Частини 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії прискореним маршем рухались у напрямку на Тростянець – Озерце - Луцьк. При досягненні рубежу Пшебради – урочище Мости від місцевого населення була отримана інформацію про наявність значних сил противника в с. Озерце (танки, бронетранспортери, до роти піхоти). Розвідник гвардії рядовий Іван Дорофійович Кривоногов про отримані дані доповів командиру роз’їзду гвардії лейтенанту Петру Олександровичу Федяєву. (окремий розвідувальний дивізіон 1-го гвардійського кавалерійського корпусу).

Оскільки інформація, яка була отримана з різних джерел, була суперечливою, то командиром роз’їзду для  її перевірки до села було відправлено розвідувальну групу під командуванням гвардії єфрейтора Григорія Семеновича Самсонова. Окрім єфрейтора Самсонова до групи були включені гвардії рядові Арсеньєв та Ткаченко. Розвідники під покровом ночі проникли в село і вияснили, що там знаходиться біля 200 вояків противника, які мають на озброєнні 3 станкові кулемети. Гвардії рядовий Павло Андрійович Арсеньєв спромігся під носом противника обійти все село і виявив, що інформація, отримана від місцевих жителів, про наявність бронетехніки хибна. 1 лютого до населеного пункту вирушив сам командир розвідувального взводу. Інформація підтвердилась. Німці збирались покинути село й рухатись в напрямку на Ківерці. Створювалась загроза удару у фланг підрозділам, які саме збирались штурмувати станцію. Про противника було повідомлено командира 7-го гвардійського кавалерійського полку, який ішов слідом за роз’їздом. На допомогу товаришам прийшов розвідувальний взвод гвардії лейтенанта Василя Павловича Кисельова, який також діяв у цьому районі. Бійці цього розвідувального підрозділу допомогли «витиснути» ворога в потрібному напрямку. Згодом німецький загін потрапив під удар 7-го гвардійського кавалерійського полку, який поставив крапку в його (загону) існуванні. За цінну, а головне своєчасну, інформацію гвардії рядовий Кривоногов був нагороджений медаллю «За бойові заслуги», а гвардії єфрейтор Самсонов – орденом Слави 3-го ступеня. Розвідкою також було встановлено, що в районі Ківерців оборону в основному тримають підрозділи 35 піхотного полку угорської армії.

В.П.Кисельов, у лютому 1944 р. гв.лейтенант

Тим часом до станції Ківерці вийшли підрозділи 27-го гвардійського кавалерійського полку (7-ма гв.кд, 1-й гв.КК) під командуванням гвардії полковника Анатолія Спиридоновича Макарова.

Як завжди першими бойові дії розпочали розвідники, загальну координацію діями яких здійснював помічник командира полку з розвідки гвардії капітан Михайло Володимирович Закревський. Досвідчений розвідник, кавалер орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалі «За відвагу» знав як організувати діяти проти будь-якого ворога. Цьому його навчали довгі роки військової служби (в РСЧА з 1932 року) та участі у війні (воював з 21 липня 1941 року на Західному, Південно-Західному, Воронезькому та 1-му Українському фронтах). Ось тепер за умов необхідності швидкого отримання даних про силу, склад і угрупування противника, який засів у Ківерцях, гвардії капітан Закревський не тільки організував розвідку, але й декілька разів сам висувався до переднього краю противника. Досвідчене око офіцера й аналітичний розум дозволили згрупувати всю інформацію, що послужило основною рішення командира полку на наступ і оволодіння Ківерцями. Так, в районі станції і депо було виявлено групу ворога чисельністю понад 200 чоловік, які обладнали вузли супротиву в будівлях станції та на підходах до неї.

Відділення розвідників під командуванням гвардії сержанта Михайла Петровича Белана* обійшло бойове охоронення німців, вийшло у тил і виявило силу та рід військ німецького угрупування в районі станції Ківерці. Поставлені командуванню полку відомості допомогли організувати подальший штурм майбутнього районного центру Волині. Розвідник гвардії рядовий Микола Федорович Верещагін* під рушнично-кулеметним вогнем противника впритул наблизився до німецьких позицій і виявив вогневі точки противника. В подальшому по цим гніздам противника вдарили гармати і міномети полку.

 Ворожу засідку своєчасно виявив гвардії рядовий Леонід Олександрович Боков. Непомітно від ворога він вивів у тил ворога групу автоматників, які й ліквідували противника. В бою розвідник знищив трьох ворогів, а одного захопив у полон. За відвагу, мужність і кмітливість гвардії рядовий Боков був удостоєний ордену Слави 3-го ступеня (представлявся до ордену Червоної Зірки).

Розвідник гвардії рядовий Іван Іванович Пікунов* виявив значну групу гітлерівців, яка обійшла радянські позиції і мала намір вдарити у фланг 26-го гвардійського кавалерійського полку (командир – гв.підполковник Трохим Сергійович Кугришев). Про виявлене розвідник негайно доповів до штабу 27-го гв кп. На зустріч ворогу було вислано підрозділ, який наніс раптовий удар по німцям. Загроза флангового удару була ліквідована.

Гвардії старшина Балтабек Каібаєв^**, виконуючи завдання командира 2-го ескадрону по розвідці, зайшов у тил противнику, виявив місця розміщення його вогневих точок. При поверненні до ескадрону на шляху гвардії старшини трапився німецький солдат, якого відважний старшина захопив у полон.

Роз’їзд під командуванням командира розвідувального взводу 27-го гв.кп гвардії лейтенанта Євгенія Валентиновича Боровкова своєчасно виявив противника, який обладнував оборонні позиції в районі колонії Попівка. Після здійснення візуальної розвідки роз’їзд став повертатись до основних сил полку. На шляху руху розвідники натрапили на ворожий обоз, який відразу ж атакували. Вісім гітлерівців були вбиті, а захоплений  полонений доставлений до штабу полку. Відомості, отримані в ході розвідки та від полоненого дозволили спланувати командуванню полку подальші дії. За особисту хоробрість та рішучість гвардії лейтенант Євгеній Боровков був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Завдання оволодіти станцією Ківерці та вибити звідти противника отримав 2-й ескадрон 27-го гв.кп під командуванням 24 літнього гвардії старшого лейтенанта Іллі Павловича Доценка. При визначенні підрозділу, командир полку гвардії полковник Макаров прийняв до уваги все укомплектованість особовим складом і озброєнням, бойовий досвід, морально-психологічний стан, тактичне становище. Не останню роль зіграли особисті якості командирів підрозділів, у першу чергу командира ескадрону. Уродженець Ставропольського Краю (м.Моздок) гвардії старший лейтенант Доценко в армії службу розпочав у 1939 році. На фронтах Великої Вітчизняної воював з 29 липня 1941 року. Бився з гітлерівцями на Західному, Волховському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах. У боях був двічі поранений (серпень 1941, жовтень 1943). За мужність, відвагу і уміле управління підрозділами в боях був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, за бої під Житомиром був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Тепер ескадрону Іллі Доценка належало вибити ворога з тактично важливого населеного пункту, який стояв на шляху до обласного центру Волині, а заодно був важливим вузлом залізничного та автотранспортного сполученням між Рівним, Луцьком і Ковелем.

Оцінивши дані розвідки, гвардії старший лейтенант Доценко прийняв рішення атакувати станцію трьома взводами з фронту, а одним взводом обійти противника та вдарити у фланг і тил. У ході першої атаки кіннотники вибили противника з будинків на околиці і зав’язали бій за станцію. Під прикриттям вогню станкових кулеметів підрозділ увірвався на станцію. Зав’язались жаркі вуличні бої. Групи німецьких автоматників та обладнані в будинках кулеметні гнізда час від часу зупиняли просування ескадрону. Чотири рази комеск особисто піднімав бійців в атаку. В рукопашних сутичках знищив чотирьох гітлерівців.

Протягом усього бою поряд з командиром ескадрону знаходився перший помічник начальника штабу 27-го гв.кп гвардії капітан Олександр Віталійович Тарабанов. Досвідчений офіцер не був просто «контролером», а своїми порадами допомагав виконанню поставленого завдання. У одній з критичних ситуацій на чолі взводу автоматників гвардії капітан Тарабанов зайшов у тил противнику і відрізав шляхи відходу. Згодом ескадронами полку було нанесено вирішальний удар із двох напрямків. У ході бою гвардії капітан Тарабанов особисто захопив в полон 2 ворожих вояків, які надали цінні відомості. За проявлені мужність, ініціативу, відвагу, блискуче виконання отриманого наказу Олександр Тарабанов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Велику групу гітлерівців, які зайняли оборону в групі будинків обійшов взвод під командуванням гвардії лейтенанта Михайла Олексійовича Землякова. Бійці вибили ворога з укріплень, знищили до 20 ворожих солдат і захопили значну кількість зброї. В подальшому відважний офіцер і його підлеглі вміло і рішуче діяли на вулицях Луцька. Ще один взвод 2-го ескадрону під командуванням гвардії молодшого лейтенанта Федора Петровича Штоколова увірвався на станцію у складі основних сил ескадрону. При подоланні опору противника в укріпленнях бійцями взводу було знищено до 15 німецьких піхотинців. Наступного дня, в боях на вулицях Луцька взводом були взяті декілька укріплених будинків. Гвардії лейтенанти Земляков і Штоколов (представлявся до ордену Червоної Зірки) за вміле керівництво взводом в боях за станцію Ківерці та місто Луцьк, особисті хоробрість і мужність були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Ордену Червоної Зірки (представлялась до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня) удостоїлась санінструктор ескадрону гвардії сержант Віра Михайлівна Огнєва, котра протягом бою йшла в перших рядах атакуючих і надавала першу медичну допомогу пораненим і контуженим однополчанам. З ризиком для життя відважна жінка виносила важкопоранених з поля бою.

Коли сильний мінометний вогонь зупинив просування 2-го ескадрону, ініціативу проявив навідник ПТР гвардії рядовий Семен Федорович Шульгін. Спостерігаючи за полем бою, бронебійник засік місця розміщення вогневих точок противника, наблизився до позицій мінометної батареї на відстань до 100 метрів і влучними пострілами знищив 4 міномети. Також на вулицях Ківерець петеерником була знищені протитанкова гармата. За проявлені кмітливість, мужність і відвагу гвардії рядовий Шульгін був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

Кулеметне гніздо противника, яка заважало рухатись вперед, знищив гвардії рядовий Семен Вакхович Логінов. До 10 ворогів вогнем з кулемета «поклав» командир розрахунку станкового кулемета гвардії сержант Петро Андрійович Несторенко*. Завдяки його влучного вогню ескадрон мав змогу безперешкодно рухатись вперед. Неочікуваний удар у фланг противнику нанесло відділення гвардії сержанта Абразаха Кажабова^*. Було знищено групу противника, сержант Кажабов особисто знищив чотирьох ворогів. У скрутній для 2-го ескадрону ситуації контратаку ворога відбили бійці відділення гвардії старшого сержанта Іллі Ілліча Алієва. Завдяки винахідливості та ініціативі молодшого командира бійці обійшли ворога і вдарили йому в тил. Першим у атаку піднявся сам Алієв. Ворог, який не очікував такого ходу подій за панікував і став розбігатись в різні сторони. У ході цього гвардії старший сержант Алієв він знищив 7 ворогів, ще 5 взяв у полон. Згодом був нагороджений орденом Слави 3-го ст. При відбитті ворожої контратаки також відзначився помічник командира взводу гвардії старший сержант Микола Іванович Жуков. За командою пом комвзводу бійці підпустили противника, а потім кинулись на нього в рукопашну. Микола Жуков особисто знищив 7 ворогів, ще 2 взяв у полон. Був представлений до ордену Слави 3-го ст., але отримав медаль «За відвагу».

При підході до Ківерців, підрозділів 3-го ескадрону, вони були обстріляні гітлерівцями, які затаїлись в засаді. У скрутній ситуації сміливе рішення прийняв командир взводу гвардії старший лейтенант Василь Іванович Каленін. Взвод змінив напрямок наступу і ривком оволодів траншеєю ворога, захопивши при цьому станковий, два ручні кулемети та 10 гвинтівок.

Сміливо і рішуче також діяв кулеметний взвод 3-го ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Моли Ніязова. За командою офіцера кіннотники на повному ходу розвернули тачанки і вдарили по ворогу з кулеметів. В бою за Ківерці кулеметники знищили півтора десятка ворогів і постійно підтримували вогнем наступ шабельних взводів. За мужність і вміле управління підрозділом гвардії лейтенант Ніязов був нагороджений орденом Червоної Зірки.

На ділянці наступу 3-го ескадрону відважно діяв гвардії рядовий Ергеш Азімов*, котрий вогнем з автомата знищив розрахунок німецького кулемета і двох німецьких автоматників. Коли просування ескадрону районі станції Ківерці зупинив вогонь німецького кулемету, що вів вогонь із ДОТу. До ворожої оборонної споруди непомітно підібрався гвардії рядовий Беглар Карапетсян. Гвардієць одну за одною кинув гранати, кулемет замовк, а кіннотники знову пішли в атаку. За проявлений героїзм рядовий Карапетсян був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки, але за рішенням командира дивізії був нагороджений медаллю «За відвагу».

Взвод, у якому воював помічник командира взводу гвардії старший сержант Микола Лазарович Бережитський^** (3-й ескадрон) оточив 10 гітлерівців, 8 були знищені, 2 здались в полон.

Підтримку вогнем здійснювали артилеристи батареї 45мм гармат 27-го гв кп. У бою за Ківерці та Луцьк відзначився номер розрахунку гвардії рядовий Олексій Микитовий Бохмат*, гармата якого знищила два кулеметні гнізда ворога.

Група німецьких автоматників через бойові позиції ескадронів все ж просочилась до тилу і вийшла в район, де розмістились ветеринарний лазарет та господарчий взвод 27-го гв.кп. Молодшим ветеринарним лікарем полку гвардії майором Степаном Андрійовичем Гарцевським спільно з командиром господарчого взводу було організовано оборону і відбиття нападу противника. Ворожа група була частково знищена, а частково розсіяна. Заслугою Степана Гарцевського були також налагоджені евакуація та лікування поранених коней. Лише в боях під Луцьком ним було поставлено в стрій 23 тварини. Гвардії майор Гарцевський за мужність і зразкове виконання посадових обов’язків був нагороджений медаллю «За відвагу». Медалі «За відвагу були удостоєні також бійці 7-го гвардійського кавалерійського полку, котрі приймали участь у відбитті ворожої вилазки. Зокрема цю урядову нагороду отримали коновод гвардії рядовий Василь Семенович Донцов, котрий під час відбиття атаки німецьких автоматників діяв рішуче і сміливо, знищив вогнем з особистої зброї двох гітлерівців, їздовий господарчого взводу гвардії рядовий Олександр Лук’янович Маркін, котрий вивів з-під ворожого вогню бричку з штабними документами і хоча отримав важке поранення продовжував вести бій з ворогом.

Ще одна група німецьких автоматників атакувала обоз із боєприпасами, який рухався до переднього краю. Відбиття атаки ворога організував командир відділення господарчого взводу гвардії старшина Петро Микитович Бойков. Завдяки йому наліт був відбитий, вози з боєприпасами своєчасно прибули на передову. Згодом гвардії старшина Бойков відзначився у ході боїв за Луцьк. Його підлеглі у складній бойовій обстановці під вогнем противника своєчасно доставляли снаряди і патрони підрозділам полку. За вмілі дії та особисту мужність гвардії старшина Бойков був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Частина гітлерівців зуміла вийти і до місця розташування штабу 27-го гвардійського кавалерійського полку. На відсіч ворогу першими кинулись штабні писарі на чолі з гвардії єфрейтором Леонідом Степанович Роботьком. Німці не витримали контратаки, втратили понад десять солдат і відступили. При відбитті ворожого нападу гвардії єфрейтор Роботько особисто знищив чотирьох ворогів. За ініціативні дії, особисті мужність і відвагу, проявлені при захисті документів штабу Леонід Роботько був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Завдання вибити противника з району депо отримав 1-й шабельний ескадрон 27-го гв.кп, яким командував гвардії старший лейтенант Олександр Олександрович Воробйов. Вірно оцінивши обстановку, комеск вирішив здійснити обхідний маневр і нанести фланговий удар противнику. Підрозділи ескадрону обійшли ворога з правого флангу і вдарили по тилам німецького угрупування чисельністю до 200 бійців. Ворог на витримав раптової і стрімкої атаки і став відступати. Менш ніж за годину район депо був очищений від противника, який втратив вбитими до сотні своїх вояків. Відважно діяв взвод 1-го шабельного ескадрону під командуванням гвардії лейтенанта Георгія Ісаєвича Макарова. Гвардійці знищили 11 ворожих солдат і подавили вогонь 3 вогневих точок. Наступного дня взвод Макарова відзначився при визволенні Луцька. Противник зайняв зручну позицію і тримав під прицільним вогнем шосе. Командир шабельного взводу гвардії лейтенант Василь Іванович Волков віддав розпорядження блокувати вогневі точки противника та знищити їх. Завдання подавити вогонь, а при можливості знищити противника отримав гвардії рядовий Іван Петрович Аушев*. Повзком гвардієць підкрався до ворожої позиції і впритул розстріляв двох гітлерівців, інші відступили. Ще один німецький кулемет влучними пострілами знищив навідник ПТР гвардії рядовий Насретдин Магомедов*. Геройські вчинки Івана Аушева та Насретдина Магомедова дозволили шабельникам 1-го ескадрону 27-го гв.кп продовжити наступ. Уміло командували діями підлеглих помічники командирів взводів гвардії старші сержанти Олександр Петрович Кузьмін*, Максим Андріянович Щербаков*, командир відділення гвардії сержант Митрофан Васильович Бутяєв*. Кіннотники йшли вперед, не дивлячись на опір противника. Взвод під командуванням гвардії старшого сержанта Кузьміна оточив відділення гітлерівців і знищив його. Сержант Бутяєв вогнем з автомата знищив 2 ворогів. Взвод гвардії старшого сержанта Щербакова атакував і знищив значну групу ворога, а сам Щербаков в бою знищив 6 ворогів. Трьох гітлерівців знищив гвардії рядовий Аркадій Матвійович Ватмянін^**, ще троє впали під кулями гвардії рядового Івана Семеновича Михайлова^**. Подальший наступ ескадрону вогнем кулемета підтримували гвардії рядовий Микола Кузьмович Уточкін*, від куль якого загинуло четверо ворогів та гвардії єфрейтор Іван Трохимович Обжорін^**, котрий вогнем з ручного кулемету знищив два ручні кулемети противника з розрахунками. Взвод гвардії лейтенанта Волкова відзначився також в нічному бою на вулицях Луцька, бійцями підрозділу було знищено 20 ворогів. Командир взводу був нагороджений орденом Червоної Зірки. Наступ ескадрону вогнем з ПТР підтримували бійці взводу гвардії молодшого лейтенанта Олексія Олександровича Нікольського, які знищили німецьку гармату та до 15 ворожих солдат.

Бій ішов на вулицях Ківерців. До будинку, в якому засіло відділення німців, увірвався навідник ручного кулемета 3-го ескадрону гвардії рядовий Василь Молчанов*. Німці стали відступати, проте семеро з них знайшли свою смерть від куль гвардійця. Ще двоє ворогів впали під кулями гвардії рядового Кирила Васильовича Мархиля*. Попереду взводу йшов і поливав ворога вогнем із ручного кулемета гвардії рядового Закер Вогобуб^**. Рядовий Вогогуб в бою за Ківерці знищив німецький ручний кулемет і двох солдат.

Першим відхід німців по шосе з Ківерців на Луцьк виявив командир взводу 2-го ескадрону 27-го гв.кп гвардії молодший лейтенант Олексій Парфентьєвич Кудрявцев. Кіннотники обійшли німців і влаштували засідку. Внаслідок рішучих дій було знищено 25 ворогів, захоплено 2 гармати з боєприпасами. Наступного дня, в бою за Луцьк, бійці взводу О.П.Кудрявцева відзначились знову, знищивши 10 гітлерівців. Командир взводу був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Медаллю «За бойові заслуги» (представлявся до ордену Червоної Зірки) був нагороджений ветфельдшер ветеринарної частини 27-го гв.кп гвардії лейтенант в/с Леонід Михайлович Мехеда, котрий під вогнем противника евакуював і надав допомогу 11 пораненим коням.

Успіх в бою багато в чому залежав від своєчасного постачання бойових підрозділів боєприпасами та озброєнням То ж цілком заслуженою стала медаль «За відвагу» для начальника боєпостачання 27-го гв.кп гвардії старшого техніка-лейтенанта Василя Івановича Матюшова. В ході бою за Ківерці під його керівництвом були відремонтовані і поставлені в стрій дві захоплені у ворога гармати, які згодом були використані при штурмі Луцька.

Після двогодинного бою станція Ківерці була очищена від ворога, який втратив вбитими і пораненими до 100 вояків.

Звільнення станції і містечка Ківерці було також завданням 7-го гвардійського кавалерійського полку під командуванням гвардії полковника Михайла Яковича Мнишенка.

Герой Радянського Союзу гв.полковник М.Я.Мнишенко, командир 7-го гв.кп 2-ї гв.кд

Ще до підходу основних сил полку на станцію пробрався розвідник полкового розвідувального взводу гвардії рядовий Василь Олексійович Гришин, котрий шляхом спостереження встановив систему оборони противника в смузі наступу полку та розміщення вогневих засобів. Розвідник гвардії рядовий Лук’ян Архипович Соснін у числі перших наблизився до ворожої траншеї і закидав її гранатами. Від осколків впали замертво солдати розрахунку кулемету. За мужність в бою Василь Гришин і Лук’ян Соснін були нагороджені медалями «За відвагу».

Першим на станцію Ківерці увірвався 3-й ескадрон під командуванням гвардії старшого лейтенанта Василя Никаноровича Пушка. Підрозділи діяли рішуче й активно. Ескадрон з ходу увірвався на станцію і перерізав шлях до відступу німецькому ешелону, який саме знаходився під парами. Кіннотники захопили приміщення залізничного вокзалу та інші пристанційні будівлі, знищивши при цьому до 50 ворогів. Попереду ескадрону наступав шабельний взвод під командуванням гвардії лейтенант Василя Івановича Алексєєва. Саме його підлеглі першими увірвались на станцію і захопили основні будівлі, знищивши при цьому понад десяток гітлерівців. Серед перших трофеїв був ручний кулемет, з якого кіннотники згодом відбивали контратаки ворога. При відбитті цієї контратаки комвзводу особисто знищив 7 ворогів. Гвардії лейтенант Алексєєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Із завданням не допустити прориву противника в тил бойових порядків ескадрону на відмінно справився командир відділення гвардії старший сержант Василь Сергійович Желтов. Бійці під його командуванням тричі відбивали спроби противника просочитись через бойові порядки 3-го ескадрону. Молодший командир, який в бою за станцію Ківерці особисто знищив 11 ворогів, був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Двох ворожих снайперів зняв вогнем з протитанкової рушниці навідник гвардії рядовий Сергій Григорович Шубін.

Групу ворожих стрільців, які зачаїлись в лісі і болоті поблизу залізничної колії ліквідували бійці 4-го шабельного ескадрону. При виконанні поставленого завдання відзначились помічник командира взводу гвардії старший сержант Михайло Юхимович Черемисов (із групою бійців оточив і знищив понад 10 ворогів, в т.ч. 5- особисто), командир відділення гвардії сержант Колодка Сергій Арсентійович (відділення під його командуванням першим виявило ворожу засідку, захопило 6 полонених і 2 кулемети, особисто знищив 6 ворогів), кавалерист гвардії рядовий Петро Іванович Ільїних (знищив 4 гітлерівців і захопив ручний кулемет), навідник станкового кулемету гвардії рядовий Трохим Никифорович Штивалга, котрий вразив влучним вогнем офіцера, 5 солдат та захопив ручний кулемет. За винятково мужні дії гвардії старший сержант Черемисов, гвардії сержант Колодка та гвардії рядові Ільїних і Штивалга були нагороджені медалями «За відвагу».

Артилеристи батареї 45мм гармат 7-го гв.кп вели вогонь по позиціям противника в районі станції Ківерці. Навідник 45мм гармати гвардії рядовий Михайло Петрович Жучков знищив протитанкову гармату і 2 станкові кулемети з розрахунками (всього 12 гітлерівців). Згодом, в бою за Луцьк він знищив ще дві вогневі точки та 10 гітлерівців. Був нагороджений орденом Червоної Зірки. Розрахунок гармати гвардії сержанта Миколи Васильовича Цвєткова знищив німецьку протитанкову гармату з розрахунком і подавив вогонь двох станкових кулеметів.

У якийсь момент бою до позицій прорвалась група ворожих піхотинців. Першим виявив ворогів замковий гвардії рядовий Микита Костянтинович Амарін, котрий відкрив по нападникам вогонь із автомата. Від куль артилериста загинуло 7 ворогів. Сорокап’ятка гвардії сержанта Цвєткова була розвернута в напрямку противника і вогнем знищила 20 нападників. Після відбиття атаки на позиції батареї розрахунок у складі якого воював Микита Амарін продовжив вести вогонь і знищив два кулеметні гнізда та протитанкову гармату. Гвардії сержант Цвєтков та гвардії рядовий Амарін за бій на станції Ківерці були нагороджені орденами Червоної Зірки.

При знищенні групи противника, яка намагалась пробратись у тил 3-го ескадрону, відзначився також командир 45мм гармати гвардії старший сержант Василь Матвійович Дорохов. Розрахунок швидко розвернув гармату в напрямку атакуючого противника і декількома влучними пострілами знищив десяток нападників. Командир гармати отримав заслужену нагороду – медаль «За відвагу».

За обставин можливого виходу противника у фланг 7-го гв.кп полку відзначився начальник топослужби 2-ї гв.кд гвардії старший лейтенант Борис Семенович Семенов. 7-й гвардійський кавалерійський полк на околиці Ківерців був зупинений переважаючими силами ворога. Гітлерівці нанесли удар, метою якого було вихід у фланг і тил полку. Гвардії старший лейтенант Семенов, який на той час знаходився в бойових порядках полку разом з помічником начальника штабу 7-го гв.кп, очолив контрнаступальні дії двох флангових ескадронів. Німецький підрозділ, який прорвався в тили полку був оточений і повністю знищений. Ворог втратив убитими 120 солдат і офіцерів, 15 ворогів потрапили в полон. За проявлені відвагу і мужність Борис Семенов був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

Ескадрони 7-го гв.кп вели бій на вулицях Ківерців. Німці вдались до хитрощів. Вони пропустили передові підрозділи і на якийсь час затаїлись в будинках, а згодом вдарили в тил. Завдання передати командирам ескадронів наказ знищити ці групи отримав гвардії рядовий Шалва Елізбарович Девідзе. Під ворожим вогнем, відбиваючись від ворога, Шалва Девідзе передав розпорядження і повернувся на КП полку. За мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Одним з перших на територію залізничної станції увірвався розрахунок станкового кулемету, де помічником був гвардії рядовий Михайло Андрійович Динник. Кулеметники на станції знищили 20 солдат противника і дали можливість ескадрону оволодіти двома станційними будівлями. Кулеметники також відзначились при ліквідації гітлерівців, які влаштували засідку в будинках. В боях за будівлі станції 12 ворогів знищив шабельник гвардії рядовий Радченко Федір Назарович. Гвардії рядові Динник та Радченко отримали заслужені бойові нагороди – ордени Слави 3-го ст.

На вулицях містечка та в районі станції вміло діяли бійці шабельного взводу під командуванням гвардії старшого лейтенанта Павла Івановича Сидорова. Кіннотниками було вибито противника з кількох будівель, знищено понад 10 ворогів, захоплений ручний кулемет та автомобіль. За вміле управління підрозділом у вуличному бою гвардії старший лейтенант Сидоров був нагороджений медаллю «За відвагу». Відважний офіцер до кінця війни відзначився в багатьох боях. Був нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, Червоної Зірки, а 27 червня 1945 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Герой Радянського Союзу гвардії старший лейтенант П.І.Сидоров, 1945 рік

Гвардії полковник у відставці П.І.Сидоров

Ордену Червоної Зірки був удостоєний старшина батареї 45мм гармат гвардії сержант Полікарп Петрович Соколов, який за умов оточення підрозділів у Ківерцях пробрався з боєприпасами і гарячою їжею для бійців.

Проте й ескадрони полку несли втрати. В бою отримав смертельне поранення командир кулеметного взводу 20-ти літній гвардії старший лейтенант Іван Зіновійович Колесников, шабельник гвардії рядовий Можем Кадралієв, ще 8 сержантів і солдат пропали безвісти.

Після оволодіння радянськими військами станцією Ківерці, невеликі групи противника (по 25-30 чол.), які встигли покинути містечко, стали наносити раптові удари по окремим підрозділам з району болота, що неподалік від станції. 3-й ескадрон 7-го гв.кп отримав завдання очистити місцевість від залишків ворога. Кавалеристи стали зачищати болото і ліс. При виконанні завдання було знищено понад 70 офіцерів і солдат противника, ще 13 взято в полон. За майстерне ведення бою і керівництво ескадроном гвардії старший лейтенант Пушко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

У запеклому нічному бою кіннотники 4-го та 7-го гв.кп нанесли поразки частинам 19-ї легкої піхотної дивізії Угорської королівської армії. Тільки 4-м гвардійським кавалерійським полком у полон було взято 50 угорських солдат і офіцерів.

Військовополонені угорські вояки.

Успішне виконання завдань кавалерійськими полками не можливе було би без добре організованої артилерійської підтримки, яку в боях за Ківерці забезпечив 177-й гвардійський артилерійсько-мінометний двічі Червонопрапорний полк під командуванням гвардії майора Семена Павловича Профатилова. Артилерійські і мінометні батареї полку знищили дві 75мм артилерійські, три мінометні батареї, 17 возів з майном та до 120 вояк противника.

Відзначили також бійці, які служили при штабі дивізії так, коновод управління 2-ї гв.кд гвардії рядовий Дмитро Семенович Рєзник на підступах до Ківерців наздогнав, збив конем, а згодом полонив ворожого офіцера. Був нагороджений медаллю «За відвагу».

З метою забезпечення флангів і тилів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, яка наступала на Ківерці –Луцьк від вогню ворожих бронепоїздів в район села Клепачів була вислана група підривників на чолі з командиром саперного взводу 1-го гвардійського окремого саперного ескадрону гвардії лейтенантом Василем Олексійовичем Росляковим. Троє саперів під вогнем противника в 2-х кілометрах на північний захід від Клепачіва підірвали 45 метрів залізничного полотна. Можливий рух на цій ділянці було паралізовано. За вдалу диверсію на залізниці гвардії лейтенант Росляков був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а сапери гвардії рядові Василь Павлович Бухвалов та Юхим Іванович Ящухін - орденами Червоної Зірки.

З оволодінням станцією Ківерці було повністю перерізане залізничне сполучення між Ковелем, Рівним і Луцьком. Противник втратив можливість перекидати резерву залізницею, а перед частинами 1-го гвардійського кавалерійського корпусу був відкритий шлях до обласного центру Волині міста Луцька.

За бої в районі станції Ківерці урядовими нагородами були відмічені бойові заслуги 75 офіцерів, сержантів і солдат.

Шлях на Луцьк був відкритий…

Братська могила з прізвищами майже 500 загиблих в м.Ківерці

Тут і далі: * - нагороджені медалями «За відвагу»; ** - нагороджені медалями «За бойові заслуги»