3.2. Характеристика полків Дунайської армії - Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:28
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ

3.2. Характеристика полків Дунайської армії

Практично всі полки і окремі підрозділи, а відповідно їх генерали, офіцери і солдати мали значний досвід бойових дій, особливо з турками.

З огляду на те, що полків була значна кількість зупинюсь на історії лише тих, які або приймали участь в бойових діях на території Волині, їх історія якимось чином пов’язана з Волинню або внесли значний внесок у військову історію.

До найстаріших полків російської імператорської армії (34 петровські полки) належав В’ятський піхотний полк, сформований 25 червня 1700 як Піхотний Павла Бернера полк. Свою назву отримав 10 березня 1708 року. Щоправда ця назва декілька разів мінялась. Як і інші полки з 26.10.1798 по 29.03.1801 називався за шефом і відповідно найменувався: Самаріна 2-го (26.10.1798 по 18.02.1799), фон Мантейфеля (з 18.02.1799 р.). 29 березня 1801 року отримав назву В’ятський мушкетерський, а 22.02.1811 – В’ятський піхотний полк. Полк брав участь практично у всіх війнах, які тоді вела Російська імперія. За взяття Берліна в 1760 році полк отримав дві срібні сурми. У 1798 році полку були вручені прапори зразку 1797 року. Офіцери і солдати полку брали участь в битвах під Аустерліцем (20.11.1805) Острові (22.01.18070. Остраленці (04.02.1807), Пулутськом (04.05.1807). У 1808-1812 рр. полк у складі Молдавської армії воював на території Молдавії, Валахії, Болгарії. З 15.11.1821 по 13.12.1825 рр. полком командував Павло Іванович Пестель, керівник декабристів на території України.

Ще раніше – в січні 1653 року, був заснований солдатський Старооскольський полк. На 1700 рік в полку налічувалось 275 старих солдатів. З реформуванням російського війська до складу полку були включені 53 драгуни, 68 служивих людей міської служби та 130 чол. різних станів. У 1711 р. полк увійшов до складу чотирьох полків Київської губернії, а з 1713 року переведений у формування ландміліції Київської губернії. У 1730 році полк отримав свій прапор в центрі якого було розміщено вензель імператриці. У січні 1731 року Старооскольський полк знову став самостійним військовим формуванням у складі української ландміліція, а з березня 1736 кінним полком Українського ландмілійного корпусу. 11 січня 1765 р. був затверджений герб полку, який зображувався на прапорі до 1775 року.


Герб Старооскольського мушкетерського полку, затверджений у 1765 році

У 1796 р. Старооскольський мушкетерський полк увійшов до складу Литовської лінії. З 31 жовтня 1798 року полк носив найменувався за своїм шефом - Г.П.Козловим, 3 січня 1800 р. - полк Бикова.. Полк мав прапори зразку 1797 р., (отримані в тому ж році): у одного хрест білий, кути яскраво-червоні зі світло-оранжевим (ліворуч верхні половини яскраво-червоні, праворуч світло-помаранчеві), у інших п’яти хрест яскраво-червоний, кути світло-оранжеві. Держаки білі. [65]

У 1806 та 1810 роках на південному театрі воєнних дій були сформовані 29-й єгерський (24 липня 1806) та 45-й єгерський (19 жовтня 1810 г. Пензенського мушкетерського полку) полки. Обидва воювали у складі 3-ї бригади 22 піхотної дивізії Тучкова 3-го корпусу генерала Ланжерона.


Штандарт 29-го єгерського полку

28 серпня 1805 року був сформований Ліфляндський драгунський полк, якому довелось відзначитись в боях 1812 року на Волині. Полк формувався флігель-ад'ютантом полковником бароном фон дер Паленом 1-м в Ошмянах Литовсько-Волинської губернії з 2-го ескадрону Оренбурзького драгунського полку і рекрутів. По формуванні належав до Ліфляндської інспекції. 03.09.1805 полку були присвоєні штандарти (вручені в 1806 р.), зразку 1803 року: один білий з зеленими кутами і чотири зелених з білими кутами, всі з золотим шиттям і бахромою. 04.05.1806 полк було приписано до 8-ї піхотної дивізії. З того часу солдати і офіцери полку практично без перерв перебували в боях. Першою значимою битвою стала битва при Остроленці (1806 р.), у 1807 році були Прейсіш-Ейлау, Гутштадт і Фрідланд. Після нетривалої перерви у 1810 році – війна з турками, учсть у штурмі Базарджика, Шумли; бій під Батіним. 30 черпня 1810 року за відважні дії під Шумлою полк отримав чотири срібні труби з написом «За хоробрість при розбитті 30000 турків при Шумлі 23 липня 1810». У 1811 році полк відзначився в битві під Рущуком. З 12 жовтня 1811 року полк рахувався у складі 6-ї кавалерійської дивізії. [66:11]


Вахмістр Ліфляндського драгунського полку в походній формі

Першим гвардійським кавалерійським полком російської армії деякі дослідники вважають 1-й Уланський Санкт-Петербурзький генерал-фельдмаршала князя Меншикова полк, котрий на Волинь прийшов під назвою Санкт-Петербурзький драгунський полк. Ця частина вела свою історію з 9 квітня 1707 р.. Того дня генералом від кавалерії князем Олександром Дмитровичем Меншиковим у Жовкві було сформовано Лейб-регімент (одна гренадерська і десять драгунських рот) із 759 драгунів драгунського Михайла Зибіна полку під командуванням Йоганна Гешова. (за іншими даними полк був сформований 7 січня 1707 року, як Лейб-Шквадрон (Драгунський Гешопа) або Лейб-регімент, в Москві з служивих людей Драгунського полку Гагаріна. Командир полковник (пізніше бригадир) Антон Антонович Решков. Із цього ж дня 11.03.1816 було встановлено старшинство полку) Полк брав активну участь в бойових діях 1707-1709 років під час Північної війни між Росією і Швецією. Відзначився в битвах під Калішем, (1707), Головчиним, Добрим, Лісовою (1708), топив у крові мирних громадян гетьманську столицю Батурин, воював під Опошнею, Полтавою, Переволочною. Згодом брав участь в походах до Польщі і Німеччини. В 1710 році брав участь у взятті Риги. В 1711 році приймав участь в Прутському поході. 11 травня 1719 року отримав найменуванн - Санкт-Петербурзький драгунський полк. У 1721-1722 – ніс гарнізонну службу в Ризі. З 16.02 по 06.11.1727 року йменувався 1-м Тульским Драгунским полком У1733 році брав участь в Австрійському поході, в 1735-1739 рр. - у російсько-турецькій війні (штурм Очакова – 1737 р.), 1741-1743 рр. - російсько-шведській війні, в ході якої відзначився під Гельсінгфорсом (Хельсінкі). 20 березня 1756 року полк отримав нову назву - Санкт-Петербурзький кінно-гренадерський. Особливо полк відзначився в ході Семирічної війни 1756-1763 рр. Кінні гренадери відзначились при Грос-Єгерсдофі (1757), Куненсдорфі (1759), взятті Берліна у 1760 році. За звитягу  полк був нагороджений срібними литаврами з написом «1760 г. сентября 28-го за храбростъ въ Пруссiи», а зе те, що першим увійшов до Прусської столиці –  дев’яттю срібними трубами з написом «С.-Петербургкому Карабинерному полку, поспђшностiю и храбростiю, взятiе г. Берлина, Сентября 28-го 1760 года». З 19.02.1762 полк йменувався Санкт-Петербурзьким кірасирським, з 25.04 по 05.07 1762 г. - Кірасирским генерал-майора фон Остгофа полком, з 05.07.1762 г. - Санкт-Петербурзький кірасирский полк. 14 січня 1763 року назва знову змінилась, полк став йменуватись - Санкт-Петербурзьким карабінерним. Подальша історія полку перемішана боями проти ворогів зовнішніх і внутрішніх. У 1764 році полк стояв у Вільно. У1768-1769 рр.діяв проти польських конфедератів. У 1770 році – проти турків, приймав участь в штурмі Журжі, та Ізмаїлу. Загартований в боях полк, у 1773 році кинули на Волгу, де саме палахотіло полум’я повстаня під проводом Омеляна Пугачова. До 1774 року вояки полку ганялись за повстанцями. 24.10.1775 року (за В.К.Шенком 16.02.1775) полк було злито з Архангелогородським карабінерним полком (утворений 30 серпня 1705 р.) і частина отримала найменування Санкт-Петербурзький драгунський полк. Полку були передані сім срібних сурм архангологородців з написом «Архангелогородскому Драгунскому полку, поспђшностiю и храбростiю, взятiе г. Берлина, Сентября 28-го 1760 года» та встановлено мати 10 прапорів піхотного зразку, але з золотою бахромою. У новому складі частина брала участь в російсько-турецькій війні 1787-1791 років (полк відзначився при осаді Бендер в 1789 р.), а по її закінченню - у1792 та1794 роках кабінери брали участь у подавленні польського повстання. 31.10.1798 р. (за Шенком - 15.10.1798) полк було перейменовано в Драгунський генерал-майора Шепельова полк. Під цим іменем полк приймав участь в Швейцарському поході і відзначився в битві під Цюріхом. 27.10.1800 полк отримав назву за іменем нового шефа - Драгунський генерал.-майора Енгельгарта 2-го полк. 31.03.1801 полку була повернена назва Санкт-Петербурзького драгунського. Початок нового століття ознаменувався для воїнів частини новими походами і битвами. Драгуни відзначились під Аустерліцем (20.11.1805), Морунгені, Янкові, Прейсіш-Ейлау (захопив два французькі прапори), Гутштадті, Гейльсберзі, Фрідланді. За мужність і відвагу Санкт-Петербурзький драгунський полк отримав Георгіївський штандарт з написом «За взятие у французов трех знамен в сражениях 1805 года ноября 8-го при деревне Гаузет и 1807-го года января 26 и 27-го под городом Прейсиш-Эйлау».


Штандарти Санкт-Петербурзького драгунського полку

Не встигла закінчитись одна війна, як срібні сурми покликали драгунів в новий похід – на південь, де з 1808 по 1812 рік драгуни воювали проти турків і відзначились під Браїловим (1809), Дерякією (1810), Рущуком (1811). На Волинь полк прибув у складі  корпусу генерала Ланжерона Дунайської армії. [66:11; 16: 111-113; 27:49]

Унтер-офіцер Санкт-Петербурзького драгунського полку в повсякденній формі

25 червня 1700 року із «стольників, які навчались піхотній справі», а точніше рекрутів відповідно до Указу Петра І від 18 червня 1700 року було сформовано один з найстарших полків російської імператорської армії – Архангелогородський піхотний полк. Полк було сформовано як полк Захарія Кро (за довідником Шенка - Олексія Дедюта). Вже у вересні 1700 року новосформований полк у складі дивізії генрала Рєпніна вирушив у свій перший похід – до Нарви. Проте до пункту призначення не прибув – російські війська були розбиті, а дивізія Рєпніна зупинилась в районі Новгорода, де збирала залишки російських військ. З 1702 по 1708 рік полком командував Роман Брюс, а полк відповідно отримав його ім’я. 1-7 жовтня 1702 року архангелогородці брали участь в облозі і штурмі фортеці Нотебург (Орєшек, Шліссельбург) де отримали своє бойове хрещення. В 1703 році полк Романа Брюса в складі армії Шереметьєва брав участь в поході до фортеці Нієншанц. З травня 1703 і весь 1704 рік солдати полку охороняли підступи до місця зведення нової столиці Російської імперії – Петербургу, а також залучались до будівництва Петропавлівської фортеці. Командир полку генерал Роман Брюс був призначений обер-комендантом Петербургу. 24 червня 1705 року полк Брюса відбив напад шведів на чолі з командувачем шведських військ у Фінляндії генералом Майделем, які вийшли до Петербургу і зайняли Кам’яний острів. Слідом за цим солдати полку відбили атаки шведів у напрямку на Шліссельбург. У жовтні 1705 року полк брав участь у невдалому поході до Виборгу. У 1706-1707 роках полк продовжував виконувати завдання з охорони підступів до нової столиці. 10 березня (за Шенком – 10 травня) 1708 року полк отримав назву Архангелогородського піхотного. Цього ж року полк двічі відбивав напади шведського загону генерала Лібекера зі сторони Фінляндії в район Інгерманландії (с. Колтуші та Колганя). У 1709 році Архангелогородці брали участь в поході генерал-адмірала Апраксіна до Нарви. У березні-червні 1710 року полк брав участь у поході Інгерманландської армії (корпус Апраксіна) до Виборга, облозі і взятті (12.06.1710) цієї шведської фортеці. В подальшому полк у складі загону генерала Брюса брав участь в облозі Кексгольма (до 08.09.1710). У 1713 році полк діяв як морський десант корпусу Апраксіна на території Фінляндії і брав участ у взятті Гельсінгфорсу (11.05.1713) та битві в районі озера Малас-Весі (05.10.1713). У 1714 році полк брав участь в розгромі шведів під Лаппола (19.02.1714), а 1715 на галерах в складі десанту виходив до берегів Швеції. У 1716 році архангелогородці брали участь в облозі і взятті замку Каянеборг. У 1719 році в складі деснту висадились в Швеції і поблизу Стокгольма розбили три шведські полки. У 1722 році чотири роти полку були виділені для формування Низового корпусу, який брав участь в поході в Персію (у 1724 р. з цих рот був сформований Гірканський полк). 16 лютого 1727 року Арахангелогордський полк було перейменовано за місцем дислокації зимових квартир в 2-й Новгородський, проте за декілька місяців (13 листопада) полку було повернуто стару назву. У 1733 році в складі корпусу Лассі полк брав участь у війні «за польський спадок» і приймав участь в облозі і взятті Данцига (26.06.1733). Згодом знаходився на території Польщі, а в 1735 році був направлений на допомогу імператору Священної Римської імперії Карлу VІ. Знаходився в Рейнській області та Богемії. У 1736 році полк повернувся до Росії. У червні 1737 року полк брав участь в облозі і взятті ( 2 липня) фортеці Очаків. Згодом був невдалий похід до Бендер (1738) та блискуча перемога під Ставучанами (1739). У 1741 році у складі корпусу Гессен-Гомбурського полк було повернуто на північній театр воєнних дій, спочатку до Нарви, потім до Виборга, а 12 червня 1742 року полк вступив в Фінляндію, де брав участь у взятті Гельсінгфорсу. З 1743 по 1757 рік полк брав участь в кількох мирних походах і став одним з найкращих в Російській армії завдяки своєму командиру Тимофію Петровичу Болотову. Під командуванням Болотова архангелогородці брали участь в Семирічній війні. 19.08.1757 р. полк брав участь в справі при Грос –Єгенсдорфі, згодом знаходився в Курляндії, ніс караульну службу в Кенігсберзі. У 1759 році відзначився в битві при Пальцизі де піхотинці рушничним вогнем відбили атаку прусської кінноти. За багнетну атаку при Куненсдорфі солдати і офіцери полку були нагороджені спеціальною медаллю «Переможцю». 25 квітня 1762 року полк було перейменовано за іменем шефа в піхотний генерал-майора Христофора Штофельна полк, проте 5 червня знову  було поверенено попередню назву. Із листопада 1768 року полк знову в походах, в яких знаходився майже 13 років. Архангелогородці відзначились в битвах під Хотином (1769), біля Рябої Могили , Ларзі і Кагулі (1770), Мачином (1771), с. Мавродин (1773) де багнетною атакою зім’яли переважаючі сили яничарів. У 2-гу турецьку війну полк знову відзначився під Хотином (1788), Малою Сальчею, Ізмаїлом та при взятті Бендер (1789). 29 листопада 1796 року полк став йменуватись Архангелогородським мушкетерським. Починаючи з 1798 року полк декілька разів перейменовувався відповідно до змін шефів: мушкетерський генерал-майора Дальгейма (з 31.10.1789), генерал-майора графа Каменського 2-го (з 28.06.1799). У складі корпусу генерала Розенберга в 1798 році полк вирушив у закордонний похід і 20 квітня 1799 року прибув до Італії. Під командуванням О.В.Суворова архангелогородці бились при Басин’яно, Валенці, Тортуні, Олександрії, Требії, Серраваллі, Нові. Під час Альпійського переходу відзначились в битвах при Сент-Готарді, Узерні, Рутенській і Клентальській долинах, під с. Молис. За бій на річці Требія полк отримав право на «гренадерський марш»., а за бій під с.Молис –  в 1800 році прапори з написом «За взятие французького знамени на горах Альпийских» (перший прапор з написом в російській армії, один з п’яти яких став прообразом Георгіївський прапорів).


Прапори Архангелогородського піхотного (мушкетерського полку)різних років

На початку 1800 року полк прибув до Бреста-Литовського і був розміщений  в околицях Шерешіва і Пружан та віднесений до Литовської інспекції. 31 травня 1801 року полку було повернуто назву Архангелогородський мушкетерський полк. Після 4 років мирного життя полк прийняв участь в кампанії 1805 року. В битві під Аустерліцем полк практично перестав існувати, його втрати вбитими склали 1600 чоловік,був поранений шеф полку генерал-майор Каменський 2-й. Тим не менше залишки полку візначились під Шенграбеном. У кампані. 1806-1807 рр. воїни полку бились під Прейсіш-Ейлау, брали участь в де блокаді Данцига, згодом бились під Гейльсбергом, а кампанію закінчили в Кенігсберзі. Наприкінці 1808 року полк було включено до складу Молдавської армії. В битвах з турками пройшли наступні 4 роки. Аргенгологородський мушкетерський (з 22 лютого 1811 року - піхотний) брав участь в справах при Рассеваті, Татариці, Браїлові, Разграді, Шумлі, Рущуку, Журжі, Слободзеї. За відвагу під останньою полк був нагороджений двома срібними сурмами. На Волинь полк прибув у складі корпусу генерала Ессена на початку вересня 1812 року. [67; 68: 163-166; 18: 59; 16: 207-213]

20 серпня 1798 року в Костромі з рекрут був сформований мушкетерський генерал-майора Берга (Берха) полк у складі 2-х мушкетерських батальйонів. У 1799 році полк отримав прапори один білий (полковий) з білим хрестом та рожево-тесно-синіми кутами та 9 кольорових для рот з рожевим хрестом, а по ньому білий хрест з темно-синіми кутами (з 21 березня 1802 року в батальйонах було залишено по два прапори, в т.ч. білий) 7 лютого 1800 року полк отримав найменування - Мушкетерський генерал-майора Баклановського полк., а 29.03.1801  нову назву, - Український мушкетерський полк. 30 квітня 1802 року полк було приведено до трьох батальйонного складу, при цьому один батальйон був гренадерським, а два мішкетерськими. 16 травня 1803 року одна рота була виділена для формування Галицького мушкетерського полку, натомість була сформована нова. У жовтні 1804 року полк з Костроми був передислокований до Москви, де розміщений в колишніх казармах Тамбовського мушкетерського полку (переведений в Ярославль). 5 вересня 1805 року по одній роті було виділено для формування Пензенського та Естляндського мушкетерського полків, а замість них сформовані дві нові. У 1806 році пішим маршем з Москви полк вирушив на південь і 13-15 листопада отримав бойове хрещення при облозі і штурмі фортеці Хотин. У грудні цього ж року Український мушкетерський маршем був перекинутий до Прусії для бойових дій проти французьких військ. 22-23 січня воїни полку успішно переслідували відступаючого ворога в районі села Піски, а 3 і 4 лютого в битвах під Станіславовим і Розмахом. На початку 1808 року полк повернувся на південно-західний театр воєнних дій, де залишався до закінчення російсько-турецької війни. Серед бойових справ полку були облога Браїлова, взяття фортеці Ісакчі (01.08.1808), Тульчі (03.08), Кюстенджі (29.08), Рассевату (3-4.09), облога Силістрії (жовтень 1808), взяття фортеці Туртукай, Разграду (01.06), облозі і штурмі Рущука (14.06 – 22.07), Журжі (2-30.08), битва під Малою Слободзеєю (08.09.1811), штурм головного турецького табору 2 грудня 1811 року. В боях полк зазнав деяких організаційних змін: 12.10.1810 батальйони полку були переформовані: до їх складу стали входити одна гренадерська і 3 мушкетерські роти. 22.02.1811 полк отримав назву, з якою бився проти французів та їх союзників - Український піхотний полк, а його батальйони отримали цифрову нумерацію (раніше йменувались за шефом, полковим командиром і старшим обер-офіцером). 19 листопада 1811 року був сформований 4-й – резервний батальйон. Саме цьому складі (за винятком 4-го батальйону) полк прибув на Волинь. У ході боїв на Волині полк втратив значну частину особового складу і 25.09.1812 року. 1-3-й батальйони були розформовані, а їх особовий склад відправлено на докумплектування інших полків 3-ї Західної армії В полку залишилось лише 60 чоловік, які стали кістяком для формування нового складу полку. [18: 89, 32: 22-23, 77-79; 16: 507-514]

Більш давню історію мав Шліссельбурзький піхотний полк, сформований 25 червня 1700 року як піхотний Матвія Трейда полк. У різні часи полк носив різні назви (1703 – Повіша, з 10 березня 1708 – Шліссельбурзький піхотний, 1727-Великолуцький піхотний, із 6 листопада 1727 – Шліссельбурзький піхотний, із 25 квітня 1762 - Піхотний генерал-майора барона Карла фон Розена , з 5 липня 1762 - Шліссельбурзької піхотний полк, із 29 листопада 1796 - Шліссельбурзької мушкетерський, з 31 жовтня 1798 - мушкетерський генерал-майора Ізмайлова, з 13 березня 1801 - Шліссельбурзької мушкетерський, із 22 лютого 1811 - Шліссельбурзької піхотний полк), але незмінно діяв на полях битв відважно, чим заслужив славу в російській імператорській армії. З самого початку свого існування полк – на полях битв. У 1700 році отримав бойове хрещення під Нарвою, згодом до 1702 року діяв в Інгерманландії.
У 1704 році знову приймав участь в штурмі Нарви, тепер вдалому для російських військ. Протягом 1705 року бився зі шведами в Курляндії. У 1709 році бився під Полтавою і Ригою. Як і більшість полків, сформованих Петром І на початку свого царювання Шліссельбурзький брав участь у невдалому Прутському поході 1711 року. У 1714 році піхотинці на недовгий час стали «морськими солдатами» і взяли участь в Гангутській битві. Наприкінці ХVIII століття полк брав участь у Семилітній (1756–1763) та російсько- турецьких війнах. У ході Симилітньї війни з Прусією у складі Шліссельбурзького полку служив рядовим, а згодом сержантом родоначальник російської байки, як жанру в поезії Іван Іванович Хемніцер. Гренадер Шліссельбурзького полку Степан Новіков в бою під Кінбурном врятував життя Олександру Васильовичу Суворову і став першим з 20 кавалерів медалі «Кинбурнъ. 1-го октября 1787». Цієї ж медалі були удостоєні ще три шлісельбурзці - капрал Михайло Борисов, гренадери Сидір Логінов та Іван Бєлой. Щодо Степана Новікова, то він став останнім військовослужбовцям Російської імператорської армії, чиє ім'я було занесено навічно в списки військової частини. В цьому ж полку службу в чині прапорщика розпочинав герой Бреста і Кобрина генерал-майор Пантелеймон Бернандос. На початку ХІХ століття шлісельбурзці брали участь в кампаніях 1805-1807 років проти французів, відзначились в боях під Прейсіш-Ейлау та Фріландом, за що полк отримав Георгіївський прапор з написом «За взятие под Фридландом одного знамени у французов 2-го Июня 1807 г.» Після боїв у Прусії Шлісельбурзці воювали з турками у складі Молдавської армії, а у вересні 1812 року прибули на Волинь. [68; 18: 57; 16: 164-175]

19 липня 1703 року в Санкт-Петербурзі з солдат різних полків був сформований двобатальйонний О.Д.Меншикова полк. Після призначення Олександра Меншикова Інгермаландським губернатором, 12 жовтня 1704 року полк отримав назву – Інгерманландський піхотний полк з переформуванням в 4 батальйонний склад. У тому ж році інгерманландці отримали бойове хрещення при облозі Дерпта та взятті Нарви. З 1705 по 1708 рік інгермаландціприймали участь в облозі Мітави, блокаді Гродно, взятті Каліша. Особливо відзначились в битві під Добрим та Лісною, а 27 червня 1709 року в Полтавській битві. В 1711 році полк брав участь в невдалому Прутському поході. В 1714 році полк, як морський десант, брав участь в битві під Гангутом, командиру полку Бакєєву пощастило взяти в полон шведського адмірала Ереншильда. З 25 квітня по 6 липня 1725 року полк йменувався 1-м Петербурзьким піхотним полком, а потім частині було поверненено стару назву. З 10 травня 1754 по 17 січня 1756 року в полку в чині поручика проходив службу майбутній генераліссимус Олександр Васильович Суворов. З 25 квітня по 6 липня 1762 полк називався знову за іменем шефа – піхотним генерал-поручика Мельгунова. Під час 2-ї турецької війни (1787-1791 рр.) Інгерманландський полк штурмував Ісакчі (26.03.1789), брав Мачин (28.03.1789), під Браїловим «в штики взяв батарею» противника. 4 червня 1789 року в складі загону Кутузова воював під Бабадагом. 30 серпня 1790 року полк отримав назву з якою воював у 1812 році – Староінгерманландський піхотний полк. 29 листопада 1796 року полк був переформований в мушкетерський (двобатальйонного складу по 5 рот в кожному, в т.ч. 1 гренадерська). В 1797 році носив найменування полку генерал лейтенанта Декастера Лацерда, в 1798 – генерал-лейтенанта Чемоданова, з 18 жовтня 1798 – мушкетерський генерал-майора Клугена, з 2 березня 1799 – мушкетерський генерал-майора Штейнгеля, з 1 серпня 1799 – генерал-майора графа Розумовського. В 1799 році полк входив до складу  1-го корпусу Римського-Корсакова і діяв разом з австрійцями проти французів на території Швейцарії. Як посилення австрійського корпусу генерала Готце прийняв участь в бою за місто Уцнах. Під час оборони Констанци 26 вересня 1799 року був оточений французами, але сміливий удар батальйонів полку на чолі з його командиром генерал-майором Титовим розсік кільце оточення і полк благополучно вийшов до своїх. Після з’єднання корпусу Римського-Корсакова з армією фельдмаршала Суворова полк, разом з іншими російськими частинами здійснив марш до Баварії, на території якої знаходився до 25 січня 1800 року. З 2 лютого 1800 року полк носив ім’я мушкетерського генерал-майора Енгельгарда 1-го. Вже на чолі з новим шефом здійснив марш і до 15 березня прибув до Володимира-Волинського де був розташований на «зимових квартирах» 31 березня 1801 року полк знову був перейменований в Староінгермаландський мушкетерський. В недовгий період міжвоєнного затишшя полк декілька разів відзначився на маневрах, зокрема в 1802 році в районі м.Дубно, в 1804 р. в районі міста Кобрин. У кампанії 1805 року полк в складі корпусу генерала від інфантерії графа Федора Федоровича Буксгевдена бився під Аустерліцем. У кампанії 1807 року полк відзначився в боях під Бергфрідом, Гофом, Прейсіш-Ейлау, Гейсбельргом та Фріландом. По закінченні бойових дій полк був розміщений в Подольській губернії. 1 квітня 1808 року Староінгерманландський мушкетерський полк був відправлений до складу Молдавської армії та включений до складу 8-ї дивізії генерал-лейтенанта Засса. Відзначився в боях під Браїловом, Мачином, Кюстенджі, Силістрією, Шумлою, Рущуком (1809). 22 лютого 1811 року полк знову став йменуватись Староінгерманландським піхотним полком. У кампанії 1811 року відзначився під Рущуком і острові Голя. В бою поблизу останнього полк втратив свого командира полковника Забоклитського та прапор, захоплений яничарами. 19 липня 1812 року у складі загону генерал-лейтенанта Ессена 3-го полк з табору під Бухарестом відправився походом на Волинь. [26: 609-610, 69]

19 жовтня 1810 року з Воронезького мушкетерського полку було сформовано 37-й єгерський полк. Попередник єгерів -Воронезький полк був сформований відповідно до указу Петра І від 8 листопада 1699 року в числі 24 піхотних полків у першій половині1700 року Спочатку носив найменування полк Федора Балка. У складі дивізії Вейде полк був майже повністю знищений або потрапив до полону під час першої спроби штурму Нарви. Залишки полку після доукомплектування були введені до складу дивізії генерал аншефа Бориса Шереметьєва і в подальшому воювали в її складі. 10 березня 1709 року пок Балка отримав назву Воронезький піхотний полк. 16 лютого 1727 року був перейменований в 5-й Московський, а 23 листопада того ж року – знову Воронезький піхотний. 26 квітня 1762 року – полк отримав назву піхотний генерал-фельдмаршала принца фон Гольштейна, а 5 липня – знову став Воронезьким піхотним. 29 листопада 1796 року полк було перейменовано в Воронезький мушкетерський У 1798-1801 рр. полк називався за шефами: генерал-лейтенанта фон Екельна (з 31.10.1798), генерал-майора Арсеньєва 2-го (з 29.03.1798). 29 березня 1801 року знову отримав наменування – Воронезький мушкетерський полк . Під час російсько-турецької війни (1806-1812 рр.) полк перебував у складі 8-ї піхотної дивізії 2-го корпусу Молдавської (Дунайської) армії  і в її ж складі прибув на Волинь для дій проти союзників Франції. [32:14-17]


Унтер-офіцер єгерських полків, 1812 рік

Українське коріння мав Сіверський драгунський полк, сформований 30 серпня 1668 року Гетьманом Дем'яном Многогрішним з українських козаків - добровольців як 4-й Охочеконний (Компанійський) полк. У 1709 році полк отримав нову назву - 3-й Охочеконний полк. Брав участь у Північній війні на стороні російського війська. У 1753 був перейменований в - 2-й Компанійський полк, 24.10.1775 року у зв’язку з переформуванням компанійських полків у легко кінні Малоросійської кінноти отримав назву 2-й легко-кінний полк, а 01.05.1779 отримав назву - 2-й Легко-Кінний Сіверський полк Малоросійської кінноти, 28.06.1783 в - Сіверський Кінний полк Української кінноти, 09.02.1784 р. - Сіверський карабінерний полк. Під час російсько-турецької війни в 1790 році брав участь в штурмі Ізмаїла, 28 червня 1791 року в битві під Мачином. У 1794 році нащадки українських козаків подавляли повстання своїх одвічних ворогів – поляків, 22-23 липня п'ять ескадронів полку під командуванням графа Г.Мелліна брали участь у битві під Слонімом. 29.11.1796 полк був перейменований в - Сіверський Драгунський полк. 26.02.1798 року полк отримав штандарти: один з білим хрестом, а кутами чорними з помаранчевим і чотири з хрестами - помаранчевими і кутами - чорними, та із срібною бахромою 05.10.1798 року полк в черговий раз отримав нове найменування - Драгунський гененерал-майора фон Дістерло полк. Перейменування на цьому не закінчились: із 28.05.1800 полк йменувався Драгунським генерал-майора Єсипова 2-го, з 31.03.1801 р. - Сіверським драгунським. Тоді ж полк увійшов до складу Дністровської інспекції. 04.05.1806 року полк був - приписаний до 11-ї піхотної дивізії, а згодом 6-ї кавалерійської дивізії. У складі цих дивізій Сіверці воювали з турками на території Молдавії та Валахії 17.12.1812 року полк було переформовано в. - Сіверський кінно- єгерський полк. [27: 38; 30: 29-30]


Унтер-офіцер Сіверського кінно-єгерського полку, 1813 р.

Категорія: Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ | Додав: voenkom (12.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 643 | Теги: 29-й, Шлісеельбурзький, Український, 45-й, В'ятський, Старооскольський, 37-й, Архангелогородський, Ліфляндський, Староінгерманландський | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: