котрий  чіткою роботою на апараті Морзе забезпечував своєчасне передавання оперативних документів. За налагодження і підтримання надійного радіозв’язку між першим та другим ешелонами корпусу медаллю «За бойові заслуги» були нагороджені радистки гвардії молодший сержант Зоя Василівна Сирих і гвардії єфрейтор Тетяна Михайлівна Рогозіна. Такої ж бойової нагороди був удостоєний водій дивізіону гвардії рядовий Віктор Степанович Сермягін.

За умов бездоріжжя і проблем зі в’язком свою роль відіграла корпусна авіація. На час бойових дій на Волині та Рівненщині до складу 1-го гвардійського кавалерійського корпусу входило 41-ша окрема авіаційна ланка зв’язку під командуванням гвардії капітана Абессалома Яковича Гургунідзе. Пілотами ланки на літаках У-2 в ході наступу на Луцьк, подальших дій за утримання та розширення Луцького плацдарму, а згодом під час рейду на Броди здійснювались вильоти в любу годину доби, за любих метеоумов. А взірцем для них був їх командир, який особисто брався за виконання найскладніших завдань. Гвардії капітан Гургунідзе був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Орденом Червоної Зірки за виконання складних завдань командування корпусу був нагороджений пілот ескадрильї молодший лейтенант Анатолій Іванович Титов.

Бойові дії розвідників не могли бути успішними без належного постачання, догляду за зброєю та її своєчасного ремонту.

Завдяки старанням старшини окремого розвідувального дивізіону гвардії сержанта Леоніда Трохимовича Павленка розвідники були забезпечені усім необхідним. У багатьох випадках старшина підміняв малодосвідченого помічника командира дивізіону з МТО, проте добився, що в ході рейду на Луцьк і боїв в районі міста розвідники не знали перебоїв з боєприпасами, продовольством, фуражем. За вмілі дії гвардій ст. сержант Павленко був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Із завданням з догляду за зброєю та її своєчасного ремонту на відмінно справлявся помічник збройного майстра окремого дивізіону розвідки 1-го гвКК гвардії рядовий Василь Олексійович Головін. Завдяки ньому зброя розвідників завжди була справна, а дивізіон ніколи не знав перебоїв з боєприпасами. Гвардії рядовий Головін був представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, проте отримав медаль «За відвагу».

Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений обліковець 1-го окремого гвардійського протитанкового дивізіону (за штатом рахувався помічником навідника ПТР) гвардії молодший сержант Єгор Олексійович Литвинов, котрий налагодив належний облік боєприпасів, пального та використання автотранспорту. Завдяки його старанням несправна зброя своєчасно передавалась у ремонтні майстерні, а дивізіон в ході боїв за Луцький плацдарм своєчасно отримував необхідні боєприпаси.

По поверненні з ворожих тилів розвідників завжди чекала смачна їжа, приготовлена вмілими і дбайливими руками кухаря дивізіону гвардії рядового Семена Лук’яновича Снєгова. Не раз його польова кухня попадала під артилерійський чи мінометний обстріл ворога. Іноді кухар разом зі своїми бойовими ся товаришами приймав участь в боях з гітлерівцями та супроводжував їх у рейдах. За турботу про розвідників та відмінні бійцівські якості гвардії рядовий Снєгов був удостоєний медалі «За бойові заслуги».

Медалями «за бойові заслуги» також були нагороджені швець та кравець цього бойового підрозділу гвардії рядові Олександр Іванович Вольвач та Яків Іларіонович Терещенко. Завдяки їх старанням взуття та одяг бійців і офіцерів завжди був у належному стані, що немаловажливе на війні. Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений і старший швець обозно-речового забезпечення 342-го гвардійського стрілецького полку (121-ша гв.сд) гвардії єфрейтор Микола Федорович Марченко, котрий в період боїв з 24 лютого по 3 березня неодноразово виходив у бойові підрозділи де ремонтував взуття особовому складу.

Військові кравець і швець за роботою, фото з сайту http://waralbum.ru

При забезпеченні боїв 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії відзначились бійці 7-го окремого продтранспорту під командуванням гвардії капітана Олексія Максимовича Макієнка. Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені водій-слюсар гвардії рядовий Іван Федорович Атанов (за час боїв з розбитих машин зібрав і відновив 9 двигунів для автомобілів ГАЗ-АА), старший бригадир ремонтної літучки гвардії сержант Андрій Петрович Гомалеєв (бригадою було здійснено 6 капітальних, 2 середніх ремонтів ГАЗ-АА, 2 капітальних і 2 середніх ремонтів автомобілів ЗІС-5), водії гвардії рядові Іван Іванович Долгополов та Микола Васильович Тюрін (забезпечили своєчасну доставку вантажів частинам і підрозділам дивізії в складній дорожній та бойовій обстановці)

Винахідливість і мужність в боях за Луцьк проявив також начальник складу ПММ гвардії старший сержант Олександр Васильович Донських (4-й окремий взвод підвозу ПММ під командуванням гвардії старшого лейтенанта Семенова). При нальоті німецької авіації 26 лютого в районі села Піддубці від вибухів бомб було розбито 3 бочки автолу та 4 бочки бензину. Гвардії сержант не розгубився. Швидко розірвав свій верхній одяг і заткнув ним пошкодження в тарі. Цінні матеріали, які були на той час у дефіциті були врятовані. Також в ході боїв за звільнення Луцька ним було виявлено, обліковано і доставлено на дивізійний склад  15 тон пального та 3800 кг автолу. О.В.Донських був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до нагородження орденом Червоної Зірки).

Медаллю «За бойові заслуги» були нагороджені також їздовий командира 7-ї гв.кд гвардії рядовий Степан Васильович Мещеряков, водії комендантського взводу штабу дивізії гвардії рядові Михайло Якович Одностальченко, та Федір Єрофеєвич Тисячних, які добросовісно виконували свій солдатський обов’язок з початку війни та писар комендантського взводу штабу 7-ї гв.кд гвардії рядовий Семен Омелянович Мурзов, який добросовісно виконував свої обов’язки на командному пункті дивізії.

Ветеринарний інструктор окремого розвід ескадрону дивізії гвардії старшина в/с Іван Степанович Недосєкін займався лікуванням хворих та поранених коней. При цьому йому не рідко приходилось «ходити» в тил противника. Так, 18 лютого в районі Берестечка було поранено двох коней розвідувального роз’їзду. Не роздумуючи, Іван Степанович подався в тил до ворога, надав допомогу. Був представлений о другої медалі «За відвагу», проте був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Медалей «За бойові заслуги» також були удостоєні молодший ветеринарний фельдшер 1-го гвардійського ветлазарету 7-ї гв.кд гвардії старший сержант ветслужби Дмитро Терентійович Голубович і гвардії рядовий Олексій Іванович Новивиков, старший писар гвардій старший сержант а/с Анатолій Якович Тарасов. Ветеран дивізії (у її складі воював з 23 червня 1941 року) Дмитро Голубович протягом періоду боїв в районі Луцька надав допомогу 173 пораненим та хворим коням, більшість з яких були повернуті до строю. Олексій Новиков, котрий воював з серпня 1941 року, забезпечив харчування для коней, які знаходились в лазареті. Особисто виходи 76 коней. Анатолій Тарасов налагодив точний облік фуражу і продовольства в лазареті, домігся безперебійного постачання необхідного майна.

Завдання із забезпечення 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії артилерійською зброєю та боєприпасами, своєчасного ремонту артилерійського озброєння виконували офіцери, сержанти і солдати 2-го окремого гвардійського артилерійського парку під командуванням гвардії підполковника Євстафія Матвійовича Таратона. В ході боїв за Луцький плацдарм особливо відзначились командир автомобільного взводу гвардії старший лейтенант Рафаїл Ісаакович Гуревич (28 лютого в Рівному з 5 чол. особового складу під сильним бомбардуванням противника забезпечив вивантаження тари і завантаження артилерійських боєприпасів, які вже 29 лютого були доставлені на передову, нагороджений орденом Червоної Зірки), гвардії старший лейтенант ветеринарної служби Іван Федорович Кальченко (забезпечив догляд за кінським складом під час маршу Віри –Сарни – Луцьк та під час боїв на плацдармі, забезпечення коней артпарку фуражем, не допустив падежу коней, нагороджений орденом Червоної Зірки), командир кінного взводу гвардії капітан адміністративної служби Федот Дем’янович Мешалов (в боях з 6 по 15 люте боєприпаси в зв’язку з відсутністю автотранспорту на передову доставлялись саме його взводом, був нагороджений медаллю «За відвагу»). Особливе завдання виконували підлеглі начальника артилерійських ремонтних майстерень гвардії капітана Леоніда Миколайовича Пєчкіна. У січні –лютому 1944 року ними в польових умовах було відремонтовано 5 гармат калібру 76мм, 6 – калібру 45мм, 9 передків до гармат, 10 мінометів, 40 кулеметів, 132 автомати ППШ, 23 протитанкові рушниці, 308 гвинтівок і карабінів. Начальник майстерні був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Медаллю «За бойові заслуги» також був нагороджений артилерійський технік майстерні технік лейтенант Яків Антонович Тетяйкін, завдяки якому були відремонтовані 76мм гармата та 10 станкових кулеметів, які потребували заводського ремонту. За здоров’ям особового складу артпарку доглядала старший фельдшер гвардії лейтенант м/с Лариса Федорівна Талтай. Жінка-медик також була нагороджена медаллю «За бойові заслуги».

Свої «лівші» та «кулібіни» були й у частинах і окремих підрозділах дивізії. Так, у складі 33-го окремого дивізіону ППО 2-ї гв.кд воював зброяр-майстер гвардії сержант Федір Тимофійович Бреусов, котрий за відсутності техніків-офіцерів налагодив ремонт артилерійського та стрілецького озброєння дивізіону. Ним же бв ході боїв в районі Луцька повністю було виконане завдання з організації постачання боєприпасів для підрозділів. За вмілі дії був представлений до ордену Червоної Зірки, але отримав медаль «За відвагу».

Найкращою фінансовою установою 1-го Українського фронту за результатами роботи в 1943 та 1-му кварталі 1944 року була визнана польова каса Держбанку СРСР №1129 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії, начальником якої був гвардії старший лейтенант адміністративної служби Влас Георгійович Маханов. Учасник Громадянської війни за період перебування на посаді з січня 1942 року зумів налагодити відмінну роботу польової установи Держбанку. Тут були найвищі показники залучення вкладів від особового складу дивізії та впроваджено безготівковий обіг коштів до 90%  фонду грошового забезпечення. В.Г.Маханов був представлений до ордену Червоної Зірки, проте його першою бойовою нагородою стала медаль «За бойові заслуги».

Медалі «За бойові заслуги» був удостоєний ще один військовий фінансист – начальник фінансової частини 58-го окремого танкового полку 1-го гвардійського кавалерійського корпусу лейтенант інтендантської служби Дмитро Гнатович Ігнатьєв. Не дивлячись на важкі бої начфін полку забезпечив видачу особовому складу грошового забезпечення, причому нерідко доставляв кошти на передову. Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений писар-казначей 33-го окремого дивізіону ППО 2-ї гв.кд гвардії сержант Леонід Никифорович Романюк, котрий під час ведення бойових дій в районі Луцька своєчасно забезпечував особовий склад дивізіону грошовим забезпеченням, а окрім того неодноразово доставляв оперативні бойові документи дивізіону до штабу дивізії.

Орденом Червоної Зірки за своєчасне забезпечення підрозділів 1244-го самохідного артилерійського полку озброєнням, боєприпасами та паливо-мастильними матеріалами під час боїв за Луцький плацдарм був нагороджений начальник артилерійсько-технічного постачання старший технік-лейтенант Іван Васильович Піщик.

Такої ж бойової нагороди був удостоєний начальник заготівельної групи продовольчого відділення тилу 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії капітан Іван Іванович Поляков, котрий разом з підлеглими забезпечив постачання продфуражем частин дивізії та зумів організувати надійну охорону 200 тон муки до підходу транспортів.

За відмінну організацію забезпечення підрозділів 58-го окремого танкового полку продовольством в період ведення бойових дій орденом Червоної Зірки був нагороджений помічник начальника продзабезпечення полку із заготівель технік-лейтенант Георгій Пилипович Леонов. Серед заслуг офіцера також були накопичення запасів продовольства, організація доставки гарячої їжі на передній край, своєчасне виконання всіх поставлених завдань.

У період із 24 лютого по 14 березня 1944 року медперсоналом 4-го окремого медико-санітарного ескадрону 2-ї гв.кд були евакуйовані 267 поранені, проведено 230 операцій. Як і в період боїв за визволення Луцька командиром ескадрону гвардії майором медичної служби Трифоном Трифоновичем Медяновським використовувалась практика оперативних груп, яка врятувала життя не одному пораненому. Ця практика застосовувалась і в період наступу частин 1-го гвКК на Радивилів і Броди. Медики ескадрону тоді евакуювали 502 чол., і провели 287 операцій. За мужність, самовідданість і зразкове виконання завдань з медичного забезпечення гвардії майор м/с Медяновський був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Богдана Хмельницького 3-го ступеня).

336 перев’язок здійснила фельдшер гвардії лейтенант м/с Наталія Євстафіївна Остапенко. Вона також надавала допомогу лікарям при проведення складних операцій. За самовіддану працю була нагороджена орденом Червоної Зірки.

Гвардії молодший лейтенант м/с Надія Василівна Корнілова, яка виконувала обов’язки фельдшера евако-сортувального відділення забезпечила надання першої медичної допомоги та евакуацію до тилових госпіталів 49 поранених. До медалі «За бойові заслуги» відважної жінки добавилась медаль «За відвагу».

Санінструктор на полі бою

Медалі «За відвагу» також був удостоєний помічник командира з медичного забезпечення 4-го окремого медико-санітарного ескадрону гвардії старший лейтенант Федір Федотович Бєлий (представлявся до ордену Червоної Зірки). Серед заслуг Федора Федотовича були своєчасне і повне забезпечення мед ескадрону дивізії необхідним медичним майном та інструментарієм, організація транспортів місцевим населенням для евакуації поранених (тільки з району Колок були евакуйовані в госпіталі 63 чол.), доставка медикаментів, кров і кровозамінників. Такою ж бойовою відзнакою був нагороджений ( і також представлявся до ордену Червоної Зірки) старшина ескадрону гвардії старшина Микола Олександрович Євсееєв, котрий під час боїв за Луцький плацдарм мобілізував транспорт місцевого населення і за його допомогою вивіз до шпиталів 53 важкопоранених, а з полю бою – 27 поранених.

216 поранених перевіз до фронтових госпіталів на своєму автомобілі водій гвардії єфрейтор Володимир Кирилович Кинищенко. 185 важко поранених бійців евакуював гвардії молодший сержант Григорій Миронович Сущенко та 36 – гвардії єфрейтор Максим Миколайович Юрков. Не дивлячись на складні дорожні умови санітарні автомобілі обох водіїв весь час були на ходу. Володимир Крищенко та Григорій Сущенко були нагороджені медалями «За відвагу», а Максим Юрков, автомобіль якого без ремонтів про фронтовим дорогам пройшов 26 тис.км – медаллю «За бойові заслуги».

Взірці відваги та мужності при наданні медичної допомоги пораненим в боях під Колками та Луцьком показував санінструктор медико-санітарного ескадрону гвардії старшина Василь Іванович Травников. Старшина рухався з передовим загоном ескадрону і брав безпосередню участь в розгортанні передового перев’язувального пункту. За відсутності стандартних шин, виготовив їх самотужки, що дозволило безболісно транспортувати поранених. Всього в період з 10 січня по 1 березня зробив 90 перев’язок та наклав 58 шин. Гвардії старшина Травников був нагороджений медаллю «За відвагу».

Протягом боїв в районі Луцька відзначився санітар гвардії рядовий Іван Опанасович Радченко. 54 річний санітар для бійців ескадрону був, як батько. До його порад дослухалися на тільки бійці, але й офіцери. Завдяки солдату в боях за утриманню плацдарму були евакуйовані 29 важкопоранених офіцерів і солдат. Гвардії рядовий Радченко був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Медаллю «За бойові заслуги» також були нагороджені санінструктор гвардії старшина Шулим Гершкович Збарський (забезпечив евакуацію 124 поранених транспортом місцевого населення), кухар гвардії єфрейтор Іван Данилович Лещенко, санітар рядовий Митрофан Терентійович Брусинський.

Значну допомогу персоналу медсанескадрону 2-ї гв кд в період боїв у районі Луцька надавали сурмачі дивізійного сигнального взводу. Четверо з них за відмінне виконання поставленого завдання були удостоєні медалей «За бойові заслуги». Серед нагороджених були  старшина взводу гвардії старшина Клим Петрович Музика (представлявся до медалі «За відвагу»), котрий організував і перевіз гужовим транспортом місцевого населення понад 50 поранених, гвардії рядові Олександр Петрович Дудник (евакуював до польового госпіталю 60 поранених), Борис Адольфович Зелецький, Костянтин Іванович Іващенко (виконували обов’язки санітарів в операційному блоці).

Орденом Червоної Зірки був нагороджений старший лікар 8-го гвардійського кавалерійського полку гвардії капітан м/с Володимир Якович Авдєєв, котрий організував і забезпечив роботу полкового медичного пункту. За час боїв на Луцькому плацдармі тут медичну допомогу отримали понад 100 поранених командирів і бійців. Капітан Авдєєв за необхідності організовував роботу медперсоналу безпосередньо на передовій. В бою 17 березня 1944 року був поранений і евакуйований до шпиталю.

Своєчасну допомогу пораненим надавав фельдшер пункту медичної допомоги 7-го гвардійського кавалерійського полку гвардії старший лейтенант медичної служби Фока Андрійович Дехтяр. Тільки в ході бої за Луцьк і Луцький плацдарм ним було надано допомогу 150 пораненим бійцям і командирам. 20 поранених виніс з поля бою санітарний інструктор батареї 45мм гармат гвардії старшина м/с Інайджан Ігамбердієв.

Обидва медики були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Багато бійців і командирів 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії своїм життям завдячували вчасній допомозі особового складу 5-го окремого медико – санітарного ескадрону під командуванням гвардії військлікаря 1-го рангу Василя Григоровича Саливона. В самий пік боїв, 25 лютого, в дивізії було виявлено захворювання особового складу тифом. Виникла надзвичайна небезпека епідемії та ще й у фронтових умовах. Вже першого дня в терапевтичному відділенні ескадрону, яким командував гвардії майор медичної служби Микола Гаврилович Худина, було госпіталізовано 35 хворих. Не дивлячись на небезпеку, Микола Гаврилович особисто зайнявся лікуванням. Жоден з 35 хворих не помер. Всього в період березня-квітня 1944 року з 700 поранених і хворих бійців – 475 пройшли лікування в терапевтичному відділенні 5-го омсе. Гвардії майор м/с Худина був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Понад 200 поранених офіцерів і солдат в період боїв за Луцький плацдарм отримали допомогу в хірургічному взводі 5-го омсе під командуванням гвардії капітана м/с Георгія Івановича Сидорова. Усі вони в задовільному стані були евакуйовані до тилових госпіталів. Згодом гвардії капітан Сидоров за 4 дні березневих боїв під Бродами прооперував 165 поранених. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Медаллю «За відвагу» заслужено був нагороджений помічник командира 3-го окремого медико-санітарного ескадрону (7-ма гв.кд) з медико-санітарного забезпечення гвардії старший лейтенант Дмитро Степанович Ляшенко. У ході боїв за плацдарм він налагодив своєчасне забезпечення медичних пунктів полків необхідними ліками та медико-санітарним інвентарем. Зважаючи на те, що він був єдиним аптечним працівником в дивізії, Дмитру Ляшенку по декілька діб не доводилось спати, проте всі поставлені завдання виконував своєчасно.

В боях з 26 лютого по 6 березня відзначився військ фельдшер пункту медичної допомоги 27-го гвардійського кавалерійського полку гвардії лейтенант м/с Василь Феоктистович Похльобін. 26 лютого ним було отримане завдання здійснити збір і евакуацію поранених в районі с. Гончарка. Під сильним вогнем противника військовий фельдшер обійшов усі будівлі, траншеї, інші місця можливого знаходження поранених і на кінець дня евакуював до 40 бійців і командирів. 27-28 лютого на ПМП ним було надано первинну медичну допомогу 60 пораненим. 5 березня з району висоти 225.8 неподалік від села Суховоля Василем Феоктистовичем було відтранспортовано до тилу 30 поранених, а за 5-6 березня надано первинну медичну допомогу 40 бійцям. За самовіддану працю, особисті мужність і відвагу в бою, уважне ставлення до поранених гвардії лейтенант м/с Похльобін був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня). Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні їздовий санітарної брички гвардії рядовий Максим Микитович Дяченко та санінструктор санітарної частини цього ж полку гвардії рядовий Хатам Алимкулов. Максим Дяченко під час бою під Гончаркою 27 лютого під вогнем противника транспортував поранених з ПМП до медичного ескадрону дивізії та надава необхідну допомогу при слідуванні. Під сильним вогнем ворога за час боїв над Стирем санінструктор Алимкулов перевіз з передової на ПМП полку 40 поранених бійців і командирів і організував за ними належний догляд.

Вмілими булі дії ветеринарного інструктора батареї 76мм гармат 27-го гвардійського кавалерійського полку гвардії старшини в/с Василя Михайловича Кондрахіна. Під час боїв на берегах Стиру за його ініціативи та під його безпосереднім керівництвом були обладнані щілини для укриття кінського складу батареї, як наслідок за весь період боїв жоден з коней батареї не був втрачений під час німецьких артобстрілів. Ветінструктор за ініціативу в боях був нагороджений медаллю «За відвагу». Медалі «За відвагу» також удостоївся ветеринарний інструктор 4-го шабельного ескадрону гвардії старшина в/с Євсій Федорович Налімов, котрий забезпечив догляд, своєчасне лікування поранених та хворих коней, кування кінського складу. Завдяки організованій профілактичній роботі в ході боїв в районі Луцька жоден кінь ескадрону не захворів інфекційними хворобами.

Такою ж бойовою відзнакою був нагороджений коваль полкової батареї 45мм гармат гвардії рядовий Петро Іванович Малючков, котрий в боях лютого – березня безперебійно забезпечив своєчасне кування коней батареї та приймав активну участь у ремонті транспорту обозу.

Орденом Червоної Зірки  (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений фельдшер окремого дивізіону розвідки 1-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії лейтенант м/с Георгій Іванович Бажин. Офіцер-медик вміло діяв в боях під Затонськом, в ході Житомирської, Луцької та Бродівської операцій корпусу. Завдяки йому розвідники завжди своєчасно отримували необхідну медичну допомогу і зачасту залишались в своєму медпункті, навідріз відмовлялись від евакуації в госпіталі.

Своїм життям медикам завдячували і сотні поранених і хворих 121-ї гвардійської стрілецької дивізії (дивізійний лікар гв.капітан м/с Зайцев).

Протягом боїв Луцько-Рівненської наступальної операції та боїв за Луцький плацдарм сотні поранених пройшли через руки медичного персоналу 122-го медико-санітарного батальйону під командуванням гвардії капітана м/с Полякова.  Під час боїв за Луцький плацдарм батальйон був розмішений в с.Теремно. Велика група медиків батальйону була удостоєна урядових нагород. Серед тих, хто відзначився була і старша хірургічна сестра гвардії лейтенант медичної служби Анна Пантелеймонівна Бершадська, котра приймала участь в 400 операціях, в т.ч. в 65, пов’язаних з пораненням черевної порожнини. Під її керівництвом сестри і санітари відділення заготовили необхідну кількість перев’язочних матеріалів. За вмілі дії лейтенант м/с Бершадська була удостоєна ордену Червоної Зірки. Ордену Червоної Зірки також були удостоєні командир госпітального взводу гвардії капітан м/с Олександр Іванович Лапшов та начальник частини інтендантського постачання батальйону гвардії старший лейтенант Михайло Хасанович Асанов. Олександр Лапшов служив у 122-му омсб з початку його формування. У 1942 році був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». В ході боїв в районі Рівного та Луцька через руки медперсоналу взводу пройшли понад 250 поранених та хворих бійців, більшість з яких повернулись у стрій. З 80 важкопоранених, 40 були евакуйовані у тилові госпіталі у задовільному стані. Михайло Асанов забезпечив своєчасне постачання продуктів і організацію харчування особового складу батальйону і поранених, забезпечив пошук і використання попутного транспорту для евакуації поранених у тилові госпіталі,

Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений санітар-носильник гвардії рядовий Михайло Семенович Токмаков, котрий приймав безпосередню участь в евакуації до госпіталів 200 поранених офіцерів і солдат, а також допомагав персоналу приймального взводу в надання медичної допомоги пораненим, доставленим з переднього краю. Такими ж медалями були нагороджені командир санітарного взводу військлікар Геннадій Григорович Желтухін (разом з підлеглими успішно подолав спалах епідемії тифу в частинах дивізії, забезпечив своєчасну санобробку поранених медсанбату), старшина господарчого взводу гвардії старшина Микола Степанович Тарасович, хірургічна сестра гвардії сержант Клавдія Іванівна Кондрашева (особисто наклала гіпс і бинтові пов’язки 150 важкопораненим офіцерам і солдатам, 4 рази здавала кров), молодша медична сестра госпітального взводу молодший сержант м/с Анастасія Іванівна Ольхова, санітари гвардії рядові Йосип Іонович Бугаков (переніс з транспортів  біля 400 поранених, допомагав здійснювати догляд за важкопораненими) і Олексій Миколайович Торкін (виконував обов’язки старшини перев’язочного взводу, під час боїв за Луцький плацдарм протягом 6 діб на виходив з перев’язочної, а виконував обов’язки санітара – носильника, переніс біля 300 поранених), санітарка приймально-сортувального взводу гвардії рядова Поліна Матвіївна Кирюхіна,

311 поранених та хворих коней протягом боїв січня – лютого 1944 року прийняли на лікування спеціалісти лікувального відділення 7-го дивізійного ветеринарного лазарету 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії (начальник лазарету – гвардії майор в/с Буцик). Організовану роботу цього відділення забезпечив його начальник – гвардії майор ветеринарної служби Анатолій Миколайович Солодовников. У результаті злагодженої роботи ветеринарів було вилікувано і повернуто в стрій 72% коней. Інші 28% були вибракувані і передані в народне господарство. Не дивлячись не вкрай несприятливі умови, було проведено 83 хірургічні операції. За самовіддану працю, вміле використання досягнень науки гвардії майор в/с Солодовников був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Бойовою нагородою – медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений завідувач аптекою дивізійного ветлазерету гвардії лейтенант в/с Василь Григорович Санжаровський, котрий, не дивлячись на труднощі з розміщенням і лікуванням тварин в зимових умовах, проявив виключну працелюбність і турботу до поранених і хворих коней. У лютому 1944 року середньодобове навантаження на лазарет складало 57 коней, то ж спеціалістам було над чим працювати.

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені прибиральники хворих і поранених коней гвардії єфрейтор Федот Васильович Гнатенко та гвардії рядовий Василь Архипович Сога, на яких лежала вся важкість роботи з догляду за кіньми, старший писар лазарету гвардії старшина Іван Федорович Стасенко, їздовий господарчого відділення гвардії єфрейтор Віктор Фомич Рожко.

Багато енергії, ініціативи та турботи по забезпеченню фуражем і збереженні кінського складу доклав під час боїв на Луцькому плацдармі старший ветеринарний лікар 180-го гвардійського артилерійсько-мінометного полку гвардії капітан в/c Петро Андрійович Юдін. За час боїв цим офіцером було добре організовано надання першої допомоги пораненим коням на полі бою та евакуацію їх до ветеринарних лазаретів. Також гвардії капітан в/с Юдін за умов нестачі ковальського матеріалу зумів забезпечити своєчасну ковку в підрозділах полку. Був нагороджений орденом Червоної Зірки

Надання допомоги пораненому коню у польовому ветлазареті

За умов бездоріжжя досить важкою була ситуація з продовольчим постачання, а особливо із забезпеченням бойових частин хлібом. В короткий термін проблему було вирішено зусиллями начальника польового хлібозаводу (згодом 27-й ПАХ) 1-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії капітана Кузьми Михайловича Кушнарьова. Досвідчений військовий ( воював на фронтах Громадянської, у війні проти гітлерівців з 23 червня 1941 року) та господарник в короткий час зумів налагодити виробництво. Вже 5 лютого було відновлено роботу однієї з Луцьких хлібопекарень. З 14 лютого у Луцьку було додатково розгорнуто польовий хлібозавод, який забезпечував хлібом не тільки частини корпусу, але й місцеве населення. Випічка хліба не припинялась ні на годину і продовжувалась навіть під зливою ворожих снарядів і авіабомб. До роботи на хлібозаводі було залучене також місцеве населення. За бездоганне виконання своїх обов’язків медалями «За бойові заслуги» були нагороджені пекарі гвардії рядові Федір Михайлович Бесєдін, Беня Менделієвич Гольденберг, Андрій Якимович Сєріков, Михайло Семенович Стукан, Нестор Григорович Чумасов, завідувачі складами гвардії рядові Михайло Павлович Жильцов та Тимофій Омелянович Чепелєв,

Всього за період Великої Вітчизняної війни урядовими нагородами було нагороджено 53 військовослужбовців заводу, 49 – нагрудним знаком «Відмінний пекар». Начальник заводу 48-ми річний капітан Кушнарьов був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (травень 1945), Червоної Зірки (червень 1944), медаллю «За оборону Москви».

Своєчасно і в повному обсязі підрозділи 121-ї гвардійської стрілецької дивізії забезпечував хлібом персонал 125-ї польової хлібопекарні під командуванням гвардії капітана і/с Лапіна. Медалями «За бойові» заслуги були нагороджені пекарі гвардії рядові Семен Іванович Данильченко, Роман Гнатович Дорошенко та їздовий гвардії рядовий Давид Григорович Тартаковський, завідувач складом гвардії сержант Ханулла Калімуллін

На польовій кухні

Медалями «За відвагу» були нагороджені офіцери та бійці 187-го окремого автотранспортного батальйону 1-го гв.КК під командуванням гвардії капітана Олександра Олександровича Лебедєва, які забезпечували доставку до з’єднань і частин 1-го гвКК зброї, боєприпасів, продовольства та інших матеріально-технічних засобів. Серед нагороджених були диспетчер батальйону гвардії лейтенант а/с Леопольд Георгійович Харитонов, завідувач складу ПФЗгвардії сержант Ілля Павлович Куликов, водій рядовий Пилип Федорович Донейкін, монтажник ремонтного взводу рядовий Яків Андрійович Назаров. Група бійців батальйону була нагороджена медалями «За бойові заслуги»: столяр ремонтного взводу рядовий Василь Андрійович Безроднов, старший писар штабу батальйону сержант Володимир Тимофійович Ганіхін, швець єфрейтор Михайло Федорович Стрєльцов,

Сам командир батальйону за Луцьку та Бродівську операцію лютого-квітня та забезпечення бойових дій кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта Баранова в липні 1944 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Протягом боїв за утримання Луцького плацдарму майже без відпочинку трудились офіцери і бійці корпусного 22-го окремого ремонтно-відновлювального ескадрону під командуванням гвардії капітана Павла Авксентійовича Каліушка. Частини корпусу завдячували ним швидкому відновленні бойової техніки та різних видів зброї. Значна група бійців ескадрону була удостоєна урядових нагород.

Орденами Червоної Зірки були нагороджені командир ремонтного взводу гвардії військтехнік 1-го рангу Тимофій Тимофійович Щербаков та бригадир літучки гвардії червоноармієць Іван Федорович Юшин.

Тимофій Щербаков був природженим раціоналізатором та винахідником. У складних польових умовах ним був сконструйований універсальний шліфувальний станок  для шліфування блоків циліндрів, сконструював і зробив деталі, які не вистачали для відновлення відбитого у німців розточувального станка, змонтував розточувально-шліфувальну установку для зарядної станції, сконструював постійні моделі для відливки поршнів для ГАЗ-АА та М-1 та виготовив їх в майстерні ескадрону, запропонував і впровадив методи рихтування колін валів двигунів із застосуванням слюсарних інструментів та термічного перепрацювання поршневих кілець з більших розмірів на менші і т.д. Всього за рік взводом Щербакова були відремонтовані 850 бойових і транспортних машин ( 149,5% встановленого плану). Іван Юшин в ході наступу на Луцьк забезпечив терміновий ремонт 28 автомобілів, які виконували завдання з доставки боєприпасів і продовольства, зі своєю бригадою відновив і поставив у стрій 5 трофейних автомобілів.

Перші помічник бригадира Івана Юшина – автослюсар гвардії єфрейтор Михайло Сергійович Костюченко за своєчасний, оперативний ремонт і відновлення автотехніки був удостоєний медалі «За відвагу», а водій-слюсар Абдурафи Салімович Амдієв – медаллю «За бойові заслуги».

Медалями «За відвагу» також були нагороджені ливар гвардії рядовий Василь Іванович Анашкін (у польових умовах налагодив масову відливку поршнів для автомобілів ГАЗ і Вілліс), слюсар-ливар гвардії рядовий Абрам Іванович Безуглов (забезпечив відливку підшипників для двигунів автомобільної і бронетанкової техніки всіх марок та спеціальних вкладників для авто техніки іноземного виробництва, що дозволило здійснювати капітальні ремонти в польових умовах), водій-моторист гвардії рядовий Павло Єгорович Демченко (здійснив 6 капітальних ремонтів автомобілів іноземного виробництва, при цьому відсутні запасі частини виготовив сам; вніс практичну раціоналізаторську пропозицію щодо ручного зняття еліпсів на колін валах ЗИС, що дозволило здійснювати ремонти без шліфувальних станків; забезпечив ремонт в бойових умовах шасі 3 зенітних установок та 22 двигунів транспортних автомобілів), коваль гвардії рядовий Олексій Тихонович Єлістратов (налагодив виробництво гостродефіцитних запасних частин і деталей, в складних метеоумовах під відкритим небом відкував необхідні деталі і станини для шліфувальних станків, вручну відкував постійні моделі для відливки  поршнів, освоїв спеціальність ливаря), командир акумуляторного відділення гвардії старший сержант Сергій Петрович Поповенко (за відсутності акумуляторів на складах з трофейних пластин протягом 1943 року виготовив 200 акумуляторів, в ході Житомирської та Луцької операцій блискуче виконав завдання зі збору запасних частин із трофейної техніки, що дало можливість відремонтувати 25 автомобілів), слюсар-інструментальник гвардії рядовий Дмитро Тимофійович Савинський (сам виготовив 75% інструментів, проявляв винахідливість при

Виготовленні пристроїв, які пришвидшували і піднімали якість ремонту, плани ремонту виконував на 149%), слюсар-моторист гвардії рядовий Степан Петрович Четвертак (освоїв і налагодив ремонт двигунів автомобілів марок «Форд» і «Вілліс»).

Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні старший бригадир моторної бригади Микола Васильович Костюков (виготовив ряд пристроїв для ремонту автомобілів іноземного виробництва та вніс декілька рацпропозицій щодо реставрування дефіцитних деталей, особисто відремонтував 22 двигуни до автомобілів марок іноземного виробництва),

Ремонт автобронетанкової техніки в ході боїв був налагоджений також в з’єднаннях та частинах корпусів, що дозволило своєчасно відновлювати пошкоджену техніку та застосовувати її в бойових умовах.

Медаллю «За відвагу» були нагороджені електрик-водій 1-го гвардійського окремого дивізіону зв’язку гвардії червоноармієць Павло Іванович Казанцев та електромеханік гвардії старший сержант Олексій Михайлович Попов , котрі забезпечили ремонт електроустаткування  автотранспорту дивізіону та відновили декілька бойових машин.

Медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений завідувач складу паливо-мастильних матеріалів 1-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії рядовий Андрій Микитович Кабаєв, котрий проявив мужність в екстремальній ситуації на залізничній станції Олика. З вини водія бензовозу під час зливу палива з залізничної бензоцистерни виникла пожежа. Гвардії рядовий Катаєв не розгубився, першим кинувся до палаючої мотопомпи і відключив її. Ним же було організовано гасіння пожежі, що дозволило уникнути значних матеріальних збитків.

За результатами боїв на Луцькому і Бродівському напрямках урядовими нагородами були відзначені військовослужбовці корпусного обмінного пункту під командуванням гвардії старшого лейтенанта Стрельнікова. Більшість з нагороджених воювали на фронтах Великої Вітчизняної з першого дня війни і бойові нагороди були для них першими. Так, медалі «За відвагу» був удостоєний завідувач складом гвардії старший сержант Василь Петрович Меркулов, а медалей «За бойові заслуги» - водій гвардії рядовий Роман Миколайович Кухаренко (під час боїв за Луцьк на собі переніс до складів не одну тону вантажів та умудрився із декількох розбитих автівок зібрати одну справну), вантажники гвардії рядові Олександр Савелійович Молоков ( за відсутності робочої сили один за день завантажував 5-6 вантажних автомобілів ЗИС) та Аркадій Петрович Сорокажердєв, начальник караульної команди Копу гвардії сержант Яків Никифорович Панін (організував надійну охорону Копу в бойових умовах та своєчасний прийом – відвантаження вантажів)..

Не залишились без урядових нагород і військовослужбовці, які забезпечували повноцінну роботу управління і штабу 1-го гвардійського кавалерійського корпусу.