На ділянці державного кордону, який охороняв 98-й ПрикЗ на середину червня головне командування вермахту зосередило в першому ешелоні три піхотні (267-му, 57-му та 62-гу) і одну охоронну (213-ту) дивізію. У другому ешелоні, очікуючи розвитку прориву на ковельському напрямку знаходилось ще до 7 дивізій вермахту. За планами гітлерівського командування 267-ма піхотна дивізія разом 213-ю охоронною дивізію повинні були вийти в район Ратного і відрізати шляхи відходу радянський військ із Бреста і на Брест. 56-та піхотна дивізія генерал-лейтенанта Карла фон Овена (Karl von Oven) у складі 171, 192 і 234-го піхотних, 156-го артилерійського полків діяла в центрі бойових порядків XVII армійського корпусу (генерал піхоти Вернер Кенітц) і мала завданням форсувати західний Буг на ділянці 2-ї прикордонної комендатури 98-го прикордонного загону, протягом 30-40 хвилин подолати супротив прикордонних застав і передових частин 15-го стрілецького корпусу і рухаючись вдовж залізниці Хелм - Сарни опанувати Любомлем, а згодом вити в район Ковеля. На правому фланзі німецького угрупування діяла 62-го піхотна дивізія під командуванням генерала артилерії Вальтера Кейнера (Walter Keiner) у складі 164, 183, 190 піхотних, 162-го артилерійського полків і мала завданням формувати Буг на ділянці 3-ї прикордонної комендатури 98-го ПрЗ, знищити вогнем артилерії і діями штурмових груп 9 та 10-ту застави, в подальшому наступати в напрямку на Любомль – Ковель. Таким чином на ділянці кожної з комендатур наступало по піхотній дивізії німців, які підтримувались вогнем корпусної артилерії, вогнем бронепоїздів та ударами німецької авіації. Шансів стримати наступ і при цьому вижити у прикордонників було небагато. Тим більше, що на знищення прикордонних застав противник «відвів» лише тридцять хвилин. Це підтверджує карта, знайдена у офіцера 62-ї піхотної дивізії, вбитого в районі  10-ї ПЗ  у перший день війни. На ній з німецькою педантичністю було відзначено час захоплення застави – 04 год. 30 хв. 22.06.1941 р. Але завзятий опір прикордонників зірвав плани ворога.

1-ша прикордонна застава.

На ділянці застави на відстані 500 метрів від кордону займав позиції  батальйон 10-го стрілецького полку 45-ї стрілецької дивізії. У ніч з 21 на 22 червня на ділянці 1-ї застави лінію кордону  зі сторони Польщі перейшов місцевий мешканець, який повідомив, що на світанку німці готують провокацію чи напад. Трохи пізніше на стику 1-ї і 2-ї застав заступником коменданта 1-ї дільниці Рискіним було відмічено декілька вибухів гранат. Комендант ділянки капітан Андрєєв, який в цей час знаходився на 1-й заставі з політруком Миколою Павловичем Рискіним і тривожною групою вибули на місце події. Коли група прикордонників, наближалась до кордону зі сторони Влодави (Польща) почулось два вистріли гармати, після чого близько 04.00 22 червня розпочався десятихвилинний артнальот. Слідом за нальотом противник на протязі усієї ділянки кордону форсував Західний Буг і атакував застави 98-го прикордонного загону. Тим часом група на чолі з комендантом ділянки продовжувала рух в напрямку найбільш вірогідного переходу лінії кордону диверсантами( прикордонники все ще думали, що це провокація) в районі броду на правому фланзі. З прибуттям побачили що група гітлерівців почала переправу через Буг. Це були передові взводи 267-ї піхотної дивізії (ГА Центр”). Прикордонники зайняли обладнані позиції і приготувались до відбиття атаки. Начальник застави лейтенант Бардала Іван Юхимович вміло організував оборону на ділянці застави. Першими вступили в бій снайпери, які знищували в першу чергу офіцерів, унтер-офіцерів та німецьких кулеметників.  У результаті трьохгодинного бою німці були відкинуті за лінію кордону.  Біля 14.00 до кордону вийшли частини прикриття Червоної Армії, але за свідченням того ж політрука М.П.Рискіна а артилеристів чомусь не виявилось снарядів. Через деякий час атаки відновились, але були відбиті. Близько 20.00 23 червня начальник застави лейтенант Бардала отримав наказ коменданта відійти заставою у напрямку комендатури. Вранці 24 червня застава у складі комендатури відійшла до Любомля.

Микола Павлович Рискін, у червні 1941 року полутрук 1-ї ПК 98-го прикордонного загону

2-га прикордонна застава  

Німецькою артилерією в ході обстрілу радянської території було спалена будівля застави. Особовий склад зайняв позиції в опорному пункті і стримував усі спроби ворога до 20.00 22 червня 1941 року. Надвечір 23 червня прикордонники отримали наказ відійти в район с. Смоляри Світязькі де розміщувався штаб комендатури. В подальшому застава діяла у складі комендатури і загону.

3-тя прикордонна застава:

«На ділянці 3-ї застави о 04.10 22.6.41 після 30-ти хвилинної артилерійської підготовки по розташуванню застави противник силою до 2-х батальйонів піхоти намагався раптовим ударом знищити заставу, але сильним вогнем застави і контратаками супротивник був відкинутий на вихідні позиції, зазнавши при цьому великих втрат. Застава утримувала рубіж до темряви, після чого за наказом коменданта ділянки капітана Д.П.Андрєєва залишила оборонний рубіж, і відійшла у напрямі на Любомль...».

4-та прикордонна застава (начальник застави лейтенант Волох Олександр Васильович): «На ділянці 4-ої застави о 03.10 22.6.41 противник силою до 2-х батальйонів піхоти за підтримки артилерії і кулеметів форсував річку, енергійно повів наступ на заставу. Підпустивши противника на відстань 70-100метрів, застава відкрила сильний вогонь з кулеметів і гвинтівок, зупинивши цим просування ворога, проте невеликій групі противника вдалося захопити будівлю застави. Сміливою і рішучою контратакою і сильним рушнично-кулеметним вогнем противник був відкинутий на вихідне положення...».  У ході бою відзначився снайпер М.Орлов, який  не тільки знищив до 60 гітлерівців, але й вмілими діями врятував життя начальника застави.

Бій на заставі

 5-та прикордонна застава.

Застава знаходилась на узбіччі лісу в 600 метрах на північний схід від озера Велике і1 км на захід від хутора Угрузьк.  На території застави знаходилось декілька дерев’яних будинків, обнесених дротяним загородженням. Навколо застави було споруджено опорний пункт, яких складався з блокгаузів, стрілецьких окопів, з’єднаних ходами сполучення. При перевірці прикордонних нарядів, які несли службу вздовж лінії кордону в ніч з 21 на 22 червня старшим наряду сержантом Т.Я.Колонтаєвським та червоноармійцем В.С.Лихородом була отримана інформація про шум моторів на німецькій стороні, та німецький говір ( такого раніше на лінії кордону не було). Про це доповідали наряди, які несли службу на стику з 4-ю прикордонною заставою ( І.Н.Куропатов, Ф.І.Реденко). О 03.45 з німецької сторони по заставі було відкрито кулеметний вогонь. Через трохи часу з напрямку села Битинь ( німецька територія) вдарила німецька артилерія і міномети. Вогнем польову артилерію зі станції Угруськ підтримали гармати німецького бронепоїзда. Черговий застави сержант Стовбур подав команду „Бойова тривога”, і за декілька хвилин прикордонники зайняли оборону в опорному пункті. За наказом начальника застави старшина застави  старший сержант Г.А.Костильов з прикордонниками С.М.Назаровим, Ф.Ф.Івановим, О.І.Орловим швидко перемістили зі складів в опорний пункт боєприпаси і запаси продовольства. Про обстріл застави німецькою артилерією лейтенант Сергій Родіонович Ковальов доповів начальнику штабу 2-ї прикордонної комендатури старшому лейтенанту Шамраю. Останній передав наказ начальника загону вступити в бій з противником. Незабаром з лінію кордону на заставу почали прибувати прикордонні наряди, які отримали відповідний сигнал, а ще через трохи, наказ про утримання опорного пункту до підходу частин Червоної Армії передав телефоном комендант 2-ї прикордонної ділянки капітан Паріжев. Необхідно відмітити, що на відміну від 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону в перші дні війни зв’язок між заставами, штабами комендатур та штабом загону діяв майже безперебійно, за винятком хіба з 7-ю прикордонною заставою. На фланги застави були вислані розвідувальні групи (по 3 чол. з ручним кулеметом), які  біля 05.00 доповіли, що противник зосереджується на березі Бугу на правому і лівому флангах. О 05.35 німецька артилерія перестала палити в напрямку застави і перенесла вогонь по Вільці Угрузькій. Ще за 10 хвилин спостерігач В.Т.Сузодольський доповів начальнику застави, що якийсь невідомий у трусах пливе через Буг на радянську сторону. Прикордонники, вислані в район переправи згодом привели до опорного пункту  чоловіка, який представився мешканцем села Дитинь. Чолов’яга повідомив, що на північ від того місця де він перепливав Буг готуються переправитись через річку до батальйону німців з гарматами, мінометами, кулеметами, у багатьох солдат не гвинтівки, а автомати. Лейтенант Ковальов направив чоловіка під охороною до штабу комендатури і одночасно доповів капітану Паріжеву про переправу батальйону німців на ділянці 4-ї застави. Біля 06.00 дві роти зі складу 57-ї піхотної дивізії Вермахту переправились через Буг на ділянці 5-ї застави, одночасно на лівому і правому флангах. Ковальов розгадав намір німців вийти в тил застави і відрізати прикордонникам шляхи відходу. Начальник застави  лейтенант С.Р.Ковальов організував кругову оборону. Незабаром атака розпочалась. Рота, яка переправилась на лівому фланзі рухалась в напрямку до озера Велике з метою зайти в тил прикордонникам. Укриттям для наступаючих була канава, яка давала змогу гітлерівцям буди недосяжними для вогню кулеметів і гвинтівок 1 і 2 блокгаузів. Друга група, правофлангова, рухалась в напрямку до височини Вуглова, в районі якої знаходився прикордонний знак № 328  Для прикриття лівого флангу лейтенант Ковальов наказав командиру відділення  Діденку з розрахунком станкового кулемету зайняти позицію в районі містка поблизу озера Велике і зупинити просування роти противника лощиною. Разом з Діденком відправились М.М.Миронов, М.М.Жуков, І.А.Бєлов. Коли прикордонники добрались до позиції, то побачили там своїх товаришів, які раніше висунулись до кордону в складі розвідувальної групи. З наближенням німецьких піхотинців на відстань 150 метрів семеро прикордонників відкрили вогонь. Кулеметників вогнем з гвинтівок прикривали знані на заставі снайпери червоноармійці Миронов і Іванов.  Михайло Миронов, використовуючи складки місцевості і кущі, підповз до німців ближче і став метати у ворога гранати. Не дивлячись на поранення, прикордонник не залишив вогневої позиції, а продовжував вести вогонь з автомата. Гітлерівці були в паніці. Частина впала під кулями і осколками гранат, частина вискочила з лощини і піднялась на височину. Тут по німцям вдарили кулемети Лихорода В.С. та сержанта Холодова, відкрили вогонь прикордонники 1-го і 2-го блокгаузів. Також по своїм стали гамселити німецькі артилеристи і мінометники, які перенесли вогонь з Вільки Угрузької. Гітлерівці, залишаючи мертвих і поранених навипередки побігли до Бугу. Василь Семенович Лихород з напарником швидко перемістився слідом за німцями і відкрив вогонь по ворогу, який вже переправлявся на інший берег. Під вогнем куль кулемета ще декілька німецьких солдат пішло під воду. Згодом Василь Лихород допоміг пораненому Михайлу Миронову добратись до застави.  Тільки прикордонники відбили атаку на лівому фланзі, як почалась атака зі сторони 328 прикордонного знаку. Німецькі офіцери подумали, що артилерійсько-мінометним вогнем оборона червоних подавлена, а тому дали команду наступати двома шеренгами у повний ріст. Німці йшли як на параді. До бою приготувались бійці відділень старшого сержанта Стовбура і сержанта Колонтаєвського, які зайняли оборону в 3-му блокгаузі. Знову прикордонники  підпустили німців на 150-200 метрів, а тоді відкрили вогонь зі всіх стволів. Першим пострілом снайпер Суходльський звалив німецького офіцера. Почин товариша підтримали сержант Колонтаєвський і навідник станкового кулемету єфрейтор Т.Т.Никифоров, які вбили ще по одному офіцеру. Ворожа рота була обезголовлена. Німці за панікували і стали відступати в напрямку до „Вуглової”. Прикордонники Д.Ф.Артем’єв та І.Н.Куропатов, які отримали поранення відмовились піти з бойових позицій. У ході майже трьохгодинного бою противник загалом втратив вбитими і пораненими понад 150 солдат і офіцерів. Після невдалих атак піхоти по заставі вдарила артилерія і міномети, а згодом над заставою нависли дев’ять „Штук”. Прикордонники від злості зціплювали зуби і даремно палили з кулеметів і гвинтівок. Німці, добре знаючи про відсутність засобів ППО у прикордонників, влаштували повітряну карусель. Поки один літак кидав бомби, наступний поливав прикордонників з кулемета. І все ж Бог був на стороні захисників кордону. Лише одна бомба розірвалась на території застави і зруйнувала склад. Бойові позиції залишились неушкодженими. Значно більшої шкоди завдали німецькі артилеристи і мінометники ( заставу обстрілювали артилерійська і до двох мінометних батарей). Термітні снаряди, які стали падати на заставу, підпалили будинок комскладу, де знаходився зв’язковий Яків Гордєєв. Обірвався зв’язок. Згодом запалали усі дерев’яні будівлі на території застави. В деяких місцях почала горіти дерев’яна обшивка ходів сполучення. Скориставшись бомбардуванням та артобстрілом, німці через деякий час переправили через Буг декілька гармат, викотили їх для стрільби прямим наведенням і відкрили вогонь. Осколками було пошкоджено станковий кулемет в 3-му блокгаузі, старший сержант Стовбур отримав поранення. Обстріл і бомбардування продовжувались до 10.00. Проте атакувати піхотою противник все не наважувався. Під зливою осколків червоноармієць Костильов, який разом з Гордєєвим чергував біля телефону в квартирі Ковальова (чергова частина в приміщенні застави була пошкоджена ще при першому обстрілі) пробрався до 2-го блокгаузу і доповів начальнику застави про пошкодження зв’язку і загибелі Гордєєва. Близько 11.00 на заставу прибули посильні-кавалеристи  В.Ф.Качнов та М.К.Айтеков, які були раніше послані до штабу комендатури. Зв’язкові доповіли, що за розпорядженням коменданта вони супроводжували в район оборони застави артилерійської батареї і стрілецької роти з 45-ї стрілецької дивізії. Згодом прибув артилерійський коректувальник, який отримав схему з місцезнаходженням артилерійської і мінометної батарей німців, а також району дій бронепоїзда. О 15.30 артилеристи розгорнули батарею на узліссі між заставою і озером Великим, радянські піхотинці зайняли оборону з південної сторони озера. Не дрімав і противник. Німці накопичували сили для нової атаки на правому фланзі ділянки застави. Біля 16.00 атака розпочалась. Німецька артилерія зосередила вогонь по 2-му і 3-му блокгаузах, а піхота пішла в атаку. Тепер німці діяли, як і належить на війні. Було чутно свистки офіцерів та унтер офіцерів, піхотинці пересувались де перебіжками, а де й повзли, прижимаючись до землі. З наближенням гітлерівців на 120-150 метрів вогонь відкрили прикордонники, німці наступали. Тоді по ним картеччю вдарила радянська артилерія. Ще 60 німців залишилось лежати  перед „Вугловою”, інші відступили до Бугу і сховались за висоткою. Після відбиття німецької атаки радянські артилеристи перенесли вогонь своїх гармат по німецькій батареї, яка розміщувалась поблизу вітряка в селі Дитинь. Один з снарядів влучив у акуратно складені ящики з боєприпасами, другий потрапив в німецьку гармату. У відповідь німці відкрили вогонь по батареї. Проте артилеристи, ознайомлені прикордонниками з місцевістю швидко відкотили гармати до лісу, а потім перемістились на іншу позицію. З нової позиції радянські артилеристи продовжили обстріл німецької батареї. Через деякий час артилеристи і піхотинці отримали наказ зі штабу полку про відхід у напрямку на Любомль. Прикордонники знову залишались один на один з ворогом. А тут ще й надійшла інформація від розвідників про підготовку нової атаки німцями. Лейтенант Сергій Ковальов наказав  сержанту Колонтаєвському з відділенням висунутись на правий фланг і не дати змогу німцям форсувати Буг. На лівий фланг на західний берег озера Великого з таким же завданням було відправлено відділення сержанта І.Д.Портняги. Біля 18.30 відділення Колонтаєвського зайняло оборону на березі Бугу. Прикордонники прийшли вчасно. З польського берега на воду німці вже спускали резинові човни, в які вантажились кулеметники, мінометники, піхотинці. 

Гітлерівці переправляються через Буг на резиновому човні, 22 червня 1941 р.

Прикордонники вичекали коли ворог наблизився до радянського берега і відкрили вогонь. Резинові човни, пробиті кулями стали тонути разом з піхотою, мінометами, кулеметами. Деякі німецькі вояки намагались повернутись вплав до свого берега, але і їх наздогнали кулі прикордонників. Поки по німцям у воді вівся вогонь з автоматів і рушниць, кулеметники зосередили вогонь по групу солдат на березі. Один за одним німці звалились на піщану землю, інші швидко відійшли в укриття. В ході бою лише один прикордонник – червоноармієць Назаров отримав поранення. Товариша до опорного пункту доправив червоноармієць О.Є.Сергеєв. Через 10 хвилин після відбиття німецької атаки сержант Колонтаєвський запримітив рух противника зі сторони 4-ї застави. Прикордонники відійшли від річки на 150 метрів і окопались. Поки група Колонтаєвського чекала наближення німців до берегу Бугу на протилежній стороні виїхало два німецьких мотоцикли. Вогнем з рушниці (сержант Колонтаєвський) та з ручного кулемета (червоноармієць Андрєєв) знищили 2 мотоцикли і 4-х мотоциклістів. По групі прикордонників з-за Бугу вдарили німецькі міномети. Одночасно не велика група німецьких піхотинців, яка йшла зі сторони 4-ї застави намагалась обійти прикордонників з півночі і відрізати шлях відходу до опорного пункту. Ця група була помічена і на заставі. Вогнем з двох напрямків німці були знищені. Поки відділення сержанта Колонтаєвського вело бій на правому фланзі, загроза виникла на лівому. До німецької роти переправилось через Західний Буг в районі прикордонного знака №333 і почало рух в напрямку на Вільку Угрузьку. Зупинити просування гітлерівців було наказано відділенню під командуванням сержанта Портняги. Прикордонники бігом вийшли до другого містка на західному березі озера Велике і зайняли оборону. Підпустивши противника на 180-200 метрів по гітлерівцям вдарили два ручні кулемети, автомат і вісім гвинтівок. Найвдаліше діяв єфрейтор П.Г.Шагаєв, який косив ворожі ряди влучними пострілами з ручного кулемета. У лівий фланг по німцям вдарили радянські піхотинці, які ще не відійшли за наказом свого командування. Залишки німецької роти в паніці розсипались і подались назад. О 20.00 зі штабу комендатури лейтенант Ковальов отримав пакет з наказом залишити ділянку кордону, відірватись від противника і прибути в село Гуща, для подальших дій у складі комендатури. Коли наступила ніч, скориставшись затишшям, уцілілий особовий склад організовано покинув військове містечко. Прикривати відхід було залишене відділення сержанта Т.Я.Колонтаєвського. Вже відходячи від кордону прикордонники понесли прикрі втрати: осколком снаряда був вбитий Михайло Миронов, кулеметна куля обірвали життя  Олексій Сергєєв. Прикордонники похоронили бойових товаришів в одному з окопів на заставі і стали наздоганяти своїх. В районі села Опалин відділення Колонтаєвського приєдналось до застави.

При підході до села Гуща лейтенант Ковальов вислав вперед розвідників на чолі з Василем Лихородом. Прикордонники тихенько постукали в крайню хату. Хазяйка попередила розвідників про небезпеку і розповіла, що прикордонники (управління, штаб, взвод обслуговування  -С.Я.) залишили село ще ввечері. Десь через годину до Гущі увійшли німці. Скільки точно не знає, але багато (до 400 чол. з велосипедами – С.Я.). Про отримані дані розвідники доповіли начальнику застави. Лейтенант Ковальов прийняв рішення в бій не вступати, обійти село лісом і прямувати на Любомль. Біля 03.00 23 червня на околиці Любомля 5-та прикордонна застава приєдналась до ядра 2-ої прикордонної комендатури і зайняла оборону в районі міського кладовища. за днь боїв прикордонний підрозділ втратив вбитим тільки одного бійця.