3 березня бої розгорнулись в районі села Милуші (Луцький район).

Гітлерівці намагались навести переправу через Стир, а потім прорватись до Луцька. В районі переправи було зосереджено до піхотного батальйону ворога. Завдання зірвати будівництво переправи було доручено мінометникам 1-го гвардійського мінометного Житомирського полку під командуванням гвардії полковника Федора Яковича Середняка. На чолі 3-ї батареї в район Милуш прибув начальник штабу полку гвардії майор Степан Якович Іванченко. Мінометники нанесли вогневий удар по ворогу. Було розсіяно і знищено до 80 ворогів, переправа була знищена. За бої в районі Рожища, Милуш, а згодом при наступі на Радивилів гвардії майор Іванченко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

При нанесенні удару по ворогу відзначився взвод гвардії лейтенанта Якова Даниловича Мурашкіна. Вогнем з бойових установок було розсіяно дві роти піхоти, подавлений вогонь мінометної батареї, підпалено два склади з боєприпасами. Гвардії лейтенант Мурашкін за бої під Руднею і Милушами був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Відзначився також екіпаж бойової машини під командуванням навідника гвардії молодшого сержанта Миколи Івановича Титова (замінив пораненого командира машини). Гвардійці-мінометники знищили понад 70 гітлерівців, забезпечивши радянській піхоті прорив оборони в районі села Милуші. Згодом, 4 квітня, бойова машина Миколи Титова відзначилась в боях у районі с. Глушин (Львівська область). Гвардії сержант Титов був удостоєний ордену Червоної Зірки. Медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня) був нагороджений водій бойової машини гвардії старший сержант Микола Йосипович Мозгов, котрий в бою 3 березня двічі виводив БМ на відкриту вогневу позицію. Від залпів реактивними снарядами ворог недорахувався більше 30 своїх вояків.

Федір Якович Середняк

Командир 1-го гвардійського мінометного полку гвардії полковник Федір Якович Середняк за бої під Луцьком був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня. За час цих боїв його підлеглими було знищено 16 мінометів, 21 кулемет, 13 автомобілів, 50 підвод, до 700 чол. живої сили противника. Було подавлено 6 мінометних, 2 артилерійські батареї, 15 окремих мінометів, 19 кулеметів, розсіяно 25 автомобілів, 40 возів, до 900 солдат і офіцерів противника. При цьому втрати серед особового складу полку склали 2 чоловіки вбитими і 2 пораненими. Особливо мінометники відзначились в бою під Милушами, а згодом в районі с. Суховоля.

За мужність, проявлену в боях за утримання луцького плацдарму урядових нагород була удостоєна велика група командирів і бійців 1-го гвардійського мінометного полку.

Весь період боїв на Луцькому плацдармі на передовому спостережному пункті 1-го гвмп знаходився розвідник-спостерігач гвардії єфрейтор Григорій Петрович Мамлигін. 2 березня під час авіа нальоту загинув командир відділення гвардії сержант Паршин, Григорій Мамлигін прийняв командування. Найважливішим завданням розвідників було виявлення вогневих засобів противника. Для виконання цього завдання Григорій Мамлигін викарабкався на церкву в с. Гнідава і організував там спостережний пункт. За даними, переданими Мамлигіним, батарея РС завдала удар по ворогу – були знищені мінометна батарея, кулеметне гніздо, до взводу піхоти та підпалений склад з боєприпасами. По виконання завдання, гвардії єфрейтор Мамлигін повернувся на КП і доставив тіло свого командира. За мужність і відвагу був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) був нагороджений командир взводу управління 2-ї батареї БМ-8 гвардії лейтенант Олександр Васильович Баішев. За період з 24 по 29 лютого, за даними, переданими його підлеглими вогневим взводам було знищено до 120 солдат і офіцерів, противника, подавлений вогонь артилерійської батареї та 4 станкових кулеметів, відбито 4 ворожі атаки. Відзначився взвод Олександра Баішева в ході боїв за Броди. За наданими бійцями взводу координатами були знищені дві мінометні, артилерійська батарея, до двох взводів піхоти, 4 одиниці автотракторної техніки. Безперервно вів спостереження за противником розвідник – спостерігач гвардії єфрейтор Костянтин Феодосійович Сукачов. За його даними одна з батарей полку нанесла вогонь по скупченню ворога, внаслідок якого були знищені до 200 офіцерів і солдат ворога. За вмілі дії гвардії єфрейтор Сукачов був нагороджений медаллю «За відвагу».

Розвідники 1 гвмп

Значної шкоди завдав ворогу вогневий взвод гвардії лейтенанта Михайла Михайловича Горохова. Бойовими установками цього взводу за період з  24 лютого по 7 березня було знищено до 400 офіцерів і солдат противника, 8 вогневих точок, 3 мінометні батареї, 2 склади з боєприпасами. За бої на Луцькому плацдармі та під Бродами гвардії лейтенант Горохов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Та повернімося до боїв у районі Милуш…

Удар, нанесений по противнику реактивними мінометами дозволив радянському командуванню подумати про початок наступу на цій ділянці. Після зриву наміру ворога переправитись через Стир в районі Милуш в наступ перейшли частини 121-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням гвардії генерал-майора Логвина Даниловича Червонія, зокрема 340-й гвардійський стрілецький полк гвардії підполковника Василя Павловича Баландіна.

Напередодні командиром відділення розвідки 1-го стрілецького батальйону гвардії молодшим сержантом Петром Олексійовичем Жуковим були зібрані цінні відомості про розташування вогневих позицій та ворожого угрупування в Милу шах, що дозволило командуванню ретельно підготуватись до штурму. Гв.молодший сержант Жуков ще раз відзначився 9 березня, коли доставив до штабу батальйону відомості про підготовку німцями контрудару в районі с. Княгиненьок. За героїзм був нагороджений медаллю «За відвагу».

Основний удар по ворогу повинен був нанести стрілецький батальйон під командуванням гвардії капітана Олександра Семеновича Кожевникова. Перед батальйоном було поставлене завдання оволодіти плацдармом на лівому березі р.Стир, вибити гітлерівців з села Милуші і забезпечити розгортання на плацдармі основних сил полку. В бою був важко поранений командир батальйону і командування підрозділом прийняв заступник комбата гвардії капітан Петро Михайлович Тарасов

Герой Радянського Союзу П.М.Тарасов

Перешкодою для просування вперед став німецький ДзОТ. Відважний офіцер, який на той час отримав вже три поранення, жертвуючи своїм життям заради підлеглих, кинувся на амбразуру з якої строчив ворожий кулемет. Капітану Тарасову було лише 23 роки. Він не тільки забезпечив виконання завдань батальйоном (в ході бою визволено село Милуші, знищено до 150 німецьких солдат і офіцерів, 28 взято в полон) але й увійшов в історію 2-ї світової війни як найстарший за посадою і військовим званням з тих героїв, які своїм тілом закрили амбразури ворожих ДОТів і ДзОТів. 28 серпня 1944 року Тарасов Петро Михайлович удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Пам’ятний знак на місці подвигу гвардії капітана Тарасова

Меморіальна плита в м.Луцьк

Успіх батальйону Тарасова закріпили інші підрозділи полку.

Заступником командира 340-го гвардійського стрілецького полку гвардії майором Миколою Георгієвичем Румянцевим були організовані і спрямовані на штурм ворожих позицій дві ударні  штурмові групи, які офіцер особисто повів в атаку. На вулицях населеного пункту цими групами були знищені до 250 гітлерівців, 32 взяті в полон. Вміле управління підрозділами дозволили полку в цілому виконати поставлене завдання. До ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу», якими гвардії майор Румянцев був нагороджений в попередніх боях добавився орден Червоного Прапора. Гвардії підполковник Румянцев закінчив війну в Берліні на посаді заступника командира 342-го гв.сп. був чотири рази поранений ( в т.ч. 2 рази важко). За подальші бої був нагороджений орденами Вітчизняної війни обох ступенів (за бої на Сандомирському плацдармі), другим орденом Червоного Прапора (за форсування Одера).

Попереду свого взводу в атаку на ворожі позиції йшов гвардії лейтенант Микола Опанасович Шашков. Бійці не могли підвести свого відважного командира і в ході атаки знищили три десятки німців (комвзводу особисто вбив німецького офіцера і 4-х солдат), а 12 захопили в полон. За вмілі і рішучі дії офіцер був удостоєний ордену Червоної Зірки.

Стрілець гвардії червоноармієць Олександр Федорович Ніязов одним з перших в роті увірвався на околицю Милуш. У сутичці з ворогами він подолав 6 німців, а 4-х взяв у полон. Був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. До ордену Слави 3-го ступеня був представлений також 2-й номер протитанкової рушниці гвардії червоноармієць Олександр Максимович Іванов. В бою на підступах до села «петеерник» знищив 2 кулеметні гнізда і 3-х ворожих солдат. На вулицях населеного пункту Олександр Іванов відбив у німців ручний гранатомет і став вести з нього вогонь по ворогу. Ним були знищені ще 6 гітлерівців, а двоє захоплені у полон. За мужні і вмілі дії був удостоєний медалі «За відвагу».

У бою за Милуші відзначився гвардії капітан Михайло Степанович Калашников. Рота автоматників під його командуванням піднялась в атаку однією з перших. Командир роти протягом всього бою знаходився попереду, в бою за село Милуші особисто знищив 10 гітлерівців. У бою був важко поранений, проте намагався й далі командувати ротою. За виняткову сміливість, відвагу і вміле управління підрозділом був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Михайло Степанович Калашников

Досить цікавою і незвичайною є доля цього офіцера. Селянський син у 1928 році закінчив Марійський педагогічний технікум, у 1934 – Ленінградський інститут історії, філософії і літератури. Працював науковим співробітником та завідувачем сектору в Марійському науково-дослідному інституті, редактором Марійського книжкового видавництва, завідувачем відділення газети «Марійська правда». У 1937 році був арештований органами НКВС і відправлений до таборів ГУЛАГу. На диво, в 1939 році був звільнений і навіть отримав змогу знову працювати в Марійському НДІ. В бій з гітлерівцями вступив в перші дні війни і фронтовими дорогами дійшов до Берліна. На 9 травня 1945 року був нагороджений двома орденами Червоної Зірки та орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, мав два поранення та контузію і посаду відповідального секретаря дивізійної газети «За Батьківщину». По війні був директором МарНДІ, заступником міністра культури Марійської АРСР, директором та редактором Марійського книжкового видавництва. Член Спілки письменників СРСР з 1953 року. У 1958 році в  Марійському книжковому видавництві вийшла книга його фронтових новел «Три богатирі». За письменницьку працю отримав орден «Знак Почета».

Пораненого командира роти за відсутності поблизу офіцерів замінив помічник командира взводу гвардії старший сержант Василь Олександрович Кудрін. Перед цим пом комвзводу першим увірвався на околицю населеного пункту. Під командуванням гвардії сержанта Кудріна рота автоматників знищила 40 ворогів, захопила 14 полонених, 4 кулемети, 30 гвинтівок та інше майно. За вміле управління ротою в бою та особисту мужність гвардії старший сержант Кудрін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Командування полку замітило командирські здібності молодшого командира. Вже через місяць в боях під Бродами Василь Кудрін командував взводом, був поранений, нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Війну В.І.Кудрін закінчив гвардії лейтенантом, в квітні 1945 року отримав ще одну нагороду – орден Олександра Невського і знову за командування ротою (ротний був поранений).

Взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Михайла Федоровича Макулова обійшов південну околицю села з півдня і тут зустрів контратаку противника. Хоча сили ворога значно переважали сили взводу, автоматники успішно відбили атаку і на плечах ворога увірвались до Милуш. В ході бою на околицях і в самому населеному пункті взводом Макулова були знищені понад 40 ворожих солдат і офіцерів, 26 взяті в полон, захоплені 37мм протитанкова гармата, 2 міномети, 4 кулемети, радіостанція, 2 телефонні апарати. 10 березня 1944 року гвардії молодший лейтенант Макулов загинув в бою за село Княгиненьок (нині с.Маяки). За вміле керівництво підрозділом, проявлені мужність і героїзм гвардії молодший лейтенант М.Ф.Макулов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (посмертно).

Меморіальна плита з прізвищем М.Ф.Макулова на Пагорбі Слави в Луцьку

Рішуче і вміло діяли автоматники взводу гвардії молодшого лейтенанта Дмитра Олексійовича Бобрешова. Взвод лобовим ударом вибив противника з будинків на околиці Милуш і знищив 15 німців. Командир взводу продовжував командувати підрозділом і після поранення. Свого пораненого командира взводу в бою замінив командир відділення гвардії сержант Олександр Гордійович Двойников. Бійці під його командуванням очистили ряд будинків від ворога. В бою відважний молодший командир також був поранений.

На чолі свого відділення до Милуш увірвався кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу» гвардії сержант Василь Гаврилович Лавренов. Після поранення командира взводу прийняв командування підрозділом і продовжив атаку. В бою підрозділом були знищені понад 15 гітлерівців, 6 з яких були на особистому рахунку Василя Лавренова.

За мужність і відвагу гв.сержант Лавреньов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Слави 3-го ст.), гв.молодший лейтенант Бобрешов, гвардії сержант Двойников (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня) - орденами Червоної Зірки.

У перших рядах атакуючих був і гвардії червоноармієць Семен Феодосійович Лазаренко. Вогнем з кулемета він забезпечив вогневу підтримку однополчанам. На вулицях Милуш ним були знищені до десятка гітлерівців. Був в перших шеренгах атакуючих і автоматник гвардії молодший сержант Іван Прокопович Іванов. В Милушах відважний автоматник вибив ворога з декількох будинків, знищив 11 гітлерівців. За мужність і вмілі дії Семен Лазаренко й Іван Биков були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

Вміло діяв також 2-й номер розрахунку РПД гвардії червоноармієць Семен Васильович Ярошенко. В бою за населений пункт він вміло вибирав позиції, в бою знищив 8 гітлерівців. За мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Серед тих, то першим увірвався на вулиці села були й бійці відділення під командуванням гвардії сержанта Івана Єгоровича Дроздова. У вуличних боях цим відділенням були знищені офіцер і 17 німецьких солдат, а вдалі дії сприяли оволодінню тактично вигідним населеним пунктом. Іван Дроздов представлявся до ордену Слави 3-го ступеня, але був нагороджений медаллю «За відвагу». Такої ж бойової нагороди (і також представлявся до ордену Слави 3-го ступеня) був удостоєний ще один командир відділення полкової роти автоматників гвардії старший сержант Олексій Терентійович Петров. Бійці під його командуванням звільнили від ворога кілька будинків, при цьому знищили два кулеметні гнізда і до двох десятків гітлерівців.

Німцями в сильний опорний пункт була обладнана церква Святої Параскеви в селі Милуші.

Храм святої Параскеви в с.Милуші, сучасний вигляд

Вогонь німецьких кулеметників і автоматників зупинив просування радянських бійців. Завдання захопити важливий вузол оборони отримало відділення полкової роти автоматників, яким командував гвардії сержант Федір Григорович Аксьонов. Бійці штурмом взяли церкву, знищили 12 ворогів, а чотирьох взяли у полон. Будинок за будинком у ворога відбивало відділення під командуванням старшини Валерія Лук’яновича Музиченка. Відважний старшина не тільки вправно командував підлеглими, але й сам знищив 5 ворожих солдат. Відділенням під командуванням гвардії старшого сержанта Івана Григоровича Писаренка були знищені 15 ворогів, 8 взято в полон. У рядах перших до німецьких траншей увірвались бійці відділення, яким командував гвардії сержант Василь Миколайович Ніколаєв. У бою особисто знищив трьох гітлерівців. Сержант Михайло Васильович Павленко при штурмі будинків особисто знищив 6 ворогів, вміло командував своїм відділенням при зайнятті тактично важливих рубежів. Умілі дії молодших командирів були відзначені медалями «За відвагу». Медалей «За відвагу» також були удостоєні бійці роти автоматників гвардії старший сержант Петро Павлович Барсук (вибив німців з семи укріплених будинків, знищив 10 гітлерівців), гвардії червоноармієць Костянтин Степанович Бражник (одним з перших в роті увірвався на околицю села, вибив німців з кількох будинків, в бою знищив 5 гітлерівців), червоноармійці Тимофій Мефодійович Кот (знищив трьох ворогів), Петро Йосипович Липлянський (в числі перших досяг ворожої траншеї, вогнем з автомата знищив 4 ворогів), Павло Федорович Мусорін (при оволодінні німецькою траншеєю знищив гранатами і вогнем із автомата 5 німецьких вояків), Іван Васильович Осадчук (знищив чотирьох німців), Микола Григорович Прибор (при зайнятті південної околиці Милуш вибив ворога з одного з будинків і при цьому знищив трьох гітлерівців), Адам Васильович Ропот (знищив 4-х німецьких вояків і очистив один з будинків), Іван Лук’янович Сіваков (постійно був в перших рядах наступаючих, при очищенні села від ворога знищив 5 солдат противника),

Із тилу ворожий гарнізон у селі обійшов стрілецький взвод під командуванням гвардії лейтенанта Бориса Миколайовича Соколова. Удар з тилу був доволі несподіваним для ворога і сприяв загальному успіху. В бою за Милуші взводом Бориса Соколова були знищені 15 гітлерівців, 8 ворожих солдат захоплені в полон. Також гвардійці захопили два 81мм міномети, два кулемети і 15 гвинтівок. Гвардії лейтенант Соколов за вміле командування підрозділом та особисту мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки. Одним з перших позицій ворога досяг гвардії червоноармієць Михайло Васильович Мельников. У рукопашній сутичці стрілець відбив у німців кулемет і став вести з нього вогонь по німцям. Всього за день бою 3 березня Михайло Мельников знищив два десятки ворогів, а ще 10 разом з бойовими товаришами полонив. Був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня).

Бій у населеному пункті

За бій в районі Милуш 3-го березня медалей «За відвагу» також були удостоєні кулеметник стрілецької роти гвардії червоноармієць Алалдин Алієв (непомітно підібрався до німецьких позицій і знищив два кулеметні гнізда), стрілець червоноармієць Максим Калинович Данильчук (завжди був у перших рядах наступаючих, знищив 5 гітлерівців), командир стрілецького відділення гвардії старший сержант Олександр Федотович Купрієнко (разом з бійцями свого відділення закидав гранатами укріплений будинок в якому засіли німці, гранатами і вогнем зі стрілецької зброї були знищені 10 гітлерівців), гвардії сержант Микола Никанорович Хориков (одним з перших увірвався до села, у вуличних боях знищив 6 німців),  2-й номер розрахунку станкового кулемету гвардії червоноармієць Кирило Герасимович Максименко (вогнем з кулемета знищив 10 ворогів), розвідники взводу пішої розвідки гвардії червоноармійці Іван Михайлович Мельник (першим увірвався до села і знищив 4 ворогів) і Михайло Кирилович Руденко (захопив німецький міномет і відкрив з нього вогонь по ворогу), стрілець гвардії сержант Василь Павлович Столяров (вогнем із автомата знищив розрахунок німецького міномету і відкрив з нього вогонь по німцям, в бою знищив понад 10 німецьких солдат), стрілець гвардії червоноармієць Броніслав Олександрович Тетер (знищив розрахунок німецького кулемета і захопив трофей), стрілець гвардії червоноармієць Микола Павлович Гудилко (гранатою знищив розрахунок німецького кулемета, а сам кулемет захопив як трофей), гвардії сержант Дмитро Спиридонович Зонов (знищив 6 гітлерівців), гвардії сержант Аркадій Костянтинович Мечин (при наступі на Милуші одним з перших увірвався в німецьку траншею, гранатами знищив чотирьох гітлерівців),

Хочу зауважити, що багато з тих бійців, які відзначились під Милушами вміло воювали і на інших ділянках фронту. Так Михайло Руденко і Микола Хориков були нагороджені медалями»За відвагу» за бої на підступах до Рівного. Наприкінці війни командир взводу гвардії старшина Руденко і комсорг стрілецького батальйону гвардії молодший лейтенант Хориков були удостоєні орденів Червоної Зірки.

Медалями «За бойові заслуги» за бій в районі Милуш були нагороджені перекладач 2-го розряду штабу 340-го гв.сп гвардії лейтенант а/с Павло Акакійович Буклаєв ( вів спостереження з командного пункту полку, своєчасно доповідав про зміни в обстановці командуванню, здійснював допит полонених, представлявся до ордену Червоної Зірки), піднощики боєприпасів мінометної роти гвардії червоноармійці Микола Яремович Кримський (замінив вбитого навідника, знищив 3 гітлерівців) і Микола Мойсейович Шляхтенко (своєчасно подавав міни, замінив вбитого навідника, влучним вогнем знищив два ворожі кулемети з розрахунками).

Усього підрозділами 340-го сп в бою за Милуші було знищено до 350 ворожих солдат і офіцерів, захоплено 45 полонених, 1 танк, 1 гармата, 3 автомобілі, чимала кількість військового майна. Успішна операція по звільненню Милуш дозволила не тільки оволодіти тактично важливим опорним пунктом ворога, але й позбавила противника останньої можливості здійснювати обстріл обласного центру Волині. За вміло проведену операцію командир полку гвардії підполковник Баландін був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У жорстких боях, коли своєчасне отримання і доставка інформації вартували сотень людських життів, особлива надія була на якість виконання обов’язків зв’язківцями дивізії і полків. І зв’язківці не підвели.

У рядах передового стрілецького підрозділу на околицю Милуш одним з перших увірвався радіо телефоніст взводу зв’язку 340-го гв.сп гвардії єфрейтор Іван Олександрович Формогей. Зв’язківець в ході атаки тягнув з собою телефонний кабель і на околиці Милуш відразу ж встановив зв’язок між командиром батальйону і командиром полку. Відзначився гвардії єфрейтор Формогей також у ніч з 26 на 27 люте, коли при перевірці лінії зв’язку виявив і ліквідував німецького розвідника. За мужнє виконання поставлених завдань зв’язківець був удостоєний ордену Червоної Зірки. Медаллю «За відвагу» була нагороджена лінійний наглядач полкової роти зв’язку гвардії червоноармієць Олена Андріанівна Баранова (протягом боїв під Луцьком та штурмі Милуш усунула 18 пошкоджень на лініях зв’язку від КП полку до підрозділів). Медалі «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки) також був удостоєний зв’язковий роти зв’язку 340-го гв.сп гвардії єфрейтор Григорій Михайлович Вохін, котрий своєчасно доставляв кореспонденцію до штабу полку зі штабу дивізії, а при потребі і бойові розпорядження підрозділам полку.

Медалі «За бойові заслуги» був удостоєний телефоніст взводу зв’язку стрілецького батальйону гвардії червоноармієць Сергій Іванович Щербаков (усунув 12 пошкоджень на лініях зв’язку).

Надійний зв’язок між підрозділами 340-го гв.сп а також штабу полку зі штабом дивізії в ході боїв в районі сіл Зміїнець і Милуші забезпечували бійці 1-го шестово – кабельного взводу 136-ї окремої гвардійської роти зв’язку (командир роти гвардії капітан Микола Васильович Аколєлов). Зв’язківці діяли не тільки вміло, але й проявляли мужність і героїзм. Серед тих, хто відзначився в боях був телефоніст гвардії єфрейтор Лука Іванович Петров. Під час бою за Милуші всього за 25 хвилин під щільним вогнем противника зв’язківець проклав нову лінію зв’язку, а згодом усунув 15 пошкоджень. За проявлену мужність був удостоєний медалі «За відвагу».Серед тих, хто відзначився в ході боїв за Луцький плацдарм був помічник командира взводу мобільних (рос. – подвижных) засобів зв’язку 136-ї окремої гвардійської роти зв’язку гвардії старший сержант Степан Опанасович Глущенко. Вмілий вершник він не тільки сам за будь-яких бойових і погодних обставин верхом доставляв донесення, але й навчив верховій їзді своїх підлеглих. За мужність в боях був нагороджений медаллю «За відвагу». Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений експедитор ПСД 136-ї  окремої гвардійської роти зв’язку гвардії червоноармієць Сергій Карпович Чорний, котрий в ході боїв в районі Рівного та Луцька добросовісно виконував свої обов’язки.

28 поранених зі зброєю під час боїв в районі Луцька виніс санінструктор батальйону гвардії старшина м/с Сергій Юхимович Анохін. 12 пораненим однополчанам допоміг санінструктор 1-ї стрілецької роти гвардії старший сержант м/с Михайло Михайлович Рокитянський. Згодом, в бою під селом Гаї Дітковецькі та під Бродами виніс ще 26 поранених бійців та 2-х офіцерів зі зброєю. За своєчасне надання допомоги бойовим товаришам обидва молодші командири-медики були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Медаллю «За відвагу» був нагороджений санінструктор 1-го батальйону гвардії червоноармієць Кузьма Іванович Мельников, котрий виніс з поля бою 16 поранених солдат і 2-х офіцерів.

За визволення невеликого волинського села орденами і медалями Союзу РСР були нагороджені 60 офіцерів, сержантів і солдат 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, а один, гвардії капітан Петро Тарасов, удостоєний найвищого звання – Герой Радянського Союзу.

Вечір пам’яті гвардії капітана П.М.Тарасова в навчальному закладі