Після визволення Деражного 31-й гвардійський кавалерійський полк формованим маршем висунувся на безпосередні підступи до Рівного. Атаку вирішено було розпочати з ходу.

Особливістю є те, що розвід взвод, 1-й та 4-й ескадрони 31-го гвардійського атакували позиції противника в Рівному в кінному строю і наслідки кінної атаки стали результативними для кавалеристів і плачевними для  противника, який у паніці став відступати.

У боях за Деражне, а згодом при визволенні Рівного 31-й гвардійський кавалерійський полк знищив до 800 ворожих вояків, 22 автомобіля та 21 воза з вантажами, 2 склади, танк, дві 105мм та одну 75мм гармати, 5 станкових кулеметів. Було полонено 178 офіцерів і солдат, у ворога було захоплено 19 складів,7 станкових кулеметів, 2 гармати, танк, бронетранспортер, 28 возів із вантажами, 12 легкових та 4 вантажних автомобілів. Полком було звільнено 30 населених пунктів Рівненщини.

За зразкове виконання бойових завдань, особисті мужність і відвагу командир 31-го гвардійського кавалерійського полку гвардії полковник Попов був нагороджений другим орденом Червоного Прапора. Орденом Червоного Прапора був нагороджений також начальник штабу полку гвардії майор Олександр Васильович Альохін (обидва командири представлялись до орденів Леніна), котрий вміло організував роботу штабу та управління боєм під час взяття Деражного і Рівного. Орденами Червоного Прапора за бої в Рівному також були нагороджені командири 1-го ескадрону гвардії старший лейтенант Хафіз Ахмеджанов, 3-го ескадрону гвардії старший лейтенант Михайло Сергійович Каташев, 4-го ескадрону (так званого Тувинського) гвардії капітан Тюлюш Балдат Кечил-оол. До речі, комески також були представлені до нагородження орденами Леніна.

Командири ескадронів 31-го гвардійського кавалерійського полку

Комеск-1 – Хафіз Ахмеджанов

Командир 4-го ескадрону – Герой Радянського Союзу Тюлюш Балдат Кечил-оол

У ході кінної атаки мужньо діяв розвідник гвардії червоноармієць Іван Вардамович Авоян, котрий зарубав 6 ворогів. На чолі свого підрозділу в ході кінної атаки вміло діяв командир взводу 1-го ескадрону 31-го гв.кп гвардії лейтенант Павло Гордійович Саленко. Його підлеглими  на околиці Рівного були оточені та вирубані до ноги 50 ворожих солдат. Безстрашно у ворожі шеренги врубався командир шабельного відділення гвардії старший сержант Микола Михайлович Скворцов. Від його шаблі на вулицях Рівного свою смерть знайшли 16 ворогів. У бою гвардії лейтенант Саленко, гвардії старший сержант Скворцов та гвардії червоноармієць Авоян загинули смертю героїв.. Посмертно були удостоєні орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Разом з німецькими і угорськими вояками проти радянських військ воювали донські та кубанські козачі підрозділи зі складу зведеної козачої дивізії польової поліції «Граф фон Шуленбург» та козачі каральні підрозділи охоронного корпусу СС обергрупенфюрера СС Прюцмана. На один з таких підрозділів у ніч з 1 на 2 люте натрапив начальник оперативного відділення штабу 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії підполковник Олександр Іванович Міхеєв, який віз бойовий наказ до 31-го гвардійського кавалерійського полку. Радянські кіннотники знищили ворожу групу, сам гв. підполковник Міхеєв застрелив козачого офіцера. За цей бій та роботу з організації взаємодії частин дивізії з приданими засобами посилення гвардії підполковник О.І.Міхеєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Міхеєв О.І.

Одним з перших на вулиці Рівного увірвався гвардії старший сержант Леонід Пилипович Борисов. В ході кінної атаки ним були зарубані 7 гітлерівців. Коли ворожа куля смертельно уразила командира взводу розвідки 31-го гв.кп (8-ма гв.кд) гвардії лейтенанта Йосипа Аскаровича Ефендієва, розвідник прийняв командування взводом на себе і вміло керував підрозділом в боях на вулицях міста. Командуванням полку гвардії старший сержант Борисов був представлений до ордену Червоного Прапора, однак був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. Ордену Червоного Прапора були удостоєні підлеглі Л.П.Борисова – розвідник гвардії червоноармієць Микола Прокопович Лазарєв, котрий в ході атаки зарубав 8 гітлерівців, а 5 взяв у полон та гвардії єфрейтор Михайло Степанович Шадрін (представлявся до ордену Леніна), котрий зарубав 15 ворогів . Обидва кіннотники першими в полку йшли по вулицях Рівного, виявляючи підрозділи та вогневі гнізда ворога. Розвідники полку на вулицях Рівного взяли у полон 30 гітлерівців.

У районі цукрового заводу була виявлена колона німців, яка відходила до Рівного. Для переслідування ворога була вислана кінна група від 3-го шабельного ескадрону 31-го гв.кп на чолі з командиром взводу гвардії молодшим лейтенантом Олександром Іларіоновичем Вашуріним. На повному ходу кіннотники врізались у ворожу колону, зарубали до 70 гітлерівців і на плечах ворога увірвались до міста. За рішучі дії і особисту мужність Олександр Вашурін був удостоєний ордену Червоного Прапора.

Кулеметниками 3-го ескадрону під командуванням командира взводу гвардії лейтенанта Олександра Никифоровича Теплова було знищено 75 ворожих вояків і станковий кулемет. Взводний особисто «вклав» 20 гітлерівців. Відважний офіцер також був представлений до ордену Червоного Прапора, проте удостоївся ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Страх на гітлерівців наводили кіннотники – добровольці з 4-го Тувинського ескадрону (сформований у 1943 році з добровольців Тувинської Народної Республіки, яка на  той час не входила до складу СРСР в кількості 206 чол.). 

Тувинський ескадрон перед відправленням на фронт

Хоча бій за Рівне всього був другим для тувинців (перший був за Деражне), вони вперто рвались вперед, мов не знали навіть такого слова як смерть. Відважно діяли кіннотники взводу гвардії лейтенанта Торжу Мангуш Кежеке, які на вулицях Рівного знищили 70 гітлерівців, 2 станкові кулемети з розрахунками і першими увірвались на територію залізничної станції. Тувинці цього взводу також захопили 3 ворожих солдат і 3 кулемети. Гвардії лейтенанта Торжу Мангуш Кежеке був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора). Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня також була нагороджена відважна жінка – гвардії червоноармієць Ооржак Чудлук Байлак, котра на рівні билась в строю з чоловіками – тувинцями, а в разі потреби надавала необхідну медичну допомогу. Під час бою за Рівне нею були винесені з поля бою 6 кавалеристів зі зброєю.

на фото з газети «Центральна Азія» Ооржак (Віра) Байлак в 1944 та 2010 роках

У районі залізничної станції наступ Тувинського ескадрону був зупинений шквальним вогнем двох кулеметів противника, розрахунки яких зайняли оборону в добре облаштованих пакгаузах. Виконуючи наказ командира ескадрону до ворога зумів підібратись розрахунок станкового кулемету, де навідником був гвардії старший сержант Кизил Ховальч Тульчиней. Влучними чергами кулеметники подавили вогонь противника, а згодом знищили розрахунки кулеметів противника.

Поруч з героїзмом крокували і гіркі втрати. В одному з документів 8-ї гв.кд зазначалось ; «Санітарка Дарія Куулар-Дончут у боях за Рівне втратила не тільки свого чоловіка – командира взводу Дончута Куулара, але й рідного брата Агбана Іргіта. Обидва загинули на її очах. Заспокоювати її довелося довго. Від могили Дарію відвів її другий рідний брат Хертек Адигбай».

Добровольці дівчата-тувинки

У бою з ворогом 11 лютого за невелике село Сурмачі на Рівненщині загинув смертю хоробрих і гв.ст. сержант Кизил Ховальч Тульчиней. Посмертно був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. (до звання Героя Радянського Союзі також були представлені воїни - тувинці командир кулеметного взводу гвардії старший лейтенант Бурзукай Сат Сураса та кулеметник гвардії рядовий Туметей Оюн Дектугу – С.Я.).

Орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня за бої на Рівненщині були удостоєні ще 23 воїни – тувинці.

Знову відважно діяли розрахунки ДШК 2-го ескадрону 16-го гводн ПВО 8-ї гв.кд. Бійцями ескадрону в районі м’ясозаводу були відбиті три ворожі контратаки, знищено 70 гітлерівців і 8 кулеметів. 

Особовий склад 16-го гвардійського окремого дивізіону ППО

Уміло і безстрашно діяли розрахунки взводу гвардії лейтенанта Михайла Опанасовича Прохорова, якими при відбитті німецької атаки на шосе Рівне-Клевань були знищені 25 гітлерівців і 4 кулемети. При відбитті німецької контратаки місце за гашеткою ДШК зайняв командир взводу гвардії старший сержант Петро Семенович Самарін. Влучним вогнем молодший командир знищив до 40 піхотинців та розрахунки двох ручних кулеметів.

Надзвичайно ефективними були дії взводу ДШК під командуванням лейтенанта Володимира Івановича Серенка. Розрахунки зенітних кулеметів його взводу вміло діяли у боях за Клевань, Рівень, Тинне.  Прикриваючи штаб полку в районі Клевані кулеметники вогнем відбили 12 атак повітряного противника і збили літак. Ведучи вогонь по наземним цілям у районі Рівного знищили 70 гітлерівців, які намагались вислизнути з кільця оточення і великокаліберний кулемет.

Командир ескадрону гвардії лейтенант Жерносєк, командири взводів гвардії лейтенанти Володимир Васильович Артамонов, Михайло Прохоров, лейтенант Семенко, гвардії старший сержант Петро Самарін були удостоєні орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня (Жерносєк представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня, а Артамонов – до ордену Червоного Прапора).

10 вогневих точок, до 100 офіцерів і солдат противника було знищено та подавлений вогонь двох артилерійських батарей ворога в бою за Рівне артилеристами 140-го гамп. Вміле ведення зосередженого вогню дозволило ескадронам полку відбити німецьку контратаку. За вміле управління підрозділами в бою, чітку організацію розвідки та взаємодії з кіннотою начальник штабу 140-го гамп гвардії капітан Фугенфіров був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Олександра Невського)

Сигнал до початку штурму Рівного подав залп гвардійських реактивних мінометів зі взводу гвардії лейтенанта Олександра Володимировича Курепіна (батарея гв.ст.л-та Волчека, 11-й гмп, 6-й гвКК). Мінометниками в бою за Рівне було розсіяно і частково знищено до роти піхоти противника. Взвод гвардії лейтенанта Курепіна відзначився також 5 лютого в районі с. Мартинівка, де радянські війська оточили чисельну групу гітлерівців. Залпом з «Катюш» був нанесений удар по скупченню ворога на шосе в районі переправи (переправа була знищена). Внаслідок залпу ворог втратив до 30 автомобілів і 40 солдат. За вміле командування взводом в районі Цумані, Рівного та Мартинівки Олександр Курепін був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Гвардійські міномети на відкритій вогневій позиції

Ордену Червоного Прапора був удостоєний командир 11-го гвардійського мінометного полку гвардії майор Павло Данилович Бархатов. Гвардійці мінометники в перших боях на Волині і Рівненщині знищили понад 600 ворожих солдат і офіцерів, 200 підвод із військовими вантажами, 2 ворожі штаби в бліндажі одного з яких згодом був виявлений труп німецького генерала. Також полком були захоплені 2 вантажівки та біля 2 тон пального. Дії реактивників сприяли швидкому розгрому Рівненського угрупування ворога.

П.Д.Бархатов, командир 11-го гв.мп

У ході штурму Рівного відзначився також 29-й гвардійський кавалерійський полк. Волею долі напередодні наступу на Рівне командир полку гвардії майор Симбуховський «звалився» від хвороби. Командування полком тимчасово прийняв його заступник зі стройової частини – гвардії підполковник Іван Георгійович Мельников. У ході боїв за Скреготівку та Клевань гвардії підполковник Мельников постійно знаходився в рядах передових ескадронів. Саме завдяки йому було організовано систему вогню, яка ламала супротив ворога, не давала йому отямитись і організувати оборону. Ось і в районі Рівного, коли оточений противник намагався вирватись з оточення правильно побудована система вогню зірвала його наміри. У критичний момент кіннотники відбили ворожу контратаку і увірвались на південно – західну околицю Рівного. Особливо відзначились мінометники батареї гвардії капітана Івана Федоровича Насонова (батарея в районі Рівного знищила 2 важкі німецькі міномети з розрахунками, 3 кулемети, 2 гармати, 2 автомобілі, 15 возів із майном, до 80 вояків) та шабельники взводу гвардії лейтенанта Лушкіна. Командир батареї особисто знищив 8 німецьких солдат, а взводний – 5. Федір Лушкін був поранений, проте продовжував управляти взводом до повного визволення міста. Відважні офіцери були нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлялись до нагородження орденами Червоного Прапора).

Атаку двох ескадронів, які першими увірвались на околицю Рівного, координував ПНШ-1 полку гвардії капітан Горстко. За відвагу в боях під Скреготівкою, Клеванню та в Рівному Михайло Горстко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

3 танки, 2 самохідні гармати, 5 вогневих гнізд противника знищити бійці полкової батареї 45мм гармат під командуванням гвардії лейтенанта Івана Степановича Торбенка. Коли один із розрахунків був виведений зі строю, Торбенко сам став вести вогонь по противнику, знищив 2 вогневі точки і підбив бронетранспортер. Батарея вогонь вела вогонь до останнього снаряда, а згодом відбивалась від атакуючого ворога вогнем зі стрілецької зброї. Комбат особисто знищив до 20 гітлерівців. За мужність і героїзм був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки) за бої зі звільнення Клевані та Рівного був нагороджений навідник 45мм гармати гвардії сержант Микола Павлович Складанов, котрий в Клевані підбив 2 вантажівки та захопив 2 ручні кулемети, а на підступах до Рівного знищив спостережний пункт, позиції 4 кулеметів, 2 вантажівки та до 30 ворожих піхотинців.

Атакують кіннотники 33-го гвардійського кавалерійського полку

Уведення в бій основних сил 33-го гв.кп забезпечили дії шабельників 2-го ескадрону під командуванням гвардії капітана Бориса Заурбековича Єлоєва. Ескадрон 1 лютого відбив три ворожі контратаки, зайняв вигідну позицію і забезпечив вихід 1-го, 3-го та 4-го ескадронів полку на висхідне положення для наступу на Рівне. Кіннотники в бою знищили 3 станкові, 8 ручних кулеметів, 2 гармати, мінометний розрахунок та до 200 гітлерівців. Згодом, в районі міста Дубно 10-11 лютого ескадрон добу бився в оточенні, відбив 3 атаки ворога, знищив 2 танки, міномет, 7 кулеметів, до 100 ворожих офіцерів і солдат і з боєм вийшов з оточення. Кіннотники ескадрону своїми діями забезпечили організований вихід з оточення 8-ї гв.кд. Командир ескадрону за мужність і вміле командування був нагороджений орденом Червоного Прапора (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Одним із чинників, які забезпечили успіх 2-го ескадрону на підступах до Рівного були вмілі дії 2-го взводу ПТР під командуванням гвардії лейтенанта Георгія Івановича Тужилкіна. Винищувачі танків знищили танк, три самохідки і до роти піхоти противника, які обороняли опорний пункт в районі шляху Клевань – Рівне.

На підступах до Рівного відзначився розрахунок станкового кулемету гвардії сержанта Іллі Михайловича Шилапугіна. Кулеметники брали участь у знищенні німецької колони і своїм вогнем забезпечили захоплення 3-м ескадроном 33-го гв.кп 12 автівок, 12 возів та знищення 82 гітлерівців. В боях на вулицях Рівного розрахунок кулемету діяв не менш відважно, своїм вогнем знищив кілька десятків ворогів. Гвардії сержант Шилапугін був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Вихід ескадронів на околицю Рівного забезпечив нищівний влучний вогонь батареї 76мм гармат полку. Артилеристи в ході бою на підступах до Рівного підбили 3 танки, самохідну гармату, 10 кулеметів, знищили до 200 офіцерів і солдат противника. Особливо вміло діяв командир взводу гвардії лейтенант Олександр Федорович Халютін, котрий протягом бою вміло корегував вогонь батареї. За вмілі дії був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У розпал бою за південно-західну околицю Рівного сталось непередбачуване. Внаслідок масованої контратаки противника підрозділи 33-го гвардійського кавалерійського полку гвардії підполковника Казимира Івановича Мизерського опинились в напів оточенні та стали відступати. Дві посилені німецькі роти, за підтримки артилерії вийшли у фланг і загрожували ударом в тил ескадронам 33-го гв кп.

К.І.Мизерський, командир 33-го гв.кп (до 13.02.1944)

На допомогу шабельним ескадронам було кинуто 12-й окремий гвардійський саперний ескадрон 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Вибір командування дивізії був очікуваним. Командир ескадрону гвардії старший лейтенант Павло Матвійович Яіцков воював з 1941 року. За бойові подвиги був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, медаллю «За відвагу». Після отримання завдання ескадрон саперів під сильним вогнем противника розпочав контратаку. Майже годину йшов запеклий бій. Коли в ескадроні закінчувались боєприпаси, а ворог все тісніше стискував кільце оточення, стала гостра необхідність доставити до штабу дивізії донесення. Добровольцем викликався молодший сержант Омелян Федорович Івакін. Сапер під вогнем противника таки вибрався з ворожого оточення і, не дивлячись на те що його кінь впав від ворожої кулі, таки своєчасно доставив донесення до штабу дивізії. При поверненні до ескадрону відважний сержант зумів розмінувати міст через річку Вуст у центрі Рівного, вилучивши 9 протитанкових мін. Врешті решт, втративши до сотні солдат і офіцерів, противник відійшов. 7 гітлерівців сапери взяли в полон.

Під час німецької контратаки в районі м’ясокомбінату стійко тримав оборону Іван Юхимович Умрилов. Із свого ручного кулемету гвардієць знищив до 45 гітлерівців. Коли від ворожого вогню полягли розрахунки двох сусідніх кулеметів, гвардії рядовий Умрилов розташував ці кулемети на позицію і вів вогонь з усіх трьох. Противник так і не здогадався, що проти нього діє всього один відважний боєць, та й то поранений. За мужність, кмітливість і відвагу в бою Іван Умрилов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Атакуюче угрупування ворога розсікли на дві частини мінометники батареї гвардії старшого лейтенанта Віктора Михайловича Богданова. Вогнем полкових мінометів було знищено до 100 гітлерівців. Ворожий «кулак» втратив свою міць і згодом був розпорошений ескадронами полку. Тільки 1-м вогневим взводом батареї, яким командував гвардії лейтенант Євситик Мношканович Мктрчан пр відбитті контратак були знищені до 70 гітлерівців та 2 станкові кулемети. За бій у Рівному та районі Жорнова Віктор Богданов і Євсик Мктрчан були удостоєні орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Стійко оборонялись артилеристи 33-го гв.кп, зведені у протитанковий вузол оборони під командуванням командира полкової батареї 76мм гармат гвардії молодшого лейтенанта Миколи Трохимовича Силантьєва. Артилеристи знищили 2 важкі танки і «Фердинанд». У критичну хвилину бою, коли один з розрахунків був виведений зі строю офіцер – артилерист сам став до панорами прицілу. Влучним пострілом зупинив ще один танк. Осколком снаряду був поранений у груди, проте продовжував вести вогонь. Після відбиття контратаки був відправлений до госпіталю, однак через 10 діб втік звідти і повернувся до частини.

Загальне керівництво діями резерву дивізії та залученими підрозділами (крім 12-го огвсапе – резервний кулеметний взвод та підрозділи які зайняли оборону на дорозі Клевань – Рівне) здійснював помічник начопера дивізії гвардії майор Кирило Широкий. Всього в ході відбиття контратаки ворог втратив понад 150 солдат і офіцерів.

Одну з німецьких контратак зірвав розрахунок гармати гвардії старшого сержанта Івана Красикова. Коли на позиції батареї 76мм гармат під командуванням гвардії старшого лейтенанта Андрія Кузьмовича Тертишникова прорвалось до 300 ворогів артилеристи продовжували вести вогонь по німцях. Після загибелі командира взводу гвардії лейтенанта Гончарова, гвардії сержант Красиков прийняв командування підрозділом і організував гідну відсіч противнику, при цьому його розрахунком було знищено до 40 ворожих солдат і офіцерів. Рішуче і відважно діяв командир 1-го вогневого взводу батареї гвардії молодший лейтенант Олександр Миколайович Рижов. Коли прямим попадання міни був виведений зі строю розрахунок однієї з гармат, офіцер сам став до прицілу і став вести вогонь по ворогам. Влучним вогнем Олександр Рижов підбив німецьку самохідну гармату, розбив 5 кулеметів, знищив до 50 гітлерівців. Мужній офіцер загинув, але не допустив ворога на позицію.

Три ворожі контратаки відбили розрахунки полкової батареї 45мм гармат під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олександра Олексійовича Карпичева. Артилеристи підбили два середні танки і штурмову гармату «Фердинанд». Командир батареї в ході бою особисто здійснював корегування вогнем, а коли від ворожої кулі впав навідник одного з розрахунків став на його місце. Згодом гв.старший лейтенант Карпичев очолив атаку зведеного загону на територію м’ясокомбінату, відбив її у противника і утримував до підходу основних сил полку.

Молоде життя на вівтар перемоги в Рівному поклав кавалер орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки та медалі «За відвагу» командир 45мм гармати гвардії старший сержант Федір Єгорович Севастєєв. Під час бою в місті сержант прийняв командування взводом і вміло керував його вогнем. При наближенні гітлерівців до вогневої позиції вогнем з автомата знищив 12 нападників, а згодом замінив вбитого навідника і став вести вогонь з гармати.

Загальне керівництво та координацію дій артилерійської групи 33-го гв.кп в ході бою за Рівне здійснював начальник артилерії гвардії старший лейтенант Михайло Пилипович Титков. Артилеристами полку в бою за Рівне було знищено 2 мінометні батареї, 4 кулеметні точки, багато живої сили противника, що дало змогу шабельним ескадронам виконати поставлене завдання.

Гв.ст.лейтненант М.П.Титков (ліворуч) з розвідником Володимиром Лютим

При переслідуванні противника, який вирішив покинути рівне відзначився особовий склад кулеметного взводу 2-го ескадрону 33-го гв.кп. Бійці під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Андрія Антоновича Крилова на вулицях міста знищили біля 150 ворогів, кулемет, та підбили дві вантажівки з боєприпасами. Офіцер командував підлеглими до повного виконання завдання не дивлячись на отримане поранення. За мужність в бою був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Вміло і виважено діяв начальник штабу 33-го гв.кп гвардії майор Іван Єремієвич Іванов. Коли ворог намагався відрізати полк від основних сил дивізії гвардії майором Івановим була створена штурмова група, яка не тільки успішно атакувала ворога, але навіть спромоглася відсікти один з батальйонів. На вулицях міста групою майора Іванова було знищено до 90 німецьких солдат і офіцерів, захоплено 5 станкових, 2 ручні кулемети, 120 гвинтівок і автоматів. Дії групи убезпечили лівий фланг полку і сприяли успішному виконанню бойового завдання його підрозділами.

За мужність і вміле командування підрозділами гвардії старший лейтенант Яіцков був нагороджений орденом Червоного Прапора, гвардії майори Іванов, Широкий, гвардії молодший лейтенант Силантьєв (представлявся до ордену Червоного Прапора), гвардії старший лейтенант Титков – орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, а  гвардії старший лейтенант Карпичев та молодший сержант Івакін за мужність і рішучість – орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Гвардії молодший лейтенант Рижов і гвардії старший сержант Севастєєв посмертно були удостоєні орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Під час боїв за визволення Рівного 16-м окремим гвардійським дивізіоном ППО 8-ї гв.кд тимчасово командував ад’ютант старший цього підрозділу гвардії капітан Олексій Васильович Іпатов. Зенітники били по наземним цілям і знищили до 227 різних вогневих точок та до 320 ворожих солдат і офіцерів. За визволення рівного Олексій Іпатов отримав свою першу бойову нагороду – орден Червоної Зірки.

Іпатов О.В.

У боях за Рівне відзначились артилеристи 4-ї батареї 142-го гвардійського винищувального артилерійського полку 6-го гвКК, які підтримували наступ ескадронів 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії.

Вміло діяли розрахунки вогневих взводів гвардії молодших лейтенантів Григорія Сергійовича Намутського та Олександра Івановича Ячного, гвардії лейтенанта Миколи Дмитровича Нарюткіна. Взводом Намутського була знищена мінометна батарея, взводом Нарюткіна знищено 97 солдат і офіцерів 93-го батальйону польової жандармерії німців, захоплені 3 кулемети та 15 гвинтівок, а взводом Ячного – до 60 ворожих солдат і офіцерів. Проти танкісти відзначились в подальших боях під Млиновом і Дубно. Гвардії лейтенант Нарюткін, гвардії молодші лейтенанти Намутський та Ячний були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Відважно діяв розрахунок гармати гвардії старшого сержанта Павла Савелійовича Ворожка (5-та батарея). При відбитті німецької контратаки артилеристи знищили 97 гітлерівців, при цьому більшу частину бою вели в повному оточенні. За мужність і відвагу гвардії старший сержант Ворожко був удостоєний ордену Червоного Прапора.

За два дні боїв в районі Рівного протитанкісти 142-го гвптап знищили 4 станкові кулемети, 2 ДОТи, 2 спостережні пункти, 5 ручних кулеметів, до 250 офіцерів і солдат противника, подавили вогонь 3 артилерійських батарей і 8 кулеметних гнізд ворога. За бої в районі Цумані, Клевані, Рівного командир полку гвардії майор Іван Тимофійович Климанов був нагороджений другим орденом Червоного Прапора (перший отримав за бої в Криму в 1941 році).

Особовий склад 5-ї батареї 142-го гваптап

Найвищої бойової нагороди ордену Червоного Прапора був також удостоєний командир 47-го окремого мінометного дивізіону гвардії майор Василь Опанасович Мартиненко. Мінометники, які підтримували вогнем дії ескадронів 31-го гвардійського кавалерійського полку 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії при ліквідації Рівненського угрупування ворога знищили до роти піхоти противника, 3 гармати калібру 75мм, 3 кулемети, 24 вантажівки. 31-й гв кп, завдяки підтримці гвардійців-мінометників у бою за Рівне поніс найменші втрати в дивізії. Згодом, при висуванні в напрямку на Дубно, дивізіон  в районі с.Бронники зазнав на марші нападу німецького підрозділу. Гвардії майором Мартиненком була організована відсіч противнику, при відбитті нападу німецьких підрозділ був розсіяний, мінометники захопили 29 полонених, 6 коней, 2 кулемети.

На вулицях Рівного приклад безстрашшя і мужності показав заступник командира полку з політчастини гвардії майор Умар Таірович Таіров. Коли на вогневі позиції дивізіону в ході масованої атаки прорвалась група гітлерівців чисельністю до 100 чоловік, замполіт  організував кругову оборону і очолив бій на позиціях. При відбитті атаки було знищено до 30 ворожих солдат, а ще 17 взяті в полон. Одночасно з відбиттям ворожої атаки розрахунки продовжували вести вогонь по ворогу.

Таіров У.Т.

За вмілу роботу артилерійських частин та підрозділів дивізії в районі Скреготівки, Деражного, Клевані та Рівного орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений начальник штабу артилерії 8-ї гв.кд гвардії капітан Григорій Романович Барков.

Увесь час, поки йшли бої за Рівне у 8-й гвардійській кавалерійській дивізії знаходився заступник командира 6-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-майор Іван Федорович Куц.

Генерал-майор І.Ф.Куц

Досвідчений вояка, учасник 1-ї світової та Громадянської воєн, бойових дій проти басмачів в Середній Азії дав немало цінних порад командуванню дивізії, а при потребі сам виїздив на найнебезпечніші ділянки. За звільнення Рівного І.Ф.Куц був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Генерал-майор Куц в Рівному, 1945 рік

8-ю гвардійською кавалерійською дивізією ім. Морозова в боях за Рівне було знищено 3207 солдат і офіцерів противника, а 297 – взяті в полон. Трофеями гвардійців стали понад 300 гвинтівок і автоматів, 10 станкових і 14 ручних кулеметів, 5 мінометів, 2 танки, 16 легкових і 59 вантажних автомобілів, 90 коней, 50 возів з вантажами, 30 складів. Було знищено 10 танків, самохідну гармату, 15 гармат, 14 мінометів, 39 станкових, 3 зенітні, 21 ручний кулемети, 88 автомобілів, до 50 возів і 55 коней. З’єднанням були визволені 73 населені пункти, в тому числі Рівне, Клевань, Деражне, Бровники, Обарів. 8-ма гвардійська кавалерійська була удостоєна почесного найменування Рівненська, а її командир – гвардії генерал-майор Дмитро Миколайович Павлов був нагороджений орденом Червоного Прапора (представлявся до ордену Суворова 2-го ступеня). Щодо ордену Суворова 2-го ступеня, то гвардії генерал-майор Павлов його таки отримав, щоправда за Дебреценську операцію в Угорщині в жовтні 1944 року.

Другого ордену Червоного Прапора був також удостоєний начальник штабу дивізії учасник Громадянської війни та конфлікту на КВЖД гвардії полковник Карл Готлібович Сарапп (представлявся до ордену Леніна).

Визволителі на вулицях Рівного

Поки йшли бої за Рівне перехрестям доріг Луцьк - Рівне, Дубно – Млинів оволоділи частини 13-ї гв.кд та 142-й гввптап.

При оволодінні цим важливим вузлом доріг відзначились командир гармати гвардії старший сержант Євген Васильович Кукін, навідник 2-ї батареї 142-го вптап гвардії молодший сержант Михайло Григорович Костромін,

Протитанкісти Кукіна вогнем прямим наведенням підбили «Фердинанд», бронемашину та знищили до 25 піхотинців ворога. Розрахунок Костроміна в бою за перехрестя підпалив бронемашину та знищив кулемет з розрахунком.

Гвардії старший сержант Кукін, гвардії молодший сержант Костромін були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

3 лютого 29-й гвардійський кавалерійський полк рішучим ударом вибив гітлерівців з села Тинне. Невдовзі гітлерівці оговтались і стали контратакувати з метою повернення контролю не тільки над Тинним, але й над Рівним. Кіннотники з мужністю витримали удар ворога і відкинули його на захід.

Вкотре відзначились бійці під командуванням гвардії старшого сержанта Івана Васильовича Красикова. При відбитті німецької атаки були знищені станковий кулемет, спостережний пункт і до 15 гітлерівців. За виключні мужність, героїзм і витримку Іван Красиков був удостоєний ордену Червоного Прапора (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня).

У боях на Волині і Рівненщині наприкінці січня – початку лютого 29-м гвкп було знищено 721 ворожих солдат і офіцерів, 12 коней, 4 гармати, 21 кулемет, протитанкову рушницю, 16 автомобілів, 1 мотоцикл, 6 возів, 4 польові кухні. Захоплено 22 солдат і офіцерів. Кавалеристи звільнили 35 населені пункти Волині та Рівненщини. За бої в районі Скроготівки, Клевані, Рівного та с. Тинне гвардії підполковник Мельников був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня був відзначений також начальник штабу полку гвардії майор Олександр Никандрович Денисов. Майор Денисов під час боїв постійно знаходився в передових ескадронах, своєчасно реагував на зімни в обстановці і віддав вказівки командирам підрозділів.

Начальник штабу 29-го гв.кп гвардії майор О.Н.Денисов

На світанку 4 лютого в бій з ворогом, який рвався до Рівного та намагався очистити шосейну та залізничну дороги Луцьк - Рівне зав’язали частини 8-ї Далекосхідної кавалерійської дивізії генерал-майора Петра Олексійовича Хрустальова. Перед цим з’єднання отримало завдання прикрити дії інших з’єднань корпусу, які бились за Рівне із заходу та півдня і не допустити підходу резервів противника. Бій був запеклим. Обидві сторони будь що намагались виконати поставлені завдання. Цілий день терези військового щастя хилитались то в одну, то в іншу сторону. В якийсь момент гітлерівці прорвали оборону, а рота піхоти навіть пробилась до КП дивізії. Та все ж удача була на стороні радянських кіннотників. Надвечір генерал-майор Хрустальов віддав наказ увести в бій усі резерви і контратакувати противника. План вдався. Гітлерівці зазнали значної поразки. Втрати ворога склали 850 чоловік вбитими і 109 полоненими, було знищено і захоплено 16 танків, 5 гармат, 25 станкових і 30 ручних кулеметів, понад 500 гвинтівок і 70 автоматів, 6 легкових і 36 вантажних автомобілів, 3 мотоцикли, 231 віз з вантажами, біля 900 коней (до 100 відбиті у ворога), 3 радіостанції. Дії 8-ї кавалерійської дивізії забезпечили утримання Рівного і дозволили розвинути успіх на південь. Дивізія і її командир – генерал майор Петро Олексійович Хрустальов були нагороджені орденами Червоного Прапора. За вмілу організацію та планування бойових дій дивізії, яка в січні – лютому 1944 року визволила Козлиничі, Харськ, Клевань, Млодаву, Миргощу та ряд менших населених пунктів, ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня був удостоєний її начальник штабу – гвардії підполковник Анатолій Прохорович Тарасов (представлявся до ордену Червоного Прапора).

За даними І.М.Бєлкіна (Белкин И. М. 13-я армия в Луцко-Ровенской операции 1944 г. / И. М. Белкин. – М.: Военное издательство Министерства обороны Союза ССР, 1960. – 158 с.) усього в боях за Рівне противник втратив убитими понад 6000 солдатів та офіцерів, залишив 30 складів з боєприпасами, зброєю і продовольством.

Гвардії генерал-майор С.В.Соколов

У ході Ровенської операції військами 6-го гвардійського кавалерійського корпусу під командуванням гвардії генерал-лейтенанта Сергія Володимировича Соколова були розгромлені залишки частин 183-ї піхотної дивізії Вермахту, 10, 11, 17, 35 поліційні полки, 37 поліційний (козачий) та 14-й зведений козачий єсаула Филимонова полки зі складу охоронного корпусу ХоССПФ рейхскомісаріату «Україна» (Волинського штабу бо боротьбі з бандитизмом РСХА СС) обергруппенфюрера СС Ганса Адольфа Прюцмана. У боях під Цуманню, Оликою, Клаванню, Деражним, Рівним, Млиновом, Дубном частинами корпусу були знищені біля 10 тисяч ворожих солдат і офіцерів, 45 танків, 78 гармат, 19 самохідних гармат, 84 міномети, 385 автомобілів. Також війська корпусу взяли у полон 1652 офіцерів і солдат противника, захопили 358 коней, 8 гармат, 115 кулеметів, 120 автомобілів, 32 різних склади. Рівненська операція стала яскравим прикладом умілого використання кавалерійських з’єднань. Завдяки правильному рішенню, прийнятому командиром корпусу, його військам вдалось у короткий термін і з мінімальними втратами завершити оточення і розгром рівненського угрупування німців і у взаємодії з іншими об’єднаннями і з’єднаннями 13-ї армії вийти  на рубіж річок Стир та Іква. За уміле керівництво військами корпусу та блискуче виконання поставленого завдання гвардії генерал-лейтентант С.В.Соколов був удостоєний ордену Богдана Хмельницького 1-го ступеня.