2.4. Битва під Городечно. - Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
10.12.2016
17:44
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ.

2.4. Битва під Городечно.

30 липня 18 тисяч російських військ (корпуси Маркова і Каменського) зосередились у визначеному наказом командувача армією районі. У ніч на 30 липня в район розташування 2-го корпусу вийшли частини генерал-ад’ютанта Ламберта і розташувались на лівому фланзі корпусу Маркова. Всього під Городечно було зосереджено 24 батальйони, 36 ескадронів та три козачі полки, всього до 18 тис.чол. [7:326-327] Ще 13 тисяч російських вояків знаходились а загонах Чапліца, Хованського та Міліссіно і діяли в районі Хомська та Пінська.

Цього ж дня на 09:00 корпус генерала Чапліца підійшов до Городця. Зі складу авангарду була виокремлена дивізія під командуванням генерал-майора Удома, яка вирушила у напрямку до села Сихів на тракті Кобрин-Городечно. Відокремлення загонів Чапліна, Хованського та Меліссіно від основних сил армії в подальшому зіграють трагічну роль, адже по суті 3-тя армія була розділена на дві частини внаслідок рішення про відхід загону Чапліца в напрямку на Хомськ, а не Городечно.

Обрана позиція під Городечно була цілком придатною для оборони. З фронту позицію прикривала невелика річечка, заболочена долина якої давала можливість просуватись лише в декількох місцях, де були збудовані греблі. Тіснини в районі цих гребель були дуже зручними для оборони і знаходись: перша на шляху з Пружан до Кобрина в районі с. Городечно, друга –  в районі Велике – Піддуб’я між дорогами з Пружан на Кобрин та з Шершова на Тевелі, третя - трохи вище Піддуб’я на дорозі з Шерешова на Тевелі. Греблі в Піддуб’ї і Городечно були доволі вузькі – не більше 3 метрів. Праворуч знаходились непрохідні болота. Лівий фланг російського угрупування впирався в здавалось-би непрохідний ліс, який однак став прохідним і для піхоти і для ворожої артилерії.


Позиція під Городечно напередодні битви за Михайловським-Данилевським

Використовуючи висоти на березі річки а особливо в районі гребель генерал Тормасов побудував оборону своїх корпусів наступним чином: корпус Маркова і авангард Ламберта зайняли позиції навпроти поштової станції обабіч дороги з Пружан на Кобрин, корпус генерала Каменського (участі в битві не брав, корпусом командував генерал князь Щербатов) знаходився в резерві і зайняв позиції також на шляху Пружани – Кобрин в одній версті позаду військ першого ешелону. Бойовий порядок російських військ був вибудований таким чином, що позицію повинна була захищати менша частина військ, а більша обійти противника і атакувати правим крилом.

Незабаром проти російських військ вийшли і зайняли позиції фронтом до росіян вздовж Мухавця піхотні дивізії генералів Б’янкі і Траунтенберга та кавалерійська дивізія генерала Фрімона. Частини 7-го корпусу вийшли в район Жабина, а його передові загони в район с. Піддуб’я. Дивізія Зігенталя, яка діяла проти загону Чапліца також була відкликана з Хомського напрямку і до кінця 30 липня прибула до району Жабина та була зарахована до резерву корпусу Реньє. Для спостереження за російськими військами в районі Хомська було залишено один піхотний батальйон та до сотні кавалерії. Таким чином чисельність австро-саксонських військ в районі Городечного складала до 40 тисяч чоловік (13000 саксонців і до 27000 австрійців) , тобто противник отримав перевагу у особовому складі в 2.2 рази.

Досвідчений генерал Шварценберг оцінив переваги позицій російської армії і вирішив атаки з фронту не здійснювати, а завдати головний удар з лівого флангу. Для виконання цього замислу австрійська дивізія фельдмаршал-лейтенанта Генріха Берзіни фон Зігенталя була переміщена в райно Велике – Піддуб’я і зайняла позиції 7-го корпусу. Саксонці, посилені 2-ю піхотною бригадою генерал-майора Венцеля фон Лілієнберга зі складу дивізії графа Б’янкі та 1-ю кавалерійською бригадою генерал-майора Йогана Шмельцера зі складу кавалерійської дивізії фельдмаршал-лейтенанта Йогана Фрімона, отримали наказ потайки передати позиції австрійцям, перейти через ліс на лівому фланзі та в подальшому обійти болота і атакувати росіян.

На світанку 31 липня частина саксонської піхоти зайняла греблю біля Піддуб’я і перейшла через болото. По отриманні від козачих роз’їздів цієї інформації Тормасов наказав генералу Щербатову негайно з частинами підпорядкованого йому корпусу Каменського вийти до Піддуб’я, вибити саксонців і зайняти позиції в районі греблі. На 08:00 російські частини відтіснили саксонців і зайняли позиції у дві лінії на височинах правого берегу. У ході цієї атаки відзначився шеф Тамбовського піхотного полку генерал-майор Олександр Олександрович Башилов. Згодом, в документах про нагородження генерала орденом Св.Георгія 4-го класу зазначалось: «В воздаяние ревностной службы и отличия, оказанного в сражениях против французских войск 31 июля при Городечне, где, командуя тремя полками, действовал решительно и неустрашимо, подавая собою пример в самых опасных случаях, лично находясь в цепи, распоряжал стрелками и когда неприятель, усилившись, принудил немного отступить, то решительно пошел с Тамбовским и Костромским полками на штыки и прогнал его».

Позиції першої лінії обороняли Володимирський і Тамбовський піхотні полки, другої – Дніпровський і Костромський. Крім того по одному батальйону 28-го єгерського полку зайняли позиції попереду першої лінії на правому і лівому флангах. Стародубівський і Таганрозький полки розташувались за піхотою лівого флангу фронтом до лісу. Трохи спереду позицій першої лінії в районі греблі облаштували позиції 9-та та 18-та батарейні роти з завданням обстрілу греблі.

Зрозумівши, що подолати опір росіян без значних втрат на греблі проти Піддуб’я не вдастся Реньє вирішив здійснити обхідний маневр – вийти на дорогу Шерешів – Кобрин і перейти болота і річку по третій греблі. Саксонці викристали неуважність росіян, які не запримітили невелику стежину, що веле через ліс і болото. І хоча була покрита водою, але дозволяла рухатись кавалерії, піхоті і навіть артилерії.

У районі Піддуб’я залишилась бригада фон Зара із дивізії генерала фон Функа (друга бригда цієї дивізії – генерала фон Кленгеля була розбита під Кобрином). Попереду військ корпусу йшов авангард у складі: батальйону легкої піхоти, батальйону артилерії, легко-кінного полку Полена, уланського полку принца Клеменса, саксонського гусарського полку та австрійського підкріплення – полків Гогенцоллерна і Ореллі. Задум вдався. Авангард Реньє біля 09:00 безперешкодно вийшов на дорогу, подолав греблю і біля 10:00, неочікувано для командування 3-ї Обсерваційної армії, вийшов з лісу і побудував бойовий порядок навпроти лівого флангу Шербатова, в перпендикулярному йому напрямку. Слідом за авангардом цим же шляхом підійшла і дивізія генерала Лекока. Після прибуття підсилення зі складу дивізії фон Зігенталя бригада фон Зара також рушила слідом за авангардом.

Тормасов зреагував миттєво. Навпроти греблі на позиції був залишений Володимирський піхотний полк на височинах проти Піддуб’я, а інші частин Щербатова на лівому фланзі розвернулись фронтом до противника. При цьому Дніпровський, Костромський і Тамбовський полки розташувались в одну лінію фронтом до лісу, батальйон 28-го єгерського полку, якй до цього знаходився перед лівим флангом зайняв позицію між бойовою лінією і Володимирським піхотним полком. Для посилення бойової лініїї були відправленні 12-та та 34-та кінно-артилерійські роти. Таганрозький і Стародубівський драгунські полки стали в другому ешелоні на лівому фланзі.

Тим часом генерал Реньє нарощував присутність своїх дивізій з наміром обійти фланг російських військ.

У цілому конфігурація бойового порядкуавстро – саксонських військ під Городечною напередодні бою виглядала наступним чином. Крайнє праве крило займав саксонський авангард. Лівіше нього позицію зайняла дивізія Ле Кока. Ліворуч неї до бою приготувались бригада Лілієнберга та залишки дивізії фон Функа, які своїм лівим флангом вперлись в болото. З іншої сторони болота між дорогою на Шерешів і Піддуб’я розташувались бригада принца Гессен-Гомбургського зі складу дивізії генерала Б’янкі з двома австрійськими кавалерійськими полками. В самому Піддуб’ї розташушувались частини фон Зігенталя. Таким чином, проти корчми Городечно залишилась лише дивізія фон Траутенберга з залишком австрійської кавалерії.



Схема битви під Городечно за Михайловським-Данилевським

Оцінивши обстановку, Тормасов віддав розпорядження залишити для оборони греблі в Городечно Ряжський піхотний і Тверський драгунський полки з 6 гарматами 15-ї батарейної роти, а інші частини перекинути для посилення оборони лівого флангу. Генерал Марков отримав розпорядження зайняти позиції, які примикали до лівого флангу військ Щербатова, силами Нашебурзького, Вітебського, Козловського піхотних, 10-го єгерського полків, чотирьох ескадронів Татарського уланського полку та 6 гармат 15-ї батарейної роти.

Ліворуч позицій корпусу генерал-лейтенанта Маркова отримали наказ зайняти оборону підпорядковані генерал-ад’ютанту Ламберту Куринський піхотний, 14-й єгерський, Олександрійський і Павлоградський гусарські полки та 11-та кінно-артилерійська рота.

При наближенні цих частин до вказаних позицій, вони були обстріляні з 16 гармат, розташованих на правому фланзі саксонців. Відразу ж після початку обстрілу Ламберт наказав вислати для подавлення батареї противника по взводу від Куринського і 14-го єгерського полків. Вміло використовуючи складки місцевості і лісові насадження, стрільці і єгері наблизились до ворожої батареї на відстань рушничного пострілу і дружнім вогнем змусили саксонських артилеристів ретируватись. Після цієї невеликої сутички 14-й єгерський та Олександрійський гусарський полки разом з артилеристами зайняли свої позиції. Куринський піхотний полк генерал-майором Ламбертом було відправлено в розпорядження генерала Маркова для підкріплення позицій. Між позиціями частин Ламберта і Маркова розмістились чотири ескадрони Татарського уланського полку та козачі й калмицькі полки.

Генерал Реньє все ж не залишив наміру обійти лівий фланг росіян. Вибудувавши в бойовий порядок всі основні сили свого корпусу, Реньє в обхід відправив драгунські полки Гогенцоллерна (австрійський) та Поленца (саксонський). Драгуни на значній відстані від основних сил обійшли бойові порядки і по Шерешівській дорозі направились вперед. Наперехват ворожим драгуна було відправлено Павлоградський гусарський полк. Вдаючи, що відступають в напрямку на Кобрин, павлограді відманили австро-саксонських драгунів  на значну відстань від основних своїх сил. Нерозсудливістю ворога відразу ж скористався Карл Ламберт. Із тилу і флангу на драгунів вдарив Олександрійський гусарський полк, а павлограді, розвернулись і вдарили з фронту. Драгуни полку Гогенцоллерна встигли дати лише один залп з карабінів. Ошелешені вороги частково здалися в полон, частково розсіялись і потім вийшли на Кобринську і Брестську дороги, де також були полонені кавалерійським загоном майора Розена, що був залишений спостерігати за дорогами до Брест-Литовського.

Біля 14:00 розпочалась справжня битва. Зрозумівши, що охват лівого флангу росіян не можливий, Реньє переніс головні зусилля на правий фланг. 22-га піхотна дивізія генерал-лейтенанта Карла фон Функа декількома колонами стрімко атакувала позиції росіян на височинах навпроти Піддуб’я. Атака саксонської піхоти була підтримана перехресним вогнем австрійських і саксонських батарей. Цю атаку піхотинці і артилеристи корпусу Щербатова відбили і відразу ж контратакували. В ході контратаки Таганрозький драгунський полк обійшов ворога і змусив 2-й легкий саксонський полк Зерера фон Зара вишикуватись в каре. Ціною неймовірних зусиль саксонцям вдалось пробитись до своїх.


Схема битви при Городечно

Позначення:

Російські війська.

Піхотні полки: 1.Нашебурзький, 2.Ряжський, 3. Вітебський, 4.Козловський, 5. Куринський, 6. Дніпровський, 7. Костромський. 8.Володимирський, 9.Тамбовський, 10. 10-й єгерський, 11. 14-й єгерський, 12. 28-й єгерський.  Драгунські полки: 13. Тверський, 14. Таганрозький, 15. Стародубівський,

Гусарські полки: 16. Олександрійський, 17. Павлоградський,

18. Татарський уланський полк, 19. Калмицький полк

С. Корпус Маркова станом на 30 липня, D. Корпус Каменського, E.  F O P Q R. Козаки і калмики, S.полк російських гусар

A. Табір княза Шварценберга на 30 липня, B. Авангард Реньє станом на 30 липня, G. Рух авангарду, H. Дивізія Ле Кока, J. Бригада Лілієнберга, K. Дивізія Функа, L.Австрійська бригада Гессен-Гомбурга, M.Дивізії Зієгенталя,  N.Дивізія Траутеннберга, Y.два кавалерійські полки, які бились з російськими гусарами

Надвечір 22-га дивізія знову атакувала російські позиції. Для посилення її удару генерал Реньє виклопотав у Шварценберга підкріплення у складі декількох батальйонів з дивізії барона фон Б’янкі. Піхотний полк Альвінці і стрільці з дивізії Ле Кока зав’язали вогневий бій з росіяними, а один батальйон 33-го піхотного полку Коллоредо-Мансфельда, з великими труднощами переправився через болото трохи вище Піддуб’я (вважалось непрохідним) і вдарив по росіянам. Цей несподіваний удар дещо полегшив дії підрозділів дивізії Функа, які за підтримки другого батальйону з полку Коллоредо вишикувалась на височинах біля Піддуб’я. Проте незабаром батальйон, який з такими неймовірними зусиллями перебрався через болото, був контратакований і відкинутий назад Володимирським піхотним полком. 10-й єгерський полк, який діяв на лівому фланзі корпусу Маркова успішно відбив атаку саксонської колони. Для допомоги правому крилу було направлено Нашебурзький, Вітебський, Козловський піхотні полки і 4 ескадрони Татарського уланського полку.

В нагородному листі генерал-майор Бернандос згодом відзначав мужність своїх підлеглих прапорщика Олексія Антоненкова, рядових Степана Бикова і Миколу Койсарова, князя Аксана Амереджибова та піхотинців Володимирського і єгерів 28-го полків: «Во время действий с неприятелем происходившего сего года в 31 день июля, при селении Поддубье, при высылке в стрелки, они первые бросились в охотники,, ободряли прочих, и при том с мужеством и неустрашимостью поражали неприятеля. и бросались, при всяком случае, в штыки, до тех пор, покуда Антоненкова  ранили в левую ногу..., Быкова - контузило ядром, в правую ногу, Койсарова – в левую ногу пулей навылет; а последний Амереджибов, приведя к полку двух пленных неприятелей, обратясь в свое место, не оставлял с рвением исполнять своего дела до окончания действия". "...Я должен отдать справедливость всем вообще, господам штаб и обер офицерам и нижним чинам полков Владимирского пехотного и 28-го егерского..., у всех на лице начертано было желание жить или со славою умереть за Отечество и .все исполняли долг службы и предопределения своего. Каковым единственно одним рвением, мужеством, храбростию, непоколебимостию и искусством каждого по своей части, не дано было их на минуту поверхности над собою превосходным силам неприятеля».

У той час, як на лівому фланзі розгортались насправді жаркі бойові події в районі самого с. Городечно противник особливої активності не проявляв. Дивізія генерал-лейтенанта барона Леопольда фон Траутенберга обмежилась лише артилерійським обстрілом і демонстраціями наступу на Пружанському шляху. Офіцери і солдати Ряжського полку, який без проблем утримав свої позиції, лише посміхались з такої «активності» австрійців. Дивуватись справді є чому до сьогодні. Нерішучість і не наполегливість австрійці дійсно дивує і залишає ряд запитань, найголовнішим з яких залишається чому в бій було введено лише 23 батальйони з 36 і 32 ескадрони з 60. Можливо, Шварценберг на рахунок дій проти російських військ мав якісь особливі доручення свого цісаря?

Бій тривав до наступлення темноти. Біля 22:00 австрійці і саксонці відійшли на вихідні позиції.

Існує досить цікава версія припинення бою під Городечно і не завершення саксонцями і австрійцями оточення російських військ. За розповіддю Якова Йосиповича Отрощенка, тоді майора і командира батальйону 14-го єгерського полку «…один кавалерійський штаб-офіцер був висланий з невеликим загоном, при якому було також дві гармати, для прикриття великої дороги. Він наблизився до правого ворожого флангу і розпочав стрільбу з гармат. Діло це вже було перед сутінками, і ворог, подумав, що цей загін був передовим більш сильного, не відважився розповсюдити свою атаку на кобринську дорогу, і тим залишив її відкритою для нашого відступу…» [61:41]


Категорія: Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. | Додав: voenkom (12.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 518 | Теги: Шмельцер, Лілієнберг, Зігенталь, Башилов, Біанкі, Городечно, Зар, Піддуб’я, Функ, Фрімон | Рейтинг: 5.0/9
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: