ВЕЛИКА АРМІЯ
ОФІЦЕРИ АРМІЇ КОРОЛІВСТВА САКСОНСЬКОГО
Габленц Генріх
Адольф (Heinrich Adolf von Gablenz), барон
(1764,
Weyde – 11 травня 1843, Дрезден)
Військову службу розпочав у
саксонській кавалерії. Бойове хрещення отримав у 1793 році в складі гусарського
полку, який воював проти французів на Рейні. У 1794 році отримав чин ротмістра.
В кампанії 1806 року відзначився у битві при Йені, де командував двома
ескадронами саксонської кавалерії. Брав
участь в Австрійській кампанії 1809 року, отримав чин полковника. Із 1810 року
командував шеволежерським (легко-кінним) полком, шефом якого був принц Клеменс
(Chevauxlegers-Regiment
Prinz Clemens). Напередодні вторгнення Великої армії на територію
Російської імперії 17 червня 1812 року отримав чин генерал-майора і призначення
на посаду, командира 23-ї бригади легкої кавалерії VII армійського корпусу
генерала Реньє. 16 листопада залишив армію через хворобу. У 1813
році після битви під Калішем, вивів бригаду на територію Галичини. Згодом
командував 26-ю бригадою легкої кавалерії VII-го корпусу. У 1815
році очолював саксонські окупаційні війська у Франції, 1817 році отримав чин
генерал-лейтенанта. 4
грудня 1830 року був призначений губернатором Дрездена і перебував на цій
посаді до смерті. Автор неопублікованих записок про похід 1812 року.
Кленгель Генріх Христиан Магнус фон
(von Klengel Heinrich Christian Magnus))
(1761 - 1814)
Саксонський генерал-майор.
У 1812 році командир 1-ї
бригади 22-ї піхотної дивізії, взятий
в
полон у м. Кобрин15 (27) липня 1812 року. Під час полону перебував
у Києві разом з іншими офіцерами і солдатами своєї бригади.
Лекок (Ле Кок) Карл Крістіан Ердман фон
(нім. Karl Christian Erdmann von Le Cog)
(28
жовтня 1767,Торгау – 30 червня 1830, Брич,
кантон Валліс)
Народився в родині полковника
саксонської армії. Після закінчення військової школи в Мейсоні розпочав службу 2 січня 1780 року в
полку свого батька з чином прапорщика. У 1785 році в чині капітана отримав під
командування піхотну роту. 30 травня 1800
року отримав
чин майора і в підпорядкування піхотний батальйон Одним з перших у саксонській
армії започаткував заняття тактикою із солдатами. Успішно воював у кампаніях 1806-1807 рр. Кампанії
почав на посаді командира гренадерського батальйону у складі корпусу Блюхера. Проявив себе хоробрим і талановитим офіцером.
Відзначився в битві під Йєною. У 1807 році отримав чин підполковника. 22
жовтня 1810 року отримав чин генерал-лейтенанта. За планом
саксонського короля повинен був командувати саксонським корпусом Великої армії,
натомість рішенням Наполеона був призначений дивізійний генерал Реньє, а Лекок
отримав під командування 21-шу піхотну дивізію 7-го корпусу, проте залишився
старшим саксонським генералом. Після поразки в
російській кампанії 1812 року повернувся до Саксонії. У
1813 році очолив заново сформовані саксонські частини. Учасник боїв під Грос-Беереном
і Ютенборгом. У 1814
році на
чолі саксонського контингенту армій антинаполеонівської
коаліції бився на території Нідерландів
проти свої колишніх союзників – французів. У кампанію 1815 року (100 днів
Наполеона) був призначений головнокомандувачем Саксонського корпусу.
По закінченні війни був головнокомандувачем армії Саксонського
королівства, здійснив заходи з її реорганізації та переозброєння. Помер по дорозі до Південної Італії.
Функ Карл Вільгельм Фердинанд фон (Karl Wilhelm Ferdinand von
Funck)
(13.12.1761,
Брауншвейг - 7.8.1829)
Військову службу
розпочав лейтенантом саксонського гвардійського корпусу у 1780 році. Займався
військовою історією. Був співавтором «Історії кайзера Вільгельма II» («Geschichte
Kaiser Friedrich II»), виданій в 1792 році. Співпрацював з газетою «Альгеймайє
Літературцайтунг». У 1791
отримав чин ротмістра і призначення до щойно сформованого гусарського полку. Брав
участь у Рейнській кампанії проти французьких військ. У
кампанії 1806 року перебував на посаді ад'ютанта генерала фон Цешвіца у чині
майора. Учасник битви під Йєною. Після війни був призначений флігель-ад'ютантом
короля Саксонії, незабаром отримав чин генерал-майора. Приймав
активну участь у реорганізації саксонської армії в 1810-1811 рр. У 1810 році
отримав чин генерал-лейтенанта. На початок 1812 року командував 1-ю
кавалерійською дивізією VII корпусу , а після смерті генерала Гутшміда був
призначений командиром 22-ї піхотної дивізії. Проявив себе хорошим командиром,
був найближчим помічником дивізійного генерала Шарля Реньє. У січні
1813 року залишив військову службу. По закінченні Наполеонівських війни і до
1818 року був при головній квартирі герцога Веллінгтона. Опублікував кілька
історичних робіт, у тому числі «Спогади про кампанію саксонського корпусу генерала
Реньє в 1812» («Erinnerungen
Aus Dem Feldzuge Des S Chsischen Corps Unter Dem General Grafen Reynier Im Jahr
1812»),
виданій у 1829 році в Дрездені та «Картини часів війни» у 4 томах («Gemalde
Aus Dem Zeitalter Der Kreuzzuge»), виданих в Лецпцігу у 1820-1824 рр. | 
