3.2.2. Характеристика полків Дунайської армії. Продовження - Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:27
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ

3.2.2. Характеристика полків Дунайської армії. Продовження

Ще одии кавалерійський полк Дунайської армії – Чугуївський уланський свій літопис вів від Чугуївського козацького війська. Літопис цей дещо запутаний, проте основні його віхи досліджені в «Справочной книжке Императорской Главной Квартиры. Казачьи войска.» складеного  В.Х.Казіним під редагуванням В.К.Шенка та виданим  в Сакт-Петербурзі в 1812 році (друкарня В.Д.Смирнова). За В.Х.Казіним історія Чугуївських козаків і їх правонаступників уланів розпочалась з 28 лютого 1700 року, коли з козаків, що проживали вв місті Чугуєві, донських та яїцьких козаків, які проходили службу в Орлі, Курську та Обояні, а також хрещених калмиків та татар була сформована п’яти сотенна команда так званих «зведенців» (рос. –сведенцев) у складі трьох козачих і двох калмицьких ескадронів. Зведена Чугуївська команда брала участь в Полтавській битві і діяла проти козаків гетьмана Івана Мазепи. 3 березня 1721 року Чугуївські козаки були передані у відання Військової Колегії. 25 липня 1749 року команда «зведенців» була переформована у Чугуївський кінний козачий полк (у довіднику В.К.Шенка Кавалерія – 21 липня, як дата відліку історії Чугуївського уланського полку). 12 серпня 1787 року Чугуївський кінний козачий полк був перейменований в Катеринославський кінний козачий полк. 18 січня 1788 року полк був включений ло складу Катеринославського козачого війська (Катеринославського козачого корпусу), сформованого 3 липня 1787 року (після розформування 28 жовтня 1801 року залишки були виведені на Кавказ і стали основою для формування кубанських полків Кубанського козачого війська). 11 лютого 1788 року полк був включений до складу корпусу передової стражі Катеринославських регулярних козаків. До складу цього ж корпусу увійшла також Чугуївська чотирьох сотенна козача команда, сформована 2 вересня 1769 року з чугуївських козаків, які не увійшли до складу Чугуївського козачого полку. До входження до складу корпусу, команда також перебувала у складі Катеринославського козачого війська. 23 червня 1789 року корпус був розформований. Катеринославський полк був переформований у Чугуївський козачий полк, а Чугуївська легко-кінна команда - в Конвойний (князя Потьомкіна) кінний козачий полк. Цей полк брав участь в російсько-турецькій війні та відзначився при взятті Бендер та Ізмаїла. 16 лютого 1793 року Чугуївський козачий полк був переформований в 1-й, а Конвойний у 2-й Чугуївський кінний козачий полк. 2-й Чугуївський полк брав участь в придушенні польського повстання в 1794 році, Перському поході в 1796 р. У 1798 році полк отримав штандарти: один білий і дев’ять зелених, обрамлення і бахрома срібні. 31 довиня 1798 року полки були перейменовані за шефами: 1- й в 1-й Чугуївський козачий генерал-майора Лелія полк, 2-й – в 2-й Чугуївський козачий генерал-майора Неклюдова полк. 11 листопада 1798 року 1-й полк став йменуватись полком генерал-лейтенанта Горича, а 2-й з 3 грудня 1799 року – генерал-майора Синіцина. 6 березня 1800 року полки були об’єднані і отримали найменування Чугуївський козачий (регулярний) генерал-майора Синіцина полк. Із 27 вересня 1800 року полк став іменуватись Чугуївським козачим полковника Гладкова. Після воцаріння Олександра І і початком реформ в армії. 31 березня 1801 року полку знову було присвоєно назву Чугуївський козачий полк. 23 червня 1803 року полк остаточно увійшов до переліку полків регулярної армії і був названий Чугуївським козачим регулярним полком, при цьому до складу полку були включені виключно корінні чугуївські козаки, а воїни не козачого стану були відраховані з полку. Чугуївці в 1806 - 1807 р.р. билися з турками, і особливо відзначилися в боях під Бабадагом, Гірсовим, Кюстенджі.


Штандарт Чугуївського уланського полку

У 1807 році полк було приписано до 22-ї піхотної дивізії з дислокацією зимових квартир в м. Чугуїв. 18 серпня 1808 року полк було переформовано в уланський і зараховано до складу військових поселень. У1809 році Чугуївські улани знову в гирлі війні. Відзначились під Силістрією, Браїловим. За взяття фортеці Базарджик, де в полон було взято п'ятитисячний турецьке військо Пехлівана - паші, офіцерам полку були подаровані золоті хрести, а нижні чини отримали особливі медалі. Протягом другої половини 1810 року чугуївці бились з турками на території Болгарії. Їх піки і шаблі ворог добре запам’ятав під Шумлою, Журжею та Рущуком. У битві під Рущком чугуївці відзначились особливо. Втративши на початку бою гармати своєї кінної роти, улани сміливою атакої не тільки відбили їх, але за підтримки 7-го єгерського полку захопили у ворога бунчук, 20 прапорів і на плечах ворога увірвались в його табір. За цей бій шеф полку генерал-майор Г.І.Лісаневич був нагороджений Георгіївським хрестом 3-го кл., 50 уланів удостоїлися знаків Військового Ордену. Серед тих, хто за бій під Рущуком у складі Чугуївського уланського полку отримав високі нагороди був майбутній шеф жандармів флігель-ад’ютант полковник Олександр Христофорович Бенкендорф (за те , що в скрутний момент особисто очолив атаку п’яти ескадронів був удостоєний ордену Св.Георгія 4 кл.) та майбутній командир і шеф Чугуївського уланського полку (1818 -1834 рр). генерал-лейтенант, а тоді ротмістр Микола Григорович Ізюмов. Із 12.10.1811 полк знаходивс у складі 23-ї бригади 7-ї кавалерійської дивізії. [27: 59; 30: 13-14,17]


Рядові Чугуївського уланського полку в одностроях 1808-1811 рр.

20 серпня 1798 в Угличі, в складі двох батальйонів був сформований мушкетерський генерал-майора Івана Івановича Брандта полк. Згодом полк йменувався за шефами і відповідно носив їх імена: генерал-майора Петра Кириловича Меркулова (з 22 квітня 1799 р.), генерал-майора Дмитра Євгеновича Кашкіна (з 14 грудня 1800 р.). 31 березня 1801 року полк став іменуватись Олонецьким мушкетерським. У 1806 році Олонецький полк, у складі корпусу генерал-майора Милорадовича приймав участь у взятті Бухаресту, у 1807 році - в експедиції до Журжі, боях під Турбатом (5-6 березня) та Обілешттами (2 червня). 1-й батальйон полку 27 квітня 1807 року був включений до складу загону генерал-майора Ісаєва й прийняв участь в експедиції до Сербії, де спільно з сербськими повстанцями воєводи Георгія Чорного 14 травня розбив турок в районі Ізворіно-Альба, 18 липня відзначився під населеним пунктом Малайніц, а 19 липня успішно протистояв нступу турок з Відіна. У кампанії 1809 року Олонецький полк брав участь у бою під Журжею, а згодом ніс озоронну службу в Валахії. У 1810 році знову діяв спільно з сербами під Правовим, при штурмі Дуди і Берегова (12,24.03.1810). Особливо солдати і офіцери Олонецього мушкетерського полку відзначились 22 червня 1811 року під Рущуком. У ході бою мушкетери стримали атаку турецької кавалерії і перейшли в контратаку, в ході якої відбили у ворога 5 гармат. 22 лютого 1811 частина отримала назву Олонецький піхотний полк. [73: 119; 18: 56.; 16: 156-158;74]


Пам’ятна медаль до 100-річчя Олонецього піхотного полку

17 травня 1797 року почав відлік своєї історії 7-й єгерський полк. Полк було сформовано як 8-й єгерський. Із 1798 по 1800 рр..він іменувався по шефам полку й відповідно носив назви: генерал-майора Миколи Андрійовича Чубарова (з 17.01.1799) та генерал-майора Івана Івановича Міллера 3-го (з 13.05.1799). 26 березня 1801 полк отримав назву 7-го єгерського, яку носив до 28 січня 1833 (зі скасуванням єгерських полків всі три батальйони були приєднані до Староінгерманландського піхотного полку). За час свого існування полк майже безперервно знаходився в боях і походах. Бойове хрещення отримав під час Італійського та Швейцарського походів армії О.В.Суворова. Під час російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Полк знаходився у складі 8-ї піхотної дивізії Дунайської армії. На Волинь прибув у складі резерву Дунайської армії. Доблесть і мужність воїнів полку були відзначені «гренадерським маршем», отриманим відповідно до імператорського указу від 16 червня 1799 за війну з французами в Італії, дві срібні труби з написом «За отличную храбрость и мужество против турок, при штурме и овладении неприятельскими редутами, при кр. Рущук 23 сентября 1811 г».

В резерві Дунайської армії П.В.Чичагова значився ще один єгерський полк, сформований 17 травня 1797 як 13-й єгерський полк – 12 єгерський (з 22 березня 1801). Цей полк свого часу носив також назви: єгерський генерал-майора Дмитра Євгеновича Кашкіна 17.01.1799) та генерал-майора Семена Георгійовича Гангеблова (з 27.09.1799). Напередодні війни 1812 року квартирував у Криму і відносився до 13-ї піхотної дивізії.

До складу 13-ї піхотної дивізії віносився також 22-й єгерський полк, який відлік своєї історії вів від 12-го єгерського полку, який виділив декілька рот для формування нової єгерської частини 29 серпня 1805 року. Як і його формувач був включений на Волині до складі резерву Дунайської армії.

У складі резерву Дунайської армії перебував також Ольвіопольський гусарський полк, сформований із солдатів і офіцерів Сербського та Болгарського гусарських полків у червні 1783 року. У 1784 році полк було поміняв свою назву на легко-кінний, але у 1788 році знову став гусарським. Отвіопольські гусари відважно воювали з турками під Базарджиком і Шумлою. На початку 1812 року полк знаходився у складі 23-ї бригади 7-ї кавалерійської дивізії.


Ольвіопольский гусар в 1812 році

Як вже зазначалось вище за окремим маршрутом на Волинь висувався загін під командуванням генерал-майора Миколи Івановича Лідерса, більшості полків якого згодом довелось воювати в якості авангарду Дунайської армії. Полки, які увійшли до складу цього загону мали на це повне право, адже завоювали його в попередніх боях.

28 (за Шенком -29) квітня 1807 року полковником графом Орурком з вільно завербованих жителів (російських і іноземних підданих) Волинської і Віленської губерній був сформований Кінно-Волинський полк. У листопаді цього ж року полк був переформований у Волинський уланський полк. Полк отримав зимові квартири в містечку Махнівка Київської губернії звідки відправився в похід до Молдавії. У 1809 році волинські улани відзначились в битвах під н.п.Фалашток і Фросина, у 1810 році в битві під Туртукаєм та штурмі фортеці Бана. У 1811 році Волнці вели бойові дії у складі загонів генералів Засса та графа Воронова. 12 листопада 1811 року Волинський уланський полк увійшов до складу 20-ї бригади 6-ї кавалерійської дивізії, а в серпні 1812 року до загону генерал-майора Лідерса. [75: 29; 16: 408-413; 27: 54]


Мундир Волинського уланського полку, 1812 р.


Флюгери Волинського уланського полку

Волинські улани в формі 1811 року за Вісковатим

У ході російсько-турецької війни відзначились також єгері  25-го та 43-го єгерських полків. Перший з них 25-й єгерський полк був сформований у 1806 році з рот Єкатиринбурзького піхотного полку. 43-й єгерський полк датою свого народження рахував 19 жовтня 1810 року. Саме тоді з виділених рот Новгородського мушкетерського полку (мав старшинство з 25 червня 1700 р.). була сформована нова частина. На початку 1812 р. полк перебував у складі 16-ї піхотної дивізії і був відряджений на Волинь у загін Лідерса. Згодом діяв у складі корусу генерала Булатова.

Категорія: Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ | Додав: voenkom (12.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 546 | Теги: 7-й, Ольвіпольський, Олонецький, 22-й, Волинський, 25-й, 12-й, Чугуївський | Рейтинг: 5.0/9
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: