27 лютого бої продовжувались.

Ранок почався з німецької атаки в напрямку на Красне. Противник зробив спробу вклинитись в бойові порядки 4-го ескадрону 4-го гв.кп. Основний удар прийшовся по лівому флангу позицій ескадрону, де оборонявся взвод під командуванням помічника командира взводу гвардії молодшого сержанта Степана Кириловича Руденка. Командир ескадрону, знав, що на сержанта можна покластись. Степан Руденко воював з фінами в 1940, на фронтах Вітчизняної був з перших днів, то ж знав як організувати оборону взводу. Комеск не помилився. Взводом Руденка було відбито дві німецькі атаки, при цьому сам сержант-гвардієць знищив 15 гітлерівців. Шабельників вогнем підтримував вогнем півескадрон 1-го гвардійського протитанкового дивізіону (командир дивізіону - гвардії майор Агарон Казарович Агаронян) під командуванням гвардії лейтенанта Махмуда Раджабова. Півескадрон осідлав дорогу, яка вела з Красного до колонії Гнідава та прикривав підходи до Красного з півдня. За період боїв з 27 лютого по 1 березня півескадроном були підбиті 2 німецькі танки та знищено до 70 офіцерів і солдат противника. За вміле управління підрозділом і виявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенант Раджабов був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня).

До відбиття німецьких контратак командуванням 2-ї гвардійської кавдивізії було залучено дивізійну артилерію, зокрема 177-й гвардійський двічі Червонопрапорний артилерійсько-мінометний полк під командуванням гвардії майора Семена Павловича Профатилова

Однією з перших в районі с.Красне зайняла вогневі позиції і відкрила вогонь по ворогу 4-та гаубична батарея. У ході бою відзначився командир гармати гвардії старший сержант Ефендій Шабхудинович Ахмедов. Артилеристи вогнем з відкритої позиції підбили німецький танк і знищили до 20 гітлерівців. Згодом під Бродами гарматою гвардії старшого сержанта Ахмедова було знищено 2 бронетранспортери і до 15 гітлерівців. Командир гармати був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У районі с. Красне продовжував оборонятись 3-й батальйон 337-го гвардійського стрілецького полку. У бою був виведений один із розрахунків взводу гвардії лейтенанта Миколи Михайловича Кудінова (3-тя кулеметна рота). Офіцер зважив обстановку і сам ліг за кулемет. Влучними чергами Микола Кудінов знищив 2 вогневі точки противника і 12 гітлерівців, що значно полегшило виконання стрілецькими ротами поставленого завдання і зайняти траншеї ворога на околиці Красного. За вмілі та рішучі дії гвардії лейтенант Кудінов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Радянська піхота в бою

Стійко тримались в обороні та вміло діяли в контратаках усі розрахунки 3-ї кулеметної роти. 20 ворогів прицільним вогнем з станкового кулемета при відбитті німецької атаки знищив навідник гвардії червоноармієць Михайло Васильович Недашковський. Поряд вміло діяв кавалер ордену Слави 3-го ступеня гвардії червоноармієць Василь Андрійович Пузейчук, котрий зовсім недавно відзначився боях при звільненні Рівного. Щільним кулеметним вогнем він допоміг підрозділу відбити три німецькі атаки. У відбитті восьми гітлерівських атак цього дня брав участь помічник командира 3-го кулеметного взводу гвардії сержант Володимир Терентійович Сурков. Кулеметники під його командуванням нанесли значних втрат противнику. Атаку стрільців вогнем з кулемета в ході бою з оволодіння Красним підтримав гвардії червоноармієць Григорій Максимович Шульга. Ворожий снаряд, який розірвався поблизу кулеметника контузив його, проте гвардієць не покинув поля бою, а продовжував вести вогонь по ворогу.

Особливо жаркий бій тривав на ділянці дій 7-ї стрілецької роти. Під час цього бою і рядові бійці, і молодші командири, і офіцери виявляли свої найкращі бойові якості.

Група німецьких піхотинців намагалась проникнути через бойові порядки радянських підрозділів і вдарити у тил. На заваді гітлерівцям став стрілець гвардії червоноармієць Юхим Ничипорович Опанасюк, котрий підпустив ворогів на близьку відстань, а тоді розстріляв їх впритул. Від куль відважного гвардійця загинули 11 ворогів. За сміливі, рішучі дії Юхим Опанасюк був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня. Впритул до палаючого будинку підповз гвардії червоноармієць Олександр Олексійович Баландін. Скориставшись вигідною позицією, стрілець відкрив вогонь по ворогу впритул. Від куль гвардійця замертво впали 8 солдат противника. По атакуючому ворогу прицільний вогонь з кулемета вів помічник командира взводу гвардії червоноармієць Іван Митрофанович Кокотін. Завдяки його вмілим діям гітлерівці в смузі його дій не мали змоги навіть підняти голову. Повзком до ворожих позицій підібрався гвардії червоноармієць Іван Наумович Вознюк. Вогнем впритул на той час вже поранений гвардієць змусив залишити вигідний рубіж.

Стійко тримались і вражали ворога також офіцери, сержанти і солдати 8-ї стрілецької роти. При відбитті атаки відзначився зв’язковий командира роти гвардії червоноармієць Іван Олексійович Семенцов. Ним же протягом боїв з 24 лютого своєчасно доставлялись розпорядження командирам взводів та донесення до штабу батальйону. Вміло і прицільно вів вогонь з ручного кулемету гвардії червоноармієць Яків Єгорович Ходін. Того дня ним були знищені 2 ворожі кулеметні розрахунки.

Німецький розрахунок станкового кулемету

Нищівним для ворога в бою 27 лютого був вогонь 45мм гармати , командиром якої був гвардії сержант Віктор Лук’янович Нендза. Розрахунком сорокап’ятки була відбита атака німецького танкового взводу. Один з німецьких танків був підпалений, дві інші машини повернули назад. За мужність і хоробрість в бою гв.сержант Нендза був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ст.).

На ділянці 8-ї стрілецької роти спостереження за полем бою вів командир стрілецького взводу гвардії молодший лейтенант Микола Михайлович Марков. Офіцер першим виявив підготовку німців до атаки і віддав команду підрозділу приготуватись до її відбиття. За день бою взводом Маркова були відбиті три ворожі атаки, при цьому командиром взводу вогнем з ручного кулемету особисто були знищені 18 гітлерівців. По відбитті останньої атаки ворога, гв.молодший лейтенант Марков підняв підрозділ в контратаку і вибив німців з північної околиця Красного.

На вулицях села вміло діяв гвардії червоноармієць Станіслав Іванович Зборовський. Вогнем з гвинтівки він знищив 3 гітлерівців, які заважали просуванню взводу та виніс з поля бою 2-х важкопоранених бійців. Кулеметник гвардії червоноармієць Андрій Гнатович Кивенок, який рухався на лівому фланзі роти, виявив групу німецьких автоматників. Вогнем з кулемету група була розсіяна, контратака ворога зірвана. Гвардії червоноармієць Григорій Антонович Довбаш чергами з ручного кулемету знищив чотирьох гітлерівців, які засіли в одному з будинків. Німецького снайпера і трьох гітлерівців, які заважали просуванню взводу вперед влучними пострілами з гвинтівки знищив гвардії червоноармієць Василь Йосипович Клименко. Відділення під командуванням гвардії сержанта Арсентія Олександровича Піскуна в бою за Красне знищило до 30 ворогів і успішно відбило дві контратаки противника. Вигідну позицію зайняв кулеметник гвардії червоноармієць Андрій Сидорович Ятченко. Вогнем з кулемета гвардієць знизив чотирьох ворожих солдат. Пораненим в бою в районі села Красне товаришам своєчасно надавав першу медичну допомогу гвардії червоноармієць Сидір Андрійович Шульга. Завдяки йому 15 поранених бійців, які були евакуйовані з поля бою, згодом отримали можливість повернутись в стрій і продовжувати боротьбу з ворогом.

Одночасно взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Вадима Івановича Митряхіна першим у 7-й стрілецькій роті увірвався до німецьких траншей, вибив звідти ворога і на його плечах увірвався до села Красне. В самому селі взводом було зайнято декілька будинків. В бою офіцер особисто знищив розрахунок німецького кулемета і 8 гітлерівських піхотинців. Успішні дії підрозділів гвардії молодших лейтенантів Маркова і Митряхіна сприяли оволодінню Красним.

До одного з будинків на околиці Красного увірвався помічник командира взводу гвардії молодший сержант Іван Федорович Винокуров. Автоматною чергою молодший командир знищив 6 гітлерівців. Іван Винокуров цього ж дня виніс з поля бою 3-х своїх підлеглих, які отримали важкі поранення. Трьох гітлерівців влучними пострілами на вулицях Красного знищив стрілець гвардії червоноармієць Петро Петрович Шутенко. Коли поруч від ворожих куль впали три його бойові товариші, він витягнув їх із зони обстрілу і передав санітарам.

Протягом боїв в районі Красного своєчасну передачу розпоряджень та донесень забезпечували зв’язкові штабу 3-го стрілецького батальйону гвардії червоноармійці Абдул Кадирович Хісамов та Андрій Сидорович Ятченко.

За вміле управління підрозділами, особисті мужність і героїзм Вадим Митряхін (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) і Микола Марков були нагороджені орденами Червоної Зірки. Гвардії сержант Сурков, гвардії молодший сержант Винокуров, гв. червоноармійці Баландін, Вознюк, Зборовський, Кивенок, Кокорін, Недашковський, Пузейчук, Семенцов, Ходін, Шульга, Шутенко за особисту мужність і героїзм, проявлені на полі бою були нагороджені медалями «За відвагу». Гвардії червоноармійці Довбаш, Клименко, Піскун, Хісамов, Ятченко, Яшков були удостоєні медалей «За бойові заслуги». Медалями «За бойові заслуги» також були нагороджені командири і бійці, які забезпечували ведення бойових дій батальйонів 337-го гв.сп. Серед нагороджених були старшина 8-ї стрілецької роти гвардії старшина Олексій Сергійович Чеботарьов, командир відділення взводу забезпечення 2-го стрілецького батальйону гвардії старшина Федір Іванович Бублик, командир відділення взводу забезпечення 1-го стрілецького батальйону гвардії старший сержант Михайло Михайлович Дежуров, котрі організували на передовій своєчасне забезпечення  своїх підрозділів продуктами харчування та боєприпасами, стрілець комендантського взводу гвардії червоноармієць Дмитро Ілліч Іванников, котрий добросовісно виконував обов’язки з охорони штабу полку.

Гусеницями і вогнем кіннотників 2-ї гв.кд і стрільців 121-ї гв.сд у оборонному бою в районі Красного підтримали і самохідки 1244-го лсап. Вміло діяв екіпаж 4-ї самохідки 4-ї батареї, де командиром був молодший лейтенант Іван Юхимович Крюков, а навідником - старшина Яків Якимович Рибалко. Вміло маневруючи на полі бою, самохідники знищили два німецькі танки і до десятка ворожих піхотинців. За вмілі дії старшина Рибалко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а молодший лейтенант Крюков –орденом Червоної Зірки. В бою під Красним також відзначились помічник командира взводу гвардії старший сержант Олексій Іванович Гордєєв, який вміло управляв підлеглими (з ручних кулеметів знищили до 20 гітлерівців), помічник навідника станкового кулемету гвардії єфрейтор Володимир Федорович Лашков, котрий навіть після отримання поранення продовжував вести вогонь з кулемета та замінив пораненого навідника.

По німецьким танкам і бронемашинам вели влучний вогонь розрахунки протитанкових рушниць.

Розрахунок ПТР проти танка

Командир розрахунку протитанкової рушниці гвардії сержант Олексій Семенович Акохов підбив один німецький танк. Розрахунок гвардії сержанта Івана Захаровича Дьоміна 27 лютого підбив ворожий танк і заставив замовкнути два кулемети, які підтримували наступ піхоти. Використовуючи складки місцевості, в контратаку на наступаючого ворога підняв бійців командир відділення ПТР гвардії старший сержант Григорій Андрійович Семенюк. Відважне відділення вдарило у фланг противнику і викликало паніку. Скориставшись замішанням у стані противника бійці прорвались до околиці Гнідави. Григорій Семенюк гранатою знищив групу гітлерівців, які засіли в підвалі будинку та захопив станковий кулемет.

Скупчення танків і піхоти противника виявив старший розвідник 3-ї батареї 177-го гамп гвардії сержант Іван Якович Головін, котрий знаходився на одному з передових спостережних пунктів 8-го гв.кп. Завдяки вмілому коректуванню вогню було розсіяно до 2 відділень гітлерівців і зірвана чергова атака противника в напрямку на Красне.

При відбитті атаки танків і піхоти противника вміло діяв розрахунок гармати під командуванням гвардії старшого сержанта Василя Олександровича Дуракова (3-тя гаубична батарея 177-го гамп). Артилеристи знищили 43 німецьких піхотинців, підбили самохідну гармату та важкий танк «Тигр». Відважно діяв командир відділення зв’язку 3-ї батареї гвардії старший сержант Трохим Макарович Рябцев. 27 лютого ним були усунуті 7 пошкоджень лінії зв’язку, а 28 лютого в районі висоти 224.9 при ремонті пориву на лінії знищено 2 німецьких розвідників, які влаштували засідку. Молодші командири Гордєєв, Акохов, Дьомін, Семенюк та гвардії єфрейтор Лашков були нагороджені орденами Червоної Зірки, гвардії старший сержант Дураков – орденом Слави 3-го ступеня, а гвардії старший сержант Рябцев і сержант Головін – медалями «За відвагу» (представлялись до орденів Червоної Зірки).

Противник все посилював силу своїх ударів. Внаслідок одного з них в районі с.Малий Омеляник підрозділи 8-го гв.кп відступили. У ворожому оточенні опинились артилерійські розвідники 177-го гамп, які знаходились на передових спостережних пунктах в бойових порядках шабельних взводів. На одному з таких пунктів навіть у ворожому оточенні продовжували виконувати обов’язки командир відділення розвідки 3-ї гаубичної батареї гвардії старший сержант Павло Дмитрович Кулько та командир радіо відділення 1-ї гарматної батареї гвардії сержант Михайло Григорович Яружний. Павло Кулько вів спостереження за противником, а Михайло Яружний передавав по рації дані на КП полку. Сержантами були виявлені позиції та визначені координати 3 мінометних та артилерійської батарей, 4-х станкових кулеметів. За переданими даними батареї 177-го гамп вдарили по позиціям ворога. Виявлені вогневі засоби противника частково були знищені, а частково на деякий час виведені зі строю. За 6 годин, протягом яких розвідники знаходилися в тилу противника, вони майже зі сто відсотковою точністю встановили склад німецького угрупування , яке наступало в районі Омеляника та постійно корегували вогонь радянської артилерії. Коли ескадрони 8-го гв.кп контратакували ворога, сержанти Кулько та Яружний вдарили по німцям з тилу. Взвод, який намагався закріпитись на позиції втратив 15 бійців, а інші поспіхом відійшли.

Артилерійський спостерігач

Неподалік на спостережному пункті за ворогом спостерігав старший розвідник 4-ї гаубичної батареї 177-го гамп гвардії молодший сержант Микола Трохимович Полинько разом з телефоністом гвардії рядовим Табунщиковим. При відбитті німецької контратаки розвідниками були виявлені координати трьох артилерійських та двох мінометних батарей та скупчення противника в районі с.Забороль. 4-та батарея нанесла своєчасний удар по позиціям ворога артилерійські та мінометні батареї ворога на деякий час втратили боєздатність, а піхота ворога в районі Заборолі була розсіяна. Ворог оговтався лише через 2 години і все ж почав наступ. Осколком ворожого снаряду була перебита лінія зв’язку. Наступним осколком в спину був поранений гвардії рядовий Табунщиков, який кинувся усувати пошкодження. Микола Полинько кинувся до товариша і відніс його на спостережний пункт. Тим часом противник вклинився в оборону ескадрону. Група німецьких автоматників обійшла спостережний пункт з тилу. Відбиваючись від ворога гвардії молодший сержант Полинько знищив 5 нападників і продовжив корегувати вогонь. За відвагу і мужність, проявлену в боях, гвардії старший сержант Кулько, гвардії сержант Яружний та гвардії молодший сержант Полинько були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

6 ворогів, які наблизились до спостережного пункту, знищив вогнем з автомата старший розвідник штабної батареї гвардії єфрейтор Володимир Іванович Язєв. До цього він, як і його бойові товариші успішно діяв з виявленні вогневих позицій ворожої артилерії та мінометів.

Мужньо бився 3-й ескадрон 7-го гв.кп гвардії старшого лейтенанта Василя Никаноровича Пушка. Відзначились бійці взводу гвардії молодшого лейтенанта Боброва. Кіннотники не тільки утримали зайняті позиції, але й відкинули ворога назад. Під час відбиття німецької атаки офіцер-кавалерист отримав важке поранення. Згодом був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ст.)

У ході німецької контратаки від основних сил 3-го ескадрону був відрізаний розрахунок протитанкової рушниці командира відділення ПТР гвардії сержанта Самата Ахатова. Три гвардійці вступили в нерівний бій зі взводом ворожої піхоти. Гітлерівці волали: «Рус, здавайся», але у відповідь лунали тільки постріли. Розрахунком, який бився в оточенні, було знищено офіцера і 17 німецьких солдат, з них 7 знищив командир відділення особисто. В бою гвардії сержант Ахатов загинув, посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. На кінець дня 3-й ескадрон був відрізаний від основних сил полку і продовжував битись в оточенні. У ці важкі для ескадрону дні відзначився його старшина – гвардії старшина Іван Іванович Коньшин. Не дивлячись на те, що всі переправи через Стир прострілювались ворогом, старшина організував приготування гарячої їжі, яка доставлялась на позиції. Також ним було забезпечено доставку боєприпасів. Гвардії старшина Коньшин був удостоєний ордену Червоної Зірки.

Цього дня 1-й ескадрон 7-го гв.кп під командуванням гвардії старшого лейтенанта Анатолія Йосиповича Ольховського продовжував воювати на підступах до колонії Гнідава. Перша атака ескадрону виявилась не вдалою, проте в ході другої вдалось вбити противника з околиць колонії. Одним з перших до населеного пункту увірвався гвардії рядовий Федір Павлович Ісаєнко, котрий цього дня вогнем з ручного кулемету знищив 42 гітлерівця.

Просуванню ескадрону вперед заважав вогонь німецького кулемету, розрахунок якого облюбував один із сільських будинків. Спроби викурити кулеметників та автоматників успіхом не увінчались. Тоді за справу взявся визнаний у 1-му протитанковому взводі снайпер - бронебійник гвардії рядовий Сергій Григорович Шубін. Двома пострілами він підпалив будівлю, а коли німці намагались вибратись з неї, став розстрілювати ворогів майже впритул. Від вогню бронебійника загинули 12 ворожих солдат. За деякий час німці перейшли в атаку. Від ворожої кулі впав командир шабельного ескадрону гвардії старший лейтенант Ольховський. Біля тіла командира залишився рядовий Шубін і продовжив відбиватись від ворога. При відбитті контратаки Сергій Шубін знищив ще 9 ворожих солдат. По закінченні бою бронебійник відніс тіло вбитого командира в тил. Сергій Григорович Шубін загинув в бою 23 березня 1944 року під селом Опариси. За відвагу і героїзм Федір Ісаєнко та Сергій Шубін (посмертно) були нагороджені орденами Червоної Зірки.

У ході контратаки в напрямку до Гнідави відзначився гвардії рядовий Олександр Сергійович Хандриков, який знищив 23 гітлерівці і був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Вміло діяв навідник міномету гвардії рядовий Наімбай Саримсаков, котрий знищив німецький кулемет та 12 солдат противника. Був представлений до ордену Слави 3-го ступеня, але нагороджений медаллю «За відвагу».

Кіннотників вогнем підтримали розрахунки полкової мінометної батареї. На полі бою відзначився навідник гвардії рядовий Нжимбай Саримсаков, котрий під час відбиття ворожої атаки в районі Гнідави знищив до десятка піхотинців та кулемет противника. Щільний мінометний вогонь заставив ворога повернути назад. За вмілі, рішучі дії гвардії рядовий Саримсаков був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Позиції в районі висоти 224.9 утримувала 5-та (мінометна) батарея 177-го гамп. В результаті масованого обстрілу висоти ворожими снарядами було зруйновано спостережний пункт. Важкі поранення отримали командир 5-ї батареї гвардії старший лейтенант Михайлов та один із навідників. Першу медичну допомогу пораненим надав старший лікар 177-го гамп гвардії старший лейтенант м/с Олександр Гнатович Філатов. Ним же обидва поранені були евакуйовані в тил. Згодом О.Г.Філатов в бою за Броди особисто виніс з поля бою 5 поранених бійців. Був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки, однак удостоївся медалі «За бойові заслуги».

У районі села Гончарка продовжували битись з ворогом 3-й та 4-й ескадрони 27-го гв.кп.

У ході чергової атаки гітлерівцям вдалось вийти у фланг 4-му ескадрону. Прориву ворога в тил запобігла група бійців на чолі з командиром відділення управління ескадрону гвардії єфрейтором Георгієм Борисовичем Денисовим. За розпорядженням молодшого командира на фланг був винесений станковий кулемет, який подавив вогнем спробу противника здійснити прорив. Георгій Денисов у цьому бою з автомата знищив трьох ворогів.

Також в бою під Гончаркою відзначився піднощик патронів станкового кулемета гвардії рядовий Абдулхамед Хайрулин, котрий в ході атаки безперебійно забезпечував кулемет боєприпасами. Коли від ворожої кулі впав 2-й номер розрахунку, рядовий Хайрулин зайняв його місце. Кулеметники забезпечили наступальний рух підрозділу вперед. За мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу».

Вогневі точки противника на околиці Гончарки були розвідані старшим розвідником батареї 76мм гармат гвардії єфрейтором Миколою Петровичем Єлютіним. За координатами, які передав розвідник батареєю був нанесений удар. 3-й та 4-й ескадрон після відбиття німецької атаки отримав змогу вести наступальні дії. Вмілий розвідник був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Свою другу бойову нагороду – орден Вітчизняної війни 2-го ступеня в боях за Луцьк отримав командир 4-го шабельного взводу 3-го ескадрону гвардії лейтенант Віктор Олександрович Хохлов (за визволення Луцька був нагороджений орденом Червоної Зірки). Взвод під його командуванням 27 лютого вміло й рішуче атакував противника на південно - західній околиці села Гончарка. Після придушення вогнем кулеметних гнізд противника бійці взводу увірвались на околицю населеного пункту. Попереду взводу в атаку йшов його командир.

У районі села Гнідава цього дня завзято бились з ворогом бійці 1-го ескадрону 27-го гвардійського кавалерійського полку. Ще на світанку командиром полку в район села Гнідава була вислана розвідувальна група з завданням захопити «контрольного полоненого». Під покровом ночі одним з перших на околицю села пробрався гвардії рядовий Петро Іванович Клєпцов. Петро Іванович «зняв» німецького вартового і увірвався до будинку, де знаходились гітлерівці. Автоматною чергою знищив 2 ворогів, а одного полонив. У штабі полку німець розповів про систему оборони свого підрозділу. Гвардії рядовий Клєпцов був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

До ордену Червоної Зірки представлялись, а були нагороджені медалями «За відвагу» також помічник командира 4-го шабельного взводу гвардії сержант Максим Андріянович Щербаков та помічник навідника протитанкової рушниці взводу ПТР 1-го шабельного ескадрону 27-го гв.кп гвардії рядовий Тихін Данилович Склєпін.

Максим Щербаков, після поранення командира взводу, очолив атаку підрозділу на Гнідаву і діяв при цьому як умілий, тактично грамотний і мужній командир. В бою гвардії сержант Щербаков особисто знищив 11 гітлерівців. При атаці противника в селі Гнідава розрахунок ПТР Тихона Склєпіна був залишений у засаді. Коли німці стали атакувати танками, «петеерники» підпустили танки противника на відстань біля 150 м і влучним пострілом підбили один середній танк.

Одним з перших на околицю села увірвався автоматник 1-го шабельного ескадрону гвардії рядовий Яно Азимов. Від вогню автоматника загинули 7 окупантів. Відважний автоматник був удостоєний медалі «За відвагу».

Коли позиції 1-го ескадрону контратакувало до двох рот німецької піхоти, влучний вогонь по ворогу вів станковий кулемет гвардії рядового Володимира Дмитровича Фунтікова. Розрахунок кулемету, командиром якого був Фунтіков, зайняв вигідну вогневу позицію, підпустив ворога на відстань 100 метрів і вдарив впритул. На полі бою ворог залишив до 20 трупів своїх солдат. Володимир Фунтіков був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Слави 3-го ст.).

При відбитті контратаки німців також відзначився розрахунок «сорокап’ятки» яким командував гвардії сержант Олексій Матвійович Анищенко, а навідником був гвардії рядовий Микола Гаврилович Кудряшев. Протитанкісти знищили два станкові кулемети і 5 німецьких піхотинців. За вмілі дії при визволенні Гнідави, а згодом в районі с.Баківці (6 березня) гвардії сержант Анищенко і гвардії рядовий Кудряшев були нагороджені медалями «За відвагу».

У бою 27 лютого відзначився також командири відділень 2-го ескадрону 27-го гв.кп гвардії старшини Балтабек Каірбаєв та Костянтин Миколайович Лавров. Балтабек Каірбаєв вміло діяв про розвідці противника. Був поранений, але виконав поставлене завдання, доставив командуванню цінні відомості про розміщення вогневих гнізд ворога та лише після цього пішов до медескадрону. При атаці ворога, який засів в селі Гнідава, відділення Костянтина Лаврова першим увірвалось до населеного пункту. Командир відділення вогнем з автомату знищив 5 ворогів. Згодом бійці відділення заблокували німців, які засіли в будинках на околиці села. Гвардії старшина Лавров, застосувавши гранати, в одному з будинків знищив розрахунок станкового кулеметі та 6 автоматників.

Підтримуючи наступ ескадрону попереду бойових порядків з ручним кулеметом діяв гвардії рядовий Федір Федорович Соловей. Кулеметник хоча й був поранений, але продовжував вести вогонь. В атаці знищив 5 гітлерівців. Костянтин Лавров (командуванням полку був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки), Балтабек Каірбаєв і Федір Соловей були нагороджені медалями «За відвагу».

Медалі «За відвагу» також були удостоєні зв’язкові командира 2-го ескадрону гвардії рядові Олександр Іванович Андрієнко та Дмитро Іванович Блохін. При звільненні Гнідави Олександр Андрієнко мчав з розпорядженням комеска для командирів взводів. На одній з вулиць він стикнувся з двома німецькими розвідниками. Гв.рядовий Андрієнко зреагував миттєво – один німець був вбитий вогнем з автомати, другий отримав поранення і зник у розвалинах будинку. З групою німецьких піхотинців при виконанні бойового завдання зіткнувся і Дмитро Блохін. Гітлерівці оточили зв’язкового і запропонували здатися в полон. Відважний гвардієць у відповідь одну за одною кинув у сторону противника кілька гранат і відкрив вогонь з автомата. Троє ворогів впали замертво. Зв’язковий прорвався крізь вороже кільце і виконав поставлене завдання.

При наближенні до позицій ескадрону колони німецьких танків та бронемашин вперед висунувся навідник ПТР гвардії рядовий Дмитро Андрійович Баннов. Із першого пострілу він влучив у головний танк, інші повернули назад. Гвардії рядовий Баннов був представлений до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня, але нагороджений медаллю «За відвагу».

Терміновим порядком в район Гнідави були перекинуті «сорокап’ятки» взводу гвардії молодшого лейтенанта Стєпіна. Артилеристи з ходу розгорнулись і зайняли вогневі позиції. Цього дня взводом Стєпіна знищив ворожий станковий кулемет з розрахунком та до 12 солдат, а при відбитті танкової атаки гвардійці один танк знищили, а ще один підбили. Знову відзначився розрахунок гвардії сержанта Нагмида Циренова, який влучними пострілами знищив вогневе гніздо противника.

Медалями «За відвагу» також були нагороджені кінний посильний штабу 27-го гв.кп гвардії рядовий Мартин Максимович Євгращенко. командир розрахунку станкового кулемета гвардії сержант Абу Карашев, командир 2-го телефонного відділення полкового взводу зв’язку гвардії сержант Тимофій Павлович Коростов.

Мартин Євгращенко в боях на Луцькому плацдармі неодноразово виконував доручення командування полку з передачі розпоряджень до ескадронів. У одній із бойових ситуацій Євгращенко стикнувся з ворожою засідкою. В сутичці кіннотник знищив 2 німців, а одного взяв у полон. Бій потребував більш оперативного управління. Завдання прокласти телефонний зв’язок до СП 4-го ескадрону отримали бійці полкового взводу зв’язку 27-го гв.кп під командуванням гвардії старшого сержанта Георгія Івановича Огаркова. Під сильним вогнем противника зв’язківці протягнули телефонний кабель. ВО командира взводу був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Абу Карашев в боях 27-28 лютого разом зі своїм розрахунком діяв вміло й рішуче, завжди з’являвся там, де гітлерівці його не очікували. Так, 27 лютого кулеметники непомітно вийшли у фланг атакуючій німецькій шерензі, підпустили ворога і впритул вдарили по ньому. Німці залишили на полі бою 15 солдат і відійшли. 28 лютого кулеметники знищили німецький станковий кулемет з розрахунком. Тимофій Коростов 27 лютого при зміні місця розташування командного пункту полку в районі села Гірка Полонка під вогнем противника якісно і вчасно виконав завдання із змотування кабелю польової телефонної лінії. У районі села Гончарка, при черговому нічному виході на лінію, зіткнувся з групою німецьких розвідників. Телефоніст не розгубився і відкрив вогонь по ворогу. Два німці було вбито, інші втекли, а гвардії сержант Коростов продовжив свою роботу на лінії зв’язку.

Із групою німецьких розвідників стикнувся також кінний посильний штабу 27-го гв кп гвардії рядовий Іван Пилипович Парницин. Німці хотіли захопити посильного в полон. Проте кіннотник спішився і відкрив вогонь по ворогу. Чотири нападника впали замертво від куль, троє інших утікли. Донесення ескадрону було доставлене своєчасно. За мужність, відвагу і рішучі дії гвардії рядовий Іван Парницин був представлений до ордену Слави 3-го ст., проте його другою бойовою нагородою стала друга медаль «За бойові заслуги». До кінця війни груди відважного гвардійця прикрашали два ордени Червоної Зірки, медаль «За відвагу», дві медалі «За бойові заслуги».

Ще одну групу німецьких автоматників, які проникнули в тил ескадронів 7-го гв.кп зустрівся зв’язковий 3-го ескадрону гвардії рядовий Анатолій Миколайович Смирнов. Двох ворогів зв’язковий вбив чергою з автомату, інші повернули назад. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

У один з найзапекліших моментів бою, коли на позиції наступало до двох рот ворожої піхоти, помічник командира взводу гвардії старшина Геннадій Васильович Орлов підняв бійців в контратаку. Слідом за бойовими товаришами вперед кинулись бійці сусіднього взводу. Ошелешені німці відступили. В ході контратаки гвардії старшина Орлов знищив 20 гітлерівців. Після вибуття командира взводу Г.В.Орлов прийняв командування підрозділом і вміло керував ним в подальших боях на плацдармі. Був представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, проте першою нагородою старшини став орден Слави 3-го ступеня.

У оборонних боях в районі села Гнідава відзначився помічник командира взводу 2-го шабельного ескадрону 27-го гв.кп гвардії старший сержант Микола Єлисейович Юрченко. Всього місяць (з 1-го лютого 1944) воював сержант Юрченко, проте встиг здобути авторитет серед однополчан. Ось і в бою 27 лютого, він першим в ескадроні підняв взвод в атаку та першим увірвався до села, знищивши при цьому 8 гітлерівців.

26-27 лютого 27-й гвардійський кавалерійський полк вів бої також в районі с.Городище. Тут відзначився номер обслуги 45мм гармати гвардії рядовий Микола Трохимович Лега. Розрахунком гармати було знищено німецьку вантажівку. В боях в районі Городища (27 лютого), Гончарки (28 лютого) та Боратина (29 лютого) відзначився 5-й розрахунок 45мм гармати, де навідником був гвардії сержант Іван Васильович Ігонтов, замковим гвардії рядовий Василь Анфилович Солдаткін, а номерами розрахунку гвардії рядові Сабир Ісхакович Ісхаков та Григорій Пантелеймонович Кузнєцов. Під с. Городище артилеристи підбили вантажівку з піхотою, під Гончаркою підпустили німецьку піхоту на відстань 400 метрів і вогнем у фланг німецької роти знищили до 60 ворогів.

У районі Гончарки натиск противника стримували також підрозділи 4-го ескадрону 27-го гвардійського кавалерійського полку. При відбитті ворожих атак відзначився навідник станкового кулемету гвардії рядовий Михайло Миколайович Цитович. Від куль «Максима» на полі бою залишились лежати 10 гітлерівців.

Шалені атаки ворога  в районі села Гірка Полонка 27 лютого відбивали бійці 26-го гвардійського кавалерійського полку (7-ма гвардійська кавалерійська дивізія) під командуванням гвардії підполковника Кугришева. До батальйону мотопіхоти з бронемашинами та штурмовою гарматою атакувало позиції 3-го ескадрону. Гвардійці відбивались із усіх сил. 10 ворогів знищив командир відділення гвардії сержант Дмитро Володимирович Пузін (нагороджений орденом Слави 3-го ступеня), 5 ворогів знищив навідник ручного кулемета гвардії рядовий Іван Якович Лебедєв (нагороджений медаллю «За бойові заслуги»). До 150 гітлерівців атакували позиції взводу гвардії молодшого лейтенанта Петра Павловича Цвєткова. Кіннотники підпустили ворога на близьку відстань, а тоді за командою комвзводу відкрили прицільний вогонь. Втративши до 40 вояків, німці відійшли назад. Петро Цвєтков особисто знищив 4 ворогів. За вміле управління взводом бою, особисті мужність і героїзм був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Взвод німецької піхоти наступав на позиції шабельного відділення гвардії сержанта Івана Михайловича Сажина. Кіннотники дружним вогнем відбили ворожу атаку і знищили 15 гітлерівців, при цьому Іван Сажин особисто вбив 5 нападників. Гвардії сержант Сажин за мужність і відвагу в боях був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. При відбитті ворожої атаки в районі Гіркої Полонки відзначився також помічник мінометника гвардії рядовий Чайдон Бамбуєвич Болданов. Розрахунок, в якому служив мінометник щільним вогнем змусив німецьку піхоту спочатку залягти, а згодом відступити назад . В бою від осколків мін загинули до двох десятків гітлерівців. За відважні дії гв.рядовий Болданов був нагороджений медаллю «За відвагу».

27 лютого 1-ша стрілецька рота під командуванням лейтенанта Івана Сергійовича Жучкова (43-й Даурський стрілецький полк 106-ї Дніпровсько-Забайкальської стрілецької дивізії) форсувала річку Жидівка і в ході бою, який тривав декілька годин, зайняла плацдарм на західному березі річки в районі робітничого селища. Німців прийшлось викурювати з кожного будинку, кожного підвалу і погребу. Ворог втратив 40 чоловік вбитими і двох полоненими. Крім того у вбитого німецького офіцера були виявлені документи про склад німецького угрупування в південно-західній частині Луцька.

Група противника засіла в одному з хлівів. Декілька спроб прорватись далі для радянських солдат виявились безрезультатними. Ініціативу та рішучість проявив стрілець рядовий Ваген Шушанян, котрий обійшов позицію противника і знищив німецьку залогу (5 чол.) гранатами і вогнем з автомата. Ваген Шушанян був поранений, проте залишився в бойових порядках. Командир стрілецького відділення  рядовий Моіск Пітвогакович Алексанян очолив атаку свого підрозділу. В бою знищив особисто 12 ворогів. Відділення повністю виконало поставлене завдання. Слідом за 1-ю стрілецькою, в наступ пішла і друга рота. В бою відзначився помічник командира взводу сержант Микола Олександрович Черкашин. Одне з відділень взводу під його командуванням штурмувало будинок в якому засіли 8 гітлерівців. Вогнем зі стрілецької зброї та гранатами противник був викурений. Сержант особисто знищив 3 ворогів. За мужні дії рядовий Шушанян був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, а рядовий Алексанян – медаллю «За відвагу».

27 лютого німецька піхота з танками і штурмовими гарматами атакувала радянські позиції також в районі, що на південний захід від с. Милуші. Оборонні дії стрілецьких підрозділів вогнем підтримали розрахунки 2-ї батареї 120-го гвовптдн.

Мужньо вів бій з ворогом розрахунок протитанкової гармати, де навідником був гвардії старший сержант Михайло Власович Кузьменко. Під сильним артилерійським вогнем він вів вогонь прямим наведенням по ворожій піхоті. Коли в панораму прицілу потрапила німецька самохідна гармата, гв.ст.сержант Кузьменко двома підкаліберними снарядами підбив її і знову почав вести вогонь по піхоті. В бою знищив 14 німецьких піхотинців. За вмілі дії був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Михайло Власович Кузьменко фронтовими дорогами дійшов до Берліна. За роки війни був нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденами Червоної Зірки та Слави 3-го ступеня, медаллю «За відвагу». При форсуванні річки Шпреє отримав важке поранення (четверте за війну), внаслідок якого йому було ампутовано праву ногу.

Поряд з артилеристами відважно і стійко бились бійці взводу ПТР. Під час відбиття двох ворожих атак вогнем з автомата 9 гітлерівців знищив командир відділення гвардії старший сержант Василь Григорович Поленко. Коли неподалік від осколків німецьких снарядів поліг розрахунок однієї з гармат, сержант кинувся до неї і зайняв місце навідника. Вогнем шрапнеллю впритул відважний молодший командир знищив ще 8 німців. За мужність і рішучі дії був удостоєний ордену Слави 2-го ступеня.

Вміло діяли і розрахунки протитанкової батареї 45мм гармат 340-го гв.сп.

За бої під Луцьком четвертою бойовою нагородою - орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня був нагороджений командир батареї гвардії капітан Олександр Степанович Аксьонов (за попередні бої офіцер – артилерист, котрий воював з серпня 19141 року, мав ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки і медаль «За відвагу»). Розрахунками батареї на Луцькому плацдармі були знищені танк, вантажівка, два мотоцикла і до 20 ворожих солдат. При відбитті однієї з контратак в районі с.Милуші гвардії капітан Аксьонов сам став до панорами прицілу і особисто підбив німецький танк та знищив понад 17 гітлерівців. На кінець війни груди відважного офіцера прикрашали два ордени Червоного Прапора, орден Вітчизняної війни 1-го ступеня, два ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, орден Червоної Зірки, медаль «За відвагу».

У боях з 24 по 29 лютого відзначились і його підлеглі. Орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня були удостоєні командири 45мм гармат, кавалер медалей «За відвагу», «За бойові заслуги» гвардії старший сержант Олексій Андрійович Васильчук (представлявся до ордену Червоної Зірки) та кавалер двох медалей «За відвагу», орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня, Слави 3-го ступеня гвардії старший сержант Олександр Васильович Горєв. Розрахунок під командуванням Олексія Васильчука в період з 24 по 28 лютого знищив 6 кулеметних гнізд, 2 міномети, протитанкову гармату, 3 вантажівки з піхтою та до до 25 ворожих солдат і офіцерів. Також розрахунком був подавлений вогонь двох протитанкових гармат та двох кулеметів противника. За цей же період розрахунком Олександра Горєва був спалений німецький середній танк, 7 кулеметних гнізд, 2 протитанкові гармати, два десятки німецьких піхотинців. За липневі бої в районі Горохова-Стоянова гв.ст.сержант Горєв буде нагороджений шостою бойовою нагородою – орденом Червоної Зірки. Мужньо діяли на полі бою номери розрахунків гвардії червоноармійці Садик Салмикеєв та Степан Григорович Ткаченко. Розрахунком, у складі якого воював Садик Салмикеєв були знищені 7 кулеметів, 2 протитанкові гармати, міномет, до 15 ворожих вояків, а розрахунком Степана Ткаченка – 5 кулеметів, міномет, протитанкова гармата, 2 автомобілі, бронетранспортер, до 25 ворожих офіцерів і солдат. Крім того розрахунком Ткаченка був подавлений вогонь 6 кулеметів, двох мінометів і протитанкової гармати. Обидва гвардійці-артилеристи були нагороджені медалями «За відвагу».

Із самого початку боїв за Луцьк відважно діяли бійці стрілецької роти під командуванням гвардії старшого лейтенанта Дмитра Олексійовича Дричкіна (340-й гсп). За період з 23 по 27 лютого бійцями роти було відбито декілька німецьких атак. Командир роти особисто знищив 11 ворогів. За вміле управління підрозділом, стійкість в бою, особисті мужність і героїзм ст.лейтенант Дричкін був нагороджений орденом Олександра Невського (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

За оборонні бої в районі села Боголюби медалей «За відвагу» були удостоєні бійці 340-го гв.сп телефоніст мінометної роти гвардії єфрейтор Микита Тимофійович Дороговцев (прийняв участь у відбитті ворожої контратаки 5-ю стрілецькою ротою, особисто знищив 4 німецьких солдат), радіо телефоніст полкової роти зв’язку Борис Леонідович Мамонтов (за період боїв усунув 16 пошкоджень на лініях зв’язку між штабом полку і підрозділами), перший номер станкового кулемету гвардії червоноармієць Гані Халімов (при відбитті німецької атаки відсік німецьку піхоту від танка, знищив 11 гітлерівців), ручний кулеметник гвардії червоноармієць Адам Адамович Шкіль (при відбитті двох ворожих атак знищив 8 гітлерівців), розвідник взводу пішої розвідки гвардії сержант Степан Якович Марченко (знищив 5 гітлерівців, взяв одного «язика»),

Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений автоматник полкової роти автоматників гвардії єфрейтор Микола Григорович Котляренко, котрий під час відбиття двох німецьких контратак знищив трьох гітлерівців.