Єфимович Андрій
Олександрович
1773 - 4
серпня 1823
Походив з дворян
Махнівського повіту Київської губернії. У 1789
році був зарахований фур'єром до лейб-гвардії Преображенського полку. Брав
участь в російсько-турецькій війні. За відвагу в 1792 р. отримав чин поручика та
був переведений до Катеринославського кірасирського полку. У 1794 р. в чині
ротмістра був переведений до Олександрійського гусарського полку. У
1806-1807 рр підполковник Єфимович брав участь у війні з Францією: воював під
Чарновим, Пултусьом і Янковим, де був поранений. 2
червня 1807, при відступі від Фрідланда, зі своїми гусарами врятував 29 гармат,
покинутих на березі р.Алле, і доставив їх до Алленбургу. 20
травня 1808 був нагороджений орденом Св. Георгія
4-го кл.: «В воздаяние
отличнаго мужества и храбрости, оказанных в сражении против французских войск 2
июня при Фридланде, где, командуя полком, ударил во фланг и тыл неприятельской
конницы, с отменным мужеством опрокинул ее и с не малым уроном принудил к
бегству, причем храбро подвигался, находясь всегда впереди, служил примером для
своих подчиненных. Когда же приказано было армии перейти реку, спас оставшиеся
29 орудий с зарядными ящиками, которые взяв с собою и следуя по той стороне
реки, прикрывал до самого Аленбурга, где и присоединился к армии». 12
грудня 1808 року отримав чин полковника, а 12 травня 1809 року був призначений командиром Олександрійського гусарського
полку. Полк на чолі з полковником Єфимовичем з 1810 року перебував у складі
Молдавської армії і відзначився при облозі Силістрії, Шумли, битві під Батіним.
За ці бої полковник Єфимович був нагороджений орденом Св. Анни
2-го ступеня та золотою шаблею з написом «За хоробрість».
З Березня 1812 року Олксандійський гусарський полк у складі корпусу Є.І.Маркова
3-ї Резервної Обсерваційної армії. Брав участь у боях при Кобрині,
Городечні, Чарукові, Борисові. В кампанії
1813 р. відзначився в боях при Лютцені (Єфимович був поранений в голову, проте
залишився в строю) і Бауцені, а особливо на р.Кацбах, де спільно з кіннотниками
Васильчикова відбив 42 гармати. А.О.Єфимович отримав за цей бій алмазні знаки
до ордена Св.Анни 2-го ступеня. 7 січня 1814 в битві під Брієнном
Олександрійський гусарський полк напав на дивізію Дюема і відбив 8 гармат із
зарядними ящиками. За цей
подвиг гусари отримали Георгіївські труби, а їх хоробрий командир - чин генерал-майора
(30 серпня 1814 р., зі старшинством від 17 січня 1814 р.). У подальшому
Олександрійський гусарський воював під Ла-Ротьером і Фер-Шампенуазом. Після
повернення до Росії генерал-майор Єфимович спочатку знаходився в розпорядженні начальника
2-ї драгунської дивізії. 20 грудня 1818 року був призначений командиром 1-ї
бригади 2-ї драгунської дивізії (за «Військовою енциклопедією» Ситіна помилково
говориться що Єфимович - одержав у командування саму дивізію). Виключений
із списків померлим 24 серпня 1823 року.
Єшин Василь
Васильович
(1771
- 29.05.1825)
У 1787 р. вступив волонтером до імператорської армії. Рядовим
брав участь в штурмі Очакова та Ізмаїла. У 1794 р. приймав участь в придушенні
повстання в Польщі, був поранений в ногу. За відвагу і особисту мужність
отримав первинне офіцерське звання – корнет. Приймав участь в бойових діях з
французами в 1805-1807 рр. 30 серпня 1811 року отримав чин полковника. 29 травня 1812 року призначений командиром Татарського уланського полку
(17-та бригада 5-ї кавалерійської дивізії кавалерійського корпусу К.Й. Ламберта
3-ї Резервної Обсерваційної армії). Відзначився в ході реду по території
Герцогства Варшавського, під Брестом, Кобрином, Городечною, Кайдановим. 15
вересня 1813 отримав чин генерал-майора. З 18 травня 1816 р. - командир 2-ї
бригади 2-й уланської дивізії. 12 грудня 1817 нагороджений орденом св. Георгія
4-го кл. З 14 квітня 1818 - командир 1-ї бригади 1-ї кінно-єгерської дивізії.
14 лютого 1820 призначений командиром 2-ї бригади 2-й кірасирської дивізії; 30
серпня 1821року був призначений начальником 2-й уланської дивізії. За час
служби був нагороджений орденами Св. Анни 1-й ст., Св.Володимира 3-й ст.,
Св.Георгія 4-го кл. (12.12.1817 – за вислугу років), Золотим хрест за Прагу,
прусськими орденами «За заслуги» (Pour le Mérite) і Червоного Орла 2-й ст. та золотою шаблею «За хоробрість».
Жевахов
(Джавахішвілі) Іван Семенович
(1762
- 24.07.1837, Одеса)
Із грузинських князів. Військову службу розпочав у 1775 р.
кадетом в Українському гусарському полку. Перший офіцерський чин, полковий
квартирмейстер, отримав у 1786 р. У 1777 р. брав участь в боях з закубанськими
черкесами, в 1789-1791 рр. у війні з турками. Був поранений при штурмі Очакова.
У 1792 р. приймав участь в придушенні повстання в Польщі. 12 листопада 1800
року отримав чин полковника. Учасник боїв з французами в 1806-1807 рр. Добре
зарекомендував себе в кампаніях з французами 1806-1807 рр. 9 вересня 1807 року
був нагороджений орденом Св. Георгія
4-го кл. 20 травня 1808 призначений командиром Охтирського гусарського полку.
31 січня 1811 призначений шефом Серпухівського
драгунського полку (з 27 грудня 1812 - уланський). Відзначився в боях за Янів, під Пінськом і Кобрином. Був
нагороджений орденом Св. Володимира 3-й ст. Після об’єднання Дунайської та 3-ї
Резервної Обсерваційної армій в 3-тю Західну командував кінними загонами з
декількох полків в корпусі генерал-лейтенанта Ф.В.Остен-Сакена. Під час
закордонного походу 1813-1814 рр. приймав участь в осаді фортець Модлін і Ченстохов,
у боях під Дрезденом. 8 квітня 1813 року отримав чин генерал-майора. 31 січня
1817 року подав у відставку і був
звільнений з військової служби «за ранами з мундиром і повним пенсіоном».
Жевахов (Джавахішвілі) Спиридон Еристович,
князь
(1768,
Чернігівська губернія - 25 липня 1815, Веймарн)
Із
грузинських князів. На
військову службу записаний у 1779 році сержантом до лейб-гвардії Преображенського
полку. У 1790 році випущений ротмістром в Олександрійський легкокінний полк. Воював
з турками в 1790-1791 рр.. Брав участь
у бойових діях проти польських конфедератів у 1794 році. Учасник Перського (1796)
та Швейцарського (1799) походів. З 1797 року на службі в Павлоградському
гусарському полку. Учасник
кампанії 1805 року проти французів, воював під Кремсом, Шенграбеном,
Аустерліцем. 24 лютого 1806 року був нагороджений орденом Св.Анни 2-го ст. з
алмазами. В кампанію 1806-1807 рр. бився під Гейльсбергом та Гутштадтом. 12 грудня
1807 року отримав чин полковника. 27 грудня 1807 року був нагороджений орденом
Св.Георгія 4-го кл.:
«В воздаяние отличного мужества и
храбрости, оказанных в сражении против французских войск 24 мая, где во все
время употребляем был, как на переправе через реку Алле, так и на Пасарге с
отличным успехом и оказал при дознанной уже опытности его особенную храбрость и
деятельность, а сверх того прикрывал отступление от Гильсберга к армии отряд
генерал-майора Варника и, командуя вверенным эскадроном и стрелками двух
кавалерийских полков, мужественно отражал стремившегося неприятеля и неусыпною
деятельностью своею обеспечил отступление сего отряда». 20 травня 1808 року був
нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ст. 3
грудня 1810 року був призначений командиром
Павлоградського гусарського полку.
На початку 1812 р. Павлоградський гусарський полк значився
в 14-й бригаді 4-й кавалерійської корпусу С.М.Каменського 3-ї Резервної
Обсерваційної армії. Відзначився в боях на території Герцогства Варшавського в
червні, Берестейщини в липні, серпні і вересні на Волині. Був нагороджений
золотою шаблею «За хоробрість». 15 вересня 1813 року отримав чин генерал-майора. 26 лютого
1814 року нагороджений орденом Св. Георгія 3-го кл. № 365: «В награду отличнаго мужества и храбрости,
оказанных в сражениях против французских войск 23, 25 и 26 февраля при Краоне и
Лаоне». У 1814 році був призначений бригадним начальником в 3-тю гусарську
дивізію. 29 грудня 1815 року був виключений зі списків армії в зв’язку зі
смертю.
| 
