Блискавичний марш по важкопрохідній лісисто - болотистій місцевості Волинського Полісся та ще й за умов несприятливих погодних умов здійснив 4-й гвардійський кавалерійський полк гвардії полковника Йосипа Назаровича Бєлиха, який йшов головним в похідному порядку 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Після обхідного маневру в районі Колок на вечір 31 січня підрозділи полку вийшли до села Суськ.

У ніч з 31 січня на 1 люте розвід група полкових розвідників під командуванням командира відділення гвардії сержанта Михайла Васильовича Костильова влаштувала засідку, до якої потрапили два німецькі солдати. Отримана від них інформація дала змогу підготувати раптовий удар по гарнізону противника, який отаборився в населеному пункті. Михайло Костильов та його підлеглі гвардії рядові Василь Єгорович Битюков, Гафур Ікрамович Комолов, Тойгонбай Туракбеков, були удостоєні медалей «За відвагу».

Німецького вояка взяв до полону також командир відділення розвідки гвардії старший сержант Андрій Гаврилович Ніконов і як його колеги по розвід взводу був нагороджений медаллю «За відвагу».

При атаці на село 1 лютого відзначився особовий склад 3-го шабельного ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Михайла Амосовича Гладкова, а особливо взвод гвардії техніка-інтенданта 2-го рангу Сергія Дем’яновича Карицього. Одне відділення офіцером було направлене для удару у фланг ворогу, два інші штурмували село з фронту. Гітлерівці, які не подумали про свої тили швидко Були викуренені з хат та сараїв.

Одним з перших в розташування противника увірвався гвардії рядовий Даніяр Сламов, який вогнем з автомата знищив 2 гітлерівців. Командир відділення гвардії сержант Олексій Якович Галич знищив розрахунок німецького станкового кулемету і розвернув трофей проти його колишніх господарів. Ним також була захоплена підвода з майном та 4 коней. Ще два ворожі кулемети захопили командир відділення гвардії старший сержант Олексій Іванович Дирченков та автоматник гвардії сержант Олексій Федорович Захаров , ними також були знищені 4 ворожі солдати. Дві вогневі точки противника подавив вогнем розрахунок станкового кулемету гвардії сержанта Віктора Івановича Іванова. Розрахунок німецького кулемету знищив ручний кулеметник гвардії рядовий Антон Вікентійович Лісовський. До ворожої позиції повзком добрався гвардії рядовий Шамши Мад’яров і знищив гранатами німецького кулеметника та його помічника. Двох німецьких солдат вбив, а одного взяв у полон кулеметник гвардії молодший сержант Валі Мургазамов. Три гітлерівці впали під кулями командира відділення гвардії старшого сержанта Володимира Осиповича Назарова. 5 гітлерівців вогнем із автомата знищив шабельник гвардії рядовий Олексій Семенович Одноочко. Три вороги впали під кулями шабельника гвардії рядового Михайла Трохимовича Ткаченка.

Гвардії старші сержанти Дирченков, Назарова гвардії сержанти Галич, Захаров, Іванов, гвардії молодший сержант Мургазамов, гвардії рядові Лісовський, Мад’яров, Одноочко, Ткаченко наказом командира 4-го гв.кп від 05.02.44 були нагороджені медалями «За відвагу». Цим же наказом ряд бійців був удостоєний медалей За бойові заслуги». Серед відмічених урядовими нагородами були кавалерист гвардії рядові Іван Філатович Безпризванний (знищив 2 гітлерівців), навідник ручного кулемету гвардії рядовий Антон Васильович Бубон (одним з перших увірвався до Суська, вбив двох німців і захопив ручний кулемет), командир відділення гвардії рядовий Іван Якимович Зуєв (одним з перших увірвався на ворожі позиції, знищив 2 солдат), кухар господарчого взводу гвардії рядовий Михайло Васильович Кабанов (окрім приготування їжі в боях за Суськ з гвинтівки знищив німецького солдата), кухар взводу зв’язку гвардії єфрейтор Григорій Якович Кащеєв (полонив німецького солдата), зв’язковий командира 3-го ескадрону гвардії рядовий Михайло Харитонович Сильнениченко ( вбив одного і полонив одного гітлерівця),

Помічник командира взводу гвардії старший сержант Василь Антонович Крилов, котрий вогнем з ПТР знищив вогневу точку і 2-х гітлерівців. Наступного дня в бою за Луцьк Василь Крилов відзначився знову – знищив 2 кулеметні точки і 6 солдат противника. Був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Вогневу точку противника і 5 ворожих солдат гранатою і вогнем з автомата знищив гвардії рядовий Захар Костянтинович Алєйник (Олійник), був нагороджений медаллю «За відвагу».

Через годину бою село Суськ було звільнене від ворога. 4-й гв.кп не зазнав суттєвих втрат, за винятком кількох поранених, натомість ворожий гарнізон був повністю розгромлений.

Для уточнення завдання полку, який після визволення Суська вийшов у район містечка Ківерці був направлений роз’їзд чисельністю 4 чол. під командуванням офіцера зв’язку гвардії капітана Якова Рижикова. В лісі кавалеристи виявили групу угорських солдат чисельністю до 10 чоловік і атакували її. В сутичці було знищено 3 німецьких вояків, ще 2 було захоплено в полон. Трофеями кіннотників стали 3 автомати і 2 ручні кулемети. За рішучі дій і мужність в боях в районі Колок, Ківерців, а згодом в районі міста Броди (22 березня) гвардії капітан Рижиков був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ст. (представлявся до нагородження орденом Червоного Прапора).

4-й гвардійський кавалерійський полк вирушив маршем на Луцьк…

Після прориву оборони противника і введення в прорив частини 1-ї гвардійської Червонопрапорної, орденів Леніна, Суворова, Богдана Хмельницького кавалерійської дивізії ім. Блінова під командуванням гвардії полковника Івана Степановича Борщова (виконував обов’язки командира дивізії) розпочали марш в напрямку до Луцька. Марш був не з самих легких. Бездоріжжя, численні атаки дрібних і більших груп ворога, які нападали в основному зненацька, заважали руху кавалеристів. Тим не менше командування та штаби дивізій і полків приймали всіх необхідних заходів до виконання поставленого завдання.

Гвардії генерал-майор Іван Степанович Борщов

до березня 1944 року заступник командира 1-ї гв.кд, з березня 1944 – командир 7-ї гв.кд

Разом з частинами 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії марш здійснював 49-й окремий мінометний дивізіон під командуванням капітана Пилипа Степановича Рождаєва. Батареї полку були придані кавалерійським полкам і рухались у їх похідних порядках. Мінометники не раз виручали своїх бойових товаришів не тільки вогнем, але й у повсякденних справах. Так, 28 січня 1-ша батарея під командуванням капітана Івана Андрійовича Унчикова, ігноруючи постійні удари ворожої авіації, збудувала з підручних матеріалів переправу через Стир, через яку переправився не тільки дивізіон, але й полки 1-ї гв.кд.

31 січня при переправі через залізничне полотно на ділянці Ковель – Рівне відзначився взвод станкових кулеметів, яким командував гвардії молодший лейтенант Таштобай Джусупов.

У тил угорському підрозділу, який охороняв залізничний переїзд, були виведені два розрахунки станкових кулеметів. Вогонь ДШК посіяв паніку у ворога, шабельники без бою оволоділи тактично вигідною позицією. Гвардії молодший лейтенант Джусупов був нагороджений медаллю «За відвагу». Такої бойової нагороди був також удостоєний шабельник гвардії рядовий Петро Іванович Кобицький (представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Кіннотник отримав наказ розвідати вогневі точки противника, які знаходились у бункері. Петро Кобицький підібрався до ворожої оборонної споруди і увірвався до неї. Один з охоронників ДОТу був убитий, другому вдалось утікти. Гарнізон цього ДОТу, який біг до споруди, виявив командир відділення розвід взводу 1-го гв.кп гвардії старший сержант Іван Никифорович Голушко. По ворогу був відкритий вогонь. Ескадрон без бою отримав змогу рухатись вперед.

Відзначився також шабельник 3-го ескадрону гвардії рядовий Климентій Олександрович Малюненко, котрий підібрався до позиції кулемету противника, який вів вогонь у фланг взводу, і вогнем з автомата змусив угорців покинути її та кинути кулемет. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

Угорський підрозділ на бойовій позиції. Фото з сайту http://reibert.info

Під вогнем противника через залізничне полотно пробрався розвідник гвардії рядовий Лука Іванович Андрєєв, котрий доставив донесення до штабу полку. Відомості, доставлені розвідником, спонукали командування полку ввести в бій резервний ескадрон, що вирішило успіх бою. Лука Андрєєв був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Цього ж дня групою саперів 1-го гв кп було підірване залізничне полотно на Ковельському напрямку, що унеможливило застосування противником бронепоїздів та підкидання резервів залізницею. За відмінне виконання бойового завдання наказом командира полку від 11 лютого 1944 року №01 медалями «За відвагу» були нагороджені сапери гвардії рядові Євсей Тимофійович Головатюк, Мефодій Петрович Дударєв, Василь Іванович Ніколаєв.

До кінця дня 31 січня після важкого маршу по бездоріжжю в район висота 240.9, Вишнів, Кургани вийшли підрозділи 1-го гвардійського кавалерійського Ставропольського ордена Леніна, Червонопрапорного, орденів Суворова та Богдана Хмельницького полку під командуванням гвардії майора Карпа Леонтійовича Радзієвського.

К.Л.Радзієвський, командир 1-го гвардійського кавалерійського полку

Зайняття полком цього району забезпечило охоплення Луцька з півночі, крім того були перерізані шосейна та залізнична дороги Луцьк-Рівне.

Першими до шосе вийшло відділення гвардії старшини Федора Спиридоновича Замятіна, яке йшло у головному дозорі. При розвідці позицій противника також відзначився кавалерист 2-го шабельного ескадрону гвардії рядовий Ілля Олександрович Клименко, котрий виявив позиції двох станкових кулеметів та траншеї піхоти на висоті. Завдяки відомостям, зібраними кіннотниками відділення, ескадрон з ходу оволодів висотою 240,9.

При штурмі висоти відзначився помічник командира взводу гвардії старшина Петро Андрійович Козінець. Разом із автоматником він прокрався в тил оборони противника і, коли ескадрон піднявся в атаку, відкрив вогонь по ворогу. Противник за панікував і став відступати. За мужні дії старшина Козінець був представлений до ордену Червоної Зірки (нагороджений медаллю «За відвагу»), а гвардії рядовий Клименко – медаллю «За бойові заслуги».

Медаллю «За бойові заслуги» був нагороджений навідник станкового кулемету гвардії сержант Анатолій Павлович Нікітін, котрий фланговим вогнем з кулемета забезпечив успішні дії 1-го ескадрону з оволодіння опорним пунктом противника на висоті.

Ще з 31 січня в тилу ворога діяла піша розвідувальна партія полкового розвідувального взводу 1-го гв.кп, начальником якої був гвардії рядовий Олександр Васильович Криванов. Розвідники отримали завдання здійснити розвідку у напрямку до станції Ківерці. Тут було виявлено скрите висування колони противника в напрямку до колонії Вишнів, де заздалегідь були підготовлені оборонні позиції. За відмінне виконання бойового завдання Олександр Криванов був нагороджений медаллю «За відвагу».

Ескадрони полку ще не встигли зайняти оборону, як в ніч на 1 лютого в районі с.Піддубці, с. Вишнів, висота 240,9, були атаковані німецькими та угорськими частинами, які намагались прорватись із Луцька на Рівне. Бої продовжувались і вдень 1 лютого. Основний удар противника прийшовся по позиціях 1-го та 4-го ескадронів. Тут наступало 22 танки і бронемашини та до роти піхоти противника.

Танк «Туран», який був на озброєнні угорської армії в роки 2-ї світової війни

Першим висування противника виявив командир розвідувального відділення гвардії старший сержант Голушко, котрий знаходився на передовому спостережному пункті. Отримана інформація дозволила командуванню полку прийняти своєчасне рішення і організувати оборону. В ході бою Іван Голушко продовжував спостерігати за противником і надавав інформацію про його маневри командуванню. Був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки). На спостережному пункті, розташованому безпосередньо перед передніх краєм оборони на висоті 240,9, спостереження за полем бою здійснював ще один розвідник - гвардії рядовий Іван Олексійович Фонін. За своєчасне виявленні маневрів противника і перегрупування його сил був нагороджений медаллю «За відвагу».

Під час контратаки вміло діяли бійці відділення під командуванням гвардії старшини Івана Кириловича Бабана. Кіннотники першими в 2-му ескадроні увірвались на висоту 240,9. Командир відділення особисто знищив трьох ворогів і був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Командирський хист і здатність приймати вірні рішення в складній бойовій обстановці продемонстрував командир 4-го шабельного ескадрону гвардії старший лейтенант Дмитро Антонович Гарбаджи. Із-за правого флангу 1-го ескадрону він вдарив по атакуючому ворогу, відкинув його , а згодом вибив із північно-східних схилів висоти 240,9. За вмілі дії, які призвели до відновлення позицій полку гвардії старший лейтенант Гарбаджи був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Фланговий удар і проникнення ворога до тилу ескадрону в районі колонії Вишнів попередив командир шабельного взводу гвардії молодший лейтенант Степан Титович Водолажський. Бійці його взводу вогнем не допустили виходу ворога з лісу, а згодом контратакували його. В ході бою і зачистки лісу взводом гвардії молодшого лейтенанта Водолажського було знищено 11 ворожих солдат і офіцерів. До ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня відважного командира взводу добавилась медаль «За відвагу». Згодом, наприкінці лютого – початку березня, гвардії молодший лейтенант Водолажський відзначився в боях під містечком Рожище.

Взвод шабельників під командуванням молодшого лейтенанта Георгія Степановича Тютріна, який діяв на лівому фланзі ескадрону, попередив удар групи німецьких автоматників (до 50 чоловік), які намагались атакувати ескадрон з флангу. Вогнем зі стрілецької зброї кіннотники змусили противника спочатку залягти, а згодом ретируватись. Дії взводу Тютріна допомогли ескадрону успішно виконати поставлене завдання. Комвзводу був нагороджений медаллю «За відвагу».

Відважно діяло відділення шабельників гвардії старшини Замятіна. Кіннотники були відрізані від ескадрону танками противника, проте продовжували бій і вели вогонь по ворожій піхоті. Згодом старшина за наказом командира взводу організував відхід підрозділу та виніс на собі двох поранених кулеметників і пошкоджений кулемет. Був представлений до ордену Червоної Зірки, проте його першою бойовою нагородою стала медаль «За відвагу».

На ділянці оборони 1-го ескадрону вміло діяло відділення гвардії єфрейтора Степана Івановича Михайлова. Кіннотники відкрили ураганний вогонь по розрахункам трьох гармат противника і заставили їх на деякий час припинити вогонь, що дало змогу змінити позиції двом розрахункам станкових кулеметів ДШК. Згодом бійці винесли з поля бою пошкоджений кулемет. Мужні дії молодшого командира були відзначені медаллю «За відвагу».

Під вогнем противника своєчасно доставляв донесення і передавав бойові розпорядження зв’язковий командира 2-го ескадрону гвардії рядовий Михайло Власович Бакалов, удостоєний за бій під Вишнівом медалі «За бойові заслуги». Такої ж бойової нагороди була удостоєна старший писар штабу полку гвардії сержант Олександра Олександрівна Дубиніна, котра в ході рейду на Луцьк своєчасно готувала бойові документи.

Гідну відсіч ворогу дали артилеристи полку, загальне керівництво якими здійснював командувач артилерією 1-го гвардійського кавполку гвардії капітан Іван Якович Геращенко.

Стійко бились розрахунки вогневого взводу батареї 45мм гармат 1-го гв.кп гвардії лейтенанта Петра Івановича Дьоміна. Взвод вогнем зупинив атаку танків противника. Коли розрахунок однієї з гармат був виведений і строю у повному складі, гвардії лейтенант Дьомін, не дивлячись на отриману контузію, сам став вести вогонь з гармати. Ще один ворожий танк підбив розрахунок гармати гвардії сержанта Михайла Олексійовича Сиколова. Під вогнем противника розрахунок (всі бійці були поранені) зумів вивести пошкоджену вибухом гармату з-під обстрілу противника.

При відбитті німецьких танкових атак в районі висоти 240,9 відзначився розрахунок 45мм гармати гвардії сержанта Юрія Миколайовича Фурмана. Влучно вів вогонь по ворогу навідник «сорокап’ятки» гвардії сержант Михайло Васильович Єгоров. Під час відбиття першої атаки ним був підбитий один середній танк, який намагався вогнем і гусеницями зім’яти оборону шабельників. Коли німці знову пішли в атаку сержант двома влучними пострілами зупинив ще один танк. В бою і командир гармати, і навідник отримали важкі поранення, але продовжували вести вогонь, аж доки ворожі танки і піхота не повернули назад. Під вогнем противника боєприпаси на вогневі позиції доставляв номер розрахунку гвардії рядовий Іван Андрійович Коптан, який не покинув свого посту навіть після поранення.

Не менш відважно діяли бійці вогневого взводу полкової батареї 76мм гармат, яким командував гвардії старший лейтенант Дмитро Сергійович Чигринов. Ними з відкритої вогневої позиції були підбиті ворожий танк і дві бронемашини противника, а осколочно-фугасними снарядами знищені до 20 ворожих піхотинців. Серед розрахунків найбільш вдало діяла гармата ветерана Халхін-Голу кавалера орденів Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, «За бойові заслуги» Монгольської Народної Республіки, медалі «За відвагу» гвардії старшого сержанта Петра Єфремовича Перегоненка. Під Вишнівом розрахунком першим же пострілом був підбитий німецький танк, а піхотний взвод ворога розсіяний вогнем. Влучним пострілом танк противника зупинив розрахунок гармати ЗИС-3 під командуванням гвардії сержанта Бориса Івановича Алампієва. Цим же розрахунком, у складі навідника гвардії рядового Миколи Якимовича Кулєва, номера обслуги гвардії старшого сержанта Аркадія Івановича Кочкова, їздового гвардії рядового Джабора Кохорова були знищені 14 ворожих піхотинців. Під щільним вогнем противника вивів гармату на вогневу позицію їздовий гвардії рядовий Андрій Іванович Русинов. Розрахунок вчасно розгорнувся і підбив ворожий танк. Дії артилеристів допомогли полку утримати рубіж.

Артилеристи відбивають контратаку

Гвардії сержанти Єгоров і Фурман були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, гвардії старший лейтенант Чигринов, гвардії лейтенант Дьомін і гвардії сержант Сиколов (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) були нагороджені орденами Червоної Зірки, гвардії старший сержант Перегоненко – орденом Слави 3-го ступеня, гвардії сержант Алампієв, гвардії рядові Кулєв, Кохоров, Коптан, Русанов – медалями «За відвагу», гвардії старший сержант Кочков  - медаллю «За бойові заслуги».

Дії артилеристів в районі висоти 240,9 вогнем із станкового кулемету ДШК прикривав гвардії рядовий Сергій Костянтинович Петрушенко. Прицільним вогнем він змусив залягти, а згодом відійти ворожу піхоту, яка наступала слідом за танками. Не дивлячись на отримане важке поранення, кулеметник тримав піхоту під вогнем до повного відбиття ворожого наступу. Від куль його кулемету свою смерть на волинській землі знайшли 13 ворогів. За мужність і стійкість в бою гвардії рядовий Петрушенко був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Ворожий танк пострілом з протитанкової рушниці підбив навідник ПТР гвардії сержант Іван Сергійович Поляков. Чотири броньовані монстри повернули назад. Коли бій закінчився на бойовій позиції важко пораненого сержанта було виявлено 73 гільзи від патронів до протитанкової рушниці, а сама позиція вся була «переорана» осколками ворожих снарядів. Іван Поляков за бій на висоті 240,9 також був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Солдатам нерідко приходилось проявляти винахідливість за умов атак-контратак і швидкої зміни обстановки. Так, бронебійник взводу ПТР 1-го ескадрону гвардії рядовий Єгор Іванович Іванченко залишився в оточенні. Зважаючи на те, що самому йому протитанкову рушницю не винести через бойові порядки противника, він прикопав її в окопі. Коли ескадрон перейшов в контратаку, бронебійник знайшов ПТР, відкопав і став вести вогонь по ворогу. За винахідливість і збереження зброї був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Медалі «За відвагу» був удостоєний їздовий 26-го окремого дивізіону ППО гвардії рядовий Микола Прокопович Казанцев, котрий під вогнем противника виніс з поля бою  розрахунок кулемету ДШК та сам кулемет.

Ворожу піхоту від танків вміло відсікали мінометники відділення гвардії старшини Андрія Васильовича Климова. Особливо вміло діяв розрахунок 82мм міномету гвардії сержанта Василя Євгеновича Сафронова. Завдяки злагодженим діям розрахунку було досягнуто відмінного маневру вогнем і швидкої зміни позицій. Під вогнем мінометників вимушені були залягти два піхотні взводи, які наступали за танками. 18 офіцерів і солдат противника залишились на віки лежати на полі бою. За цей бій гвардії старшина Климов та гвардії сержант Сафронов були нагороджені медалями «За відвагу» (Софронов представлявся до ордену Слави 3-го ступеня). Медалями «За бойові заслуги» були нагороджені заряджаючий міномету гвардії рядовий Іван Гнатович Іванов, піднощики боєприпасів гвардії рядові Тимофій Гнатович Кондратенко, Петро Михайлович Осипов, Олександр Андрійович Михайлов, їздовий гвардії рядовий Гурій Михайлович Мардагін.

Мінометники на бойовій позиції

Нападники, які не очікували такої відсічі вимушені були відійти. Першим відхід танків противника вияви розвідник гвардії рядовий Петро Григорович Сазонов. В подальшому розвідувальний роз’їзд встановив напрямок відходу танків та зосередження танкового підрозділу в Луцьку. Гвардії рядовий Сазонов був нагороджений медаллю «За відвагу».

Одночасно з боями на висоти 240,9 у районі Вишніва підрозділи 1-го гв.кп  утримували позиції на магістралі Луцьк – Рівне в районі села Піддубці.

Тут відзначився помічник навідника ПТР гвардії рядовий Саттар Саідов. Солдат виявив ворожий бронеавтомобіль, який замаскувався поблизу зруйновано будинку. Використовуючи складки місцевості, бронебійник підібрався до ворожої машини і трьома пострілами підбив її. За кмітливість був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Усього при відбитті ворожих атак підрозділами 1-го гв.кп було підбито і знищено 5 танків, 2 бронемашини, штурмова гармата, вбито і поранено понад 60 ворожих солдат і офіцерів, захоплені трофеї. За вміле керівництво полком гвардії майор Радзієвський був нагороджений орденом Червоного Прапора, а гвардії капітан Геращенко – орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (представлявся до нагородження орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Кіннотників вогнем підтримували також розрахунки 1-ї батареї 49-го омдн капітана Унчикова. Мінометники знищили до роти противника і забезпечили просування підрозділів 1-го гв.кп вперед. В подальшому батарея Івана Унчикова відзначилась в боях з 11 по 19 лютого в районі Перевертів – Війниця на Рівненщині (підтримувала бойові дії 8-го гв.кп 2-ї гв.кд) та при наступні на Радивилів і Броди. Командир батареї Іван Андрійович Унчиков був нагороджений орденом Олександра Невського (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня).

Виснажливий бій потребував постійного постачання боєприпасів. Це завдання блискуче виконав помічник командира 1-го гв.кп з МТЗ гвардії капітан Костянтин Петрович Спиридонов. У зв’язку з тим, що дорогами рухатись було неможливо, ним був мобілізований увесь склад тилових підрозділів полку, які доставляли ящики з боєприпасами на передову на руках. Гвардії капітан Спиридонов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Ще йшов бій, а розвідувальна група (4 чол.) від окремого розвідувального ескадрону 1-ї гв.кд отримала завдання розвідати обстановку в районі села Вишнів та на шляху Луцьк – Рівне. В ході розвідки відзначились гвардії єфрейтор Степан Данилович Пруд, котрий згодом був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня (представлявся до медалі «За відвагу») та гвардії рядовий Михайло Єгорович Маркачев, удостоєний ордену Червоної Зірки. Розвідники виявили німецьку розвідувальну групу і з засади знищили її, противник втратив 4 бійців. 2 лютого цей радянський розвідувальний роз’їзд пробрався в розташування противника в районі с.Теремно і встановив місце скупчення танків противника, про що було донесено до штабу полку. Інформацію розвідників також підтвердив спостерігач 2-го ескадрону гвардії рядовий Іван Васильович Насонов (виявив замасковані танки противника в районі шосе). Отримана інформація спонукала командування полку і дивізії до прийняття відповідних рішень. Гвардії рядовий Нас онов удостоївся медалі «За бойові заслуги».

2 лютого 1-й гвардійський кавалерійський полк остаточно утвердився в районі Вишнів, Піддубці, Теремно. Тепер завданням полку було недопущення підтягуванням противником резервів з напрямку Рівного та відходу ворожих підрозділів з Луцька.

Щоб забезпечити виконання завдання було вирішено підірвати міст на шосе Луцьк – Рівне, який знаходився в тилу противника. Виконання задачі було покладене на саперний взвод 1-го гвардійського кавалерійського полку. 2 лютого група у складі командира саперного відділення гвардії сержанта Петра Іларіоновича Бурдюка, саперів гвардії сержанта Василя Івановича Заногіна, гвардії рядових Леоніда Михайловича Радіонова та Миколи Івановича Савченка. Сапери з завданням справились, за що отримали урядові нагороди: командир групи був нагороджений медаллю «За відвагу», а його підлеглі – медалями «За бойові заслуги».