Одночасно з 27-м гвардійським кавалерійським полком на штурм Луцька пішли й ескадрони 26-го гвардійського кавалерійського полку гвардії підполковника Трохима Сергійовича Кугришева.

26-й гв кп отримав завдання атакувати противника на лівому фланзі 7-ї гв.кд і оволодіти південно-східною частиною міста. До початку наступу на місто полкова розвідка на чолі з гвардії лейтенантом Кузьмою Андрійовичем Лащенком виявила склад ворожого угрупування в смузі наступу полку. Розвідники своєчасно доповіли командуванню про склад, озброєння і техніку ворога, а також виявили його відхід в напрямку до Луцька. Згодом на вулицях міста розвідники взводу гвардії лейтенанта Лащенка знищили 35 ворогів. Усього ж за час командування Кузьмою Лащенком взводом розвідки (з 7 жовтня 1943 року) під час боїв на Дніпровському плацдармі, за Головин та Житомир було знищено до 300 німецьких солдат і офіцерів, 74 захоплено в полон, підбито і знищено 15 автомобілів з боєприпасами та військовим майном. Гвардії старший лейтенант Кузьма Лащенко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

На спостережному пункті попереду бойових порядків полку знаходилось відділення розвідки полкового взводу хімзахисту на чолі з гвардії сержантом Василем Михайловичем Шлейком. Сержант виявив групу німецьких автоматників, які намагались обійти розвідників і відрізати від бойових порядків полку. Вмілі і холоднокровні дії Василя Шлейка дозволили не тільки зірвати цю спробу противника, але й знищити 7 ворожих солдат, а двох взяти в полон. За рішучі дії гвардії старший сержант Шлейко був нагороджений медаллю «За відвагу».

Разом із розвідниками попереду бойових порядків йшли і сапери полку, завданням яких було здійснення інженерної розвідки та здійснення проходів у мінних полях противника. При виконанні цього завдання відзначився кавалер ордену Червоної Зірки і Слави 3-го ступеня (нагороджений за листопадові і грудневі бої в районі Житомира) командир відділення гвардії сержант Олександр Іванович Семенов, котрий особисто знешкодив 15 протитанкових мін. За відмінне виконання бойового завдання був нагороджений медаллю «За відвагу». Згодом за відвагу в боях Олександр Семенов був нагороджений  також орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (за бої на Сандомирському плацдармі у вересні 1944 р.). За виконання завдання з розмінування підходів до міста медалями «За бойові заслуги» були нагороджені командир саперно-підривного відділення гвардії сержант Гаврило Маркович Тарасов, котрий зі своїм відділення знешкодив 10 мін та сапер-підривник гвардії рядового Петро Мойсейович Тихієвський. Гаврило Тарасов за вересневий рейд по тилам противника як і його колега також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а Петро Тихієвський за бої на річці Шпреєє в Берліні– медаллю «За відвагу»…

4-й ескадрон полку, який ішов у передовому загону, з наближенням до околиці Луцька був зустрінутий сильним артилерійсько-мінометним та рушнично-кулеметним вогнем. Зважаючи на опір противника, начальник штабу полку гвардії майор Іларіон Григорович Стадник, який очолював передовий загін, прийняв доволі сміливе рішення – залишити перед фронтом противника невелику групу бійців на чолі з офіцером, а основними силами ескадрону зайти ворогу з тилу і нанести несподіваний удар. 4-й ескадрон під командуванням гвардії лейтенанта Степана Степановича Бурячка із-за лівого флангу бойових порядків обійшов німецький гарнізон і вдарив йому в тил. Завдяки раптовому удару ворог був відкинутий. Бійцями 4-го ескадрону були знищені 3 кулемети з розрахунками, захоплена протитанкова гармата і четверо ворожих вояків. У заздалегідь розрахований час на зустріч 4-му по противнику наніс удар 1-й ескадрон, яким командував гвардії капітан Федір Павлович Музичук. Наступ підрозділів з двох сторін виявився несподіваним для противника, який вимушений був залишити підготовлені позиції і зі значними втратами відступити. У ході бою було знищено шість станкових кулеметів, чотири міномети, захоплені полонені та протитанкова гармата. Також зауважу, що в ході бою за Луцьк 4-й ескадрон 26-го гв.кп не втратив жодного бійця вбитим. Обхідний маневр на с.Підгайці здійснила і полкова батарея 76мм гармат під командуванням гвардії старшого лейтенанта Михайла Тимофійовича Рубльова. Потужним, точним вогневим ударом із зручної позиції на півдні Луцька, обраної комбатом, артилеристами батареї були розбиті два вузли оборони, створені противником на південно-східній околиці міста. Від шквального вогню батареї були розбиті три 50мм гармати, три кулемети, шість протитанкових рушниць, загинули три десятки ворожих солдат. Артналіт полегшив виконання завдання 1-му та 4-му ескадронам.

За захоплення південно-східної частини Луцька та за попередні бої на Дніпрі і звільненні Житомира гвардії майор Стадник був нагороджений орденом Червоного Прапора, командир 4-го шабельного ескадрону гв.лейтенант Бурячок – орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, а командир 1-го шабельного ескадрону гв.капітан Ф.П.Музичук (представлявся до ордену Червоної Зірки) і командир батареї 76мм гармат гв.ст.лейтенант Рубльов– орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня

Одним з перших на позиції ворога увірвався 4-й шабельний взвод під командуванням гвардії старшого лейтенанта Григорія Дмитровича Жбанова. Гвардійці вибили противника з кількох будинків і сприяли наступу інших підрозділів. Згодом бійці під командуванням гв.ст.лейтенанта Жбанова відзначились при виконанні 4-м ескадроном спеціального завдання командування.

При виконанні поставленого завдання рішуче і вміло діяв виконувач командира кулеметного взводу 4-го ескадрону кавалер орденів Червоної Зірки і медалі «За відвагу» гвардії старший сержант Семен Михайлович Зеленков. Взвод із наближенням до передмістя потрапив під сильний артилерійсько-мінометний обстріл. Тоді комвзводу прийняв рішення обійти ворога і нанести удар з того напрямку, де ворог не чекав. Кулеметники під його командуванням обійшли ворожу оборону і зайняли зручні позиції. Вогонь з тилу був несподіваним для ворога і змусив його відійти. В ході бою на околиці Луцька взводом під командуванням Семена Зеленкова були знищені до двох десятків ворожих солдат. В бою на околиці Луцька відзначились навідники станкових кулеметів гвардії молодший сержант Іван Миколайович Бурлаков та гвардії рядовий Володимир Ілліч Бєлогородцев, котрі у складі розрахунків рухались в перших рядах кіннотників. Коли група ворожих автоматників намагалась контратакувати радянський підрозділ, Бурлаков і Бєлогородцев викотили свої кулемети на зручну позицію і влучними чергами розсіяли групу противника. Від вогню кулемету Бєлгородцева впали вбитими 5 ворожих солдат, а кулемет Бурлакова притиснув інших до землі. Зайнята гвардійцями позиція допомогла 4-му ескадрону впритул наблизитись до околиці Луцька.

При наближенні до східної околиці Луцька рішуче діяло відділення шабельників, яким командував гвардії молодший сержант Олексій Ісайович Нікітін. Відділення, яке діяло на правому фланзі взводу першим кинулось на ворога і зім’яло його. Слідом за ними на ворожі позиції увірвались інші відділення і зав’язали бій у місті. При спробі контактувати взвод, відділення Нікітіна дало достойну відсіч противнику разом з іншими відділеннями. В організації бою на правому фланзі безпосередню участь брав також помічник командира взводу гвардії сержант Дмитро Іванович Кожевов. Ним же була своєчасно організована взаємодія з сусідніми взводами при відбитті ворожої контратаки.

Групою ворога чисельністю 30-40 чол. на підході до Луцька був атакований лівофланговий взвод 4-го ескадрону. У загрозливій ситуації вміло діяли відділення 1-го взводу, якими командували гвардії сержанти Іван Костянтинович Чепурко  та Аліф Зулкарнаєвич Бигалієв Кіннотники через болото обійшли ворога і завдали йому несподіваного удару у тил і фланг. Ворог, який втратив до 25 солдат побоявся потрапити в оточення і відійшов. У цій сутичці противника вогнем поливали командир розрахунку кулемета гвардії рядовий Паладин Паладієвич Лисенко та навідник ручного кулемета гвардії єфрейтор Шагалі Валеєвич Кулуєв, котрі прокралися у тил ворогу і відрили по ньому нищівний вогонь. Від вогню кулеметників ворог втрати понад десяток своїх солдат.

Іван Чепурко з однополчанами під час служби в 29 мд, червень 1941 року

Іван Чепурко був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), Семен Зеленков – орденом Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), Володимир Бєлогородцев, Іван Бурлаков, Олексій Нікітін, Аліф Бигалієв і Шагалі Кулуєв – медалями «За відвагу», а Паладин Лисенко (останні троє представлялись до орденів Слави 3-го ступеня) і Дмитро Кожевов– медалями «За бойові заслуги». Дмитро Кожевов в подальших боях у березні – липні 1944 року ще тричі був відмічений бойовими нагородами серед яких ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня (за форсування Західного Бугу і Сану), Червоної Зірки (за Броди наприкінці березня 1944), медаль «За відвагу» (за розвідку в районі Рожищ 4 березня).

Одними з перших ворога на східній околиці Луцька атакували бійці 1 взводу (4-й ескадрон) під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Степана Миколайовича Киричка. На околиці міста просування ескадрону зупинив вогонь німецьких кулеметів, які зайняли позиції в одному з будинків. Завдання знищити опорний пункт ворога отримав взвод Киричка і виконав це завдання успішно. За вміле командування підрозділами, особисті хоробрість і відвагу гвардії молодший лейтенант С.М.Киричок був нагороджений орденом Червоної Зірки, а гвардії старший сержант С.М.Зеленков (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) – орденом Слави 3-го ступеня.

Одними з перших в 4-му ескадроні на околицю Луцька вийшли шабельники відділення, яким командував гвардії сержант Казимир Антонович Бичковський. Кіннотники вибили німців і угорців з кількох вулиць, знищили 10, взяли в полон двох солдат противника і дали змогу іншим підрозділам ескадрону рухатись вперед. Казимир Бичковський за вміле управління підрозділом в бою був нагороджений медаллю «За відвагу». При атаці однієї з укріплених позицій, розташованої в будинку, відзначилось відділення, яким командував гвардії сержант Олексій Дмитрович Неустроєв. Бійці на чолі з сержантом під вогнем ворога увірвались до будинку і знищили автоматників противника. Завдяки сміливим і рішучим діям ескадрон отримав змогу просуватись вперед. При атаці вміло діяв зв’язковий командира 4-го ескадрону гвардії рядовий Микола Зотович Колосов, котрий знищив 7 гітлерівців, а двох взяв у полон. Гвардійці були представлені до орденів Червоної Зірки, проте гвардії сержант Неустроєв був удостоєний медалі «За відвагу», а гвардії рядовий Колосов – медалі «За бойові заслуги».

Медалями «За відвагу» також були нагороджені молодші командири і бійці 26-го гвардійського кавалерійського полку: стрілець 2-го ескадрону гвардії рядовий Микола Іванович Мєлєшин (в усіх боях січня місяця та при визволенні Луцька проявляв мужність і відвагу), навідники ручних кулеметів 4-го ескадрону гвардії рядові Сугман Бугматов (протягом бою за Луцьк весь час знаходився на найнебезпечніших ділянках, на вулицях обласного центру знищив 8 ворогів), Григорій Васильович Дьомін (знищив 5 солдат противника), Дмитро Іванович Солдаєв (у взаємодії з іншими кулеметниками підрозділу завдав удару в тил ворогу, забезпечив просування ескадрону вперед), стрільці 4-го ескадрону гвардії рядові Іван Якович Сидельников, Костянтин Лаврентійович Терентьєв, зв’язковий відділення управління 4-го ескадрону Ігнат Іванович Сидельников (проягом бою забезпечив зв’язок між командиром ескадрону і командирами взводів), їздові 4-го ескадрону гвардії рядові Іван Васильович Капустін (в ході рейду і боїв на підступах до Луцька забезпечував фуражем кінський склад ескадрону, своєчасно подавав коней шабельникам при підготовці до атак та переслідування ворога), Павло Васильович Пирогов (при переправі через Стир кинувся в крижану воду, обрізав постромки кінської упряжі, врятував 3-х коней і бричку з боєприпасами) коноводи комендантського відділення штабу полку гвардії рядові Іван Андрійович Ананьєв, Дмитро Максимович Яковлєв (здійснювали охорону штабу полку, наглядали за кінським складом, під вогнем противника доставляли боєприпаси передовим підрозділам), Володимир Олексійович Вєтров (при відбитті атаки групи ворожих автоматників на КП полку знищив двох солдат противника, а одного взяв у полон), Максим Гаврилович Єршов, автоматник комендантського відділення штабу полку гвардії рядовий Василь Борисович Фаломов (при відбитті атаки ворога на КП полку знищив одного гітлерівця, а двох взяв у полон), писар боєпостачання полку гвардії рядовий Максим Федорович Головатенко (забезпечив збір і облік трофейних зброї та майна прямо на передньому краї), збройовий майстер полку гвардії сержант Леонід Григорович Сахаров (в ході бою за Луцьк безпосередньо в бойових порядках відремонтував і повернув у стрій 2 станкові, 7 ручних кулеметів, протитанкову рушницю, 25 автоматів), їздовий санітарної частини полку гвардії рядовий Єгор Якович Федулов (за час боїв вивіз з полкового медпункту до медсанбату дивізії біля 500 поранених), санінструктор батареї 45мм гармат гвардії старшина Олексій Миколайович Шакуров (за час наступальних дій полку виніс з поля бою 18 поранених зі зброєю), санінструктор 2-го ескадрону 43-го окремого дивізіону ППО гвардії старшина Іван Георгійович Попов (надав допомогу 10 і виніс з поля бою 3-х важкопоранених бійців), кулеметник 2-го ескадрону 43-го одПВО гвардії рядовий Проназар Шоназаров (вогнем з кулемету знищив 2 ворожі вантажівки).

Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені санінструктор санітарної частини полку гвардії старшина Петро Михайлович Дєдов (за час бойового шляху полку від Житомира до Луцька виніс з поля бою 2 важкопоранених і надав у бойових порядках своєчасну медичну допомогу 12 пораненим бійцям і командирам), їздовий санітарної частини полку гвардії рядовий Петро Григорович Сьомкін (з дня початку бойових дій полку вивіз з санчастини до медескадрону понад 100 поранених).

На правому фланзі 7-ї гвардійської кавалерійської дивізії наступав 21-й гвардійський кавалерійський полк під командуванням гвардії полковника Арсентія Марковича Автандилова. Підрозділи полку після маршу, з ходу вибили ворожу залогу в Липлянах і на 05:00 2 лютого оволоділи селом Вишків (із 1950 року знаходиться в межах Луцька). За Луцьку операцію гвардії полковник Автандилов був удостоєний ордену Кутузова ІІІ ступеня (представлявся до нагородження орденом Червоного Прапора).

Протягом усього походу від Чопович до Луцька серед бойових підрозділів полку знаходився помічник начальника штабу полку гвардії старший лейтенант Олександр Григорович Макаренко. Він неодноразово виконував доручення начальника штабу і командира полку та проявляв при цьому розумні ініціативу. За сміливість при виконанні наказів командування був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Ще одному помічнику начальника штабу полку – ПНШ-1 гвардії капітану Георгію Васильовичу Сафроніну було доручено очолити шабельний ескадрон, який втратив свого командира. В ході боїв на підступах до Луцька і в самому місці підрозділ, який очолив Георгій Сафранін діяв рішуче й напористо. Офіцеру-кіннотнику в нагоді став досвід, набутий в ході радянсько – польської війни 1939, радянсько-фінської 1940 та 3 років Великої Вітчизняної. На вулицях Луцька гвардії капітан Сафранін отримав сьоме поранення, проте залишився в бойових порядках ескадрону доки не був взяти важливий вузол оборони ворога. За мужність в боях був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

В ході рейду по ворожим тилам і атаки Вишкова відзначився кулеметний взвод 2-го ескадрону 21-го гв.кп під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Івана Михайловича Гавриліна. Станкові кулемети взводу забезпечили прикриття вогнем атаки ескадрону на Вишків, а з захопленням населеного пункту своєчасно здійснили маневр і прикрили ескадрон від контратаки противника з півночі.. І.Г.Гаврилін був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Влучним вогнем подавляла вогонь кулеметних і артилерійських гнізд ворога батарея 45мм протитанкових гармат 21-го гв.кп під командуванням гв. капітана Володимира Павловича Межуєва. У період боїв на підступах до Луцька батарея по-взводно була придана шабельним ескадронам полку, то ж артилеристи, як правило, вели вогонь прямим наведенням з бойових порядків передових підрозділів. Під час контратаки німецької мотопіхоти і танків у фланг 3-го ескадрону 3 лютого, батарея ПТГ успішно відбила цей напад і підбила бронеавтомобіль з 20мм гарматою (Sd.Kfz. 222).

Бронеавтомобіль Sd.Kfz. 222

За відмінні дії своїх підлеглих та якісне виконання бойових завдань при звільненні Луцька гвардії капітан Межуєв був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Виняткові винахідливість і гнучкість при здійсненні рейду у фланг і тил німецькому угрупуванню, виконанні завдань із захоплення комунікацій Рівне-Ковель та визволення Луцька проявив командир батареї польових (76мм) гармат 21-го гв.кп гвардії старший лейтенант Павло Георгійович Чебикін. На час Луцької операції на рахунку офіцера-артилериста були 4 підбиті танки і 2 самохідні гармати. За вмілі дії в районі Луцька кавалер медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» гв.лейтенант Чебикін був нагороджений третьою бойовою нагородою – орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

В боях під Луцьком відзначився навідник 76мм гармати гвардії рядовий Гутфур Харисович Хурамшин, котрий влучним вогнем знищив два ворожі міномети з розрахунками та два кулемети.

Два кулеметні гнізда дві вантажівки та до 50 ворожих солдат і офіцерів знищили вогнем мінометники розрахунку гвардії сержанта Олександра Дем’яновича Ульянова. Мінометники під час боїв на підступах і околиці Луцька весь час вели вогонь з передових позицій. Завдяки ним кіннотники змогли виконати поставлене завдання з мінімальними втратами. Гвардії сержант Ульянов та гвардії рядовий Хурамшин були нагороджені медалями «За відвагу» (представлялись до орденів Червоної Зірки).

У районі Луцького військового аеродрому групою німців був оточений хімік-розвідник взводу хім.захисту 21-го гв.кп гвардії сержант Тимофій Єгорович Єгоров, який мчав із донесенням зі штабу полку до передових ескадронів. Гвардії сержант Єгоров вступив у нерівний бій. Вогнем з автомата знищив 6 ворогів, інші відійшли. Донесення було доставлене своєчасно. Т.Є.Єгоров за стійкість і хоробрість був нагороджений орденом Слави 3-го ст.

Ще з однією гітлерівців в районі села Небіжка (нині Ківецівський район) зіткнувся старший фельдшер медичного пункту 21-го гв.кп гвардії старший лейтенант м/с Петро Георгійович Зайков. Офіцер виконував завдання з розшуку підвод, які відстали від полку і в лісі поблизу села був обстріляний ворогом. Медик і його коновод спішились і прийняли нерівний бій. Декілька гітлерівців були вбиті, а 8 на чолі з лей тентом Кригером здалися в полон. У штабі полку, який саме готувався до вирішального бою за Луцьк полонені дали цінні відомості. За кмітливість, рішучість і героїзм гв.ст.лейтенант м/с Зайков був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Під артилерійським і мінометним вогнем забезпечував зв’язок між штабом полку і ескадронами відділення телефоністів під командуванням Гаврила Панфіловича Панфілова. За швидке і якісне виконання завдань командування в ході Луцької операції був нагороджений медаллю «За відвагу».

Медалей «За бойові заслуги» були удостоєні старшина взводу сурмачів 21-го гвардійського кавалерійського полку гвардії старший сержант Борис Михайлович Благовидов, сурмачі Олексій Ілліч Поморцев та Віктор Дмитрович Якушев, які в ході боїв за Луцьк надавили допомогу у зборі трофейних запасів продовольства, пального та інших матеріальних засобів. Медаллю «За бойові заслуги» за своєчасне забезпечення підрозділів продовольством і фуражем також був нагороджений помічника начальника ПФХД 21-го гв.кп гвардії лейтенант Іван Олексійович Рибкін, старший артилерійський майстер 21-го гв.кп гвардії старший сержант Петро Вікторович Даниленко (в ході бою за Луцьк відремонтував і повернув у стрій 76мм гармату, 32 станкові кулемети та декілька автоматів, був представлений до ордену Червоної Зірки), начальник фінансової частини полку гвардії капітан і/с Микола Павлович Коробов (за своєчасне забезпечення полку продовольством, фуражем та грошовим забезпеченням командуванням полку представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Зв’язок між кп 21-го гв.кп і 7-ї гв кд у ході боїв за Ківерці та Луцьк забезпечувало відділення телефоністів 7-го окремого ескадрону зв’язку, у складі якого воював гвардії молодший сержант Павло Іванович Пивоваров. Заслугою цього зв’язківця було налагодження постійної лінії зв’язку в нічних умовах. Без будь-яких засобів, завдяки своїй спритності телефоніст вибирався на вцілілі телефонні стовпи і тягнув лінію. Був представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, Також вміло діяв при налагодженні зв’язку між КП дивізії і штабом 27-го гвардійського кавалерійського полку гвардії рядовий Євген Петрович Хор’єв, який ризикуючи власним життям усував пошкодження на лінії. Обидва телефоністи були нагороджені орденами Червоної Зірки.