Четвер
28.03.2024
14:11
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест.

4.8.3. Бої на Брестському напрямку. Продовження

О 2.00 19 липня перейшли в наступ частини 96-го ск.

1-ша сд корпусу форсувала Вижівку пвіденніше П΄ясечно, прорвала оборону противника на рубежі Княжино – Стара Вижівка і продовжила наступ в напрямку на Шацьк. Цього дня лівофланговий батальйон 412-го стрілецького полку разом з саперами, забезпечуючи прикриття стику між 47-ю та 70-ю арміями увійшов до Старої Вижівки. Пройшовши з боями від 16 до 22 кілометрів на кінець дня 19 липня частини 1-ї сд вийшли на рубіж Кримно, Смоляри, Любохині і звільнили ці населені пункти від окупантів. Дивізії було уточнене завдання – перекрити гітлерівцям можливі шляхи відступу за Західний Буг і Прип΄ять в смузі дій з΄єднання. Ні мінування основних шляїхів, мостів, місцевості біля переправ, застосування мін – сюрпризів, ні опорні пункти в глибині оборони не могли стримати переможний наступ радянських підрозділів. Дивізії корпусу не давали противнику змоги закріпитись на підготовлених в інженерному відношенні рубежах. Спроби супротиву на підходах до Прип΄яті, на рубежі озер Пулемецьке та Луки, поблизу озера Горіхового Були зірвані першими ж атаками підрозділів стрілецьких дивізій корпусу. 20 липня повністю була очищена від ворога територія нинішнього Старовижівського району, 21-22 липня гітлерівці були вибиті з населених пунктів Шацьк, Світязь, Пульмо, Пулемець, Залісся, Острів΄я, Піща та інших.

Між частинами 70-ї армії розгорнулось змагання - хто першим вийде на державний кордон. 21 липня о 00.30 передовий загін армії – батальйон, сформований з прикордонників під командуванням капітана Усанова досяг Західного Бугу. Начальник політвідділу армії генерал-майор Яків Юхимович Масловський у своїх спогадах писав: «Яким же з'явився перед нами державний кордон в перші години після його відновлення ? 21 липня я проїхав на машині уздовж Бугу. Разом зі мною були кадрові прикордонники - полковник Шестаков, полковник Потьомкін, підполковник Тішуров, майор Молканов і капітан Ковальов. Я шукав очима те, що було звичним для нас на кордоні. Побачив зарослу бур'яном смугу, в якій вгадувалася колишня КСП (контрольно – слідова смуга – С.Я.). Хотілося знайти хоч один прикордонний стовп. Фашисти їх, мабуть, знесли. День був сонячний, теплий, в гаї, зовсім як в мирні дні, щебетали птахи, і це особливо підсилювало нашу радість повернення на кордон. Всі ми були схвильовані до сліз. У відомій пісні співається: «Хай плакати під час побачення солдатові не належить, але я милуюся Батьківщиною і не приховую сліз». Так от, це саме переживали ми тоді. Проїхали уздовж кордону у бік колишнього стику між Брестським і Любомльським прикордонними загонами. Побачили величезне, добре обладнане фашистське кладовище. Хрести на ньому були розставлені з бездоганною геометричною точністю. А хрестів цих були близько півтора тисяч, причому на кожному з них табличка і два-три прізвища на ній. Над ворітьми кладовища готичним шрифтом було написано: «Тут поховані піонери походу на схід, які, виконуючи наказ фюрера, удосвіта 22 червня 1941 року першими рушили в бій, щоб завоювати для німецького народу життєвий простір». Я думаю, що фашисти звезли сюди тих, кого в перші години війни поклали прикордонники 17-го Брестського і 98-го Любомльського прикордонних загонів. Ось таким з'явився відновлений кордон»250.


Хвилювання генерала Масловського зрозуміле, адже саме він, будучи відповідальним черговим штабу військ Українського прикордонного округу НКВС СРСР, прийняв близько першої ночі 22 червня 1941 року доповідь начальника 90-го Володимир – Волинського прикордонного загону майора Михайла Степановича Бичковського про затримання німецького перебіжчика Альфреда Ліскоффа, який повідомив точний час початку війни.

До кінця дня 22 липня 1944 року частини 70-ї армії форсували Західний Буг на ділянці довжиною 40 кілометрів. Розвідники 415-го стрілецького полку 1-ї стрілецької дивізії знайшли і встановили радянський прикордонний стовп, скинутий гітлерівцями на початку війни. 23 липня війська 96-го стрілецького корпусу 70-ї армії вступили в бої на території Польщі251.

Не остання роль в успішному виконані завдань наземними силами належала авіації 6-ї повітряної армії. Тільки за один день – 18 липня було здійснено 865 літаковильотів, а в цілому в ході Люблін – Брестської наступальної операції в період з 5 липня по 29 серпня 1944 року – 13848252.

На Люблінському напрямку особливо відзначились авіатори 6-го змішаного авіаційного корпусу під командуванням полковника Михайла Харлампієвича Денисенка та підпорядковані корпусу 132-га (генерал-майор авіації Іван Логинович Федоров), 221-ша (полковник Бузильов Сергій Фавстович) бомбардувальні авіаційні двізії, 282-га винищувальна авіаційна дивізія (полковник Беркаль Юрій Михайлович).

Ще на території Волині йшли бої, а 20 липня 1944 року І.В.Сталіним був підприсаний наказ Ставки ВГК за №143 про успішні дії військ 1-го Білоруського фронту253.

Цього ж дня Радінформбюро повідомило:

«…Войска 1-го БЕЛОРУССКОГО фронта, перейдя в наступление из района КОВЕЛЯ, прорвали сильно укреплённую оборону немцев и за три дня наступательных боёв продвинулись вперёд до 50 километров, расширив прорыв до 150 километров по фронту. В ходе наступления войска фронта овладели районными центрами Волынской области городом Любомль, городом Ратно, городом Турийск, городом Мацеев, Заболотье, Головно, а также с боями заняли более 400 других населённых пунктов, в числе которых крупные населённые пункты Мокраны, Малорыта, Тур, Гута Ратненська, Дубечно, Крымно, Любохины, Бутмер, Згораны, Забужье, Опалин, Рымачи, Бережцы, Биндюга, Корытни, Никитычи и железнодорожные станции МАЛОРЫТА, ХОЦИСЛАВ, ЗАБОЛОТЬЕ, КРЫМНО, ВЫЖВА, МЫЗОВО, МОЩЕНАЯ, ТУРИЙСК, ТУРОПИН, ОВАДНО, ЧЕРКАСЫ, МАЦЕЙОВ, ПОДГОРОДНЯ, ЛЮБОМЛЬ, ЯГОДИН. Наши войска вышли к реке ЗАПАДНЫЙ БУГ…”

…Войска 1-го Белорусского фронта перешли в наступление из района Ковель. Сокрушительным огнём нашей артиллерии была дезорганизована долговременная оборона немцев. Наша пехота ворвалась в окопы противника и штыковым ударом завершила разгром гитлеровцев, находившихся в первой линии. На одном участке наши войска за первую половину первого дня наступления разгромили 26-ю немецкую пехотную дивизию. Развивая успех, войска фронта продвинулись вперёд до 50 километров, заняли города Любомль, Ратно, Турийск, Мацеев и более 400 других населённых пунктов. Противник в ходе боёв несёт огромные потери. Советские бойцы в одном районе захватили 60 полевых орудий, 17 танков и самоходных орудий. На другом участке части Н-ского соединения уничтожили 1.400 гитлеровцев и захватили 6 самоходных и 32 полевых орудия, 70 миномётов и взяли много пленных. Несмотря на плохую погоду, наша авиация наносила непрерывные удары по немецким войскам. За три дня советские штурмовики уничтожили 20 немецких танков и до 400 автомашин и повозок с войсками и разными грузами. В воздушных боях наши истребители сбили 26 немецких самолётов…»

Наступного дня в зведенні Радінформ бюро повідомлялось про звідьнення останніх населених пунктів на території Волині:

«21 июля 1944.

На БРЕСТСКОМ направлении наши войска с боями продвигались вперёд и овладели районным центром Брестской области ДИВИН, районным центром Волынской области ШАЦК, а также с боями заняли более 100 других населённых пунктов, в числе которых крупные населённые пункты МЕЛЕЙЧИЦЫ, АЛЕКСАНДРОВКА, СЕМИХОЧИ, СТАВЫ, ВЕЛЬКОРЫТА, ДУБЕЧНО, ОРЛЯНКА, РОГОЗНА, МЕДНА, ПИЩА и железнодорожные станции НУРЕЦ, ПОЖЕЖЫН.

Западнее города ЛЮМОБЛЬ наши войска форсировали реку ЗАПАДНЫЙ БУГ на фронте в 60 километров и, сломив сопротивление противника на западном берегу реки, продвинулись вперёд до 15 километров, заняв при этом более 50 населённых пунктов и среди них крупные населённые пункты ЗБЕРЕЖЕ, СТУЛЬНО, КОСЫНЬ, МАЦОШИН, БЫТЫНЬ, БУКОВО ВЕЛЬКЕ, УГРУСК, СЕДЛИЩЕ, РУДКА, ЖАЛИН, СВЕЖЕ, ДОРОГУСК, ГУСЬННЕ, УХАНЬКА, ДУБЕНКА и железнодорожные станции УГРУСК, ДОРОГУСК. Наши войска перерезали железную дорогу и шоссе БРЕСТ — ХОЛМ.

Западнее города Любомль наши войска на широком фронте переправились через реку Западный Буг. Преодолевая упорное сопротивление противника на западном берегу реки, советские части с боями продвигались вперёд и заняли более 50 населённых пунктов. Бойцы Н-ской части истребили до батальона немцев и захватили 2 танка, 31 орудие и 10 складов с боеприпасами. Другая наша часть окружила и уничтожила гарнизон укреплённого района противника. 160 немцев сложили оружие и сдались в плен. Захвачено 2 самоходных и 18 полевых орудий, 21 миномёт, 5 складов с боеприпасами и другие трофеи.

Советские лётчики в воздушных боях сбили 26 немецких самолётов…»

У цих же зведеннях Радінформбюро повідомлялось і про звільнення населених пунктів в смузі наступу 1-го Українського фронту:

«20 июля 1944

Войска 1-го УКРАИНСКОГО фронта, развивая успешное наступление, 20 июля штурмом овладели городами и крупными железнодорожными узлами ВЛАДИМИР ВОЛЫНСКИЙ и РАВА РУССКАЯ, а также с боями заняли более 300 других населённых пунктов, среди которых районные центры Львовской области город ГЛИНЯНЫ, город ПЕРЕМЫШЛЯНЫ, крупные населённые пункты ХРЫПАЛИЧИ, СУХОДОЛЫ, ЛИТОВИЖ, УГРЫНУВ, ВАРЕНЖ, ГУЛЬЧЕ, ПШЕМЫСЛУВ, БЕЛЗ, ДОМАШЕВ, КАРОВ, ЗАБОЖИИ, ТУРЫНКА, КУЛИКОВ, ДОРОШЕВ (8 километров севернее ЛЬВОВА), ЗАПЫТОВ, СЛОВИТА, ГОЛОГУРЬЕ, РЕМИЗОВЦЫ, ПЛУГОВ, КАБАРОВЦЫ, ГЛИННА, ОЛЕСИН, ГЕЛЕНКОВ, ВИКТОРОВКА и железнодорожные станции БУБНОВ, ЯНЕВИЧИ, ИВАНИЧИ, УЛЬВУВЕК, ЦЕЛЕНЖ, ОСТРУВ, БЕЛЗ, КОРЧУВ, ЗАПЫТОВ, КУТКОЖ, ЗБОРОВ, ПЛУГОВ, ТУСТОГЛАВЫ, ЯРЧЕВЦЫ.

«21 июля.

Западнее и юго-западнее города ВЛАДИМИР ВОЛЫНСКИЙ наши войска, продолжая наступление, овладели районным центром Волынской области городом УСЬТИЛУГ, а также с боями заняли более 100 других населённых пунктов, в том числе крупные населённые пункты ВЫДРАНКА, ЧЕРНИКОВ, ЛУДЗИН, МЛЫНИСКА, ГОЛУБЕ, ВИТКУВ, ВАСИЛЮВ, ТЕЛЯТЫН, ПОСАДУВ, ПОДЛЕДУВ, ШЛЯТЫН, ХОДЫВАНЬЦЕ и железнодорожные станции УСТИЛУГ, ИЗУВ.

Юго-западнее города Владимир Волынский наши войска форсировали реку Западный Буг и, продвинувшись на 30 километров вперёд, овладели крупным населённым пунктом Подледув. Немецкие части, пытавшиеся остановить наступление наших войск, разбиты и в беспорядке отступают на запад.  захвачено свыше  300 пленных и большие трофеи..».

Що ж відбувалось до дня цих повідомлень на півдні Волині мова піде в наступному розділі.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. | Додав: voenkom (24.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 1236 | Рейтинг: 5.0/10
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: