29 січня розпочалися бої з противником частини 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії ім. Морозова під командуванням гвардії генерал-майора Дмитра Миколайовича Павлова у районі Сереготівка- Клевань - Деражне.

Командир 8-ї гв.кд гвардії генерал-майор Д.М.Павлов

Спочатку полки дивізії отримали наказ наступати в загальному напрямку на Ковель, однак незабаром завдання змінилось, полки повернули в напрямку на Рівне.

Гвардії генерал-майор Д.М.Павлов з офіцерами штабу на рекогносцировці

Тим не менше, ще при русі на Ковель 4-й шабельний ескадрон 29-го гвардійського кавалерійського полку під командуванням гвардії капітана Петра Михайловича Кухарєва наблизився до села Липне (Ківецівський район). За даними розвідки в селі знаходився значний німецький гарнізон, який налічував до 300 солдат і офіцерів. Командир ескадрону розумів, що перемогти вдасться лише завдяки раптовості і рішучості. Взводи ескадрону скрито обійшли село і з шашками наголо атакували ворога. Німці від несподіванки запанікували і стали відступати. Сміливі дії передового ескадрону забезпечили просування інших підрозділів полку і їх вихід 30 січня на підступи до села Скреготівка (Ківецівський район).

Кухарєв П.М.

Як і інші села в районі Стиру, Скреготівка була перетворена гітлерівцями в сильний опорний пункт. То ж щоб викурити ворога, приходилось битись за кожен горбок, кожну будівлю.

Для того щоб перерізати ворогу шляхи відходу, а заодно й шляхи, по яким могли підійти резерви командиром полку було прийняте рішення до початку атаки захопити дороги, які йшли до села. Це завдання було покладене на 2-й ескадрон гвардії старшого лейтенанта Дмитра Миколайовича Зенського. Дмитро Зенський був досвідченим вояком. Бойовий шлях розпочав ще у Фінську. На тій злощасній війні отримав перше поранення – потрапив під гусениці фінського танку й отримав перелом стегна. Велику Вітчизняну зустрів у Карелії й пройшов фронтовими дорогами через пів Радянського Союзу. Наступив час останніх боїв на західних кордонах СРСР. Для посилення 2-го ескадрону в бою за Скреготівку були виділені взвод петеерників і взвод кулеметників.

Кавалеристи з ходу увірвались до опорного пункту ворога. В ході першої таки було знищено до 100 гітлерівців, а до роти піхоти розсіяно. Просування ескадрону вперед вогнем зі своєї 76мм гармати підтримав учасник боїв на озері Хасан, кавалер медалі «За відвагу» гвардії сержант Іван Васильович Красиков. Артилеристи знищили німецький міномет з розрахунком і розсіяли ворожу піхоту.

За деякий час гітлерівці оговтались і контратакували. Позиції, які зайняв 2-й ескадрон атакували 2 піхотні роти. В самий розпал бою гвардії старший лейтенант Зенський отримав поранення, проте продовжував керувати боєм. Перша контратаки була відбита. Після не довгої перерви гітлерівці атакували знову. Дмитро Зенський був поранений вдруге. Куля потрапила в медаль «За відвагу», зім’яла її і увійшла в серце…На руках ординарця помираючий комеск встиг ще вимовити: «Орли мої, стійте на смерть. Бийте проклятих гадів.»

При відбитті німецької контратаки відзначився командир шабельного взводу 2-го ескадрону гвардії лейтенант Георгій Дмитрович Джанхай. У бою з ворогом лейтенант був поранений, проте продовжував командувати взводом. Коли від ворожої кулі впав командир ескадрону гвардії старший лейтенант Зенський, Георгій Джанхай прийняв командування ескадроном.

На виручку бойовим товаришам був кинутий 1-й шабельний ескадрон під командуванням гвардії капітана Савелія Івановича Фисенка. Ворог зустрів кіннотників шквальним вогнем. Необхідно було вияснити систему вогню противника. Командир ескадрону вирішив розвідку цієї системи доручити добровольцям. Першим на заклик комеска відгукнувся кавалер ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу» шабельник гвардії єфрейтор Іван Вакхович Борисенко. Кіннотник розвідав місця знаходження вогневих засобів противника і доповів командиру. Згодом, у бою на вулицях Скреготівки Іван Борисенко захопив німецький кулемет, а в бою за Рівне 2 лютого одним з перших в ескадроні увірвався на вулиці міста, знищив 6 ворожих вояків ( в т.ч.1 офіцера) і полонив 2-х.

Гвардійці 29-го гвардійського кавалерійського

У боях зі звільнення Скреготівки, Клевані та Рівного приклад безстрашшя, мужності та героїзму показував помічник командира взводу гвардії старший сержант Андрій Родіонович Терьохін. Раз у раз він підіймав підлеглих в атаку і йшов попереду бойових порядків кіннотників взводу. Мужньо і вміло діяв командир взводу 1-го ескадрону – гвардії молодший лейтенант Олександр Григорович Шуклін. Його взводом на вулицях Скреготівки була відбита контратака і знищені понад чотири десятки гітлерівців. Зв’язок з КП полку до КП 1-го ескадрону в ході бою за Скреготівку своєчасно проклав командир відділення полкового взводу зв’язку гвардії сержант Григорій Ілліч Бакиров. Осколками мін і снарядів лінія декілька разів перебивалась, але сержант щоразу відновлював зв’язок. Зв’язок із 2-м і 3-м ескадронами організував і забезпечив командир взводу зв’язку гвардії старшина Михайло Іванович Бочкарьов. У надзвичайно складних умовах зумів відновити, а згодом постійно підтримувати зв’язок з напівоточеним 2-м шабельним ескадроном начальник рації взводу зв’язку гвардії сержант Семен Олександрович Левашкін. Коли противник остаточно оточив ескадрон, зв’язківець під покровом ночі зумів знайти і усунути всі пошкодження на лінії і відновити зв’язок зі штабом полку. Своєчасно встановили зв’язок з 4-м кавалерійським ескадроном гвардії козак Василь Петрович Лобанков та командир відділення гвардії молодший сержант Олександр Іванович Пранін. У подальшому телефоністи полкового взводу зв’язку забезпечили безперебійним обмін інформацією між командуванням полку і командиром ескадрону.

Кіннотники 2-го ескадрону, розпалені люттю від смерті командира ескадрону піднялись в атаку. Натиск був настільки сильний, що ворог не втримав і став втікати. Гвардійці знищили понад 150 ворожих солдат і офіцерів і захопили значні трофеї.

При атаці противник отримав друге поранення гвардії лейтенант Джанхай, але залишився на полі бою. Лише після третього поранення і особистого наказу командира полку гвардії майора Симбуховського був евакуйований в тил. За виняткову сміливість і вміле управління підрозділами в бою гвардії лейтенант Джанхай був нагороджений орденом Червоного Прапора. Командир ескадрону гвардії старший лейтенант Дмитро Миколайович Зенський був представлений до звання Героя Радянського Союзу, проте волею вищого командування також був нагороджений орденом Червоного Прапора посмертно.

80 ворогів знищили під час відбиття контратаки воїни взводу ПТР 2-го ескадрону під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олега Миколайовича Алєксеєва. Петеерівці підпустили ворога на близьку відстань, а потім вдарили впритул. Гітлерівці не витримали шквалу вогню і відступили.

Гвардії старший лейтенант Алєксеєв (представлявся до ордену Червоного Прапора), гвардії молодший лейтенант Шуклін, гвардії старший сержант Терьохін, гвардії єфрейтор Борисенко, були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня. Гвардії старшина Бочкарьов, гвардії сержанти Бакиров, Левашкін, гвардії молодший сержант Пранін, гвардії козак Лобанков за відвагу і вмілі дії при звільненні Скреготівки та Рівного були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

За вмілі дії з розвідки противника в районах Скреготівки, Клевані та Рівного орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня був нагороджений також 3-й помічник начальника штабу 29-го гв.кп гвардії старший лейтенант Павло Леонтійович Зотов.

Позиції ворога в самій Скреготівці з фронту атакували взводи 4-го шабельного ескадрону гвардії капітана Петра Кухарєва. Атака з ходу була зустрінута сильним кулеметним та артилерійсько-мінометним вогнем противника. Гвардії капітан Кухарєв наказав кіннотникам спішитись. Подавити вогонь противника отримав наказ кулеметний взвод під командуванням гвардії лейтенанта Івана Филимоновича Троянова. Кулеметники відкрили ураганний вогонь по німцям, які засіли за будинками та сараями. Коли один з кулеметів захлинувся, комвзводу особисто полагодив його і відкрив вогонь по ворогу. Влучним вогнем був подавлений вогонь німецького ДзОТу. Ескадрон отримав можливість продовжити атаку.

Особовий склад 4-го ескадрону 29-го гвардійського кавалерійського полку

Уміло та відважно діяли кіннотники взводу гвардії лейтенанта Олексія Онисимовича Кардашева. На підступах до села ними було знищено до 30 ворогів, при цьому до 10 знищив командир взводу особисто. Саме взводу Кардашева судилось першим увірватись на околицю Скреготівки. У бою гвардії лейтенант Кардашев отримав смертельне поранення, а його підлеглі, палаючи бажанням помсти, вибили гітлерівців з села. В ході атаки було знищено 12 гітлерівців, інші стали відступати. Кіннотники 4-го ескадрону захопили 23 (за іншими даними – 16) коней, легковий автомобіль, 4 вози з майном і документами. При більш детальному оглядів захопленого майна на двох підводах були виявлені цінні штабні документи німецької частини. За бої в районі волинських сіл Липне та Скреготівка, а згодом, 31 січня, за станцію Клевань (комеск увірвався до ворожого ДОТу і знищив його обслугу) гвардії капітан П.М.Кухарєв був представлений до нагородження орденом Леніна, проте удостоївся ордену Червоного Прапора. Гвардії лейтенант Кардашев, також був представлений до ордену Леніна, але посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, а гвардії лейтенант Троянов, який був представлений до ордена Червоного Прапора отримав орден Червоної Зірки. Всього через неповних два тижні ескадрон Петра Кухарєва 12 лютого першим увірветься до м. Дубно і протягом 37 годин відбиватиме шалені атаки ворога. На вулицях Дубно бійці ескадрону знищать 4 танки, 2 вантажівки, бронетранспортер з піхотою, 4 станкові кулемети, до 2-х рот піхоти. За бій в Дубно гвардії капітан Кухарєв був представлений до звання Героя Радянського Союзу, проте нагороджений другим орденом Червоного Прапора. В бою з гітлерівцями в районі с. Пониква (Бродівський район Львівської області) 28 березня 1944 року гвардії капітан Петро Михайлович Кухарєв загинув смертю хоробрих. Похований в м.Дубно Рівненської області.

Братська могила на вул. Забрама, де похований П.М.Кухарєв.

Фото - http://uk.wikipedia.org/

У бою за місто Дубно загинув і командувач артилерією 29-го гвардійського кавалерійського полку гвардії старший лейтенант Борис Харитонович Френкель, який повсякчас турбувався про бойову виучку артилеристів та мінометників частини.

Б.Х.Френкель – курсант Київської артилерійської школи, 1940 р.

Гв.старший лейтенант Френкель Б.Х., 1943 р.

Разом з 3-м ескадроном під командуванням гвардії лейтенанта Олексія Івановича Апарієва в бій ішов представник командування. 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії – помічник начальника оперативного відділення штабу з’єднання гвардії майор Кирило Терентійович Широкий. Удар 3-го ескадрону із-за лівого флангу полку вирішив успіх атаки – противник був вибитий. У числі перших на околицю Скреготівки увірвався взвод 3-го ескадрону під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Федора Григоровича Шавріна. Бійцями взводу було знищено до 30 гітлерівців, захоплені значні трофеї. Згодом, в бою на станції Клевань взвод гвардії молодшого лейтенанта Шавріна знищив і полонив ще 97 ворогів. Відважний офіцер був нагороджений орденом Червоного Прапора, який став його першою бойовою нагородою. В перших шеренгах атакуючих заходився також 1-й помічник начальника штабу 29-го гв.кп гвардії капітан Михайло Іванович Горстко. Завдяки його спостережливості та вмінню правильно оцінювати обстановку командування полку отримало змогу своєчасно приймати вірні рішення.

Шлях до відступу німецьким обозам влучним вогнем перекрили бійці взводу ПТР 1-го ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Кирила Васильовича Коровіна. Вогнем із ПТР та стрілецької зброї було зупинене просування 2 вантажівок з документами та 15 возів з майном, що й стали трофеями петеерників. Поранений командир взводу керував діями підлеглих до кінця бою і лише після його закінчення був евакуйований до госпіталю. За мужність і відвагу був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Атаки кіннотників під Скреготівкою вогнем підтримали розрахунки полкової батареї 76мм гармат під командуванням гвардії старшого лейтенанта Андрія Кузьмича Тертишного, полкової винищувально-протитанкової батареї під командуванням гвардії лейтенанта Івана Степановича Торбенка та полкової мінометної батареї гвардії старшого лейтенанта Івана Федоровича Насонова.

Розрахунок 82мм міномету полкової мінбатр

Умілими були дії навідника 76мм гармати гвардії рядового Миколи Івановича Кулагіна. Прицільним вогнем артилеристами його розрахунку був придушений вогонь мінометів противника. За декілька днів потому, в бою за Рівне, розрахунок Миколи Кулагіна у складі батареї зупинив контратаку ворожого батальйону і знищив півтора десятка солдат противника, а 4 лютого в бою в районі с.Тинне – спостережний пункт, 2 кулемети і 15 гітлерівців. 

Артилеристи 29-го гкп на вогневій позиції

Безстрашно і вміло діяв їздовий 45мм гармати гвардії рядовий Іван Іванович Пожарський. Під щільним вогнем противника він вивіз гармату на позицію для ведення вогню прямим наведенням, а в ході бою ще декілька разів міняв позиції. При звільненні села хоробрий боєць загинув.

Вогонь по противнику веде розрахунок 45мм гармати 29-го гв.кп.

Праворуч – командир батареї А.К. Тертишний

Помічник командира взводу мінометної батареї гвардії старший сержант Петро Сергійович Сотник, виконуючи завдання командира батареї, на чолі групи бійців розвідав підступи до Скреготівки і встановив місця знаходження вогневих засобів на її околиці. Отримані в ході розвідки дані дозволили визначити координати цілей і нанести по ним точний удар. Діючи у складі шабельного ескадрону, мінометники під командуванням гвардії старшого сержанта Сотникова в Скреготівці знищили міномет з розрахунком, 3 кулемети, до 25 гітлерівців і 5 возів. В бою відважний пом комвзводу отримав важке поранення і був направлений до шпиталю. За вмілі та рішучу дії гвардії старший сержант Сотников, гвардії рядові Кулагін(представлявся до ордену Червоної Зірки) і Пожарський (посмертно) були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Почесний громадянин села Скреготівки Петро Маклаков 

біля пам'ятного знаку на місці боїв за село

У бою за Скреготівку 29-й гвардійський полк під командуванням гвардії майора Василя Федоровича Симбуховського розгромив піхотний батальйон Вермахту та захопив армійський артилерійський штаб із цінними документами. Наступного дня полк повернув на південь і біля 11:40 наніс удар по станції і містечку Клевань. Ескадронами полку було перерізано залізницю Рівне-Ковель та шосе Рівне-Луцьк. Командир полку за бойові дії в районі Скреготівки та Клевані був представлений до ордену Леніна, проте нагороджений другим орденом Червоного Прапора (перший орден Червоний Прапор молодий червоноармієць Симбуховський отримав за бої на КВЖД у 1929 році).

В.Ф.Симбуховський, командир 29-го гв.кп 8-ї гв.кд

Офіцери 29-го гвардійського кавалерійського полку