Від Скреготівки шлях кавалеристів 29-го гв кп лежав до Клевані.

Основні сили Цуманського угрупування змогли прорвати радянську оборону і зайняти Клевань. Тепер необхідно було поставити крапку в їх існуванні.

Вночі передовий ескадрон 29-го гв.кп вийшов на вулиці містечка. Противник немов затих. Коли кіннотники проминули старе кладовище, гітлерівці відкрили вогонь по кіннотникам. На полі з’явилось декілька бронетранспортерів. Два з них підбили бронебійники. Коли кавалеристи наблизились до броньованих машин виявилось, що двоє ворогів живі. При допиті виявилось, що це були не «чистокровні арійці», а «землячки» з німецького козачого охоронного підрозділу.

"Козаки" на службі гітлерівців

Серед перших увірвались на станцію бійці 1-го ескадрону під командуванням гвардії капітана Савелія Івановича Фисенка. Вмілим маневром ескадрон оточив групу ворога чисельністю понад 100 чоловік і після короткого жорстокого бою змусив скласти зброю. Згодом ескадрон одним з перших увірвався до Рівного, де знищив і полонив біля сотні ворожих вояків. За вміле управління ескадроном та виняткову стійкість гвардії капітан Фисенко до своїх ордену Червоної Зірки та медалі «За відвагу» добавив орден Червоного Прапора. (Савелій Фисенко загинув в бою 30.03.44 в районі с. Паниква, похований в м. Дубно). Не відставали від свого командира офіцери і бійці ескадрону. Так, кулеметники взводу під командуванням гвардії лейтенанта Василя Андрійовича Корнілова в бою за станцію Клевань вогнем з кулеметів знищили і розсіяли до сотні ворогів і забезпечили вогневу підтримку наступу ескадрону. Згодом, при відбитті контратаки на околиці Рівного, кулеметники вогнем стримали атакуючі шеренги ворога і надали змогу шабельникам перейти в атаку та увірватись одними з перших в Рівне. Навіть після поранення Василь Корнілов залишався на полі бою, аж доки за наказом комеска солдати не відвели до медпункту. Гвардії лейтенант Корнілов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ст. (представлявся до ордену Червоного Прапора). Серед тих, то в перших рядах вступив на станцію Клевань знову був гвардії майор Широкий, який в ході наступу знаходився в головному загоні полку.

Понад 200 ворогів вогнем з кулемета знищив командир розрахунку станкового кулемету гвардії старший сержант Ілля Захарович Титаренко. Коли важке поранення отримав командир підрозділу, сержант за відсутності поблизу офіцерів прийняв командування. В бою також був важко поранений , але залишився на позиції до відбиття атаки. За мужність був представлений до звання Героя Радянського Союзу, однак нагороджений орденом Червоного Прапора.

3-й ескадрон гвардії лейтенанта Олексія Івановича Апарієва 31 січня зав’язав бій із противником в районі с. Дерв’яне. Першим в село увірвався взвод, яким командував гвардії лейтенант Асгат Хусмурянович Мухояров. Не дивлячись на явну перевагу ворогу в живій силі (до 90 чоловік), кіннотники повністю розгромили вороже угрупування. В ході штурму були знищені 2 кулемети, 82 солдати, 8 захоплені в полон. 6 солдат противника особисто знищив командир взводу. Також в бою за Дерев’яне відзначився зв’язковий командира ескадрону гвардії рядовий Павло Модестович Мосейчук, котрий підтримував зв’язок між командиром ескадрону і командирами взводів, на вулицях села знищив 5 гітлерівців.

Після кількагодинного бою ворог з населеного пункту був вибитий і ескадрон продовжив наступ в напрямку на Клевань.

Кавалеристи 3-го ескадрону на чолі з комеском першими увірвались на залізничну станцію Клевань, знищили в бою до 90 ворогів, а 4 взяли в полон.

Приміщення залізничної станції Клевань, фото Олега Гордієнка

Чи не першими на вулиці міста увірвались бійці шабельного взводу під командуванням гвардії лейтенанта Федора Юхимовича Лушкіна. Кавалеристи знищили до 45 гітлерівців і першими увірвались на залізничну станцію.

Вміло діяли розрахунки батареї 45мм гармат.

Вогневий взвод під командуванням гвардії лейтенанта Петра Петровича Маклакова в бою за Клевань вогнем прямим наведенням з відкритої вогневої позиції розстріляв групу противника, яка намагалась контратакувати. Також артилеристи знищили німецьку вантажівку та розбили будинок, перетворений ворогом в оборонну позицію. В розвалинах залишилось лежати 20 трупів німецьких піхотинців та «козаків». Згодом, в бою за Рівне взводом гв.лейтенанта Маклакова були знищені три десятки гітлерівців. Після закінчення війни кавалер двох орденів Вітчизняної війни 2-го ступеня та ордену Червоної Зірки П.П.Маклаков оселився в Луцьку.

Петро Петрович Маклаков

Розрахунком 45мм гармати, яким командував гвардії рядовий Василь Федорович Андрєєв. У бою за Клевань проти танкістами були знищені 2 вантажівки, 20 ворожих солдат і відбито два станкові кулемети типу «Максим». Згодом розрахунок гвардії рядового Андрєєва в бою в Рівному знищив німецький спостережний пункт на церкві, 2 вантажівки, 8 підвод, понад 30 ворожих солдат і захопив 8 коней. Розрахунок гвардії старшого сержанта Віктора Васильовича Куликова під Клеванню знищив станковий кулемет і 3 десятки «козаків», а в Рівному – 2 кулемети і 2 укріплені вогневі точки в бліндажі і будинку.

Кавалер орденів Леніна та Вітчизняної війни 2-го ступеня гвардії лейтенант Апарієв за вміле командування ескадроном, стійкість і відвагу був нагороджений  орденом Олександра Невського (представлявся до ордену Червоного Прапора). Гвардії лейтенант Мухояров за вміле командування взводом і знищення ворожого угрупування – орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Орденів Вітчизняної війни 1-го ступеня за вміле командування розрахунками і особисту мужність були удостоєні Василь Андрєєв і Віктор Куликов, а також гвардії рядовий Мосейчук.

До Клевані поспішали також частини 8-ї Далекосхідної кавалерійської дивізії генерал-майора Хрустальова.

генерал-майор Хрустальов П.А.

У головному загоні йшли ескадрони корпусного 6-го гвардійського окремого протитанкового дивізіону, який з початку ведення бойових дій воював у бойових порядках з’єднання. 

Офіцери 6-го овптдн

Дивізіоном командував гвардії капітан Григорій Юхимович Стан. Досвідчений артилерист (на службі в РСЧА з 1936 року, учасник радянсько-польської, радянсько - фінської воєн, на фронтах Великої вітчизняної воював з першого дня) на чолі двох ескадронів атакував німецький батальйон, вибив його з містечка і перерізав шляхи до відступу. Рішення про атаку командиру дивізіону допомогли прийняти дані, здобуті в ході розвідки начальником ветеринарної служби дивізіону гвардії старшим лейтенантом в/с Олексієм Павловичем Калашниковим. Тричі офіцер ходив у розвідку. Особливо важливими були дані про скупчення німецького угрупування, в подальшому знищеного залпом «Катюш» 11-го гвардійського мінометного полку. При виконанні розвідувальних завдань Олексій Калашников знищив 5 гітлерівців. При штурмі Клевані двічі піднімав підіймав бійців в атаку, вразив на вулицях містечка ще 10 ворогів. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

За відсутності командира дивізіону (був викликаний до штабу дивізії) тимчасове командування прийняв начальник штабу гвардії старший лейтенант Василь Васильович Купко. Начштабу на чолі передового ескадрону в числі перших увірвався на околицю Клевані і вміло керував боєм підрозділів.

У числі перших до Клевані увірвався взвод ПТР на чолі з помічником командира взводу гвардії старшим сержантом Іваном Івановичем Яшиним (3-й ескадрон). Бійці взводу прорвали німецьку оборону і першими вийшли на західну околицю містечка. В бою знищили 30 ворожих солдат, а ще 10 взяли в полон. Іваном Яшиним також був підбитий легковик, в якому намагався втікти командир німецького батальйону. Гвардії старший сержант Яшин був удостоєний ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора). Орденом Слави 3-го ступеня був нагороджений розвідник – спостерігач гвардії червоноармієць Анатолій Іванович Максимов, котрий одним з перших увірвався до ворожих позицій, знищив гранатою розрахунок станкового кулемету.

Ворога, який засів у будівлях у містечку, викурювали бійці взводу ПТР гвардії лейтенанта Василя Федоровича Титаренка. В бою за Клевань його взводом було знищено до роти піхоти, захоплено в полон 62 солдат противника. Також бронебійники знищили 2 вантажівки і захопили обоз з 6 підвод. Василь Титаренко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

9 німецьких машин з піхотою намагались прорватись до Клевані і перерізати дорогу Клевань – Рівне. Атака була підтримана чисельним мінометним і артилерійським вогнем. На шляху німців стали підрозділи 6-го гвардійського окремого протитанкового дивізіону.

У бою відзначились бійці кулеметного взводу гвардії лейтенанта Василя Миколайовича Шаклеїна. Взводом було зупинене просування німецького обозу, знищені до 30 солдат противника та подавлений вогонь 5 кулеметів. Стійко тримались кулеметники взводі також при відбитті ворожих контратак.

Навідник станкового кулемету гвардії єфрейтор Єрофій Савелійович Герасимов при відбитті двох контратак прицільним вогнем знищив 2 вантажівки і до 50 солдат. До 20 німецьких солдат і 50 коней було знищено взводом ПТР гвардії лейтенанта Зовена Мкртичевича Сакияна. За прикладом свого командира бронебійники перейшли в контратаку і завершили розгром ворога. Гвардії лейтенанти Шаклеїн та Сакиян були нагороджені орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, а Єрофій Герасимов за відвагу в бою був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Червоного Прапора).

На марші з ворожим батальйоном 1 лютого стикнувся 3-й ескадрон 6-го гвовптд , яким командував гв. старший лейтенант Віктор Олексійович Сергєєв. Німці й «козаки», які прорвались через бойові порядки кінноти, увірвались до Клевані і намагались пробитись далі в напрямку на Рівне. Ескадрон Віктора Сергєєва зупинив просування ворога. В бою буди знищені до півтори сотні піхотинців, підбиті легковий та два вантажні автомобілі, захоплені 20 підвод та 40 ворожих вояків. 

Сергєєв В.О.

Протитанкістів вогнем підтримав кулеметний взвод молодшого лейтенанта Мамарджана Такирова. Вмілим маневруванням вогнем станкових кулеметів було забезпечене розгортання ескадрону. Кулеметники знищили дві вантажівки з піхотою, легковик, в якому знаходився командир німецького батальйону, мотоцикл, до 70 піхотинців ворога.

В організації бою проти ворожої колони на захід від Клевані безпосередню участь приймав заступник командира 6-го гоптдн зі стройової частини гвардії капітан Микола Іванович Рагулін. Завдяки його вмілому командуванню 2-й та 3-й ескадрони дивізіону вчасно осідлали дорогу Цумань-Клевань і з підходом колони противника наніс по ній нищівний удар. У взаємодії з підрозділами 163-го кавалерійського полку 8-ї Далекосхідної кавалерійської дивізіон  наголову був розгромлений батальйон противника, вбито і поранено до 150 ворожих вояків, 10 солдат взяті до полону. Крім того були розбиті та захоплені 80 возів і 40 коней.

Усього підрозділами 6-го гоптдн у бою за Клевань були знищені 2 танки, 9 вантажівок, до 200 офіцерів і солдат. До полону взято 84 ворожі солдати і офіцер на чолі з командиром батальйону майором Рубаном. Трофеями проти танкістів стали 80 підвод з вантажами. Командир дивізіону гвардії капітан Стан (представлявся до ордену Вітчизняної війни 1-го ступеня), командир 3-го ескадрону гвардії старший лейтенант Сергєєв та командир кулеметного взводу гвардії молодший лейтенант Тахиров (представлялись до орденів Червоного Прапора) були нагороджені орденами Олександра Невського, а начальник штабу дивізіону гв.старший лейтенант Купко – орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора), гвардії капітан Рагулін – орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (представлявся до ордену Червоного Прапора).

Слідом за 6-м гопвдн містечко атакували ескадрони 163-го Ульянівського Червонопрапорного кавалерійського полку (8-ма Далекосхідна кавалерійська дивізія) під командуванням майора Олександра Степановича Чиперіна. 

Чиперін О.С.

Полк отримав завдання оточити гарнізон в Клевані, попередити його прорив до Рівного, та завадити виходу ворога до тилів дивізії. В ході бою за Клевань кавалеристами було знищено 216 ворожих солдат  і офіцерів (за іншими даними 180), дві 75мм гармати, 5 станкових кулеметів, 30 гвинтівок, 539 коней, 150 возів з майном, дві вантажівки. У полон було взято 1 офіцера та 66 солдат, трофеями кіннотників стали 45мм гармата, зенітна установка, 6 мінометів, 4 станкові та 37 ручних кулеметів, 118 гвинтівок, 29 коней, 175 підвод (за іншими даними 325), 3 легкові та 9 вантажних автомобілів, 2 мотоцикли, 10 велосипедів. Втрати полку склали 31 чол. вбитими. За рішучі, сміливі дії командир полку майор Чиперін був удостоєний своєї першої бойової нагороди - ордену Червоного Прапора, а начальник штабу полку старший лейтенант Микола Павлович Орленко – орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Орленко М.П.

У районі містечка Клевань також відзначились офіцери, сержанти і солдати 37-го артилерійсько-мінометного полку майора Дмитра Семеновича Чебернина (8-ма кд)

За здійснення розвідки вогневих точок противника і корегування вогню батареї 120мм мінометів орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня був нагороджений командир відділення розвідки сержант Іван Михайлович Кассихін. Завдяки переданим ним даним батареєю було знищено дві 75мм гармати, 2 станкові кулемети та до взводу піхоти противника.

Розрахунком ДШК старшого сержанта Кузьми Васильовича Каранаєва було знищено німецький кулемет, 5 підвод з вантажами та перекриті підходи до мосту, внаслідок чого трофеями кіннотників стали 50 одиниць гужового транспорту з вантажами. Кузьма Каранаєв був нагороджений орденом Червоної Зірки (представлявся до ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня).

За період боїв з 28 січня по 10 люте 1944 року в тилах Рівненського і Луцького угрупувань ворога 37-м амп було розсіяно і знищено до 3 батальйонів піхоти противника, подавлений вогонь 7 артилерійських батарей, 45 кулеметних гнізд, знищено 4 танки, самохідна гармата, 25 автомобілів, 100 одиниць гужового транспорту з вантажами. Полк своїм вогнем забезпечив успішний наступ полкам дивізії і вихід на рубіж річки Іква. Командир полку майор Чебернин був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Загальне керівництво діями артилерії при знищенні Цуманського угрупування ворога в семигодинному бою в районі Клевані здійснював начальник штабу артилерії 6-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії підполковник Герман Іванович Анохін, котрий був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Всього в бою 1 лютого частинами і підрозділами 6-го гвКК в Клевані був розгромлений посилений батальйон польової жандармерії, захоплений німецький обоз чисельністю 300 одиниць гужового транспорту з продовольством та військовим майном, а також цінні штабні документи.

Захоплення району Клевані частинами 6-го гвардійського корпусу було надзвичайно важливим з оперативно-тактичної точки зору: було перекрите автомобільне та залізничне сполучення між Рівним і Луцьком, сили противника були роз’єднані, а його рівненське угруповання опинилося перед загрозою удару з тилу.

Саме під Клеванню було прийняте рішення, яке стало вирішальним для всієї Луцько-Рівненської операції у смузі 13-ї армії. Війська 6-го гвардійського кавалерійського корпусу були розділені з метою виконання бойових завдань у трьох напрямках: 13-а гвардійська кавалерійська дивізія гвардії генерал-майора П.І.Зубова отримала завдання вийти на рубіж річки Іква та зав’язати бої з противником на відтинку фронту Млинів – Дубно; 8-ма Далекосхідна дивізія генерал-майора П.А.Хрустальова повинна була осідлати шосе Рівне-Дубно в районі Омеляни і забезпечити відбиття атак ворога із сходу та південного сходу; 8-ма гвардійська кавалерійська дивізія гвардії генерал-майора Д.Н.Павлова з району Деражного мала завданням вийти на підступи до Рівного і атакувати спільно з Рівненським партизанським з’єднанням генерал-майора Бегми противника з північного заходу та у взаємодії з частинами 6-ї, 121-ї гвардійських стрілецьких та 112-ї стрілецької дивізій оволодіти містом до кінця дня 2 лютого.

1 лютого завдання вивести 142-й вптап і 11-й гмп в район містечка Клевань для подальшого руху в напрямку на Рівне отримав помічник начальника штабу артилерії 6-го гвКК гвардії капітан Євген Петрович Кибенко. На переправі через Стир гв.капітан Кибенко організував швидке проходження колон цих полків. Слідом за артилерійськими частинами йшли тили 13-ї гвардійської та 8-ї далекосхідної кавалерійських дивізій. Коли тилові частини стали переправлятись через річку, до переправи вийшла група німецьки солдат і їх союзників із числа «козаків». Гвардії капітаном Кибенком за допомогою партизан, які саме знаходились в цьому районі, була організована оборона переправи, напад противника був відбитий, обози кав дивізій переправились через Стир. Євген Дибенко був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Орден Червоної Зірки отримав ще один помічник начальника штабу артилерії 6-го гвКК, щоправда по зв’язку – гвардії капітан Олександр Іванович Ромащенко, котрий в бою за Цумань 31 січня забезпечив зв’язок із корпусними артилерійськими та мінометними частинами, а 1 лютого особисто зв’язався з 142-м вптап та 11 гмп, які дали залп по ворожій колоні, що рухалась в напрямку до Клевані.

Поки 29-й гвардійський та 163-й кав полк громили гітлерівців в районі Скреготівки та Клевані, 31-й гвардійський кавалерійський (8-ма гв.кд) під командуванням гвардії полковника Юхима Абрамовича Попова 30 січня вийшов до Деражного. Першим до населеного пункту в кінному строю вийшов 2-й ескадрон, яким командував гвардії лейтенант Олексій Петрович Коноваленко. На околиці містечка кіннотники спішились і почали штурм ворога. Вже в ході першої атаки кавалеристи зайняли траншеї на околиці і стали розвивати наступ. Слідом за другим ескадроном в бій вступили основні сили полку.

31 січня кавалеристи полку оволоділи цим важливим вузлом супротиву ворога на шляху Рівне-Ковель. У бою гв.лейтенант Коноваленко отримав важке поранення і був евакуйований. За вміле командування підрозділом і особисту мужність був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Кіннотників вогнем підтримали батареї 140-го гвардійського артилерійсько-мінометного полку дивізії під командуванням гвардії майора Жандарова. Координацію діями підрозділів полку в бою за Деражне, а згодом і Рівне здійснював начальник штабу частини гвардії капітан Мойсей Ісакович Фугенфіров. Завдяки чіткій взаємодії з шабельними ескадронами, вмілому маневру вогнем та гарній розвідці артилеристи змогли знищити дві гармати, до 50 ворожих солдат та подавити вогонь німецької батареї.

Фугенфіров М.І.

Урядової нагороди – ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня був удостоєний і кавалер медалі «За відвагу» (07.09.1942) та ордену Червоного Прапора (18.04.1943) командир 140-го гвардійського артилерійсько-мінометного полку гвардії майор Сергій Миколайович Жандаров. Під його особистим керівництвом батареї полку 31 січня був розсіяний і частково знищений ворожий гарнізон. Прямі попадання по переправі через р. Стубла відрізали противнику шляхи відходу. Успішні дії артилеристів 140-го гв.амп сприяли оволодінню містечком.

Особовий склад взводу управління 140-го гамп

Відзначились також кулеметники 2-го ескадрону 16-го гвардійського окремого дивізіону ППО) під командуванням гвардії лейтенанта Михайла Миколайовича Жерносєка . На підступах до містечка розрахунками ДШК було знищено 6 вогневих точок противника, а одними з перших вступили на вулиці Деражного бійці 1-го взводу гвардії лейтенанта Володимира Васильовича Артемонова.

Попереду були бої зі звільнення Рівного та невдалий наступ на Дубно…