Четвер
28.03.2024
20:37
Форма входу
Категорії розділу
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Між трьох вогнів. [36]
Національно-визвольні змагання і Громадянська війна на території Волині в 1917-1920 рр.
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої за визволення Волині

8 днів героїзму і трагедії 41-ї стрілецької. Продовження

…Ранок 30 квітня почався з масованих авіаційного і артилерійського ударів по позиціям дивізії. Коли гул від вибухів снарядів і бомб вщух в наступ пішла німецька піхота за підтримки танків і самохідних гармат.

Внаслідок зосередженого потужного удару німецьких частин у стик 102-го і 244-го стрілецьких полків між Дулібами і Кустичами ворог прорвав оборону 41-ї стрілецької дивізії.

Німецькі піхотинці глибоко вклинились в оборону на фланзі 2-го батальйону 102-го стрілецького полку і загрожували тилам не тільки 102-го, але й сусіднього 244-го стрілецького полку. Гітлерівці прорвались до командного пункту полку. Офіцери управління і штабу полку вступили в бій як рядові автоматники. В ході бою був смертельно поранений командир полку підполковник Кирило Павлович Швидкий…

З власної ініціативи командування полком взяв на себе заступник командира з стройової частини майор Сергій Тихонович Панін. Під час бою весь час знаходився в бойових порядках підрозділів і вміло організував бій проти переважаючих сил ворога. був поранений, але поля бою не залишив.

На околиці Дуліб цього дня свої позиції не залишили лише кулеметники роти старшого лейтенанта Буркіна (2/102 сп), котрі ціною свого життя стримували натиск противника. Командир кулеметної роти старший лейтенант Іван Буркін 1 травня отримав четверте поранення. На той час на особистому рахунку офіцера були 11 атак, 19 знищених гітлерівців.

Атаку за атакою в районі Дуліб відбивав розрахунок міномету кавалера двох медалей «За відвагу» сержанта Павла Олексійовича Боброва. В ході боїв 30 квітня – 2 травня мінометники розрахунку знищили 4 німецькі кулемети і до 35 піхотинців ворога.

Командир 3-го вогневого взводу молодший лейтенант Петро Ананієвич Григор’єв під час відбиття німецьких атак знаходився на передовому НП батареї 120мм мінометів і корегував вогонь. У розпал німецької атаки, коли ворог вже штурмував позиції офіцер вступив у двобій з противником, знищив вогнем з автомата 3 ворожих солдат, а коли німці впритул підійшли до СП викликав вогонь на себе.

Розрахунками батареї 120мм мінометів 102-го сп в ході боїв за Дуліби був подавлений вогонь двох німецьких гармат, розбиті 14 кулеметних гнізд, розсіяно і частково знищено до роти піхоти.

    Ворожі вогневі точки і піхоту вміло вибивали бійці взводу протитанкових рушниць молодшого лейтенанта Івана Федотовича Козлова (2-й батальйон 102-го сп). Бронебійники в ході бою подавили вогонь 6 кулеметів (у т.ч. 4 станкових) і знищили 17 гітлерівців.

Безперервно в ході бою на передові позиції доставляли боєприпаси бійці взводу постачання 2-го батальйону 102-го сп під командуванням старшини Андрія Остаповича Крамарова. Коли підвезення боєприпасів із-за сильного обстрілу гужовим транспортом стало неможливим, старшина разом зі своїми підлеглими носили ящики з боєприпасами на руках. Старшина цього підрозділу старшина Сергій Петрович Виноградов в найзапекліший момент бою став до ручного кулемету і повів прицільний вогонь по гітлерівцям і знищив 9 ворогів.

Знову вміло діяли розрахунки 5-ї артбатареї 132-го ап кавалера орденів Леніна і Червоної Зірки лейтенанта Володимира Нікольського. Артилеристи підбили німецький легкий танк, знищили 105мм гармату. Останніми 18 снарядами батареєю вогнем було розсіяно до роти німецької піхоти (знищені до 50 ворожих піхотинців), яка вклинилась в бойові порядки дивізії. Всього за період бойових дій з 27 квітня по 4 травня 5-ю артбатареєю були знищені легкий танк, до 100 офіцерів і солдат Вермахту, 2 автомобілі, 5 кулеметів, подавлений вогонь 6 танків. Безстрашно діяли бійці вогневого взводу лейтенанта Андрія Михайловича Новикова. Протягом боїв з 27 по 30 квітня розрахунками взводу були знищені до 40 гітлерівців, 5 кулеметів, протитанкова гармата, 2 автомобіля, 4 підводи, подавлений вогонь 4 танків. В ході боїв командир взводу безперестанно знаходився на передовому СП і корегував вогонь розрахунків. У критичні моменти боїв 27 і 30 квітня лейтенант Новиков викочував гармати взводу для вогню прямим наведенням і особисто командував ними. В успішних діях 5-ї батареї була заслуга і учасника боїв з фінами в 1940 році, кавалера медалі «За відвагу» червоноармійця Пилипа Єгоровича Самохіна, котрий підтримував постійний зв’язок між СП комбата і ВП і при виконанні завдань усунув 70 пошкоджень на лінії зв’язку. Вмілими діями під час боїв відзначився командир відділення розвідки 5-ї батареї сержант Володимир Федорович Синяков. Так, 30 квітня ним в районі переправи через Турію були виявлені 2 станкові кулемети (знищені), рух обозу з боєприпасами за яким засічені позиції батареї 105мм гармат. 1 травня сержантом Синяковим були виявлені позиції 6 німецьких танків (вогонь подавлений, танки розсіяні вогнем батареї), 2 травня - позиції 3 станкових кулеметів (знищені). 3 травня сержант засік СП з якого корегувався вогонь німецької артилерії. СП був знищений, внаслідок чого вогонь німецької батареї не вівся 20 хвилин.

Відважно діяли розрахунки  й інших батарей 132-го ап.

Як і в бою 27 квітня вміло діяв розрахунок старшого сержанта Петра Оссуновського (2-га батарея), який вогнем своєї гармати подавив вогонь німецької мінометної батареї. 5 кулеметів і до 60 німецьких вояків знищив розрахунок кавалера медалі «За бойові заслуги» гармати сержанта Мирона Кузьмовича Мещерякова (4-та батарея). Командир гармати в бою був поранений, але відмовився від евакуації до медсанбату до кінця боїв в районі Кустич.

До останнього билися з ворогами розрахунки гармат 2-ї батареї кавалера ордена Червоного Прапора і медалі «За бойові заслуги» старшого сержанта Олександра Васильовича Рижкова і кавалера медалі «За бойові заслуги» сержанта Антона Антоновича Ніколайчука. Артилеристи загинули, але не залишили своїх позицій.

Декілька ворожих атак витримали бійці 2-го стрілецького батальйону 244-го сп, яким на той час командував заступник комбата капітан Олексій Олексійович Жуков.

За плечима офіцера був чималий бойовий досвід. У бій з гітлерівцями червоноармієць Жуков вступив у жовтні 1941 року у складі 635-го стрілецького полку 143-ї стрілецької дивізії (Брянський фронт). За вмілі дії в бою 28 січня 1942 року в районі сіл Скородомка і Шевяково (Орловська область) був нагороджений медаллю «За відвагу» і направлений на курси політпрацівників. Наступного разу політрук кулеметної роти 635-го сп вміло організував бойові дії роти в районі села Большой Луг. Кулеметники протягом 9 годин стримували атаки ворога і при цьому знищили понад 300 гітлерівців. Політрук особисто вів вогонь з кулемета і знищив 30 ворогів, а потім вміло вивів підрозділ із напівоточення. За мужні, вмілі дії в серпні 1942 року був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Ось і тепер капітан Жуков зробив усе для стійкої оборони батальйону. Проте сили були занадто нерівні. Наприкінці дня німці вибили батальйон з позицій в районі Кустич. Олексій Жуков був поранений, але продовжував командувати батальйоном і вивів його до північної околиці Солович, де залишки батальйону зайняли нову позицію і стали відбиватись від ворога. Німецькі танки, артилерія і піхота виявились на цей раз безсилими. В бою капітан Жуков був вдруге поранений, але тримався до останнього, аж поки полк не перейшов в контратаку…

У важкій для полку і дивізії ситуації рішуче діяв начальник штабу 244-го сп майор Іван Михайлович Логунов. На той час зв’язок з НП командира полку гвардії полковника Колесова був перерваний, часу на узгодження не було. Начальником штабу з числа бійців полкових спецпідрозділів та офіцерів штабу була сформована ударна група, яка й контратакувала противника. Майор Логунов надіявся завдяки цьому удару стримати противника, який вклинився в оборону, а по можливості  і відновити положення. Завдяки раптовості та силі удару, вмілим діям артилеристів 5-ї батареї німці були відкинуті на західну околицю Кустич. Задум противника обійти село і оточити радянські підрозділи був зірваний. Згодом в контратаку перейшли й інші підрозділи 244-го сп.

У ході контратаки в районі села Кустичі вміло діяв командир відділення взводу пішої розвідки 244-го сп кавалер ордену Червоного Прапора та медалі «За бойові заслуги» старший сержант Микола Михайлович Остапко. В бою молодший командир замінив важкопораненого командира взводу і повів полкових розвідників в атаку. Вибухом німецького снаряда сержант був контужений, але перемагаючи біль, йшов на ворога далі. В бою особисто знищив 3 гітлерівців. Розвідники поставлене завдання виконали.

До відбиття німецької атаки 30 квітня долучились і полкові сапери 244-го сп під командуванням молодшого лейтенанта Василя Івановича Братушкова. Офіцер-сапер в ході атаки знищив 3 гітлерівців і організував піднесення боєприпасів на передній край.

Підтримку контратакуючих забезпечили артилеристи батареї 76мм гармат 244-го сп. Особливо вмілими були дії розрахунку кавалера медалі «За відвагу» сержанта Кирила Максимовича Ушакова. Бійцями цього розрахунку була розсіяна німецька піхота, яка готувалась до атаки, знищений німецький спостережний пункт і два кулемети з розрахунками. Коли німці в ході чергової контратаки прорвались до позицій батареї, Кирило Ушаков на чолі свого розрахунку кинувся на ворога. В ближньому бою особисто знищив 12 гітлерівців.

Проте не все так гладко було на інших ділянках оборони 244-го сп. Німецькі авіація, артилерія, танки, масовані атаки піхоти зробили своє. Підрозділ за підрозділом стали відступати, деякі бійці стали просто втікати з поля бою. У цій ситуації відважно і рішуче діяв  кавалер орденів Червоного Прапора та Вітчизняної війни 2-го ступеня ад’ютант командира 244-го сп лейтенант Тихон Никифорович Количев. У районі Солович на чолі групи бійців зі взводу охорони ВКР «Смерш» він зупинив відступаючих та втікаючих бійців, сформував з них групу, яку й повів в контратаку. У ході контратаки група під командуванням лейтенанта Количева відкинула німців на 2 км назад і знищила до 25 гітлерівців. Офіцер особисто знищив 6 німецьких солдат.

Відважно діяли бійці полкової роти автоматників 244-го сп під командуванням кавалера орденів Червоного Прапора та Червоної Зірки старшого лейтенанта Анатолія Васильовича Лугініна. Автоматники контратакували противника, знищили до 30 ворожих вояків і заставили його відступати. Коли від ворожої кулі впав знесилений заступник командира 2-го батальйону капітан Олексій Жуков, старший лейтенант Лугінін прийняв командування батальйоном. За день бою офіцер особисто знищив до десятка німців.

Організацією контратаки підрозділів 244-го сп в районі Соловичі - Кустичі вміло керував також заступник командира полку зі стройової частини майор Степан Якович Нікітін. Він зупинив кілька відступаючих груп бійців полку і організував нову оборонну позицію. Після відбиття двох німецьких атак особисто повів бійців в атаку.

Німці були притиснуті до Турії, підрозділи 244-го і 102-го сп зайняли покинуті оборонні споруди….

…Протягом боїв 27 – 30 квітня свої позиції в районі Туричан втримала 2-га стрілецька рота 102-го стрілецького полку, якою командував майбутній Герой Радянського Союзу капітан Іван Андрійович Василенко. Завдяки вміло організованій обороні гітлерівці тут не змогли виконати поставлені завдання.

 

Василенко Іван Андрійович

Першим з трьох орденів Слави (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) за бій 30 квітня в районі Кустич був відзначений кавалер медалі «За відвагу» навідник ручного кулемету 2-ї стрілецької роти 244-го стрілецького полку єфрейтор Михайло Кузьмович Шамін, котрий при відбитті німецьких атак знищив 20 гітлерівців, а коли закінчились на бої, підібрав гвинтівку загиблого товариша і одним з перших піднявся в багнетну контратаку. Згодом за бої на Волині єфрейтор Шамін був удостоєний ще ордену Червоної Зірки.

 

Повний кавалер орденів Слави Шамін Михайло Кузьмович

Зуміла стримати натиск ворога і утримати займану позицію і 4-та стрілецька рота 102-го сп під командуванням старшого лейтенанта Олександра Миколайовича Волкова. Ні флангові удари, ні спроби гітлерівців обійти оборону 4-ї ср успіху не мали. Бійці роти успішно відбили всі 7 контратак.

У районі села Дуліби рішуче і відважно діяв помічника начальника оперативного відділення штабу 41-ї сд капітан Григорій Сергійович Пижов, котрий під час німецького наступу знаходився на позиціях 102-го сп. При прориві оборони, капітан Пижов організував збір відступаючих груп бійців 1-го батальйону 102-го стрілецького полку, а згодом очолив контратаку. І на цій ділянці гітлерівці були відкинуті назад на відстань 2 кілометрів.

Вміло і стійко в боях з 27 квітня по 2 травня в районі с. Дуліби стійко бились артилеристи батареї 76мм гармат 102-го сп під командуванням кавалера ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня і медалі «За відвагу» лейтенанта Михайла Мефодійовича Патратія. Батареєю були знищені три кулемети, подавлений вогонь 2 гармат, 8 вогневих точок, розсіяно і частково знищено до роти піхоти противника. Не залишили вогневої позиції в районі с.Дуліби розрахунки 76мм гармати сержантів Олександра Петровича Єрофеєва і Івана Юхимовича Зинов′єва. Артилеристи розрахунку Єрофеєва знищили 4 ворожі кулемети, розсіяли і частково знищили до взводу піхоти, а сержанта Зинов′єва – 6 кулеметів. Також розрахунками у складі батареї був подавлений вогонь 37мм гармати і зірвана спроба німців навести переправу через Турію. 3 станкові кулемети, до 20 піхотинців знищив розрахунок, у складі якого воював єфрейтор Іван Тимофійович Попов. Також цим розрахунком був подавлений вогонь ще 2 ручних кулеметів та німецької гармати. Двічі під швальним вогнем противника виводив гармату на нові позиції їздовий єфрейтор Михайло Пилипович Рожков.

Протягом боїв 29 квітня – 2 травня в районі с. Дуліби під вогнем противника безстрашно діяли бійці роти зв’язку 102-го стрілецького полку. 40 поривів на лінії зв’язку усунув телефоніст кавалер медалі «За відвагу» рядовий Петро Абрамович Ткачов. Постійний зв’язок між командиром 2-го батальйону з командуванням полку підтримувала тендітна, але відважна жінка – телефоніст рядова Марія Сергіївна Кожуріна. Протягом трьох діб без відпочинку вона чергувала на комутаторі, а коли виникала потреба – виходила на лінію. Тільки за день бою 29 квітня нею було усунуто 26 пошкоджень на лінії зв’язку під шквальним вогнем противника. 27 пошкоджень в ході бою усунув командир відділення молодший сержант Олексій Олександрович Печонкін.

5 гітлерівців з особистої зброї при відбитті німецьких контратак з 27 квітня знищив старшина батареї 117-го овптдн старшина Федір Олексійович Агапов. Учасник боїв з гітлерівцями з липня 1941 року встиг побувати в партизанах, в лютневих боях на території Гомельської області замінив в бою вбитого командира гармати і був нагороджений медаллю «За відвагу». Відважно діяв старшина і за надзвичайно складних умов 30 квітня. Колона, яка доставляла боєприпаси на передову потрапила під удар німецьких бомбардувальників, а потім артилерії. Один з водіїв був вбитий, рух колони застопорився, що загрожувало її знищенням. У цій ситуації старшина Агапов сам сів за кермо і вивів автомобіль з боєприпасами з-під удару противника.

За рішучість, ініціативу і мужність майор І.М.Логунов і лейтенант В.М.Нікольський були нагороджені орденами Червоного Прапора, старший лейтенант А.В.Лугінін – орденом Олександра Невського (командир 2-го стрілецького батальйону 244-го стрілецького полку капітан Анатолій Лугінін загинув смертю героя 22 липня 1944 року при форсуванні Західного Бугу. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня), майор С.Т.Панін – орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, майор С.Я.Нікітін, капітани О.О.Жуков і Г.С.Пижов, молодший лейтенант П.А.Григор’єв, сержант П.О.Бобров – орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, капітан І.А.Василенко, старші лейтенанти І.І.Буркін, О.М.Волков, лейтенанти А.М.Новиков, Т.Н.Количев, М.Ф.Патратій, молодші лейтенанти В.І.Братушков, І.Ф.Козлов, старшини С.П.Виноградов, А.О.Крамаров, старший сержант М.М.Остапко, сержанти О.П.Єрофеєв (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ст.), І.Ю.Зинов′єв (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.), М.К.Мещеряков, В.Ф.Синяков, К.М.Ушаков, єфрейтори І.Т.Попов і М.П.Рожков (представлялись до орденів Вітчизняної війни 2 ст), червоноармієць П.Є.Самохін, рядовий П.А.Ткачов– орденами Червоної Зірки, молодший сержант О.О.Печонкін, єфрейтор М.К.Шамін і рядова М.С.Кожуріна – орденами Слави 3-го ступеня (Закінчення війни молодший сержант Марія Кожуріна зустріла під Берліном, була нагороджена ще трьома бойовими нагородами, серед яких були ордени Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, медаль «За відвагу»), старшина Ф.О.Агапов – медаллю «За відвагу».

Відступаючих бійців 3-го батальйону 102-го стрілецького полку на околиці Солович зупинив заступник начальника політвідділу 41-ї стрілецької дивізії майор Муртуз Кулієвич Гасанов. Зосередивши навколо себе групу автоматників та мінометників, офіцер-політпрацівник повів бійців в контратаку. Бійці, панічну втечу яких декілька хвилин тому не можна були спинити, тепер як леви кинулись на ворога, який засів в районі лісу , що на південний захід від Кустич. Внаслідок удару гітлерівці були вибиті спочатку з лісу , а потім і з околиці Кустич. У ході цієї контратаки ворог втратив вбитими до шести десятків солдат.

За рішучі, мужні дії майор М.К.Гасанов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Урядових нагород були удостоєні і бійці взводу охорони дивізійного відділу контррозвідки «Смерш», які можливо й жорстокими, але на той момент виправданими методами припинили панічний відступ деяких підрозділів і забезпечили відбиття німецької атаки. Серед нагороджених були командир взводу старшина Микола Григорович Лук’янов (медаль «За відвагу»), кулеметники єфрейтори Іван Пимонович Бобров (орден Червоної Зірки) та Віталій Володимирович Окмарьов (медаль «За відвагу»), заступник командира відділення єфрейтор Максим Кирилович Нижников (медаль «За відвагу»)…

 

…30 квітня 2-й стрілецький батальйон 139-го сп вів запеклий бій з противником за передмістя Турійське. Особливо жарко було на позиціях 4-ї стрілецької роти. Тут в бою відзначився червоноармієць Тимофій Костянтинович Галактіонов, котрий знищив шість нападників і виніс з-під куль пораненого офіцера. Протягом бою 19 пошкоджень на лінії зв’язку усунув телефоніст взводу зв’язку 2-го стрілецького батальйону молодший сержант Іван Максимович Тифонов. Під час чергової атаки ворога, коли німці увірвались в траншеї батальйону, зв’язківець вогнем з автомата знищив трьох нападників.

По відбиттю численних атак батальйон отримав наказ контратакувати ворога і вбити з передмістя. В ході контратаки відзначились Тимофій Галактіонов і стрілець 5-ї роти червоноармієць Костянтин Кузьмович Дурдиєв, котрі першими увірвались до німецької траншеї. Костянтин Дурдиєв в ході атаки знищив в бою 4 гітлерівців, а одного взяв у полон.

При контратаці на ворога сміливо й рішуче діяв також автоматник 4-ї стрілецької роти червоноармієць Олександр Харитонович Какадесов. Боєць одним з перших в роті увірвався до німецької позиції та вогнем з автомата знищив 3 гітлерівців. 3 гітлерівців у німецькій траншеї знищив стрілець 4-ї ср молодший сержант Іван Якович Отрух. У ході бою з гітлерівцями в передмісті Турійська своєчасно доставляв донесення від командира 4-ї стрілецької роти до штабу 2-го батальйону червоноармієць Григорій Семенович Железнов. Серед перших до стану ворога увірвався молодший сержант Михайло Васильович Чертович. Вогнем з ручного кулемету у ворожій траншеї кулеметник знищив 10 гітлерівців. Серед тих, хто першим увірвався до німецької траншеї був і листоноша 2-го батальйону червоноармієць Олександр Семенович Черних. В бою відважний листоноша знищив 3 гітлерівців.

За вмілі й мужні дії червоноармієць К.К.Дурдиєв був нагороджений орденом Червоної Зірки, а червоноармієць Т.К.Галактіонов – орденом Слави 3-го ступеня. За сміливість і героїзм медалей «За відвагу» були удостоєні молодші сержанти І.Я.Отрух, І.М.Трифонов, М.В.Чертович, червоноармійці Г.С.Железнов, О.Х.Какадесов, О.С.Черних.

Тим часом в районі Солович німців з зайнятого рубежу вибивала полкова рота автоматників 139-го стрілецького полку. Одним з перших на позиції ворога увірвався командир відділення молодший сержант Володимир Павлович Грацианов, котрий в бою знищив 8 гітлерівців і крім того виніс з поля бою важкопораненого командира взводу і 2 бойових товаришів. За мужність в бою і врятування життя командиру молодший сержант В.П.Грацианов був представлений до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня, але нагороджений орденом Червоної Зірки. До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня також представлявся, але був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня ще один командир відділення автоматників – кавалер ордену Червоної Зірки і медалі «За відвагу» молодший сержант Іван Максимович Самонов. На чолі групи з 3 бійців молодший сержант Самонов успішно відбив атаку майже взводу німецької піхоти, а потім рішуче контратакував ворога. Прикладу молодшого командира послідували інші бійці роти…

 

…1 травня 1944 року в командування 102-м стрілецьким полком вступив гвардії майор Степан Костянтинович Сирков, котрий відразу зайнявся питаннями укріплення оборони. Вирішення цього завдання було насправді невідкладним. Німці раз за разом атакували позиції полку. При відбитті однієї з таких атак в районі Дуліб відзначився вогневий взвод молодшого лейтенанта Геннадія Сергійовича Желтова (полкова батарея 45мм гармат). Розрахунки були викочені на відкриті вогневі позиції і вели вогонь по ворогу прямим наведенням. Коли під ворожими кулями впали командир і навідник однієї з гармат, молодший лейтенант Желтов сам став до панорами прицілу. З першого пострілу ним був знищений німецький кулемет з розрахунком, а згодом ще 12 гітлерівців.

2 травня в районі с.Дуліби підрозділи 244-го стрілецького полку перейшли в контрнаступ з метою вибити німців з плацдарму на правому березі Турії. Першою в атаку пішла 5-та стрілецька рота під командуванням капітана Харитона Дмитровича Артемова. Вбитого командира взводу в бою замінив помічник командира взводу сержант Михайло Федорович Єрмаков. Взвод під командуванням сержанта зайняв вигідну позицію, але невдовзі був контратакований. Три німецькі атаки захлинулись, бійці під командуванням сержанта Єрмакова утримали зайнятий рубіж. Молодший сержант особисто знищив 12 гітлерівців. У цьому бою також відзначився червоноармієць Павло Іванович Новохатин, котрий під час атаки в районі с. Дуліби зі своїм розрахунком висунувся вперед бойових порядків і відкрив шквальний вогонь по німцям. Ним був знищений німецький кулемет, який не давав просуватись вперед стрілецькому взводу. 

За вмілі, героїчні дії молодший лейтенант Г.С.Желтов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня), сержант М.Ф.Єрмаков і червоноармієць П.І.Новохатин були нагороджені орденами Червоної Зірки.

 

…4 травня ранок почався з сильної атаки німців в напрямку з Дуліб, де на околиці села продовжували оборонятись102-й та 244-й стрілецькі полки.

Декілька разів гітлерівці атакували позиції батальйону244-го сп, заступником командира з політчастини якого був старший лейтенант Павло Миколайович Крупник. Після відбиття другої, замполіт підняв одну із стрілецьких рот в атаку і опрокинув противника, який став стрімко відступати. Скориставшись успіхом контратаки, старший лейтенант Крупник на чолі групи бійців вдарив у фланг групі німців, яка атакувала правофлангову роту батальйону. І на цій ділянці німці відступили. За рішучі, сміливі дії старший лейтенант П.М.Крупник був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Перейшли в контрнаступ і підрозділи 102-го стрілецького полку. Вогнем піхоту 2-го батальйону підтримали розрахунки 82мм мінометів 2-ї мінометної роти під командуванням кавалера орденів Червоного Прапора та Вітчизняної війни 1-го ступеня старшого лейтенанта Івана Григоровича Сєрікова. Мінометники цього дня розбили і подавили 16 кулеметів і вогневих точок противника, вивели зі строю і знищили до сотні ворожих офіцерів і солдат. Тільки розрахунком міномету Миколи Пилиповича Кофенова збули знищені німецький кулемет і до десятка гітлерівців. У попередніх боях з 27 квітня 1944 року мінометники Івана Сєрікова вміло маневрували вогнем, розсіювали ворожу піхоту як перед переднім краєм оборони свого батальйону, так і сусідніх підрозділів.

Ще більш нищівним для ворога був вогонь 120мм мінометів полкової батареї під командуванням лейтенанта Наума Семеновича Самойловича. За день бою 4 травня мінометники цієї батареї знищили 6 вогневих точок, розсіяли і знищили до сотні гітлерівців.

Завдяки підтримці артилерії та мінометів стрімкою атакою німецьких позицій досягла 6-та стрілецька рота 102-го сп під командуванням старшого лейтенанта Сергія Андрійовича Столбова. Офіцер був прикладом для підлеглих. У бою в німецькій траншеї він особисто знищив 6 гітлерівців. Рота вибила ворога з позицій і погнала до Турії. На кінець дня на ділянці наступу 6-ї ср німці вимушені були покинути південний берег річки. Поранений комроти знаходився в бойових порядках до повної ліквідації німецького плацдарму за Турією. За вміле керівництво підрозділом і особисту мужність старший лейтенант С.А.Столбов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Дії сусідів і своїх стрілецьких підрозділів підтримали артилеристи 102-го стрілецького полку під загальним керівництвом начальника артилерії 102-го сп капітана Георгія Григоровича Ісаєва. Начарт вміло організував артпідготовку при виконанні завдання з ліквідації німецького плацдарму на лівому березі Турії та звільненні від ворога Дуліб. У бою за Дуліби капітан Ісаєв вивів полкову батарею 76мм гармат для вогню прямим наведенням і особисто здійснював керівництво вогнем. Артилеристами полку 4 травня було розсіяно до роти піхоти, яка прямувала на посилення оброни в Дулібах, подавлений вогонь 8 вогневих точок.

Прицільний нищівний вогонь по ворогу цього дня вів розрахунок 76мм гармати, командиром якої був старший сержант Микола Іванович Єфремов. При відбитті німецької атаки цим розрахунком були знищені 5 кулеметів, до 30 німецьких піхотинців, подавлений вогонь автоматичної гармати.

У боях 30 та 4 травня в районі Дуліб вміло діяв старший телефоніст батареї 76мм гармат кавалер ордену Червоної Зірки єфрейтор Євстафій Іванович Красносельський, котрий під шаленим вогнем противника усунув 29 пошкоджень лінії зв’язку. Цього дня знову відзначились підлеглі командира 1-ї батареї 132-го ап лейтенанта Володимира Буреніна. Розрахунки зайняли зручні позиції і взяли під контроль переправу через Турію в районі Кустичі – Мировичі. Вогонь гармат батареї завадив планомірному відходу противника. Артилеристами були знищені кулемет і до 30 офіцерів і солдат. Вміло діяли також бійці взводу молодшого лейтенанта Бутро. Розрахунками взводу були знищені 5 розрахунків протитанкових рушниць, 2 кулемети, подавлений вогонь зенітної батареї. В бою 4 травня Григорій Бутро отримав важке поранення в груди. Прицільно вів по ворогу вогонь розрахунок сержанта Ф.С.Косова. 4 травня артилеристи знищили в районі переправи через Турію до 30 гітлерівців. Розрахунок 2-ї батареї під командуванням старшого сержанта Петра Семеновича Оссуновського цього дня знищив станковий кулемет і до 20 гітлерівців. Протягом цих боїв понад 50 гітлерівців розсіяв і знищив розрахунок кавалера ордену Червоної Зірки і медалі «За відвагу» старшого сержанта Матвія Васильовича Крамаренка. Також на рахунку артилеристів були 5 знищених німецьких кулеметів і подавлена мінометна батарея. Знову відзначився старший сержант Михайло Савченко, котрий виявив позиції кулемету та мін батареї, які дошкуляли наступаючій радянській піхоті. Обидві цілі були накриті.

За вміле управління підрозділами в бою капітан Г.Г.Ісаєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки), а лейтенант В.А.Буренін (за подальші бої з гітлерівцями був нагороджений орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів), і молодший лейтенант Г.П.Бутро були удостоєні своїх перших бойових нагород – орденів Червоної Зірки. Такої ж бойової нагороди за бої 27, 30 квітня та 4 травня були удостоєні старший лейтенант І.Г.Сєріков, лейтенант Н.С.Самойлович (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.), старші сержанти П.С.Оссуновський та М.І.Єфремов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.), сержант М.П.Кофенов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ст.) та молодший сержант Ф.С.Косов За мужність в бою старші сержанти М.В.Крамаренко, М.Т.Савченко, єфрейтор Є.І.Красносельський були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня.

 

Протягом боїв з 27 квітня по 4 травня безстрашно на полі бою діяли ще багато бійців 41-ї стрілецької, які були відзначені урядовими нагородами.

Серед нагороджених був і кавалер медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» телефоніст взводу управління 2-го дивізіону 132-го ап червоноармієць Михайло Кирилович Вікторов. За час боїв над Турією ним були усунуті 117 пошкоджень на лініях зв’язку. 124 пошкодження на лініях зв’язку усунув командир відділення зв’язку 2-го дивізіону 132-го ап гвардії сержант Михайло Георгійович Панов. 80 усунутих пошкоджень за період цих боїв було на рахунку старшого телефоніста управління 2-го дивізіону кавалера медалі «За відвагу» єфрейтора Івана Івановича Кардопольцева. В ході оборонних боїв в районі с. Дуліби 120 пошкоджень на лініях зв’язку усунув телефоніст 6-ї батареї кавалер медалі «За відвагу» єфрейтор Сергій Бельдругинович Табошев, що дозволило підтримувати стійкість управління боєм. 30 пошкоджень на лінії зв’язку особисто усунув командир відділення зв’язку 8-ї батареї кавалер медалі «За відвагу» старший сержант Андрій Якимович Тарасенко. Ним же було організована своєчасна робота з встановлення нових ліній зв’язку при переміщеннях СП і вогневих позицій.

Безперестанно за будь-яких бойових умов забезпечував гарячим харчуванням та боєприпасами особовий склад 6-ї батареї 132-го ап її старшина Василь Сергійович Сьомін. При цьому старшина Сьомін доставив обід на СП, коли німці впритул наблизились до нього. У цей же період за умов постійних ворожих обстрілів, ударів авіації своєчасно і точно здійснював прив’язку вогневих позицій командир відділення топовзводу 2-го дивізіону єфрейтор Геннадій Олександрович Винокуров. Умілі дії топографа значно скорочували час на пристрілку і кількість боєприпасів для пристрілки. За умов частої зміни позицій своєчасно здійснювали прив’язку бойових порядків батарей дивізіону та передавали координати для ведення вогню командири відділень топообчислювачів 2-го дивізіону кавалери медалей «За бойові заслуги» сержант Григорій Володимирович Осипенко та молодший сержант Йосип Іванович Козловський. У ході наступу 1-4 травня спостереження з полем бою вів командир відділення розвідки 6-ї артилерійської батареї кавалер двох медалей «За відвагу» єфрейтор Іван Степанович Гаврилов. Ним були виявлені скупчення німецьких танків на східній околиці Мирович (2 танки підбиті), зосередження групи піхоти (розсіяна і частково знищена), мінометна батарея (подавлена), позиції 5 станкових кулеметів (усі знищені). Мужньо і вміло діяв старший розвідник – спостерігач 6-ї батареї червоноармієць Єгор Олександрович Суздалєв, котрий під час боїв виявив скупчення німецької піхоти та вантажівок на переправі (розсіяні), 105мм батарею (подавлена), 2 протитанкові гармати (знищені), групу танків (один підбитий, інші відійшли в тил). Його колега по взводу управління батареї розвідник – спостерігач червоноармієць Василь Андрійович Бєлов у ході боїв 27 квітня – 4 травня увесь час знаходився на передовому СП у бойових порядках піхоти, виявив місця знаходження і передав точні координати для стрільби щодо танка, батареї 75мм гармат і скупчення піхоти противника. Усі цілі були накриті вогнем батареї. Старшим розвідником-спостерігачем 2-го артилерійського дивізіону кавалером ордену Червоної Зірки єфрейтором Миколою Антоновичем Харченком були виявлені мінометна батарея, батарея 105мм гармат, 8 кулеметів, які були згодом подавлені вогнем дивізіону. Також єфрейтор Харченко своєчасно виявив напрямки пересування значних сил піхоти та артилерії противника, що дало змогу командуванню вірно визначити напрямок однієї з атак противника. В ході контратаки 27 квітня особисто в бою знищив 5 гітлерівців. Відзначились в боях кінця квітня – початку травня також командир топообчислювального взводу 2-го дивізіону старший лейтенант Олександр Миколайович Кошнеров, котрий здійснював керівництво прив’язкою позицій дивізіону та виявив позиції артилерійської, мінометної батарей ворога і 6 кулеметів та розвідник-спостерігач 6-ї батареї червоноармієць Дмитро Васильович Круглов, котрий виявив підхід 8 німецьких танків (1 був підбитий батареєю), позиції мінометної батареї (подавлена) та колону піхоти противника (розсіяна і частково знищена). Під вогнем противника доставляв на позиції 6-ї батареї продукти харчування номер обслуги єфрейтор Сайдахун Тураєв. Також він протягом 4 днів боїв виконував обов’язки зв’язкового командира батареї та допомагав телефоністам усувати пошкодження на лініях зв’язку. Своєчасно відпрацьовував та доставляв бойові документи зв’язковий єфрейтор Олександр Іванович Мисюкін (244-й сп). Протягом тижня боїв ним були доставлені зі штабу дивізії понад 40 документів, а з полку до дивізії – 35. І це все за умов частої зміни обстановки а відтак і зміни КП полку. Окрім того зв’язковий провів зі штабу дивізії до штабу і на КП полку 35 офіцерів.

За вмілі та мужні дії старшина В.С.Сьомін, старший сержант А.Я.Тарасенко, сержанти Г.В.Осипенко, М.Г.Панов, молодший сержант Й.І.Козловський, єфрейтори Г.О.Винокуров, І.С.Гаврилов, С.Б.Табошев, червоноармійці М.К.Вікторов, Є.О.Суздалєв були удостоєні орденів Червоної Зірки. Єфрейтори О.І.Мисюкін, І.І.Кардопольцев, С.Тураєв, М.А.Харченко, червоноармієць В.А.Бєлов були нагороджені орденами Слави 3-го ступеня, старший лейтенант О.М.Кошнеров та червоноармієць Д.В.Круглов (представлявся до ордену Червоної Зірки) – медалями «За бойові заслуги».

 

Відбиття німецького контрнаступу 27 квітня – 2 травня і контрнаступ 4 травня 1944 року дались 41-й стрілецькій дивізії дорогою ціною. У турійській землі навіки залишились лежати понад 300 її бійців (у тому числі 18 офіцерів). Ще 16 бійців пропали безвісти.

 

Червоноармієць Нестор Козаєв, загинув 1 травня 1944 року в районі с. Соловичі

Найбільших втрат в офіцерському складі зазнав 102-й стрілецький полк, який в ході боїв втратив свого командира підполковника К.П.Швидкого, полкового інженера капітана Миколу Федоровича Сахейшвілі, трьох командирів рот (старших лейтенантів Тимофія Яковича Заікіна та Михайла Павловича Федорова, лейтенанта Олексія Васильовича Машиністова), 8 командирів взводів. У 139-му стрілецькому полку недорахувались чотирьох командирів рот (мінометних – лейтенантів Амроса Олексійовича Пурцхванідзе та Василя Степановича Соколова, стрілецьких – лейтенантів Миколи Васильовича Заярного, Леоніда Андрійовича Зав’ялова):

http://obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55873769&id1=00087365be1add9cec31f59f5453645a&path=Z/004/033-0011458-0332/00000281.jpg

http://obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55873770&id1=d88605fc8c52d42228f8ff1811822d37&path=Z/004/033-0011458-0332/00000282.jpg

http://obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55873771&id1=e05d00f6d52ef0c2a4ec1bf8cc32be15&path=Z/004/033-0011458-0332/00000283.jpg

Проте серед тих, хто потрапив у списки загиблих були й щасливці…

…У ході контратаки на ліс і село Кустичі групи під командуванням майора Гасанова 30 квітня, важке поранення в праве плече отримав автоматник 102-го сп червоноармієць Олексій Григорович Павлов. Напевно кров, яка залила груди бійця та його бездиханне тіло, спонукала бойових товаришів зарахувати його до загиблих. Однак солдат вижив. Після лікування в госпіталях був комісований, отримав 2-гу групу інвалідності і повернувся додому в с.Ішлеї (нині Чебоксарський район Чуваської Республіки), працював інспектором місцевої зберкаси. За бій під Кустичами в квітні 1944, відважний боєць у 1945 році був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Важке поранення в бою 2 травня отримав червоноармієць Іван Михайлович Савельєв. Як і червоноармійця Павлова його віднесли до загиблих і навіть вказали місце захоронення – кладовище в с.Кустичі. Проте і цей солдат вижив. Після лікування в госпіталі вже в червні 1944 року повернувся до дивізії і продовжив службу в дивізійній окремій зенітно-кулеметній роті. За відвагу в боях з гітлерівцями від Турії до Одеру. Наказом по 41-й сд від 14.04.45 р. був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Турботу про поховання загиблих однополчан взяв на себе командир дивізійної команди поховання Інокентій Олексійович Черняков. Офіцер воював з вересня 1941 року Втратив чимало бойових товаришів. То ж коли за станом здоров’я у лютому 1944 був призначений на нову посаду, віднісся до поставленого завдання відповідально. Саме командою під його керівництвом і було облаштоване військове кладовище в районі с. Соловичі. За зразкове виконання поставленого завдання та мужність, проявлену в боях з гітлерівцями лейтенант Черняков був нагороджений орденом Червоної Зірки.

***

З тієї пори пройшло майже 70 років. Але пам'ять про ті воїнів, які пролили свою кров і віддали своє життя на древній землі Волині, завжди жива і буде жити. І щороку онуки і правнуки солдатів Великої Вітчизняної будуть приносити квіти до могил загиблих за Батьківщину ...

Категорія: Бої за визволення Волині | Додав: voenkom (05.05.2013) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 894 | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: