Останнім штрихом великої дезінформації стало проведення 20 – 23 червня розвідки боєм на північ і південь від Білорусії¹⁹⁶.

На лівому фланзі 1-го Білоруського фронту до розвідки боєм було залучено підрозділи 4-ої Бєжицької стрілецької дивізії (69-та армія). Напередодні, командуванням армії, дивізії було поставлене завдання: силами до стрілецького батальйону форсувати Турію в районі села Блаженик, захопити плацдарм на південному березі річки і втримувати його, скувавши своїми діями якомога більше сил противника. Почесна і небезпечна місія була доручена 2-му стрілецькому батальйону 220-го стрілецького полку (командир полку підполковник Віктор Михайлович Адаменко) за підтримки 40-го артилерійського полку (командир - підполковник Ганжара Мойсей Степанович) та 303-го гвардійського мінометного полку. Після ретельної підготовки у ніч з 20 на 21 червня полкова розвідка 220-го сп прокралась у першу траншею. Бойова охорона німців була знищена без жодного пострілу. Слідом за розвідкою через Турію переправились стрілецькі роти, які зайняли позиції на південному березі річки. На світанку 21 червня після вогню артилерії та гвардійських реактивних мінометів командир батальйону капітан Анатолій Юхимович Щілинський підняв піхоту  в атаку. Після нетривалого бою радянські солдати вибили німців з Блаженика. В бою відзначились кулеметники Солодов, Черешніков, Рахімбаєв.

Снайпер Мухтар Мхабіров влучними пострілами знищив 8 німецьких вояків і одного офіцера, будучи пораненим у обидві руки зубами витягнув у вбитого ним офіцера документи і доставив до штабу батальйону.

Командир розрахунку станкового кулемета сержант Юхим Михайлович Солодов після переправи через річку виявив німецький ДзОТ із станковим кулеметом, який вів вогонь по нашій піхоті. Зневажаючи смерть, під градом куль відважний сержант підповз до ДзОТу і кинувши одну за одною чотири гранати, знищив станковий кулемет і гітлерівців, чим забезпечив виконання завдання ротою.

У ніч на 22 червня через річку переправився і зайняв позиції на плацдармі ще один -1-й батальйон 220-го стрілецького полку.  Вранці 22 червня вояки 214-ї піхотної дивізії генерал - майора фон Кірбаха контратакували позиції цього батальйону. Після чотирьох невдалих атак гітлерівці, дочекавшись підкріплення, знову кинулись в атаку, тепер вже по всьому фронту плацдарма, але знову були відкинуті. Наступного дня протии радянських піхотинців німецька піхота почала наступ під прикриттям танків і штурмових гармат. Протягом дня декілька разів гітлерівці вклинювались в оборону батальйонів, але кожного разу в рукопашному бою верх брали радянські бійці. Вкотре відзначився розрахунок кулемета сержанта Солодова. У одній з атак розрахунок пропустив через свій окоп танки і відрізував вогнем піхоту. Через деякий час Юхим Солодов з товаришами опинився в оточенні, але продовжував вести вогонь. 11 контратак відбили кулеметники, знищивши при цьому понад 100 вояків противника..

На іншому фланзі на позиціях 1-го батальйону кулеметним вогнем відбивав атаки гітлерівців командир стрілецького взводу молодший лейтенант Василь Ілліч Харламов, який зайняв місце знищеного кулеметного розрахунку. До 50 ворогів знищив вогнем з кулемета лейтенант, а коли закінчиличь набої у рукопашній сутичці знищив ще чотирьох німецьких солдат.

Протягом чотирьох днів боїв (до 25 червня) на плацдармі командування 568-го гренадерського полку 214-ї пд вермахту не дорахувалось понад 600 солдат і офіцерів, які були вбиті та поранені та до двох десятків солдат, які потрапили в радянський полон. За мужність і героїзм звання Героя Радянського Союзу були удостоєні молодший лейтенант В.І.Харламов та сержант Ю.М.Солодов (Указ Президії Верховної Ради СРС від 23.8.44), рядовий Мухтар Мхабіров був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, а командир 2-го батальйону капітан А.Ю.Щілинський орденом Олександра Невського. Урядових нагород були удостоєні рядові Шпеньков, Бардигулов, Коваленко, сержанти Погожев, Неусипін, Ібаєв, Карпеченко, Шустенко та інші¹⁹⁷.

Усі вище перераховані заходи спрацювали відмінно. Німецьке командування так і не розгадало задум радянської ставки і удар 23 червня основними силами 1-го Прибалтійського та трьох Білоруських фронтів виявився несподіваним.