Кавалерію в боях за визволення Луцька вогнем підтримував 180-й гвардійський артилерійсько-мінометний полк 7-ї гв.кд під командуванням гвардії підполковника Василя Михайловича Молостова. Завдяки добре продуманому та організованому артилерійському вогню Луцьк був звільнений з мінімальними втратами серед особового складу.

У боях за Луцьк відзначився командир 2-ї гарматної батареї полку гвардії старший лейтенант Степан Авксентійович Шевченко. Під прикриттям вогню 76мм гармат батареї шабельні ескадрони практично без втрат підійшли до позицій ворога і атакували їх. Артилеристи маневрували вогнем по фронту і в глибину оборони противника, своєчасно і якісно подавляли його вогневі засоби. Батареєю в ході бою за, Луцьк було знищено до 60 ворожих солдат і офіцерів, 4 станкові і 6 ручних кулеметів, дві 75мм і одну 37мм гармати. За вміле управління вогнем батареї та особисті мужність і героїзм гвардії старший лейтенант Шевченко був нагороджений орденом Богдана Хмельницького го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня).

Бій на луцьких вулицях, малюнок воєнного часу

Окремим наказом по 180-му гвардійському артилерійсько - мінометному полку 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії від 15 лютого 1944 року № 01/Н медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги» були нагороджені 47 сержантів і солдат («За відвагу – 21, «За бойові заслуги – 26), які воювали у складі полку з дня його формування. Двоє із них удостоїлись нагород за бої із визволення Луцька. Це старшина 3-ї батареї гвардії сержант Іван Якович Дзюбаненко (нагороджений медаллю «За відвагу), їздовий господарчого взводу гвардії рядовий Євген Іванович Літенко (нагороджений медаллю «За бойові заслуги»).

Загальне керівництво і координацію діями артилеристів в боях за Луцьк здійснював і координував помічник начальника штабу артилерії 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії капітан Михайло Антонович Колоницький. Під час наступу на обласний центр Волині він постійно знаходився в бойових порядках ескадронів і вміло організував артилерійську розвідку. Під час знаходження на передньому краї неодноразово, з ризиком для життя підбирався до ворожих вогневих позицій і уточнював їх місце знаходження. Завдяки ретельній розвідці розрахунки гармат мали змогу з вогневих позицій наносити точні удари по позиціям ворога як на підступах до Луцька, так і його вулицях. Гвардії капітан Колоницький за відвагу і мужність в боях на Дніпрі, звільненні Житомира та Луцька був представлений до нагородження орденом Червоного Прапора, але отримав орден Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Визволення Луцька стало вінцем ретельно спланованої роботи розвідниками 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії на чолі з начальником 2-го відділення (розвідувального) штабу з’єднання гвардії підполковником Борисом Миколайовичем Фотьєвим. У період дій дивізії на стикові Білоруського та 1-го Українського фронтів у районі Олевськ, Сарни, Володимирець, де вимагалось висвітленні району бойових дій на глибину 50-70 кілометрів він організував розвідувальне забезпечення виходу дивізії у фланг і тил Рівненського угрупування ворога та на підступи до Луцька. Завдяки чітко організованій розвідці командування дивізії і корпусу постійно мали достовірні дані про противника. Крім завдань з розвідки противника підлеглі гвардії підполковника Фотьєва виконали завдання із підтримання зв’язку з частинами дивізії і поставляли своєчасну інформацію про стан справ. Ще одне завдання, яке виконували розвідник, і з яким стикнулись вперше – стало виявлення місць дислокації та баз загонів УПА, які діяли в смузі наступу з’єднання. За вмілі дії Борис Михайлович Фотьєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

 У складі оперативної групи від управління 7-ї гвардійського кавалерійської дивізії дії полків координував начальник оперативного відділення штабу з’єднання гвардії капітан Василь Олександрович Русаков. Згодом офіцер відзначився в боях за утримання Луцького плацдарму в районі Підгайці, Крупа, та в районі міста Броди. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

В боях за визволення Луцька також відзначився помічник начальника оперативного відділення штабу 7-ї гв.кд гвардії  майор Петро Іванович Ткаченко, котрий весь час знаходився на КП 27-го гвардійського кавалерійського полку. В березні - квітні 1944 офіцер-оперативник діяв у складі 26-го гв.кп при рейді на Броди. За вмілу організацію бою та взаємодію різних родів військ при звільненні Луцька, відбитті атак ворога в районі м. Броди гвардії майор Ткаченко був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.

Орденами Червоної Зірки також були нагороджені ще один помічник начальника оперативного відділення штабу 7-ї гв.кд гвардії старший лейтенант Микола Васильович Захаров та офіцер зв’язку командування дивізії гвардії старший лейтенант Павло Іванович Сорокін, котрі в ході боїв за Луцьк виконували завдання з підтримання взаємодії між частинами дивізії, особисто забезпечили доставку наказів та розпоряджень від командира дивізії до командирів частин і окремих підрозділів. Серед заслуг гв.ст л-та Сорокіна також було успішне виконання завдання, щодо виведення підрозділів 26-го гв.кп в район Дідовичі з готовністю підтримати наступ 27-го гв.кп на Ківерці.

Орденом Червоної Зірки за ці ж бої був нагороджений начальник зв’язку 7-ї гв.кд гвардії  майор Лев Миколайович Стригін. В особливу заслугу офіцеру-зв’язківцю ставилась відмінна організація делегатської служби, яка зіграла виключну роль в управлінні частинами в ході маневрених бойових дій дивізії під Луцьком, Рожищем, Суховолею та Бродами.

Протягом боїв за Ківерці і Луцьк на КП 27-го гвардійського кавалерійського полку знаходився учасник радянсько-польської війни 1939 року та війни з Фінляндією начальник штабу артилерії 7-ї гв.кд гвардії майор Михайло Павлович Кострюков. Завдяки його старанням за необхідності всі артилерійські засоби частин дивізії об’єднувались під єдиним командуванням, що дозволило своєчасно маневрувати вогнем і вогневими засобами. Вміле ведення артилерійського вогню дозволило мінімізувати втрати полків дивізії в бою за Луцьк.

Вміло організовував артилерійську розвідку по виявленню вогневих точок противника і здійснював керівництво веденням вогню прямим наведенням при штурмі позицій на околицях міста та на його вулицях помічник начальника штабу артилерії дивізії гвардії старший лейтенант Іван Іванович Захаренко. Обидва офіцери - артилеристи були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня

Однією з вагомих удач при звільнення Луцька було виявлення німецького складу топокарт, в основному аркушів з територією Західної України та Східної Польщі. Заслуга у його виявленні належала начальнику топографічної служби 1-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії старшому лейтенанту Василю Наумовичу Бобильову. Ним же було організовано його охорону, а згодом видачу необхідних аркушів карт штабам з’єднань та частин корпусу. Гвардії старший лейтенант Бобильов за відмінну організацію топографічної служби в частинах корпусу був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня за бої із звільнення Житомира та Луцька був нагороджений командир комендантського ескадрону (коменданта штабу) 1-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії старший лейтенант Іван Іванович Церюлик. У ході наступу і бою частин корпусу в Луцьку ним надійно була організована охорона КП і штабу корпусу.

Вміло діяли також фахівці «тилових» спеціальностей і підрозділів.

Орденом Червоної Зірки була удостоєна праця із організації своєчасного забезпечення  гвардії лейтенанта інтендантської служби Тимофія Павловича Миги. Завідувач діловодством - казначей управління штабу 1-го гвКК в умовах бездоріжжя і вкрай важких погодних умов «на відмінно» виконав поставлене завдання із зосередження і виведення до Луцька колони транспорту з продовольством, фуражем і пальним для потреб усього корпусу.

Завдання з евакуації поранених коней до ветлазарету успішно виконував молодший військ фельдшер штабу 7-ї гв.кд гвардії старшина в/с Яків Олексійович Шкіль. В ході боїв в районі Луцька він особисто надав першу допомогу 10 пораненим тваринам. За вмілі дії старшина-ветеринар був нагороджений медаллю «За відвагу»

Гвардії рядовий Зуфар Мініахметович Баталов (продвідділення 7 гв.кд) увійшов до Луцька з передовими ескадронами. У зв’язку з перебоями в постачанні продовольства, фуражу, ПММ (рух автотранспорту був практично не можливий) проявив винахідливість і рішучість в організації роботи у звільненому місті. Приймав участь в організації тимчасового складу ДОП, особисто переніс з трофейних складів до 10 тон продовольства, до 5 тон ПММ. Протягом двох днів налагодив облік трофейного майна та видачу необхідних засобів частинам дивізії. Був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Таку ж бойову нагороду отримав начальник продовольчо-фуражного і господарського забезпечення 26-го гв.кп гвардії лейтенант інтендантської служби Петро Сидорович Куценко. Після визволення Луцька він організував своєчасне постачання підрозділам полку продовольства і фуражу.

Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня був нагороджений начальник організаційно-планового відділення відділу тилу 7-ї гвардійської кавалерійської Житомирської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії гвардії майор Матвій Самсонович Літвер. У нагородному листі поряд заслугами майора – тиловика під час боїв на Дніпрі та при визволенні Житомира, Радивилова та Бродів зазначалось (переклад автора): «…В боях на марші на підступах до м. Луцьк, коли із-за непрохідності доріг тили дивізії  були відірвані більш ніж на 100 – 120 км., тов. Літер, будучи на КП і з частинами на марші, - зумів мобілізувати місцевий транспорт і добився безперебійного забезпечення частин продфуражем. При взятті м. Луцьк тили дивізії були відірвані більше ніж на 150 км. Тов. Лівер увійшов до Луцька з передовим полком, негайно взяв під охорону наявні склади, взятими 3-ма трофейними машинами негайно організував ДОП і видачу частинам продовольства і пального. Взяте трофейне зерно було перевезене на млин, розшукані  і перевезені на роботу робітники млина і пекарні, таким чином частини дивізії через добу після взяття Луцька мали безперебійно хліб… тільки завдяки наполегливості та енергії гв.майора тов. Літвер. На час підходу тилів до Луцька вже мався цілком налагоджений і з достатнім запасом продовольства ДО, який забезпечував виконання подальших завдань…»

Ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня був удостоєний начальник продпостачання 21-го гвардійського кавалерійського полку гвардії капітан інтендантської служби Олександр Дмитрович Євтеєв, котрий, як і його дивізійний колега, забезпечив своєчасну доставку продуктів та гарячої їжі в бойові підрозділи безпосередньо на передову.

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені водій легковика заступника командира дивізії зі стройової частини гвардії полковника Бориса Андрійовича Гейцига гвардії сержант Микола Микитович Сєдов, котрий забезпечив справну роботу автомобіля під час маршу на Луцьк та командир взводу сурмачів 7-ї гв.кд гвардії технік-інтендант Григорій Трохимович Степаненко, підлеглі якого успішно виконали завдання з охорони захопленого майна, а згодом його евакуації в тил. Медалями «За бойові заслуги» (представлялись до медалей «За відвагу») за якісне виконання завдання зі збору паливо-мастильних матеріалів та продовольства в Луцьку, та попередні дії під Москвою, при форсуванні Дніпра, звільненні Житомира і станції Чеповичі були нагороджені бійці взводу сурмачів 27-го гв.кп  старшина взводу гвардії сержант Іван Романович Павлов, сурмач гвардії рядовий Андрій Андрійович Олейниченко.  Такої ж бойової нагороди був удостоєний і командир взводу – капельмейстер гвардії технік-інтендант 1-го рангу Григорій Трохимович Степаненко, духовий оркестр під керівництвом якого піднімав дух бійцям полку, а джаз-банд прикрашав рідкі хвилини відпочинку.

Медалями «За бойові заслуги» були також нагороджені коновод комендантського взводу штабу 7-ї гв.кд гвардії рядові Кочкар Камчеєв та Парфеній Ілліч Сафонов (забезпечували оборону командного пункту штабу дивізії, діставали фураж та допомагали при евакуації майна), писар 4-го відділення штабу гвардії молодший сержант Михайло Гнатович Куришев (забезпечив якісний облік офіцерського складу з’єднання, в ході маршу і боїв за Луцьк своєчасно доставляв донесення до штабу корпусу).