4.1.3. Російська імператорська армія. Є - Ж - Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Неділя
04.12.2016
13:16
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК

4.1.3. Російська імператорська армія. Є - Ж

Єфимович Андрій Олександрович

1773 - 4 серпня 1823

 

Походив з дворян Махнівського повіту Київської губернії. У 1789 році був зарахований фур'єром до лейб-гвардії Преображенського полку. Брав участь в російсько-турецькій війні. За відвагу в 1792 р. отримав чин поручика та був переведений до Катеринославського кірасирського полку. У 1794 р. в чині ротмістра був переведений до Олександрійського гусарського полку. У 1806-1807 рр підполковник Єфимович брав участь у війні з Францією: воював під Чарновим, Пултусьом і Янковим, де був поранений. 2 червня 1807, при відступі від Фрідланда, зі своїми гусарами врятував 29 гармат, покинутих на березі р.Алле, і доставив їх до Алленбургу. 20 травня 1808 був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл.: «В воздаяние отличнаго мужества и храбрости, оказанных в сражении против французских войск 2 июня при Фридланде, где, командуя полком, ударил во фланг и тыл неприятельской конницы, с отменным мужеством опрокинул ее и с не малым уроном принудил к бегству, причем храбро подвигался, находясь всегда впереди, служил примером для своих подчиненных. Когда же приказано было армии перейти реку, спас оставшиеся 29 орудий с зарядными ящиками, которые взяв с собою и следуя по той стороне реки, прикрывал до самого Аленбурга, где и присоединился к армии». 12 грудня 1808 року отримав чин полковника, а 12 травня 1809 року був призначений командиром Олександрійського гусарського полку. Полк на чолі з полковником Єфимовичем з 1810 року перебував у складі Молдавської армії і відзначився при облозі Силістрії, Шумли, битві під Батіним. За ці бої полковник Єфимович був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня та золотою шаблею з написом «За хоробрість». З Березня 1812 року Олксандійський гусарський полк у складі корпусу Є.І.Маркова 3-ї Резервної Обсерваційної армії. Брав участь у боях при Кобрині, Городечні, Чарукові, Борисові. В кампанії 1813 р. відзначився в боях при Лютцені (Єфимович був поранений в голову, проте залишився в строю) і Бауцені, а особливо на р.Кацбах, де спільно з кіннотниками Васильчикова відбив 42 гармати. А.О.Єфимович отримав за цей бій алмазні знаки до ордена Св.Анни 2-го ступеня. 7 січня 1814 в битві під Брієнном Олександрійський гусарський полк напав на дивізію Дюема і відбив 8 гармат із зарядними ящиками. За цей подвиг гусари отримали Георгіївські труби, а їх хоробрий командир - чин генерал-майора (30 серпня 1814 р., зі старшинством від 17 січня 1814 р.). У подальшому Олександрійський гусарський воював під Ла-Ротьером і Фер-Шампенуазом. Після повернення до Росії генерал-майор Єфимович спочатку знаходився в розпорядженні начальника 2-ї драгунської дивізії. 20 грудня 1818 року був призначений командиром 1-ї бригади 2-ї драгунської дивізії (за «Військовою енциклопедією» Ситіна помилково говориться що Єфимович - одержав у командування саму дивізію). Виключений із списків померлим 24 серпня 1823 року.

 

Єшин Василь Васильович

(1771 - 29.05.1825)


У 1787 р. вступив волонтером до імператорської армії. Рядовим брав участь в штурмі Очакова та Ізмаїла. У 1794 р. приймав участь в придушенні повстання в Польщі, був поранений в ногу. За відвагу і особисту мужність отримав первинне офіцерське звання – корнет. Приймав участь в бойових діях з французами в 1805-1807 рр. 30 серпня 1811 року отримав чин полковника.  29 травня 1812 року призначений командиром Татарського уланського полку (17-та бригада 5-ї кавалерійської дивізії кавалерійського корпусу К.Й. Ламберта 3-ї Резервної Обсерваційної армії). Відзначився в ході реду по території Герцогства Варшавського, під Брестом, Кобрином, Городечною, Кайдановим. 15 вересня 1813 отримав чин генерал-майора. З 18 травня 1816 р. - командир 2-ї бригади 2-й уланської дивізії. 12 грудня 1817 нагороджений орденом св. Георгія 4-го кл. З 14 квітня 1818 - командир 1-ї бригади 1-ї кінно-єгерської дивізії. 14 лютого 1820 призначений командиром 2-ї бригади 2-й кірасирської дивізії; 30 серпня 1821року був призначений начальником 2-й уланської дивізії. За час служби був нагороджений орденами Св. Анни 1-й ст., Св.Володимира 3-й ст., Св.Георгія 4-го кл. (12.12.1817 – за вислугу років), Золотим хрест за Прагу, прусськими орденами «За заслуги» (Pour le Mérite) і Червоного Орла 2-й ст. та  золотою шаблею «За хоробрість».

 

Жевахов (Джавахішвілі) Іван Семенович

(1762 - 24.07.1837, Одеса)


Із грузинських князів. Військову службу розпочав у 1775 р. кадетом в Українському гусарському полку. Перший офіцерський чин, полковий квартирмейстер, отримав у 1786 р. У 1777 р. брав участь в боях з закубанськими черкесами, в 1789-1791 рр. у війні з турками. Був поранений при штурмі Очакова. У 1792 р. приймав участь в придушенні повстання в Польщі. 12 листопада 1800 року отримав чин полковника. Учасник боїв з французами в 1806-1807 рр. Добре зарекомендував себе в кампаніях з французами 1806-1807 рр. 9 вересня 1807 року був нагороджений  орденом Св. Георгія 4-го кл. 20 травня 1808 призначений командиром Охтирського гусарського полку. 31 січня 1811 призначений шефом Серпухівського драгунського полку (з 27 грудня 1812 - уланський). Відзначився в боях  за Янів, під Пінськом і Кобрином. Був нагороджений орденом Св. Володимира 3-й ст. Після об’єднання Дунайської та 3-ї Резервної Обсерваційної армій в 3-тю Західну командував кінними загонами з декількох полків в корпусі генерал-лейтенанта Ф.В.Остен-Сакена. Під час закордонного походу 1813-1814 рр. приймав участь в осаді фортець Модлін і Ченстохов, у боях під Дрезденом. 8 квітня 1813 року отримав чин генерал-майора. 31 січня 1817  року подав у відставку і був звільнений з військової служби «за ранами з мундиром і повним пенсіоном».

 

Жевахов (Джавахішвілі) Спиридон Еристович, князь

(1768, Чернігівська губернія - 25 липня 1815, Веймарн)

 

Із грузинських князів. На військову службу записаний у 1779 році сержантом до лейб-гвардії Преображенського полку. У 1790 році випущений ротмістром в Олександрійський легкокінний полк. Воював з турками в 1790-1791 рр.. Брав участь у бойових діях проти польських конфедератів у 1794 році. Учасник Перського (1796) та Швейцарського (1799) походів. З 1797 року на службі в Павлоградському гусарському полку. Учасник кампанії 1805 року проти французів, воював під Кремсом, Шенграбеном, Аустерліцем. 24 лютого 1806 року був нагороджений орденом Св.Анни 2-го ст. з алмазами. В кампанію 1806-1807 рр. бився під Гейльсбергом та Гутштадтом. 12 грудня 1807 року отримав чин полковника. 27 грудня 1807 року був нагороджений орденом Св.Георгія 4-го кл.: «В воздаяние отличного мужества и храбрости, оказанных в сражении против французских войск 24 мая, где во все время употребляем был, как на переправе через реку Алле, так и на Пасарге с отличным успехом и оказал при дознанной уже опытности его особенную храбрость и деятельность, а сверх того прикрывал отступление от Гильсберга к армии отряд генерал-майора Варника и, командуя вверенным эскадроном и стрелками двух кавалерийских полков, мужественно отражал стремившегося неприятеля и неусыпною деятельностью своею обеспечил отступление сего отряда». 20 травня 1808 року був нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ст. 3 грудня 1810 року був призначений командиром Павлоградського гусарського полку. На початку 1812 р. Павлоградський гусарський полк значився в 14-й бригаді 4-й кавалерійської корпусу С.М.Каменського 3-ї Резервної Обсерваційної армії. Відзначився в боях на території Герцогства Варшавського в червні, Берестейщини в липні, серпні і вересні на Волині. Був нагороджений золотою шаблею «За хоробрість». 15 вересня 1813 року отримав чин генерал-майора. 26 лютого 1814 року нагороджений орденом Св. Георгія 3-го кл. № 365: «В награду отличнаго мужества и храбрости, оказанных в сражениях против французских войск 23, 25 и 26 февраля при Краоне и Лаоне». У 1814 році був призначений бригадним начальником в 3-тю гусарську дивізію. 29 грудня 1815 року був виключений зі списків армії в зв’язку зі смертю.

 

Категорія: Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК | Додав: voenkom (13.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 311 | Теги: Єфимович, Жевахов, Єшин | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: