27 січня 1944 наказ про початок наступу отримали частини 2-ї гвардійської двічі Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького Кримської кавалерійської дивізії ім. РНК УРСР під командуванням гвардії генерал-майора Хаджи-Умара Джиоровича Мамсурова.

Дивізія отримала завдання наступати в західному напрямку, вранці 28 січня форсувати Стир на ділянці Собіщиці – Стара Рафалівка (Володимирецький район Рівненської області), закріпитись на західному березі та бути готовим для продовження наступу.

Завдання оволодіти районом Собіщиці – лісництво «Стир» - Колодії (Маневицький район Волинської області) і утримувати його до підходу основних сил дивізії отримав передовий 8-й гвардійський кавалерійський полк під командуванням гвардії підполковника Абрама Львовича Зозулі.

А.Л.Зозуля і Х.Д.Мамсуров, 1944 рік.

Фото з особистого архіву Ліни Вороновицької (Зозулі), США

На вечір 27 січня полк вийшов до Стирю і зайняв оборону на рубежі Стара Рафалівка, Бабка (Володимирецький район), висота 210,6. Командиру полкового саперного взводу гвардії молодшому лейтенанту Федору Олексійовичу Йожикову було поставлене завдання розвідати місця можливих переправ через Стир. Після здійсненої розвідки виявилось, що бродів в районі оборони не має, переправа на підручних засобах мало ймовірна: лід на річці був тонким, наявні були численні ополонки, глибина складала від 3 до 5 метрів, береги болотисті. Разом з тим сапери-розвідники встановили можливе місце для будівництва переправи навпроти північно-західної околиці Старої Рафалівки. Транспортом саперного взводу та 1-го шабельного ескадрону в район майбутньої переправи були доставлені лісоматеріали. Для прикриття будівництва на східному березі були влаштовані вогневі позиції двох 76мм, двох 45мм гармат та для двох взводів 82мм мінометів 2-ї батареї 177-го гвардійського артилерійського мінометного полку. Крім того для охорони місця переправи було виділено взвод автоматників від 1-го шабельного ескадрону. Щоб убезпечити переправу від ворога та своєчасно виявити підхід його сил в напрямках до Колодії, Старих та Нових Підцаревич (Маневицький район), Собіщиць та лісництва були вислані роз’їзди. При проведенні розвідки особовим складом роз’їздів були виявлені ворожий гарнізон в с. Нові Підцаревичі та розвідувальні групи німців в районах Колодії та Старих Підцаревичах. Поки розвідники виясняли сили противника, саперам прийшлось проявити винахідливість. Дерев’яний настил переправи було прокладено таким чином, що навантаження на нього здійснювалось рівномірно, то ж 18-20сантметровий лід повинен був витримати вагу і людей, і коней, і гармат. Після шести годинної праці на 21:00 27 січня переправа через Стир загальною довжиною 150 метрів була готова і о 23:00 підрозділи полку зосередились в районі Старої Рафалівки і розпочали переправу. Комендантом переправи був призначений заступник командира 8-ї гв.кд зі стройової частини гв.підполковник Андрій Авакумович Сабингуз. Першим переправився 3-й ескадрон під командуванням гвардії старшого лейтенанта Максима Ареф’євича Алексєєва, посилений розрахунками 45мм та 76мм гармат і взводом 82мм мінометів. Завданням ескадрону було здійснити марш, вибити німців із села Старі Підцаревичі, де зайняти оборону і прикрити дії полку з південно-західного напрямку. Слідом за 3-м ескадроном переправився взвод автоматників, який зайняв позиції на східному березі річки із завданням прикрити переправу головних сил полку. Згодом розпочав переправу 2-й ескадрон, також посилений розрахунками 45мм та 76мм гармат і мінометним взводом. Ескадрон отримав завдання зайняти рубіж Собіщиці - лісництво і прикрити основні сили полку з північно-західного напрямку. Після того як передові ескадрони зайняли вказані рубежі переправу розпочали основні сили. Незабаром 1-й, 4-й ескадрони та 2-га батарея 177-го гамп зайняли позиції в районі села Колодії. В самому населеному пункті розмістився штаб полку та спеціальні підрозділи.

Наступного дня, 28 січня, в районі села Нові Підцаревичі гітлерівці атакували позиції 3-го ескадрону 8-го гв.кп. Проти ескадрону наступало до роти піхоти за підтримки 5 танків, 2-х самохідних гармат та вогню бронепоїзда. Гітлерівці хотіли відрізати ескадрон від полку та оточити кіннотників. Шабельники вступили в бій. Влучний вогонь по ворогу вів навідник 76мм гармати, приданої ескадрону, гвардії рядовий Олександр Євгенович Єрмоленко. У цьому бою ним у складі розрахунку був підбитий ворожий танк, знищені два кулемети та до 12 солдат противника. Так само вміло в районі Старих Підцаревич діяв номер обслуги 76мм гармати гвардії рядовий Ібрагім Турдийович Машуров. У момент бою, коли внаслідок поранення навідника 2-га гармата перестала вести вогонь, а три танки противника стали обходити ескадрон праворуч, гвардії рядовий Машуров кинувся до гармати і зайняв місце пораненого товариша. Не дивлячись на те, що за навідника діяв вперше, Ібрагім Турдиєвич вже з третього пострілу підпалив головний танк. Два інші броньовані монстри повернули назад. З огляду на вмілі дії комбат прийняв рішення про призначення Машурова навідником. І не помилився. В наступному бою 31 січня під Колками, гвардії рядовий Машуров вогнем прямим наведення знищив 2 кулемети противника та вантажівку з німецькою піхотою.

За вмілі дії гвардії рядові Єрмоленко та Машуров (представлявся до ордену Червоної Зірки) були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

На допомогу бійцям 8-го гв.кп прийшли артилеристи батареї 76мм гармат 177-го гамп під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олексія Андрійовича Михайлова. З відкритої вогневої позиції вогнем прямим наведенням гарматники знищили 2 танки, самохідну гармату та до 20 ворожих піхотинців. Німці відійшли назад. У цьому бою також відзначився командир батареї 76мм гармат 8-го гвардійського кавалерійського полку гвардії капітан Павло Васильович Гусак. Його батарея підбила 2 танки та знищила до взводу німецької піхоти.

При відбитті ворожих атак в районі Підцаревич 8-й гвардійський кавалерійський полк поніс свої перші гірки втрати на Волині. Цього дня підрозділи частини не дорахувались 15 бійців вбитими, ще 4 пропали безвісти.

Біля 14:00 завдання, поставлене 8-му гв.кп змінилось. 2-га гвардійська кавдивізія отримала наказ повернути ні південь і рухати в напрямку на Луцьк. Доставити бойовий наказ до штабу 8-го гвардійського кавалерійського полку було доручено офіцеру зв’язку управління дивізії гвардії капітану Якову Васильовичу Рижикову. В супроводі трьох кіннотників офіцер вирушив в дорогу. В районі Рафалівки конвой зустрівся з загоном УПА чисельністю до 30 чоловік. Червоноармійці вступили в бій з якого вийшли переможцями. Наказ комдива в полк був доставлений вчасно. З чотирма нападниками в районі Колок також стикнувся гвардії лейтенант Микола Васильович Беляков, котрий мчав з наказом командира 4-го гв.кп до 1-го ескадрону. У сутичці офіцер знищив ворогів і благополучно вернувся до частини. За мужні дії був нагороджений медаллю «За відвагу».

Цього ж дня 4-й гвардійський кавалерійський полк гвардії полковника Йосипа Назаровича Бєлиха отримав наказ вибити ворожий гарнізон з села Полонне і закріпитись. Для виконання завдання був направлений посилений ескадрон під командуванням заступника командира 4-го гв.кп гвардії підполковника Микола Івановича Терьохіна. Правильна розстановка сил вирішила справу. Противник був вибитий з Полонного, ескадрон з засобами посилення зайняв позицію на південь від села. Згодом біля переправи з’явився німецький обоз. Гвардії підполковник Терьохін вирішив атакувати його. Внаслідок стрімкого удару противника обоз був повністю розгромлений. Було знищено до 50 ворожих солдат, 40 возів і 100 коней. За вдало проведений бій Микола Іванович Терьохін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У районі зосередження основних сил дивізії завдання з протиповітряної оборони виконував 33-й окремий дивізіон ППО під командуванням гвардії майора Василя Юхимовича Любакова. 28 січня в районі села Чудля (Володимирецький район Рівненської області) розрахунок 2-ї гармати (1-й вогневий взвод батареї малої зенітної артилерії - МЗА), не дивлячись на сильну хмарність, збив німецький висотний літак-розвідник Ju 86R.

Літак-розвідник Ju 86R

Німецький льотчик, який викинувся з парашутом, був взятий в полон. Велика група зенітників отримала урядові нагороди. Ордену Вітчизняної війни був удостоєний навідник 2-ї зенітної гармати Шарапхан Ракішев, котрий влучив у німецький літак. Орденами Червоної Зірки були нагороджені командир гармати гвардії старшина Левін Семен Степанович, 2-й навідник гвардії сержант Василь Петрович Єгоршин, заряджаючий гвардії рядовий Микола Миколайович Шашкін, піднощик боєприпасів гвардії рядовий Мефодій Карпович Довганюк, далекомірник 1-го вогневого взводу гвардії єфрейтор Іван Кузьмович Назаров, який першим виявив літак, а згодом визначив координати і дав цілевказівку зенітникам. Медалями «За відвагу» були нагороджені прицільні гармати гвардії рядові Іван Олександрович Григоренко та Михайло Федорович Філіпський, які виставили точні дані для ведення вогню по літаку.

Після отримання розпорядження зі штабу 2-ї гв.кд 8-му гв.кп прийшлось форсувати Стир у зворотному напрямку.

На світанку 30 січня до Колок вийшов розвідувальний роз’їзд від окремого дивізіону розвідки 1-го гвардійського кавалерійського корпусу. Завдання розвідати сили противника в містечку отримав командир розрахунку ПТР гвардії сержант Суйнали Ашкомбаев. Скориставшись ранковим туманом, розвідник непомітно для ворога пробрався у село й зайняв спостережний пост. Через трохи німці виявили розвідника і відкрили по ньому вогонь. Проте навіть у цій ситуації гвардії сержант Ашкомбаев повів себе як справжній розвідник – за спалахами пострілів він продовжував «засікати» ворожі вогневі точки. Коли завдання було виконане, гвардієць доповів про результати командиру роз’їзду. Донесення із зібраним розвідувальними даними доставити до вищестоячого штабу отримав командир розрахунку ПТР гвардії сержант Шаги Серейович Абдрузаков. Гітлерівці, які займали оборону в Колках, запримітили гінця і відкрили шквальний вогонь із стрілецької зброї і мінометів. Проте розвідник на повному скаку вийшов із зони обстрілу і своєчасно доставив донесення  командиру ескадрону 4-го гв.кп, а потім у штаб корпусу.

Зібрана корпусними розвідниками інформація допомогла командуванню 4-го гвардійського кавалерійського полку спланувати удар по Колкам. Гвардії сержанти Ашкомбаєв та Абдрузаков були нагороджені медалями «За відвагу»

Отож, після проведеної розвідки ворожий гарнізон у містечку Колки атакували взводи 1-го та частково 2-го шабельного ескадронів 4-го гв.кп.

При штурмі Колок 30 січня відзначився кулеметник 1/4 гв.кп гвардії рядовий Олексій Андрійович Кодинець, котрий знищив 2 кулемети противника з розрахунками. Вогневу точку противника вогнем з ПТР подавив командир відділення гвардії старший сержант Андрій Назарович Назаров. Андрій Назаров та Олексій Кодинець згодом були нагороджені медалями «За відвагу». Дві вогневі точки в Колках знищив командир кулемету 2-го ескадрону гвардії старший сержант Данило Юхимович Одинцов. Через два дні Данило Юхимович відзначився на вулицях Луцька (знищив ворожий кулемет) і був нагороджений медаллю «За відвагу». Медалі «За бойові заслуги» були удостоєні кулеметник 1-го ескадрону гвардії рядовий Дмитро Володимирович Горбач, котрий вогнем подавив ворожий станковий кулемет, коновод гвардії рядовий Борис Дмитрович Биков, за своєчасне підвезення боєприпасів на позиції батареї 76мм гармат, кавалерист гвардії рядовий Семен Іванович Сліпий, який вогнем з автомата знищив двох німецьких солдат.

Проте успіх в районі Колок виявився не тривалим. Основні сили 4-го гвардійського кавалерійського полку отримали завдання наступати в напрямку на Суськ, в Колках залишився лише два взводи 1-го шабельного ескадрону. Наказ командиру ескадрону зі штабу полку передав зв’язковий гвардії рядовий Абдула Сафаров. Зв’язківець, котрий добре зарекомендував себе в ході рейду на Волинь, був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

На кінець дня півескадрон був атакований переважаючими силами гітлерівців і вибитий із містечка Колки. Доля бійців цього підрозділу була трагічною. В бою за селище 30 січня загинули 15 кавалеристів зі взводів гвардії молодших лейтенантів Василя Петровича Никитенка та Василя Григоровича Герасимова, а доля 16 з них, в т.ч. командира шабельного взводу В.Г.Герасимова, до цих пір не відома (пропали без вісти). Разом з тим ряд бійців вийшов з ворожого оточення і продовжував воювати. Серед них був і гвардії старший сержант Назаров, який згодом відзначився на вулицях Луцька (вогнем з ПТР підбив ворожу вантажівку).

Інформація про втрату Колок була здобута розвідувальним роз’їздом командира відділення корпусного окремого дивізіону розвідки гвардії молодшого сержанта Геннадія Степановича Митрофанова. Безпосередньо до містечка прокрався гвардії рядовий Іван Микитович Воробйов, який розвідав систему оборони противника, розміщення вогневих точок та систему охорони мосту через Стир. Інформацію про наявність мостів через Стир в районі Колок та передній край оборони противника також зібрав помічник командира взводу гвардії старшина Єгор Сергійович Харитонов. Роз’їздами було виявлено намір противника переправитись через Стир і прямувати в напрямку до Рафалівки. Отримана інформація дозволила попередити удар у фланг корпусу і «кинути» на зустріч ворогу виділені сили (8-й та 4-й гвардійські кавалерійські полки 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії). Згодом розвідники були нагороджені: гвардії старшина Харитонов – орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), гвардії молодший сержант Митрофанов медаллю «За відвагу» (представлявся до ордену Червоної Зірки), а гвардії рядовий Воробйов - орденом Слави 3-го ст. (представлявся до медалі «За відвагу»).

30 січня 8-й гвардійський кавалерійський полк гвардії підполковника Зозулі отримав бойове завдання рухатись в напрямку на містечко Колки, вибити гітлерівців та утримувати його до підходу інших частин.

Радянська кіннота на марші

Біля 09:00 31 січня 8-й гвардійський кавалерійський полк зосередився у лісі в 2-х кілометрах на південний захід від Колок. Після проведеної з командирами ескадронів рекогносцировки гвардії підполковник Зозуля прийняв рішення нанести основний удар по ворогу, що засів у Колках (були виявлені позиції противника на південній і південно-східній околиці селища) правим флангом, при цьому 2-й та 4-й ескадрони повинні були наступати лінією, а 3-й ескадрон з виступом позаду праворуч. 1-й ескадрон залишався в резерві командира полку. Один взвод цього ескадрону повинен був прикрити полк із правого флангу, для чого був висунутий на північно-східну околицю лісу, що в 2-х км східніше Колок.

Трохи раніше, для розвідки шляху пересування і переправ через р. Стир, був висланий роз’їзд у складі 4 чоловік під командуванням гвардії капітана Рижикова. Роз’їзд переправився через Стир в районі села Сьомки і виявив підхід резервів противника в район Колок. Інформація негайно була доставлена до штабу полку. Завдяки ній була організована оборона правого флангу, що дозволило уникнути прориву противника в тил полку.

На 13:00 підрозділи зайняли висхідне положення для наступу. На цей час розвідниками полку було отримані дані про склад та характер оборону німецького гарнізону в селищі. Було встановлено, що в Колках отаборились біля 300 бійців 17-го кавалерійського полку СС. В розпорядженні противника було 9 кулеметів та 2 танки, закопані в землю на західному березі Стиру та південній околиці с.Розничі. В Розничах також знаходився німецький підрозділ.

Із отримання нових даних рішення на наступ зазнало змін. Тепер 2-й та 4-й ескадрони повинні були скувати дії противника, а 3-й ескадрон із-за правого флангу 4-го шабельного ескадрону мав нанести основний удар і відрізати противника від переправи через Стир. Після виходу 4-го ескадрону до переправи 3-й шабельний повинен був обійти Колки з півдня. Таким чином полк повинен був оточити і знищити ворожий гарнізон.

О 13:30 ескадрони перейшли в наступ. Коли передові взводи наблизились на відстань 600 метрів до східної околиці Колок, ворог відкрив щільний артилерійсько кулеметний вогонь. Відкрили вогонь по наступаючим і німецькі танки з південно-східної околиці с.Розничі. Особливо сильний вогонь вівся з південної околиці Розничів та зі сторони церкви і кладовища в Колках. За деякий час на ескадрони обрушились міни, випущені з мінометів німецької батареї, яка причаїлась за північною околицею Розничів. Снаряди та міни стали падати і в місці розміщення командного пункту полку. Стало зрозуміло, що з ходу укріплені позиції опорного пункту ворога взяти не вдасться. Тим не менше ескадрони продовжували наступ. Особливо сутужно було 4-му ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Степана Степановича Балабанова. На тридцятій хвилині бою комеск отримав важке поранення в ногу і був евакуйований в тил (після лікування повернувся до командування ескадроном, загинув в районі с.Рогізне Демидівського району Рівненської області 17.03.44). Командування ескадроном прийняв командир кулеметного взводу гвардії лейтенант Тимофій Федорович Мельников. Не дивлячись на сильний вогонь і супротив ворога, на 15:00 передові підрозділи полку вийшли на східну околицю містечка. 4-м ескадроном був подавлений супротив 3-х німецьких ДзОТів, кіннотники увірвались до першої траншеї.

Успіх 4-го ескадрону, який наступав в центрі бойових порядків по суті забезпечив виконання бойової задачі. Флангові ескадрони в свою чергу потіснили ворога і вийшли на околиці Колок.

Німці під натиском кіннотників відступили в район Хрестовоздвиженської церкви.

Хрестовоздвиженський храм в смт Колки

Наступаючі ескадрони вогнем підтримала 2-га батарея 177-го гамп гвардії старшого лейтенанта Михайлова. Артилеристами зі своїх 76мм гармат був подавлений вогонь мінометної батареї, 5 станкових кулеметів, знищено 2 вогневі точки та о 40 солдат противника. Не відставали від колег і артилеристи батареї 76мм гармат 8-го гв.кп. Батареєю гвардії капітана Гусака було знищено 3 кулеметні гнізда противника.

Тим часом гітлерівці стали підтягувати резерви. Біля 15:10 до Розничів прибуло три вантажівки з німецькою піхотою. Гітлерівці відразу ж поновили наступ. Їхні підрозділи, нехтуючи вогнем радянських кавалеристів, форсували Стир і зайняли оборону.

Подальший наступ ворога на деякий час затримали артилеристи батарей Михайлова і Гусака. Ними була знищена переправа через Стир та 15 возів з боєприпасами. Особисто гвардії старшим лейтенантом Михайловим в ході бою за Колки було виявлено 17 різних вогневих гнізд противника, які були подавлені вогнем батареї. Десяток ворожих солдат знищили артилеристи 8-го гв.кп. За вміле керівництво підрозділом та особисту мужність гвардії старший лейтенант Олексій Андрійович Михайлов був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня), а гвардії капітан Павло Васильович Гусак – орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Біля 16:00 з двох сторін (від церкви в Колках та плацдарму за Стирем) німці перейшли в контратаку в стик між 2-м та 4-м ескадронами. Впав від важкого поранення гвардії лейтенант Мельников, ще декілька бійців. Ціною неймовірних зусиль кіннотники відбили німецьку атаку. При цьому відзначився гвардії рядовий Яків Трохимович Бабич, який знищив 5 німецьких солдатів, а кулемет ворога подавив кидком гранати. У рішучий момент бою управління підрозділами потребувало постійного зв’язку, а значить відваги і мужності зв’язківців. Зв’язок між командним пунктом полку і 2-м ескадроном забезпечував телефоніст полкового взводу зв’язку гвардії рядовий Валентин Васильович Васенков. У ході німецької контратаки за 10 хвилин ним були усунуті 15 пошкоджень на лінії зв’язку. За мужність і відвагу гвардії рядовий Бабич і Валентин Васенков були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Ще при переході через інженерні загородження ворога від ворожої кулі впав командир взводу. Командування підрозділом прийняв пом комвзводу гвардії сержант Костянтин Степанович Литвенчук, котрий організував відбиття контратаки противника. На взвод Литвенчука наступало до ворожої роти. Кіннотники  за командою помічника командира взводу підпустили гітлерівців на відстань до 100 метрів, а тоді відкрили кинджальний вогонь. Коли від ворожої кулі впав кулеметник гвардії сержант Литвенчук взяв його зброю і став вести влучний вогонь. Від куль кулемету Литвенчука загинули в тому бою 15 нападників. За проявлену особисту мужність і вміння командувати взводом Костянтин Литвенчук був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Виконувач обов’язків командира 4-го ескадрону гвардії лейтенант Мельников помер від ран 1 лютого 1944 року. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Після поранення гвардії лейтенанта Мельникова командування 4-м ескадроном перейшло до командира шабельного взводу молодшого лейтенанта Олександра Митрофановича Алмазова, котрий і організував оборону підрозділу.

Біля 16:30 гітлерівці знову атакували. Тепер основний удар прийшовся по лівому флангу 4-го ескадрону. Кіннотники, в яких на той час закінчились боєприпаси, відбивались від нападників гранатами. Однополчан у вирішальний момент вогнем підтримали бійці ескадронного взводу ПТР під командуванням гвардії старшого сержанта Данила Івановича Проніна. Командир взводу автоматним вогнем особисто знищив 5 гітлерівців, а коли зі строю були виведені два розрахунки ПТР, сам зайняв місце навідника і знищив дві вогневі точки противника. Вміло керував діями підлеглих командир розрахунку станкового кулемету гвардії старший сержант Семен Васильович Христенко. За командою сержанта кулеметники висунулись вперед позицій ескадрону, зайняли зручну позицію, підпустили ворога на відстань до 150м і відкрили кинджальний вогонь. Від кинджального вогню на полі бою впали 10 ворожих солдат. Окрім того розрахунок знищив дві вогневі точки противника.

Атака німців була відбита. Кіннотники 4-го ескадрону піднялись в контратаку і на плечах ворога увірвались до першої німецької траншеї, а затим продовжили бій на вулицях Колок. Серед тих, хто першим увірвався на вулиці містечка був парторг 4-го ескадрону гвардії старшина Ананій Семенович Заіченко. Особистим прикладом старшина вів за собою однополчан і проявляв зразки мужності та відваги. Поруч з парторгом наступав кулеметник гвардії рядовий Василь Данилович Космоков. Чергами з «Дегтярьова» він зняв трьох снайперів, які засіли на церковній дзвіниці та вогневу точку. При відбитті контратаки  знищив ще 5 ворогів. 15 ворогів на вулицях Колок знищили кіннотники відділення гвардії сержанта Дмитра Захаровича Казміна. В цьому бою шабельники відбили дві контратаки ворога і утримали зайняту вигідну позицію. Командир відділення в бою за Колки особисто знищив 6 ворожих солдат. Рішуче й вміло діяв навідник протитанкової рушниці гвардії рядовий Василь Михайлович Михайлов, котрий знищив вогневу точку противника, а при відбитті німецької атаки – вогнем з ППШ 4 гітлерівців. Кіннотник продовжував вести бій і після поранення. Ще при першій атаці на Колки командування підрозділом після поранення командира взводу прийняв гвардії старший сержант Олексій Никифорович Назаренко, котрий виконував обов’язки помічника командира взводу. Ним же при німецькій контратаці підрозділ був виведений з-під ворожого вогню, а згодом успішно контратакував ворога і одним з перших вибив німців з першої лінії оборони та вийшов на вулиці містечка. Взводом за день бою були знищені до 17 солдат противника, з них 5 знищив особисто пом комвзводу. Пораненого командира взводу в бою також замінив командир відділення гвардії старший сержант Юхим Климович Пенський. Бійці під його командуванням знищили 2 вогневі точки та до 15 ворожих солдат. Гвардії сержант Пенський особисто знищив 3 ворогів.

Атаку ескадрону вогнем підтримав розрахунок «сорокап’ятки», де замковим був гвардії рядовий Гнат Васильович Гамулін. Артилеристи подавили три кулеметні гнізда, знищили до двох десятків ворогів і дали змогу ескадрону просуватись вперед. Дві вогневі точки і до десятка гітлерівців знизив розрахунок гармати під командуванням сержанта Семена Олексійовича Литвиненка, котрий згодом відзначився в боях 25 та 26 лютого під Луцьком в районі с.Гончарка.

Подальший наступ кавалеристів був зупинений сильним вогнем ворога. Тим не менше, рішучі дії 4-го ескадрону, який закріпився в містечку, дали змогу розвинути наступ на ворога іншим підрозділам полку.

Молодший лейтенант Алмазов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) гвардії старшина Заіченко, гвардії старші сержанти Пронін (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня), Христенко, гвардії сержант Казмін та гвардії рядові Космоков, Михайлов за бій в Колках були нагороджені орденами Червоної Зірки. Гвардії старший сержант Пенський (представлявся до ордену Червоної Зірки), гвардії сержант Назаренко та гвардії рядовий Галімулін були удостоєні орденів Слави 3-го ступеня.

Зазнавши значних втрат, противник став укріплювати оборону, перед усім в районі Хрестовоздвиженського храму та кладовища.

З огляду на ситуацію, яка склалась командиром 8-го гв.кп гвардії підполковником Зозулею було прийняте рішення ввести в бій резервний 1-й ескадрон гвардії старшого лейтенанта Григорія Івановича Кузнєцова. Ескадрон отримав завдання обійти містечко з півдня, вдарити по німцям, які засіли в районі кладовища та церкви, вибити їх і продовжити наступ вздовж дороги. О 17:00 1-й ескадрон перейшов у наступ. Із наближенням до кладовища по ескадрону вдарила німецька мінометна батарея. Підрозділ став втрачати бійців.

Під зливою ворожих куль відзначився командир взводу ПТР гвардії молодший лейтенант Семен Павлович Болтунов. Бійці взводу під його командуванням діяли в перших шеренгах і вибивали влучним вогнем розрахунки вогневих точок противника. Коли був поранений командир шабельного взводу, гвардії молодший лейтенант Болтунов став командувати обома підрозділами. В бою був подавлений вогонь 6 кулеметів противника. С.П.Болтунов особисто знищив 10 ворогів. Відважний офіцер за бій в Колках був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Такої ж нагороди був удостоєний помічник командира шабельного взводу 1-го ескадрону гвардії сержант Степан Васильович Топорець, котрий в бою 31 січня прийняв командування підрозділом. Взвод під його командуванням дістався до будинків на околиці Колок і зайняв там його оборону. Бійці не відступили перед силою нападників і відбили всі контратаки, а після переходу підрозділів полку в контратаку атакували противника. Поранений гвардії сержант Топорець в бою знищив 5 ворогів і був евакуйований в тил тільки після очищення Колок від противника за наказом командира ескадрону. За проявлену особисту мужність і вміле управління взводом в бою гвардії сержант С.В.Топорець був представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У розпал бою був поранений помічник командира взводу станкових кулеметів. Командування підрозділом прийняв кулеметник гвардії рядовий Олександр Власович Бабасєв. Уміло маневруючи на полі бою, Олександр Бабасєв поглядом досвідченого фронтовика (воював з першого дня війни, чотири рази був поранений, за бої під Житомиром був нагороджений орденом Червоної Зірки) засікав ворожі вогневі гнізда і давав цілевказівки розрахункам кулеметів. При відбитті ворожої контратаки гвардії рядовий Бабасєв вміло побудував систему вогню взводу, що дозволило зупинити наступ противника і заставити його відійти назад. Від вогню кулеметників на полі бою залишилось лежати 20 солдат противника. Завдяки цьому шабельні взводи 1-го ескадрону перейшли в атаку і вибили ворога з першої траншеї та зав’язали бій на вулицях Колок. У вуличних боях взвод під командуванням Бабасєва вогнем підтримав наступ кіннотників. За проявлені мужність в бою і правильну організацію бою взводу гвардії рядовий Бабасєв був представлений до нагородження орденом Червоного Прапора, однак рішення командира 1–го гвКК був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Вогневі точки противника, які не давали змогу ескадрону рухатись вперед влучними пострілами винищував бронебійник гвардії рядовий Микола Іванович Мартишкін. Вогнем з протитанкової рушниці він знищив 2 кулемети і 5 солдат противника. Німецький кулемет, який знаходився в ДзОТі влучним пострілом знищив бронебійник гвардії рядовий Олександр Тимофійович Саньков. На його рахунку також були 6 гітлерівських солдат і офіцер. Згодом, в ході контратаки, Олександр Саньков гранатою знищив ще двох гітлерівців. За сміливість і рішучість гвардії рядові Мартишкін і Саньков були нагороджені орденами Слави 3-го ст.

Другим орденом Слави 3-го ступеня за бій в Колках був нагороджений командир кулеметного розрахунку гвардії сержант Михайло Павлович Панов, який знищив вогнем з кулемету 15 гітлерівців. Коли німці перейшли в контратаку сержант-гвардієць стримав їх просування вогнем із кулемета. Свій перший орден Слави 3-го ступеня, тоді гвардії молодший сержант Панов отримав за відвагу в боях за Коростишів і Житомир (нагороджений наказом командира 2-ї гв.кд від 03.02.44 №02/н).

Серед бійців, які першими досягли центру містечка був гвардії рядовий Данад Ісеркеєв. Коли гітлерівці атакували ескадрон Ісеркеєв підпустив ворога на 200 метрів і відкрив прицільний вогонь. Від куль кіннотника знайшли свою погибель офіцер і 4 німецькі солдати. Першим у контратаку на ворога піднявся шабельник гвардії рядовий Марк Гнатович Петров, який в бою знищив 5 ворогів. У перших шеренгах атакуючих йшов на ворога і гвардії рядовий Сергій Михайлович Кузнєцов. Ще під час відбиття німецьких контратак він підняв на полі бою ручний кулемет і влучними чергами знищив 12 ворожих солдат. А ось тепер прикривав вогнем наступ товаришів. Коли на шляху взводу опинилась вогнева точка противника, кіннотник підібрався до неї на відстань біля 150 метрів і знищив розрахунок. Підрозділ отримав можливість рухатись далі.

За особисту мужність і майстерність в бою гвардії рядові Ісеркеєв, Кузнєцов та Петров були нагороджені орденами Червоної Зірки.

До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня були представлені командир відділення взводу ПТР гвардії сержант Іван Іванович Горулько та бронебійник цього відділення гвардії рядовий Гота Самотович Саф’їн. Відділення під командуванням гвардії сержанта Горгулька при атаці на Колки знищило вогнем з ПТР 4 кулеметні гнізда і до 15 вояків, а при відбитті німецької контратаки гвардії сержант Горулько вогнем з автомата особисто поклав 6 гітлерівців. Гардії рядовий Саф’їн при атаці Колок влучними пострілами подавив 2 вогневі точки, а при відбитті контратаки ворога знищив 4 німців. Молодший командир і його підлеглий були нагороджені орденами Червоної Зірки.

2-й, 3-й, та 4-й ескадрони, які спробували піднятись в атаку були притиснуті до землі сильним кулеметним вогнем. Спроби ескадронів вести вогневий бій з противником закінчились невдачею. Використавши всі боєприпаси, кіннотники всіх чотирьох ескадронів вимушені були відійти.

З приходом темряви бій стих. Біля 23:00 за наказом командира полку одна 76мм та дві 45мм гармати були висунуті в  бойові порядки ескадронів для підтримки їх атаки вогнем прямим наведенням. Тільки артилеристи зайняли позиції, як ескадрони пішли в атаку одночасно з півдня і півночі. На 04:00 1 лютого кіннотники увірвались на позиції німців в районі церкви та кладовища. Вогнем атаку підтримав також вогневий взвод 76мм гармат під командуванням гвардії лейтенанта Григорія Єфремовича Саєнка. Артилеристами взводу була подавлена мінометна батарея та знищено до 20 ворожих солдат.

Вогневу точку противника, до 15 німецьких солдат знищив розрахунок гармати під командуванням молодшого сержанта Михайла Федотовича Таргунова. Ним же було розсіяно до взводу піхоти ворога. Так само вміло діяв розрахунок 45мм гармати під командуванням парторга батареї гвардії старшого сержанта Івана Олексійовича Чумака. Вогнем прямим наведенням артилеристи знищили три вогневі точки і до 15 солдат противника.

Під час атаки відзначився шабельник 2-го ескадрону Захар Федорович Солодовник, який відбив у ворога станковий кулемет і відкрив з нього вогонь по колишнім господарям. Від куль гвардійця загинули 8 ворогів. Згодом Захар Федорович добрався до німецької траншеї і гранатою знищив ще 3 солдат противника. За мужність і відвагу був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Відважно діяли бійці взводу 3-го шабельного ескадрону під командуванням гвардії старшини Михайла Івановича Єфімова. Старшина зумів вивести свій взвод з-під згубного флангового вогню німецьких танків і перерізати німцям шлях відступу до переправи через Стир на Заріччя. Згодом, в останній атаці на позиції ворога в районі Хрестовоздвиженського храму, гвардії старшина Єфімов загинув смертю хоробрих ( у відомостях про безповоротні втрати штабу 2-ї гв.кд від 29.02.44 рахується таким, що загинув в бою 28.01.44). За проявлену особисту мужність в бою і вміле управління підрозділом посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Протягом усього бою поруч з командиром 2-го ескадрону знаходився гвардії рядовий Олександр Олександрович Васильєв. Саме завдяки йому всі команди і розпорядження комеска своєчасно доводились до підрозділів. Окрім того зв’язковий не раз виконував завдання з доставки боєприпасів на передову. За відвагу в бою гвардії рядовий Васильєв був удостоєний ордену Червоної Зірки.

З боєм ворог став відступати. Щоб перекрити противнику шляхи відходу був висланий 1-й ескадрон, бійці якого «осідлали» дорогу Маневичі - Ківерці, а згодом завершили оточення Колок. Одне з відділень ескадрону отримало завдання перекрити підходи до переправу через Стир і не допустити відходу ворога на північний берег річки та підтягування резервів. Дії відділення вогнем прикрив кулеметник Іван Федорович Ануфрієнко, котрий зайняв вигідну позицію і поливав вогнем німців. Навіть сильний мінометний вогонь не заставив гвардійця залишити позицію. Влучним вогнем гвардії рядовий Ануфрінко знищив вогневу точку та до 20 гітлерівців. До медалі «За відвагу» відважного воїна добавився орден Червоної Зірки.

Протягом дня бою першу медичну допомогу товаришам надавав санітарний інструктор 4-го ескадрону гвардії рядовий Тимур Алімов. 31 січня ним з поля бою були винесені 20 поранених товаришів та 10 вбитих однополчан. За проявлену хоробрість і турботу про поранених на полі бою гвардії рядовий Алімов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

На 07:00 селище було повністю очищене від противника. Гітлерівці втратили вбитими 160 чол. вбитими (за іншими даними 110 чол.) та 200 пораненими. Трофеями 7-го гвардійського кавалерійського полку стали 2 танки, 14 станкових, 9 ручних кулеметів (за іншими даними 4 станкові і 5 ручних кулеметів), значна кількість боєприпасів.

У боях в районі містечка Колки 8-й гвардійський кавалерійський полк втратив вбитими трьох офіцерів (командири взводів гвардії лейтенанти Георгій Ширшов, Іван Зайцев, Тимофій Мельников) та 24 сержантів і солдат. Ще 63 командири і бійці отримали поранення, які потребували лікування в госпіталях.

Штаб і тиловики полку ще підраховували свої втрати та трофеї, як надійшов наказ, передати позиції підрозділам 181-ї стрілецької дивізії і здійснити марш до Ківерець.

Об 11:00 позиції були передані передовому 1-му батальйону 288-го Сталінградського стрілецького полку 181-ї стрілецької Сталінградської дивізії.

По прибутті на станцію Ківерці 8-й гвардійський кавалерійський полк було зараховано до резерву дивізії, а згодом перекинуто в район села Красне (Рівненська область). Тут кіннотники отримали завдання не допустити прориву противника на шлях Луцьк Дубно. На цих позиціях 8-й гв.кп знаходився до 23 лютого 1944 року.

1 лютого в район Колок вийшли інші підрозділи 288-го стрілецького Сталінградського полку. Цього дня було прийняте рішення про переправу через Стир і продовження наступу в напрямку на Маневичі - Ковель.

2 лютого в районі села Копилля Стир форсували підрозділи 3-го стрілецького батальйону, які вибили ворога з позицій і захопили плацдарм. Наступного дня, 3 лютого в районі села Семки через Стир переправилась 5-та стрілецька рота, яка відразу стала вести наступ. Під натиском 181-ї стрілецької дивізії гітлерівці стали відступати на захід. Керівництво діями цих підрозділів безпосередньо здійснював заступник командира 288-го сп мйор Микола Кузьмович Керин. За вмілі дії із організації захоплення плацдарму, а в подальшому бої в районі міста Рожище майор Керин був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

У бою у районі Колок також відзначився телефоніст взводу управління 3-го дивізіону 292-го Волзького артилерійського полку єфрейтор Олексій Кирилович Доднов, котрий під сильним вогнем противника усунув 13 поривів на лінії зв’язку і забезпечив зв’язок командира дивізіону з КП батарей. Згодом телефоніст вміло діяв при переправ через Стир 7 лютого в районі Рожища, де усунув 9 поривів. За вмілі та мужні дії боєць був удостоєний медалі «За відвагу».

На початку лютого в район Колок вийшли також дивізіони 128-го армійського мінометного полку під командуванням Героя Радянського Союзу майора Олександра Андрійовича Вагуріна. 2-й дивізіон першим переправився через Стир і зайняв бойові позиції. Для налагодження зв’язку з вогневими позиціями була направлена група зв’язківців полкового взводу управління. Вміло діяли бійці відділення під командуванням сержанта Івана Гноєвського. Лінійники і телефоністи під його командуванням під вогнем противника переправились через крижані води Стиру і забезпечили безперервний зв’язок. За мужні дії  командир відділення сержант Іван Сергійович Гноєвський, старший телефоніст єфрейтор Леонід Герасимович Курнакін,  були нагороджені медалями «За відвагу».

9 лютого на захід від Колок гітлерівців намагались атакувати радянські підрозділи. Прямо з маршу в бій вступили підрозділи 128-го амп. У бою того дня відзначились старший телефоніст 2-ї батареї рядовий Володимир Андрійович Обложей, котрий своєчасно усунув пошкодженні на лінії зв’язку, що дозволило нанести точний удар по противнику, командир міномету 1-ї батареї молодший сержант Григорій Іванович Селиванов, який ризикуючи життям загасив пожежу на складі боєприпасів і спас життя бойових товаришів. Відважні бійці були нагороджені медалями «За відвагу».

Усього за бій за невелике волинське містечко орденами СРСР були нагороджені понад 50 командирів і бійців різних родів військ.

Попереду в офіцерів сержантів і солдат 181-ї стрілецької дивізії та 128-го армійського мінометного полку були важкі бої за утримання Стирського рубежу в районі міста Рожище…

 Щиро дякую Ліні Вороновицькій за надані спогади батька – командира 8-го гвардійського кавалерійського полку гвардії полковника А.Л.Зозулі та світлини із сімейного архіву.