3-й ескадрон 27-го гвардійського кавалерійського полку з боями рухався по вулицях Луцька. Інколи опір був сильний, інколи його не було зовсім. Ворог, якого «застукали» зненацька в паніці метався по вулицях, шукаючи порятунку. Одну з таких груп, яка рухалась на вантажівці зустрів гвардії рядовий Петро Григорович Бадюков*. Гвардієць не розгубився і відкрив вогонь. Гітлерівці покинули автомобіль і кинулись навтьоки дворами. Для розвідки маршруту руху вперед був висланий гвардії рядовий Душебек Джилкобаев^**, котрий виявив вогневу точку противника, зайшов німців в тил і знищив їх. До ескадрону Джилкобаєв повернувся з відомостями про розміщення опорних пунктів противника. Зв’язковий командира 3-го ескадрону гвардії рядовий Опанас Кегля*, який повертався від одного з взводів, виявив німецького снайпера, який перебував у засідці. Кіннотник влучною чергою знешкодив гітлерівця. Аналогічно поступив ще один зв’язковий – гвардії рядовий Василь Ананійович Немогучев*. Він не тільки знищив 2 німців, але й своєчасно протягом бою доставляв донесення командирам взводів і командиру ескадрону. Під час доставки донесення командира ескадрону гвардії рядовий Павло Федорович Попов* на одній із вулиць стикнувся з групою німецьких розвідників. Зв’язковий не розгубився: зайняв вигідну позицію і відкрив вогонь по німцям. Один ворог був убитий, інші розбіглись. Вогнем з ручних кулеметів розчищали дорогу товаришам гвардії рядові Іван Наумович Васильєв* та Абузіт Хатуков*. Від куль Івана Васильєва свою смерть на вулицях Луцька знайшли три гітлерівці, а Абузіт Хатуков прицільним вогнем подавив вогнем противника, який засів в укріпленні і змусив покинути його. З самого початку атаки на місто в перших рядах йшов гвардії рядовий Камбай Дарсальямов*. Відділення гвардії сержанта Петра Олексійовича Каркашка* обійшло з тилу і захопило зненацька розрахунок німецького станкового кулемету. Гітлерівці були знищені. В ході боїв за Луцьк гвардії сержант Каркашко знищив 3 ворогів. Ще один командир відділення ескадрону – гвардії сержант Ширбаль Емінович Кулієв* знищив німецький кулемет з розрахунком, який заважав просуванню ескадрону вперед. Не відставав від колег і гвардії старший сержант Олександр Семенович Шевченко*. Його відділення пробралось німцям в тил, оточило групу ворогів. 7 гітлерівців впали під кулями кавалеристів, а двоє були взяті в полон. Німецького офіцера і трьох солдат знищив командир відділення гвардії сержант Турабек Шингиспаєв*. Відділення кавалеристів під командуванням гвардії сержанта Івана Тихоновича Лисокобилка^** обійшло, оточило і знищило розрахунок станкового кулемета, який прикривав відступ німецького підрозділу.

Взірцем для підлеглих в боях на вулицях Луцька був помічник командира взводу 3-го ескадрону гвардії сержант Аширмат Мадусманов. Коли німці перейшли в контратаку він першим піднявся в рукопашну і повів за собою бійців. У результаті була оточена і знищена група чисельністю 8 ворогів.

Помічник командира взводу 3-го ескадрону - гвардії сержант Микола Степанович Марков, повів за собою в атаку бійців на два кулеметних гнізда ворога, які вогнем зупинили просування вперед взводу. В результаті атаки був подавлений вогонь кулеметів, гітлерівці стали відступати. Група кіннотників на чолі з Марковим перерізала німцям дорогу і знищила 7 ворогів. Гвардії сержанти Аширмат Мадусманов та Микола Марков були представлені до нагородження орденами Червоної Зірки, проте отримали ордени Слави 3-го ст. Орденом Слави 3-го ст. (представлявся до ордену Червоної Зірки) також був нагороджений гвардії рядовий Степан Ілліч Шарін, який в бою знищив 10 ворожих солдат і одного офіцера, а в один з небезпечних моментів особистим прикладом підняв взвод в атаку. Ризикуючи власним життям гвардії рядовий Шарін виніс з поля бою пораненого товариша, надав йому медичну допомогу та знову повернувся до бойових порядків свого взводу.

Гвардії рядовий Григорій Миронович Будько вогнем з автомата знищив 5 гітлерівців. Майже кожної атаки він першим піднімався в бій. Ручний кулемет ворога знищив гвардії рядовий Михайло Тихонович Кучеров. Гвардієць також захопив у полон німецького офіцера. Гвардії рядові Будько та Кучеров були нагороджені орденами Слави 3 ст.

Під ворожими кулями долали опір ворога бійці взводу гвардії лейтенанта Віктора Олександровича Хохлова. Одними з перших вони увірвались в німецькі траншеї на околиці міста, а згодом від будинку до будинку, від вулиці до вулиці викурювали ворога. Вогнем із автомата комвзводу на вулицях столиці Волині особисто знищив десяток ворогів. За особисту хоробрість, ініціативу та вміле командування підрозділом в умовах вуличного бою гвардії лейтенант Хохлов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Під час просування по вулицям наступ ескадрону був зупинений шквальним вогнем станкового кулемету. Вперед висунувся розрахунок гвардії старшини Павла Ілліча Пугачова*. Кулеметники подавили вогонь противник, ескадрон продовжив наступ. У складі розрахунку станкового кулемету німецький станковий і ручний кулемет знищив гвардії рядовий Микола Омелянович Русинов*. Влучним кидком гранати по гітлерівцям, які засіли в одному з будинків, забезпечив подальше просування свого взводу по вулицям обласного центру Волині гвардії рядовий Микола Васильович Селезень*. Відділення кавалеристів гвардії сержанта Олексія Васильовича Халеєва* оточило один з будинків, в якому засіли гітлерівці. Вогнем зі стрілецької зброї та гранатами Олексій Халєєв знищив групу німецьких автоматників, інших ворогів добили солдати відділення.

Розрахунок німецького станкового кулемета закидав гранатами командир кулемету гвардії сержант Іван Павлович Полукаров. Був знищений кулемет і 3 німецьких солдат. У подальших боях на вулицях Луцька Іваном Полукаровим було знищено легковий автомобіль з двома німецькими офіцерами. Документи, які знаходились в автомобілі були передані командуванню. Гвардії сержант Полукаров був удостоєний ордена Слави 3-го ст. (представлявся до ордену Червоної Зірки). До ордену Червоної Зірки був представлений командир відділення гвардії сержант Микола Федорович Мішин, котрий на чолі свого відділення протягом боїв весь час рухався в перших шеренгах атакуючих. Відділенням Мішина було знищено німецький станковий кулемет з розрахунком, штурмом взятий будинок, перетворений противником в опорний пункт. На особистий рахунок 2 лютого гвардії сержант Мішин записав 3 ворогів. Наказом командира 7-ї гв.кд був нагороджений медаллю «За відвагу».

Німецького солдата, який «заблукав» на вулицях Луцька взяв у полон зв’язковий командира ескадрону гвардії рядовий Олександр Васильович Акимов^**. Німець виявився доволі цінним і надав відомості про склад і розташування підрозділів Луцького гарнізону.

Бій в районі сучасної вул. Винниченка,

прапор на будівлі, де нині розташована прокуратура Волинської області, малюнок 1944 р.

Вул.Винниченка сьогодні, фото http://volyntimes.com.ua

Боєприпасами і продовольством передові підрозділи ескадронів безперебійно забезпечували старшини підрозділів. Проте, коли цього потребувала обстановка тиловики також брали зброю в руки. Так, старшина 3-го ескадрону гвардії старшина Григорій Гордійович Плохотін* знищив трьох німців, а його помічник - командир відділення гвардії молодший сержант Микола Войников* - двох ворогів. Старшина 2-го ескадрону гвардії старшина Віктор Миколайович Зотов^** під сильним рушнично-кулеметним вогнем противника своєчасно забезпечував ескадрон боєприпасами і продовольством.

У один з критичних моментів бою на вулицях Луцька в тил ворогу зайшов взвод під командуванням помічника командира взводу 2-го ескадрону гвардії старшого сержанта Василя Євдокимовича Нуждина*. Кіннотники впритул відкрили по ворогу рушнично-автоматний вогонь. Противник в паніці відступив, а ескадрон отримав змогу рухатись вперед. Гвардії старший сержант Нуждин особисто знищив 6 ворожих солдат. У боях за Ківерці та Луцьк відзначився зв’язковий командира 2-го ескадрону гвардії рядовий Яків Степанович Ткаченко*. Солдат завжди швидко доставляв донесення, чи то до штабу полку, чи командирам взводів і сусідніх ескадронів. Під час доставки одного з таких донесень гвардієць вступив у бій з трьома гітлерівцями. Два вороги були вбиті.

Бій йшов вже в центрі міста, коли велика група гітлерівців прорвалась до будинку, в якому розмістився штаб 27-го гвардійського кавалерійського полку. Оборону навколо зайняли офіцери штабу і солдати комендантського взводу. При відбитті ворожого нападу відзначились їздові гвардії рядові Степан Олексійович Костенников* та Іван Іванович Курбатов*, автоматники Йосип Мойсейович Алаєв^**, Кирило Кирилович Кузьменко^**, Іван Тихонович Лубяницький^**.

Успіх в бою за оволодіння Луцьком багато в чому залежав від якісного і оперативного управління підрозділами. Також відомо, що основою управління є надійний і безперебійний зв’язок. Цю істину підтримали зв’язківці 27-го гвардійського кавалерійського полку. Особливо в бою 2 лютого відзначились екіпаж радіостанції 5-ТК гвардії сержанта Рубена Йосиповича Габачана*, який підтримував зв’язок штабу полку зі штабом дивізії, телефоніст гвардії сержант Григорій Платонович Котенєв*, який неодноразово усував пошкодження лінії зв’язку, радисти радіостанції РБ гвардії сержант Микола Костянтинович Пахомов* та гвардії рядовий Григорій Семенович Сорокін* безперебійно підтримували зв’язок зі штабом 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії. В ході боїв за Луцьк забезпечив своєчасне постачання запасними частинами та технічними елементами для радіостанцій старшина 7-го гвардійського окремого ескадрону зв’язку гвардії старшина Василь Степанович Верескунов. За якісне виконання завдань командування був нагороджений медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Медаллю «За відвагу» за якісне забезпечення зв’язку між штабами 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії та 27-го гв.кп також був нагороджений начальник напрямку зв’язку 7-го гвоесзв гвардії сержант Максим Степанович Петрушков, а радист 1-го класу гвардії рядовий Михайло Іванович Нуждов за забезпечення радіозв’язку зі штабом корпусу та полками – медаллю «За бойові заслуги» (також представлявся до ордену Червоної зірки).

До виконання завдань з підтримання зв’язку з підрозділами також залучались офіцери штабу полку. Особливо відзначився начальник хімічної служби гвардії старший лейтенант Михайло Васильович Степанов. Відважний офіцер блискуче виконав поставлені задачі з доставки бойових розпоряджень в ескадрони. Після виконання одного з таких завдань офіцер зіткнувся з групою ворожих вояків і знищив двох з них. За мужні і рішучі дії був удостоєний ордену Червоної Зірки. За виконання завдань офіцера зв’язку штабу медаллю «За відвагу» також був нагороджений секретар комсомольської організації 27-го кв.кп гвардії старший сержант Василь Корнілович Воронцов.

16 поранених бійців виніс під час боїв на вулицях Луцька санінструктор полкового медпункту 27-го гв.кп гвардії старшина Іван Леонтійович Шевченко. Старшина - медик згодом відзначився в боях з утримання Луцького плацдарму в районі сіл Гончарка, Полонка та Гнідава. Ним було надано першу медичну допомогу та евакуйовані з поля бою 30 поранених бійців та командирів зі зброєю, а при наступі полку 5-6 березня в районі 225.9 виніс з поля бою 25 однополчан. За проявлені рішучість, винахідливість, особисту мужність при евакуації поранених гвардії старшина Шевченко був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ст.)

Відзначились в боях за Луцьк і спеціалісти «тилових» спеціальностей та посад. Так, інструктор 27-го гвардійського кавалерійського полку гвардії старшина Микола Іванович Іщенко забезпечив підковування коней полку. При цьому старшина налагодив співпрацю з місцевими мешканцями і своєчасно змінював виготовлення підков і цвяхів. Ветеринарний інструктор гвардії старшина ветслужби Микола Дем’янович Кисель* „з-під землі” діставав корм для коней, своєчасно забезпечував поранених і хворих тварин. У цьому йому допомагав молодший ветфельдшер 3-го ескадрону гвардії старшина в/с Іван Якович Семенов*. Їздовий ветеринарної частини 27-гв кп гвардії рядовий Іван Семенович Князєв стійко і мужньо захищав ветеринарний пункт полку на який вийшла група німецьких автоматників. У сутичці Іван Семенович знищив двох гітлерівців. Писар 3-го ескадрону гвардії рядовий Олексій Іванович Куплинський* не тільки вів облік особового складу, але й своєчасно доставляв на передову боєприпаси і продовольство. Писар 1-го ескадрону гвардії рядовий Микола Андрійович Максимов^** на вулицях Луцька знищив 2-х ворогів. Їздовий 1-го ескадрону гвардії рядовий Саіт Вахітов^** після доставки боєприпасів на передову повертався на пункт боєпостачання. Раптом а кіннотника напали два гітлерівці. Вахітов відкрив вогонь по ворогу, німці відійшли. Їздовий кухні 2-го ескадрону гвардії рядовий Микола Кузьмович Гаркуша^** разом з кухарем доставляв гарячу їжу бійцям ескадрону. Міною було вбито коней. Працівники польової кухні перелили їжу в термоси і таки доставили її на передову. Швець 3-го ескадрону гвардії рядовий Володимир Іванович Єлісеєв^** на час боїв за Луцьк відклав свій інструмент і взяв до рук зброю На вулицях Луцька швець-гвардієць знищив автоматника, який влаштував засідку в одному з будинків. Після виконання завдання в передових ескадронах до штабу полку повертався старший ветеринарний лікар (начальник ветеринарної служби) 27-го гв.кп гвардії майор Володимир Катков у супроводі коновода гвардії рядового Олексія Васильовича Мальцева^**. Раптом на офіцера накинулось троє німецьких автоматників, які видно хотіли захопити його в полон. Гвардії рядовий Мальцев не розгубився, він швидко спішився і відкрив вогонь по ворогу. Два нападника були вбиті на місці. Володимир Мойсеєвич Катков також отримав за бої в Луцьку отримав бойову нагороду – медаль «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки). Цієї відзнаки від удостоївся за організацію евакуації поранених коней та надання своєчасної допомоги пораненим і хворим тваринам. За значної віддаленості дивізійного ветеринарного лазарету (до 60 кілометрів) фахівцями полкового лазарету надавалась допомога 30 коням, з них 15 були вилікувані ще до передачі дивізійним спеціалістам. Під кулями ворога гвардії майор Катков особисто надав допомогу 13 пораненим тваринам.