Та повернімось до боїв березня 1944.

Удар німців в напрямку на Зілове – Туровичі 29 березня виявився неефективним. Потуги вермахту були зупинені частинами 76-ї Єльнинської стрілецької дивізії полковника З.П.Видрігана.

Особливо відзначились бійці стрілецького відділення під командуванням сержанта Івана Єгоровича Єрьоміна (93-й сп). Атака  батальйону піхоти, при підтримці п’яти танків і самохідної гармати була відбита радянськими піхотинцями. Лише відділення Єрьоміна протитанковими гранатами підбило два танки і знищило до 40 гітлерівців. В ході контратаки 1 квітня сержант Єрьомін підняв відділення в атаку і сам кинувся вперед. Ворог відкрив сильний вогонь. Від осколків міни загинуло три воїна, а Єрьомін був важкопоранений (осколок перебив нижню частину гомілки правої ноги і наскрізь прошив м’які тканини м’язів). Відважний сержант продовжував повзти вперед. Ножем  Іван Єгорович відрізав гомілку, яка заважала рухатись. Стікаючи кров’ю, він повзком добрався до висоти і продовжував керувати боєм… Після бою Іван Єрьомін був покладений на операційний стіл у військовому госпіталі. Відмовився від наркозу, а під час операції співав пісні. Хірург, який провів тисячу подібних операцій, назвав Єрьоміна «людиною залізної волі». 23 липня 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР за особисту мужність і героїзм командир відділення 2-ї стрілецької роти 93 стрілецького полку 76 стрілецької Єльнинської дивізії сержант Іван Єгорович Єрьомін удостоєний звання Героя Радянського Союзу»¹¹⁹.

 Німці підтягували сили для вирішального кидка на Ковель.

31 березня на станції Мацеїв були вивантажені танки 7-ї роти 5-го танкового полку СС, якою командував оберштурманфюрер СС Отто Шнайдер. Один взвод відразу був направлений для відбиття радянських контратак в районі села Березове, інші були направлені на збірний пункт полку в районі села Тупали.  Координацію дій на напрямку Тупали –Черкаси - Ковель здійснював командир 5-го танкового полку СС штандартенфюрер  Йоганес Рудольф Мюленкамп.

Мюленкамп, поза всяким сумнівом, був одним з найбільш обдарованих і майстерних танкістів не тільки Ваффен СС але й сухопутних сил Німеччини. Він був за вдачею природженим лідером, здатним вселяти в своїх підлеглих натхнення і віру в перемогу навіть в найсприятливіших обставинах.  Йоганес Мюленкамп народився 9 жовтня 1910 року в  містечку Мец-Моліньї, що поблизу Брауншвейга, де пізніше здобув військову освіту в юнкерському училищі СС («СС-Юнкершуле Брауншвейг»). У 1934 році добровольцем вступив до СС і був призначений для проходження служби в штандарті СС «Німеччина». На посаді командира взводу, а згодом 15-ї моторизованої роти цієї частини унтерштурмфрер Мюленкамп приймав участь в Польській кампанії.  За відвагу і рішучість одним з перших у військах СС був нагороджений Залізними хрестами обох класів і був підвищений у званні до оберштурмфюрера.  Французьку кампанію Мюленкам закінчив у званні гауптштурмфюрера і відразу отримав підвищення - був призначений спочатку ад’ютантом до командира дивізії «Дас Рейх» Пауля Гауссера, а за декілька тижнів на посаду командира розвідувального батальйону цієї есесівської дивізії. На чолі розвідувального батальйону Мюленкамп прийняв участь у Балканській кампанії та вступив у бойові дії з радянськими військами в червні 1941 року. Був важко поранений під час наступу на Москву в районі села Бородіно, нагороджений за літню кампанію 1941 Золотим німецьким хрестом і підвищений в званні до штурмбанфюрера. Після видужання отримав завдання сформувати перший у військах СС танковий підрозділ, який спочатку призначався для дивізії СС «Дас Райх», але за особистою вказівкою Гітлера був переданий до складу моторизованої дивізії СС «Вікінг» і отримав п’ятий порядковий номер. На чолі цього батальйону Мюленкамп відзначився в ході боїв за Ростов, був нагороджений Лицарським хрестом. Штурмбанфюрер Мюленкам на базі свого батальйону згодом сформував 5-й танковий полку СС, з яким брав участь в боях під Харковом, Черкасами, проривався з Корсунського мішка. По закінченні боїв на Волині, в серпні 1944, штандартенфюрер Мюленкамп отримав призначення на посаду командира 5-ї тд СС «Вікінг». Під його командуванням дивізія в період з 4 серпня по 5 вересня 1944 року знищила або захватила як трофеї 151 танків, 19 самохідно-артилерійських установок, 13 тягачів, 176 артилерійських гармат, 94 кулемети, 5 літаків, частина з яких була знищена і збита, а частина - захоплена як трофеї. 9 жовтня 1944 року за рекомендацією Гейнца Гудеріана Мюленкамп був призначений інспектором танкових військ СС. Останнім бойовим завданням Мюленкампа стало керівництво 32-ю панцер гренадерською дивізією СС «30 січня», якою він командував з 3 січня 1945 року і до свого поранення і полону 5 лютого. Помер Ганс Мюленкамп 23.09.86 в містечку Гослар.

7-рота отримала завдання спільно з батальйоном 431-го грп 1 квітня атакувати і захопити село Калинівка. Ця група отримала назву бойова група «Хак» за прізвищем командира 3-го батальйону 9-го панцергренадерського полку СС „Німеччина” штурмбанфбрера Франца Хака. Важкий лижний батальйон зі складу 1-ї лєбр отримав завдання висунутись в район Черкас разом з обозом боєприпасів і посилити німецький гарнізон у цьому селі.

Лижники дещо припізнились.

У ніч з 31 березня на 1 квітня підрозділи 143-ї стрілецької дивізії контратакували німецьких гренадерів і вибили їх з станції Черкаси. Почались жорстокі бої за станцію і село.

О 5-й ранку 1 квітня ескадрилья Ju-87 протягом години штурмувала позиції радянської піхоти. Ще не перестала від бомб двигтіти земля як на позиції червоних пішли в наступ 7-ма танкова рота СС і батальйон 431-го грп під командуванням капітана Еппігхауса. Грамотно побудована протитанкова оборона забезпечила відбиття першої німецької атаки. Танки, які намагались обійти позиції противника потрапили до болота. Шість «Пантер» застрягли в багнюці, дві підірвались на мінах, ще дві були підбиті радянськими артилеристами. Назад відійти змогло лише два танки. Не зумів виконати поставленого завдання і важкий лижний батальйон, який був притиснутий кулеметним вогнем до землі південніше Черкас. Біля 08.00 в атаку рушили п’ять вцілілих танків за підтримки гренадерів. На 12.30 німці вибила радянські підрозділи з Черкас.

На напрямку дій 131-ї піхотної дивізії і 5-го танкового полку СС (2-й танковий батальйон і штабна рота) наступило відносне затишшя до 4 квітня.