П`ятниця
29.03.2024
08:20
Форма входу
Категорії розділу
Перші бої зі звільнення Волині. Січень - лютий 1944. [17]
Бойові дії 1-го та 6-го гвардійських кавалерійських корпусів, 181-ї стрілецької дивізії 27 січня - 22 лютого 1944 року на території Волині і сусідніх районів Рівненщини
Рубіж над Стирем. Луцький плацдарм [15]
Бойові дії на берегах Стирю 23 лютого - 9 березня 1944 року. Конкретизація матеріалу "Лютневе протистояння" з розділу "Бої місцевого значення".
Рубіж над Стирем. На Рожищенському напрямку. [13]
Бойові дії в районі Рожище, Сирники, Рокині з 22 лоютого по 9 березня 1944 року
У ворожих тилах. [2]
Бойові дії розвідників з'єднань та частин у тактичному та оперативному тилу противника.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » За рядками нагородних листків » Перші бої зі звільнення Волині. Січень - лютий 1944.

Козлиничі – Старий Чорторийськ. 27 - 29 січня 1944.

Ранок 27 сiчня на дiлянцi наступу 13-ї армiї розпочався потужною артпiдготовкою. Радянськi вiйська вклинилися у ворожу оборону лише на 3-4 кiлометри, але прорвати її не вдалося. Лише на ковельському напрямку 1-й i 6-й гвардiйськi кавалерiйськi корпуси генералiв В.К.Баранова та С.В.Соколова зламали оборону i впритул пiдiйшли до рiчки Стир поблизу населених пунктів Рафалiвка (1-й гвКК) та Балаховичі (6-й гвКК), що на Рiвненщинi. Мости через Стир були знищені, а льодостав уже зiйшов, тож форсувати цю водну перешкоду довелося за допомогою пiдручних плавзасобiв.

Ще до підходу основних сил по майбутнім маршрутам руху пішли розвідувальні роз’їзди від корпусів дивізій, полків.

27 січня розвідувальний роз’їзд у кількості 6 бійців на чолі з командиром розвідувального взводу лейтенантом Костянтином Васильовичем Ільїним (розвід ескадрон 13-ї гв.кд) у районі Чорторийська отримав завдання проникнути в містечко Колки, встановити склад і сили місцевого гарнізону, а також можливі шляхи і висування резервів противника в напрямку на Чорторийськ. Розвідники виконали завдання і своєчасно інформували командування, що дозволило прийняти вірне рішення. За вміле виконання завдань командування в районах Чорторийськ, Колки, Цумань, Бокіймо, Млинів лейтенант Ільїн був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Роз’їзд від 21 гвардійського кавалерійського полку (7-ма гв.кд, 1-й гв.КК) повинен був розвідати маршрут руху Рафалівка – Мала Осниця – Красноволя. З наближенням до залізниці Сарни-Ковель в районі станції Чорторийськ розвідники були обстріляні ворогом. Ними ж було виявлено наявність на цій ділянці залізниці німецького бронепоїзда. З метою виявлення можливих зон обстрілу розвідники здійснили ряд маневрів по відкритій місцевості, викликаючи вогонь бронепоїзда на себе. Продовжуючи розвідку, роз’їзд виявив наявність гарнізонів противника в населених пунктах Заболоть, Полонне, Острівець. Таким чином, здобута розвідниками інформація допомогла уникнути потрапляння підрозділів полку до вогневого мішка та попередити втрати серед особового складу. (Докладніше про дії розвідників читайте - http://yarovenkosp.ucoz.ru/publ/za_rjadkami_nagorodnikh_listkiv/u_vorozhikh_tilakh/31)

Відповідно до рішення командира 21-го гв.кп гвардії полковника Арсена Марковича Автандилова полк обійшов ворога і продовжував виконувати бойове завдання. За здійснення розвідки орденом Слави 3-го ст. був нагороджений гвардії рядовий Михайло Максимович Хорєв, який йшов у голові роз’їзду (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня)

Цього ж дня командиром 27-го гв.кп гвардії підполковником Анатолієм Спиридоновичем Макаровим (7-ма гв.кд, 1-й гвКК) був висланий розвідувальний дозор під командуванням командира взводу 4-го шабельного ескадрону гвардії молодшого лейтенанта Василя Миколайовича Ларіонова. Підрозділ Ларіонова отримав завдання прикрити дії ескадрону з півночі вдовж шляху Борове - Млинок (Володимирецький район Рівненської обл.). У районі села Млинок взвод молодшого лейтенанта Ларіонова зустрів і атакував групу німецьких вояків. Внаслідок атаки ворог був розсіяний, 5 гітлерівців вбиті.

Уже в першому бою відзначився гвардії рядовий Олександр Федорович Заболотський (4-й ескадрон 27-го гв.кп 7-ма гв кд). Під час нальоту німецької авіації в районі с. Борова гв.рядовий Заболотський вчасно вивів з під удару авіації коней взводу, а згодом допоміг іншим коноводам рятувати поранених тварин. Олександр Заболотський був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

28 січня передові підрозділи 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії (1-й гвКК) розпочали переправу через Стир в районі с.Сопачів (нині Володимирецький район Рівненської області).

Німецьке командування, яке на той час не мало належних сил сухопутних військ для відбиття радянського наступу, кинуло в бій авіацію. Німецькі бомбардувальники роями хлинули до переправ, намагаючись будь що завадити кінноті переправитись на західний берег Стирю. У бій з повітряним противником вступили зенітники кавалерійських корпусів і дивізій.

При відбитті одного з таких масованих нальотів німецьких літаків на переправу в районі с.Рафалівка відзначились розрахунки 43-го окремого дивізіону ППО під командуванням гвардії капітана Івана Степановича Палагіна (7-ма гв.кд). Один з ворожих літаків До-215 був збитий розрахунком зенітної гармати, яким командував гвардії сержант Григорій Дмитрович Мосеєв. За вмілі дії командир розрахунку гвардії сержант Мосеєв (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня), навідник гармати гвардії рядовий Микола Федорович Сєдов були нагороджені орденами Червоної Зірки.

 

Бомбардувальник Dornier Do-215В

Другого ордену Червоної Зірки згодом був удостоєний і командир зенітного взводу гвардії лейтенант Володимир Васильович Юдін. Окрім До-215 його підлеглі всього через півтора місяці, 16 березня, в районі колонії Діброва (Донброва) збили ще один німецький літак, цього разу Ju-88.

 

Гвардії капітан Володимир Васильович Юдін і гвардії рядовий Митрофан Іванович Лаврик. Із фондів УКРІНФОРМу

 Одним із перших у нiч з 27 на 28 сiчня на лiвий - волинський - берег Стиру переправився передовий загiн 115-го кавалерiйського полку (8-ма Далекосхідна кавалерiйська дивізія, 6-й гвардiйський кавалерiйський корпус).

На шляху кавалеристів повстав перший серйозний опорний пункт ворога на Волинський землі, який розташувався в невеличкому селі Козлиничі (нині Маневицький район).

Два дні йшов бій за село. Гітлерівці оборонялись завзято, але ще з більшою завзятістю атакували червоні кіннотники 115-го кп під командуванням майора Костянтина Миколайовича Лобашева.

Красномовним фактом є те, що за бій під Козлиничами лише наказом по 115-му кп було нагороджено 32 бійців, з них 31 медаллю «За відвагу»*, 1- медаллю «За бойові заслуги»**.

Першими в бій з ворогом вступили артилеристи та мінометники полку, які отримали завдання вогнем подавити, а по можливості знищити вогневі вузли противника. Це завдання «боги війни» виконали на відмінно. Дві вогневі точки і 8 гітлерівців знищила 76мм гармата помічника командира вогневого взводу сержанта Георгія Тимофійовича Агатова*. Ще два кулеметні гнізда замовкли після влучних пострілів 76мм гармати, де навідником був молодший сержант Яківа Іванович Гончаренко*. Трьох гітлерівців знищив розрахунок 45мм гармати, навідником якої був сержант Андрій Якович Баранов*. 5 ворогів загинули від снарядів 45мм гармати старшого сержанта Миколи Єфтійовича Гутника*, ще 8 гітлерівців впали від вибухів снарядів гармати під командуванням червоноармійця Петра Павловича Косаткіна* По три вогневі точки знищили розрахунки 45мм гармат помічниками навідника в яких служили червоноармійці Антон Володимирович Кулібаба* та Інокентій Іванович Каратаєв*.

Уміло та впевнено діяли розрахунки батареї 82мм мінометів 115-го кп під командуванням старшого лейтенанта Олексія Федоровича Носова. Так, розрахунок 82мм міномету під командуванням старшого сержанта Якова Васильовича Олесика* знищив три вогневі точки, дві точки – розрахунок, в якому служив червоноармієць Костянтин Петрович Костиря*. До 9 ворогів залишилось навічно лежати на волинській землі від осколків мін, випущених з 82мм міномету старшого сержанта Шамхата Абдурахмановича Бігущева*, та ще семеро від мін міномету єфрейтора Петра Семеновича Турчановича*. Своєчасно доставляли на вогневі позиції боєприпаси бійці під командуванням старшини мінометної батареї Івана Савелійовича Закалюжного*. Коли ворог намагався перейти в контратаку, мінометники влучним нищівним вогнем заставляли його відмовитись від цього наміру. Всього батареєю в бою за Козлиничі було знищено до роти піхоти, 8 вогневих точок, 3 вантажівки з боєприпасами. Дії мінометників надійно прикрили правий фланг полку. За виключну сміливість, хоробрість і кмітливість командир батареї старший лейтенант Олексій Носов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Вогневі точки, які ще огризались після артнальоту, влучними пострілами вибивали снайпери та розрахунки протитанкових рушниць. Трьох ворогів знищив снайпер червоноармієць Сампул Абдулаєв*. Три вогневі точки подавив вогнем з ПТР червоноармієць Олександр Іванович Веснін*(3-й ескадрон). Атаку спішених кіннотників на село вогнем з станкового кулемету підтримував навідник кулеметного взводу 1-го ескадрону гвардії сержант Іван Гаврилович Кущтин*. Від куль, випущених кулеметом сержанта на той світ відправились 8 ворогів.

Бій зав’язався на вулиця села. Ворога викурювали з кожної хати, хліва, погребу. В ході бою відзначились бійці 2-го взводу 3-го ескадрону єфрейтор Артем Федорович Гопко* та молодший сержант Василь Єгорович Задворний*, які знищили по 4 ворогів, командир відділення молодший сержант Микола Павлович Корсаков*, який залишився в шерензі атакуючих, не дивлячись на отримане поранення. 

Корсаков М.П.

Помічник командира 4-го взводу цього ж ескадрону старший сержант Василь Михайлович Кудрявцев* вогнем з автомата вразив 7 гітлерівців, навідник ручного кулемету 3-го взводу 1-го ескадрону єфрейтор Іван Дмитрович Малахов* знищив 3 ворогів.

Одночасно з наземними діями гітлерівці розпочали атаки з повітря. Німецькі бомбардувальники і штурмовики атакували кіннотників хвиля за хвилею. За відсутності підтримки радянських кавалерійських підрозділів із повітря вся надія була на розрахунки 8-го окремого дивізіону ППО 8-ї кд під командуванням капітана Акімова. Зенітники надійно прикрили бойових товаришів. Тільки розрахунками ДШК 3-го ескадрону під командуванням лейтенанта Тимофія Івановича Войциха 28 січня 1994 року в районі Козлинич були підбиті три німецькі літаки. За успішні дії підрозділу в районі Козлинич, а згодом Рівного 2 лютого (було знищено до 50 гітлерівців і 16 вантажівок) лейтенант Войцих був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

 

Розрахунок 12,7мм кулемету ДШК ведень вогонь по повітряним цілям

Гітлерівці завзято оборонялись. Полк ніс втрати. І тут, на полі бою проявились такі відвічні солдатські якості як взаємодопомога і готовність до самопожертви заради бойових товаришів. Трьох поранених бійців і командира взводу з поля бою виніс боєць 4-го взводу 3-го ескадрону 115-го кп червоноармієць Фома Петрович Александров*, 9 бойових товаришів евакуював санінструктор 1-го ескадрону старший сержант Василь Іванович Григоров*, 5 поранених підлеглих перев’язав і виніс з поля бою помічник командира 1 воду 3-го ескадрону старший сержант Андрій Костянтинович Доможаков*, чотирьох бійців зі зброєю виніс санінструктор мінометної батареї старший сержант Григорій Іванович Куликов*, командир 1-го відділення 3-го взводу 2-го ескадрону сержант Ферапонт Михайлович Михайлов* врятував життя п’яти однополчанам, командир 2-го відділення 4-го взводу 1-го ескадрону сержант Дмитро Андрійович Потапов – трьом.

Під кулями і мінами ворога швидко і надійно був обладнаний командний пункт полку. Серед тих, то відзначився при його обладнанні, а згодом і спостереженні за противником були підривник саперного взводу червоноармієць Олексій Христофорович Башликов*, командир 2-го відділення взводу хімзахисту молодший сержант Олександр Іванович Баблак*, коновод господарчого взводу єфрейтор Дмитро Юхимович Гавриленко*. Безперебійний зв’язок з атакуючими підрозділами командування полку забезпечив телефоніст взводу зв’язку червоноармієць Базар Самсуєв*.

На допомогу однодивізійникам в районі Козлинич прийшли підрозділи 49-го кавалерійського полку гвардії полковника Єрмолая Гавриловича Федяєва.

Федяєв Є.Г.

Одними з перших через Стир переправився особовий склад кулеметного взводу лейтенанта Бориса Івановича Кукушкіна (1-й ескадрон). Кулеметники зненацька атакували німецький підрозділ і захопили 2 міномети. Борис Кукушкін наказав відкрити вогонь із трофеїв і сам став до одного з них, хоча на той час був поранений. Кіннотники знищили до 50 ворожих солдат. Згодом у вбитого німецького офіцера був вилучений наказ, який вимагав переправитись через Стир і почати наступ проти радянських військ саме 28 січня. Лейтенант Кукушкін був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Кукушкін Б.І.

У рядах перших, хто вночі переправився через Стир, були також бійці взводу лейтенанта Івана Максимовича Чернишова. Кіннотники тихцем зняли вартових і увірвались до розташування противника. У нічному бою були знищені до 30 ворогів. Лейтенант Чернишов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Помічник командира 4-го взводу старшина Петро Климович Величко зі своїми підлеглими захопив «тепленькими» 34 ворожих солдати. Трофеями бійців стали 5 возів з військовим майном. Відважний старшина був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Протягом бою 28 січня зв’язок штабу полку з 1-м ескадроном забезпечував телефоніст полкового взводу зв’язку червоноармієць Микола Іванович Жарков. За відмінне виконання поставленого бойового завдання був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Разом із 2-м шабельним ескадроном на лівий берег Стиру переправився заступник командира 49-го кп капітан Федір Михайлович Кушнарьов. Під його керівництвом ескадроном було знищено до 100 гітлерівців, підбито самохідну гармату «Фердинанд» та захоплено 5 підвод. Наступного дня капітан Кушнарьов організував відбиття німецьких контратак. За вміле керівництво підрозділами і особисту мужність Ф.М.Кушнарьов був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Офіцери управління 49-го кавалерійського полку

Переправу 3-го шабельного ескадрону через Стир організував агітатор 49-го кп гвардії майор Павло Андрійович Набокін. Згодом офіцер відзначився в боях за Козлиничі та 6 лютого в районі сіл Ксаверівка, Млодава (3-й ескадрон знищив 8 танків, до 250 ворожих солдат). За особисту мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Усього 49-м кавалерійським полком в районі Козлинич було знищено до 250 офіцерів і солдат противника, взято в полон 38 ворожих солдат, захоплені міномет, 3 кулемети, 15 одиниць гужового транспорту з майном. Втрати полку склали всього 5 чоловік пораненими. Успішні дії полку були заслугою його командира гвардії підполковника Федяєва. Сміливі, рішучі дії, ініціатива, вмілий вибір місця і часу переправи атаки вирішив успіх справи. Єрмолай Гаврилович Федяєв був удостоєний ордену Олександра Невського.

Відважно бились бійці 3-го зенітно-кулеметного ескадрону 8-го окремого дивізіону ППО і їх командир – лейтенант Тимофій Іванович Войцих. Коли гітлерівці перейшли в контратаку зенітники стали вести вогонь із своїх велико каліберних кулеметів по наземним цілям. Щільний артилерійсько-мінометний та кулеметний вогонь ворога змусив деякі розрахунки на лівому фланзі припинити вогонь і залягти. Противник насідав. До розрахунків лівого флангу кинувся ад’ютант старший дивізіону лейтенант Анатолій Омелянович Лібенко. Він змусив розрахунки зайняти бойові місця і відкрити вогонь по ворогу. Тепер вже вимушений був зупинитись і залягти противник, по якому згодом вдарили ескадрони 49-го кавалерійського полку. При відбитті цієї атаки розрахунками ДШК було знищено 2 станкові і ручний кулемети німців з розрахунками та до 25 ворожих піхотинців. Згодом, 2 лютого в районі Клевані, при відбитті німецької атаки у фланг 49-го кавалерійського полку зенітники вогнем прямим наведенням знищили 16 вантажівок з боєприпасами та 50 німецьких піхотинців. Лейтенант Лібенко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Офіцери 8-го окремого дивізіону ППО

Вогнем дії кіннотників також прикривали протитанкісти 5-ї батареї 142-го гвптап під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олексія Яковича Коротаєва. Розрахунками батареї було знищено до 50 гітлерівців.

Праворуч від 115-го кп наступ вели підрозділи 48-го гвардійського кавалерійського полку гвардії підполковника Анатолія Васильовича Власова (13-та гвардійська кавалерійська дивізія). 3-й шабельний ескадрон під командуванням старшого лейтенанта Григорія Юхимовича Князєва форсував Стир і в кінному строю атакував ворога в Чорторийську. Атака була настільки рішуча і несподівана, що німці в паніці відступили, а кіннотники захопили одну з не багатьох вцілілих переправ через Стир.

Надвечір бої в смузі 8-ї кавалерійської дивізії стихли. Командування, штаби дивізії та її полків турбувалось про день наступний, а тому більш активними стали розвідувальні дії.

У складі однієї з розвід груп, висланих від 49-го кавалерійського полку у тил до ворога рушив командир розрахунку зенітного кулемету сержант Максим Борисович Биков. (8-й окремий дивізіон ППО). Напередодні, 27 січня, розрахунок сержанта Бикова вже відзначився, - в районі с.Балаховичі (Володимирецький район Рівненскої області) зенітники збили Ju-88. А ось тепер командування 49-го кп, якому був приданий 3-й ескадрон 8-го окремого дивізіону ППО дивізії направило зенітників у розвідку. Сержант Биков виконав завдання «на відмінно». Пройшовши 12 км в глибину оборони противника, він виявив місця розташування вогневих засобів та підрозділів ворога і доставив ці відомості командуванню. За сміливі дії та ініціативу в боях на Волинській землі та згодом під Рівним 4-5 лютого (розрахунок ДШК підбив 3 німецькі вантажівки) сержант Максим Биков був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Поки полк вів бойові дії за Козлиничі, 58 бiйцiв 4-го шабельного ескадрону 115-го кавалерійського полку командуванням старшого лейтенанта Сергія Опанасовича Столбушкiна зайняли оборону на висотi 193.0 мiж селами Козлиничi i Старий Чорторийськ. Крім стрілецької зброї на озброєнні невеликого загону було двi 45мм гармати, розрахунками яких командували помічник командира взводу старший сержант Іван Михайлович Неврин та командир гармати сержант Дмитро Миколайович Карпухін, та чотири протитанковi рушницi. 

Неврин І.М.

Позиції для оборони кіннотниками буди обладнані вчасно – біля 13:00 28 сiчня до батальйону піхоти за підтримки 16 танків перешли в контрнаступ, намагаючись будь-що вибити кавалеристів із захопленого ними плацдарму на лiвому березi Стиру. Протягом двох годин було відбито дві масовані атаки, а згодом ще три. Кіннотники бились до останнього. Розрахунком Івана Неврина було підбито 2 танки, знищено 3 кулемети і розсіяно до роти піхоти противника. Коли без боєприпасів замовкли гармати, до ворожих танків з гранатами поповзли помічник командира взводу Нематжан Хакімов та навідник станкового кулемету Віктор Єршов. Ціною свого життя кіннотники зупинили німецькі танки. Загинули командир ескадрону Сергiй Столбушкiн та ще понад 10 бійців. Значних втрат зазнав і противник, який втратив три танки, дві штурмові гармати, понад 100 солдат і офіцерів. За поданням Волинського обласного військового комісаріату Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 травня 1965 року сержанту Хакімову та рядовому Єршову було присвоєне звання Героя Радянського Союзу посмертно, старший сержант Неврин був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Нематжан Хакімов

 

Віктор Єгорович Єршов

 

 

Подвиг Н.Хакімова та В.Єршова.

Фрагменти картин зі шкільного музею в с.Старий Чорторийськ

Зв’язок зі штабом полку підтримував телефоніст полкового взводу зв’язку єфрейтор Хамзя Ахіярович Латипов. У ході бою під вогнем ворога він 4 рази усував пошкодження на лінії зв’язку. Німецькі танки з трьох сторін вийшли до командного пункту командира ескадрону. Гітлерівці стали відкривати люки і метати на червоноармійців гранати. Від вибуху однієї з гранат Латипов був контужений. Коли отямився, то побачив, як із палаючого німецького танка вискакує екіпаж. З останніх сил підняв ППШ і вдарив чергою по ворогам… Під кулями зв’язківця впали 8 гітлерівців. За деякий час Хамзя Латипов обійшов позицію ескадрону з надією знайти хоч когось живим. На жаль захисники висоти полягли в нерівному бою. Підібравши планшет комеска і змотавши телефонний кабель, надвечір єфрейтор Латипов дібрався до штабу полку і доповів про останній бій 4-го ескадрону. За бій на висоті 193,0 та проявлені в ньому мужність і героїзм Хамзя Латипов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

 

Хамзя Ахіярович Латипов

 

 

Братська могила в Чорторийську, фото власкору газети «Голос України» Миколи Якименка

Ще один бій 28 січня відбувся в районі села Мала Осниця. Тут у двобій з противником вступили воїни 10-го окремого гвардійського саперного ескадрону (13-та гв.кд) під командуванням гвардії лейтенанта Баранова. При відбитті німецької атаки відзначився гвардії рядовий Терентій Григорович Синиця, котрий вогнем з ручного кулемету знищив розрахунки двох німецьких гармат і 5 коней. За сміливість і відвагу був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

В районі села Осниця оперативне відділення штабу 7-ї гвардійського кавалерійської дивізії за малим ледве не втратило усі свої документи. Лише завдяки рішучості писаря гвардії рядового Віктора Івановича Сухова, котрий зумів вивести бричку з-під ворожого вогню, документи були врятовані. За рішучі і мужні дії в районі Житомира (при виході дивізії з оточення в районі хутора Сохацький врятував документацію штабу дивізії) та Осниці гвардії рядовий Сухов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до медалі «За відвагу»).

29 січня ворог зібрався силами і вирушив в контратаку в районі Козлинич. Несподіваність ворожого нападу була зірвана завдяки спостережливості командира відділення взводу хімзахисту 115-го кп сержанта Івана Євсійовича Аксентєва*. При відбитті атак противника відзначились єфрейтор Олексій Петровч Губанов* (3-й взвод 4-го ескадрону), який знищив 5 ворожих вояків вогнем з автомата, помічник навідника 76мм гармати червоноармієць Іван Петрович Красніков*, котрий знищив два ворожі кулемети з розрахунками. Ще однин станковий кулемет із розрахунком знищив влучними пострілами з гвинтівки кавалерист 1-го відділення 4-го взводу 3-го ескадрону червоноармієць Наум Антипович Чупров**.

Дві ворожі контратаки відбив вогнем розрахунок станкового кулемету під командуванням молодшого сержанта Олексія Макаровича Ребягіна (1-й ескадрон 49-го кп). Кулеметники знищили до 45 ворожих офіцерів і солдат. Молодший сержант Ребягін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Значну шкоду противнику нанесла батарея 76мм гармат полку. Влучним вогнем артилеристи завдячували вмілим і впевненим діям командира взводу управління лейтенанта Григорія Чорного. Його підлеглі вчасно забезпечили зв’язок, здійснювали розвідку та корегували вогонь. Лейтенант Чорний в боях з 28 січня по 7 люте особисто знищив вогнем з гармати танк і до 70 гітлерівців, а в бою під с. Млодава (Дубнівський район Рівненської області) замінив пораненого командира батареї і забезпечив підтримку вогнем наступ шабельних ескадронів. За вмілі дії і особисту мужність в боях лейтенант Чорний був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Вже після закінчення бою полку в районі села Козлиничі було з’ясовано, що дії 115-го кп випередили ворога, який готувався розпочати наступ у фланг 13-ї армії, на 8 – 10 годин, то ж і зірвали їх. Саме тому дводенні бої у цьому районі були такі запеклі і гітлерівці намагались будь що перехватити ініціативу. За період із 27 січня по 9 люте 115-й кавалерійський полк майора Костянтина Лобашева знищив і захопив у полон значну кількість офіцерів і солдат противника. Воїни полку знищили в цих боях 2 літаки, 8 танків, 50 вантажівок з особовим складом і майном, понад 200 возів. Командир полку майор Костянтин Лобашев за бій під невеликим Волинським селом отримав свою першу бойову нагороду – орден Червоної Зірки.

У плануванні бойових операцій дивізії значна роль належала штабу з’єднання на чолі з гвардії підполковником Анатолієм Прохоровичем Тарасовим. Саме завдяки ретельності планування частини дивізії отримали перемоги під Козлиничами, Клеванню, Харськом, а згодом Млодавою та Миргощою гвардії підполковник Тарасов був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Організацією зв’язку у цих боях завідував начальник зв’язку 8-ї кд капітан Микола Іванович Воронін. Саме завдяки його розпорядливості та ініціативі був відновлений зв’язок під час бою в районі Старий Чорторийськ – Козлиничі. Дії зв’язківців забезпечили командування даними, необхідними для прийняття рішень та дозволили управляти боєм.

Своєчасно доставлялись також дані щодо противника дивізійною та полковими розвідками, керівництво якими здійснював начальник розвідки 8-ї кд капітан Йосип Іванович Краснорицький. Не один раз капітан Краснорицький очолював розвідувальні групи, які пробирались ворожими тилами. Обидва офіцери за вмілі дії і організацію зв’язку та розвідки були нагороджені орденами Червоної Зірки.

Слідом за 8-ю кавалерійською дивізією генерал-майора Петра Олексійовича Хрустальова у прорив в районі с. Старий Чорторийськ (Маневицький район) приготувались «рвонути» частини 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії (6-й гв КК, 13-та армія, 1-й Український фронт) під командуванням гвардії генерал-майора Петра Івановича Зубова.

 

Командир 8-ї кд генерал-майор П.О.Хрустальов

 

Командир 13-ї гв.кд гвардії генерал-майор П.І.Зубов

Командування і штаб дивізії не мали точних даних про склад і розташування частин німецького угрупування. Вияснити всі нез’ясовані питання повинні були розвідники дивізії під командуванням гвардії лейтенанта Григорія Трохимовича Аксьонова. Завдання здійснити розвідку в районі містечка Колки отримав роз’їзд чисельністю 6 чоловік під командуванням лейтенанта Костянтина Івановича Ільїна. Розвідники повинні були будь-якими шляхами і засобами проникнути до Колок, установити рід військ, чисельність, озброєння місцевого гарнізону, а також можливість підходу резервів ворога в напрямку Колки – Старий Чорторийськ. Не дивлячись на втому, розвідники негайно приступили до виконання поставленого завданнями. Ними було розвідано склад німецького угрупування та своєчасно виявлено підхід резервів ворога до Чорторийська. Згодом лейтенант Ільїн відзначився при розвідці противника в ході рейді 13-ї гвкд в напрямку на Дубно та діях в районі Млинів – Броди. Відважний офіцер був нагороджений орденом Червоної Зірки.

28 січня німці розпочали перші контратаки. Одна з атак прийшлась по тилам 48-го гвардійського кавалерійського полку, зв’язок зі штабом дивізії був перерваний. Відновити зв’язок з полком було доручено гвардії рядовому Василю Федоровичу Піщулову, який проходив службу при політвідділі дивізії. Бойове розпорядження командуванню полку було доставлене своєчасно.

29 січня в районі Чорторийська під шквальний вогонь німецької артилерії потрапив автомобіль господарчого взводу 4-го гв.кп (2-га гв.кд 1-гогвКК), керований гвардії рядовим Левом Юхимовичем Кельнером. Осколком снаряда машина була пошкоджена. Водій під вогнем противника усунув пошкодження і продовжив рух за маршрутом. За мужність був нагороджений медаллю «За відвагу».

Із району Чорторийська 13-та гв.кд після отримання наказу про зміну напрямку руху повернула в напрямку на Клевань. У авангарді дивізії рухались підрозділи 6-го гвардійського окремого винищувального протитанкового дивізіону. В ході нічного маршу розвідгрупа під командуванням гвардії старшого сержанта Олексія Івановича Єдінова виявили мінне поле. Командир взводу розвідки особисто знайшов шлях обходу і вивів дивізіон без втрат в особовому складу і техніці. За відвагу в боях, виявлених в січні-лютому 1944 року гвардії старший сержант Єдінов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Попереду були інші бої, радісні перемоги і гіркі втрати…

Категорія: Перші бої зі звільнення Волині. Січень - лютий 1944. | Додав: voenkom (30.01.2013) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО
Переглядів: 620 | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: