4.1.12. Російська імператорська армія. Ш - Я. - Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:27
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК

4.1.12. Російська імператорська армія. Ш - Я.

Шеншин Василь Никанорович

(17 квітня 1784 - 16 травня 1831)


Із дворян Орловської губернії. 28 травня 1786 був записаний фур'єром до лейб-гвардії Ізмайловського полку. 9 грудня 179 розпочав дійсну службу в цьому ж полку портупей-прапорщиком. 30 вересня 1798 року отримав чин прапорщика. Брав участь у кампанії 1805 р. У 1807 р. воював з французами під Гутштадтом, Гейльсбергом і Фрідландом. У останньому був поранений кулею в ліву ногу, за відмінні дії в бою отримав чин капітана. 14 квітня 1809 отримав чин полковника і був переведений до Архангелогородського мушкетерського полку. Брав участь в боях з турками в 1809-1811 рр. При штурмі фортеці Журжа був поранений у ліву руку. 17 червня 1811 був призначений шефом Архангелогородського піхотного полку. На чолі полку і одночасно 1-ї бригади 8-ї піхотної дивізії (2-й корпус П.К.Ессена, Дунайська армії) прийняв участь в боях на Волині, Берестейщині, під Борисовим, на Березині. Переслідував ворога до Вільно. В кампанії 1813 приймав участь в облозі і взятті Торна, битвах під Бауценом, Дрезденом, Пірною. 15 вересня 1813 року отримав чин генерал-майора. Під Лейпцигом отримав поранений в живіт. За хоробрість 6 жовтня 1813 був нагороджений орденом Св. Георгія 3-го кл. (№ 327): «В воздаяние отличных подвигов мужества и храбрости, оказанных в сражении против французских войск 6 октября под Лейпцигом, при штурме деревни Грос-Пота». В битві під Монмірайлем був поранений картеччю в праву руку. 6 травня 1814 призначений командиром 2-ї бригади 8-ї піхотної дивізії. 18 лютого 1818 року отримав у командування 1-шу бригаду 23-ї піхотної дивізії. 29 травня 1821 був призначений командиром лейб-гвардії Фінляндського полку. З 7 лютого 1823 командував 1-ю бригадою 2-ї гвардійської піхотної дивізії, з 14 березня 1825 - 1-ю бригадою 1-ї гвардійської піхотної дивізії. Одним з перших бригадних командирів гвардії прийняв присягу на вірність Миколі I 14 грудня 1825 року. 15 грудня був зарахований до імператорської свити і отримав звання генерал-ад'ютанта. 22 серпня 1826 отримав чин генерал-лейтенанта. Брав участь у війні з турками в 1828-1829 рр. Приймав участь в облозі і взятті Варни. 23 вересня 1828 був призначений командиром 1-ї гвардійської піхотної дивізії. У 1831 р. брав участь у Польській кампанії. Помер від холери. Похований у Петербурзі на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

 

Шкапський Михайло Андрійович

(1754 - 10 липня 1815)


Походив із родини російського обер-офіцера. 1 вересня 1769 був зарахований на службу рядовим до кінного ескадрону Московського легіону, 22 березня 1770 був переведений із чином підпрапорщика до Сибірського драгунського полку і 4 серпня того ж року отримав чин сержанта. У 1773-1774 рр.. брав участь у придушенні повстання Пугачова. У травні 1776 року був переведений до Кабардинського піхотного полку. Воював з гірськими народами в Закубанні 21 квітня 1778 отримав чин прапорщика. 1 березня 1784 року в чині капітана був переведений до Володимирського піхотного полку. Воював з горцями та турками на Кавказі в 1787-1791 рр. Відзначився при облозі і штурмі Анапи, та був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ст. з бантом. У 1792 і 1794 р. у складі Нижегородського полку воював з польськими повстанцями на території Західній Білорусії і Литви. У 1799 р. брав участь у поході до Швейцарії в корпусі генерал-лейтенанта А.М.Римського-Корсакова. Відзначився в бою під Шафхаузеном, де отримав поранення кулями в праву ногу і праву руку. За цей бій отримав чин підполковника. 26 листопада 1803 року був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. (за вислугу років). У кампанію проти французів 1805 року відзначився в битві під Аустерліцем. 23 квітня 1806 року отримав чин полковника. Також відзначився під Прейсіш-Ейлау та Фрідландом. 27 січня 1808 року був призначений шефом Старооскольського мушкетерського (з 1811 р. – піхотний). На чолі цього полку воював у складі Дунайської армії проти турків в 1809-1811 рр. 18 липня 1811 за проявлені мужність і героїзм в битві під Рущуком отримав чин генерал-майора. За бої вересня 1812 року під Володимиром-Волинським та Любомлем 20 березня 1813 року був нагороджений орденом Св. Георгія 3-го кл. (№ 278) : «В воздаяние отличнаго мужества и храбрости, оказанных в сражениях при преследовании французских войск с 25-го октября по 13-е ноября 1812 года». У 1813 р. відзначився при взятті Любліна, брав участь у взятті Ченстохова, в облозі Бреслау, в битві на р. Кацбах і під Лейпцигом, в 1814 р. при облозі Майнца. Після війни командував 2-ю бригадою 22-ї піхотної дивізії. У 1815 р. брав участь у другому поході до Франції. По поверненні до Росії захворів і невдовзі помер. Виключений із списків 8 травня 1816 року. За подвиги на полі брані і військову службу був нагороджений: орденами Георгія 3-го і 4-го кл., Володимира 3-го ст., Св. Анни 1-й ст.; шведським Меча; золотою шпагою «За хоробрість».

 

Шуханов Данило Васильович

(1745, Молдова – 1814)

 

Із молдавських дворян. Був зарахований на військову службу у 1755 році до Бахмутського гусарського полку. Учасник російсько-турецьких воєн кінця XVIII ст. За успішні дії при відбитті турецького десанту на Кінбурнській косі 2 жовтня 1787 був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. У 1792 і 1794 р. приймав участь у боях проти польських конфедератів. 20 червня 1799 отримав чин полковника. Під час російсько-турецької війни 1806-1812 років брав участь у боях під Базарджиком, Шумлою, Рущуком. На червень 1812 року був командиром Ольвіопольського гусарського полку. У кампанію 1813 р. брав участь у битві під Міхельсдорфом. За відзнаку був нагороджений орденом Св. Володимира 3-ї ст. За Дрезден отримав золоту шаблю «За хоробрість». 15 вересня 1813 отримав чин генерал-майора. Виключений зі списків померлим 13 грудня 1814 року. Нагороди: ордени Св. Володимира 3-ї ст., Св. Анни 2-ї ст., Св.Георгія 4-го кл., прусський орден Червоного Орла, хрести за Ізмаїл та Базарджик, золота шабля «За хоробрість».

 

Щербатов Олексій Григорович (1-й)

(23.2.1776, Москва — 18.12.1848, Москва)


Із князів Щербатових, які вели свій рід від Рюрика. 10 квітня 1782 року був записаний фур'єром (унтер-офіцерський чин квартирмейстерської служби) до лейб-гвардії Семенівського полку. 1 січня 1792 року розпочав дійсну службу в цьому ж полку в чині прапорщика. Припав до душі імператору Павлу І і в його правління зробив стрімку кар’єру. 5 квітня 1799 року отримав чин полковника. 27 жовтня 1800 року отримав чин генерал-майора і посаду шефа Тенгінського мушкетерського полку. Стрімка кар’єра обірвалась 23 вересня 1804 року, коли вимушений був вийти у відставку за сімейними обставинами. На військову службу повернувся за рік - 4 вересня 1805 року і був призначений шефом Подільського мушкетерського полку. Брав участь у війні 1806-1807 рр.. Відзначився у битві під Голиміним (14.12.1806) і 29 січня 1807 р. був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. (№ 707). У тому бою командуючи своїм полком і двома батальйонами Таврійського гренадерського полку, зупинив відступ російських військ, особисто взяв знамено полку і повів підлеглих в атаку. В результаті дій Щербатова російські війська не тільки припинили відступ, але й змусили відійти переважаючі сили противника. Також відзначився під Пулутськом і Прейсіш-Ейлау. У березні 1807 р. командував резервною бригадою, яка обороняла від французів Данциг. Після капітуляції Данцига відмовився дати слово не воювати проти Франції протягом року. Повернувся з полону по укладенні Тільзітського миру. У 1809 -1810 рр. воював у складі Молдавської армії, при облозі Шумли був важко поранений в груди. У 1812 р. командував 18-ю піхотною дивізією 3-ї Резервної Обсерваційної армії корпусу С.М.Каменського. Брав участь у боях під Брестом, Кобрином і Городечною. 31 липня прийняв у генерала від інфантерії С.М.Каменського командування корпусом. Відзначився в боях під Борисовим і Студянкою, 22 листопада 1812 року за бойові дії під Брестом, Кобрином та Городечно був нагороджений орденом Св. Георгія третього кл. (№ 254). 16 листопада 1812 (за іншими даними 23 травня 1813р.) отримав чин в генерал-лейтенанта і отримав у командування 6-й піхотний корпус (17-та і 18-та піхотні дивізії). Навесні 1813 брав участь в облозі Торна і в боях під Кенігсвартом і Бауценом, Під Кенігсвартом 7 травня 1813р. війська корпусу князя Щербатова розгромили італійський корпус і взяли в полон понад 750 чол. У бою під Бауценом Щербатов був важко поранений. У другій половині кампанії 1813 року командував 6-м піхотним корпусом Сілезької армії і відзначився в боях на річці Кацбах і під Левенбергом, де розбив дивізію генерала Пюто. Був нагороджений орденом Св. Олександра Невського. За вміле командування з’єднаннями і особисту мужність в битві під Лейпцігом був нагороджений золотою шпагою з алмазами. У 1814 р. під Брієнном корпус князя Щербатова захопив 28 ворожих гармат і 3000 полонених, командувач корпусу 17 січня 1814 року був удостоєний ордена Св. Георгія 2-го кл. (№ 62). Згодом війська корпусу генерал-лейтенанта Щербатова брали участь в облозі Суассона та взятті Парижа. Після війни командував 18-ю піхотною дивізією. З 01.04.1814 – командував 2-м окремим корпусом. 9 квітня 1816 року був призначений командиром 6-го піхотного корпусу. 30 серпня 1816 був зарахований до імператорської свити з присвоєнням звання генерал-ад'ютант. 12 грудня 1823 року отримав чин генерала від інфантерії. 25 листопада 1824 р. призначений командиром 4-го піхотного корпусу, а 16 вересня 1826 - командиром 2-го піхотного корпусу. 6 жовтня 1831 призначений шефом Подільського піхотного полку. 11 червня 1832 призначений головою генерал-аудіторіату, 2 квітня 1833 призначений шефом Подільського єгерського полку. Брав участь у Польській кампанії 1831 р. За взяття Варшави був нагороджений золотою шпагою з алмазами і лаврами. 13 грудня 1835 вийшов у відставку по хворобі. Повернувся на службу 24 квітня 1839 року з призначенням шефом Подільського єгерського полку. Цього ж року увійшов до складу Державної Ради. 6 червня 1843 року був призначений Московським генерал-губернатором і приступив до виконання обов’язків з 14 квітня 1844 року. Серед значимих діянь О.Г.Щербатова на цій посаді – заборона дитячої праці в нічний час, створення комісії з виявлення причин забруднення річок у Москві фабриками, реалізація архітектурно-містобудівного плану. 10 жовтня 1843 року був нагороджений найвищим орденом Російської імперії - Св. Андрія Первозванного. 6 травня 1848 року подав у відставку в зв’язку з хворобою і невдовзі помер. Похований  на території Донського монастиря в Москві.

 

Язиков Петро Григорович

(1756 - 1826 або 1827)

 Із дворян Муромського повіту Володимирської губернії, син відставного прапорщика На військову службу був записаний 12 жовтня 1768 капралом до Тобольського мушкетерського полку. 9 червня 1769  розпочав дійсну службу в чині прапорщика. У 1771-1773 роках брав участь у кампанії проти польських конфедератів (бої з Барською конфедерацією). Брав участь у придушенні постання Омеляна Пугачова в 1774 році. 31 березня 1776 року був переведений до Генерального Штабу зі званням обер-квартирмейстера майорського чину. 10 вересня 1778 в чині підполковника був переведений до Псковського піхотного полку. Учасник російсько-шведської війни 1788-1790 рр. У кампанії 1789 року відзначився при взятті укріплених поселень Сутлуйокі і Тавастіль, за що 21 квітня отримав чин полковника. У 1790 році відзначився при атаці шведських батарей в районі села Герлійокі. 8 вересня 1790 був нагороджений орденом Св. Георгія 4-го кл. (№ 400 по кавалерський списку Судравського і № 753 за списком Григоровича-Степанова). У 1792 році він знову придушував чергове польське повстання. В кампанії 1794 року проти поляків за штурм Праги та взяття Варшави отримав золоту шпагу з написом «За хоробрість». 1 січня 1795 отримав чин бригадира з призначенням другим комендантом Варшави. 22 травня 1797 був звільнений у відставку. 19 липня 1801 року був відновлений на службі, отримав чин генерал-майора і призначений черговим генералом при Військовій колегії. 18 квітня 1803 року був переведений на посаду Воронезького військового коменданта і шефа Воронезького гарнізонного батальйону. 21 вересня 1810 звільнений від займаних посад і визначений складатися по армії. 17 січня 1811 був призначений шефом Саратовського піхотного полку і командиром 2-ї бригади 13-ї піхотної дивізії. У серпні 1812 року бригада була перекинута з Криму на Волинь де у вересні 182 року увійшла до резерву Дунайської армії і брала участь у справах під Павловичами та Устилугом, наступі в напрямку до Брест-Литовського та згодом наступі в напрямку на Варшаву. Кампанію 1813 року частини під командуванням Язикова розпочали з осади Модліна (з 28 січня 1813). 29 червня при відбитті вилазки французів генерал Язиков був контужений ядром в праве стегно, і відправлений на лікування до свого маєтку. За бої проти французьких військ був нагороджений орденами Св. Анни 2-го ступеня з алмазами, Св. Володимира 3-го ступеня, золотою шпагою з написом «За хоробрість» і алмазними прикрасами, а також прусським орденом Pour le Mérite. У травні 1814 року (за іншими даними - 25 вересня) повернувся до своєї бригади. 28 грудня 1816 був призначений начальником штабу 8-го піхотного корпусу, а і через деякий час переміщений на аналогічну посаду в 6-й піхотний корпус. 1 лютого (за іншими даними 3 березня) 1818 року був призначений начальником 1-го округу Окремого корпусу внутрішньої сторожі. 18 березня 1826 року виключений зі списків у зв’язку зі смертю.

Категорія: Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК | Додав: voenkom (13.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 467 | Теги: щербатов, Шкапський, Шуханов, Шеншин, Язиков | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: