До квітня угрупування 47-ї армії було доведене до дев'яти стрілецьких дивізій і п'яти танкових полків. Шість стрілецьких дивізій і чотири танкових полки діяли на зовнішньому фронті оточення, три дивізії і один танковий полк на внутрішньому. Але посилення угрупування запізнилось.

Для збереження своєї головної ударної сили - танків гітлерівці, які йшли на прорив радянської оборони зовні кільця оточення, попереду висилали спеціально – створені бойові групи, які подавляли найбільш небезпечні вузли опору радянських частин у ближньому бою.

На 4 квітня було призначено вирішальний удар з західного напрямку.

Ще 2 квітня розвідувальний взвод 5-го тп СС під командуванням унтерштурмфюрера Манфреда Ленца розвідав і визначив найбільш підходящі маршрути для атаки танків і мотопіхоти: Нові Кошари – Мощена – Дубова і Мощена – Ковель. У двох кілометрах на схід від Тупал було зосереджено основні сили 2-го танкового батальйону 5-го тп СС під командуванням оберштурманфюрера СС Отто Петша (крім 8-ї тр), штабної роти та підрозділів забезпечення полку. 1-й батальйон до складу полку так і не прибув в зв’язку з відсутністю танків. 2-й батальйон мав на озброєнні: в штабній роті 5 танків, 3 бронетранспортери, 4-х ствольну зенітну установку; 5-та рота оберштурмфюрера Йессена – 13 «Пантер», 6-та рота Алоїза Ріхтера 10 «Пантер». 7-ма рота залишалась на позиціях в районі Черкас.

За планом командування LVІ танкового корпусу протягом дня 4 квітня 4-та, 5-та танкові дивізії, 131-ша піхотна дивізія та 5-та танкова дивізія СС з рубежу Тупали-Старі Кошари повинні були нанести удар, прорвати оборону і відкинути радянські війська від Ковеля.

 0 03.15. 4 квітня на позиції радянських дивізій обрушився артилерійський шквал і удари німецької авіації. О 5.13 в атаку рушили роти важких танків за підтримки піхоти.

 5-та танкова рота спільно з  2-м панцергранадерським батальйоном полку СС «Німеччина» наступала на південний схід від Кошар. Південніше Краснодуб΄я в напрямку на Кругіль рухались танки 6-ї танкової роти СС. В напрямку на Калинівку наступали 2-й легкий піхотний полк, 2-й батальйон панцергренадерського полку «Вестланд» та 3-й батальйон пгп СС «Німеччина». Від Тупал наступали частини 4-ї танкової дивізії. 7-ма тр СС і 434-й грп 131-ї пд були залишені в резерві.

Першими виконали поставлене завдання танкісти 5-ї тр СС, які в перші хвилини атаки увірвались на радянські позиції і змусили радянську піхоту відійти в сторону лісу. 6-та тр СС з двох сторін увірвалась до Кругеля, слідом за нею до села увійшла мотопіхота. Після зачистки села німецька мотопіхота продовжила наступ в напрямку лісу, але з його околиць була відкинута назад. Радянська піхота в свою чергу намагалась відбити втрачені позиції, але її контратака була відбита вогнем «Пантер». Атака батальйонів полків «Німеччина» і «Вестланд» в напрямку лісу, яка відбулась відразу за радянською контратакою захлинулась. Розрахунки кулеметів і радянські снайпери з добре замаскованих позицій відстрілювали есесівців як мисливську здобич. Притормозився і наступ 5-ї тр СС, яка була зупинена радянськими протитанкістами і втратила 4 танки. Штурмові сили 5-ї тд СС забуксували, навіть важкі танки не могли здолати опору радянських солдат і офіцерів. Тільки після удару німецької авіації есесівцям вдалось відновити наступ.

Тим часом 2-й батальйон 12-го грп 4-ї тд оволодів висотою «Яйце» - найбільш підготовленим пунктом радянської оборони, а перший батальйон цього полку вибив радянський підрозділ з хутора Варажик. На 18.00 4 квітня німці вийшли тільки в район Мощеної – спланований на 4 квітня прорив зірвався.

Разом з тим бої у місті продовжувались. 4 квітня  підрозділи 260-ї сд прорвались в район вагонного і локомотивного депо, на кінець дня розширили плацдарм на ширину більше 1,5км. Надвечір зі штабу 47-ї армії надійшов наказ – в зв’язку з проривом оборони противником наступ припинити, перейти до оборони на зайнятих ділянках¹²⁵.

На 5 квітня  німцями була спланована атака двома клинами. Південний повинен був по дорозі Дубова-Ковель вийти до північно-західної околиці Ковеля, згодом вийти до південно – західної околиці і далі прориватись в напрямку до центру міста. Безпеку флангів повинна була забезпечити рота важких танків. Північний клин повинен був наступати від Мощеної в напрямку на Дубову, при цьому один батальйон 9-го панцергренадерського полку СС «Німеччина» повинен був наступати на південний схід від залізниці в напрямку до північно – західної околиці.

 О 03.15 5 квітня підрозділи північної групи, яку очолював командир 5-го танкового полку СС штандартенфюрер Мюленкамп розпочали рух. Біля 06.00 колона, не зустрівши опору радянських підрозділів, вийшла до північно-західної околиці Ковеля і невдовзі з’єдналась з оточеним гарнізоном.

6-та та 7-ма танкові роти 5-го тп СС атакували радянські позиції під Дубовою. Обійшовши село з флангів німецькі підрозділи стрімкою атакою прорвали оборону.

В бою за село Дубова відзначились бійці батареї 1991 зенітного полку 64-ї зенітно – артилерійської дивізії під командуванням старшого лейтенанта Олійника Вадима Клавдійовича. З 28 по 31 березня, виконуючи завдання за призначенням, батарея ст.л-та Олійника збила 4 літаки і планер. Надвечір 4 квітня в зв’язку з нестачею засобів протитанкового захисту зенітників перекинули на протитанковий рубіж. Відбиваючи атаку гітлерівців зенітники знищили 5 танків і штурмову гармату, але стримати наступ ворога не змогли. Героїчно загинув і командир батареї. 22 серпня 1944 року старшому лейтенанту Олійнику Вадиму Клавдійовичу посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Близько 12.00 танки 7-ї танкової роти СС оволоділи селом. В районі Дубової танки 6-ї танкової роти вийшли до передових підрозділів 35-го танкового полку 4-ї танкової дивізії. Колону полку очолював на бронетранспортері командир полку підполковник Хофман. Не розпізнавши своїх танкісти-есесівці спочатку-було відкрили вогонь з гармат, щоправда не влучний. В боях під Дубовою також приймали участь солдати і офіцери 1-го батальйону 35-го тп 4-ї тд, командування яким взяв на себе штабсартце (військовий лікар-капітан) доктор Шульц-Меркель. Крім того дії танків і піхоти підтримували вогнем гармати 3-ї батареї 45-го винищувально-протитанкового дивізіону.

Не дивлячись на супротив радянських частин, 5 квітня бойові групи 12-го (4-та тд), 13-го та 14-го (5-та танкова) панцергренадерських полків зайняли рубіж Дубова - Бахів.

Об 11.30 почалась атака радянських позицій в районі цегельного заводу на північно – східній околиці Ковеля. Після двогодинного бою радянські позиції в районі цегельного заводу були прорвані.

Близько 16.00 05.04 шість танків «Пантера», які слугували основною ударною силою, проломили оборону радянських підрозділів, а мотопіхота розширила прорив. Частини 4-ї тд забезпечили прикриття дій ударної групи зі сходу. Ковель був деблокований, але тимчасово до нього можна було добратися тільки з півночі. 

На 17.00 обидві німецькі групи вийшли до центру Ковеля і розпочали бої за розширення коридору у східному і західному напрямках.

5 квітня командування військами в районі Ковеля прийняв на себе командир 4-ї танкової дивізії  генерал – лейтенант фон Заукен. 6 квітня через прорив у кільці оточення розпочалась евакуація більш ніж 2000 поранених солдат і офіцерів ковельського гарнізону.  Наступ радянської піхоти, який розпочався біля 17.30 6 квітня в районі цегельний завод-Дубова був швидко локалізований вогнем „Пантер” 6-ї та 7-ї танкових рот 2/5 тп СС.

6 квітня 1944 року генерал – лейтенант фон Заукен з бойових груп 4-ї та 5-ї танкових дивізій утворив першу оборонну позицію на виступі фронту у районі Ковеля. На лівому фланзі вздовж залізниці Ковель - Брест розташувалися 5-та єгерська і 5-та танкові дивізії. 4-а танкова дивізія зайняла оборону в самому Ковелі. (Згодом була замінена частинами 131-ї піхотної дивізії). Праворуч, в південно-західному напрямку, перед річкою Турія були розгорнуті 342-а, 253-а піхотні дивізії і 1-а лижна єгерська бригада. Таким чином, фронт в районі Ковеля був закритий.

Цього ж дня про завершення битви під Ковелем було оголошено у зведенні ОКВ, поте ще до 19 квітня радянські війська намагались виправити ситуацію в свою користь. Так 12 квітня до 30 радянських танків атакували німецькі позиції на висоті 179,0. Для підтримки німецької піхоти була направлена 6-та танкова рота 5-го тп СС під командуванням гауптштурмфюрера СС Бойхера. Спочатку німці відсікли піхоту від танків, а згодом розпочалась танкова битва. Результат цього бою був передумовлений різницями в тактико-технічних характеристиках „тридцятьчетвірок” і „Пантер” . У перші ж хвилини бою танковим взводом унтерштурмфюрера Альфреда Гросрока було підбито шість танків, а до кінця дня на полі бою залишилось палати п’ятнадцять радянських танків.

Для остаточного вирішення питання безпеки „фортеці Ковель” німецьке командування призначило на 17 квітня операцію по розширенню плацдарму. За планом цієї операції належало очистити західну частину Ковеля і висоти з відмітками 189,5 та 188.0 на захід від Ковеля і досягнути головної мети – відкинути радянські війська від підступів до залізниці Ковель – Брест.

Бойова група „Дорр” під командуванням командира 9-го панцер гренадерського полку СС «Німеччина» Ганса Дорра чисельністю 230 багнетів повинна була атакувати противника від залізничного переїзду західніше Ковеля і наступати вздовж залізниці. Бойова група Мюленкампа в складі штабної, 5-ї та 6-ї танкових рот 5-го тп СС за підтримки 5-го саперного батальйону повинні були захопити плацдарм на Турії і оволодіти висотою 189,5. Розпочавши бойові дії о першій годині ночі 17.04 до 8-ї ранку німецькі бойові групи вибили підрозділи 175-ї стрілецької дивізії з позицій і вийшли до переправи через Турію. Розпочали атаку і інші німецькі частини в межах Ковеля. На кінець дня місто майже повністю було очищена від радянських військ, частини 5-ї тд СС „Вікінг” вийшли до околиць Городельця.