Бойовий шлях 90-го прикордонного полку та 5-го прикордонного загону
Відповідно до наказу по військам НКВС по охороні
тилу Південно-Західного фронту від 03.08.1941 00104 у селі Дроздова
Чернігівської області 27 серпня 1941 року 90-й
прикордонний загін було переформовано в 90-й прикордонний полк НКВС. Розпочалась нова сторінка історії
захисників кордону. На командні посади в
полку було призначено досвідчених прикордонних командирів, які проявили себе в
боях на кордоні. Командиром полку було призначено майора Бичковського М.С.
(командував полком до 1942 року), начальником штабу Владіміров Іван
Володимирович. До складу полку влилось
нове поповнення – 475 чоловік зі складу 42-го запасного полку НКВС.
5 вересня 1941 року 90-й пп НКВС приступив до
виконання завдань з охорони тилу 40-ї армії. Вже наступної доби прикордонники
вступили у бій. У ніч з 6 на 7 вересня 1941 року частини Вермахту
переправились через р.Сейм в районі Чуприн-Лихогрудівська. Виникла загрозу
оточення 40-ї армії. За розпорядженням Військової Ради армії для ліквідації
прориву були направлені 1-ша та 2-га кулеметні, 3-тя і 5-та стрілецькі роти
полку під загальним командуванням командира 2-го батальйону капітана Івана
Варфоломійовича Бершадського (колишній комендант 4-ї ПК). Прикордонники 2/90 пп
НКВС зупинили просування противника більше ніж на добу, що дало змогу
з’єднанням 40-ї армії вийти на новий рубіж. В ході бою прикордонники знищили 4
танки та 250 гітлерівців.
Прикордонники, які відзначились в боях на кордоні
відзначались і при виконанні нових завдань. Ось декілька прикладів.09.02.1942 р.
військ фельдшер 2-го батальйону Мерзлікін і сержант Мартемьянов знищили агента
Абверу; 25.07.1942 наряд від 9-ї застави
у складі заступника політрука Вечера, і червоноармійця Козловського виявив
десантування 3-х парашутистів. Застава під командуванням старшого лейтенанта Морозова
оточила район і затримала трьох агентів німецької розвідки. 24.08.1942 нарядом
від 2-ї застави було вбито при затриманні особливо-небезпечного рецидивіста
Старцева.
У квітні 1942 року полк увійшов до складу військ з
охорони тилу Брянського фронту. 20 серпня полк було передано в підпорядкування
Воронезького фронту. Штаб полку до кінця 1942 року дислокувався в с. Дрязги
Воронезької області. На цей час командування полком прийняв підполковник Золко
Маркус Меделеєвич (у червні 1941 - начальник 2-го відділення штабу 90-го
прикордонного загону). 11 листопада 1942 року зі складу полку для
укомплектування 10-ї Сталінградської стрілецької дивізії НКВС (згодом 181-ша
стрілецька дивізія, яка приймала участь у звільненні Волині) було направлено
370 кадрових прикордонників. У 1943 році зі складу полку було виділено 6
снайперських команд, які були розподілені по бойовим порядкам на лінії фронту.
В ході виконання бойового завдання снайперами полку було знищено 1466 німецьких
солдат і офіцерів, 48 прикордонників удостоєні урядових нагород. Серед снайперів, які були відряджені на передову
був старшина Олександр Миколайович Смолін, знайомий більшості читачів за
кінофільмом „Над Тисою”. Олександр Смолін служив у 90-му прикордонному полку з
осені 1942 року , а згодом і в 5-му прикордонному загоні на посаді інструктора
розшукової собаки
Старшина
Смолін Олександр Миколайович
28 жовтня 1943 року полк було передано до складу
військ з охорони тилу 1-го Українського, а 8 серпня 1944 року – 4-го
Українського фронтів.
У складі 1-го Українського фронту полк брав участь
в Київській наступальні операції і разом з 18-ю стрілецькою бригадою НКВС діяв
у смузі наступу 38-ї армії (напрямок Прилуки – Київ) і забезпечував охорону
ділянки тилу фронту протяжністю 55 кілометрів. До початку операції полк брав
участь у фронтовій і армійській операціях з зачистки тилу фронту (10-23 жовтня
1943). Підрозділи полку перед початком наступу ( на 01.11.1943) розташовувались
в на відстані біля15 км від Києва. Вже 6 листопада 1943 року 1-й батальйон
90-го пп. вийшов вслід за наступаючими частинами Червоної Армії в район
Труханіва острів, Передмістна Слобода. Цього ж дня батальйон переправився до
Києва і організував на вулицях визволеної столиці України
патрульно-комендантську службу. 9 листопада 1943 року 1-й і 3й батальйони полку
разом з двома батальйонами 16-го прикордонного полку зайняли рубіж Толокунська
Рудня, Гостомель, Святошино, Білгорода, Васильків, Дмитровичі. 12 листопада
застави прикордонних полків вийшли на лінію Кодра, Ставите, Грузьке, Фастів,
Обухів, тобто фактично знаходились в бойових порядках передових частин армії і
брали участь бойових діях. З початком операції на передові від полку була
відправлена снайперська команда. Деякі застави і маневрена група полку брали
участь в організації і роботі пунктів прийому військовополонених.
У травні - серпні 1944 року підрозділи полку брали
участь в операціях проти формувань УПА на території Станіславської області. 3-м
батальйоном полку у цей час командував колишній начальник 2-ї прикордонної
застави 90-го прикордонного загону капітан Артамонов. Прикордонники загону
брали безпосередню участь в боях за звільнення Закарпаття і остаточне
звільнення території України.
Наказом Верховного головнокомандуючого від
31.10.1944 р. № 0351 90-му прикордонному полку було присвоєне почесне найменування
„Карпатський”.
За зразкове виконання бойових завдань Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19
лютого 1945 року 90-й Карпатський прикордонний полк НКВС був нагороджений
орденом Червоної Зірки (орден №1294649,посвідчення №006192).
30 квітня 1945 року полк приймав участь в штурмі
Моравської Острави. 1-й та 2-й батальйони і маневрена група полку під вогнем
противника форсувала р. Одер і першими увірвались в місто. Коли у небі гриміли
салюти на честь Перемоги прикордонники 90-го прикордонного полку ще воювали –
знищували в горах і лісах на південний захід від Праги залишки угрупування
генерал-полковника Шернера.
За період Великої Вітчизняної війни понад 500
офіцерів і солдат полку були нагороджені орденами і медалями СРСР.
21 липня 1945 року полк перейшов у підпорядкування
Управління військ НКВС по охороні тилу Північної групи військ (Польща).
26 вересня 1946 року на підставі наказу МВС СРСР №
0086 90-й прикордонний полк було передано в підпорядкування прикордонним
військам і передислоковано в м. Турка Дрогобицької області. 11 вересня 1946
року прикордонна частина отримала нове найменування - 5-й прикордонний Карпатський ордену Червоної Зірки прикордонний загін МВС СРСР.
Для укомплектування загону було виділено 278 сержантів і солдат 90-го пп. НКВС
і 1652 чол. з 104-го прикордонного загону. У складі загону на час формування
було 4 прикордонні комендатури, 22 застави ( 8-м застав другої лінії було
розформовано в грудні 1946 року). Начальником загону було призначено полковника
Агєєва Віктора Андрійовича (в червні 1941 року майор, начальник штабу 98-го
Любомльського прикордонного загону). У 1947 році прикордонниками загону було
затримано 487 порушників кордону, в боєсутичках вбито – 46.
У червні 1953 року управління і штаб загону було
передислоковано до міста Добромиль, де до цього часу знаходився штаб 6-го
прикордонного загону. Станом на 14 липня 1953 року у складі загону було 6
комендатур, 34 застави, прикордонний пост „Нижанковичі” та дві маневрені групи
(Турка, Добромиль). У березні 1954 року
було розформовано ман групи, здійснено реорганізацію організаційно-штатної
структури загону.
На підставі наказу КДБ СРСР від 14 травня 1960
року 5-й прикордонний загін було розформовано, ділянку кордону і особовий склад
передано до 7-го Львівського прикордонного загону. Цьому ж загону, як
правонаступнику було передано орден Червоної Зірки і почесне найменування
„Карпатський”.
Вручення
прапора 90-го прикордонного загону, 2011 рік
Бойовий шлях 98-го
прикордонного полку. Долі прикордонників.
Правий сусід 90-го Володимир-Волинського – 98-й
Любомльський прикордонний загін після передислокації до Овруча 15 серпня 1941
року було переформовано у 98-й мотострілецький полк НКВС військ з охорони тилу
Південно-Західного фронту. Полк (загін) приймав участь в Київській оборонній
операції. Спочатку, з 21 по 25 серпня прикордонники
оборонялись в районі Чернігова, проте під натиском переважаючих сил німців
вимушені були відійти за Десну. Наприкінці серпня 1941 року вів важкі оборонні бої
на річці Ірпінь. Після прориву оборони німецькими військами в районі Ромни, Кременчук полк у складі військ Південно
– Західного фронту вів бої в оточенні. 19 вересня 1941 року полк зайняв оборону
на околицях Пирятина. Протягом 8 годин прикордонники вели бій на берегах річки
Удай і в самому місті. Німці обійшли полк з флангів. Прикордонники опинились в
оточенні. Щоб врятувати ситуацію роті під командуванням капітана Дмитра
Потаповича Андрєєва ( в червні 1941 комендант 1-ї ПК) було поставлене завдання
відбити міст через р. Удай і забезпечити переправу полку. В ході бою рота
зазнала значних втрат, були вбиті капітан Андрєєв і політрук роти. Командування
залишками прийняв перекладач 1-го батальйону молодший сержант Уваров. Вночі
прикордонники знову атакували противника, захопили переправу і утримували її
поки через річку не переправились основні сили полку. Молодший сержант Уваров
продовжував командувати ротою, не дивлячись на отримане важке поранення. Наприкінці вересня 1941 року група чисельністю
200-250 чол. вийшла з оточення в районі міста Ахтирка. У складі цієї групи був
і командир загону підполковник Сурженко. На жаль не витримали нерви старого прикордонника
Георгія Сурженка. Під час одного з боїв Г.Г.Сурженко спалив партквиток,
переодягнувся у цивільний одяг і так пробирався з оточення. Не дивлячись на
жорсткий висновок партійної комісії підполковнику Сурженку вдалось уникнути
трибуналу, вже в грудні 1941 року він був призначений начальником 53-го
Даурського прикордонного загону Управління прикордонних військ НКВС
Забайкальського округу. Можливо, зіграло свою роль клопотання жінки начальника
загону – Надії Савеліївни Германович, яка заслужила значний авторитет як у
рядових прикордонників, так і високих чинів Політуправління військ НКВС. Саме у вересні 1941-го в
доповіді ПУ військ НКВС СРСР відмічалось: "…в перших боях Любомльського
прикордонного загону, з 22 по 30 червня, мужність і відвагу проявила дружина
начальника загону Надія Савеліївна Германович. Під сильним артилерійським
вогнем вона надавала допомогу пораненим, зі зброєю в руках знищувала ворога і
відійшла разом з відступаючими частинами". У повоєнний час полковник Г.
Сурженко командував прикордонними загонами і
у 1946 році навіть нагороджений орденом Леніна. Іншим маршрутом вибралась з оточення ще одна
група, чисельністю 5 чол. на чолі з начальником штабу загону майором Агєєвим.
Цією групою (старший сержант Машков Григорій Васильович, червоноармійці
Гладишев, Череповський) було врятовано і винесено з оточення Бойовий прапор
загону.
За період з 22 червня по 25 вересня 1941 року
загоном було знищено понад 5000 німецьких солдат і офіцерів. Втрати загону
(полку) склали 885 чоловік вбитими, пораненими і зниклими безвісті.
16 жовтня 1941 року в місті Зміїв Харківської
області почалось переформування 98-го мотострілецького полку НКВС в 98-й
прикордонний полк військ НКВС. До складу
полку були включені також прикордонники 93-го прикордонного загону. Командиром
полку було призначено майора Целікова Петра Даниловича, начальником штабу
капітана Ткачука, військком – батальйонного комісара Вєсніна ( усі зі складу
93-го ПрЗ). У грудні 1941 року командування полком прийняв підполковник Віктор
Андрійович Агєєв.
В.А.Агєєв
отримує бойову нагороду. Фото з архіву
ЦМ ДПСУ України
Після переформування 98-й прикордонний полк військ
НКВС ( 98-й пп) увійшов до складу військ з охорони фронту Південно-Західного
фронту. З серпня 1942 по лютий 1943 входив до складу військ з охорони тилу
Сталінградського і Донського фронтів. У ході битви за Сталінград діяв у складі
21-ї армії. Прикордонники охороняли тили і комунікації армії, проводили
зачистку від німецької агентури і невеликі груп противника в самому
Сталінграді.
З 17 квітня 1942 по 20 вересня полком командував
підполковник Малий Яків Давидович ( начальник 91-го Рава-Руського прикордонного
загону в червні 1941 року). Наприкінці вересня
1942 командування полком прийняв підполковник Ткачук Григорій
Тимофійович і командував частиною до кінця вересня 1944 року. З 1 жовтня полком
командував гвардії підполковник Медведєв.
Особовий склад
98-го прикордонного полку
у другому ряді в центрі командир полку
підполковник Г.Т.Ткачук,
праворуч начальник політвідділу полку
підполковник Семашко
Фото 1943 р.
У жовтні – листопаді 1942 року в полку було
сформовано декілька снайперських команд, які знищували ворога на передовій.
Снайпери – прикордонники, які діяли в бойових порядках підрозділів 65-ї та 21-ї
армій за два місяці знищили 663 німецьких солдатів і офіцерів. 62 гітлерівця
було на рахунку єфрейтора Степанова Василя Івановича ( наказом по військах
Донського фронту від 18.12.1942 №80 нагороджений орденом Червоного Прапора).
Наприкінці 1942 року значна кількість кадрових
прикордонників з полку були відряджені для формування частин Окремої армії
військ НКВС (згодом 7-0та армія). Серед них був колишній начальник 10-ї ПЗ
старший лейтенант Микола Ніколєнко, який продовжив службу у 175-й стрілецькій
дивізії. У складі дивізії воював під Курськом, Ковелем, Варшавою, брав Берлін.
У складі цієї армії до Берліну дійшов єфрейтор Кручінін (10-та ПЗ). За бої в
районі Бреста був нагороджений медаллю „За відвагу”, за Берлін – орденом
Вітчизняної війни ІІ ст..
Колишні
прикордонники 98-го прикордонного загону Кручінін, Волков, Уткін. 70-та армія фото 1944 р.
26 січня 1943 року в районі хутора Новий Рогачик
Сталінградського фронту нарядом від полку був затриманий військовий комендант
Сталінграда підполковник Ріхард Хайцман (одночасно командир 9-ї моторизованої
зенітної дивізії). Полонених генералів штабу 6-ї армії охороняв старшина 10-ї
ПЗ А.Пермитін.
98-й
прикордонний полк після вручення Бойового прапора м. Єлець, 1943 р.
З 28 травня 1943 по 20 квітня 1944 року 98-й пп
знаходився у складі військ з охорони тилу Центрального фронту. Під час битви на
Курській дузі полк діяв у смузі 48-ї та 13-ї армій.
З 10 квітня по 14 жовтня 1944 року полк діяв у
складі 1-го та 2-го Білоруського фронтів, приймав участь в зачистці фронтового
тилу в районі Олевськ, Сарни, Рокитно. Протягом цього періоду прикордонниками полку
було затримано і знищено 147 німецьких агентів, 202 вояки УПА. Слідом за
частинами 1-го Білоруського фронту наприкінці липня 1944 року прикордонники
вийшли в район дій колишнього 98-го прикордонного загону, переправились через
Західний Буг і вийшли на територію Польщі.
З 25 вересня по 7 жовтня 1944 року снайперська
команда полку у складі 43 чоловік під командуванням старшого лейтенанта Михайла
Івановича Володіна під час бойового стажування в бойових порядках 134, 41 та
247-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії знищила 275 солдатів і офіцерів
противника. Знову відзначився молодший сержант В.І.Степанов (18 гітлерівців), а
також його бойові товариші: єфрейтори Горобцов І.В. (14), Мережко В.В. (13),
Горбунов О.В. (13), Степанов І.С.(11). Наказом командира 247-ї сд від
23.10.1944 №068 старший лейтенант Володін, єфрейтори Горобців та Степанов були
нагороджені орденом Червоної Зірки. Крім них до бойових нагород були
представлені ще 21 член групи.
14 жовтня 1944 року 98-й пп. був включений до
складу Зведеної (згодом 64-ї) дивізії
військ НКВС під командуванням генерал-майора Серебрякова (начальник військ з
охорони тилу 1-го Білоруського фронту) і дислокований в м. Люблін.
5 квітня 1945 року 98-й прикордонний полк військ
НКВС був нагороджений орденом Червоного Прапора (№263364). Орден було вручено
04.11.1945)
10 жовтня 1945 року 98-й прикордонний полк було
переформовано в 98-й стрілецький Червонопрапорний полк внутрішніх військ НКВС.
25 грудня 1946 року полк було розформовано, його
особовий складі був переданий іншим частинам 64-ї стрілецької дивізії
внутрішніх військ НКВС.
Проте 98-й прикордонний полк став не єдиним, в
якому далі воював особовий склад колишнього 98-го прикордонного загону. Значна
частина прикордонників загону у грудні 1941 року була направлена для подальшого
проходження служби у моторизовану дивізію військ НКВС ( з січня 1942 року –
8-ма мотострілецька дивізія військ НКВС). Більшість прикордонників 98-го ПрЗ
були включені до складу 28-го мотострілецького полку НКВС (згодом 346-й сп та
151 гвардійський стрілецький полк 52 гв сд). Серед них були колишні політрук
9-ї прикордонної застави (на час початку боїв на кордоні знаходився у
відрядженні) Сергій Дмитрович Горохов, командир взводу зв’язку загону молодший
лейтенант М.Я.Мішин.
С.Д.Горохов та
М.Я.Мішин
Дивізія діяла у складі 21-ї армії на Обоянському і
Білгородському напрямках. У липні 1942 року 8-ма мсд НКВС була переформована в
63-тю стрілецьку дивізію ( з листопада 1942 року 52-га гвардійська стрілецька
дивізія), яка воювала у складі 21-ї, 3-ї ударної, 1-ї ударної армій під
Обоянню, приймала участь в Сталінградській і Курській битвах, звільненні
Лівобережної України, Ленінградсбко-Новгородській, Псковсько-Островській,
Римській, Варшавсько-Познаській, Східно – Померанській, Берлінській
наступальних операціях. Дивізія отримала почасні найменування „Ризька” та
„Берлінська”. В боях на території Прибалтики загинув С.Г.Горохов, а М.Я.Мішин
закінчив війну в Берліні, згодом навчався в Академії зв’язку, викладав у ВПА
ім.Леніна.
У складі
105-го прикордонного полку НКВС від Сталінграду до Берліна пройшов фронтовими
дорогами колишній політрук 10-ї прикордонної застави В.Д.Чумаченко. Штурмував
приміщення Рейхсканцелярії, а згодом брав участь в охороні приміщення в Карлсхорті,
де здійснювалось підписання акту про капітуляцію Німеччини.
Дехто з прикордонників, як наприклад начальник
загону Г.Г.Сурженко і начальник 2-ї резервної застави Іван Іванович Сердюк у
повоєнний час повернулись на Волинь. Полковник Сурженко був начальником загону,
а І.І.Сердюк комендантом 4-ї прикордонної ділянки, штаб якої знаходився в с.Замлиння
Любомльського району. Майор Сердюк звільнився в запас у 1954 році.
Закінчилась історія двох
уславлених прикордонних загонів, але пам’ять про подвиги воїнів у зелених
кашкетах в роки війни буде жити вічно в меморіалах, пам’ятниках, книгах,
кінофільмах, а головне – в серцях вдячних нащадків |